Терорист путін на зустрічі “ШОС Плюс” заявив, що росія може повернутись до так званих “стамбульських домовленостей” щодо миру між рф та Україною, хоча нещодавно озвучував інші умови для перемовин.
“Стамбульські домовленості залишаються на столі і можуть бути покладені в основу продовження цих переговорів”.
Старий дід почав брехати про те, що росія ніколи не відмовлялась і “зараз готова до продовження мирних переговорів (з Україною)”. За версією очільника кремля, начебто Україна сама відмовилась від переговорів за вказівкою Великобританії та США.
Йому також ввижається, що “стамбульські домовленості” влаштують Україну, бо вона начебто їх “парафувала”.
Нагадаємо, 14 червня путін нафантазував нові “умови для початку мирних переговорів”: українські війська мають вийти з усієї території чотирьох українських областей, а Київ має заявити про відсутність планів вступити до НАТО.
Що це за Стамбульські переговори?
Пропозиції України офіційно не опубліковані і навряд чи будуть, бо таке “засвічення” переговорних позиції роблять, як правило, коли хочуть “вбити” переговорний процес.
Однак цього разу зміст запропонованого Україною можна визначити досить точно, бо про нього публічно розповіли кілька представників Києва (на спільному брифінгу та окремо, а також глава МЗС Дмитро Кулеба протягом минулого тижня), а також представники рф. При цьому опис з українського та російського боку майже збігався; до того ж журналістам “злили” фрагменти документа, які так само майже повністю відповідають українському опису.
Отже, українські вимоги можна коротко викласти так (нумерація пунктів не відповідає документу):
(1) Для початку дії угоди армія рф має вийти на межі 23.02.2022, тобто до цьогорічного вторгнення; тобто окупаційна армія лишається тільки в Криму і в ОРДЛО. У фрагментах документа цей пункт напряму не прописаний, але він побічно випливає з інших положень. А найголовніше: про це кількаразово заявили усі учасники переговорів як про базову вимогу, щодо якої Київ не поступиться.
(2) Низка держав світу дають Україні гарантії безпеки. Потенційні держави-гаранти, яких пропонує Україна – це росія, Китай, США, Велика Британія, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль. Утім, не всі з них наразі погодились навіть предметно обговорювати цю можливість, не кажучи вже про домовленість щодо деталей. Україна наполягає, що гаранти пообіцяють Україні таку збройну підтримку, яку б ми отримали за ст. 5 Вашингтонського договору НАТО, хоча це викликає скепсис (детально – далі у статті).
(3) Ці гарантії не поширюються на Крим та ОРДЛО (тимчасово або на постійній основі, тут є різночитання). Це робиться для того, щоби держави-гаранти не були втягнуті у війну у перший же день після ратифікації договору.
(4) Натомість Україна обмежує свій суверенітет у питанні міжнародної безпекової співпраці. Ми гарантуємо свій невступ до НАТО або інших військових союзів, обіцяємо змінити для цього Конституцію. Важливо: це не просто позаблоковість, йдеться про значно сильніше відмежування від НАТО. Зокрема, Київ пропонує записати в договір заборону на розміщення в Україні іноземного контингенту, а військові навчання можна проводити лише за згоди держав-гарантів (включно з рф та Китаєм).
(5) В обмін на невступ до НАТО держави-члени ЄС, присутні серед гарантів (а це, зокрема, Німеччина та Франція), гарантують Україні сприяння у вступі до Євросоюзу. За словами радника голови Офісу президента Михайла Подоляка, йдеться про “гарантії обов’язкового входження в єдиний ринок Євросоюзу” (чи це реально – розглянемо згодом, зараз лише фіксуємо позиції Києва).
(6) Україна та рф починають переговори щодо статусу Криму, які триватимуть 15 років. При цьому переговірники підкреслюють, що питання АР Крим та Севастополя розглядатимуть окремо (напевно, припускаючи різну домовленість з рф щодо них). Натомість Україна обіцяє не повертати Крим військовим шляхом, а от щодо Донбасу такої обіцянки немає.
(7) Усе це запрацює лише у разі, якщо такий договір затвердять на референдумі, його ухвалить ВР та парламенти держав-гарантів. Процес почнеться лише після виведення військ, як йдеться у п. 1, але може зірватися на кожному з етапів ратифікації.
