Митники на Закарпатті затримали спробу незаконно ввезти в Україну сигарети на понад 3,5 мільйони гривень. Порушником виявився представник львівського благодійного фонду, який намагався перевезти товар під виглядом гуманітарної допомоги для військової частини. Про це 4 грудня повідомили у Державній митній службі України, пише Lviv.media.
Вантаж переміщувався у салоні мікроавтобуса. Всередині картонних коробок знаходилися сигарети марки «Golden Tobacco Gold» (з написом Duty Free), загальною кількістю 720 тис. шт.
Фонд подавав документи, у яких йшлося, що товар, начебто, призначений для військової частини. Проте митники вирішили перевірити інформацію та звернулися до цієї частини. Як з’ясувалося, військові не мали жодних договорів з благодійним фондом і не замовляли сигарети.
“Вигадана схема полягала у тому, щоб понад сім десятків коробок з безакцизними тютюновими виробами завезти з-за кордону в Україну під виглядом гуманітарного вантажу, таким чином обійти законодавство та отримати нелегальні прибутки від комерційного збуту товару. Для цього керівник благодійного фонду подав до митного оформлення підроблені документи”, — йдеться у повідомленні.
У результаті на посадову особу благодійного фонду склали складено адмінпротокол. Йому загрожує штраф від 50 до 100% від вартості контрабандних сигарет, а також їх конфіскація. До слова, орієнтовна вартість вилучених сигарет перевищує 3,5 млн грн. Закарпатські митники вже передали справу до правоохоронців
Як розповіли LVIV.MEDIA у Львівському ТЦК та СП загиблий від ножового поранення у Львові Юрій Бондаренко народився в Харкові. Від самого початку війни, у березні 2015 року, Юрій вступив до лав ЗСУ та брав участь у бойових діях на сході у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону. Він служив у Донецькій та Луганській областях до квітня 2016 року, а потім, через серйозні проблеми зі здоров’ям, був звільнений у запас.
Однак, після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Юрій не залишив країну. В листопаді минулого його знову призвали на службу — майже рік він працював зв’язківцем і оператором радіолокаційної станції.
Але у червні 2025 року через різке погіршення стану здоров’я Бондаренка перевели до Галицько-Франківського ОРТЦК та СП, де він продовжував службу в тилових підрозділах, допомагаючи в мобілізаційних процесах.
“По службі, знаєте, про таких кажуть – хороша людина. Солдата Бондаренка характеризують лише з позитивного боку. Він користувався повагою у побратимів і чітко виконував поставлені завдання. Юрій був одружений. Від себе особисто і всього колективу територіального центру комплектування та соціальної підтримки висловлюємо сум і співчуття родині загиблого”, — зазначили у Львівському ТЦК та СП.
Голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицькийпідкреслив, що вбивство це не можна називати “конфліктом із ТЦК”, адже мова йде про збройний напад на військового, який діяв виключно в межах закону.
“Людина, яка захищала країну, загинула в тилу від рук того, кого вона захищала.Такі трагедії – прямий наслідок дезінформації та токсичних наративів про військових і ТЦК, які активно поширюють poсiйські спецслужби, і які, на жаль, споживають українці”, — написав Максим Козицький.
В.о. голови Львівської обласної ради Юрій Холод також зазначив, що необхідно посилити відповідальність за напади на військовослужбовців, а також за протидію мобілізації.
“Так само давно необхідно посилити відповідальність за напади на військовослужбовців, працівників ТЦК та СП, а також за умисну протидію мобілізації. Жодне суспільство не може толерувати насильство проти тих, хто стоїть на захисті держави, на захисті кожного з нас. Закликаю правоохоронні та всі відповідальні органи чітко спрацювати у цій справі. Покарання нападника має бути максимальним і невідворотним”, — написав Юрій Холод.
Головний редактор розслідувального проєкту «Ісландія» Сергій Грішин опублікував згадку про Юрія, описуючи його як людину, яка завжди була на передовій, не лише в бойових діях, а й у мирному житті. Зокрема, Сергій Грішин зазначив, що Бондаренко був ветераном АТО, комісованим через важкі поранення, але не зупинився на цьому й повернувся до служби.
Журналіст відзначив прагнення Юрія допомагати іншим, навіть за межами своїх обов’язків: “Влітку 23-го невідомий з чату написав, що хоче віддати свій пікап, бо йому не треба. Ситуація виглядала дивною, але я почав спілкування. В підсумку, вже наступного дня я був у Львові. Юра віддав свій пікап L200 у відмінному стані”.
Також він зазначив, що навіть після важких поранень, ветеран продовжував підтримувати своїх побратимів, передаючи техніку на фронт і допомагаючи волонтерам.
Увечері 3 грудня цього року на перехресті вул. Єфремова–Японська у Львові під час виконання службових обов’язків був смертельно поранений військовослужбовець Галицько-Франківського РТЦК та СП.
За попередніми даними, під час заходів з оповіщення населення щодо мобілізації та перевірки обліково-реєстраційних документів 30-річний мешканець Львова наніс 37-річному військовослужбовцю, теж львів’янину, ножове поранення.
Нападник також вдарив в голову старшого солдата Василя Малюка та розпилив сльозогінний газ з балончика в обличчя ще двом військовослужбовцям.
Потерпілий військовослужбовець був ветераном, який брав участь у бойових діях в АТО.
Із критичним ушкодженням стегнової артерії його доставили до лікарні, однак врятувати життя не вдалося, вранці чоловік помер.
Завдяки злагодженим діям правоохоронних органів, вивчаючи камери відеозаписів, нападника встановлено та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
На місці події вилучено ніж, яким завдано поранення.
За процесуального керівництва Франківської окружної прокуратури міста Львова розпочате кримінальне провадження за фактом умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі у зв’язку з її службовою діяльністю, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 350 КК України).
Наразі вирішується питання про повідомлення чоловікові про підозру та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У Львівському ТЦК та СП зазначили, що поширення неправдивої інформації про ТЦК та СП лише сприяє ворожнечі в суспільстві, що веде до трагічних наслідків
“Поширення дезінформації про діяльність ТЦК та СП, викривлення їхніх повноважень та очорнення військових не залишаються без наслідків. Вони створюють атмосферу ворожості, у якій подібні трагедії стають можливими. Армія не може виграти війну, якщо всередині країни формується середовище у якому військові змушені боротися вже не лише з російським ворогом, а й із недовірою та агресією співгромадян”, — зазначили у ТЦК.
У Слупську четверо українських учнів із Zespół Szkół Budowlanych i Kształcenia Ustawicznego [Комплекс будівельних шкіл та шкіл безперервної освіти] стали жертвами нападу польських учнів через їхню національність. Про це 2 грудня повідомив інформаційний портал Onet.pl, пише ZAXID.NET.
Інцидент трапився після занять ще 7 листопада. За словами очевидців, двоє повнолітніх польських учнів напали на чотирьох підлітків з України.
«Один із нападників спочатку плюнув в обличчя одному з українських хлопців, сказавши: “На фронт, к***** українська”, і почав бити його кулаками по обличчю. Другий нападник приєднався, і разом вони побили 16-річного хлопця. Інший учень українського походження отримав удар по потилиці, навіть не побачивши, хто його вдарив. Побиття також було зафіксовано на відеозаписі», – розповів юрист Давид Дехнерт, до якого звернувся батько одного з постраждалих учнів.
Дехнерт пояснив, що не є представником потерпілих українців. Однак втрутився в цю справу через вчителя Zespół Szkół Budowlanych i Kształcenia Ustawicznego, який нібито розпалював національну ворожнечу серед учнів.
За словами юриста, вчитель називав українських учнів «покидьками» і обіцяв, що вони не складуть іспити. На одному зі записів чути, як вчитель каже українцям: «Я вам доведу, хто такий поляк».
Вчитель також зневажливо ставився до учнів з України, кажучи, що «українці користуються польськими пільгами».
Батько одного з потерпілих українських учнів розповів журналістам, що в Zespół Szkół Budowlanych i Kształcenia Ustawicznego читали курс, який відвідували учні різних шкіл. У класі його сина було двоє українців. За словами співрозмовника, один із польських учнів під час уроків часто вмикав на телефоні запис зі звуками бомб і ракет і казав українцям: «час ховатися». На адресу українців також лунали інші образливі висловлювання. За словами батька, літній вчитель жодним чином не реагував на поведінку учнів.
«Навпаки, він [вчитель] сам нібито зневажливо висловлювався про українців… З розповіді батька випливає, що антиукраїнські висловлювання вчителя подобалися деяким польським учням. Один з них підійшов до вчителя і сказав: “За це я вас поважаю», – ідеться в матеріалі.
Юрист Давид Дехнерт вважає, що «поведінка вчителя на уроках негативно вплинула на українських учнів, а також підштовхнула та дала дозвіл іншим учням на ксенофобську поведінку». Правозахисник звернувся до управління освіти та дирекції школи з вимогою пояснити цю ситуацію та вжити дисциплінарних заходів щодо педагога.
Батько українця уточнив, що його сина побили біля школи, коли він з іншими українцями йшов до зупинки. За ними йшла група польських учнів, які кричали: «українські к****» і «хай йде до біса Україна». У цій групі також був учень, який на уроках вмикав записи падіння бомб і ракет.
У якийсь момент між групами відбулася суперечка. Один із польських учнів дістав телефон і комусь зателефонував. Він кричав, що «українці вже тут». Невдовзі зі школи вибігли ще двоє повнолітніх учнів. Бійку зупинила одна з перехожих, яка пригрозила, що зателефонує в поліцію.
Після бійки одна з матерів постраждалого підлітка пішла в поліцію, щоб повідомити про побиття, яке сталося перед школою. У відділку їй сказали, що дільничного немає, тому заяву не прийматимуть. Наступного дня вона прийшла до відділку знову, після чого її заяву все ж таки прийняли. Відомо, що в однієї з жертв нападу – перелом ключиці, у другої – підозрюють струс мозку.
Працівники поліції запевняють, що працюють над з’ясуванням обставин побиття. Вони вилучили записи з камер відеоспостереження, медичну документацію та вже провели допити.
«Попри повідомлення про описані події відповідним службам, школа не вжила адекватних заходів і не застосувала дисциплінарних заходів до винуватців насильства, а також до вчителя (…). Відсутність реакції може призвести до подальшого почуття безкарності», – заявив Давид Дехнерт.
За неофіційною інформацією, згаданий вчитель наразі перебуває у відпустці, а його справою вже займається управління освіти.
ПрАТ “Львівобленерго” відсудило у російської федерації понад 15,7 млн грн збитків через наслідки ракетної атаки, яка сталась 4 вересня 2024 року. Тоді росіяни ракетами влучили у два житлових будинки — загинули семеро людей. Крім того, вони знищили підстанцію енергокомпанії. Про це йдеться у рішенні Господарського суду, яке опублікували 2 грудня в Єдиному державному реєстрі, пише Lviv.media.
За даними справи, 4 вересня 2024 року російська армія масовано атакувала Львів ракетами та ударними безпілотниками. російській ракети влучили у два житлових будинки на вулицях Коновальця та Братів Міхновських. Внаслідок цього загинули семеро людей, серед них дитина, а також було ще 47 постраждалих.
Цілями атаки також тоді були енергообʼєкти. “В результаті цього, стратегічна крилата ракета влучила в електричну підстанцію у Львові, що призвело до повного знищення та руйнування, в тому числі ударною хвилею, не тільки приміщення підстанції, але й обладнання, яке було у ній”, — йдеться у рішенні.
Відтак “Львівобленерго” подало до суду позов, щоб стягнути з рф завдані збитки. Господарський суд повністю задовольнив позов і зобовʼязав стягнути з росії 15 млн 769 тис. грн збитків. Також з держави-агресора стягнуть 235 тис. грн судового збору. На рішення ще можна подати апеляцію.
На Львівщині детективи викрили групу осіб, яка ввозила вживані авто під виглядом гуманітарної допомоги для Збройних сил України, а потім продавала їх через інтернет. Аби викрити злочинну групу, детективи придбали один з автомобілів. Про це у середу, 3 грудня, повідомили у Бюро економічної безпеки, пише Lviv.media.
За даними слідства, до групи осіб, які займалися контрабандою автомобілів, входили керівники кількох благодійних фондів та організацій. При перетині кордону України, учасники схеми декларували автівки як гуманітарну допомогу для ЗСУ. Щоб уникнути сплати митних платежів, подавали на митницю документи з неправдивими даними та отримували пільговий режим ввезення.
“Насправді ж автомобілі призначалися для продажу третім особам через спеціалізовані платформи онлайн-оголошень. Під час контрольної закупівлі детективи придбали один із таких автомобілів, ввезений як “гуманітарний”. Оплату отримала особа, яка не мала стосунку до жодної благодійної діяльності”, — розповіли у БЕБ.
Правоохоронці провели обшуки за місцем проживання фігурантів і на території розбірки автомобілів та у транспортних засобах. Детективи вилучили майна на понад 4,3 млн грн, у тому числі майже 3 млн грн готівки, чотири автомобілі, а також імітаційні купюри на суму 9 500 доларів.
Контррозвідка СБУ спільно зі спецслужбами Великої Британії викрила британця Росса Девіда Катмора, який за завданням спецслужб рф протягом 2024-2025 років здійснював розвідувальну та диверсійну діяльність на території України, наразі чоловік перебуває під вартою, інформує Українська правда з посиланням на джерела в СБУ.
Спецоперацію з викриття провели на початку жовтня, її координував заступник глави СБУ генерал-майор Олександр Поклад.
За словами співрозмовника видання, Росс Девід Катмор у 2024 році прибув в Україну як військовий інструктор для допомоги у навчанні та підготовці особового складу ЗСУ.
Він додав, що Катмор мав військовий досвід, отриманий під час проходження військової служби в армії Великої Британії та перебування на Близькому Сході.
Також джерело УП повідомило, що Катмору “для виконання цільових вбивств на території України” спецслужби РФ передали вогнепальну зброю та боєприпаси до неї.
Зокрема, слідство має підстави вважати, що інструктор завозив та розподіляв в Україні зброю, з якою були вбиті одеський активіст Дем’ян Ганул, Ірина Фаріон та Андрій Парубій.
“На даний час Катмор затриманий, перебуває під вартою, слідчі дії тривають”, – підсумував співрозмовник видання.
ZAXID.NET спробував уточнити, чи знайшли зброю, з якої були вбиті Ірина Фаріон та Андрій Парубій, однак у СБУ та прокуратурі цю інформацію не підтвердили, але і не спростували.
Сихівський районний суд Львова призначив рік іспитового терміну львів’янину, який розпилив сльозогінний газ в очі працівнику ТЦК, а також поліцейському. Обидвоє отримали хімічні опіки. Про це йдеться у вироку, який оприлюднили 1 грудня в Єдиному судовому реєстрі, пише Lviv.media.
За матеріалами справи, 10 вересня Юрія Б. зупинили для перевірки військово-облікових документів, однак той почав тікати і добіг до свого автомобіля. Коли поліцейський та працівник ТЦК його наздогнали, обвинувачений розпилив їм обом в очі газ із балончика Pepper KO. Після цього чоловік втік у невідомому напрямку. Потерпілі отримали хімічні опіки рогівки та кон’юнктиви, кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження. Чоловік повністю визнав провину, розкаявся та відшкодував завдану шкоду.
Суд визнав Юрія Б. винним і призначив 3 роки позбавлення волі, однак замінив покарання іспитовим терміном на один рік. Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів.
Сокальський районний суд Львівської області виніс вирок п’ятьом прикордонникам, які пропустили за кордон 80 військовозобов’язаних чоловіків без перевірки їхніх документів. Усім замінили тюремне ув’язнення на умовні терміни, пише ZAXID.NET.
Як вказано у вироках, які оприлюднили у судовому реєстрі у листопаді 2025 року, із вересня 2024 року до січня 2025 року прикордонники у пункті пропуску «Угринів-Долгобичув» пропускали військовозобов’язаних чоловіків за кордон без перевірки їхніх документів. Правоохоронці встановили, що через дії п’ятьох прикордонників за кордон незаконно виїхали 80 людей. Військові Держприкордонслужби не вносили дані про перетин кордону цими людьми до бази, сприяючи їх безперешкодному виїзду за межі України.
Державне бюро розслідувань після викриття схеми повідомляло, що до неї може бути причетна керівна ланка загону, а у одного з командирів виявили значні незадекларовані активи.
П’ятьох прикордонників (Олександр З., Євген Н., Владислав К., Ярослав К., Богдан Б.) судили за ч.3 ст.403 (невиконання наказу) та ч.3 ст.419 ККУ (порушення правил несення прикордонної служби). Усі вони визнали свою провину та уклали із прокурором угоди про визнання винуватості.
Ці справи розглядали судді Олег Веремчук та Михайло Адамович. Усім обвинуваченим призначили п’ять років тюрми, але покарання замінили на річний іспитовий термін на підставі укладених угод про визнання винуватості. Вироки ще можна оскаржити.
Вечір 12 квітня 2022 року. На лінії — двоє давно знайомих жителів Львова. «Буча — фейк», «д*біли, ви свої будинки розбомбили» — сиплються фрази від Євгена Желізка. По той бік слухавки — його сусід із дитинства, який записав цю розмову й передав до СБУ. Чоловіки до 2014-го приятелювали, та вже після Революції гідності розійшлися в поглядах. І якщо один після початку великої війни пішов у тероборону, то Желізко заперечував російську агресію, йдеться в матеріалі hromadske.
Через два тижні після цього дзвінка до Желізка прийшли з обшуком, але на лаві підсудних він опинився лише за рік. Судово-лінгвістична експертиза наполягала, що у висловлюваннях є виправдовування агресії росії.
Та Желізко й не заперечував. Під час засідання вини не визнав. Пояснював, що він «випадково став» громадянином України, бо його «країна розвалилась». І взагалі, України, на його думку, ніколи не існувало, «українців як нації не існує», «росіяни — брати», Україну слід позбавити зброї, а чинну владу — «усунути фізично». Також він назвав злочини в Бучі та інших деокупованих містах фейком, стверджуючи, що росіяни «на таке не здатні».
Залізничний райсуд Львова призначив Желізку лише шість місяців арешту. Інкримінована йому стаття за виправдовування та заперечення агресії росії передбачає виправні роботи до двох років або пробаційний нагляд чи позбавлення волі до трьох років.
Євген Желізко
Прокуратура з вироком не погоджувалася. Через пів року в апеляції домоглася, щоб обвинуваченого ув’язнили на два роки.
Уже в апеляційному суді Желізко казав, що визнає вину. Але після того, як у липні 2024-го дійшов до Верховного суду, який підтвердив два роки тюрми, чоловік написав заяву, щоб його обміняли на українських військовополонених. Його так і не обміняли, а термін увʼязнення днями закінчується. Тож скоро чоловік буде гуляти на волі.
Українці за паспортом, що «хотят к своим»
Євген Желізко був одним із тих, хто висловив своє бажання виїхати до росії за умови обміну на українських полонених у межах державного проєкту «Хочу к своим». На таке мають право засуджені за держзраду, колабораційну діяльність, злочини проти громадської безпеки й миру. Це проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за підтримки військової розвідки, Міноборони, СБУ та уповноваженого з прав людини. На кінець жовтня на сайті проєкту вже було понад 370 профілів засуджених, які хочуть виїхати до рф.
Уже є випадки, коли таке ставалося. Зокрема, цьогоріч у травні до росії виїхали 70 засуджених в Україні колаборантів. Профілі понад 30 із них опубліковані на сайті проєкту. Водночас додому повернулися десятки українських цивільних, яких роками незаконно тримала російська влада.
Утім, можна знайти й профілі тих засуджених, які досі чекають на виїзд до рф, але незабаром їхні терміни ув’язнення закінчаться. Наприклад, через три місяці вийде на волю і колаборант Вадим Білоусов.
Той, хто чекає на свою чергу
Початок червня 2022-го. Окупований Лиман. На базі захоплених Лиманських електромеханічних майстерень окупаційна влада формує підрозділ так званої Донецької залізниці. За даними слідства, Вадим Білоусов погодився на посаду виконувача обов’язків головного інженера.
Під його керівництвом працівники відновлювали будівлі підприємства та отримували замовлення на виготовлення металевих конструкцій, ідеться в матеріалах кримінальної справи.
Вадим Білоусов
Українські правоохоронці після звільнення Лиману знайшли в офісі цього окупаційного підприємства службові документи з підписами. Експертиза підтвердила, що підписи належать Білоусову.
Чоловік вину визнав частково. Розповів, що лишився на окупованій території, бо йому «запропонували роботу». Що «жити не було за що», тому погодився. Виїхати з окупації міг, але «це було дуже небезпечно». За словами Білоусова, зарплату обіцяли 44 тисячі рублів (понад 13 тисяч гривень) на місяць, та фактично він отримав лише 7 тисяч рублів (більш як 2 тисячі гривень).
Суд узяв до уваги щире каяття обвинуваченого і призначив три роки ув’язнення із п’яти можливих, які передбачає інкримінована стаття про колабораційну діяльність (ст. 111-1). Відбуття ув’язнення рахують із моменту затримання чоловіка в лютому 2023 року.
У липні 2024-го Білоусов написав заяву зі згодою на те, щоб його передали до росії чи на окуповану територію для обміну на українських полонених. Він чекає й досі. З тюрми його звільнять у лютому 2026 року.
До слова, нині відбуває ув’язнення за колабораціонізм і керівник Білоусова в окупаційному підприємстві — Петро Муравльов. Він теж згоден виїхати до росії в обмін на полонених українців.
Він вийде на волю в березні 2026-го.
Петро Муравльов
«Доброволець» окупаційних військ
А ось Сергій Пасечник цьогоріч у жовтні вже відбув трирічний термін ув’язнення. Заданими слідства, перебуваючи на захопленій частині Луганщини, чоловік вступив до лав незаконних збройних формувань у перший день великої війни. Добровільно, бо окупанти не тиснули ні на нього, ні на його родину.
9 березня 2022 року його перекинули на Харківщину: у селі Грушівка Купʼянського району стояв на ворожому блокпості й перевіряв документи. Далі Пасечник налагоджував зв’язок між підрозділами окупаційних військ у Чкаловському та Граковому,
У вересні 2022-го, коли українські військові звільнили зайняту росіянами частину Харківщини, Сергій переховувався у знайомого місцевого жителя. Довго не протримався — менш ніж за місяць його затримала поліція.
Глобинський райсуд Полтавської області врахував каяття обвинуваченого і призначив мінімальний термін ув’язнення, який передбачає стаття 260 Кримінального кодексу про участь у незаконних збройних формуваннях, — три роки (з максимальних восьми). Строк відбуття покарання йому рахували з моменту затримання, тобто із жовтня 2022 року.
Сергій у червні 2024 року дав згоду на те, щоб його передали росії в обмін на українських полонених, однак до «своїх» чоловік, принаймні за час свого ув’язнення, не повернувся.
Сергій Пасечник
В українському праві покарання має три цілі: кара, виправлення і запобігання новим злочинам як засудженими, так і іншими людьми.
Але як зрозуміти, чи спрацювало покарання на людей, засуджених за злочини проти національної чи громадської безпеки? Якщо вони не змінили своєї думки, то наскільки безпечним є вихід таких людей на волю для суспільства, що воює?
Та двічі за один злочин судити неможливо, каже правозахисник і звільнений з російського полону Максим Буткевич. І додає:
«Якщо ці люди відбули покарання і, вийшовши на волю, не вчинять нове карне діяння, то, вочевидь, вони відбули своє. Це якщо ми цінуємо базові принципи верховенства права. Подобається нам це чи ні. Інший момент — наскільки адекватним було покарання? Ці справи треба вивчати окремо».
А чи можуть такі люди потрапити в армію після тюрми?
Згідно з порядком проведення призову, громадяни, які раніше були засуджені за злочини проти основ національної безпеки, мобілізації не підлягають. Йдеться про державну зраду, шпигунство, колабораціонізм (ст. 111-1), посягання на територіальну цілісність України, диверсію тощо.
Однак статті Кримінального кодексу про виправдовування війни (ст. 436-2) чи участь у незаконних збройних формуваннях (ст. 260) — інша категорія злочинів. І засуджених за цими статтями не заборонено призивати на службу. Отже, після відбування покарання такі громадяни мусять стати на облік у ТЦК.
Тобто Білоусова і Муравльова не можуть призвати, а от Желізка, який виправдовував агресію росії, — цілком. Так само і Сергій Пасечник, який із першого дня повномасштабного вторгнення воював проти України в окупаційній армії, може стати українським військовим.
