Категорія: Львів

В умовах війни росії проти України у Львові ініціюють перейменування понад 30 вулиць, названих іменами російських діячів. Вулиці пропонують назвати на честь видатних постатей української історії та культури, повідомляє Zaxid.net.

З такою ініціативою виступили історик, завідувач сектора Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка Ігор Петрій, політолог, керівник проектів Громадянської мережі «Опора» Тарас Радь, літературознавець, старший викладач кафедри філології УКУ Данило Ільницький та літературознавець, керівник Львівського національного музею Івана Франка Богдан Тихолоз.

Ініціатори вважають, що перейменування вулиць особливо актуальне в умовах повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну, коли «топоніміка міста і його культурний простір загалом вимагають системної і повної дерусифікації та деколонізації».

Тарас Радь розповів ZAXID.NET, що ініціатива в процесі розробки і найближчим часом буде офіційно подана до Львівської міськради.

Насамперед йдеться про доцільність перейменування вулиць, які мають імена російських діячів, що жодним чином не були пов’язані зі Львовом та мали не багато спільного з Україною, носіїв комуністичних ідей та місцевостей сучасної рф:

• вул. Абхазька – названа на честь одного з регіонів Грузії, на території якого створено невизнане проросійське державне утворення;
• вул. Боткіна – названа на честь Сєрґєя Боткіна, російського медика, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Брюллова – названа на честь російського художника Карла Брюллова, який не мав жодного стосунку до Львова і дуже опосередковано пов’язаний з Україною. Брюллов був одним із учителів Тараса Шевченка та одним з ініціаторів його викупу з кріпацтва, однак цього, на думку ініціаторів перейменування, недостатньо для присвоєння його імені вулиці в центральній частині Львова;
• вул. Венеціанова – названа на честь російського художника Алєксєя Венеціанова, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Врубеля – названа на честь російського художника Міхаїла Врубеля, який не мав жодного стосунку до Львова і лише частково пов’язаний з Україною;
• вул. Герцена – названа на честь Алєксандра Герцена, російського письменника і публіциста, «батька російського соціалізму», який не мав жодного стосунку до Львова. Дослідники стверджують, що Герцен був одним із небагатьох представників російської інтелігенції, який прихильно ставився до ідеї української державної незалежності, однак цього недостатньо для присвоєння його імені вулиці в центральній частині Львова;
• вул. Глінки – названа на честь російського композитора Міхаїла Глінки, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Дагестанська – названа на честь одного з регіонів Росії;
• вул. Жуковського – названа на честь російського поета Васілія Жуковського, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Ковалевської – названа на честь російського математика Софії Ковалевської, яка не мала жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Козланюка – названа на честь українського радянського письменника Петра Козланюка, який був головою Львівської організації радянської Спілки письменників України, а у 1952–1954 рр. – головою виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих. Уважаємо, що вулиці Львова не повинні мати імена радянських функціонерів і носіїв комуністичних ідей. Натомість пропонується повернути вулиці назву, яку використовували у 1946–1966 рр. – Маріупольська, з метою вшанування героїзму оборонців міста і трагедії його цивільних мешканців;
• вул. Комарова – названа на честь загиблого у 1967 р. космонавта Владіміра Комарова, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Короленка – названа на честь російського письменника Володимира Короленка, який не мав жодного стосунку до Львова. Попри те, що він мав українське походження, народився і помер в Україні, Короленко був людиною російської культури, його літературний і публіцистичний доробок входить саме до російського канону;
• вул. Коряцька – названа на честь одного з корінних народів Росії;
• вул. Курильська – названа на честь одного з регіонів Росії;
• вул. Лобачевського – названа на честь російського математика Ніколая Лобачевського, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Мельничука – названа на честь Степана Мельничука, заступника командира «Червоної дванадцятки» – більшовицького загону, який складався з комунізованих галичан і був перекинутий з УСРР для проведення пропагандистської та диверсійної роботи. Попри складність і неоднозначність політичного становища Галичини на початку 1920-х рр., вважаємо присутність імені більшовицького диверсанта на мапі міста недоречною;
• вул. Мендєлєєва – названа на честь російського хіміка Дмітрія Мендєлєєва, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Некрасова – названа на честь російського письменника Ніколая Некрасова, який не мав жодного стосунку до Львова і лише опосередковано пов’язаний з Україною;
• вул. Орельська – названа на честь одного з міст Росії;
• вул. Павлова – названа на честь російського фізіолога Івана Павлова, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Перова – названа на честь російського художника Васілія Перова, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Рилєєва – названа на честь Кіндрата Рилєєва, одного з керівників повстання декабристів 1825 р., який не мав жодного стосунку до Львова і практично не мав стосунку до України. Історики відзначають його українофільські погляди, однак цього, на нашу думку, недостатньо для присвоєння його імені вулиці в центральній частині Львова;
• вул. Россі – названа на честь російського архітектора італійського походження Карла Россі, який був автором багатьох будівель у Санкт-Петербурзі і не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Самарська – названа на честь одного з міст Росії;
• вул. Сєченова – названа на честь російського фізіолога Івана Сєченова, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом;
• вул. Таманська – названа на честь одного з регіонів Росії або на честь Таманської дивізії, яка брала участь у німецько-радянській війні. Можна прийняти версію, згідно з якою найменування вулиці пов’язане з козаками, які переселилися на Кубань і заснували перші поселення саме на Таманському півострові. Однак на нашу думку, для вшанування історії Кубанської України на мапі Львова цілком достатньо вулиці Кубанської, яка, до того ж, розташована далі від центру міста, ніж Таманська;
• вул. Толстого – названа на честь російського письменника Льва Толстого, який не мав жодного стосунку ні до Львова, ні до України загалом. Попри його належність до класиків світової літератури, слід відзначити, що у Львові майже нема вулиць, названих на честь рівнозначних представників літератур інших країн, і присвоєння вулиці імені Толстого було покликане виключно бажанням прив’язати Львів до російської культурної спадщини;
• вул. Чайковського – названа на честь російського композитора Петра Чайковського, який не мав жодного стосунку до Львова і був опосередковано пов’язаний з Україною, насамперед через походження, але цього, на нашу думку, недостатньо для присвоєння його імені вулиці в центральній частині Львова;
• вул. Чехова – названа на честь російського письменника Антона Чехова, який не мав жодного стосунку до Львова. Його українське походження і належність до класиків світової літератури не викликають сумнівів, однак слід відзначити, що у Львові майже нема вулиць, названих на честь рівнозначних представників літератур інших країн, і надання вулиці імені Чехова було покликане виключно бажанням прив’язати Львів до російської культурної спадщини;
• вул. Чуваська – названа на честь одного з регіонів Росії;
• вул. Шеремети – названа на честь Петра Шеремети, командира «Червоної дванадцятки». Як і у випадку зі Степаном Мельничуком, вважаємо присутність імені більшовицького диверсанта на мапі міста недоречною.

Керівник Львівської ОВА Максим Козицький створив міжвідомчу робочу групу, яка шукатиме на території Львівщини об’єкти, право власності на які належить російській федерації та її резидентам. Про це йдеться у відповідному розпорядженні від 5 квітня 2022 року, пише Твоє Місто.

«Створити міжвідомчу робочу групу щодо здійснення на території Львівської області заходів спрямованих на виявлення об’єктів права власності країни агресора – Російської Федерації та її резидентів, зокрема, недопущення здійснення фінансово-господарських операцій з юридичними особами – резидентами Російської Федерації», – вказано у документі.

Головою робочої групи призначено першого заступника Козицького Андрія Годика. До її складу включили представників Бюро економічної безпеки, Львівської регіональної митниці, Львівської залізниці, Нацполіції у Львівській області, Львівського обласного центру комплектування та соцпідтримки, Західного міжрегіонального територіального управління АРМА з місцерозташуванням у Львові.

Нагадаємо, що Верховна Рада схвалила закон про примусове вилучення на території України майна, що належить громадянам росії, а також особам, які підтримують війну рф проти нашої держави, незалежно від їх громадянства. Йдеться про конфіскацію об’єктів права власності росіян – фізичних та юридичних осіб.

У Львові президент Парламентської асамблеї Ради Європи Тоні Кокс готував український «борщ єднання» разом з Євгеном Клопотенком та представниками 13 країн світу, які одночасно долучилися до благодійної акції від Міжнародного штабу допомоги українцям. Про це повідомляє Укрінформ.

«Я зараз розумію одну річ: поки ми готуємо борщ, десь на території України вбивають ваших людей. Це неймовірно страшні речі, які роблять проти вашої нації. Ваш сусід силою вторгнувся у вашу країну. І саме це спричино низку рішень в Раді Європи, де ми працююємо. Бо ми говоримо, якщо сусід напав на сусіда, як це є в Росії з Україною, ми говоримо цьому агресору: до побачення з Ради Європи. Я вірю, що ми знову скоро повернемося до вас і знову приготуємо борщ разом», – зазначив очільник ПАРЄ.

Також до заходу у Львові долучилися представники діаспори із 13 країн світу. Вони одночасно з шеф-кухарем Євгеном Клопотенком та дослідницею традицій української культури Мариною Соботюк готували український борщ. Помічниками кухарів стали відомі українці – співак Павло Табаков з донькою Анастасією, скрипаль Олександр Божик та телеведучий Ігор Кондратюк.

Проєкт «Український борщ єднання» запроваджений Міжнародним штабом допомоги українцям, який співпрацює з представниками бізнесу, влади та громадськості в Україні та 80 країнах світу.

Мета проєкту полягає в тому, щоб зібрати кошти на 10 тисяч продуктових наборів для українців у критичних точках країни та тих, які тимчасово змушені покинути свої домівки або переїхати через втрату житла. Наразі ініціатори поставили дедлайн – до Великодня.

Передбачається, що проєкт «вирушить» у турне країнами Європи, щоб залучити до акції чим більше благодійників. Найпершою країною стане Польща.

Організатори заходу: Ганна Крисюк, засновниця Міжнародного штабу допомоги українцям, Марина Соботюк, співзасновниця ГО «Інститут культури України», дослідниця традицій української культури, Ігор Дулин, бізнесмен, громадський активіст Львова.

Суддя Восьмого львівського апеляційного адміністративного суду Ігор Глушко звинуватив працівницю суду Ольгу Бєсєдіну у колабораціонізмі. Глушко повідомив, що Бєсєдіна активно просувала ідеї «руского міра» серед своїх колег, працівників суду. Щодо Бєсєдіної одразу відкрили дисциплінарне провадження, однак звільнити її не встигли, вона це зробила сама, пише zaxid.net.

У своєму публічному дописі у Facebook суддя Ігор Глушко звинуватив держслужбовицю та головну спеціалістку відділу забезпечення роботи 4 судової палати Ольгу Бєсєдіну, у тому, що вона нав’язує свої проросійські погляди іншим працівникам суду.

«В розмові з нею неодгоразово звучали висловлювання «нада с Путиним дружить», «Путин хороший», піднімала тему про другу державну мову та церкву Московського патріархату», – йдеться у повідомленні Ігоря Глушка, яке він опублікував ввечері 5 квітня.

За словами Глушка, Бєсєдіна, від початку війни Росії з Україною, заявляла, що тепер потрібно носити при собі російський прапор, а ще розповідала, що їй не страшна російська окупація, бо вона б першою зустрічала російських солдат із прапором у руці.

Як пише Глушко, 1 березня про колаборантку серед працівників суду дізнався і керівник апарату Восьмого апеляційного адміністративного суду Сергій Пашковський. Щодо Бєсєдіної одразу розпочали службову перевірку, однак того ж дня вона пішла у відпустку. Але наступного дня, 2 березня, керівник апарату ВААС таки відкрив дисциплінарне провадження щодо Ольги Бєсєдіної, адже вона порушила присягу державного службовця.

Через два тижні дисциплінарна комісія закінчила розслідування і порадила керівнику апарату суду Сергію Пашковському звільнити Ольгу Бєсєдіну з посади за порушення нею присяги держслужбовся. Однак він цього вчасно не зробив і через п’ять днів, 23 березня, Бєсєдіна звільнилася сама, а дисциплінарне провадження щодо неї було закрито.

Тим часом у Восьмому апеляційному адміністративному суді заперечили звинувачення судді Ігоря Глушка у потуранні колабораціонізму. Суд повідомив, що інформація щодо Бєсєдіної була передана СБУ, але жодних порушень у її діях не знайдено.

«Було проведено профілактичну роботу, але в її діях ознак протиправної діяльності виявлено не було», – відповіли у суді.

Поки тривав розгляд дисциплінарних процедур Ольга Бєсєдіна звільнилася сама. До слова, чоловік Бєсєдіної, Георгій Зенін працює прокурором у Львівській обласній прокуратурі.