21-го листопада 2013 року до Києва з усієї України почали з’їжджатися небайдужі люди, щоб висловити протест проти дій влади. Так розпочалася сторінка в історії України, яка згодом увійшла у підручники як Революція Гідності.
Першим на акцію протесту, спрямовану проти зриву підписання Угоди про асоціацію з ЄС, у Львові вийшло студентство. 21-го листопада ввечері перед пам’ятником Тарасу Шевченку зібралось понад 30 студентів.
Пригадаємо, з чого все починалося у Львові.
Фото: УКУ
Ініціаторами студентської акції стали активісти Українського католицького університету. Із цієї ночі розпочався Євромайдан у Львові.
«Хто має можливість просимо взяти теплі речі, карімати, продукти. Влада боїться своїх громадян! Сьогодні потрібна максимальна мобілізація – чим більше людей прийде, тим більше шансів, що нашу позицію почують», – зазначалось того вечора у повідомленні активістів.
21 листопада 2013 на Ратуші одразу розгорнули прапор ЄС
Наступного дня, у п’ятницю, 22 листопада, кількість мітингувальників зросла вже до понад тисячі осіб. Люди вийшли на мітинги і в інших містах України. Найбільше їх зібралося в Києві.
На уламках Австро-Угорської імперії в ніч на 1 листопада 1918 року Львів було проголошено українським.
13 листопада 1918 р. було затверджено Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західноукраїнська Народна Республіка».
Назва Західноукраїнська Народна Республіка вперше офіційно була вжита саме в цьому Законі. Прийнята 19 жовтня 1918 Проклямація Української Національної Ради використовувала терміни «українська область», «українська територія», «українська національна територія».
Невеликий за розміром документ складається з п’яти статей-артикулів: Назва, Границі, Державна суверенність, Державне заступництво, Герб і прапор.
Артикул перший посилається на право самовизначення народів та Прокламацію УНРади від 19 жовтня. Західноукраїнська Народна Республіка визначається як «держава, обнимаюча весь простір бувшої австро-угорської монархії, заселений переважно Українцями».
В артикулі другому перераховуються складові території ЗУНР як «української суцільної етнографічної області в межах бувшої австро-угорської монархії»
Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. кв. км, населення — 6 млн осіб.
Затверджено герб держави — Золотий Лев на синьому тлі, та прапор — блакитно-жовтий. Національним меншинам на території ЗУНР гарантувалися рівні права з українським населенням.
Державний суверенітет ЗУНР, згідно з артикулом третім, формулювався так:
«Отся державна територія творить самостійну Західно-українську Народню Републику.»
Тимчасовий Основний закон ЗУНР був з часом доповнений цілим рядом законів: про організацію війська (13 листопада 1918 р.), тимчасову адміністрацію (15 листопада 1918 р.), тимчасову організацію судівництва (16 листопада і 21 листопада 1918 р.), державну мову (1 січня 1919 р.), шкільництво (13 лютого 1919 р.), громадянство (8 квітня 1919 р.), земельну реформу (14 квітня 1919 р.).
Наслідком активної зовнішньо-політичної діяльності ЗУНР стало відкриття посольств в Австрії, Угорщині і Німеччині і дипломатичних представництв у Чехо-Словаччині, Канаді, США, Бразилії, Італіїта ін.
12
Автором проекту Тимчасового основного закону був один з найближчих співробітників митрополита Андрея Шептицького о. Платонід Філяс чину св. Василія Великого. Безпосередню участь у розробленні документа брали сам митрополит А. Шептицький, єпископи Й. Коциловський та Г. Хомишин.
В Україні стартував новий формат вивчення історії – короткі відеоролики “ІстФакт”. Про це пише АрміяInform.
“Відеоролики проєкту Українського інституту національної пам’яті “ІстФакт” мають на меті популяризувати українську історію через емоційне, яскраве, динамічне, але водночас без зайвого пафосу відео, докладно переповідаючи малознані сюжети часів Української революції”, – ідеться у повідомленні.
Формат проєкту — 5-хвилинні відеоролики у стилі “запитання-відповіді” з поєднанням прямої мови спікера й відеоряду (хроніка, інфографіка, анімація, карти, світлини, відео з реконструкцій історичних подій, моушн-графіка).
Із здобуттям Незалежності в Україні була введена тимчасова грошова одиниця «карбованець», яка проіснувала недовго. Вже у 1996 році з’явилася нова купюра – гривня. На початку свого шляху гривня була міцною валютою, однак за роки в результаті девальвації досить сильно знецінилася. Фінансові кризи та політична нестабільність сильно вдаряли по нацвалюті.
Це були складні часи, та більшість товару народного споживання було в дефіциті. Тому не варто порівнювати з сьогоденням. Що можна було купити за десять гривень на початку існування валюти (за даними НБУ), розповідає Промисловий Портал.
Зауважимо, що середньорічна зарплата в Україні у 1996 році була 125 гривень або 68 доларів на той момент. Тільки вдумайтесь в ці цифри.
Один батон коштував тоді 32 копійки, на десять гривень можна було купити 31 батон.
Літр молока мав вартість 90 копійок, на десять гривень можна було дозволити 11 літрів молока.
Півлітра сметани в 1996 році коштували 1,5 гривні. На десять гривень отримуємо 3,3 літра.
Кілограм м’яса коштував тоді 4 гривні, а значить маючи десять гривень ви могли купити 2,5 кілограма м’яса.
Кілограм вареної ковбаси коштував майже 5 гривень, а за десять гривень виходило цілих два кіло.
Одна 200-грамова упаковка масла коштувала гривню. На десять гривень виходило 10 таких упаковок, тобто 2 кілограми масла.
Літр рафінованої соняшникової олії коштував 1,8 гривні, і на десять гривень, відповідно, його можна було купити 5,5 літрів.
Кілограм гречки коштував 60 копійок. За десять гривень можна було купити 16,5 кілограмів крупи.
Кіло картоплі в 1996 році коштував 30 копійок, а на десятку виходило 33 кілограми.
Кілограм моркви був по 1 гривні. Нескладно порахувати, що на десять гривень виходило 10 кілограмів.
Кілограм цукру був по 70 копійок. За десять гривень ви могли б купити приблизно 14 кілограмів цукрового піску.
Один кілограм солі мав ціну 30 копійок. Відповідно за десять гривень виходило 33 кілограми.
Упаковка чаю (200 г) коштувала 4 гривні. У загальній сумі на десять гривень можна було купити 500 грамів чаю.
Плитка шоколаду (100 г) мала ціну 80 копійок. На десять виходило 12 плиток шоколаду.
Шпроти в 1996 коштували 1,5 гривні. На 10 гривень сумарно виходило 6 – 7 банок.
Літр горілки коштував тоді 3,4 гривні, а на десятку виходило майже три літри горілки.
Літр бензину коштував 60 копійок. На десять гривень виходило 16,5 літрів бензину.
Щоб оплатити місячну оренду комунальних послуг, проживаючи в однокімнатній квартирі, потрібно було мати 20 гривень.
Один долар тоді коштував 1,7 – 2 гривні.
Ось таке було співвідношення між цінами та зарплатою в 1996 році.
У чому полягає різниця між українцями та росіянами на своєму каналі у YouTube розповідає український історик.
“Українці та росіяни різні народи. Ну ніхто ж не каже, що поляки та чехи один народ тільки тому, що вони слов’яни. Чи що німці та італійці один народ, бо раніше жили в одній країні.”, – констатує автор.
Автор також опублікував другу частину (продовження) попереднього відео про різницю між двома народами.
“Різниця відчутною була особливо у 18-19 століттях. Тоді якраз росіяни почали ліпити казку про “адін народ” на основі трьох китів: православіє, самодержавство, народність. Але різниця була відчутна у всьому. От і Рєпін у своїх картинах її чітко зобразив”.
У колекціях Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника знайшли монументальну картину Олександра Климко «Бій під Крутами», повідомляє Фотографії Старого Львова з посиланням на історика Орест Круковський в Facebook.
Зворот картини Олександра Климко «Бій під Крутами». Фото: Facebook.
«На запрошення колег з бібліотеки Стефаника мав нагоду оглянути недавно віднайдену та реставровану картину Олександра Климка «Бій під Крутами». Це батальне полотно, розміром 3,2 м х1, 7 м., створено художником у 1936 році багато років вважалось безнадійно втраченим. У 1938 році ця картина була особисто передана до Музею історично-воєнних пам’яток у Львові майбутнім істориком Володимиром Трембіцьким і рік прикрашала експозицію Музею. Після окупації радянськими військами Галичини, музей був закритий як націоналістичний, а його збірки передали до фондів Львівського історичного музею. Після закінчення війни, ці пам’ятки, як антирадянські, були переміщені у спецфонд. На приналежність полотна до фондів історичного музею також свідчить сигнатура виявлена у лівому нижньому куті на звороті полотна – Л І М. С Ф (Львівський історичний музей. Спецфонд)», – написав Орест Круковський.
Зворот картини Олександра Климко «Бій під Крутами». Фото: Facebook.
«У цей час бібліотеками, архівами та музеями Львова прокотилась хвиля більшовицьких ревізій. Вже жовтні 1948 р полотно О.Климка «Бій під Крутами», разом з низкою інших робіт відомих українських художників Куриласа, Іванця та інш з’являються в описі облікових карток Львівського історичного музею, «як речі, що не мають музейної вартості та підлягають вилученню». Інвентарна картка та список була завірена підписами директора музею та наукового співробітника В.Купринця. Львівський історик Володимир Бойко, який досліджував спадщину пам’яток історично-воєнного музею НТШ вважав їх втраченими, хоч, як він зазначав, актів на знищення виявлено не було. За нез’ясованих обставин полотно будо переміщено до бібліотеки Стефаника, і там невідомий патріот, приховав його від знищення», – написав історик.
Він зазначив, що адміністрація бібліотеки Стефаника планує 30 вересня, в день бібліотекаря, урочисто відкрити знайдену картину.
20 жовтня 1672 року між Османською імперією та Річчю Посполитою у місті Бучач на Тернопільщині було укладено мирний договір, згідно з пунктом 4-м якого наша держава називалася “Українська держава” (Ukrainskie Panstwo).
Про це свідчить віднайдений у польських архівах перекладений польською мовою з турецького оригіналу Бучацький договір, передає Depo.ua із посиланням на допис Тараса Чухліба у Facebook.
“Історична сенсація! У 1672 році ми мали свою державу, яка так і називалася – “Українська держава”! У щойно віднайденому в польських архівах перекладі турецького оригіналу Бучацького договору на польську мову у пункті 4-му стверджується “Українську державу з давніми кордонами козакам віддати…”, – наголосив історик.
Оригінал Бучацького договору 1672 року. фото: Тарас Чухліб / Бібліотека князів Чарторийських у Кракові
Чухліб нагадав, що “на боці турецької сторони взяли участь представники гетьмана Петра Дорошенка”.
“Стосовно українських земель Брацлавщини та Правобережної Київщини, де існував козацький устрій, вперше на міжнародно-правовому рівні вживався термін “Українська держава” (“Ukrainskie Panstwo”). Козацька старшина під час польсько-турецької комісії вимагала включити до Бучацького договору пункт щодо встановлення західного кордону Української держави по річках Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) і Лабунь”, – додав автор.
Якщо є мапи України 17 століття, значить мала бути і держава. Мапа 1648 року (північ внизу). фото: Наталія Колосай / Wiki
Зазначається, що оригінал Бучацького договору 1672 року (переклад з османської мови на польську) публікується вперше, а при передруку необхідно посилатися на Бібліотеку князів Чарторийських у Кракові та історика Тараса Чухліба.
Укрінформ пригадує найвизначніші спортивні досягнення українців за період незалежності: від 1991 року і до сьогодні.
Укрінформ1992 рік
Вперше українські спортсмени поїхали на зимові ігри в Альбервиль і літню Олімпіаду в Барселоні у складі Об’єднаної команди та вперше гімн України прозвучав на честь перемоги у вільній боротьбі спортсмена Олега Кучеренка (в категорії до 48 кг). А згодом український прапор підняли на честь власниць “золота” – гімнасток Тетяни Гуцу та Олександри Тимошенко.
1993 рік
Легкоатлет Сергій Бубка став першим чемпіоном світу незалежної України на чемпіонаті в Штутгарті. Володар світового рекорду у стрибках з жердиною – 6 метрів 14 сантиметрів. За 10 років спортивної кар’єри встановив 35 світових рекордів..
1994 рік
Фігуристка Оксана Баюл здобула перше олімпійське “золото” для незалежної України на зимовій Олімпіаді в Ліллегаммері (Норвегія).
Біатлоністка Валентина Цербе-Несіна стала володаркою першої олімпійської медалі сучасності для збірної України. Вона виборола «бронзу» в спринті на зимових Олімпійських іграх в Ліллегаммері.
1995 рік
Легкоатлетка Інесса Кравець на чемпіонаті світу в Гетеборзі (Швеція) встановила світовий рекорд в потрійному стрибку, її результат – 15,5 м. Перевершити його не може ніхто вже більш як 20 років.
Гімнастка Катерина Серебрянська стала абсолютною чемпіонкою світу на чемпіонаті у Відні, олімпійська чемпіонка Атланти-96. Усього в її активі 8 титулів чемпіонки світу, 6 титулів чемпіонки Європи у фіналах в окремих видах.
1996 рік
Борець В’ячеслав Олійник виборов золоту медаль у ваговій категорії до 90 кг на Олімпійських іграх в Атланті. Це перша золота медаль для України на літніх Олімпіадах.
Гімнастка Лілія Подкопаєва отримала 2 золоті медалі — в абсолютній першості та вільних вправах на Олімпійських іграх в Атланті. Володарка 45 золотих, 21 срібної та 14 бронзових медалей на міжнародних змаганнях
1997 рік
Легкоатлетка Жанна Пінтусевич-Блок перемогла на чемпіонаті світу в Афінах в бігу на 200 м. На чемпіонаті світу-2001 в Едмонтоні виборола золоту медаль на королівській дистанції – 100 м.
1998 рік
Біатлоністка Олена Петрова виборола срібну медаль в індивідуальній гонці на 15 км на зимових Олімпійських іграх в Нагано (Японія).
1999 рік
Біатлоністка Олена Зубрилова стала триразовою чемпіонкою світу в індивідуальній гонці на 15 км, гонці переслідування і мас-старті на чемпіонаті світу в Контіолахті (Фінляндія).
2000 рік
Плавчиня Яна Клочкова здобула дві золоті медалі Олімпійських іграх у Сіднеї. Загалом вона є одинадцятиразовою чемпіонкою Європи, триразовою чемпіонкою світу, чотириразовою олімпійською чемпіонкою (Сідней-2000, Афіни-2004) у плаванні на 200, 400 метрів комплексом та 800 метрів вільним стилем. Володарка Кубків світу.
2001 рік
Легкоатлетка Інга Бабакова – срібна призерка чемпіонату світу в Едмонтоні зі стрибків у висоту. Перемогла на чемпіонаті світу 1999 року в Севільї.
2002 рік
Шахіст Руслан Пономарьов у 14 років став наймолодшим у світі гросмейстером, чемпіоном світу серед юнаків до 18 років.
2003 рік
Гімнастка Анна Безсонова стала дворазовою чемпіонкою світу в Будапешті та триразовою чемпіонкою Європи в Ризі. Анна – багаторазова чемпіонка світу та Європи з художньої гімнастики. Вона є дворазовою бронзовою призеркою Олімпіад (Афіни-2004, Пекін-2008).
2004 рік
Футболіст Андрій Шевченко став найкращим футболістом Європи, отримавши «Золотий м’яч». Переможець Ліги чемпіонів-2002/03 у складі «Мілана».
Василь Вірастюк – володар титулу «Найсильніша людина світу». У 2007 році виграв змагання у м. Сеулі (Південна Корея) та отримав титул Чемпіона світу з силового екстриму IFSA.
Жіноча збірна України з гандболу стала володарем єдиної олімпійської нагороди за всі роки Незалежності в ігрових видах спорту. Бронзовий призер Олімпіади-2004 в Афінах.
2005 рік
Валерій Гончаров – єдиний український гімнаст, який виборов тричі поспіль нагороди Фіналу Кубка світу.
2006 рік
Боксер Володимир Кличко нокаутував Кріса Бьорда і вперше став чемпіоном світу за версією IBF. Володимир – олімпійській чемпіон Атланти-96 та багато років утримував звання абсолютного чемпіона світу у суперважкій вазі.
2007 рік
Легкоатлетка Ірина Ліщинська – срібна призерка чемпіонату світу в Осаці в бігу на 1500 м, срібна призерка Олімпійських ігор-2008 у Пекіні.
2008 рік
Боксер Віталій Кличко нокаутував Семюеля Пітера і став чемпіоном світу за версією WBC у суперважкій вазі.
2009 рік
ФК «Шахтар» – володар Кубка УЄФА-2009, перший і поки єдиний український футбольний клуб, який за часів Незалежності здобув євротрофей.
2010 рік
Веслувальниця Інна Осипенко-Радомська виграла чемпіонат світу на байдарці-одиночці в Познані, олімпійський чемпіон Пекіна-2008.
2011 рік
Легкоатлетка Ольга Саладуха виграла чемпіонат світу з потрійного стрибка в Тегу (Південна Корея). Бронзова призерка Олімпіади-2012 в Лондоні, триразова чемпіонка Європи.
2012 рік
Веслувальник-каноїст Юрій Чебан — чемпіон двох Олімпіад поспіль: у Лондоні-2012 та Ріо-2016.
2013 рік
Ірина Марлені (вільна боротьба) 21 вересня 2013 року увійшла до всесвітньої Зали Слави Міжнародної федерації об’єднаних стилів боротьби (FILA). Чемпіонка Олімпійських ігор-2004 в Афінах, триразова чемпіонка світу.
2014 рік
Біатлоністки Семеренко — сестри-близнючки Віта та Валентина – на зимових Олімпійських іграх в Сочі здобули «золото» в естафеті 4×6 км. В їхньому активі 10 медалей чемпіонатів світу і три – з Олімпійських ігор. Крім сестер Семеренко, чемпіонську естафету також бігли Юлія Джима і Олена Підгрушна.
2015 рік
Шахістка Марія Музичук стала чемпіонкою світу серед жінок.
Фехтувальниця Ольга Харлан — найтитулованіша спортсменка України в цьому виді спорту. 6 золотих медалей на чемпіонатах світу. Олімпійська чемпіонка Пекіна-2008, срібна призерка Ріо-2016, бронзова призерка Лондона-2012.
2016 рік
Паралімпійська збірна у Ріо-де-Жанейро здобула 117 комплектів нагород. Це третій результат Паралімпіади.
Боксер Василь Ломаченко встановив рекорд, ставши чемпіоном у двох вагових категоріях лише за 7 боїв. Наразі є найкращим боксером світу незалежно від вагових категорій за версією журналу «The Ring». Найтитулованіший український боксер. Дворазовий олімпійський чемпіон.
2017 рік
Гімнаст Олег Верняєв став абсолютним чемпіоном Європи зі спортивної гімнастики в Клуж-Напока (Румунія), олімпійський чемпіон Ріо-2016 та чемпіон світу у вправах на паралельних брусах.
2018 рік
Олександр Абраменко – перший олімпійський чемпіон із фристайлу та єдиний, хто здобув нагороду на зимових Олімпійських іграх 2018 у Пхьончхані.
Тенісистка Еліна Світоліна стала першою українкою, яка перемогла на Підсумковому турнірі в одиночному розряді. Світоліна посіла третє місце в одиночному розряді в міжнародному рейтингу Жіночої тенісної асоціації (WTA).
Дзюдоїстка Дар’я Білодід – наймолодша чемпіонка світу серед дорослих. Білодід виборола перемогу у віці 17 років і 11 місяців.
Боксер Олександр Усик – абсолютний чемпіон світу в першій важкій вазі за версією WBO WBC, IBF, WBA, The Ring. Перший українець, який отримав титул абсолютного чемпіона світу.
2019
Юніорська збірна з футболу України вперше в історії стала чемпіоном світу з футболу, перемігши команду Південної Кореї з рахунком 3:1.
Стрибун у воду Олексій Середа у віці 13-ти років став наймолодшим чемпіоном Європи зі стрибків з вишки та срібним призером ЧЄ з синхронних стрибків.
Жіноча збірна України з хокею виграла кваліфікацію чемпіонату світу Дивізіону ІІВ – перша кваліфікація світового чемпіонату в історії жіночого українського хокею.
Сьогодні, 24 серпня 2019 року, незалежній Україні виповнюється 28 років. Історичний документ був прийнятий 24 серпня 1991 року Верховною Радою. Його підтрима абсолютна більшість депутатів.
Для підтвердження Акту про проголошення незалежності України Верховна Рада ініціювала проведення 1 грудня 1991 року республіканського референдуму. Фактично, він був потрібен для того, щоб нейтралізувати заяви супротивників незалежності про те, що народ України нібито не підтримує Акт. Крім того, світова спільнота також не поспішала визнавати незалежність України, спостерігаючи, як події розвиватимуться далі.
У списки для голосування було внесено 37 мільйонів 885,6 тисяч осіб, а в самому голосуванні брав участь 31 мільйон 891,7 тисяч осіб (84,18%).
Більше 90% учасників референдуму підтримали незалежність України.
Незалежність підтримали 90,32% учасників референдуму – 28 мільйонів 804,1 тисячі осіб. Фактично, саме результати цього референдуму і послужили фактором остаточного розвалу СРСР.
В цей же день в Україні були проведені вибори президента. За пост боролися колишній секретар ЦК КПУ і голова Верховної Ради Леонід Кравчук і представник опозиційного до радянської влади Народного Руху В’ячеслав Чорновіл. За результатами голосування першим в історії незалежної України президентом став Кравчук, набравши 61,59% голосів.
Сьогодні по всій території України заплановані святкові заходи.
1. За Конституцією України український прапор — синьо-жовтий. Але в 1918-му році Центральна рада на чолі з першим президентом України Грушевським ствердила жовто-синій прапор.
2. Золотий, жовтий колір символізує Творця, Бога-батька і взагалі — Вищу Духовність. Синій ж — це усе земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.
3. Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипольці за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор’я за три тисячоліття до н. е., зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному виді. Ця країна буквально уся прикрашена таким поєднання кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синій колір домінував над жовтим.
4. На початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб в тільки виниклій самостійній Україні передусім змінили розміщення кольорів на головному державному символі — синьо-жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і далі залишатиметься таким же, то під цим поєднанням кольорів країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах.
5. Синій колір згори і жовтий знизу утворюють гексаграму “Пі”. Згідно з класичною китайською Книгою змін “И-цзин”, — це одне з чотирьох найгірших комбінацій. Її розшифровують так: “Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями”.
Тоді як зворотне розміщення кольорів, коли жовтий розташований вгорі, а синій — внизу, утворює абсолютно іншу гексаграму “Тай”, яка означає: “Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток”.
6. Українська революція 1917-го року в Києві, українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами. Під жовто-синім прапором йшли у бій українські юнаки під Крутами.
7. Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства XIV століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу.
8. У XVIII столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою.
9. 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор.
10. Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі.
