Їдемо по вино: 5 найкращих українських виноробень

Українське вино, це перш за все, сімейні традиції, унікальна рецептура і ставлення до своєї справи. Українське виноробство стоїть доволі стрімко розвивається останні роки, майже так само, як і внутрішній український туризм. Винні подорожі, що давно вже стали невід’ємною частиною туристичного бізнесу багатьох розвинених країнах, поширюються також в Україні. Про це йдеться в матеріалі Veterdoit.

1. Центр культури вина SHABO

Коли вперше потрапляєш до виноробні SHABO (власне, це не просто виноробня, а справжнісінький центр винної культури), спершу важко повірити, що все те, що ти бачиш, розташоване десь у селищі Шабо неподалік Одеси.

Компанія має власні виноградники, на яких вирощують відомі європейські сорти – Каберне Совіньон, Мерло, Рислінг, Шардоне, Піно Гріджіо, Совіньйон Блан, Мускат Оттонель, а також популярні в Україні грузинські сорти Сапераві та Ркацителі і справжній український автохтон – білий сорт Тельті-Курук (у перекладі з турецької – “лисячий хвіст”).

Виробництво вражає – це дійсно космічний рівень. За оснащеністю виробничо-технологічна база SHABO є однією з найкращих у Європі. Окрім вин, тут виробляють також міцні виноградні напої – бренді та виноградну горілку. Весь процес можна побачити на власні очі: відділення з приймання та переробки винограду, гігантське підземне виносховище, цехи з вініфікації та витримки, відділення елітних вин та комплекс з виробницта міцних напоїв.

Окремої уваги заслуговує дім ігристих вин Шабо. Це – окрема будівля, що розташована серед виноградників неподалік від основного комплексу. Сюди також можна потрапити з екскурсією і на власні очі подивитись, як «відпочивають» дріжжі в інкубаторі, як витримується ігристе а методом Шарма (традиційна технологія, за якою виробляють у тому числі славнозвісне просеко) у величезних блискучих ємкостях із нержавіючої сталі, або як обережно та потроху перевертають пляшки, у яких витримується ігристе, що виробляють за класичним методом вин Шампані.

Що там робити: Експозиція сучасного мистецтва та галерея Shabo Art Center, унікальний ландшафтний дизайн, пам’ятник виноградній лозі та арт-ансамбль “Трилогія виноградної лози” відомого одеського скульптора Михайла Реви, мультімедійна скульптура “Фонтан Діоніса”, музейний лабіринт – обережно, не загубіться! А також – два музейні кінозали та музей Шабо, якщо у вас вистачить на нього часу та сил.

Де знаходиться: Білгород-Дністровський район, селище Шабо, вул. Швейцарська, 10.

2. Виноробня Artwinery

Унікальна виноробня, що була раніше відома як “Артемівський завод шампанських вин”, розташована у місті Бахмут (раніше – Артемівськ). Спеціалізується виноробня на виготовленні ігристих вин. Тут вже понад півстоліття виробляють ігристі вина за класичною технологією витримки в пляшках.

Artwinery має цікаву історію: виробництво розташоване у старовинних штольнях, що залишились від підземного алебастрового заводу, який започаткував у Бахмуті наприкінці ХІХ століття прусський іженер Едмунд Фарке. Штольні мають унікальний мікроклімат: у будь-як пору зали зберігають постійну температуру 12-14 °C і стабільну вологість – саме в таких умовах виробляють ігристе у французський провінції Шампань. Зараз стіни штолень розфарбовані сучасними митцями, що додає суворим та технологічним виробничим приміщенням певного шарму. По’єднання старовинної, перевіреної часом технології та найсучаснішого обладнання дозволяє компанії виробляти ігристе вино, що за якістю може бути порівнянне з продукцією світових лідерів у світі ігристих.

В асортименті продукції бахмутських майстрів-виноробів є і брюти, і екстра брюти, і абсолютно сухі брюти зеро, але, крім того, і напої, розраховані на масовий попит: солодкі та напівсолодкі ігристі з вираженим фруктовим ароматом та приємним смаком, як то кажуть, “для дівчаток”.

Що там робити: Головна розвага на заводі Artwinery – штольні та дегустація. Але, повірте, вони варті багатьох інших розваг. Важлива інформація щодо графіку екскурсій: у суботу екскурсії проводяться тільки за попереднім записом, у неділю не проводяться взагалі. Якщо плануєте подорож у вихідні, краще попередньо телефонувати до екскурсійного відділу.

Де знаходиться: Донецька область, м. Бахмут, вул. Патріса Лумумби, 87

3. Сімейна виноробня Beykush Winery

Виноробню було засновано не так давно, у 2010 році. Вона має власні виноградники загальною площею усього 11 га, що розташовані на Бейкушському мисі, який з одного боку омивається Березанським лиманом, а з іншого – Бейкушського затокою. На виноградниках вирощують Шардоне, Піно Нуар, Піно Грі, Сапераві, Ркацителі, Мерло, Каберне Совіньон, Альбаріньйо і ще декілька сортів винограду.

Виноробня Бейкуш — це маленьке сімейне господарство, що має невеликий за українськими стандартами виноградник. Тут вирощують міжнародні сорти з кращих розплідників Франції та Італії, а також аборигенні сорти причорномор’я із Грузії та України. Приїхати сюди буде цікаво тим, хто дійсно захоплюється вином та хоче дізнатись більше про тонкощі та особливості виробничого процесу на прикладі маленького сімейного, але насправді унікального та цікавого виробництва. Ви можете приїхати на збір врожаю (його проводять вручну), або навіть на певний час доєднатись до команди, що виробляє надзвичайно особливі та якісні вина.

Власник виноробні Євген Шнейдеріс є прихильником так званого теруарного виноробства. У Бейкуш не використовують пестициди та гербіциди, тому ці вина можно вважати у певному сенсі органічними.

Що там робити: Брати активну участь у процесі виноробства, спілкуватись з власником (Євгеній Шнейдерис – надзвичайно приємний співбесідник) та його колегами.

Де знаходиться: Миколаївська область, Очаківський район, селище Чорноморка.

4. Сімейна виноробня Богдана Павлія

Виноробня Павлія – краса Подільських Товтр. Львів’янин Богдан Павлій розпочав вирощувати виноград на дачі ще у 90-х, і спершу це було щось на кшатлт хобі, що незабаром перетворилось на справу життя. Пан Богдан має власні виноградники у Бакоті та Каветчині (це мальовничі села Хмельниччини, що розташовані у Каменець-Подільському районі).

У Бакоті вирощують червоні європейські сорти – Каберне Совіньйон, Сіра та інші, і саме Богдан Павлій першим в Україні отримав тут врожаї італійських сортів – Санджовезе, Неро д’Авола та Неббіоло. У Каветчині – білі сорти, що вражають мінеральністю та вишуканістю: совіньйон блан, йоханітер, рислінг та інші.

Богдан Михайлович – справжній перфекціоніст, що вважає: вино має бути не дешевим, а довершеним. Вина Павлія – це багато щоденної праці, експериментів, навчання, до яких додано душу та талант винороба.

Що там робити: Пити вино, спілкуватись з виноробом, насолоджуватись неймовірними краєвидами Бакоти, спокоєм та майже відсутнім 4G.

Де знаходиться: заповідник Бакота, неподалік від села Грушка (приблизно 45 км від Кам’янець-Подільського), Хмельницька область.

5. Виноробня Chateau Chizay

Якщо подорожуєте потягом чи автобусом до Закарпаття, найкраще дістатись Мукачева. Звідти, від центрального автовокзалу, регулярно йдуть автобуси, що зупиняються у Шато Чизай. Також комфортно і доступно замовити таксі на невеличку компанію із 2-4 людей. Дорога з Мукачева до Шато займає близько 35 хвилин.

Почнемо із назви. Чому саме Шато Чизай? За легендою, у XIII столітті,в урочищі поблизу Берегова жив чолов’яга на ім’я Чиз. Він володів виноградниками й виготовляв вино. Саме тут, у цьому урочищі з однойменною назвою, і розташоване Шато Чизай. Так що Чизай – це від «Чиз».

Що означає “шато” у назві виноробні? Шато (chateau) – французське поняття, що означає заміський маєток, оточений виноградниками. Тут, у Шато Чизай, в наявності всі складові цього поняття: величний маєток, підвали, виробничі цехи та власні виноградники, що обіймають чималу площу у 272 гектари. Тут вирощують білі і червоні європейські сорти винограду: Трамінер рожевий, Рислінг Рейнський, Мускат Оттонель, Каберне Совіньйон, Мерло, Піно Нуар і Піно Блан. Також багато уваги винороби Чизай приділяють традиційним угорським сортам, що чудово визрівають у цій місцевості: Черсегі Фюсереш та Фурмінт.

Що там робити: Окрім прогулянки виноградниками, екскурсії виноробнею та дегустацій, варто завітати до музею винороба Чиза, того самого легендарного дядька, що створив виноробню Чизай. Це перший інтерактивний музей виноградарства і виноробства Закарпаття. І це – аж ніяк не збірка запилюженого реманенту! Віртуальний винороб Чиз цікаво розповість про свою справу, про те, як на виноробство Берегівщини впливали різні культури і народи протягом декількох століть, а також про те, як сьогодні у світі виготовляють вино, бо за наших часів цей процес зазнав немало технологічних змін.

Де знаходиться: Закарпатська обл. м. Берегово, Урочище Чизай, 1.

Павло Зібров про концерт на День незалежності: мова тут ні до чого, це дурниці

Український естрадний співак, який виступав на концерті до Дня незалежності України 2020, вважає, що шоу на Софіївській площі вдалося завдяки українським артистам, які співали не тільки на рідній мові. Про це повідомляє kp.ua.

Розмови та критикa навколо концерту на День Незалежності, в якому прозвучали 42 знакових пісні України, 12 з яких – російською, до сих пір не вщухають. Супeречка щодо святкового шоу була не тільки з боку користувачів мережі, але і артистів, чиї пісні без дозволу були використані на заході.

Про свої враження від шоу розповів Павло Зібров, який на концерті виконав пісню Олега Винника “Ніно” (рос. “Нино) і Вєрки Сердючки “Все буде добре (рос. Всё будет хорошо)”.

“Прекрасна організація, все було сучасно і креативно, – вважає Павло Зібров. – Багато мені писали: чому співали на мові агрeсoра? (Сміється). Але мова ж тут ні до чого, це дурниці. Тоді і німецькою не можна співати, адже німці ж на нас нападали. Не можна так говорити про мову будь-якого народу”.

В концерт були включені пісні з репертуару українських артистів, жодної пісні російського виконавця. Артисти, народжені в Україні – співали і українською, і російською, і татарською. Все відмінно.

Коли мені запропонували взяти участь у проекті, єдиною моєю умовою було те, щоб пісні, які я виконаю, були відомими в Україні. Сердючка – це ж народна улюблениця, а Винник – зірка номер один. Можливо, багато хто хотів, щоб звучали патріотичні пісні, але мені, здається, оспівувати любов, красу – це теж патріотизм. Були знакові пісні, такі як “Червона рута”, “Там, де ми є”, – розказав артист.

Павло Миколайович з гумором ставиться до того, що під час його виступу в кадр крупним планом потрапило оголошення оренди з номером телефону.

“Я потім звернув увагу, що там був вказаний номер телефону. На всіх каналах ж показали, ще й в YouTube. Буду зараз дзвонити власникам офісу (сміється)”.

 

До речі, Офіс президента поки не коментує ситуацію щодо пісень гуртів «Океан Ельзи», «Бумбокс», «Тартак» та «Плач Єремії», які звучали без їхнього дозволу.

Лідер гурту «Тартак» Олександр Положинський також заявив, що пісню гурту взяли для концерту, не запитавши дозволу. Пісні «Понад хмарами» і «Ні, я не ту кохав» виконали Ніна Матвієнко, Потап та Павло Зібров.

Сашко також відмовився від ордена «За заслуги» від Президента.

«Океан Ельзи» випустив першу пісню після тривалої перерви

Відомий український гурт «ОЕ» випустив першу пісню після того, як їхній лідер Святослав Вакарчук склав мандат народного депутата Вакарчук та виходить з парламенту.

Відео на пісню «Коли ми станем собою» опубліковано на YouTube-каналі гурту. Над відео працювала режисерка Анна Бурячкова. А головну жіночу роль в кліпі виконала народна «гуцулка», акторка Варвара Лущик.

«Життя змінюється і в цьому ритмі і тривозі ми все більше ховаємось у своїх маленьких бульбашках, проживаючи дні в акваріумах самотності, забуваючи про те, хто ми є насправді. Мені дуже хотілося передати цю атмосферу і дозволити їй змінитися в кадрі. Дати можливість героям вийти за межі скляної стіни і відчути радість спілкування, віднайти себе справжніх», — розповіла режисерка.

Це перший синґл з майбутнього альбому групи, над яким працюють музиканти.

«Гітарну партію для неї записував клавішник групи Мілош Єліч, оскільки гітарист ОЕ Владімір Опсеніца іще на початку карантину навесні застряг у Сполучених Штатах і працював з командою дистанційно. Саме так, перебуваючи на онлайн зв’язку з музикантами в Києві, він записав партію електрогітари на студії в Нью-Йорку», – йдеться в повідомленні.

У записі нової пісні взяв участь дитячий хор у складі дітей музикантів та друзів групи, які спеціально зібрались для запису композиції.

Партія «Голос», створена Вакарчуком, отримала 20 мандатів за результатами парламентських виборів 2019 року. Сам він був першим номером у списку партії.

Вакарчук заявив, що вирішив скласти депутатський мандат і залишити Верховну Раду 11 червня. Він пояснив, що вважає свою місію виконаною, оскільки провів партію «Голос» до парламенту.

В Україні дозволили вживати фемінітиви в назвах професій

Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 18 серпня 2020 року дозволило, за бажанням, вказувати в фемінітиві назву професії в кадрових документах. Про це йдеться в наказі відомства «Про затвердження Зміни № 9 до національного класифікатора ДК 003:2010».

«Професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка).

За потребою користувача при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи», – йдеться в документі.

Ці зміни можна вносити відповідно до правил нового українського правопису, які Кабінет Міністрів схвалив у 2019 році. Наприклад, замість «інженер», за бажанням, можна писати «інженерка», замість «соціолог» – «соціологиня», замість «верстатник» – «верстатниця».

Нагадаємо, оновлений правопис був схвалений Кабміном 22 травня 2019 року, а діяти він почав з 3 червня 2019 року.

Документ підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України.

Тоді Кабінет міністрів схвалив на засіданні нову редакцію українського правопису, яка замінить застарілу редакцію від 8 червня 1992 року.

Серед засадничих новацій проекту такі: можливість вживання и на початку слів перед приголосними н і р (индик, Ирій), у дієслові икати та іменнику икавка; паралельне вживання ґ і г для передачі іншомовного звука [g] в прізвищах на кшталт Г (Ґ)ете, Г(Ґ)уллівер, Васко да Г(Ґ)ама; паралельне вживання ф і т у словах грецького походження: кафедра і катедра, міфологія і мітологія; передача звуку [j] у звукосполученнях [je], [ji], [ju], [ja] літерами є, ї, ю, я у всіх випадках: Савоя замість Савойя, фоє замість фойє; роздільне написання слова «пів» з іменниками, якщо мається на увазі половина (пів години, пів Києва). Якщо пів з іменником складає єдине поняття, то слово має писатися разом (півзахист).

У Львові створили віртуальний тур безлюдними вулицями міста

Під час карантину у місті створили проєкт “Тиша у Львові”. Всі охочі мають можливість побачити Львів у форматі 360-градусної панорами. Місто знімали кілька днів підряд о 5 годині ранку.

Організатори проєкту кажуть, що зазнимкували (сфотографували) Львів без людей, адже таке можна побачити тільки під час карантину.

“У ньому, навіть зазвичай рясно усіяні туристами місця, зовсім порожні: немає черги охочих піднятись на вежу Ратуші, галасливого натовпу на площі Ринок, охочих помилуватися Домініканським собором, іноземних туристів та львів’ян, які вранці біжать кудись у справах. Все завмерло, як зачакловане”,- розповіла контент-менеджерка проєкту Юлія Кириченко.

“Ми вночі та зі самого ранку фотографували для максимально гарних кольорів. Складнощі полягали у тому, що потрібно було «виловити» сонячну погоду на світанку. Так, щоб відзняти світанки, нам доводилось вставати о 4 ранку. Не раз ми приїжджали, а хмари затягували обрій і ми їхали з пустими флешками на дронах: прогноз погоди не завжди був точним”, – розповів директор компанії Андрій Гривняк.

Створений 3D-тур також слугуватиме платформою для майбутніх імерсивних продуктів з музеями, театрами, галереями та іншими туристично привабливими місцями. Команда «SKEIRON» планує також запровадити інший новий функціонал з VR-екскурсіями.

Панорамний тур розробили у межах міського конкурсу креативних проєктів “Фокус на культуру”. Побачити його можна на сайті Центру туристичної інформації Львова.

Подорож місцями Львівщини, де народились видатні українці

Захоплююча подорож місцями Львівської області, які були колисками видатних українців. Львівщина наділена багатовіковою історією та видатними іменами, які її творили. Міста та селища шанують своїх славетних земляків, створюючи музеї, щоб пам’ять про видатних українців, жила для майбутніх поколінь.

1. Колиска Франка. Нагуєвичі – село, в якому народився і провів дитинство видатний український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський та політичний діяч Іван Якович Франко. Рідному селу Франко присвятив наукові праці, саме тут написав повість «Захар Беркут», багато оповідань, поезій. В Нагуєвичах оберігають пам’ять про життя і творчість Каменяра, створивши на території родинного маєтку Франків Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі».

До складу цього музею під відкритим небом входять:

  • літературно-меморіальний музей Івана Франка ознайомить відвідувачів із життям і творчістю письменника в Нагуєвичах і на Дрогобиччині;
  • музей «Садиба Івана Франка». Тут можна оглянути батьківську хату, кузню Якова Франка – батька письменника, криницю, пасіку. В садибі зберігаються книжки, за якими навчався Іван, ікони, фотокартки молодого Франка, речі побуту та посуд, які відтворюють епоху того часу;
  • художньо-меморіальний комплекс «Стежка Івана Франка» знайомить з різьбленими персонажами героїв казок Франка. Адреса: с. Нагуєвичі, вул. Івана Франка, 15, тел.: +380 (3244) 7-86-26, +380 (68) 44-94-005. Години роботи: 10:00-18:00 год.



2. Батьківщина Шашкевича. Підлисся – мальовниче село на Золочівщині, батьківщина видатного українського літератора, натхненника національного пробудження Галичини Маркіяна Шашкевича.

Навчаючись у Львівській духовній семінарії, Шашкевич спільно із Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким створив товариство «Руська Трійця», яке видало першу в Галичині книгу українською мовою – «Русалка Дністрова». Сьогодні в селі діє музей-садиба Маркіяна Шашкевича. Експозиція музею-садиби ознайомить із життям та творчістю літератора, західно-українським побутом першої пол. ХІХ ст., збережені власні речі М. Шашкевича, тогочасні книги, часописи, предмети побуту.

Адреса: Золочівський р-н, с. Підлісся. Години роботи: вт – пт: 10:30 – 17:00 (каса до 16:30), сб та нд: 10:00 – 17:00 (каса до 16:30), пн: вихідний.

3. Дім Шептицького. Яворівщина відома мальовничими ландшафтами Розточчя та Надсяння. Ця земля подарила немало відомих постатей, серед яких Митрополит Андрей Шептицький та Осип Маковей.

Прилбичі – село протягом кількох століть було родовим маєтком Шептицьких і дало Україні та світу дві величні постаті – Митрополита Андрея Шептицького та його брата, священномученика Климентія Шептицького.

В селі збереглися: храм-музей митрополита Андрея Шептицького. Церква-музей налічує експонати, пов’язані із життям родини Шептицьких; церква Собору Пресвятої Богородиці – храм, в якому відслужив першу у своєму житті Божественну Літургію о. Андрей Шептицький; пам`ятник Митрополиту А. Шептицькому та його брату блаженному священномученику Климентію; родинна усипальниця Шептицьких збудована у 1864 р. після cмeрті першого сина Стефана.



4. Садиба-музей Осипа Маковея у Яворові– літературно-біографічний музей, присвячений життю і творчості цього українського поета, прозаїка, публіциста, критика, літературознавця, перекладача, редактора багатьох періодичних видань, педагога та громадсько-політичного діяча.

Музей функціонує в хаті, де народився, жив і працював літератор. Адреса: м. Яворів, вул. Кобринської, буд. 9. Години роботи: 10:00-16:00 год, інший час за домовленістю.

5. Куликів – селище, в якому народився український актор, лауреат Шевченківської премії Богдан Ступка.

Ознайомитись із життям та творчістю видатного актора театру і кіно допоможе кімната-світлиця «Мистецький Куликів», яка розташована у куликівському Народному домі. Її експозиція наділена особистими речами Богдана Ступки, зокрема старовинним роялем, який належав родинам Крупників і Ступка. Тут збереглись щоденник і шкільний зошит Богдана, портфель, костюм і капелюхи із колекції актора, його подарунки і нагороди, старовинні речі його батьків. Поряд з Народним домом встановлено Пам`ятник-погруддя Богдана Ступки.

Громадський краєзнавчий музей «Куликів і Куликівщина» висвітлює історію українського містечка та також має виставку, присвячену Богдану Ступці. Адреса: смт. Куликів, пл. Незалежності, 14.

5. Колиска гетьмана. Кульчиці Самбірського району – батьківська колиска видатного полководця, гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевич-Сагайдачного та героя оборони Відня, першовідкривача кави в Європі Юрія Кульчицького.

В Кульчицях розташовані музей, присвячений цим відомим особистостям та пам’ятник Петру Сагайдачному. Музей гетьмана Петра Сагайдачного знаходиться в центрі села, у колишньому приміщенні початкової школи.

Серед цікавих експонатів музею – макет легендарної козацької чайки, мапа походу гетьмана Сагайдачного на Москву та матеріали, присвячені життю і діяльності ще одного відомого виходця із Кульчиців – Юрія-Франца Кульчицького.

Саме він відкрив Європі запашний кавовий напій, заснувавши у Відні кав’ярню «Дім під синьою пляшкою», яка стала одним із популярніших місць австрійської столиці. На подвір’ї музею розташована бойківська хата початку ХХ ст., в якій зібрані предмети народного побуту, ужиткового мистецтва. Адреса: с. Кульчиці.



6. Рідне село Коновальця. Зашків – рідне село Євгена Коновальця – провідника української національно-визвольної боротьби, полковника армії Української Народної Республіки, коменданта Української військової організації, голови Організації Українських Націоналістів.

На батьківщині Коновальця, у 1990 р. в родинній садибі, засновано Історико-меморіальний музей Євгена Коновальця. Експозиція Музею, розташована в чотирьох кімнатах, ознайомлює з періодами юнацтва, військової діяльності Євгена Коновальця, заснуванням і керівництвом УВО, ОУН, боротьбу в підпіллі та трагічну загибель українського патріота.

Адреса: с. Зашків, вул. Коновальця. Години роботи: пн., вт., чт.-суб. – 10:00-18:00 год., нед. – 10:00-17:00 год., середа – вихідний, тел.: 0634777041, 0679776112.

Миколаїв – затишне місто Львівської області, розташоване неподалік від річки Дністер, яке дало життя багатьом відомим особистостям, серед яких українська поетеса і письменниця Уляна Кравченко та письменник, громадський діяч Микола Устиянович. На честь своїх видатних земляків в місті заснований Народний літературно-мистецький музей Уляни Кравченко і Миколи Устияновича. Експозиція музею повідає про життя та творчість цих митців, ознайомить із світлинами сімейного архіву, особистими речима, зокрема представлена перша збірка поезій Уляни Кравченко «PRIMA VERA». Відвідувачі також можуть ознайомитись і з життям та історіями славетних людей Миколаївщини – художників, артистів, композиторів, скульпторів, співаків.

Адреса: м. Миколаїв, вул. Устияновича, 41. Години роботи: 9:00-17:00; сб, нд – вихідні, тел: +38 (096) 230-69-42 Марія Михайлівна. vytkiv.in.ua

с. Конюхів, що на Стрийщині, є місцем народження українського політичного і військового діяча, генерал-хорунжого УПА Олекси Гасина (псевдо «Лицар»). В селі, на честь героя визвольних змагань відкрили меморіальний музей Олекси Гасина «Лицаря» Генерал-хорунжого УПА. В експозиції музею представлені особисті речі, документи що стосуються життя та діяльності Олекси Гасина та його родини.

Адреса: с. Конюхів, вул. О. Гасина, 157.

Відпочинок на свіжому повітрі: їдемо на нову рекреаційну зону відпочинку на Львівщині

В рамках послаблення карантинних заходів викликаних запобіганням поширенню гострої распіраторної хвороби COVID-19 розпочинає діяти рекреаційна зона відпочинку на садибі Приполонинного лісництва в селі Мита Сколівського району. Це 20 кілометрів від Коростова і 120 від Львова.

З садиби лісництва бере початок туристичний загально-оглядовий маршрут на Росохацькі полонини протяжністю 15 км знаходиться гора Високий Верх на якій збудована церква Св. Пророка Іллі, що вважається найвищою точкою православ’я України 1176 метрів над рівнем моря. З вершини відкривається чудові краєвиди, у підніжжя гори джерело питної води.

По маршруту Росохацьких полонин – унікальна лучна рослинність, арніка гірська рідкісна, лілія лісова, билинець довгорогий, любка дволиста які зараз цвітуть і буяють.

На садибі лісництва розміщені 2 стави де можна порибалити, а при потребі розбити і встановити намет.
Для послуг відвідувачів пропонують велику альтанку на 30 чоловік та дві менші по 10 чоловік з столами, лавками та мангалами.

Втому після походу можна зняти напоєм з свіжо зібраної меліси та гісопу які зростають на садибі лісництва або чаєм з різнотрав’я.

Для романтиків пропонують полежати на свіжо зібраному сіні під оборогом. Рекреаційна зона працює з 9 ранку до 5 вечора.

Перелік платних послуг та ціни розміщені на офіційному сайті парку.

Контактні телефони: 067-701-57-53 Олексій Павлович

Архівне інтерв’ю В’ячеслава Чорновола про значення української мови

Недавно в мережі опублікували уривок старого інтерв’ю із легендарним українським політиком, діячем руху опору проти зросійщення та національної диcкримiнації українського народу В’ячеславом Чорноволом.

З його слів, сконсолідувати Україну допоможе лише підтримка та розвиток однієї державної мови – української; не можна допустити другу державну, яка остаточно зрyйнує державу.

Він із захопленням навів приклад єврейського народу, які відродили фактично мeртвy мову, сконсолідувавшись, відродили й свою державність. Чорновіл не погоджувався із порівнянням України з Естонією та Латвією, де також російська мова домінує у багатьох регіонах, тому що у нас українську розуміють практично усі люди.

Він говорив, що з мовного питання просто намагаються зробити політичні спeкуляції, а самої проблеми нерозуміння чи бар’єру у розумінні серед громадян немає.

“Сьогодні робити державу без державної мови та державної символіки, саме тієї, яка віками у нас є, означає, що знову готуватись до якогось союзу. Треба піднімати та робити національну ідею, і робити із такого ще глибкого народу повноцінну націю. Тут мова – це цементуюча річ”.

На питання чи не варто сконцентруватись на економічних реформах, аніж на питанні мови, він відповів, що національну ідею ніщо не заважає будувати разом із економікою, що вони і намагались робити.

“Національна ідея – це значить будувати державу на базі корінної нації. Корінною нацією є українська нація. Нікому не шкодити, всім нацменшинам надати усі можливості. Але має бути чітко означено: як усі європейські держави, чи майже усі, ми будуємо державу на базі корінної нації. Значить її державна мова, це наша історія, це наша духовність. Ми шануємо євреїв, ми шануємо росіян, ми шануємо поляків. Але ми – це продовження історії українського народу нашої держави”.

https://www.youtube.com/watch?v=kTGkkJ-4XrA

Нагадаємо, 25 березня 1999 року життя українського лідера обiрвaлось внаслідок авaрiї на дорозі. Йому був 61 рік. Більшість друзів і син Тарас Чорновіл переконані, що це було політичне yбивcтво. В’ячеслав Чорновіл для багатьох українців є символом незалежної України.

У Швейцарії туристам роздають ваучери по майже 100 євро: як скористатись

Місцева влада швейцарського міста Женева вирішила збільшити потік туристів під час пандемії, запропонувавши платити кожному з них по 100 швейцарських франків (приблизно 93 євро) у вигляді подарункової карти, якою ті зможуть оплатити розваги, готелі та їжу. Про це повідомляє The Independent.

Гроші не видаватимуть готівкою – їх нараховуватимуть на спеціальну подарункову карту, якою можна буде сплатити в готелі, ресторані чи під час деяких екскурсій в місті.

Аби доєднатись до акції, туристи мають зупинитись бодай на дві доби в одному з готелів-партнерів програми. Пропозиція діє в 56 місцевих закладах розміщення.

Під час реєстрації вони отримають подарункову карту Geneva Gift Card (одну на номер), яка діятиме до 31 грудня 2020 року. Зняти невикористану суму не можна. Користувач подає ваучер установі, яка потім списує суму ваучера безпосередньо з рахунку.

Гроші з подарункової карти можна використати на оплату проживання, у ресторані чи кафе (до акції доєднались 66 закладів), у музеї чи екскурсії містом.

Оточена горами Альп та Юра, Женева пропонує чудовий краєвид на гору Монблан, а також на частину Женевського озера.

Наразі українці не можуть подорожувати до Швейцарії через дію карантинних обмежень.

Карта закладів, які приєднались до програми та користуються Geneva Gift Card є тут, детальніше про карту можна дізнатись на офіційному туристичному сайті тут.

Нагадаємо, влада італійського острова заявила, що покриє половину витрат на авіарейс і третину витрат на проживання у готелі для мандрівників, які відвідають їхній регіон після карантину, а також запропонують безкоштовні квитки у багато музеїв та археологічних пам’яток.

23 серпня – День Державного Прапора України

23 серпня Україна відзначає державне свято – День Державного Прапора – одного з символів незалежності нашої держави!

Синій та жовтий кольори прапору символізували Київську Державу ще до християнизації Русі. Це були також кольори герба Галицько-Волинської держави, більшості міст Київщини та загалом України. Упродовж історичного становлення Української держави синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса і багатство рідної землі.

Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба. Саме таке тлумачення сприяло поширенню національного прапора в Наддніпрянщині на початку ХХ ст.

Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

Пропонуємо вашій увазі  10 цікавих фактів, які ви не знали про український прапор

1. За Конституцією України український прапор — синьо-жовтий. Але в 1918-му році Центральна рада на чолі з першим президентом України Грушевським ствердила жовто-синій прапор.

2. Золотий, жовтий колір символізує Творця, Бога-батька і взагалі — Вищу Духовність. Синій ж — це усе земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.

3. Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипольці за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор’я за три тисячоліття до н. е., зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному виді. Ця країна буквально уся прикрашена таким поєднання кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синій колір домінував над жовтим.

4. На початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб в тільки виниклій самостійній Україні передусім змінили розміщення кольорів на головному державному символі — синьо-жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і далі залишатиметься таким же, то під цим поєднанням кольорів країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах.

5. Синій колір згори і жовтий знизу утворюють гексаграму “Пі”. Згідно з класичною китайською Книгою змін “И-цзин”, — це одне з чотирьох найгірших комбінацій. Її розшифровують так: “Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями”.

Тоді як зворотне розміщення кольорів, коли жовтий розташований вгорі, а синій — внизу, утворює абсолютно іншу гексаграму “Тай”, яка означає: “Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток”.

6. Українська революція 1917-го року в Києві, українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами. Під жовто-синім прапором йшли у бій українські юнаки під Крутами.

7. Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства XIV століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу.

8. У XVIII столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою.

9. 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор.

10. Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі.