У дитинстві багато хто з нас із задоволенням потішалися над приятелями, які не вимовляли звук «р» або над тими, хто кумедно свистів під час зміни молочних зубів. Однак сьогодні такі милі недоліки замінили більш серйозні проблеми з вимовою, мисленням і світоглядом молодого покоління. В причинах і можливих наслідках нам допомогла розібратися Наталія Бублик, вчитель-логопед.
Наскільки добре говорять наші діти?
Діти, батьки яких сьогодні звертаються за мовною корекцією, дуже сильно відрізняються від дітей, народжених 10-15 років тому. Це зовсім інше покоління. Раніше у більшості малюків була порушена звуковимова. Завдання логопеда зводилося до того, щоб поставити правильні звуки, автоматизувати їх і диференціювати від інших, схожих за звучанням або артикуляційному укладу. Найчастіше потрібно коригувати шиплячі звуки й так звані сонорні звуки, в основному «л» і «р», рідше свистячі звуки. Вони відпрацьовувалися поетапно на різноманітному мовному матеріалі й поступово входили в мову дитини.
На сьогодні діти, які мають потребу тільки в корекції звуковимови, зустрічаються все рідше і рідше. Зараз за допомогою звертаються батьки молодших дошкільнят, які в 3-3,5 і навіть в 4 роки практично не розмовляють. У них обмежений активний словник, пасивний словник також не відповідає віку. Звуковимова страждає, причому постановки вимагають навіть голосні звуки, наприклад «и» і голосні раннього онтогенезу, такі як «х», «ф», «в» і т. д.
Зазвичай у таких дітей порушена складова структура слова: вони вимовляють слово частково, використовуючи або перший, або останній склад. Якщо слово вимовляється більш повно, то при цьому в ньому можуть зустрічатися заміни складів або перестановка їх місцями. Граматичний лад мовлення також не розвинений відповідно до віку, тобто малюки плутають займенники чоловічого і жіночого роду, закінчення дієслів, прикметників і т. д.
Нині популярні такі фахівці, як: логопед-дефектолог, логопед-психолог і логопед-нейропсихолог — бо, окрім проблем з промовою, присутні й інші.
Дефектолог, наприклад, займається корекцією когнітивних функцій: пам’яті, уваги та мислення. Працює над розвитком пізнавальної сфери дитини.
Психолог, своєю чергою, допомагає розв’язувати проблеми в емоційно-вольовій сфері, коригує порушення мотивації, наприклад, зниження мотивації до контакту з оточенням.
Нова категорія фахівців, до послуг яких зараз дуже часто звертаються — нейропсихологи. Вони здатні ефективно працювати з такими дітьми, які не мають особливих зауважень з боку неврологів, демонструють кмітливість, розуміння мови, але їх власне мовлення істотно відстає від вікової норми.
На даний час в логопедії фахівці орієнтуються у визначенні норми на праці 1980-х років. Згідно з ними, у дитини до 5 років, практично повністю формується мова, далі вона вдосконалюється, ускладнюється, але основні правила і мовні норми дитиною повинні вже бути засвоєні.
У нормі — дитина вимовляє всі звуки й слова правильно, має пасивний словниковий запас в кілька тисяч слів, її мова зрозуміла і послідовна. На жаль, сучасні діти говорять гірше, ніж їхні батьки в тому ж віці. Те, що старше покоління освоювало до 5 років, малюки XXI століття освоюють років до 6, а часом і пізніше.
Щоб переглянути норми мовного розвитку, необхідно провести масштабну дослідницьку роботу. Зараз ми не маємо актуальних даних, але, оцінюючи об’єктивно молоде покоління, я бачу вихід в більш гнучку оцінку результатів логопедичної діагностики.
Одним зі способів пристосуватися до мінливої ситуації є інклюзивна освіта. Вона сприяє інтеграції хлопців з особливими можливостями здоров’я в шкільний колектив, дозволяє освоювати загальноосвітні програми, мати більше шансів для соціалізації та психологічної адаптації.
Які причини й наслідки ситуації, що склалася?
На державному рівні причина таких змін сформульована як «генетична втома нації». На мій погляд, причин багато: це й екологія, якість повітря, води, їжі, і генетичні захворювання, і особливості перебігу вагітності, пологів, і ритм життя з наявністю стресів, і недоліки виховання, відсутність повноцінного спілкування батьків з дитиною, психологічна ситуація в сім’ї та т. д.
Що робити суспільству і, зокрема, батькам для порятунку покоління, що підростає?
Що я б точно порадила, так це усвідомлено підійти до вагітності. Це одна з перших цеглинок, що закладають здоров’я і добробут дитини. Мінімум стресів під час вагітності, дбайливе ставлення до психіки майбутньої матері, комфортний режим і повноцінне харчування. Нічого нового, проте сучасні жінки цим часто нехтують. Особливо ця порада стосується жінок, які живуть у великих містах.
Якщо говорити про пологи, то найкращий спосіб — це, звичайно, той, який задумала сама природа. Якщо є така можливість і лікарі не наполягають на кесаревому розтині, використанні анестезії, то природні пологи повинні бути в пріоритеті.
У процесі росту малюка батьки повинні створити йому всі умови для гармонійного розвитку. Якщо у вас немає досвідчених бабусь або особистого досвіду, почитайте про етапи розвитку дітей в літературі, ведіть щоденник. Записуйте в нього, в якому віці вперше перевернулася ваша дитина, сіла, почала повзати.
У перший рік життя найголовніший орієнтир — це фізичний розвиток малюка, увага до цієї сфери дозволить вам помітити, якщо щось йде не так, і вчасно звернутися до фахівця. Щоденні заняття нівелюють більшість виявлених на цьому етапі проблем розвитку. Наприклад, дайте більше простору повзунку, щоб він не почав ходити занадто рано. Повзання — це складне рухове уміння, що дозволяє зміцнити міжпівкульні зв’язки, закласти можливості для виконання в майбутньому таких завдань, як читання і письмо. Головне, не перешкоджати гармонійному розвитку, а допомогти підтримати маленького дослідника.
Коли дитина підросте, не поспішайте показувати їй гаджети. Діти чудово їх освоюють, чим дуже вражають батьків. Однак, практика показує, що використання гаджетів (смартфонів, планшетів і т. д.) Знижує вроджений пізнавальний інтерес, мотивацію до вербального спілкування, а також сильно перевантажує психіку малюків. Краще живого спілкування для розвитку мовлення дитини немає нічого. Батьки для дитини — це носії мови, саме вони навчають своє чадо, передають йому життєвий досвід, як побутовий, так і соціальний. Неможливо переоцінити роль батьків.
Підсумувавши, хочу сказати, будьте уважні до своєї дитини. Саме увага дозволить вам не занедбати свого малюка, а виростити його здоровим і щасливим.
