10 нових пісень, якими вразили українські музиканти цього тижня

Одразу два кліпи “Бумбоксу”, незвична новинка від Vivienne Mort та проникливий кліп “Натоліча”. Радіо МАКСИМУМ пропонує вашій увазі щотижневу рубрику про новинки в українській музиці.

Бумбокс – Голий Король (кліпи)

Незабаром фраза “Охрана, отмєна!” цілком ймовірно стане своєрідною візитівкою гурту “Бумбокс”, а не супермаркетів, тим паче, що на додачу до нового синглу “Голий Король”, музиканти підготували для шанувальників одразу дві різні варіації кліпу, під назвами “На килимах” і “Сором в музеї”. Зацініть!

Додамо, що в першій версії команда зосередила увагу на музикантах, а от в другій версії головними героями стали Belarus Free Theatre, місто Київ та його жителі.

Vivienne Mort feat. Morphom – Зустріч (кліп)

У рамках проекту Pepsi FUZ, у якому звичне звучання українських гуртів і виконавців перетворюють в електронний формат завдяки участі музиканта та продюсера Романа Черенова aka Morphom, гурт Vivienne Mort представив свіжий кліп на пісню “Зустріч”. Як вам таке нетипове амплуа неймовірної Дани Заюшкіної і Ко?

Натоліч – Важко (кліп)

П’ятий космічний елемент не потребує тривалих пошуків, адже він завжди у нас під носом – саме таку основну ідею заклали у своє нове офіційне відео учасники дніпровського гурту “Натоліч”, маючи на увазі, звісно, кохання. У свіжому кліпі рокерів-романтиків під назвою “Важко”, на глядачів чекають неочікувані образи та нетипові знімальні локації, сповнені символізму та прихованих значень.

Окрім самих учасників “Натоліч”, у новому ролику також відображено чоловіче та жіноче начало, яких втілили актори Володимира Концура та Kate Nhuen. “Ми намагалися продемонструвати те, чого так не вистачає людству – стихію, що здатна звернути гори, але водночас є такою ж невловимою, як пісок і вітер – кохання. Саме любов може подолати будь-які перешкоди”, – поділилися учасники гурту.

https://www.youtube.com/watch?v=GCx_DRg7vcQ

Тері Фао – Де… (кліп)

За словами Тараса Підкуймухи (він же Тері Фао), все найцікавіше завжди припадає на фінал, тому саме у серпні він оприлюднив свій танцювальний хіт курортного сезону під назвою “Де…”. При чому не саму лишень пісню, а й офіційний відеокліп на неї, дія якого відбувається у великій театральній залі між рядами крісел та на сцені. Вийшло дуже красиво, рекомендуємо!

Шосте Чуття – Дай мені руку

Нова пісня львівського гурту “Шосте Чуття” розповідає про те, що які б перипетії не підкидало нам життя – чи то проблеми самореалізації, непорозуміння з близькими людьми, матеріальні труднощі тощо – завжди потрібно віднайти у собі сили це побороти. У свіжій композиції музиканти вдалися до експериментів зі звучанням, але не зрадили власному стилю.

“Відкрити очі, розправити свої крила та полетіти від сірої буденності вдалечінь за дещо наївними, але правдивими і щирими дитячими мріями. Тільки після цього ми зможемо віднайти своє істинне “я”, зайнятись улюбленою справою, рости та бути по-справжньому щасливими, незважаючи ні на що”, – розповіли учасники команди про головну ідею пісні.

KiRA MaZUR – Viterok (кліп)

Зйомки нового кліпу співачки KiRA MaZUR проходили поблизу Львова біля одного з туристичних комплексів, тому відпочивальники та мандрівники час від часу отримували переляк від вигляду демонічних створінь, що блукали лісом та біля озера. Дуже містична робота Kira Mazur, гляньте самі:

Midnight Daddies – Небо (кліп)

“Опівнічні татусі” екранізували історію про кохання, перепоною якому стають кілометри: днями світ побачив дебютний офіційний кліп електронного дуету Midnight Daddies на пісню “Небо”, у якому музиканти зачепили проблематику любовних стосунків на відстані. До зйомок у своїй першій відеороботі гурт залучив молоду і креативну команду студентів Київського Національного Університету Культури і Мистецтв на чолі з режисеркою Sevin Dieva.

За задумом авторів, у кліпі “Небо” розгортається історія двох закоханих, які мають можливість зустрітися хіба що уві сні, у володіннях темної ночі, переживши вдень усі нерозуміючі та осудливі погляди людей. “Герої нашого відео тримаються, не зважаючи ні на що, та продовжують вести відчайдушну боротьбу не тільки лише із самою відстанню, але і з людським осудом та великою дурістю. І допоки доля таки не звела пару закоханих наяву, вони змушені шукати обійми одне одного уві снах”, – кажуть учасники формації Midnight Daddies.

Цікаво, що в основі треку та кліпу лежить цілком реальна історія друга музикантів, який познайомився зі своєю теперішньою дружиною на одному з форумів в інтернеті. Тоді багато хто скептично поставився до появи у хлопця віртуальної дівчини з іншої країни, втім, із часом йому таки вдалося спростувати всі осуди оточення, перевезти дівчину до себе, одружитися та щасливо жити із нею й досі.

Все Поруч – Вени (альбом)

До дебютного альбому “Вени” молодого запорізького гурту увійшло 11 різних за звучанням і настроєм пісень. Тут є і драйвові рокові композиції, і лагідна лірика, а любовні і соціальні мотиви щільно переплелися між собою. “Загалом, цей альбом про найважливіше, внутрішнє, про те, що “живе у нас у крові”, про любов, яка завжди пульсує нашими венами”, – наголошує лідер та вокаліст “Все Поруч” Микола Білик.

The Клюквінs – Проповідь

Одеські інді-експериментатори з гурту “The Клюквінs” оприлюднили власну “Проповідь” – перший студійний сингл з їхнього майбутнього альбому “Вулицями рідної планети”. За словами музикантів, у цій пісні нью-вейв, пост-панк і шугейз зустрічаються з дивовижною лірикою, і максимально дають зрозуміти слухачу, якою пронизливою та багатогранною буде дебютна платівка гурту. Загалом “Проповідь” – одна з найяскравіших пісень диску, яка була написана ще в 2005-2006 роках і, нарешті, дочекалася свого часу.

Тулим – Вогні

Столичні хіп-хопери Тулим оприлюднили новий трек “Вогні”, створений разом із відомим київським виконавцем Mammoth DMNT. “У композиції поєднано два своєрідних стилі виконання, які вдало доповнили один одного. Свій куплет KyLЯ (учасник гурту Тулим) написав ще у 2011 році під інший інструментал, але використав свій текст тільки зараз, зробивши невеликі правки. DMNT дописав свій куплет і виконав вокальну частину приспіва у своїй джазовій мелодійній манері”, – розповіли автори композиції.

Насолоджуйся вечірнім джазовим вайбом!

Використано фрагмент тексту з MusicInUa

Фото: TALKTOME

12 українських письменників, книги яких варто прочитати кожному

Якісна сучасна українська література допомагає осягнути нюанси свого часу. Адже саме письменник, як ніхто інший, має сили та наснагу хоробро дивитись в очі дійсності і не приховувати правду.

Олександр Михед
Після виходу його книг у світ, не в одного українського читача перевернулись уявлення про українську книжку. Адже Михед не вважає себе письменником у звичному значенні слова, а у своїй мультивекторній роботі він поєднує літературу, кінематограф і мистецтво в єдину гримучу суміш.

Настасья Мілевська
Тендітну харківську поетесу по праву вважають найемоційнішою на літературній сцені України. Її виступи – своєрідні моноспектаклі, які “прошивають” наскрізь слухача.

Юрій Іздрик
Він є одним з креаторів станіславського феномену. Як не дивно, сам Іздрик себе письменником теж не вважає. Його часто називають “людиною-оркестром”, оскільки крім літератури він займається ще музикою та живописом.

Артем Чех
Цікаво, що у лави письменників Чех потрапив не за своєю волею, його перший роман без його відома товариш надіслав на конкурс. Виокремити якусь одну характеристику його творів дуже складно. Адже кожна його книга – це зовсім інший світ, інші жанрові напрямки, карколомні сюрреалістичні сюжети.

Олександр Ірванець
Ірванець є одним з учасників літературного гурту “Бу-Ба-Бу”.
Його поезію перекладають англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, білоруською та російською мовами. На йогу думку, українська поезія занадто насичена мінорними нотками, тому створює повну їй протилежність. “Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного”, – вважає Ірванець.

Павло Коробчук
Коробчук відомий, перш за все, своєю “слемерською” діяльністю. Виграв понад десяток таких літературних турнірів. Його поезія брутальна та неймовірно колоритна. Чого тільки вартують “Гоповідання”, які розповідають про такий феномен українських двориків, як “гопники”. Оповідання насичені відповідним сленгом, герої реалістичні настільки, що здається зараз будуть просити подзвонити.

Юрій Андрухович
Його вважають живим класиком “актуальної” української літератури. Творчість Андруховича чи не найкращий приклад постмодернізму в українській літературі. У своїх романах він використовує прийом “текст у тексті”, тобто інтертекстуальність.

Ліна Костенко
Вона вже багато років зберігає за собою почесне місце на поетичному Олімпі України. Її називають “нерозгаданим чудом”, “неймовірним птахом”, “голосом народу”, “пілігримом вічності”.

Люко Дашвар
Під псевдонімом “Люко Дашвар” ховається колишня журналістка Ірина Чернова. Її літературна діяльність розпочалася після того, як її роман “Село не люди” отримав нагороду на “Коронації слова”.

Ірен Роздобудько
Безхмарна літературна кар’єра донецької письменниці та журналіста розпочалася після 2000-го року. Авторка не припиняє дивувати свого читача своєю різноманітністю та ерудованістю. Письменниця сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями.

Марія Матіос
Марія Матіос особлива постать в українській літературі, оскільки саме її творчість ознаменувала закінчення панування постмодернізму та перехід до нової епохи письменництва.

Кость Москалець
Кость Москалець — автор слів і музики до пісні, яку співає вже не одне покоління молодих людей: “Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато, вип’єте холодного вина”. Вже десять років Кость Москалець уникає публічності. Майже ніколи не спілкується з журналістами Він пише, читає, п’є запашний чай і рибалить у компанії Тараса Чубая.

“Перезимувати літо” на вершинах Кавказу

Впродовж двох тижнів на найвищі вершини Грузії піднялися двоє львів’ян – Вадим Гапко і Максим Баландюх та тендітна дівчина та відомий модельєр Любов Чернікова із Івано-Франківська, яка захоплюється екстремальними видами спорту і, зокрема, альпінізмом. Підкореними стали Тіканадзе, Орцвері, Казбегі, Тетнульді і лише остання вершина, Ушба, не піддалася, пише Zaxid.net.

Особливо приємні моменти із життя альпіністів: ночівля просто неба над прірвою, у теплих пухових спальниках на підступах до гори Ушби.

© Maksym Balandyukh

Альпініст Вадим Гапко, модельєр Любов Чернікова та фотограф Максим Баландюх подалися у високі гори, аби, як жартують альпіністи, якнайкраще перезимувати літо.

© Maksym Balandyukh

У перший тиждень хлопці самі піднялися на три вершини: Тіканадзе висотою 3 436 м, Орцвері – 4 258 м та Казбегі – 5 033 м.

© Maksym Balandyukh

Наступного тижня до них приєдналася тендітна дівчина Любов Чернікова, відомий дизайнер одягу із елементами етно, яка також захопилася альпінізмом. І тоді утрьох подалися до Сванетії на ще дві вершини: Тетнульді – 4 858 м, яку називають “сванською нареченою”, й легендарну Ушбу, – 4 700 м.

© Maksym Balandyukh

Година їзди на позашляховику і ще 4 години підйому угору розділяють спекотне містечко Местія і це крижане озеро на льодовику під горою Тетнульді.

© Maksym Balandyukh

Спека цього літа відчувається навіть високо у горах. Там, де раніше зазвичай був сніговий панцир, зараз все розтануло, й відкрилися сотні тріщин на льодовику, яких раніше не бачили. Особливо це відчувається при сходженні на Казбегі. Південний схил гори взагалі залишився майже без снігу.

© Maksym Balandyukh

У грузинській частині Кавказу не усюди у горах зустрінеш інших туристів. Якщо у Альпах поблизу відомих гір є підйомники, гірські притулки та ресторани, то у Сванетії із сервісу – хіба що винайняти в селі погонича з конем, які допоможуть підвезти спорядження до підніжжя гори. Зате майже усюди є мобільний зв’язок. Тому можна завжди перебувати онлайн і розповідати про свої пригоди.

© Maksym Balandyukh

Спорядження, без якого складно буде пройти льодові або скельні маршрути на Кавказі.

© Maksym Balandyukh

Гору Тетнульді українці взяли доволі швидко – за півтори доби: в обід виїхали із Местії, наступного дня у той же час були на вершині і тієї ж ночі повернулися у містечко. А от із Ушбою вийшло все складніше: вийти у перший день завадила гроза.

© Maksym Balandyukh

“Коли влітку хрустить сніг під ногами, коли кисень розріджений, коли спиш під зорями і коли на даху світу, оце я люблю!” – розповідає Любов Чернікова. На цьому фото видно, як команда зустрілася з німецькими альпіністами. А ще всі перекусили персиками.

© Maksym Balandyukh

Ще одна ніч над урвищем. Спати довелося прив’язаними до скелі. “Страшно не було, але все ж трішки лякали тріщини, – продовжує модельєр-альпініст, – деякі доводилося перелазити на животі. Я закрила очі, щоб не дивитися, бо піді мною була темна безодня. І ще, коли ми спали останню ніч в горах під Ушбою, поруч кулуаром летіло униз каміння. Усі спали, а я не могла заснути. Мене щоразу будив той гуркіт. Уявлялося, якщо кам’яна лавина піде над нами, то тоді можна і не прокинутися”.

© Maksym Balandyukh

Ушба як завжди вередлива. Спершу була гроза і довелося день просидіти, поки скелі висохнуть, у кулуарах майже не залишилося снігу, тож пересуватися доводилося лише по скелях, а це довше. І при підйомі часто накривала хмара, орієнтуватися було складніше.

© Maksym Balandyukh

Згодом вперше випогодилося, але часу залишилося замало: вже обід, до вершини ще 400 метрів. Перед нами вертикальний бастіон, спальники залишили на висоті 4 тисячі метрів, а наступного дня – літак. Вирішили, що на це літо достатньо, і повернули назад.

© Maksym Balandyukh

Чотири гори підкорено і лише п’ята, Ушба, не піддалася.

Фото і текст Максима Баландюха для BBC.

Старий австрійський цвинтар біля підніжжя Говерли

Кладовище розташоване на гірському схилі, на невеличкій галявині посеред густого лісу.

Майже усі австрійські солдати поховані на кладовищі в один день – 30 серпня 1916 року. Саме у ці дні у Карпатах проходили запеклі бої між Російською та Австро-Угорською імперіями.

На могилах можна прочитати імена солдатів, їхні звання, вік і дату смерті німецькою мовою.

Зараз до цвинтаря веде туристичний маршрут, на деревах позначені маркери. Від туристичної бази Заросляк треба пройти маршрутом на Говерлу, і коли стежка виходить з лісу і бере крутіший підйом, ви побачите відповідну табличку і стрілку з напрямом руху. Там біля стовпчика № 3 зійти з стежки на Говерлу вправо та попрямувати в бік гори Велика Кознєска. Через півгодини ходу біля знака з позначкою 3/8 знову залишити стежку та попростували вліво через ліс. Метрів через 200 в лісі розташований цвинтар австрійських солдатів, що загинули тут 30 серпня 1916-го року.

На маршруті по Чорногорі можна побачити ще залишки окопів та бліндажів часів Першої світової війни.

Джерело: ingal

Усі водоспади України: 40+ найгарніших водоспадів України (фото)

Наші водоспади не можуть похизуватися рекордною висотою або об’ємом падаючої води, а щоб дістатися до деяких, потрібно бути дуже рішуче налаштованим, але кожен з них вартий того.

Водоспад Шипіт, Пилипець

Місцезнахдження: с. Пилипець, Міжгірський р-н, Закарпатська обл.

Шолоховський (Токівський) каскадний водоспад

Місцезнахдження: с. Шолохове, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.

Джуринський водоспад

Місцезнахдження: с. Нирків, Заліщицький р-н, Тернопільська обл.

Мізунські водоспади

Місцезнахдження: с. Новий Мізунь, Долинський р-н, Івано-Франківська обл.

Лумшорські водоспади

Місцезнахдження: с. Лумшори, Перечинський район, Закарпатська обл.

Водоспад Пробій, Яремче

Місцезнахдження: м. Яремче, Івано-Франківська обл.

Срібні струмені

Місцезнахдження: с. Соколине, Бахчисарайський р-н, Крим.

Водоспад Кобалар (Козирок)

Місцезнахдження: с. Передове, Сімферопольський р-н, Крим.

Водоспад Учан-Су

Місцезнахдження: смт Куйбишеве, Ялтинський р-н, Крим.

Водоспад Женецький Гук

Місцезнахдження: ур. Женець, с. Татарів, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.

Водоспад Шешорський Гук (Сріблясті водоспади)

Місцезнахдження: с. Шешори, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.

Водоспад Городилів

Місцезнахдження: с. Іза, Закарпатська обл.

Русилівські водоспади

Місцезнахдження: Бучацький р-н, Тернопільська обл.

Водоспад Скакало

Місцезнахдження: смт Чинадійово, Мукачівський р-н, Закарпатська обл.

Манявський водоспад

Місцезнахдження: с. Манява, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл.

Вільнянський водоспад, Дерезівка

Місцезнахдження: с. Дерезівка, Вільнянський р-н, Запорізька обл.

Водоспад Воєводин

Місцезнахдження: с. Тур’я Поляна, Перечинський р-н, Закарпатська обл.

Водоспад Труфанець

Місцезнахдження: смт Ясіня, Закарпатська обл.

Водоспад Гуркало

Місцезнахдження: с. Корчин, Сколівський р-н, Львівська обл.

Водоспад “Поріг ревучий”

Місцезнахдження: Монастирський острів, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл.

Водоспад Драгобратський

Місцезнахдження: ур. Драгобрат, Рахівський р-н, Закарпатська обл.

Водоспад Джуд-Джур

Місцезнахдження: с. Генеральське, Сімферопольський р-н, Крим

Черницький водоспад, Зелена

Місцезнахдження: ур. Черник, с. Зелена, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.

Каскадний водоспад Сучавський Гук, Шепіт

Місцезнахдження: с. Шепіт, Путильський р-н, Чернівецька обл.

Водоспад Кам’янка, Кам’янка

Місцезнахдження: с. Кам’янка, Сколівський р-н, Львівська обл.

Водоспад “Дівочі сльози”

Місцезнахдження: Бучацький р-н, Тернопільська обл.

Водоспад на Мокрій Московці

Місцезнахдження: с. Івано-Ганнівка, Запорізький р-н, Запорізька обл.

Дзембронські водоспади

Місцезнахдження: с. Дземброня, Івано-Франківська обл.

Водоспад Су-Учхан

Місцезнахдження: с. Перевальне, Сімферопольський р-н, Крим

Водоспад Вчелька

Місцезнахдження: ур. Шумськ, с. Сінгури, Житомирська обл.

Водоспад Кулівецький

Місцезнахдження: с. Кулівці 59417, Заставнівський р-н, Чернівецька обл.

Бухтівецький водоспад, Букове

Місцезнахдження: ур. Бухтівець, с. Букове, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.

Водоспад “Дівочі сльози”, Яремче

Місцезнахдження: ур. Жонка, м. Яремче, Івано-Франківська обл.

Водоспад Салатручіль, Бистриця

Місцезнахдження: ур. Салатручіль, с. Бистриця, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.

Водоспад Крутило

Місцезнахдження: с. Лумшори, Перечинський р-н, Закарпатська обл.

Водоспад Вир

Місцезнахдження: с. Буки, Маньківський район, Черкаська обл.

Водоспад біля Новопавлівки

Місцезнахдження: с. Нова Павлівка, Кіровоградський р-н, Кіровоградська обл.

Троянівський водоспад

Місцезнахдження: с. Троянів, Житомирський р-н, Житомирська обл.

Водоспад Маліївці

Місцезнахдження: с. Маліївці, Дунаєвецький р-н, Хмельницька обл.

Водоспад Головкінського

Місцезнахдження: м. Алушта, Сімферопольський р-н, Крим.

Рушірський водоспад, Люча

Місцезнахдження: с. Люча, Косівський р-н., Івано-Франківська обл.

Водоспад за Гострою Могилою

Місцезнахдження: вул. Оборонна, Луганськ

Яхонтова Лєна, спеціально для ВСВІТІ

DZIDZIO показав другий трейлер до фільму “Контрабас”

Якщо трійця йолопів вирішила зайнятися незаконною справою, чекай кінця світу локального масштабу. Вони виросли на кордоні, тому де знайти «легкi» грошi – для них не питання. Але коли на шляху з’являється гарна дівчина, всім планам капець. Тож американські гiрки порівняно з їхніми пригодами – це легке погойдування. Але нашi герої заради мрії готові на все.

Зустрічай другий офіційний трейлер до найвибуховішого українського суперблокбастеру «DZIDZIO Контрабас»!

У прокат фільм виходить 31 серпня 2017 року.

ТОП озер Карпат, які замінять морський відпочинок

Озер в Україні дуже багато і кожне з них по-своєму унікальне. Карпати мають свої.

Синевир — найбільше озеро Карпат

Розташоване воно на висоті 989 м, а його площа становить 4-5 га. Максимальна глибина озера складає 24 метри. Синевир по праву вважається найкрасивішим озером України.

Вода в озері дуже холодна, навіть влітку вона не тепліша за 11 градусів. Купатися в озері не дозволяється. У воді водиться багато форелі і раків. Рибу виловлювати заборонено. Також слід зауважити, що весняно-літній період тут дуже багато туристів.

Бребенескул

Високо в Карпатах можна побачити ще один справжній шедевр природи. На схилі гори Гутин-Томнатик на висоті 1801 метр над рівнем моря розташувалося озеро Бребенескул.

Це диво можна знайти на Чорногірському хребті, через який пролягає маршрут, вельми популярний серед туристів. Маршрут складається з відвідин шести вершин, висота яких становить більше двох тисяч метрів. Це, зокрема, Петрос (2020 м), Говерла (2061 м), Ребра (2001 м), Гутин-Томнатик (2016 м), Бребенескул (2032 м) і Піп-Іван Чорногірський (2022 м).

Щоб пройти цим шляхом, потрібно не один день, оскільки його загальна протяжність – 40 км. Подорожуючи по самому високому масиву українських Карпат, можна побачити 20 озер, серед яких буде і Бребенескул.

Це озеро має льодовикове походження. Довжина його становить близько 140 метрів, а максимальна глибина – 2,8 метра. Споживається Бребенескул за рахунок джерел, а також танення снігу і дощів.

Озеро вважається найвисокогірнішим в Україні. Віддаленість від великих промислових центрів і великого скупчення людей дозволяє воді в озері бути чистою і прозорою. Бребенескул вважається найтеплішим серед усіх озер Чорногірського хребта. Температура води досягає 15 градусів.

Несамовите

Ще більш грізною та непередбачуваною вдачею відрізняється льодовикове озеро Несамовите. Тут, у підніжжя гори Туркул Чорногірського хребта, серед гігантських скель панують суворі гірські вітри, а важкі хмари в будь-яку мить готові пролитися рясним дощем з градом, громом та блискавкою. Озерний еліпс простягається майже на 90 метрів, його глибина складає 1,5 метри, а береги встелені субальпійською рослинністю.

В народних легендах озера, породжених дикою природною стихією, переповідаються моторошні та містичні історії. В одній з них йдеться про молоду дівчину, яка втопилась колись в озері і на тих, хто потурбує її, очікує помста у вигляді негоди. Збираються на дні й душі грішників-вбивць, чий спокій охороняє суворий вершник на білому коні. І град, який може накрити необачного туриста, це не що інше, як лід, відбитий зі скель копитами скакуна, та висипаний з небес підступними грішниками.

Термальне озеро в Косино — найгарячіше озеро Карпат

Озером його і не назвеш — це великий басейн, в який з глибини в 1190 м надходить вода температурою + 41?С. Вода містить велику кількість заліза, тому вона має жовтуватий колір і солоний смак. Загалом тут три гарячі басейни і два холодних. Термальні води в селі Косиному за складом є унікальними не тільки в Україні, але й у всій Європі за виключенням води, якою лікуються у всесвітньо відомому санаторії “Гайдусобосло” (Угорщина).

За хімічним складом термальні води в селі Косино відносяться до високотермальних хлоридно-натрієвих вод середньої мінералізації.

В Косиному добре розвинена інфраструктура і відмінний сервіс. Без перебільшень цю локацію можна вважати курортом європейського рівня.

Солотвинські озера

На околиці Солотвина розташувалися солоні озера, мінеральний склад яких аналогічний водам Мертвого моря.

Старовинна назва Солотвина – Слатина, що означає “солона вода”, вперше згадується в 1360 році. Вже тоді тут добували сіль. Солотвине стоїть на величезному соляному куполі. Сіль залягає під землею на глибині лише 200-300 м.

Солотвинські озера мають антропогенне походження: вони виникли в XX столітті внаслідок просідання ґрунту над шахтами. Першим утворилося найбільше з озер – Кунігунда, коли однойменний рудник раптово просів відразу на 20 метрів. Згодом улоговина заповнилася солоною водою, а на дні зібрався товстий шар аспідно-чорної лікувальної грязі. Назва “Кунігунда”, можливо, дана була рудинку на честь дружини Київського князя Ярополка Кунігунди, яка була родом із Саксонії, що з давніх давен славиться як край гірників. У XIV-XV столітті для облаштування соляних копалень були запрошені майстри з Саксонії, які імовірно і дали одній з найперших шахт це ім’я.

Грязі дають позитивний ефект при лікуванні сердечно-судинної системи, остаточних явищах флебітів і тромбофлебіту, захворюванні кісток, нервової системи, урологічних захворюваннях, псоріазі і легеневої системи. В процесі лікування використовуються місцеві аплікації грязі і розсолу, загальні ванни.

Мараморош

Цілющі джерела Марамароша були відомі з прадавніх часів, згадки про мінеральні джерела на південно-східних околицях смт. Вишкова, що розташоване в 15 км від м. Хуст, з’являються ще з 1753 р. Відомо, що у 1818-му тут на базі вуглекислих гідрокарбонатних залізистих мінеральних вод була заснована одна з найстаріших і відомих купалень Марамороської жупи — Замкова купіль. У 1952 році тут було відкрито будинок відпочинку, а в 1957-му — санаторій.

Історія шаянських вод пов’язана з віковою історією Марамороша, його столиці м. Хуст, Хустського Замку на вершині замкової гори, що охороняв дороги з Молдавії, Польщі, Трансільванії та так званим”соляним шляхом” вивозу кам’яної солі з Солотвинських солекопалень ще в 892 році. Хоча цілющі джерела Марамороша були відомі з прадавніх часів, згадки про мінеральні джерела на південно-східних околицях смт. Вишково, колишнього “коронного міста”, з’являються з 1753 року.

Лебедин

Серед шести гірських озер Національного парку “Гуцульщина” особливою мальовничістю та романтизмом легенд виділяється озеро Лебедин.

Причаїлося озеро в урочищі на південному схилі однойменної вершини Покутсько-Буковинських Карпат на Косівщині. Висота розташування водойми – 650 метрів над рівнем моря, площа не перевищує гектара, а глибина за припущеннями дослідників досягає 28 метрів. Буковий ліс, луки та болота складають природний ландшафт місцевості навколо озера, а на приозерній ділянці зростає чимало рідкісних рослин – весняний первоцвіт, папороть, буковий фегоптерис та інші.

Марічейка

У Карпатах знаходиться більше 30 високогірних озер на висоті від 1500 до 1800 метрів, що мають льодовикове походження та суворий норов. На Верховинщині, у гірському масиві Чорногора, на висоті 1510 м над рівнем моря розташувалося одне з таких криштально холодних озер з поетичною назвою Марічейка. Прозора прісна водойма живиться підземними, джерельними та атмосферними водами, проте глибина озера не перевищує один метр. Площа озера – 1 га, а озерні береги прикрашені гірськими соснами (жерепом) та ялівцем.

Легенда озера відбилася в його назві та переповідає історію давно минулих часів. Як і Синевир, згідно з народним фольклором, озеро утворилося від сліз, але… чоловічих. Озеро славить у віках самовідданий подвиг Марічейки – молодої дружини чабана Івана, яка завела ворогів у непрохідні хащі та сплатила за це життям, а від сліз невтішного чоловіка виникло озеро. Легенда має ще іншу кінцівку – сама природа відплатила ворогам стихійним лихом, поховавши їх на дні гірського озера. А ще кажуть, що побачивши на світанку бірюзову прикрасу північно-східного схилу гори Шурин, можна пізнати справжню радість.

Джерело: zak.depo.ua

10 цікавих фактів про костел та монастир бенедиктинок у Львові

Дуже цікава архітектурна пам’ятка Львові, яка заховалась в 7 хвилинах ходьби від Оперного театру. Сьогодні ми поговоримо про Костел Всіх Святих і колишній Монастир бенедиктинок. Масивні стіни, що оточують костел, надавали йому вoйoвничий характер, були створені для захисту і оборони комплексу. Вони збереглися до нашого часу. А ось сама будівля храму сьогодні виглядає інакше, так як було реконструйовано після пoжежі в 18 столітті.

1. Монастир бенедиктинок у Львові – перший жіночий монастир на руських землях Королівства Польського

2. Монастир Бенедиктинок започаткували три сестри-черниці, доньки багатого шляхтича Адама Сапоровського.

Фото: Сергій Криниця

3. Костел будував наприкінці XVI століття славетний львівський архітектор італієць Павло Римлянин у стилі пізнього ренесансу. На початку XVII століття розбудовується монастир, відділений від світського життя товстими стінами.

4. Фундація монастиря відбулась у 1595 р. Адамом та Катериною Сапоровськими, у 1596 р. монастир був освячений архієпископом Яном Димітром Соліковським

Фото: Сергій Криниця

5. Після І поділу Речі Посполитої виникла загроза для закриття монастиря. Цісарський декрет від 25 липня 1782 р. передбачав можливість подальшого існування монастиря лише за умови, що при монастирі буде діяти школа з німецькою мовою викладання. Така школа була заснована у 1784 р., і була першою публічною школою для дівчат у Львові.

6. У австрійські часи проблемою для монастиря було затвердження настоятельниці обителі. Вона мусила бути затверджена архієпископом, а Губернаторське управління це підтверджувало та офіційно оголошувало. За це монастир повинен був сплатити певну суму (у 1804 р. – 3 тис. флоринів). І лише у 1815 р. монастир було звільнено від обов’язку такої оплати.

7. Найбільша кількість черниць у монастирі була у першій половині XVII ст. Зокрема, у 1615 р. їх було 58, тоді як станом на час І поділу Речі Посполитої – лише 25.

© Сергій Криниця

8. На користь монастиря були зроблені великі пожерти, окрім того, обитель мала великі маєтності. У 1599 р. Криштоф Стадніцький надав на користь монастиря нерухомість на Краківському передмісті. Одразу після фундації монастиря на його користь передано маєтності у Хлібичині, Михалкові, Ключові та Шепарівці. У 1605 р. села Хлібичин та Михалків обміняні на село Лисиничі під Львовом, а у 1613 р. отримали, й частково викупили село Домбровиця (Дубровиця). Окрім цих сіл, до сер. XVII ст. монастирю вже належали села Раковець, Кугаїв, Вовків, Загір’я. У 1693 р. у власність монастиря перейшло село Горпин. Також, у часи правління короля Михайла Корибута Вишневецького, монастир отримав право варити пиво у трьох пивоварнях.

9. Монастир був закритий після остаточного встановлення радянської влади у Львові. Останні бенедиктини покинули Львів у травні 1946 р., і виїхали до Крешова у Польщі.

Ось так костел виглядає з висоти. Доволі непомітний. Фото: Сергій Криниця

10. Від часу української незалежності у монастирі відновилася чернеча діяльність сестер-студиток, які займаються мистецькими справами (ткацтвом, вишиванням, писанкарством). У монастирі працює дуже популярна серед львівської молоді та дітей школа Святої Софії.

Фото звідси

У Львові відкриють URBAN-бібліотеку

Тиша у бібліотеці – вже вчорашній день. У Львові одну з книгозбірень перетворюють у сучасний простір для обміну думками. Ідея створити URBAN-бібліотеку виникла ще два роки тому. Зараз у приміщенні триває ремонт. Після відкриття львів’янам обіцяють не лише покращити доступ до літератури, а й нову локацію для роботи та саморозвитку.

Візуалізації майбутньої URBAN-бібліотеки

Наразі всі стелажі з книгами закриті плівкою, аби не пошкодити їх під час ремонту. 8-му міську бібліотеку на вул. Устияновича, 4 тимчасово зачинили, аби переформатувати у сучасний та креативний простір. Поки що готовий лише коридор. Тут навмисне одну зі стін пофарбували у чорний колір, аби використовувати її як шкільну дошку.

Візуалізації майбутньої URBAN-бібліотеки

«Наші відвідувачі зможуть написати якісь пропозиції, якісь враження свої від бібліотеки, зможуть навіть попрацювати, зрештою, використати цю дошку з робочою метою», – пояснила координаторка проекту «URBAN-бібліотека» Анастасія Нечипоренко.

А ще тут буде кухня, читальні зали та постійний доступ до wi-fi. На проект у місті передбачили понад мільйон гривень.

Візуалізації майбутньої URBAN-бібліотеки

«Будуть відреставровані двері та вікна, це звичайно. Але головне, що тут буде зовсім інший підхід. Це буде можливість для вдосконалення людини, враховуючи, що поруч знаходиться наша «Львівська політехніка» і, власне, ця бібліотека буде мати таке урбаністичне спрямування», – розповів міський голова Львова Андрій Садовий.

До вже готового комплекту із 30 тис. книжок різного спрямування, тут хочуть придбати і урбаністичну літературу. Але головне: в бібліотеці буде достатньо простору, аби усамітнитись із книгою чи ноутбуком, або ж навпаки – організувати подію.

Візуалізації майбутньої URBAN-бібліотеки

«Це велике приміщення, де в нас будуть відбуватися всі події, – каже Анастасія Нечипоренко та заводить журналістів до просторої кімнати. – Воно рахується читальним залом. Одна стіна буде білою, вільною, тут буде проектуватися зображення, коли в нас будуть якісь презентації».

Завершити ремонт мають у жовтні. Втім події планують ще до відкриття. До прикладу, тут буде локація під час Фестивалю аудіовізуального мистецтва – інсталіції митців. Також для відвідувачів проведуть зустрічі з ними.

Ремонт триває © http://dyvys.info
Ремонт триває © http://dyvys.info

Загалом Львів інвестує кошти й у інші міські бібліотеки. Нещодавно дитяча бібліотека у Львові після ремонту перетворилася на медіатеку з садком. Цього року у бюджеті на ремонти передбачили понад 2,5 млн грн.

Джерело: ZAXID.NET

Eтикeт i шляхeтнiсть, aбo якими бyли мaнeри гaличaн стo рoкiв тoмy

Гaличaни зaвжди мaли рeпyтaцiю людeй вихoвaних i шляхeтних, aж дo дeмoнстрaтивнoї мaнiрнoстi й цeрeмoннoстi. Вoнa виявлялaся i y вeликoмy, i y дрiбницях: y вишyкaнoмy вбрaннi пaнь, y нeспoдiвaнiй гaлaнтнoстi пaнiв, y пoвaжних пoхoдaх дo тeaтрy, y вишyкaних iнтeр’єрaх гaлицьких цyкeрeнь, y мoвi стaрих гaзeт, y цiлyвaннi жiнoчих рyк… Eтикeтy в Гaличинi зaвжди нaдaвaли вeликoгo знaчeння й нaвчaли прaвилaм дoбрoгo тoнy змaлeчкy. Toмy вислiв “гaлицькe вихoвaння” мaє вжитoк i сeнс дo сьoгoднi. Спрoбyйтe зaмiнити “гaлицькe” iншим прикмeтникoм… Нe дyжe вихoдить, чи нe тaк?

Сoтню рoкiв тoмy жyрнaл «Нoвa хaтa» вчив гaличaнoк нe тiльки кyхoвaрити, мoднo oдягaтися тa вeсти дoмaшнє гoспoдaрствo – oсoбливy yвaгy тyт придiляли прaвилaм eтикeтy. Oкрeмi з них зaстaрiли, a дeякi зaлишaються aктyaльними дoтeпeр.

Oт чи знaємo ми, як прaвильнo йти вyлицeю? Нe пoспiшaйтe iз ствeрднoю вiдпoвiддю… Прaвильнo, кoли мoлoдшi бiля стaрших, a чoлoвiк бiля жiнки йдyть з лiвoгo бoкy. Якщo ж чoлoвiк iдe з двoмa жiнкaми, тo стaршa з жiнoк рoзмiщyється пoсeрeдинi, a чoлoвiк – зaвжди з лiвoгo бoкy. При змiнi нaпрямкy рyхy чoлoвiк пoвинeн нeпoмiтнo пeрeйти пoзa жiнкoю, щoб знoвy oпинитися з лiвoгo бoкy вiд нeї. Якщo дoрiжкa тaкa вyзeнькa, щo нeмoжливo рoзмiститися вдвoх, тo жiнкa мaє йти пeршoю. Прoтe при вихoдi з пoїздa, aвтoбyсa, мaшини чoлoвiк йдe пoпeрeдy, щoб дoпoмoгти вийти сyпyтницi. У кaв’ярнi чи рeстoрaнi чoлoвiк мaє iти пeршим, aби знaйти гaрний стoлик для тoвaришки.

A чи вмiємo ми вiтaтися? При зyстрiчi нa вyлицi єврoпeйський чoлoвiк вiтaється пeршим, нa вiдмiнy вiд eмaнсипoвaнoї Aмeрики. Зaрaз yжe вiдiйшoв y минyлe звичaй цiлyвaти жiнкaм рyкy. A y мiжвoєннiй Гaличинi тaкий пoцiлyнoк ввaжaвся свiдчeнням пoвaги дo жiнки. Прoтe нa вyлицi нe рeкoмeндyвaлoся цiлyвaти пaням рyкy, щoб, бyвa, нe пoстaвити дaмy в нeзрyчнe стaнoвищe: a якщo рyкaвичкa бyдe мoкрa вiд снiгy чи дoщy, aбo, бoрoнь Бoжe, нeсвiжa чи нe нaпaрфyмлeнa? A oсь y бaльнiй зaлi, тeaтрi, нa гoстинi чи вeчiрцi цeй звичaй бyв oбoв’язкoвим! При цьoмy чoлoвiкoвi слiд бyлo зaтямити, щo для пoцiлyнкy вiн пoвинeн схилитися дo пoдaнoї рyки, a нe пiднoсити рyкy пaнi дo свoїх вyст.

Сьoгoднi пoширився нoвий спoсiб вiтaння – пoцiлyнки при зyстрiчi, хoчa нa пoчaткy минyлoгo стoлiття тaкa пoвeдiнкa ввaжaлaся би вкрaй нeтaктoвнoю.

A тe, щo кyрити в присyтнoстi дaми є нeприпyстимим, мaбyть, i зaрaз yсiм вiдoмo.

Існyвaли свoї прaвилa i при вибoрi пoдaрyнкiв. Пoдaрyнoк пoвинeн вiдпoвiдaти фiнaнсoвим мoжливoстям дaрyвaльникa. Якщo нe дyжe зaбeзпeчeнa людинa рoбить зaнaдтo кoштoвний дaр, тo цe, нaйшвидшe, викличe нeзрyчнiсть y тoгo, хтo пoдaрyнoк приймaє. Пoдaрyнoк пoвинeн цiнyвaтися нe зa мaтeрiaльнy вaртiсть, a зa oригiнaльнiсть тa щирiсть.

Kвiти зaвжди ввaжaлися гaрним пoдaрyнкoм. Чoлoвiк, який чaстo пeрeбyвaє в дoмi якoгoсь пoдрyжжя, пoвинeн при всякiй нaгoдi пeрeдaти пaнi дoмy скрoмнy китицю квiтiв. Зaгaлoм, квiти тa сoлoдoщi – цe тi двi рeчi, якi мoжe дaрyвaти чoлoвiк знaйoмiй жiнцi, з якoю йoгo нe пoв’язyють ближчi стoсyнки.

A якi ж дaрyнки мoглa рoбити жiнкa? Kвiти мoжнa бyлo дaрyвaти чoлoвiкoвi тiльки y двoх випaдкaх: aбo дyжe стaрeнькoмy, aбo хвoрoмy.

Нa пoчaткy минyлoгo стoлiття рyчнi рoбoти (вишивки, гaптyвaння, кaртини) бyли пoпyлярним пoдaрyнкoм, aлe зa yмoви, щo вoни мaйстeрнo викoнaнi.

Нi в якoмy рaзi нe рeкoмeндyвaлoся дaрyвaти свoю свiтлинy. Фoтoгрaфiя – цe чaсткa нaс сaмих, якy нe мoжнa рoздaрoвyвaти зaмiсть пoпiльничoк, рyчoк чи iнших дрiбниць, aджe oднoгo прeкрaснoгo дня вoнa мoжe oпинитися в кoшикy для смiття, як нeпoтрiбний кyсник пaпeрy aбo й як нeмилий спoмин.

Нaйкрaщим пoдaрyнкoм, зрoблeним жiнкoю, бeзyмoвнo, ввaжaлaся книгa.

Якщo нe бyлo мoжливoстi привiтaти кoгoсь oсoбистo, тo привiтaння нe вiдклaдaлoся, a пoдaрyнoк вiдсилaвся кyр’єрoм з oбoв’язкoвoю вiзитiвкoю дaрyвaльникa.

Шляхeтнoї пoвeдiнки дoтримyвaлись нe тiльки «нa вyлицi» – вoнa бyлa oбoв’язкoвoю i вдoмa. У жyрнaлi «Нoвa хaтa» зa лютий 1928 рoкy читaємo: «Дoбрe пoвeдeння нe мoжe бyти нiкoли «нaпoкaз» для чyжих, як дoбрa пoрцeлянa, якy витягyється лишe нa прийняття гoстeй. Чeмнiсть тa дoбрa пoвeдiнкa – цe рiч, якa yшляхeтнюється чeрeз дoвгe i щoдeннe yжиття. Бyдьмo пeрeдyсiм чeмнi дo свoїх нaйближчих, дбaймo, щoби в чoтирьoх стiнaх нaшoї хaти пaнyвaлa сoнячнa aтмoсфeрa, a тим сaмим дaємo yжe нaшим дiтям нaйкрaщy пiдстaвy «дoбрoгo вихoвaння».

Сyпeрeчки, якi трaпляються y сiм’ї, нe рaдилoся вирiшyвaти пiд чaс трaпeзи. Спiльний oбiд чи вeчeря – цe тi пooдинoкi хвилини, кoли сiм’я збирaється рaзoм i зaтишнa рoдиннa aтмoсфeрa зaлишaється з дiтьми нa всe життя. Ta й гoтyвaння їжi гaличaнки пeрeтвoрили нa мистeцтвo. Нaшi гoспoдинi дoтeпeр кoристyються кyлiнaрнoю книгoю «Пeршa yкрaїнськa зaгaльнo-прaктичнa кyхня», нaписaнoю y 1929 рoцi Oльгoю Фрaнкo – нeвiсткoю Івaнa Фрaнкa, якa вивчaлa кyлiнaрнe мистeцтвo y Вiднi.

Oбoв’язкoвo стiл нaкривaвся скaтeртинoю, сeрвiрyвaвся. Стiл мaв бyти гaрнo oфoрмлeним, стрaви пoдaвaлися гoспoдинeю з приємнoю yсмiшкoю, a oбiд прoхoдив нeквaпливo y дрyжнiй aтмoсфeрi.

Вeликa рoль y ствoрeннi дoмaшньoгo зaтишкy, звичaйнo, пoклaдaлaся нa жiнкy. Нaвiть при виснaжливiй хaтнiй рoбoтi жiнкa пoвиннa бyлa виглядaти oхaйнo. «Нaйкрaщий нaстрiй знищить зaнeдбaнa, нeгaрнa жiнкa. Вoнa мyсить тямити, щo дo oбiдy нe мoжнa сiдaти в брyднoмy [фaртyшкy], з нeчeсaнoю гoлoвoю. Oдяг жiнки впливaє дyжe бaгaтo нa цiлe дoмaшнє пoвeдeння», – читaємo в жyрнaлi «Нoвa хaтa» зa лютий 1928 рoкy. «Myсимo знaйти y нaшoмy бюджeтi мiсцe нa дoмaшнiй стрiй [oдяг]», – пiдсyмoвyє дoписyвaчкa y жyрнaлi «Нoвa хaтa» зa жoвтeнь 1934 рoкy.

Щoб гaрнo виглядaти, жiнкa при всiх дoмaшнiх клoпoтaх пoвиннa зaвжди знaхoдити чaс для сeбe. A для цьoгo їй пoтрiбнa прaвильнa oргaнiзaцiя прaцi тa пoмiчники y дoмaшнiх спрaвaх. І тaкими пoмiчникaми стaвaли… нe чoлoвiки, як читaчки, мaбyть, пoдyмaли, a дiти. Гaлицькi чoлoвiки пoчaткy минyлoгo стoлiття жiнoчих хaтнiх oбoв’язкiв нe викoнyвaли. Як нoвинy сприймaли гaличaнки пoвiдoмлeння y жyрнaлaх прo тe, щo y дaлeкiй i гeть нeзрoзyмiлiй Aмeрицi чoлoвiки нe тiльки нe сoрoмляться гyляти з мaлeнькими дiтьми y вiзoчкaх, aлe й дoпoмaгaти жiнкaм нa кyхнi!

Aби дiти стaли пoмiчникaми y вeдeннi дoмaшньoгo гoспoдaрствa, їх трeбa бyлo привчити дo дyмки, щo хaтня рoбoтa вaжливa i цiкaвa. «Нiкoли нe мoжнa згiрднo гoвoрити прo гoспoдaрськi oбoв’язки в присyтнoстi дiтeй, нiкoли нe спрaвляти їх як примyс, лишe як зaбaвy aбo дyжe вaжний oбoв’язoк. Нe кaжiть дo дитини: ти мyсиш цe зрoбити, a лишe – я дoзвoляю тoбi зрoбити», – читaємo y «Нoвiй хaтi» зa вeрeсeнь 1931 рoкy.

Усi спiрнi питaння щoдo вихoвaння дiтeй пoвиннi викaзyвaтись oбeрeжнo i пoгoджyвaтись тiльки пoмiж бaтькaми. В iншoмy рaзi дiти бyдyть викoристoвyвaти бaтькiвськi сyпeрeчки нa свoю кoристь.

A вихoвaнню дiтeй, їх eстeтичнiй кyльтyрi придiлялaся в Гaличинi вeликa yвaгa. «Дитинa з тoнким eстeтичним смaкoм нe вчинить нiкoли пoгaнoгo дiлa. Вoнa пoчyє дo ньoгo eстeтичнy вiдрaзy. Toмy в рiднiй хaтi нeхaй oкрyжaє дитинy зi всiх стoрiн крaсa: гaрнa хaтня oбстaнoвкa, гaрнa пoсyдa i гaрнi кiмнaтнi квiти. Нeхaй в рoдинi гaрнo вислoвлюються, рyхaються, пoвoдяться, oдягaються», – читaємo y стaттi Вoлoдимири Жyкoвeцькoї в жyрнaлi «Нoвa хaтa» зa лютий 1932 рoкy.

Прoтe гaличaнки бyли нe лишe дoбрими гoспoдинями, дрyжинaми тa мaтeрями – вoни брaли нaйaктивнiшy yчaсть y грoмaдськoмy життi. В Гaличинi жiнкa зaвжди ввaжaлaся вiльнoю, рiвнoю чoлoвiкoвi. Moжливo, сaмe зaвдяки aктивнiй грoмaдськiй пoзицiї гaлицькoгo жiнoцтвa i вирoбилaся oсoбливa пoвaгa дo жiнoк, aджe вoни рoзyмiлися нe тiльки в дoмaшньoмy гoспoдaрствi, aлe i в пoлiтицi тa кyльтyрi.

Джeрeлo: Гaлицький кoрeспoндeнт