Новини Львова та Львівщини
Вже в 19 столітті шоколад зі Львова експортували в Європу, а разом з шоколадом місто дарувало емоції та почуття. Пропонуємо вам переглянути креативні ілюстрації від Христини Коваль, що були створені для Львівської майстерні шоколаду, та поринути на мить у солодку казку.
Джамала представила кліп на пісню “Сумую”. Про це на своїй сторінці у Facebook написав продюсер співачки Ігор Тарнопольський.
“З музичної точки зору сингл “Сумую” – це важливий і незвичайний експеримент. Дуже хотілося зберегти живу іскру та емоцію в пісні. Я трохи втомилася від того, що навколо дуже багато схожої музики. Всі користуються однаковими семплами, музичними бібліотеками, у всіх однакове звучання”, – написала Джамала у своєму Instagram.
Режисером відео виступив Ігор Стеколенко, який працював над попереднім кліпом Джамали на пісню “I Believe in U”. Зйомки тривали два дні та проходили в Португалії.
Джерело: talktome.com.ua
З прадавніх часів люди помічали, що по світу існує безліч місць, де почуваєш себе значно краще, бадьоріше, здоровіше. Десь їх багато, а десь одиниці, проте люди прагнуть відчути їх чудодійну силу та приїжджають перевірити їх здатність з різних куточків планети, пише сайт Фотографії Старого Львова.
Є такі “місця сили” і у Львові. Варто зазначити, мова не йде про храми та інші сакральні місця, йдеться про енергетичні зони, інколи цілі маршрути, які досі не займані людьми та відвідати їх можуть усі бажаючі не залежно від релігії чи інших вподобань.
Мабуть, далеко не всі львів’яни знають, що парк «Високий Замок» у нашому місті за енергетичним впливом на людський організм, на переконання науковців, подібний до єгипетської піраміди Хеопса. І це не єдине місце у Львові, здатне відновлювати спрацьоване біополе людини, пише Zik.
Теренкури (від слів терен – місце, курація – оздоровлення) – це дозовані у часі і відстані прогулянки по рівній або пересічній місцевості з певним заданим фізичним навантаженням.
Ще 1885 року німецький лікар Ертель запропонував ввести таку методику оздоровлення організму. Він вважав що піші прогулянки по рівній місцевості у чергуванні з підйомами та спусками позитивно впливають на людину — і виявився правий. Теренкури досить швидко набули визнання по всій Європі та Азії.
У Львові до популяризації теренкурів долучився сам австрійський цісар Франц Йосиф, відчувши приплив сил після прогулянок по розташованому на Знесінні (Кайзервальді) маєтку. Невдовзі власники садиби де зупинявся цісар зробили тут парк. Як виявилось згодом шлях монарха пролягав пересіченою місцевістю через давні язичницькі капища. Відкритий невдовзі на цьому місці так званий “шлях волхвів” пояснив багато подій пов’язаних з цим місцем…
Згодом медики підтвердили – ці прогулянки підвищують імунітет, позитивно впливають на нервово-психічну та ендокринну системи, укріпляють серцево-судинну і дихальну системи, покращують травлення, підвищують життєвий тонус… Вечірні прогулянки особливо призначені для людей, які страждають на безсоння. За призначенням лікарів корисно займатись теренкуром не лише хворим зі серцево-судинними захворюваннями, функціональними та органічними ураженнями нервової системи і захворюваннями органів дихання, але й людям зі схильністю до ожиріння, тим, хто займається розумовою працею або виконуючих фізичну роботу сидячи…
Пізніше видатний лікар Рудольф Вайгль провів експеримент над своїми пацієнтами. Він давав своїм пацієнтам таблетки, які містили у своєму складі виключно крейду і рекомендував їм регулярно прогулюватись теренкуром — ефект був вражаючий: пацієнти значно швидше йшли на поправку, відчували прилив сил та покращення здоров’я…
На сьогодні, на думку багатьох фахівців, наше місто розташоване на перетині потужних енергетичних потоків, що проходять поверхнею Землі, до того долучається велика кількість малих енергетичних епіцентрів. Зокрема проводились дослідження (Знесіння, Високий Замок, Лиса гора і ін.), які тривали не один рік і всі вчені одноголосно прийшли до висновку (застосовуючи відповідну апаратуру), що на всьому шляху теренкурів значно підвищений електромагнітний фон землі. Науково пояснюється таке незвичне явище стиком у цих місцях тектонічних плит. Там де вони стикаються існує певне потоншення і викид енергії землі.
Будівничі старого Львова, очевидно, добре знали всі ці енергетичні потоки, свідомо їх враховували і використовували. Скажімо, ратуша стоїть у місці проходження кількох енергетичних потоків: невеликих (посеред подвір’я ратуші та лівої частини будинку) досить потужних (з правого та фасадного боків за межами площі), потужних – по діагоналі площі Ринок, які проходили через скульптури-фонтани. Епіцентр енергетичної зони розташований на доріжці, що веде до бокового входу ратуші й викладений чорною бруківкою у вигляді шестипелюсткової розетки (навпроти будинку №7 на площі Ринок). Така сама розетка була зображена на дверях колишньої кав’ярні “Кентавр”.
На фасадах деяких львівських будинків ще можна побачити табличку з буквою «Т». Вона вказувала, що вулиця є водночас теренкуром, тобто ходити нею корисно для організму людини. Така табличка була на воротах Національного музею, що на вул. Драгоманова. Теренкуром була дорога, що вела вниз від Академії друкарства на Підвальній. У вільну хвилину можна швидко поновити сили, коли пройтися по краях алеї, що біля Порохової вежі.
Проте, одним із найдавніших місць у Львові, що випромінюють потужну цілющу енергію, є дохристиянське капище у Шевченківському гаю – Світовидове поле. Поблизу парку «Знесіння» за часів Австро-Угорщини був санаторій, де оздоровлювався сам цісар та його найближче оточення. Як уже згадувалось, парк «Високий замок» має унікальну, подібну до єгипетської піраміди Хеопса, енергетику. Ознакувань одного з теренкурів у Стрийському парку, на жаль, збереглося дуже мало. Так само вже нема таких знаків і в парку Високий замок. Збереглися ознакування теренкура на вулиці Степана Бандери, а в парку імені Івана Франка вдалося зафіксувати аж 8 таких стовпців.
На жаль, з плином часу, безліч позначок у Львові просто зникла, а разом з ними і безцінні визначені стежки цілительних оздоровчих теренкурів…
Джерела: Фотографії Старого Львова, Zik.
У Музеї гетьманства в Києві відкрилася виставка “Герої козацької України”. Портрети українських гетьманів київська художниця Наталя Павлусенко відтворила за допомогою старих зображень і літературних описів, пише Gazeta.
“Коли син приносив зі школи підручники – дивувалася, що портрети польських королів і російських царів були якісними і реалістичними. Натомість зображень гетьманів України – досить мало, часто статті про них ілюстрували просто картинкою булави. Вирішила створити портрети найвідоміших ватажків козацької доби. Для цього зібрала прижиттєві зображення і консультувалася з істориками“, – каже художниця.
Експозиція включає сім портретів гетьманів. Це Северин Наливайко, Іван Підкова,Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Іван Мазепа та кошовий отаман Іван Сірко.
“Портрет отамана Івана Сірка відтворила на основі антропологічного дослідження Галини Лебединської. Щоби природно виписати поставу героя – запросила позувати акторів театру імені Івана Франка. У козацького ватажка Северина Наливайка не було прижиттєвого зображення. Реконструювала його на основі двох описів – один з них – Миколи Вінграновського. Писав, що був він гарний, як бог, чорнявий, із гнучкими пальцями й інтелігентною поставою. Коли почалася війна – у мережу викладали зображення людей, які воювали. У Facebook побачила фото героя України Олександра Мороза. Видався мені подібним до Наливайка. Вираз обличчя – спокійний, постава горда й достойна. Жоден актор не міг би так зобразити героя, як людина, яка по-справжньому тримала зброю. Написала з нього Наливайка, змінивши колір очей і волосся – на темний. Портрет Петра Дорошенка писала з першого зображення гетьмана – гравюри ХVIII століття художника Лєрха не дуже хорошої якості. Подальші портрети сильно відрізняються – той Дорошенко, якого ми звикли бачити, мав відмінні риси. Щоби достовірно відтворити його образ, співпрацювала з істориком костюму Сергієм Шеменковим“, – каже художниця.
У жанрі історичної реконструкції художниця працює вже понад 12 років. Серію портретів гетьманів створювала 2 роки.
Портрети Петра Дорошенка та Івана Мазепи Наталі Павлусенко рівненська фабрика солодощів використала для дизайну коробки нової серії цукерок.
Про енергозбереження в Україні говориться давно і багато, але прості й зрозумілі покрокові інструкції: що саме робити українцю, який хоче почати будувати енергетичну незалежність України власними руками прямо зараз, знайти нелегко. Тож ми пропонуємо Вам прості інструкції, як кожен, незалежно від доходів, може зберегти тепло у своїй оселі.
Експерти соціального проекту СвоєТЕПЛО.укр від StarLightMedia пропонують 6 способів утеплити оселю, зекономити тепло та гроші. Від банальних, як-от ущільнення вікон, до більш вартісних – встановлення терморегуляторів на батареях.
Економія – 5%. Вартість – 0 грн. Час – 15 хвилин.
Це – проста дія. Не потрібно ніяких витрат. Суть у тому, що коли батареї закриті чимось, у тому числі з декоративною метою, вони віддають значно менше тепла у приміщення. Відкриття радіаторів дає змогу підвищити температуру у приміщенні на 1-3 градуси.
Як це зробити:
1. Робимо так, щоб штори не закривали батареї.
2. Якщо радіатори закриті меблями, пересуваємо меблі.
3. Якщо радіатори прикриті декоративними ґратами, знімаємо їх.
Нюанси:
Потрібно розуміти, що відкритий радіатор не заощаджує тепло напряму: він виділяє тепла більше, ніж закритий, і відповідно приміщення прогрівається краще і швидше.
Економія – до 15%. Вартість – 100-500 грн. Час – 1 день.
Найпростіше і найнеобхідніше, якщо ви або ваші родичі – щасливі володарі старих рам. Та що тут говорити, всі розуміють, що коли з вікна дме, треба ущільнити вікна. Але перед тим, як почати заклеювати, подумайте над тим, щоб поставити нові вікна – до 25% тепла можна утримати в будинку, замінивши старі вікна з рамами, що розсохлися, на енергозберігаючі.
Складові:
– утеплювач – поролон або гумовий ущільнювач;
– паперова стрічка або спеціальна стрічка для вікон;
– клей.
Як зробити:
1. Купуємо утеплювач і паперову стрічку в магазині будматеріалів.
2. Беремо клей.
3. Поролон – у щілини, міцно і щільно. Стрічку клеїмо зверху.
Нюанси:
– Дехто замість клею робить клейстер, тобто розробляє борошно із водою. Це дозволяє не обдирати стрічку з рами разом із фарбою.
– Дехто ще наповнює шви між склом та рамою силіконовим герметиком, для старих вікон, де скло бовтається у рамах, це може стати у нагоді.
– Не використовуйте поролон повторно, а гумовий ущільнювач – більше 3 років.
Економія – 1-2%. Вартість – 50 грн на батарею. Час – 1 день.
Це проста технологія, яка підвищить температуру у домі на 1-2 градуси. Батареї стоять під вікнами, тобто обігрівають цеглу або бетон зовнішньої стіни. А мають обігрівати внутрішнє приміщення. Для цього між батареями і стінами потрібно поставити спеціальний тепловідбивний матеріал: фольгу, яка буде прикріплена до теплоізолятора.
Складові:
– алюмінієва фольга, прикріплена до м’якого теплоізолятора, що має товщину від 3-6 мм (матеріалом може бути, наприклад, алюфом (українського виробництва), пенофол, порілекс, рулонний пенопласт або спінений поліетилен).
– клей, дюбеля або спеціальні «грати» для екрану.
Як зробити:
1. Вимірюємо батареї. Вираховуємо, скільки нам потрібно тепловідбивного матеріалу.
2. Купуємо відповідну кількість тепловідбивного матеріалу у будівельному магазині. Матеріал буде тим дорожчим, чим він товщий. 3-5 мм вистачає для будь-яких стін. Фольгований пенопропілен у рулонах – це найбільш дешевий та надійний матеріал для теплового екрану.
3. Вирізаємо з нього тепловідбивні екрани для кожного радіатора. Екран має бути трохи більшим за батарею.
4. Закріплюємо тепловідбивний екран за радіатором клеєм або дюбелями. Бажана відстань між стіною та батареєю – мінімум 3 см, у будь-якому випадку ребра радіатора не повинні торкатися фольги. Можна закріпити на стінку, а можна – на спеціальні грати, тобто забезпечити відстань між стіною і екраном також у кілька см. Це ще підвищить енергоефективність екрану, але, зрозуміло, такої відстані між стіною та батареєю може просто технічно не бути.
5. У приміщенні стає тепліше на 2-5 градусів.
Нюанси:
– Поверхня стіни має бути рівна.
– Не переплутайте фольгу із іншими металізованими матеріалами. Матеріал з лавсановою основою із напиленням алюмінієм гірше відбиває тепло. Щоб перевірити, фольга це чи ні, підпаліть її. Фольга не розплавиться.
– Якщо батарея встановлена у ніші і стіна за нею тонка, то встановлення теплоекрану може призвести до її сильного промерзання у холоди і, відповідно, руйнування.
Економія – 7-9%. Вартість – від 120 за м кв. до 1000 грн. Час – 1 день.
Теплий під’їзд є важливою складовою тепла у квартирах. Є декілька способів подбати про теплий під’їзд і сходові клітки: ущільнити вікна під’їзду; утеплити вхідні двері; загерметизувати шви на зовнішніх стінах під’їзду. Головне – довести температуру на сходах до нормативу: 16 градусів.
Складові:
– утеплювач: поролон або гумовий ущільнювач;
– паперова стрічка або спеціальна стрічка для вікон;
– клей;
– монтажна піна або герметик.
Як зробити:
1. Виміряйте кількість і розмір вікон у під’їзді.
2. Купіть необхідну кількість утеплювача і паперової стрічки у магазині будматеріалів.
3. Беремо клей.
4. Утеплювач – у щілини між рамами і стінами, міцно і щільно. Стрічку клеїмо зверху.
6. Позбутися щілин між дверною коробкою і стіною краще за допомогою монтажної піни або герметика.
Нюанси:
– Дехто замість клею робить клейстер, тобто борошно із водою. Це дозволяє не обдирати стрічку з рами разом із фарбою.
– Дехто ще наповнює шви між склом та рамою силіконовим герметиком, для старих вікон, де скло бовтається у рамах, це може стати у нагоді.
– Не використовуйте поролон повторно, а гумовий ущільнювач – більше 3 років.
– Для утеплення дверей використовуйте трубчасті профілі, ущільнювач із клейкою стрічкою (поролон тут не підходить, він довго не витримає відкривання-закривання двері).
Економія – 10%. Вартість – від 600 грн на радіатор з врахуванням монтажних робіт. Час – 1 місяць.
Радянські чавунні батареї набагато менш енергоефективні, ніж сучасні радіатори. Якщо у вас все ще стоять такі, прийшов час їх замінити.
Складові:
– нові радіатори (за кількістю старих батарей);
– підрядник на встановлення радіаторів;
– баланосоутримувач будинку (ЖЕК, ОСББ, товариство).
Як зробити:
1. Вибираєте підрядника з монтажу радіаторів.
2. Підрядник приїжджає і робить заміри стін, на яких будуть встановлені нові радіатори. Вибираєте радіатори: чавунні, сталеві, біметалеві або алюмінієві. На центральне опалення ставляться чавунні нового покоління або біметалічні. Стальні або алюмінієві, бо в процесі експлуатації вони вимиваються піщаними частинками, і приблизно за два роки будуть непридатними до експлуатації.
3. Складаєте договір і домовляєтесь на певну дату установки.
4. Звертаєтеся до балансоутримувача будинку з проханням злити воду у стояку на певну дату і час.
5. За кілька тижнів підрядник привозить і монтує нові радіатори.
6. Нові радіатори дозволяють підвищити температуру у приміщенні на кілька градусів.
Нюанси:
– Не рекомендується замінювати батареї самостійно, особливо, якщо маєте знизу сусідів. Через те, що в центральній системі опалення високий тиск води, неправильне підключення може призвести до затоплення сусідів, і, що гірше, до опіків тіла.
– Чим більша кількість секцій на радіаторі, тим більше тепла він віддає до приміщення. Але більше не завжди означає краще. Потужності радіаторів вираховуються в залежності від кубічних метрів конкретного приміщення, і більше цієї прорахованої потужності – це просто додаткові, не потрібні витрати на батареї.
– На нові радіатори можна поставити терморегулятори і регулювати температуру батареї власноруч (наприклад, зовсім вимкнути її, коли вас немає вдома). Це, зокрема, виключить проблему, коли надлишкова тепловіддача в одній квартирі спричинить низьку температуру в іншій (бо центральні системи опалення спроектовані таким чином, щоб забезпечити однакову подачу тепла всім споживачам) або збільшення тепловитрат всього будинку.
– На нові радіатори слід обов’язково встановлювати терморегулятори.
– Заміна батарей може відбуватися і в опалювальний сезон.
Економія – 10-25%. Вартість – 1000 грн на 1 батарею. Час – 1 тиждень.
Індивідуальний лічильник тепла у квартирі/будинку найкраще йде у парі із терморегуляторами на батареях. Це дозволяє дійсно платити тільки за те, що споживаєш, і економити на власний розсуд (хоч загартовуйтесь при 16 градусах тепла). Регулювати температуру у приміщенні, де встановлені терморегулятори, можна не відкриттям вікон, а подачею тепла до батареї.
Складові:
– терморегулятори за кількістю батарей;
– балансоутримувач будинку (ЖЕК, ОСББ, товариство);
– підрядник для встановлення терморегуляторів.
Як зробити:
1. Вибрати і купити терморегулятори на ті батареї, які ви бажаєте регулювати.
2. Домовитися із балансоутримувачем на відключення стояка системи обігріву.
3. На цей час викликати спеціалізованого підрядника на встановлення регуляторів. Він зіллє воду із батареї, відріже частину труби, що подає гарячу воду до батареї, і вмонтує у трубу терморегулятор.
4. Тепер ви платите лише за реально спожите цим приміщенням тепло і можете економити абсолютно на ваш розсуд.
Нюанси:
– Установку терморегуляторів має робити професіонал, що знається на нюансах системи опалення. Наприклад, так звані “однотрубні” системи (в яких радіатори на стояку підключені послідовно) повинні мати на кожному радіаторі з терморегулятором “замикаючу ланку”, що дозволить теплоносію циркулювати в системі, якщо один із терморегуляторів повністю “закриє” радіатор. Інакше одна квартира може відключити весь стояк.
– Бувають терморегулятори для одно- та двотрубних систем опалення – це необхідно врахувати під час покупки.
– Температура нижче 16 градусів у житлових приміщеннях не допускається, оскільки це може призводити до виникнення конденсату на стінах, вікнах, підлозі і цим знижувати термін експлуатації будівлі.
Джерело: versii.if.ua
Подивіться лишень на це полотно… Так, красиве, але… Нічого дивного не помічаєте? Наче милуєшся пейзажем, аж раптом помічаєш очі, що дивляться на тебе з картини. Мурашки пробігають по шкірі, чи не так?
Мабуть, більшість з вас вже неодноразово зустрічали ці зображення в мережі. Вони дуже популярні, викликають чимало захоплення, й не тільки в поціновувачів мистецтва. І не даремно!
Двовзори – саме так називає власні картини з подвійним, а то й потрійним змістом Олег Шупляк.
Що ж, давайте знайомитись з художником. Олег проживає у містечку Бережани в Західній Україні. За освітою він – архітектор, хоча призвання своє знайшов саме в образотворчому мистецтві. Раніше працював вчителем малювання у рідному селі, тепер викладає у бережанській дитячій художній школі. Окрім того Олег входить до Спілки художників України, бере участь і влаштовує власні виставки в Україні та за її межами. Він неодноразово демонстрував свої роботи закордоном: у Великобританії, Росії, Японії, Кореї, США, Данії та інших країнах. Та, навіть здобувши світове визнання, він продовжує створювати свої шедеври на старенькому горищі. Олег не проміняв спокій та затишок рідного краю на галас та метушню великого міста. Він обрав життя художника-відлюдника, так би мовити, віддаючи весь свій час та енергію мистецтву.
Олег малює і у більш традиційних жанрах: асоціативного символізму, абстракціонізму, сюрреалізму; займається реставрацією та церковним розписом. Оптичні ілюзії – це лише частина творчого доробку художника. Однак, вона найбільше привертає увагу поціновувачів мистецтва. Сьогодні попит на його двовзори досить великий – є багато замовлень, пропозицій виставок, тому автор продовжує розвиватись саме в цьому напрямку.
Варто також зазначити, що Олег створив логотип до 200-річчя Тараса Шевченка, який ви зустрічали фактично всюди по цілій країні.
Талант у сім’ї Шупляків спадковий. Його син по закінченні школи вступив до Львівської академії мистецтв. А мама, хоч і обрала професію вчителя, та довгий час займалась розписом по склу, малювала у стилі народного примітиву. Сьогодні її робіт збереглось не багато, але Олег намагається зібрати їх і влаштувати виставку. Ось така от цікава родина.
Та повернімось до картин. Потрібно оцінити креативне мислення митця, звичайними його роботи точно не назвеш. Кожнісінький, навіть найбанальніший пейзаж в його руках перетворюється на казковий світ, завдяки оптичним ілюзіям, художнім обманам зору, іграм розуму. А все почалось з простого захоплення. Сьогодні в доробку художника є вже більше 60 двовзорів.
Особливої назви цей жанр поки що не має. Він належить до сюрреалізму, хоча насправді це щось нове, щось інше. Якщо зазирнути до історії, ілюзії у живописі можна датувати десь 16 століттям. Саме у той час Джузеппе Арчімбольдо (а згодом і його послідовники) теж створювали портрети з різноманітних предметів. Та й Сальвадор Далі не нехтував такою цікавою технікою. Можливо, саме одна з його картин надихнула Олега на створення двовзорів. “Студентом я побачив репродукцію полотна Далі “Невільницький ринок з незримим бюстом Вольтера”, де за силуетами людей проглядався портрет письменника. Це мене вразило, я зрозумів: образотворче мистецтво не зобов’язане просто відображати, воно може творити чудеса”, – розповідає художник.
Цікаво, що у світі є небагато митців, які малюють в такому ж стилі. Серед них Октавіо Окампо та Вадим Долинський. (До речі, українець мріє зробити спільну виставку, об’єднавши усіх художників-ілюзіоністів. Тож побажаємо йому успіху!)
Особливістю Олега у цьому жанрі є саме українська тематика. Художник пояснює своє тяжіння до національного колориту так: “Це не випадково, адже мистецтво знебарвлюється, коли зникає національне”.
Перша картина-ілюзія вийшла з-під його пензля в 1991 році. Це був портрет Тараса Шевченка під назвою “Кобзар”. Чому саме Тарас Григорович? Олег розповідає, що малював її в час, коли Україна нарешті здобула незалежність. Всіх сповнювали радість та надія на краще. “А хто, як не Шевченко, стільки мріяв про незалежність?” – каже художник.
У своїх ілюзіях він зображає відомих людей. Сьогодні серед його полотен можна виділити окремі серії: письменники, науковці, художники…
При цьому вся картина складається з окремих дрібних деталей, які доповнюють портрет особистості. Основне завдання художника полягає в тому, щоби поєднати обличчя та сюжет, зробити так, щоб картина легко читалась. Двовзори – це вміле поєднання абсолютно різних жанрів, символічний зв’язок вічних шедеврів та їх авторів. Саме за такі речі Олега називають “Українським Сальвадором Далі”.
Усі елементи картини повинні бути пов’язані логічно: якщо на картині зображено письменника, то повинні бути й персонажі його творів; якщо це художник – дещо з його картин або особливий, притаманний йому стиль (це, мабуть, найважче, адже Олегу доводиться максимально наближатись до манери чи стилю кожного митця).
Художник розповідає, що коли викладав фотографії своїх оптичних ілюзій в інтернет, то й у явити не міг, якими популярними вони стануть. Мабуть, особливість їх полягає в тому, що вони “не просто відображають реальність і несуть певну інформацію, а ще й інтригують, примушуючи добре вдивлятись, щоб розгадати намальоване. Приваблює глядачів їх загадковість.”
Це як головоломки. Вдивляючись в них, завжди намагаєшся віднайти щось приховане, щось загадкове і таємниче. А загадки люблять всі. Мабуть, саме тому ми з таким захопленням насолоджуємось його роботами.
У важкі для України часи Олег їздив неодноразово на Майдан, малював революційні плакати, якими прикрашали площу. Деякі з них не були підписаними, адже “це не найголовніше у такий час”, – вважає художник.
А ще під час Майдану художник підхопив хвилю і створив картину-ілюзію про українську революцію, використовуючи свою особливу техніку. Ідея зріла цілу зиму, а втілилась у реальність всього за кілька тижнів. На фоні шин, барикад і повстанців можна побачити портрет Тараса Шевченка. За два роки до цього була створена “Коліївщина”, яка наче передрікала цьогорічні події.
Звичайно, Олег пише картини і на замовлення, але це не двовзори. Вони не піддаються ні термінам, ні вимогам, ні будь-яким іншим людським обмеженням. Ідея народжуються сама собою, зріє. І коли вона нарешті чітко вимальовується в голові художника, тоді можна й до роботи приступати. Ідеї з’являються раптово: “Це схоже на грозу – спершу збираються хмари, а потім, як удар блискавки, приходить ідея”, – розповідає художник. Серед картин-ілюзій Олега не знайти повторень чи шаблонів, кожна робота – унікальна, особлива.
Що ж, напевно настав час насолодитися мистецтвом 😉
Дівчина, що читає Далі
Підглядаючий Ферйд:
Лісова пісня. Леся Українка:
Перехід Суворова в Альпи і навпаки
Політ Вакули
Автопортрет під липами
Той, що перемагає Дракона
Мені тринадцятий минало
Натюрморт
Та інші…
Джерело: UA Modna
На Львівщині запрацював музей лісу. Його відкрили до Дня працівників лісового господарства у Рава-Руському лісгоспі, що розташований біля польського кордону у Жовківському районі, передає Zaxid.net.
Широка галерея стендів розповідає про тваринний та рослинний світ рідного краю. Створено колекцію деревних порід та лісового насіння основних лісоутворюючих порід.
Один із стендів розповідає про історію підприємства.
Мета створення Музею лісу – виховання в молоді та громадськості шанобливого ставлення до рідної природи, розширення знань про ліси.
Ця пісня за доволі короткий час стала абсолютним українським радіохітом!
Композиція «Свята» від нікому невідомого гурту «KAZKA» просто підірвала радіоефіри, пише Бджола.
Пісню слухали всі, а от її виконавців ніколи ніхто не бачив. Але Х-фактор піднімає завісу! Наскільки здивувалися судді, коли на сцену наймаштабнішого пісенного шоу країни вийшов саме цей дует.
Зал просто кайфував від цього хіта. А як відреагували судді?
Пісня «Свята» стоїть на межі… зимових холодів і весняного натхнення, вдумливого інді-поп звучання та піднесених фолк мотивів. Історія нагадує сюжет короткометражного фільму. Про дiвчину у розпачі, танці на снігу, зимові свята, що пролетіли мов спалах, залишаючи по собі солодке похмілля і весняну надію на краще.
Легендарна казка для дорослих Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» була вперше опублікована в 1943 році і на сьогодні перекладена на більш ніж 180 мов світу. Здається, немає в світі людини, яка б не знала хлопчика із золотим волоссям, що живе з трояндою на окремій планеті.
Для тих, хто давно не перечитував цю по-дитячому зворушливу і мудру казку-притчу, ВСВІТІ підготували 15 кращих цитат, які допоможуть подивитися на світ одночасно дитячими і дорослими очима. Хоча б на хвилину.
1. Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.
2. Слова тільки заважають розуміти один одного.
3. Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у кожного був друг. І я боюся стати таким, як дорослі, котрі нічим не цікавляться, крім цифр.
4. Досить тільки пересунути стілець на кілька кроків. І ти знову і знову дивишся на небо, де заходить сонце. Варто тільки захотіти.
5. Коли даєш себе приручити, потім доводиться й плакати.
6. Зряче одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.
7. Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти – це твої дії, і немає іншого тебе.
8. Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж приведи в порядок свою планету.
9. Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а дітей дуже втомлює без кінця їм все пояснювати і розтлумачувати.
10. Ми відповідаємо за тих, кого приручили.
11. – А де ж люди? У пустелі так самотньо.
– Серед людей теж самотньо.
12. У людей вже не вистачає часу щось дізнаватись. Вони купують готові речі в магазинах. Але ж немає таких продавців, які продавали б приятелів, і тому люди не мають приятелів.
13. Люди сідають у швидкі поїзди, але вони вже самі не розуміють, чого шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший … І все марно.
14. Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, на вікнах герань, а на даху голубів», – вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок за сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!»
15. Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з’явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше. Ніколи вони не скажуть: «А який у нього голос? Які ігри він любить грати? Ловить він метеликів? »Вони запитують:« Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько?» І після цього думають, що пізнали людину.
Поговоримо про правильне наголошування. Саме наголоси найчастіше стають каменем спотикання для багатьох із нас. Зізнаймося, і вдома, і на роботі ми далеко не завжди дотримуємося правильного наголошування. А якщо взяти до уваги те, що наголос в українській мові руховий то деякі слова потрібно просто запам’ятати. Розповідає Радіо Максимум.
Корисна шпаргалка із правильними наголосами у частовживаних словах. Гайда!
