Осінь — особлива пора року. Вона просякнута якоюсь чарівною атмосферою. Сотні кольорів на деревах, кришталево чисте холодне повітря, кожен проміньчик сонця на вагу золота. І все навколо наповнюється легким смутком…
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
Ліна Костенко
Представляємо вам добірку найкращих осінніх пейзажів, які переконають вас у тому, що українська осінь — дивовижно прекрасна.
Осінній вечір у Львові
автор Сергій Тис
Радомишль. Водяний млин
автор Тарас Орешнииков
Осінній Парк Софіївка
автор DeusInDaemone
Києво-Печерська лавра
Осінь в парку графа Шенборна
Новий світ, Крим
автор В’ячеслав Присяжнюк
Сірі журавлі
автор Володимир Кучеренко
Зміївські кручі, Харківська область
автор Станіслав Саламанов
Дерева гори Ай-Петрі
автор Денис Белицький
Полтавський дендропарк
автор Олександр Яловега
Осінній Збараж
Жовтень на озері Світязь
автор Максим Вейзе
Осінній Буг
Харків. 17-поверховий портрет Кобзаря: осіннє панно
автор Дмитро Ромашко
Чернігів
автор ustas1953
Захід сонця у Долині Привидів. Крим
Тустань осіння
Фото: Тарас Миська
Бердянськ
автор Віталій Бондар
Музей просто неба в Пирогові
автор Антон Петрусь
Патріотична пташка
автор Irene Mei
Осінь на Дністрі
автор Марина Полотник
Містична П’ятницька церква у Бакирівці, Сумська область
Українська кухня, як і її народ, така ж щедра і багата. Наші страви формувалися і змінювалися протягом тривалого часу. Є в українській кухні і страви, запозичені в інших народів. Деякі з них настільки прижилися, що стали вважатися традиційними і споконвічно українськими, хоча мають далеко не українське походження. Давайте докладніше вивчимо певні ласощі, які в достатку можна зустріти на нашому столі, пише IGotoWorld.
Фляки (флячки)
Незвична страва, яку лагідно називають флячки, є гастрономічним надбанням Польщі. У нас же воно набуло широкого поширення у Галичині.
Фляки – не що інше, як суп, головним інгредієнтом якого є яловичий рубець. Рецепт цієї страви дуже простий, а всі складові до нього можна роздобути у будь-якому найближчому магазині. Великої популярності страва здобула завдяки високій поживності і яскравому смаку. Ви здивуєтеся, скільки сил може надати такий простий і ароматний бульйон.
Джерело фото: all-pages.com.
Де спробувати: фляки – фірмова страва у ресторації «Гостинний пан» у Вінниці, вул. Генерала Арабея 3а.
Банош
Банош – це традиційна страва гуцульської кухні, яка представляє собою густу кашу з кукурудзяного борошна, звареного на вершках або сметані. Цю страву ще називають вічним двигуном, адже навіть невеликої порції вистачить, щоб нагодувати багатодітну родину.
Кажуть, що рецепт баноша придумали, коли зовсім не було що їсти, залишилася тільки сметана і трохи кукурудзяного борошна. Згідно з традицією, кашу повинні готувати тільки чоловіки і лише на відкритому вогні, помішуючи страву дерев’яною ложкою.
Джерело фото: g.io.ua.
Де спробувати: скуштувати банош пропонують багато ресторанів і кафе карпатського регіону. Наприклад, ви можете зазирнути до корчми «Фільварок» у Буковелі, яка знаходиться біля верхньої станції підйомника №2.
Книші
З приводу походження книшів можна зустріти досить багато суперечок, але більшість стверджує, що це страва білоруської кухні. Круглі пиріжки з тонкого листового тіста і багатою начинкою завоювали велику популярність. Не дивно, що багато хто намагається привласнити винахід рецепта цієї страви.
Книші в основному подають як доповнення до гарячих або м’ясних страв. А начинка може бути абсолютно будь-якою. Найпоширеніший варіант – книш з гречаною кашею, цибулею і шкварками, він може бути і солодким – з варенням, сиром або ягодами. В українській кухні найчастіше використовують бринзу, картопляне пюре, сир або капусту.
Де спробувати: в Україні книші найбільше поширені на території Полісся. Багато ресторанів і кафе Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей пропонують спробувати цю страву.
Збитень
Збитень – це давньослов’янський напій, який був відомий і користувався великою народною любов’ю задовго до появи на Русі чаю. Цьому напою не менше тисячі років, і перші самовари призначалися саме для варіння збитня, а вже потім набули звичного для нас призначення.
Роблять збитні на основі меду з додаванням різних прянощів і трав’яних зборів. Напій вважають вітамінним, здатним надавати тонізуючий і лікувальний ефект при багатьох захворюваннях. Він буває алкогольним і безалкогольним, його можна пити як гарячим, так і холодним.
Де спробувати: паб «Товстий Лев» у Києві, вул. Велика Васильківська 18.
Меживо
Меживо є однією з традиційних споконвічно українських страв. Ця закуска смачна як в гарячому, так і в холодному вигляді і представляє собою щось середнє між ікрою і рагу. Найпоширеніший набір овочів для страви – буряк, кабачки, гарбуз і томати, до цих основних інгредієнтів обов’язково додають цибулю і моркву.
Для України найбільш характерним є меживо з баклажанів. Особливість цієї страви полягає у тому, що через кілька днів вона стає ще смачнішою, оскільки овочі додатково маринуються. Також зустрічаються і фруктові варіанти рецепта.
Де спробувати: цю страву готують у багатьох ресторанах і кафе різних куточків України.
Бограч
З угорської «бограч» перекладається як казанок, і оскільки казанок є похідним начинням, рецепт бограчу кочував від села до села. В Україні відомий угорський гуляш в основному зустрічається на території Закарпаття, де є безліч угорських селищ, що зберегли давні традиції. Для того, щоб бограч дійсно вдався, його слід готувати так, як це робили наші пращури протягом століть – у казанку і на багатті.
Цікава легенда, пов’язана з появою у страві паприки – головного інгредієнта бограчу. Турки, що одвічно воювали з угорцями, готуючи собі їжу, трохи перестаралися і сипнули занадто багато паприки. Спеція настільки сильно не припала їм до смаку, що вони відмовилися від своєї страви й віддали її полоненим угорцям. З тих пір кухня Угорщини рясніє паприкою, неприйнятою їхнім ворогом.
Джерело фото: hillsidetour.com.
Де спробувати: ресторан «Бограч» на площі Миру 10/12 у Мукачевому.
Човлент (чолнт, чулнт)
Човлент – це традиційна єврейська страва з м’яса, квасолі, крупи та овочів. ЇЇ готують у горщику і в печі. Винахідливі закарпатці запозичили рецепт цієї страви у євреїв і перетворили його у звичайну їжу для кожної сім’ї, не забувши внести деякі корективи. Так українці використовують будь-яке м’ясо і обов’язково додають гострий перець. Кажуть, що найсмачніший і ароматний човлент виходить з копченого окосту або грудинки, можна також додати часник для пікантності.
Джерело фото: zapas-slov.com.ua.
Де спробувати: кафе «Кіфлик» на Шота Руставелі, 4 у Києві.
Рокот крумплі
Ще одна страва, запозичена в угорців – рокот крумплі. Слід сказати, що угорська кухня багата різноманітними овочевими запіканками, але цей рецепт дуже простий і навряд чи залишить когось байдужим.
У перекладі з мови предків «Rakott Krumpli» означає «картопля, запечена шарами». Щоб приготувати цю страву, знадобляться інгредієнти, які можна знайти у будь-якому домі: картопля, яйця, сир, копчена ковбаса і, звичайно ж, особлива спеція – червоний перець.
Де спробувати: цю страву з картоплі можна спробувати у багатьох закладах Західної України.
Токан
Спочатку токан прийшов до нас з румунської кухні, але це не завадило страві прижитися в Україні і стати однією з улюблених. Досить часто страву плутають з мамалигою, цю плутанину легко пояснити. Мамалига – це кукурудзяна каша, а токан – страва зі свинини, яку незмінно подавали з цією самою кашею.
З часом рецепт видозмінювався, і тепер токан подають у наступному вигляді: на тарілку викладають шар каші, потім шар бринзи і знову шар каші. Шарів може бути стільки, наскільки вистачить каші. На завершення викладають смажену свинину або шкварки або взагалі можуть замінити іншим видом м’яса.
Де спробувати: практично кожне кафе, ресторан чи колиба на Закарпатті мають у своєму меню токан.
Мамалига
Мамалига є молдавською національною стравою. Це круто замішана каша з кукурудзяної муки, яку прийнято варити у чавунці. Що може бути особливого у цій страві? Справа в тому, що мамалига ні за смаком, ні за консистенцією або зовнішнім виглядом не схожа на якусь іншу відому нам кашу. Спочатку її готували з проса, але коли у Молдавському князівстві почали розростатися кукурудзяні поля, то цей злак легко замінили. До того ж кукурудзу не обкладали даниною турецькі окупанти.
Історично так склалося, що мамалига була основною їжею у селян, її використовували замість хліба. Для того щоб розрізати страву, найчастіше використовують вощену нитку або спеціальний дерев’яний ніж.
Джерело фото: menu.ck.ua.
Де спробувати: мамалигу можна покуштувати у Колибі-музеї, яка знаходиться у селі Ділове, у самому Географічному центрі Європи.
Крученики
Крученики або завиванці – це українська національна страва, яку можна повсюдно зустріти на території Закарпатського регіону. Посудіть самі: «крученики по-хустськи», «крученики мукачівські», «крученики волинські», у кожному районі по крученику. Не варто забувати також про те, що кожен користується своїм особливим рецептом, тому крученики мають неповторний смак.
Крученики являють собою різновид рулету з овочевою начинкою, туго обкручений шаром м’яса або риби. Для приготування страви використовують невелику кількість інгредієнтів, але смак має чудовий. У якості начинки можна використовувати все, що завгодно: як гриби, так і, наприклад, чорнослив. Ця закуска в основному подається гарячою, але і холодні крученики добре розлітаються.
Джерело фото: odamochka.info.
Де спробувати: крученики готують у багатьох колибах Закарпаття. Приїхавши у цей регіон, замовте смакоту і ви.
Гомбовці
Гомбовці – дивовижна угорська страва. Але дивні вони не своєю рецептурою, а тим, що фактично повністю повторюють страву, яку готують на іншому краю світу. Мова йде про китайські парові булочки баоцзи, які дуже популярні у Японії і Південно-Східній Азії. Що ж, угорці були кочівниками, тому цілком імовірно, що гомбовці прийшли до нас з маловідомої азіатської провінції.
Самі гомбовці представляють собою булочки з дріжджового тіста у вигляді кулі. Їх готують на пару з різноманітними солодкими або ягідними начинками. Смак цього десерту буде залежати від вашої фантазії та обраної вами начинки. Але є у гомбовців одна маленька особливість: після приготування їх обов’язково посипають підсмаженими сухарями.
Джерело фото: himalayabear.blogspot.com.
Де спробувати: ресторан «УнгварЬскій» знаходиться в Ужгороді на вул. Електрозаводська 29.
Флодні і Пожоні Кіфлі
Ще один угорський десерт – популярний пиріг Флодні і рогалики Пожоні Кіфлі. Ці легендарні солодощі готують за старовинною рецептурою угорців єврейського походження.
Флодні – не що інше, як пісочний пиріг, але з особливим і багатим «внутрішнім світом». Вся родзинка цього десерту полягає у начинці: горіхи, яблука і мак, які укладають шарами. На батьківщині Флодні традиційно готують до Різдва. Євреям, що запозичили рецептуру пирога, настільки сильно полюбилася ця випічка, що його неодмінно подають до весільного столу. Можливо, вся особливість десерту полягає у секретах інгредієнтів, адже Флодні необхідно готувати з додаванням качиного, гусячого або курячого смальцю.
Джерело фото: ribchansky.com.
Рогалики Пожоні Кіфлі – ще одна страва, приготовлена за оригінальним угорським рецептом. Їх особливість полягає у тому, що для тіста одночасно використовують і дріжджі, і розпушувач. Таким чином, рогалики виходять розсипчастими і надзвичайно ніжними. Саме такі десерти немов тануть у роті.
Джерело фото: static.femina.hu.
Де спробувати: справжні угорські солодощі можна спробувати у Берегові. Зазирніть у будь-яке кафе-кондитерську.
Львівська кава
Історію львівської кави слід почати із згадки про Франца-Юрія Кульчицького – засновника першої кав’ярні у Відні і однієї з перших у Європі. Він був уродженцем Львова. І швидше за все через це кавова традиція незабаром прийшла і на батьківщину Кульчицького.
Сьогодні Львів і кава – два нероздільні поняття, що злились воєдино. Проходжуючись вуличками древнього міста, не можна не відчути злегка терпкуватий кавовий аромат, що доноситься з невеликих віконець численних кафе. Справжньою кавоманією Львів захворів у кінці 18 століття, коли повсюдно почали з’являтися різні кав’ярні та кондитерські. Тут кожен міг приєднатися до ритуалу «кавування» з більш ніж 500-річною історією. Від цієї «епідемії» Львову так і не вдалося оговтатися. Місто як і раніше тримає марку кавової столиці України.
Де спробувати: краще місце – «Віденська кав’ярня», яка розмістилася у Львові на проспекті Свободи. Тут подають каву з сюрпризом, її, безсумнівно, слід спробувати.
За роки незалежності український кінематограф зробив колосальний ривок вперед. Доказ тому — шість гідних фільмів, які завоювали визнання глядачів і підкорили журі престижних кінофестивалів.
Якщо ви їх ще не бачили, рекомендую це терміново виправити, пише Марія Дацюк у своєму блозі на NV.ua.
Обрати лише кілька національних картин, повірте, завдання не з легких. Тому я вирішила зупинитися на тих історичних стрічках, які вийшли на екрани в останні роки. Ці фільми зняті відомими режисерами, на тлі добре знайомих пейзажів, за участю улюблених акторів, із зрозумілими проблемами. Вони дозволяють ближче познайомитися з трагічними сторінками історії нашої країни, пробуджують у серцях глядача гордість і патріотизм.
Хайтарма, 2012
В основу військової кінокартини “Хайтарма” лягли одна з найдраматичних подій в історії кримсько-татарського народу.
Дія фільму відбувається в 1944 році. Знаменитий льотчик Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан, разом зі своїми приятелями, вирушає у Крим. Він отримує звільнення на три дні і вирішує запросити друзів до себе додому, щоб ближче познайомити їх з культурою і традиціями свого народу. Велике застілля проходить в затишній домашній атмосфері, з танцями і музикою. Ніхто з присутніх не підозрює, що на наступний ранок станеться страшна трагедія – в цей час радянська влада закінчувала останні приготування до проведення спецоперації з виселення кримських татар за межі півострова, як «зрадників Батьківщини».
За створення картини взявся Ахтем Сейтаблаєв, який зіграв у фільмі головну роль. Назва “Хайтарма” в перекладі з кримськотатарської означає “Повернення”, а самі зйомки проходили в Бахчисараї.
У 2014 році стрічка отримала премію НСКУ як кращий ігровий фільм, а також кінопремію “Ніка” в номінації “Кращий фільм СНД і Балтії”.
Поводир, 2013
Дія драми “Поводир” режисера і сценариста Олеся Саніна розгортається в минулому столітті, на початку 30-х. Американський інженер Майкл, разом з сином Пітером, живе і працює в Харкові. Він закоханий у співачку Ольгу – яку грає відома співачка Джамала, – і збирається зробити її своєю дружиною. Але конкурент Майкла, радянський офіцер Володимир, має намір перешкодити своєму супернику. Рідкісна вдача: Майкла помічають за отриманням секретних документів, які компрометують радянську владу. Володимир намагається відібрати важливі матеріали, але під час бійки його колеги вбивають американця.
Сину Майкла, на щастя, вдається втекти, прихопивши з собою документи. Волею випадку він стає поводирем кобзаря, який у минулому служив в армії УНР. На них починається полювання.
Історична драма про трагічну долю українських кобзарів, які стали жертвами сталінських репресій, стала приводом для скандалу. Знайшлися незгодні з рішенням висунути фільм від України на оскарівську номінацію. Рішення було опротестовано. Трохи пізніше розформували і український оскарівський комітет. Тим не менш, масштабна картина більш ніж заслуговує уваги.
До речі, вперше в Україні на сеанс у кінотеатрі могли прийти незрячі люди. Фільм надійшов у прокат з тифлокоментарями, які через навушники описували все те, що відбувається на екрані.
Незламна (Битва за Севастополь), 2015
В український прокат цей фільм Сергія Мокрицького увійшов під назвою “Незламна”, що якомога найкраще підходить для цієї героїчної історії. У фільмі описується історія реального персонажа – видатної жінки-снайпера Людмили Павличенко.
Першим викликом для Людмили стала війна, яка позбавила її нормальної юності. Ні секунди не роздумуючи, 25-річна дівчина вирішила захищати свою країну. Навчившись снайперській справі, вона стала однією з кращих в цьому ремеслі, залишивши далеко позаду багатьох чоловіків.
Літературною основою картини стали мемуари Людмили Павличенко. Однак, на відміну від екранного персонажа, реальна жінка на момент війни була вже заміжня і мала дитину.
Фільм починали знімати на території Криму, однак відомі події на півострові змусили знімальну групу шукати нову локацію. Прийшла на порятунок кіногенічна Одеса та її мальовничі околиці. Картина була показана на кінофестивалі в Пекіні і отримала кілька премій відомих кінофестивалів СНД.
Жива, 2016
Дія історичної драми розгортається в повоєнний час. На тлі неймовірно мальовничих Карпат, схожих на рай земний, розгортається трагічна історія Ганни Попович. Історія героїзму, любові і зради.
Дівчина народилася з надзвичайним даром – вона чує голоси і бачить віщі сни. Ховаючись від переслідувань чекістів, Ганна потрапляє в табір бійців Української повстанської армії (УПА). Так вона виявляється втягнутою в протистояння українських повстанців і радянських органів. Її дар передбачення змінить долі багатьох.
Фільм знятий на основі реальних подій. Більш того, пересказанних особисто Ганною Попович. Дивовижна жінка не тільки не була проти екранізації, але навіть допомагала в процесі зйомок. Які, між іншим, проходили на популярному гірському масиві Горгани.
Драма “Жива” стала повнометражним дебютом режисера Тараса Химича. До неї на його рахунку режисера були документальні фільми та відеокліпи. Що цікаво, для виконавиці головної ролі, Ольги Комановської, фільм також став першим досвідом в кіно.
Століття Якова (серіал), 2016
Важко уявити, що довелося пережити нашим прадідам і прабабусям, на чий вік випали найбільш трагічні події української історії XX століття. Головний герой серіалу, житель Західного Полісся, Яків Мех, за сто років життя пережив падіння Російської імперії та УНР; жив під окупацією Польщі, гітлерівської Німеччини і Радянського союзу, поки, нарешті, не став свідком проголошення незалежності України. Відзначаючи столітній ювілей, Яків пригадує своє довге життя: нещасну першу любов, службу в польській армії, війну, злочини сталінсько-більшовицького режиму, друзів, дружину і дітей, всіх тих, кого давним-давно втратив.
Серіал по-справжньому бере за душу і точно не залишить байдужим. Він знятий за мотивами роману волинського письменника Володимира Лиса. Сам автор твору в своїх інтерв’ю акцентував увагу на деяких розбіжностях з книгою. Так що при нагоді прочитайте першоджерело, яке називають одним із кращих творів в сучасній українській літературі.
Червоний, 2017
«Червоний» — український історичний фільм, однойменна екранізація роману Андрія Кокотюхи. Письменник став також сценаристом стрічки.
Події фільму розгортаються 1947 року. До ГУЛАГу потрапляють двоє українців. Головний герой — воїн УПА Данило Червоний. Інший українець — Віктор Гуров, радянський льотчик з Чернігова, літак якого було збито над позиціями ворога і його вважають дезертиром, який був у полоні. Гуров вважає Сталіна героєм і вірить у те, що військовий суд помилився.
Обидва герої мусять пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування кримінальних ватажків, підлість, зраду і відчай.
Данило знаходить в собі сили протистояти репресіям начальника табору і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши перше повстання у таборі.
Звичайно ж, список гідних українських фільмів можна продовжувати. Бажаючим ближче познайомитися з історією країни і особистостями, які вплинули на її хід, також раджу подивитися більш ранні фільми визнаних українських режисерів. Багато гідних історичних картин можна знайти у фільмографії нашого земляка Олеся Янчука. Насамперед, це фільми про життя митрополита УГКЦ Андрея Шептицького (“Владика Андрій”) та відомого діяча Романа Шухевича (“Нескорений”). Також подивіться його фільм “Голод-33”, де народна трагедія показана очима дитини. Зверніть увагу на роботи народного артиста України та лауреата престижних кінопремій Юрія Іллєнка, зокрема, на його фільми “Молитва про гетьмана Мазепу”, “Білий птах з чорною ознакою” та інші.
Віктор Винник і «МЕРІ» презентують несподіване відео на пісню «Теплий дощ».
Ніхто не може сказати, скільки років виповнилося невмирущому галицькому шлягеру «Теплий дощ». Цю пісню зазвичай виконують на різноманітних забавах. Але фронтмен групи «МЕРІ» Віктор Винник якось вирішив, що пісня може бути цікавою і у поп-роковому виконанні. Відтак музиканти записали свою версію. Про це інформує coma.in.ua.
Трек увійшов до четвертого альбому гурту «Я з України», а на живих виступах користується неабиякою популярністю. Знімати відео на цю річ команда не планувала, але тут як завжди втрутився «його величність Випадок».
Віктор познайомився з молодою художницею-мультиплікатором Тетяною Ясінчук. І коли побачив її роботи, одразу запропонував співпрацю.
Тетяна працює в жанрі пластилінової анімації і є автором багатьох мультфільмів, її роботи неодноразово були відзначені на різних фестивалях.
Ідея сюжету належить саме їй. За задумом чоловік мокне під дощем і мріє про кохання, а навколо вирує життя.
«Відео вийшло напрочуд зворушливим, усі пластилінові герої зіграли свої ролі відмінно. Завжди хотів мати такий кліп у своєму творчому доробку. Він не схожий на попередні роботи і чудово передає настрій пісні», – зізнався Віктор Винник.
«Колись наш добрий знайомий Сергій Паньків в народі більше знаний як “Сірко”, написав пісню “Теплий дощ”. Мені дуже сподобалось його виконання настільки просте і наївно-правильне, що коли слухаєш цю пісню здається, що ти разом з її героєм стоїш під дощем у бальоновому плащі…І оскільки часи такі, що з усіх сторін новини переважно погані, мені захотілось заспівати просту і зрозумілу пісню. І з дозволу Сергія ми записали “Теплий дощ” у своєму викладі. До слова пісня вже давно пішла в народ і живе своїм життям, а це для автора найбільший комплімент», – пише МЕРІ під своїм аудіотреком на Ютубі.
Що, якби видатні українські класики жили у сучасному світі? Як би вони виглядали, у що б одягалися? Редакція сайту platfor.ma теж задалася цим питанням і вирішила разом із найбільшим в світі магазином українських брендів Всі.Свої одягнути відомих авторів минулих століть у сучасні речі.
Ось що з цього вийшло:
Володимир Сюсюра
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном. На Володимирові Сосюрі: пальто Duck Side, штани ZEN WEAR,
гольф Caterina&me, капелюх «Шапельє», сумка Two Bulls & A Carriage
Марко Вовчок
Часом повіває вітерець, клаптики снігу падають з дерев і розсипаються в повітрі срібною порошею, і в усій цій картині холоду та інею не було нічого надто застиглого і блискучого, а тільки щось прим’якле й ласкаве.
На Маркові Вовчку: светр Pivnik Studio, пальто та брюки booriva,
шапка Zhanna UDLER, черевики Sergio parenti
Микола Хвильовий
Мовчазно. Шарудить тільки змарніле листя,
Похилий пес пробіг через сумний байрак…
В якій гармонії я дочекаюсь гостя?
За обрієм зима….
На Миколі Хвильовому: джинси Brooklyn Brooklyn, светр Caterina&me,
парка DASTI, рюкзак AMPM, годинник Mantra Leather
Олена Пчілка
Як швидко літо проминуло!
Прийшла осінняя пора.
Немов на крилах полинуло
Кохане літечко з двора!…
Садок марніє потихеньку,
Пожовклі падають листки,
Вітрець не віє вже тепленько,
Жене понурії хмарки.
На Олені Пчілці: сарафан Owlsome, шуба Who is it?, чоботи «Хамелеон», сумка-бананка Zhanna UDLER, капелюх «Шапельє»
Андрій Малишко
Цвітуть осінні тихі небеса,
Де ти стоїш блакитна, мов роса.
В очах засмуток темний, мов ожина, —
Моя кохана, мріялось, дружина.
Як сон далекий, видиво майне…
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
На Андрієві Малишкові: штани ZEN WEAR, світшот J.Cook,
пальто та кросівки Duck Side, снуд Zhanna UDLER
Леся Українка
Небо глибокеє, сонце ласкавеє,
пурпур і злото на листі в гаю,
пізніх троянд процвітання яскравеє
осінь віщує – чи то ж і мою?
На Лесі Українці: гольф Jenadin, сарафан GRASS, пальто NuoVo,
чоботи Wladna Shop, сумка VIS
Василь Стус
Надворі сніг. Зима. Побіля тину
Прохожі ранні стежку утоптали.
Угору дим снується. А чого ж
Дерева простягли стрімучі віття —
Кричать, кричать, здається, молитовно
Згорнувши руки? Спокій і жура.
На Василеві Стусові: брюки, футболка, сорочка – TRUMAN, куртка DASTI, годинник Mantra Leather, кросівки Duck Side
Наталя Забіла
У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.
На Наталі Забілі: костюм FlowerChic, жилет та плащ – GOLDENBROWN, туфлі Wladna Shop
Михайло Старицький
Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить…
На Михайлові Старицькому: тільник J.Cook, куртка Duck Side, джинси Brooklyn Brooklyn, ремінь Two Bulls & A Carriage, годинник Manta Leather, сумка WRBL, чоботи Pilgrim.shoes
Ольга Кобилянська
Надворі неустанно лютувала завірюха… Ні одна звіздочка не заблимала на небосклоні, а хмари снігу шаліли, мов фурії, по далеких, снігом привалених полях.
На Ользі Кобилянській: костюм GOLDENBROWN, бомбер W8less, черевики DASTI
Микола Вінграновський
В гірчичнім світлі днів осінніх,
На літо старша, ти ідеш,
Й тече твій погляд темно-синій,
Як вітер в затінку небес.
На Миколі Вінграновському: светр Caterina&me, брюки TRUMAN,
ремінь Two Bulls & A Carriage, сумка Bagllet, чоботи Te-Shoes,
годинник Mantra Leather
Ольга Теліга
Чи ця вечірня непрозора синь,
Далекий дим, чи вогник папіроси,
Чи черевики мокрі від роси —
Щось нагадало неповторну осінь.
На Олені Телізі: брюки De’Marush, гольф Jenadin, парка DASTI,
черевики AMB Bespoke shoes, рюкзак AnnaSun
Ми завжди намагаємося знайти той самий ідеальний продукт, який стане «чарівною пігулкою» для нашого організму. Але потрібно, щоб і смачно було, і сприятливо впливало на тіло.
Таким продуктом виявився звичайний мед. Сьогодні ми вивчаємо всі його корисні властивості. І обов’язково з’їдаємо ложечку меду кожен день.
Мед може бути відмінним антиоксидантом. Це означає, що при частому його вживанні організм буде очищатися від токсинів. А антибактеріальні властивості меду поліпшать стан шкіри в кілька разів.
При схудненні рекомендується виключити всі солодощі, але дозволяється їсти мед. Це все тому, що цукор, який входить до складу меду, відрізняється за складом від того, що знаходиться в шоколадках. Мед прискорює метаболізм, що добре позначається на зниженні ваги.
Сам мед не містить холестерину в принципі. А містимі в його складі вітаміни і мікроелементи сприяють зниженню рівня холестерину. Щоденне вживання меду сприятливо впливає на рівень антиоксидантних сполук в організмі, які борються з високим рівнем холестерину.
Проведене дослідження показало, що антиоксиданти, що входять до складу меду, запобігають звуженню артерій. В залежності від того, де артерії звузилися, може розвинутися серцева недостатність, погіршитися пам’ять і з’явитися головний біль. Щоб цього уникнути, достатньо щодня випивати склянку води з ложкою меду.
Дослідження показали, що властивості меду можуть боротися зі стресом, відновлювати антиоксидантний захист організму і, як наслідок, покращувати пам’ять. Крім того містимий в меді кальцій легко засвоюється мозком, що сприятливо впливає на його роботу.
Цукор, що міститься в меді, підвищує рівень інсуліну в крові, який, у свою чергу, звільняє серотонін. Наш організм перетворює серотонін в мелатонін — гормон, що сприяє швидкому засипанню.
Мед є сильним антисептиком, тому рекомендується з’їдати ложку меду натщесерце. Такий простий ритуал допоможе уникнути виникнення захворювань, які можуть бути пов’язані з шлунково-кишковим трактом. Крім цього, проходячи по шлунку, мед знищує бактерії і загоює рани на слизовій оболонці шлунка.
Це може прозвучати дивно, але факт залишається фактом. Мед допомагає заспокоїти нерви і зняти надмірну втому. Глюкоза, що міститься в меді, необхідна для нейронів. Вона швидко всмоктується в кров, що сприяє розслабленню, зниженню судом і лікуванню психологічних розладів.
У Львові налічується багато перлин архітектурної спадщини, які потребують реставрації та догляду. Однією з них є пам’ятка архітектури, виконана у стилі французького бароко – палац Семенських-Левицьких. Розкішна будівля, що розташована за адресою Пекарська, 19 та захована від очей перехожих у глибині подвір’я. Про 10 фактів розповідає сайт Фотографії Старого Львова.
Палац Семенських-Левицьких, поч. ХХ ст.
На жаль, ні мешканці Львова, ні гості міста не мають доступу до цієї розкішної пам’ятки. Можна лише задовольнити свою цікавість, зробивши декілька фото зовні. Тож пропонуємо помилуватися світлинами палацу, а заразом познайомитися із 10 фактами щодо нього.
План Львова, 1766 р. Жан Ігнатій дю Дефі
1. Якась велика садиба була тут ще у XVIIІ сторіччі. Її можна побачити на плані Жана Ігнатія дю Дефі. А міська історія зберегла похмуру легенду, пов’язану з цим місцем. За кілька століть до нового палацу на цьому місці мешкали брати-розбійники. Вони без жалю грабували та вбивали одиноких беззахисних подорожніх. Злочини братів переповнили чашу Божого терпіння, і вони були покарані: під час бурі в будинок влучила блискавка, і він вигорів вщент разом зі своїми власниками.
2. Проект палацу на Пекарській 19 був замовлений послом Галицьких штатів, графом Костянтином Семенським в архітектора Фридерика Баумана – відомого польського архітектора, котрий довгий час працював у Польщі, але в 1817 р. отримав перше замовлення у Львові і залишився тут на проживання.
4. Син графа Костянина, Вільгельм Станіслав Семенський – таємний радник цісарського двору, член австрійської Палати панів, кавалер Мальтійського ордену в 1873-1877 рр. перебудував палац за проектом архітектора А. Вагнера у стилі французького бароко.
5. Сучасного вигляду палац набув після реконструкції Іваном Левинським та Яном Томашем Кудельським у 1891-1894 рр.
6. Оздобленням фасаду та інтер’єрів займався скульптор Петро Віталіс Гарасимович.
Голови коней. Петро Віталіс Герасимович. Палац Семенських-Левицьких. Вул. Пекарська, 19
7. Вільгельм Семенський був президентом Галицької комісії з вирощування коней, адже був великим шанувальником цих тварин. Тому в’їзд до стаєнь та манежу палацу, що розміщені на схід від головної брами, оздоблений двома головами коней.
8. Назву Палац Семенських-Левицьких будівля отримала після одруження Вільгельма зі Софією Левицькою та народження спадкоємця, котрий носив ім’я – Станіслав Костка Костянтин Марія Фелікс Семенський-Левицький. З того ж часу на фасаді палацу зберігся вензель «S.L.».
Меморіальна дошка Володимиру Щигельському
9. У 1930-х роках до будівлі палацу з Народного дому було перенесено філію української Академічної гімназії. Свого часу тут навчався командир УПА на Закерзонні Володимир Щигельський (Бурлака), про що сповіщає встановлена меморіальна таблиця.
10. Після Другої світової війни тут була середня школа № 36, а зараз розміщена спеціалізована школа-інтернат № 102.
В житті багато чого залежить від того, як ми сприймаємо навколишній світ. Тому давайте собі позитивні обіцянки. Обіцяйте не здаватися, боротися, сміятися голосніше і долати всі негаразди кожен раз, коли світ звалює їх на вас. Обіцяйте бути тією силою, на яку доводиться зважати. Коли ви станете собі найкращим другом, життя стане простішим. Про це йдеться у матеріалі Мізки.com.
1. Я не буду триматися за минуле
Ваші проблеми, ваші слабкості, невдачі, жалі і помилки можуть багато чому вас навчити, якщо ви готові вчитися. А можуть виснажити, якщо ви не готові. Так дозвольте собі вчитися кожен день.
Сприймайте все як корисний урок. Якщо ви шкодуєте про деякі минулі рішення або вчинки, перестаньте нести це в собі. Тоді ви зробили все можливе відповідно до знань і досвіду, що у вас були. Тоді ви були молодші. Можливо, якби ви приймали рішення сьогодні, вже з великим досвідом і знаннями, ви б вчинили по-іншому. Час і досвід допоможуть вам рости і вчитися, щоб приймати правильні рішення заради себе і тих, про кого ви дбаєте.
2. Я буду сам керувати своїм життям і нести відповідальність за свої вчинки
Ви звинувачуєте батьків, вчителів, систему освіти, уряд, але не самого себе. Правильно? Адже ви ніколи не помиляєтеся… Але це не так. Якщо ви хочете змінюватися, якщо хочете рухатися далі, відповідальність завжди лежатиме на вас. Тільки ви самі можете приймати рішення. Тільки ви самі повинні нести за них відповідальність. Керуйте своїм життям самостійно.
3. Я буду звертатися до себе як до друга
Задумайтесь, що зазвичай ви говорите собі. Це надихаючі, обнадійливі слова, які ви могли б сказати другові? Або образливі зауваження, яких вартий тільки найлютіший ворог? Весь день ми нечутно розмовляємо самі з собою і віримо кожному своєму слову. Тому направляйте свій внутрішній голос з розумом. Запитайте себе: «Якби у мене був друг, який постійно говорив би мені те, що я говорю собі, як довго він залишався б моїм другом?».
4. Я буду прислуховуватися до того, що мені підказує серце
Почуття та інтуїція рідко нас підводять. І якщо в глибині душі ви відчуваєте, що робите щось не так, швидше за все, так воно і є. Зверніть увагу на свої справжні почуття і йдіть туди, куди вони ведуть вас. Слухаючи свій внутрішній голос, ви побачите, що закриті двері тільки здаються такими – насправді вони відкриті для вас.
5. Я буду жити так, як вважаю правильно
Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим. Це нормально, що деякі люди у вашому житті не будуть цього схвалювати і стануть всіляко вас відмовляти. Адже у всіх нас різні уявлення про щастя. Присвятіть себе створенню власного щастя. Як би сумно це не звучало, щоб домогтися бажаного, від чогось доведеться відмовитися. І краще відмовитися від стосунків, в яких вас примушують робити те, чого ви не хочете.
6. Я обіцяю відпускати людей, стосунки з якими зайшли в глухий кут
Більшість людей з’являється в нашому житті ненадовго. Вони приходять, чогось нас вчать, щось в нас змінюють і йдуть. Це нормально. Не всі стосунки закінчуються, але всі можуть дати нам цінні уроки. Якщо ви будете відкритими з кожною людиною, ви багато чого дізнаєтеся. Іноді дивно усвідомлювати, що ви витратили занадто багато часу на людину, з якою вас вже ніщо не пов’язує. Але не варто про це шкодувати. Все відбувається саме так, як має відбуватись.
7. Я буду усміхатися незалежно від обставин
Навіть у важкі часи знайдіть хвилину, щоб зупинитися і згадати, хто ви є. Знайдіть хвилину, щоб подумати про речі, які дійсно мають для вас значення. А потім усміхніться. У світі немає нічого прекраснішого і сильного, ніж усмішка крізь сльози. Будь-хто може бути щасливий, коли все дається легко. Але потрібно мати стійкий характер, щоб зуміти усміхнутися в ситуації, яка змушує вас ридати. Пам’ятайте, що час пройде і все налагодиться. Тому продовжуйте йти. Зрештою, сильні люди з’являються тільки завдяки важким обставинам.
8. Я буду цінувати те життя, яке маю
Добре там, де нас немає. Занадто багато людей переоцінюють те, чого не мають, і недооцінюють те, чим володіють. Вдихніть на повні груди. Не турбуйтеся за минуле. Зосередьтеся на тому, що ви повинні зробити сьогодні, а не на тому, що ви могли б зробити вчора. Пам’ятайте, що, коли щось втрачаєш, обов’язково знаходиш щось інше. Цінуйте те, що маєте і ким є сьогодні. Адже життя не повинне бути ідеальним, щоб бути прекрасним. Рахуйте свої здобутки, а не свої проблеми. Варто тільки почати думати про своє життя позитивно, і воно почне змінюватися на краще.
9. Я буду використовувати свої сильні сторони, щоб зробити світ кращим
Часто люди думають, що ніяких сильних сторін у них немає, і тому не намагаються нічого робити. У світі, наповненому сумнівами, знайдіть в собі сміливість бути мрійником. У світі, наповненому гнівом, знайдіть в собі сміливість прощати. У світі, наповненому ненавистю, знайдіть в собі сміливість любити. У світі, повному недовіри, знайдіть в собі сміливість вірити. І коли ви зробите це, ви дізнаєтеся про такі свої сторони, про які ніколи не підозрювали. Світ потребує вас.
10. Я буду виділяти час на самовдосконалення
Коли робиш щось, потрібно прагнути робити це правильно. Досконалість не буває випадковою. Досконалість – це результат великих намірів, цілеспрямованих зусиль, осмисленого управління, вмілого виконання і здатності бачити не перешкоди, а можливості. Крім того, важливо відзначити, що судити про виконану роботу потрібно не по тому, де ви зараз перебуваєте, а по відстані, яку ви пройшли. Головне – бути старанним і йти шляхом прогресу крок за кроком, день за днем.
11. Я буду виходити за межі зони комфорту
Коли ви стикаєтесь з труднощами, не сприймайте їх як провал. За кожним великим успіхом стоять великі труднощі, які необхідно подолати. Пам’ятайте про це. Коли ви намагаєтеся щосили, ви стаєте розумнішими і сильнішими. Робіть помилки, спотикайтеся, робіть з цього висновки і не припиняйте рости.
12. Я буду приймати зміни, коли вони необхідні
Ми завжди намагаємося зробити правильний вибір, але як зрозуміти, що зараз саме той момент, коли потрібно щось міняти і рухатися далі? Завжди є тривожні дзвіночки, і ви помічаєте їх, тільки не завжди хочете це визнавати. Стосунки, робота, місце проживання – все це має термін придатності. І часто ми продовжуємо перебувати в тому ж місці з тими ж людьми, займатися тим же самим просто тому, що боїмося змін. Результат завжди один і той же: біль, розчарування, жаль. Будьте розумнішими. Приймайте зміни з розпростертими обіймами, якщо розумієте, що вони необхідні.
У кожного з нас є родичі. Іноді це тільки свої батьки і батьки чоловіка.
А іноді з усіх сторін – багато братів, сестер, їх дружин, дітей, причому, в родинних зв’язках неважко і заплутатися і, тим самим, кого-небудь із родичів образити.
Щоб цього не трапилося, ми розповімо вам про те, хто кому і ким доводиться серед людей, пов’язаних родинними узами.
Чоловік — чоловік по відношенню до жінки, з якою він одружився.
Дружина — жінка по відношенню до чоловіка, з яким вона одружилась.
Свекор — батько чоловіка.
Свекруха — мати чоловіка.
Тесть — батько дружини.
Теща — мати дружини.
Дівер — брат чоловіка.
Шуряк — брат дружини.
Зовиця — сестра чоловіка.
Своячка — сестра дружини.
Свояк — чоловік своячки.
Зять — чоловік дочки, чоловік сестри, чоловік зовиці.
Невістка — дружина брата, дружина сина для його матері, дружина одного брата по відношенню до дружини іншого брата; уживається також замість зовиця, своячка.
Сват — батько одного з подружжя по відношенню до батьків іншого.
Сваха — мати одного з подружжя по відношенню до батьків іншого.
Дід (дідусь) — батько батька або матері.
Бабуся (бабця) — мати батька або матері.
Двоюрідний дід — дядько батька або матері.
Двоюрідна бабуся — тітка батька або матері.
Онук (онучка) — син (дочка) дочки або сина по відношенню до діда або бабусі.
Відповідно двоюрідний онук (онучка) — син (дочка) племінника або племінниці.
Племінник (племінниця, небога) — син (дочка) брата або сестри (рідних, двоюрідних, троюрідних). Відповідно дитина двоюрідного брата (сестри) — двоюрідний племінник, троюрідного брата (сестри) — троюрідний племінник.
Онучатий племінник (племінниця) — онук (онучка) брата або сестри.
Дядько (дядечко) — брат батька або матері, чоловік тітки.
Тітка (тітонька) — сестра батька або матері по відношенню до племінників. Дружина дядька по відношенню до його племінників.
Єдиноутробні (брат, сестра) — мають спільну матір.
Єдинокровні (брат, сестра) — мають спільного батька, але разних матерів.
Зведені (брат, сестра) — брат (сестра) по вітчимові або мачусі.
Двоюрідний брат — родич по дідові або бабусі з дітьми їх синів і дочок.
Троюрідний брат — син двоюрідного дядька або двоюрідної тітки.
Двоюрідна сестра — дочка рідного дядька або рідної тітки.
Троюрідна сестра — дочка двоюрідного дядька або двоюрідної тітки.
Кум, кума — хрещений батько і мати по відношенню до батьків хрещеника і один до одного.
Мачуха — дружина батька по відношенню до його дітей від іншого шлюбу, нерідна мати.
Вітчим — чоловік матері по відношенню до її дітей від іншого шлюбу, нерідний батько.
Пасинок — нерідний син одного з подружжя, що доводиться рідним іншому.
Падчерка — нерідна дочка одного з подружжя, що приходить рідною іншому.
Приймальний батько (мати) — що усиновили, удочерили кого-небудь.
Приймальний син (дочка) — усиновлені, удочерені кимось.
Приймальний зять (примак) — зять, що прийнятий в сім’ю дружини, живе в будинку дружини.
Є й інші, віддаленіші ступені спорідненості, про які зазвичай говорять, що це “сьома (десята) вода на киселі”. Названі терміни та їх значення приводять словники сучасної літературної мови. Проте далеко не всі ці слова однаково споживані в даний час. Вони зрозумілі людині, але не обов’язково входять в її активний словарний запас. Більш вживаються описові: брат дружини, а не шуряк, дружина брата, а не невістка і т.п.
Колись у східних слов’ян термінів спорідненості і властивості було більше. Існували спеціальні слова для позначення “дядько по батькові” — строй і “дядько по матері” — уй (вуй, вой), витиснені згодом загальним дядько. Замість сестрініч, сестрінець, сестріч “племінник по сестрі”, синовиця “племінниця по братові” в літературній мові стали уживатися племінник і племінниця.
Підземелля Єзуїтського костелу (тепер греко-католицька церква Петра і Павла) мають наразі три рівня, але не варто дивуватись, якщо під ним виявиться ще рівні, адже про найвпливовіший чин Єзуїтів, їхні скарби, ширяться легенди. Ютуб-канал “Молодіжний Туризм” поділився пізнавальним відео з підземель сакральних пам’яток міста Львова.
На Володимирові Сосюрі: пальто Duck Side, штани ZEN WEAR,
