Павло Федів. Живописна душа Львова

Львів очима художників на їх полотнах виглядає по-особливому. Тому кожна така збірка листівок є практично безцінною. Сьогодні пропонуємо вашій увазі збірку листівок відомого львівського художника Павла Федіва.

Жодна робота Павла Федіва, а працює він без ескізів чи попередніх начерків, не створена у стінах майстерні. В сонячний день чи непогоду, дощ чи сніг розпочинає він своє полотно й завершує на планері. І тому довірливий діалог з натурою, реалістичне зображення її допомагають художникові схвильовано передати настрій, образ, стан, колірне багатство в картині, продумати мелодію барв, компо­зиційні ритми, передати внутрішній світ баченого.

Панорами

Панорама з даху телебачення, 2010
З Лисої гори
З Цитаделі
З готелю Панорама
Фантазм. 2011
Панорама з 8 поверху будинку вул. І. Франка, 2010

Вулиці Львова

Будинок біля Стрийського парку
Будинок охорони пам’яток архітектури (Палац Сапєг)
Вул. Чупринки
Вул. Грушевського
Богдана Хмельницького
“Вежа”, Стрийський парк
Вул. Дорошенка
Палац Туркулів-Комелло, вул. Пекарська 50-а
Сходи св. Магдалини
Вул. Генерала Чупринки
Фантазм. 2012 рік

Львівські подвір’я

Личаківська, 117
Вул. Кривоноса, 25-27
Вул. К. Левицького, 56
Личаківська, 32

Триптихи

Палац Сєменських-Левицьких. Школа №102. 2009
На розі Гіпсової
На подвір’ї вул. Коновальця, 102
З подвір’я Коновальця, 102 на будинок під номер 100
Пекарська

Сайт автора pavlofediv.lviv.ua

11 “дитячих” слів, які повертають нас у дитинство

Дитинство – це як окремий світ. Зі своїми героями, цінностями і навіть словами. Команда coma.in.ua вирішили пірнути у спогади про своє дитинство і згадати, які слова найбільше асоціюються з цим безтурботним періодом нашого життя.

Зібрали 11 найпопулярніших слів, але список цей не завершений. Тож чекаємо вашого продовження у коментарях.

Село – найбільший, накрутіший дитячий майданчик.

Вулиця – місце зустрічі друзів.

Халабуда – невелике тимчасове житло дітей. Головні будматеріали – стільці, ковдри, подушки (на вулиці – доски, палки, лопухи та інші речі, які потрапляють на очі). Стоїть доти, доки не повернуться з роботи дорослі.

Ровер – він же велосипед. Чим більший і незручніший – тим цікавіше на ньому їздити. Улюблений варіант – “Україна” з рамою. Хто не катався під рамою, той багато в цьому житті не видів :D.

Пєстік – різновид вогнепальної зброї. Виготовлений на 100% з дерева. Кожен пєстік виділявся оригінальним дизайном.

Квач – дитяча гра, яка вчить швидко бігати.

Каша-Малаша – улюблена страва дітей. Головні інгредієнти – пісок і вода. Трава та інші спеції за смаком.

Калабаня – калюжа, яку неможливо оминути. Саме калабані стимулювали вибігати на вулицю, щойно закінчиться дощ.

Патик – чарівна палка, якою можна було робити все що заманеться. Бити бур’яни, гонити бабину корову, дражнити друзів, вистукувати мелодії ітд.

Бабай – злий, страшний дядько, якого обіцяли покликати батьки, коли ми втомлювали їх своїми патиками, халабудами, калабанями і тд.

Хованки – улюблена гра дитинства.

У мережі з’явився ролик про пам’ятки Львова, знятий з висоти пташиного польоту

На відео показано унікальні скульптури, які не розгледіти із землі

Команда порталу 112.ua опублікувала знятий з висоти пташиного польоту ролик про головні архітектурні пам’ятки туристичного Львова.

https://www.youtube.com/watch?v=ret7-BeWICM

У ролику показано найбільш знакові будівлі історичної частини міста, починаючи від вокзалу, який був перебудований ще в 1904 році, і до храмів, львівської цитаделі і Ратуші. Особливу увагу автори ролика приділили унікальним скульптурам, які часто прикрашають старовинні будівлі Львова. Під час звичайної екскурсії розгледіти їх повністю неможливо, оскільки вони розташовані на великій висоті.

“Ми вибрали найкращі локації і наймальовничіші ландшафти Львова, щоб нагадати жителям і показати гостям міста, який він прекрасний. Львів є перлиною європейської України, в ньому поєднано кілька культур, архітектурних жанрів. Багата спадщина минулого, таємниці багатовікової історії та сучасність якнайкращим чином переплітаються саме тут – у Західній Україні”, – говорять автори ролика.

Українська народна пісня “Несе Галя воду” у стилі гранж. Новинка від гурту Воплі Відоплясова

Замість антуражного «совка» зал вибухає українським хітом «Несе Галя », накаченим грандж-стилістикою.

Урок патріотичного вихованя цього разу розпочинають Воплі Відоплясова, стилізовані під американських «гранджерів».

Усе це дійство лягло в сюжет нового кліпу гурту ВВ – «Несе Галя».

« «Галя» у стилі «грандж» збуджує український дух. Ми засвідчили це на прикладі української школи. Дрімучий «совок» остаточно змело паводком українських флюїдів. І педантична завуч, і суворий охоронець і увесь зал старшокласників відчули вир українства під акорди нашої «Галі». Наша народна пісня змушує бриніти українську душу. Несподівана версія «Галі» у стилі «грандж» від ВВ долає суспільні упередження щодо української культури. І саме молодь є суспільним вулканом, який генерує український дух»

– ділиться враженнями фронтмен ВВ Олег Скрипка.

Пригода на вікенд: “Безвізовий” Перемишль, затишний Львів і замок у Жовкві

Невеличке польське містечко Перемишль, знаменита площа Ринок у Львові, стародавня синагога і мальовничий замок в місті Жовква – місця, які можна встигнути відвідати всього за 2-3 дні.

Після того як запустили прямий поїзд Київ-Перемишль і відкрили безвізовий режим, поїздки до Польщі на вихідні стали все більш популярними серед українців.

Маршрут вихідного дня: Київ-Перемишль-Львів-Жовква-Київ

Сайт Styler пропонує вам відправитися в невеликий тур вихідного дня: відвідати польське місто Перемишль, повернутися в Україну і поєднати поїздку з відвідинами Львова і невеликого, але дуже цікавого містечка Жовква. Все, що потрібно для такої поїздки – це біометричний паспорт і 2-3 дні вільного часу.

В Перемишлі дійдемо пішки від вокзалу до старої частини міста, яка знаходиться зовсім недалеко. Також побачимо цікавий краєзнавчий музей і помилуємося видами на річку Сян з набережної. У Львові вип’ємо кави у затишній кав’ярні і пройдемося по вузьких вуличках, а в місті Жовква побачимо замок, старовинну синагогу і унікальний собор.

Фото: Три міста за три дні – хороший варіант для туру вихідного дня з Києва

Перемишль – затишне польське містечко, що знаходиться поблизу з кордоном України. Найшвидше дістатися туди можна, купивши квиток на ранковий поїзд Київ-Перемишль. Перший поїзд відправляється з центрального київського залізничного вокзалу о 6.00 ранку і прибуває до місця призначення о 12.37, а другий – о 6.52 і відповідно 15.05. Квиток за місце у другому класі коштує 499 грн, у першому – близько 700 грн. До речі, комфорт під час поїздки в першому і другому класі не особливо відрізняється, і тому в першу чергу люди скуповують квитки дешевші.

Чому б не вибрати для поїздки автобус? Це теж варіант. Але йде він набагато довше (ніч і ще півдня в дорозі), і вартість проїзду в ньому вище, ніж в поїзді.

Перемишль – затишний польське містечко на кордоні з Україною

Місто Перемишль з населенням близько шістдесяти тисяч людей знаходиться в 12 кілометрах від кордону. Це важлива митна станція залізничної магістралі Львів-Краків.

Протягом 20 століття місто три рази ставав українським. Зокрема, у 1939-1940 роках Перемишль з околицями входив до складу Української РСР. Ця земля приблизно до середини 20 століття була частиною цілої етнічної території “від Сяну до Дону”. Саме такі слова містила одна з версій гімну України, який склав український етнограф, фольклорист та поет Павло Чубинський. Після декількох редакцій рядка “від Сяну до Дону” вирішили прибрати, адже Сян тепер знаходиться на території Польщі, а Дон – на території Росії.

Фото: Вранці ви сідаєте на поїзд у Києві, а в обід вже п’єте каву в центрі затишного польського міста (Олег Божко)

У першій половині 20 століття українці становили як мінімум третину населення Перемишля. Та й зараз, під час прогулянок по місту, стає ясно: з Україною тут багато спільного. Принаймні, те, що тут живе багато українців. Також Перемишль – це пункт пересадки українців на потяги в різних напрямках Польщі, куди наші громадяни їдуть працювати.

Але сьогодні поговоримо про Перемишль туристичний. Хоча центр міста можна обійти за неповний день, тут є що подивитися. Про історичні часи міста нагадують типові для Європи вузькі вулички, вимощені бруківкою.

В місті поруч один з одним існують православні та католицькі храми, а також синагоги. Є готичний кафедральний собор 15 століття. У 18 столітті його реконструювали. Недалеко від нього також можна знайти давні костьоли кармеліток реформаторів і францисканців.

Перемишль можна обійти за один день, а комусь для цього потрібно ще менше часу (Олег Божко)

Особливо красиві кам’яні будинки 15-16 століть навколо Ринкової площі. Ціни на їжу в кафе Перемишля – не дуже високі. За відгуками багатьох туристів, тут вони навіть нижчі, ніж у Львові! Тим, хто приїжджає в Перемишль зі Львова, різниця в цінах відразу помітна: перекусити в центральному кафе Перемишля відсотків на 20 дешевше, ніж у схожому кафе в центрі Львова. Також не дуже дорогі продукти і в супермаркетах.

Серед українців, особливо що живуть на Заході України, популярні шопінг-тури в Перемишль. Сюди їдуть на один день, купують брендовий одяг в магазинах і їдуть назад.

В Перемишлі можна залишитися на нічліг в одному з готелів. Або – в хостелі. Але ось хостелів тут не дуже багато. Один з них знаходиться на протилежному від історичного центру березі річки. Ночівля в ньому коштує всього близько 200-300 гривень.

Фото: Олег Божко
Фото: Олег Божко
Фото: Олег Божко
Фото: Олег Божко

Ще один мальовничий пам’ятник архітектури Перемишля, який варто відвідати – замок Казимира Великого, зведений в далекому 14-му столітті і перебудований в 17-му. Піднявшись на вежу замку, можна побачити мальовничу панораму, яка відкривається на місто.

Ось такий гарний вид на місто відкривається з замку Казимира Великого (Олег Божко)

Є в Перемишлі і досить незвичайний музей – Музей дзвонів та люльок. Він розташований у мальовничій Годинникової вежі XVII століття. Експозиція включає виставку дзвонів, сучасних колисок. Тут можуть розповісти про те, як створювалися дзвони.

У Перемишлі багато мальовничих соборів, костелів і церков (Олег Божко)

За словами гідів, з середньовіччя технологія їх виготовлення практично не змінилася. Є тут і експозиція про дзвонів, які колись використовували на суднах. Зокрема, є десяток дзвонів з військових і вантажних кораблів, що належали польському флоту.

Фото: Олег Божко

Але чому це місце називається ще й музеєм трубок? Відповідь проста: Перемишль увійшов в історію, крім усього, і як центр по створенню дерев’яних трубок з середини XIX століття.

Зараз українців серед жителів Перемишля налічується близько 4 тисяч. У місті є кілька церковних парафій, українська школа імені Маркіяна Шашкевича та Народний дім. Також у Перемишлі кожен рік проводять Фестиваль української культури та інші заходи.

Швидкісний поїзд Перемишль-Київ, який йде через Львів, відправляється з вокзалу близько 14.00. Але якщо ви залишилися в цьому місті ще на день і не встигаєте на поїзд до Львова – не біда. Тут же, біля вокзалу, є автобусна станція. Звідти регулярно відправляються автобуси українських перевізників. Проїзд до Львова коштує близько 150 грн, а сам автобус йде трохи більше години.

На каву до Львова

Наступний пункт призначення – Львів. Напевно, мало знайдеться українців, які там не бували або, принаймні, не хотіли побувати в цьому місті. Здається, про Львів написано таку кількість публікацій з описами цікавих для відвідування місць, що згадувати про них ще раз не варто.

Так як ми хочемо ще відвідати містечко Жовква, цього разу на Львів багато часу витрачати не будемо. Лише розповімо про одне з найголовніших місць в центрі Львова – площі Ринок.

Про Львів написані тисячі путівників, статей і книг (Олег Божко)

Ця площа в її сучасному вигляді – унікальне нашарування архітектурних ідей багатьох творців та багатьох століть, які мають особливість – гармонію і цілісність. Ви самі переконаєтеся: від всіх будівель головній площі цього міста віє спокоєм, упевненістю, оптимізмом і людяністю доби європейського Ренесансу.

Багатьом площа Ринок нагадує такі ж площі, розташовані в старих містах Європи. І не дарма. Адже Площа Ринок була сконструйована за європейськими зразками, коли будинки будували квадратами навколо одного просторого місця, призначеного для торгівлі, прогулянок і відпочинку городян.

Не обов’язково виїжджати в ЄС, щоб побачити старовинне європейське місто (Олег Божко)

Львівська Площа Ринок зберегла свою назву ще з далекого 14 століття. Вона походить від німецького “der Ring” (коло, кільце). Саме за таким же принципом будувалися центральні площі німецьких середньовічних міст.

Саме тут в середині 14 століття німецькі колоністи за дорученням короля Казимира почали будувати класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Польський король зводив місто за тодішніми будівельними технологіями, він запросив для цієї мети ремісників і будівельників із Німеччини. У наступні століття архітектурна досконалість ринку доповнювали італійські та австрійські архітектори.

До Львова можна приїжджати щороку, і завжди місто відкривається по-новому (Олег Божко)

На площі Ринок або поруч з нею знаходиться просто неймовірна кількість кафе і ресторанів на будь-який смак. Тут можна насолодитися ранковою кавою і поїхати далі.

Жовква – “ідеальне місто” епохи Ренесансу

Від автобусної станції Львова до Жовкви можна виїхати досить швидко і легко. Невеликі автобуси в це місто відправляються буквально один за одним. Та й часу на поїздку багато не піде: місто знаходиться всього в 25 кілометрах на північ від Львова.

Жовква – місто місцевого значення Львівської області. Заснований він був у далекому 1368 році. Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського.

Також ще три століття тому місто славилося художньою школою і школою різьби по дереву.

Жовкву будували з концепції “ідеального міста” епохи Ренесансу (Олег Божко)

Екскурсоводи розповідають: Жовкву планували за концепцією “ідеальних міст” доби Ренесансу. Одна з головних ролей міста, згідно проекту, належить ринкової площі: в Жовкві її зробили великою і просторою, щоб там могли розміститися багато торгівців.

У 1994 році центральна частина міста, основу якого становить ансамбль Вічевого майдану, отримала статус історико-архітектурного заповідника.

Церкви та собори знаходяться поблизу з приватним сектором і двоповерховими будиночками (Олег Божко)

В місті можна побачити монастирі, стародавні унікальні будівлі, торгові кам’яниці і дерев’яні церкви: ідеальний варіант для прогулянки. До речі, вам допоможуть покажчики: на гроші фондів Євросоюзу в місті встановили пам’ятні знаки, карту і зручні до прочитання покажчики, які показують дорогу до основних визначних пам’яток і розповідають головні факти про них.

Великий портрет Степана Бандери на адміністративній будівлі Жовкви (Олег Божко)

Що подивитися в Жовкві:

  • Замок 1594 року. Був перебудований в резиденцію короля Яна Собеського
  • Костел святого Лаврентія 1606 року
  • Оборонна синагога
  • Центральна площа
  • Древній унікальний парк з особняками Церква Петра і Павла.
  • Церква Святого Лазаря
  • Дерев’яний храм Пресвятої Трійці

Центр міста, побудований ще в початку 17 століття, досить добре зберігся і був реконструйований. Ринкова площа Жовкви на перший погляд здається просто величезною! Особливо – для такого невеликого міста.

Замок зараз реставрують (Олег Божко)

Прямо навпроти площі знаходиться, мабуть, головна визначна пам’ятка міста: замок. Він є унікальною пам’яткою епохи Ренесансу. Зараз замок, на жаль, перебуває в жалюгідному стані. Хоча і фасадна частина приведена в порядок, але досить зайти в головні ворота, щоб виявити: багато його частини дуже і дуже сильно зруйновані часом і через недбале відношения до унікального пам’ятника.

Але є і хороші новини: останнім часом замок досить активно реставрують. І є надія, що його вдасться зберегти, а це привабить в місто ще більше туристів.

Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. На жаль, сучасного вигляду замок набув у результаті багатьох перебудов та недбалого ставлення протягом 19-20 століть. У 19 столітті в ньому розташовувався муніципалітет. А з приходом СРСР там розмістили школу, відділення НКВС і навіть житлові приміщення.

Зараз замок – це частина історико-архітектурного заповідника. Тут проводять захоплюючі екскурсії, які варто обов’язково відвідати.

Активний етап реставрації замку почали в 2015 році. Тоді нарешті замок покрили дахом, а ще – підняли з руїн західну вежу. Інтер’єри східної вежі відремонтували, а в них влаштували цікаві експозиції. Поки що туристам для огляду доступно три нових зали: на першому поверсі знаходиться музей-кузня, з сурмою і ковальськими інструментами, на другому – гетьманський зал, присвячений пов’язаним з замком фігурам, а на третьому – музей “ідеальне місто”.

Якщо зайти в ворота замку, стане помітно, що там все “не ідеально”

Відновлення замку і розширення експозицій тривають. Але багато приміщень поки що залишаються порожніми і покинутими.

Ще одна важлива пам’ятка Жовкви – синагога. Як і багато міст західної України, Жовква була відома великою єврейською громадою. Історичні відомості стверджують, що єврейська громада була тут ще в 1625 році. І, природно, тут розмістилася і синагога. Крім того, в місті діяли три єврейські друкарні.

Синагога теж перебуває в жалюгідному стані (Олег Божко)

Унікальна синагога була побудована тут в кінці 17 століття. Це будівля поєднує в собі як елементи Ренесансу, так і стилю Бароко.

Місцеві гіди розповідають: тутешня синагога – типовий храм-фортеця, адже на даху є навіть сторожові вежі. Саме оборонними функціями і обумовлена її незвичайна форма. Цю синагогу вважають найціннішою з усіх синагог Галичини. Втім, на реставраційні роботи потребують і інші синагоги, які є в Україні. Деякі з них можуть зруйнуватися у будь-який момент, якщо не почати відновлювальні роботи вже зараз.

Місто можна обійти за кілька годин (Олег Божко)

Після відвідування основних визначних місць в Жовкві можна прогулятися до автостанції і поїхати до Львова на найближчому автобусі.

Автор: Катерина Гончарова для Styler.

Місто, де зупиняється час: Олександр Пономарьов подарував пісню Львову

Про Львів створено величезну кількість музичних творів. Він надихає настільки, що про нього хочеться співати.

28 вересня Олександр Пономарьов презентував атмосферний кліп на свою нову композицію «Пісня про Львів». Чарівний голос, неймовірне виконання пісні торкають струни потаємних куточків душі…Надзвичайно тепла історія про кохання у культурній столиці України захоплює своєю атмосферою і переносить слухача у романтичний колорит міста. Міста, у якому “зупиняється час”.

16 цікавих місць і пам’яток по дорозі з Києва до Львова

Дорога з Києва до Львова вважається однією з найкращих в Україні. Це автошлях міжнародного значення М 06. Її 540 км можна подолати приблизно за 6 годин. Виїхавши рано вранці, ввечері вже можна смакувати ароматну каву в одній з численних львівських кав’ярень. Дорога дійсно хороша, якщо порівнювати з більшістю інших українських автошляхів. Проте без зупинок подолати цей маршрут доволі тяжко, невеличкий відпочинок чи перекус не завадить. IGotoWorld підготував матеріал, у якому розповів, де недалеко від траси Київ – Львів, а часом навіть не з’їжджаючи з дороги, можна побачити цікаві пам’ятки. На відвідини вам знадобиться від 15 хвилин до 2 годин.

Вирушивши зі столиці до міста Лева, ви проїжджатимете області: Київську, Житомирську, Рівненську та Львівську. Кожна має чим зацікавити допитливого мандрівника.

Етнографічний комплекс «Українське село»

Просто неба відтворене українське село 19 століття. Добре продумані деталі як всередині, так і ззовні. Навіть 20-хвилинна прогулянка вам стане до душі. У вихідні та святкові дні тут проводять майстер-класи з народних ремесел, випікають хліб у печі. Тут можна пообідати та навіть заночувати. Поруч можна відвідати дерев’яний Свято-Димитрівський храм.

Як доїхати: комплекс розташований за 15 км від межі Києва. На автошляху E40, проїхавши село Любимівку, у селі Бузова з’їдьте з траси у напрямку села Миколаївка. За 1,5 км від повороту потрапите в «Українське село».
Години роботи: щодня з 10:00 до 21:00.
Вартість: вхід на територію комплексу для індивідуальних туристів вільний. Відвідування хатин платне.

Коростишівський міський парк

Траса E40 огинає Коростишів. Певна річ, так швидше, ніж проїхатися містом. Проте якщо маєте зайву годину, радимо заїхати до Коростишева та відвідати його міський парк. Місцина дійсно гарна: сад кам’яних скульптур, звивисті стежки, фонтани, паркові озера, скелясті валуни і, певна річ, мальовничі береги річки Тетерів. Заодно можете поставити галочку на Карті відвіданих місць, що у коростишівському парку теж побували. А можливо, кам’яні скульптури вам так сподобаються, що захочете приїхати сюди ще.

Автор фото: Льошко Нікіфоров, lyoshko.livejournal.com

Як доїхати: необхідно з’їхати з траси E40 на ТО602, що веде до Коростишева. Парк розташований майже у центрі міста. Переїхавши на мосту річку Тетерів, поверніть праворуч на першому ж повороті.

Центр порятунку ведмедів «Надія»

Далі по дорозі у нас Житомир. Місто дійсно цікаве і Музеєм космонавтики, і Лютеранською кірхою і пейзажами річки Тетерів – всього не злічити. На відвідини міста варто виділити цілий день, а у нас ще довга дорога попереду, тому до міста ми не заїжджаємо. Поїдемо окремо. Хоча… Є одне місце, про яке варто згадати. Не всі про нього чули і через незнання проїжджають повз. А дарма. Розташоване фактично на трасі. Відвідини займуть хвилин 15, а спогади залишаться на багато років. Це Центр порятунку ведмедів «Надія». Тут безкоштовно можна спостерігати за ведмедями, прогулятися невеличкою облагородженою територією та навіть перекусити у кафе поруч. Варто зазначити, що це не зоопарк і тут не розводять тварин. На місці ви матимете змогу дізнатись історію кожного ведмедя у центрі.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group

Як доїхати: оминувши Житомир, орієнтуйтеся на село Березівка. У кінці села зупиніться біля кафе з червоним дахом та вивіскою «Стейкхаус». Там ви одразу ж побачите центр «Надія».

Вартість: вхід на територію центру безкоштовний.

Батьківщина Лесі Українки

У Новограді-Волинському народилася Леся Українка. Місто невеличке і охайне. Сюди варто завітати шанувальникам творчості поетеси. А саме – до Літературно-меморіального музею Лесі Українки. Недалеко від музею можна побачити руїни фортеці Звягель. Це одна з найцікавіших пам’яток міста. З оглядового майданчика відкривається панорама річки Случ.

Джерело фото: serg-klymenko.narod.ru, автор – Сергій Клименко

Години роботи: музей Лесі Українки працює щодня, крім неділі та понеділка, з 9:00 до 18:00, у суботу – до 17:00.

Як доїхати: перед Новоградом-Волинським необхідно з’їхати з траси E40 на дорогу до міста. З’їзд – після заправки WOG. Ви маєте потрапити на вулицю Житомирську. Рухайтеся до вулиці Надслучанської, за декілька хвилин побачите вказівник до музею. Звідси до руїн замку необхідно рухатися по вулиці Соборності і повернути на вулицю Замкову. Потрапивши на площу Лесі Українки (орієнтир – пам’ятник поетесі), ви опинитеся поруч із замком.

Корецький замок

Проїжджаючи місто Корець, ви, певно, помічали, як здалека видніється вежа Корецького замку. Замок погано зберігся і майже не доглядається, проте має сподобатися поціновувачам фортець, замків і містичних руїн.

Джерело фото: korets.io.ua

Як доїхати: з’їхати з траси E40 після повороту на село Повчине. Прямуючи вулицею Київською, ви маєте помітити руїни замку. Наступне велике місто на нашому шляху – Рівне. Його ми теж оминаємо, бо дня для огладу буде мало. А самі рушаємо до Дубно. Нам саме по дорозі.

Дубенський замок і дерев’яні скульптури

Місто невеличке, затишне і однозначно варте відвідин. Тут варто побачити Дубенський замок – охайний і цікавий, з оглядовим майданчиком. Поруч протікає річка Іква, з’єднана з невеличким озером, міст через яке веде на так званий Острівок. Там можна здійснити прогулянку. У замку є кафе з доволі бюджетними цінами.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group

Недалеко варто побачити сквер дубенських дерев’яних скульптур – філігранна робота. Тут і Тарас Бульба, і Михайло Грушевський, і Янгол-охоронець – усі вирізьблені з дерев, що раніше росли у парку.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group

Як доїхати: з об’їзної дороги необхідно з’їхати на М19, згодом ви потрапите на вулицю Замкову. Ви одразу ж помітите Дубенський замок завдяки його знаменитій вежі. Дерев’яні скульптури розташовані у парку Шевченка, що при виїзді з міста.

Вартість: вхід на територію замку платний – 5 грн дорослий і 3 грн дитячий. Комплексний квиток з експозиціями – 55 грн, дитячий – 35 грн. Години роботи: замок працює щоденно з 8:00 до 18:00 (квітень – жовтень), з 8:00 до 17:00 (листопад – березень). Обідня перерва: з 12:00 до 13:00.

Декілька хвилин їзди від Дубно по трасі E40 – і ви проїжджатимете Тараканівський форт. Місце вражаючих розмірів і надзвичайно популярне. Зважаючи на розміри та стан споруди, сюди ліпше їхати у складі організованої екскурсії.

Броди

Броди – місто невеличке, але цікавих пам’яток тут чимало. Тож затриматись тут можна на 2–3 години. Обирайте, що до душі: палац Тишкевичів у стилі англійського неокласицизму, Бродівський замок 17–18 століть, будівля Австрійського повітового суду або надзвичайно мила Бродівська ратуша на центральній площі міста – Свободи.

Автор фото: Roman Zacharij

Як доїхати: проїхавши Радивилів, побачите вказівник на Броди – дорога Т1410. Центральна вулиця міста – Івана Франка.

«Золота підкова»

Далі вас вітатимуть три перлини Львівської області – так звана «Золота підкова». Підгорецький та Олеський замки ви навіть побачите з дороги, до Золочівського доведеться проїхати ще 20 км по трасі Т1413. Майже на півдорозі до Золочівського розташований Підгорецький замок. З усіх трьох більшості відвідувачів подобається саме Золочівський. Він більш доглянутий, а експозиції у музеї дійсно вражають. Тут вам знадобиться години три (включно з дорогою).

Години роботи Золочівського замку:
 з вівторка по п’ятницю з 11:00 до 17:00 год. З 16:00 замок працює в оглядовому режимі. У суботу та неділю – з 10:00 до 18:00, З 17:00 замок працює в оглядовому режимі. Понеділок – вихідний.

Автор фото: Olya Smirnova

Приміщення Підгорецького замку зачинені для відвідування, ведуться реставраційні роботи. Можна відвідати лише навколишні території та оглянути фасад. Чимало туристів прямують сюди, аби побачити костел Воздвиження Чесного Хреста – храм неймовірної архітектури та енергетики.

Ми радимо оглянути Підгорецький замок з боку. Тут можна зробити гарні панорамні фотографії, а під’їхавши ближче – чудові селфі.

Де зробити панораму Підгорецького замку: для цього не потрібно з’їжджати з траси E40, як показують вказівники на дорозі. Проїдьте трошки далі від повороту на Т1413 – приблизно 2,5 км, і поверніть ліворуч. Це буде ґрунтова дорога, що вестиме полями прямо до замку. Варто зазначити, що у дощову погоду ліпше не користуватися цим варіантом. Якщо з погодою пощастило, побачите ось такі краєвиди.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group

Від Підгорецького до Олеського їхати хвилин 10. Олеський замок відкритий для відвідування. Можна придбати два види квитків: для огляду території замку і з відвідуванням експозицій всередині (20 грн і 50 грн відповідно, для дітей – дешевше). Тут варто брати квиток з оглядинами експонатів музею, яких, до речі, представлено близько 1500 в залах. Бо замок сам по собі не надто великий, і ви швидко його оглянете його ззовні. З оглядового майданчика відкривається панорама навколишніх земель. У замку є кафе, а поруч розташований монастир Капуцинів 18 століття.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group

Як доїхати до Олеського замку: рухаючись по трасі E40, слідкуйте за вказівниками. Від села Хватів до повороту на смт Олесько приблизно 1 км. Ліпше повернути на наступному повороті, так вам не потрібно буде проїжджати село, і ви одразу потрапите до замку. Наступна зупинка – Львів. Але… Згадані нами місця далеко не єдині. Де б ви не подорожували, помітивши вказівник до якоїсь пам’ятки, завітайте туди. Хто знає, можливо, того ж дня на вашій сторінці у соцмережах з’являться фотографії, яким заздритимуть відомі тревел-блогери. На власному досвіді знаємо, кожне місто чи село може здивувати.

Джерело: ua.igotoworld.com

Стометрівка «Країни Чудес», або Про привокзальні дрібнички Львова

“Придивіться довкола, вас оточує мільйон і одна дрібничка: від одягу, у який ви вдягнуті, до екрану комп’ютера, на якому ви читаєте цей текст. Все воно має свій сенс і призначення. Природні дрібнички, на зразок дерев чи потоку хмар, – є потрібними всім. А от людські дрібнички, типу старого велосипеда без заднього колеса, – звісно, що ні. Та людські дрібниці мають одну важливу особливість – вони стають непотребом. Щось з того ми вважаємо сміттям і просто викидаємо, а про щось мислимо, як цінне, і хочемо знову продати”, – про це пише Юрій Мартинович на Zik.ua.

“Поруч Приміського ринку у Львові існує одне із неофіційних місць продажі таких дрібничок. Кілька десятків метрів воно тягнеться вулицею Городоцькою від церкви Свв. Ольги і Єлизавети, простує тротуаром повз австрійські будинки поки не впирається у ринок. Далі, ці самобутні скатертини із крамом, повертають пішохідним переходом у бічну вуличку, яка веде до трамвайної зупинки. На цій «стометрівці» продають все що завгодно. У хорошу погоду від обіду і до вечора там десятки чоловіків і жінок намагаються зацікавити вас своїми «мільйон і однією дрібничкою».

Фото: Юра Мартинович/ZIK
Фото:Юра Мартинович/ZIK

Що ж вони продають? Старий «секонд» одяг; стильне взуття із зображеннями знаменитостей; книги надруковані, здається, ще мільйон років назад; іграшки, якими бавилося не одне покоління дітей; столовий сервіз з якого пили ще за здоров’я Брежнєва; згорілу у минулому столітті праску; універсальну викрутку і в комплекті до неї різнокольорові гайки; пластмасові пляшки й прищепки; а якщо пошукати добре, то можна знайти навіть використану лампочку чи речі інтимного характеру! Адже все може знадобитися у господарстві, все можна продати, і це далеко не все, що там можна побачити.

Фото: Микола Тис/ZIK

У цьому місці, яке у мене особисто викликає асоціації із Країною Чудес, я відчуваю себе Алісою, яка летить у кролячу нору. Все таке дивовижне і незвичне! Очі ніяк не можуть пристосуватися до різких змін. Здавалося, ще двадцять хвилин тому назад я гуляв центром міста із магазинами і туристами, а тут вже зовсім інший світ.

Фото: Микола Тис/ZIK

Цей «прекрасний новий світ» не такий вже й прекрасний. Адже, люди, які продають ці дрібнички, є голодними і спраглими, багато з них живуть поруч і виносять зі свого чи чужого дому крам. Є серед них, звісно, як і професійні торговці, так і не менш професійні любителі спиртного, однак у більшості – це бідні люди, які у такий спосіб заробляють собі додаткові, а той основні гроші. А от ціни бувають різні, і завжди потрібно торгуватися із цими вуличними торговцями.

Таких «стометрівок» всякого краму багато, і не тільки в Україні. Всі вони самі по собі є потрібними, бо є мостами між тим, що розказують і показують про процвітання міста, країни, і справжніми реаліями цього міста, країни. Там, де є гроші – там завжди є бідні і багаті; там, де є люди – там завжди є ієрархія; а от там, де є і гроші, і люди – там завжди знайдеться мільйон і одна дрібничка, яка чекає на свого нового власника.”

Джерело: zik.ua

15 найкрасивіших залізничних вокзалів України

Ворота міста. Так зазвичай називають вокзали. Адже часто саме залізнична станція – це перше, що бачать гості, які приїздять на екскурсію, у справах чи до родичів у місто.

Інколи вокзал можна побачити тільки мигцем, з вікна потяга, прямуючи до зовсім іншого міста. Та краса чи оригінальність споруди можуть залишитися у пам’яті надовго. В Україні – вдосталь вокзалів, які були зведені більш ніж 100 років тому. Багато і таких, що постали кілька років тому, та в оригінальності не поступаються спорудам з історією.

Львівський залізничний вокзал

Львівський вокзал теж один із найвідоміших та найвідвідуваніших. Адже саме місто Лева останніми роками завдяки розвитку туристичної сфери стало туристичною Меккою! І перше, що бачать гості міста, – це вокзал. Цікаво, що саме вокзал Львова відкрили першим на території сучасної України, у 1861 році. Тож львів’яни можуть пишатися такою першістю. У середині 19 століття Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії. Тож менш ніж за три тижні після відкриття вокзалу до Львова прибув перший потяг з Відня! Під час Другої світової війни вокзал сильно постраждав. Тож у післявоєнні роки тут відбулася перебудова. Остання реставрація вокзалу датується 2001 роком. У 2020 році закінчили реставрацію площі перед вокзалом та працюють над сквером та дорогою, яка веде до площі.

Дніпровський вокзал

Головний залізничний вокзал міста Дніпро – один з тих, який може похвалитися давньою історією. На правому березі Дніпра перші залізничні будівлі було споруджено ще у 1884 році. Тоді станція мала назву «Катеринослав». Тільки у 1926 році її було перейменовано. Відтоді її почали іменувати «Дніпропетровськ», як і саме місто, яке тоді ж отримало нову назву.

На жаль, під час Другої світової війни будівлю вокзалу було зруйновано. Відбудувати її вдалося тільки у 1956 році. Відтоді станція і зберігає свій вигляд.

Залізнична станція Жмеринка

Зовнішній вигляд Жмеринської станції вражає. Стиль – український модерн у поєднанні з ренесансом. До слова, вокзал Жмеринки став одним із перших, зведених у новому стилі. Архітектори, плануючи проект, намагалися зробити його схожим на вокзал у баварському Мюнхені. Збудований у 1865 році, нині це пам’ятка архітектури місцевого значення. Існує навіть легенда, що новий вокзал нібито приїхав подивитися цар Микола ІІ, при огляді споруди він висловився не зовсім цензурно. Архітектор Зіновій Журавський сприйняв це як негативний відгук царської особи і буцімто наклав на себе руки. Хоча насправді таким чином Микола ІІ висловив свій захват величною будівлею. І, як свідчать історичні джерела, архітектор продовжував працювати у місті ще принаймні 10 років.

За більш ніж 100 років існування вокзалу не вдалося зберегти свій первісний вигляд. Багато що з пишного убранства було зруйновано. Реставрації станція дочекалася аж у 2011 році. Ремонтні роботи тривали 2 роки.

Куп’янськ-Вузловий вокзал

Маленьке селище, у якому мешкає менше 10 тисяч жителів, має досить великий вокзал. Зведений у 2009 році до 18-ї річниці проголошення Незалежності України. Правда, до того тут теж були станції. Дві будівлі, одній – півстоліття. Інша – старіша. Її звели наприкінці 19 чи на початку 20 століття. Точна дата невідома. Ці споруди нині туляться поруч з новою, сучасною будівлею. Оскільки новий вокзал справляється із пасажиропотоком, старі будівлі давно закриті. Великий вокзал у невеликому містечку виявився вкрай необхідним. Адже сюди з’їжджаються потяги з 5 напрямків. Головний – на Харків.

Залізнична станція Кривого Рогу

Головна залізнична станція Кривого Рогу вражає красою. Коли дивишся на вокзал, то виникає враження, що і не станція це зовсім, а пряничний будинок із казки про Гензеля та Гретель. А влітку навколо – кущі червоних троянд, це тільки підкреслює казковий вигляд споруди. Справа в тому, що навколо вокзалу облаштували сквер. Загальна площа якого – 0,98 га. З’явився він ще всередині 20 століття. Саму станцію звели раніше. У 1884 році. Тоді вона мала назву «Долгінцево». Деякі місцеві мешканці, пам’ятаючи історію, досі так її називають. Хоча сучасну назву «Кривий Ріг-Головний» вона отримала ще в 1979 році.

Вокзал у Козятині

Козятинський вокзал – теж з розряду незвичайних. Ще у 1899 році станція «Казатинъ» входила до розряду найкращих у всій Російській імперії. Вже у ті роки вокзал міг водночас приймати та відправляти кілька потягів. На той час ця станція була однією з трьох на українських землях, яка мала власну електростанцію. А убранство вокзалу вражало: витончені орнаменти, ошатні меблі. Легендарною стала бронзова люстра, яка прикрашала буфет. За розповідями місцевих, її намагалися вивезти німці у часи Другої світової війни. Та люстру встигли довезти тільки до Одеси. І подейкують, що саме вона прикрашає нині Одеський оперний театр.

Нині вокзал – пам’ятка архітектури 19 століття. Востаннє реставрували станцію Козятина у 2011–2012 роках.




Київський залізничний вокзал

Київський вокзал, мабуть, знайомий чи не кожному. Щороку столицю України відвідують мільйони гостей. Левова частина візитерів приїздить до Києва саме на залізничний вокзал. Станція об’єднує 3 вокзали: Центральний, Південний та Приміський.

У столиці України залізнична станція почала діяти ще у далекому 1870 році. Відтоді вокзал розширювався, бо пасажиропотік з роками тільки збільшувався. За часи свого існування станція була 7 разів перебудована. Востаннє – у 2001 році. Тоді до Центрального вокзалу прибудували Південний. Їх об’єднали пішохідним переходом. Також перед новим вокзалом облаштували площу, на якій звели церкву. Цікаво, що прототип Південного вокзалу планували збудувати ще на початку 20 століття. Та втілити у життя цей проект вдалося тільки за 100 років, у 21 столітті.

Луцький вокзал

Саме Луцький вокзал було зображено на спеціальних марках, випущених Укрпоштою до 75-ї річниці утворення Волинської області. Марка побачила світ нещодавно, на початку 2015 року. Та через обмежений наклад уже встигла потрапити до колекцій філателістів.

Сам вокзал у Луцьку – досить монументальна споруда. Звели його в 1959 році. Хоча пасажирську залізничну станцію місто мало і раніше, проте в іншому місці. До слова, електрифікувати вокзал вдалося тільки за часів незалежності. А масштабної реконструкції станція дочекалася вже у 2013 році.

Ніжинська станція

Ніжинській залізничній станції – 148 років! Саме таку дату тут відсвяткують у грудні 2016 року. Коли станцію зводили, то не обійшлося без курйозу. Вокзал збудували за 5 кілометрів від міста. Звісно, це неабияк обтяжувало пасажирів. Подейкують, що таке розташування стало покаранням для міста. Адже місцеві не захотіли давати хабар керівництву російської залізниці. Та з часом станція тільки розросталася. Пасажиропотік збільшувався щороку. Вже у 1919 році через станцію Ніжин було перевезено 90 тисяч осіб. Друга світова стала як для Ніжина, так і для вокзалу, трагічною сторінкою. Під час бомбардування німцями на станції загинуло близько 3 тисяч осіб.

Востаннє реконструкцію на вокзалі здійснювали у 1999 році. І нині станція у Ніжині не втрачає своїх позицій і вважається однією з найважливіших на залізничних магістралях України.

Одеська залізнична станція

Прекрасна Південна Пальміра! Одеський вокзал не міг бути чимось меншим, ніж пам’яткою архітектури. Спроектував станцію архітектор Віктор Шретер. Саме йому станція завдячує неокласичному стилю. Вокзал почав приймати пасажирів у 1884 році. Друга світова війна залишила непоправні ушкодження на цій споруді. Тому вокзал перебудували у 1950-х роках з дотриманням стилю старої будівлі.




Ужгородський вокзал

Сучасного вигляду Ужгородський вокзал набув після реконструкції у 2004 році. Варто зазначити, що після неї обличчя станції змінилося до невпізнанності. Певний час світлина саме цього прикордонного вокзалу прикрашала стартову ітернет-сторінку Укрзалізниці. І не випадково. Особливо красиво станція виглядає ввечері.

Попри сучасний вигляд станції, історія вокзалу розпочалася ще наприкінці 70-х років 19 століття. Вже тоді Ужгород було сполучено з Віднем та Будапештом.

Харківський залізничний вокзал

Наприкінці 19 століття вокзал Харкова був одним з найбільших у Російській імперії. Першу будівлю станції відкрили ще у 1869 році. Проте вона неодноразово була зруйнована. Споруду, що нині приймає гостей з усієї України та з-за кордону, звели в 1952 році. З того часу станція тільки розбудовувалася. Сьогодні будівлі вокзалу займають площу 32 600 м², і це без платформ і тунелів, які розмістилися на 33 100 м².

Чернівецька залізнична станція

Саме вокзал столиці Буковини складав конкуренцію Львівській станції. Хоча зведений дещо пізніше (1866 рік), проте швидко набував популярності. Адже Чернівці було одним із стратегічних міст Австро-Угорської імперії, столицею Герцогства Буковина. У зв’язку з цим вирішено було звести нову станцію. Ввели її в дію у 1909 році. Зведений у стилі модерн, вокзал нагадував святилище язичницької богині Іріди, яка гостинно зустрічала гостей. Не бракує тут і християнських символів – янголята були покликані символізувати гостинність буковинців.

Відбудовували вокзал після Першої світової війни. Востаннє реставрація станції пройшла у 1999 році.

Чернігівський вокзал

Ще одна будівля з розряду казкових. Адже на вигляд – як ляльковий будиночок. Місцеві переповідають, що споруду вокзалу було зведено за ескізами німецького військовополоненого Ганса (прізвище не збереглося). Після закінчення війни чоловік не повернувся на батьківщину до Мюнхена, бо його сім’ю було вбито. Тож він оселився у Чернігові.

У 1999 році станцію реконструювали. Тоді ж вокзал і отримав статус пам’ятки архітектури.

Станція Шепетівка

Шепетівка зведена ще у 1873 році. Перебудовувалася у 1952-му. Місцеві вважають станцію однією з родзинок населеного пункту. Гості міста помітили, що будівлю вокзалу щороку фарбували наново. Сам вокзал та навколишня територія виглядають досить ошатно. Поруч з вокзалом – площа Кирпи. У свій час на цій території намагалися навіть звести багатоповерховий будинок. Та жителям Шепетівки вдалося відстояти привокзальну площу, і нині тут вдосталь простору.