Чудова добірка з жартівливими українськими прислів’ями та приказками про їжу і хліб





















Джерело: Тутка Тамка, lovelylife.in.ua

Новини Львова та Львівщини
Чудова добірка з жартівливими українськими прислів’ями та приказками про їжу і хліб





















Джерело: Тутка Тамка, lovelylife.in.ua
У вересні авіаперевезеннями Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького скористалися 119,4 тисячі пасажирів, що на 40,3 % більше, ніж у вересні 2016.
За результатами діяльності ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» у вересні 2017 р. авіаперевезеннями скористалися 119,4 тис. пасажирів, що на 40,3% більше, ніж у вересні 2016 р. (85,1 тис. пасажирів). Кількість здійснених рейсів – 1182, що на 29,9% більше, ніж аналогічного періоду минулого року (910).
Загалом, за січень-вересень 2017 р. пасажиропотік зріс на 47,8% в порівнянні з показником аналогічного періоду минулого року (556,3 тис. пасажирів) і досяг позначки в 822,2 тис. пасажирів. Кількість рейсів зросла на 37%, з 6571 до 8995.

Середньомісячний показник приросту пасажиропотоку за вісім місяців 2017 р. склав 50%.
Нагадаємо, що невдовзі італійська авіакомпанія запустить зі Львова рейси в Бергамо, Венецію і Неаполь.
Сьогодні Львівська Національна Опера відзначає свої 117-і уродини.
4 жовтня 1900 року, в четвер, святково світило сонечко. І так яскраво, що схвильована цікава публіка, яка зібралася перед театром, раділа маленьким хмаркам, що, набігаючи час від часу, створювали легеньку тінь.





Подія була велика й урочиста. Вона привертала увагу не лише краю, а й цілої Австро- Угорської імперії: у столиці Галичини відкривали Міський театр, указ про побудову якого ствердив цісар Франц Йосиф І. У «Пам’ятковому акті», що його підписало керівництво регіону, зазначалося: «споруда нового міського театру, під який було закладено наріжний камінь 30 квітня 1898 року, з Божою поміччю щасливо закінчена, згідно з планами, рисунками і під виключно артистично-технічним керівництвом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського, який сьогодні вручив ключі будинку ясновельможному президентові міста… на користь громадськості». Особливо підкреслювалося, що цей театр має бути місцем не лише для шляхетної розваги, але також твердинею національної думки.
Першим директором і художнім керівником став диригент і режисер Тадеуш Павліковський, який ставив перед собою завдання створити «добрий» театр, тобто такий, у якому будуть добротні вистави з хорошими солістами, хором , оркестром і стилевими, відповідними епосі декораціями. За його керівництва театром, і в інші часи (за винятком кінця 30-их років минулого століття) театр був на висоті цих вимог.
Сьогодні він радує рідних глядачів і зарубіжну публіку своєю особливою красою і високим виконавським рівнем оперних та балетних вистав.
Складні рельєфні фасади, витончені інтер’єри та особлива енергетика – театр одразу став гордістю львів’ян і залишається візитівкою міста.
Джерело: facebook.com/lvivopera
Давайте на секунду відволічемося від повсякденної рутини і згадаємо дні безтурботного дитинства, яке нинішнім дітям не зрозуміти… А допоможуть нам в цьому ці теплі фотографії.
Ігрові картриджі для приставки Денді! Круто було!

Конструктор, який був майже у кожного!

Танчики. Легендарна гра!
А ось такі “хатки” будували всі діти тих часів…

У багатьох такий стіл зберігся і до сих пір. Головний учасник будь-якого свята

Ось він – один з найбільш популярних гаджетів тих часів. Siemens S55!

Колекція іграшок з Кіндер Сюрпризу

Ви збрешете, якщо скажете, що жодного разу не купували у бабусь насіння в стаканчику!

Такий лазер хотів кожен.

В твого тата або дідуся був такий?

Скоро діти не будуть розуміти, чому іконка “Телефон” виглядає саме так (як трубка телефону)

Порохотяг схожий на ракету в космос…
![]()
Невід’ємний атрибут 90-х… Касети

Мильнички і плівка…

Норкова шапка

Годинник «Монтана». Якщо ви їх не пам’ятаєте, значить вам менше 20

Жувачки з наклейками

Легендарний тетрій

Брали касети для “відіка” на прокат?

Як же ж без тамагочі?

Скажемо чесно: ми не завжди дивимося на годинник, закидаючи в рот черговий шматочок. І в цьому нічого поганого немає. Але іноді після їжі ми відчуваємо дискомфорт, з’являється здуття живота, кольки, а з часом приходить і зайва вага. Виявляється, все це не просто так. Іноді та чи інша їжа, з’їдена не в свій час, може принести неприємності. Але не варто хвилюватися, тепер ви зможете правильно розподілити продукти по часу, а ваш організм буде отримувати від них максимум користі.
І ось який час краще і гірше підходить до різних продуктів.

Найкращий час — день:
Найгірший час — вечір:

Найкращий час — день:
Найгірший час — вечір:

Найкращий час — ранок:
Найгірший час — ввечері і перед сном:

Найкращий час — ранок:
Найгірший час — вечір:

Найкращий час — в обід:
Найгірший час — пізно ввечері:

Найкращий час — день:
Найгірший час — вечір:

Найкращий час — вечір:
Найгірший час — ранок:

Найкращий час — вечір:
Найгірший час — ранок/день/ніч:

Найкращий час — ранок:
Найгірший час — вечір:

Найкращий час — ранок:
Найгірший час — вечір:

Найкращий час — на ніч:
Найгірший час — ранок:
Ось такий своєрідний розклад існує у продуктів харчування і нашого з вами організму. Звичайно, ніхто не може змусити нас харчуватися саме так, але, як мовиться, хто попереджений, той озброєний. Будьте здорові!
Джерело: Тутка Тамка
Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.
Український історичний міні-серіал з 4-х серій, створений телеканалом «1+1», екранізація однойменного роману Володимира Лиса. Зйомки фільму відбувалися навколо Києва.
До саундтреків фільму увійшли пісні «Океану Ельзи» «Не йди» та Христини Соловій «Під облачком».
Пропонуємо вам переглянути онлайн:
Гурт KAZKA, який викликав фурор на кастингу «Х-фактор»-8, випустив довгоочікуваний дебютний кліп на пісню «Свята».
Сьогодні, 3 жовтня, гучний гурт KAZKA презентував кліп на хіт «Свята». До цього пісня вже зібрала понад 900 000 переглядів на YouTube, а виступ музикантів на кастингу «Х-фактор-8 у Дніпрі потрапив до трендів популярного відеохостингу. До слова, його теж подивилися більше 1 мільйона користувачів мережі, пише СТБ.
Пісня настільки полюбилася глядачам, що ми просто не втрималися, щоб не поділитися з вами текстом KAZKA «Свята».
Зробила милого мила зі скла та впустила.
Боліло потім його притуляти до тіла.
Та хто болю уникає,
Той хто фільтри вимикає
Цілує, а тоді питає,
Бо, як полюбила мила, більше не питай.
Ой, мамо, на свята я не була свята.
Впустила,
Милого мила, а інша – вхопила
Боліло,
До холодів, а тоді відпустило.
Зима так бо і працює:
Під сніг в платті і танцюєш.
Тай не питаєшь, а цілуєш,
Бо як полюбила мила більше не питай.
Ой, мамо, на свята я не була свята.
Мила, мила-а Ой, питає мама, де так довго була,
Мила, мила-а,
Ой, гуляла, мама, вино біле пила,
Мила, мила-а.
По дахах я бігала,
В небо з милим падала,
А на ранок плакала,
Бо була так мало мила.
Ой, мамо, на свята я не була свята.
Мила, мила-а

Дізнайтесь, що таке вонуча, боцюн, крумпля та тертюхи.
У Рівному на цей засіб пересування говоритимуть Ровер. Так само на “двохколісного” говорять аж до Закарпаття.
На перетині Острозького, Дубенського та Рівненського районів, а також в Центральній Україні казатимуть Велосипед або Лісапед.
У Закарпатській області Ровер перетворюється на Біціґлі.
А на Буковині можна почути, як на цей засіб пересування кажуть Колесо.

Як не дивно, але шматок тканини, яким миють підлогу чи слабохарактерний чоловік у Рівному називається Шмата. Таку ж назву використовують на території аж до Закарпатської області.
На північному заході України ми почуємо знайому нам кальку з російської мови Тряпка. Цим словом користуються і в Центральній Україні, а також на Хмельниччині та півдні Рівненщини.
У Камінь-Каширському районі кажуть Ганчірка.
Жителі деяких районів Житомирщини та Хмельниччини використовують слово Вонуча чи Гонуча.
Чернівецька область та частина Івано-Франківської говорить Катран.
Невеличка частина Івано-Франківщини й південь Тернопільщини миють підлогу Стиркою.
Найбільш рідкісною назвою шматка непотрібногоодягу в Україні є Руб. Так називають ганчірку поряд із містом Сколе Львівської області.

У Рівному оселю привидів та старого мотлоху називають Горищем. Цим словом користується й північний захід України.
Слово Гора поширене на території Хмельницької області та Рівненщини.
Стрих кажуть в Львівській, Івано-Франківській областях і на заході Тернопільщини.
Русизм Чердак використовують на маленькій території Хмельницького району.
Маленькими плямками на карті Західної України розкидані райони, де говорять Вишка. Кількість носіїв цього слова збільшується ближче до Житомирщини.
Під, Пюд, Под, Подря, Пуд – ці схожі слова ви почуєте на Закарпатті та Буковині.

Майже по всій центрально-західній частині України для запікання смаколиків використовують Деку.
Волинська, Тернопільська, частина Львівської та Чернівецької областей кажуть Бляшка.
А в печах більшої половини Львівської області стоїть Бритванка.
Закарпаття називає Рівненську деку Тепшею.
А на Буковині використовують слова Таца, Таця, Таса.

Майже вся західна Україна використовує слово Деруни.
Винятком є Тернопільська область, де цю страву оригінально називають Тертюхи.
Частина Львівщини та Івано-Франківської області ласує Тертими Пляцками.
Ближче до центральної частини країни їх вже називають Бараболяники.
На північному сході Рівненщини труть картоплю на Бульбаники, адже недалеко розташований кордон з країною, відомою усім своїми врожаями бульби.
Картопляники та картофляники труть на Рівненщині, Івано-Франківщині та у Чернівецькій області.
Жителі північних районів Рівненщини та Волині їдять Бацони

Те, з чого роблять деруни у Рівному та ближче до центральної частини країни, називають Картоплею.
А от північна частина Рівненщини, Львівська область та Волинь весною садитиме Бульбу.
На Тернопільщині та Хмельниччині вирощують Бараболі та Барабулі.
Закарпаття знову відзначилось: там садять Крумплю та Ріпу.
В Івано-Франківській області картоплю подекуди називають Мандебуркою.
А на перетині Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей на деруни труть Біб.
Товченим, смаженим та запеченим Бандзом ласують на межі Волинської та Рівненської областей.

Дітей приносить жителям Рівненщини Бузьок та подекуди Лелека. Щодо Бузьків, то цим словом “червононосих” називає майже уся Західна Україна.
Частина Волині, Рівненщини та Хмельниччини бачить у небі Боцюнів.
Маленький шматочок Хмельницької області та Вінниччина говорить на пташок Чорногузи.

Бульбу та Тертюхи на заході України здебільшого смажать на Пательні.
А вже на Закарпатті це кухонне приладдя називають Палачінта чи Палачінтош.
Сковорода кажуть у Центральній Україні.
На межі Хмельницької та Чернівецької областей люди ставлять на вогонь Жаровню.
А на заході Тернопільської області місцеві жителі смажать бараболю на Ронделі.

Ілюстрації: Dialect Stat
Колір – це сприйняття світла. Світло ж – це електромагнітні хвильки, які летять вісім хвилин до нас від Сонця до Землі. Летить собі промінь світла і навіть не здогадується від чого відіб’ється і яким кольором стане у наших очах… Жовтим, червоним, синім? Мільярди відтінків цих кольорів наповнюють наше око барвами життя. Однак, поза тим, існує ахроматичний світ, монохромний, який відображається лише одним тоном, одною нотою.
Поруч Львова, у місті Городку, є ряд водоймищ, які живуть за своїми циклами кольору й гам музики. Від яскравих повноводних дивовижних мажорних красок до прозаїчних сумних мінорних сірих кольорів.
Про це пише Юра Мартинович для Zik.





Чотири стави і ряд менших, завдяки штучним дамбам, утворюють своєрідне «Городоцьке море», яке має площу десь у 500 га. Це «море» виникло давним-давно природнім чином, завдяки річці Верещиці, яка протікає поруч і розливається щовесни. Колись, за княжих часів, річка була судноплавної й робила місто Городок стратегічно важливим пунктом торгівлі. Та часи змінилися і великий Львів загарбав все. Це вплинуло на річку й стави. Людей було небагато, тому вода була чистою. Ще на початку минулого століття – це велике водоймище служило у рекреаційних цілях: гарні пляжі, великі яхти, чудовий відпочинок. Кажуть, одного разу там ледь не втопився чоловік, який щодня поглядає на нас із двадцяти гривневої купюри, – Іван Франко. Та прийшли «п’ятирічки» й радянській комунізм. П’ятдесят років тому назад водоймище перетворили на суцільне рибне господарство, побудували дамби і поділили все на частини – тут промислова риба, тут – для любителів. Тут – риба, там – риба, а відпочинок зник. Вода ставала все бруднішою і «господарською» – навіть відходи зливали. Тому купатися тут заборонено. Але влітку, коли жарко, то знайдуться відчайдухи, які лізуть туди і вилазять живі і, як не дивно, здорові. Нова ж вода стару воду чистить – річка допомагає ставу «не задихнутися» від людської діяльності.





Став живе своїми циклами. Весною напускають туди маленьку рибу, а через два-три роки, коли вона підростає, то завдяки дамбам – воду спускають назад у річку, і таким чином виловлюють всю ту рибу, яка пливе за біжучою водою. Саме у ті дні, коли води тут майже немає, воно схоже на велике чорно-біле болото, яке лише у певні дні приваблює рибалок та їх пернатих конкурентів – чайок. Це місце дивовижне для роздумів, адже, якщо мати гумове взуття, то можна перейти від одного краю ставу до іншого, бо посередині – тиша і спокій. В принципі, таке ж можна зробити зимою, маючи тепле взуття. Вода замерзає і стає суцільною дорогою. Та на цій білій дорозі можна зустріти любителів зимової рибалки, хокею чи фігурного катання, а от любителів болота – не так вже й багато, тому осінні роздуми більш спокійні.





Зимою падає сніг, все тече ріка, і весною знову «Городоцьке море» стає яскравим і кольоровим, готовим прийняти нових фотографів, рибалок і всіх відпочивальників, які оцінили б красу його цікавих та особливих фарб.




Фото і текст: Юра Мартинович спеціально для ZIK
Люблю Львів за гостроверхі дахи будинків. Інколи вони лякають.
Люблю Львів за старенькі лавочки з обдертою фарбою. Вони допомагають забути про час.
Люблю Львів за вузькі вулички. Вони дозволяють втекти від долі.
Люблю Львів за Високий Замок .Він дає відчуття влади над світом.
Люблю Львів за брудні вікна в підвалах. Вони малюють істинну картину життя.
Люблю Львів за Оперний Театр. Там завжди хтось на когось чекає. Це дає мені зрозуміти, що я не одна.

Люблю Львів за холодний дощ. Він змушує задуматись над сенсом власного життя.
Люблю Львів за його схожість із середньовіччям. За те, що він переносить мене кудись у невідомість.
Люблю Львів за бруківку. Чомусь для мене вона є прототипом нашої історії, яка творилась сотні років, із сотень вчинків.

Люблю Львів за людей. Тільки тут вони такі сміливі.
Люблю Львів за пісні на Площі Ринок.
Люблю Львів за старенькі ліхтарики. Це вони змінили моє бачення надто складних речей. Це вони переконали мене у тому, що завжди є світло в кінці тунелю.
Люблю Львів за печаль, яку у мене викликають жебраки.

Люблю Львів за каштанові ночі.
Люблю Львів за твори мистецтва.
Люблю Львів за щоденні клопоти.
Люблю Львів за жовте листя ,що приносить шалену насолоду моїм очам.
Люблю Львів за переповнені маршрутки., як би смішно це не звучало. Треба бути екстремалом, щоб ризикнути і «запхатись» в автобус.
Люблю Львів за вечір. Не бачила нічого романтичнішого ,ніж Львів на заході сонця. Невже ви ніколи не помічали його барв? Невже жодного разу він не приходив у ваші сни?

Люблю Львів за осінь. Це напевно найкраще ,що я бачила у Львові. Коли ти проходиш парком і на очах з»являються сльози. Чому? Тому , що пошукам осені я присвятила усе своє життя.
Люблю Львів за мужню охорону – левів. Вони додають жаху.
Люблю Львів за каву. Лише тут вона така ароматна.

Люблю Львів за пошуки щастя, які увінчались нічим.
Люблю Львів за українську мову, яка тут звучить наймелодійніше.
Люблю Львів за пиво. Адже це найпростіший спосіб ближче з кимось познайомитись.
Люблю Львів…Можливо лише тому, що його не любив ти. А я звикла тобі суперечити, тому інакше не можу.
Люблю Львів, бо його не можна не любити!
Автор: Юлія Гриценко