Цікаве

16 Жовтня, 2017

Правила життя видатних «львів’ян». Михайло Грушевський

Життєвий шлях Михайла Грушевського був тісно переплетений та пов’язаний зі Львовом, хоча про львівський період життя історика дехто часто забувають, ототожнюючи Михайла Сергійовича тільки з Києвом.

Львів своєю чергою шанобливо зберігає пам’ять про Грушевського, а жителі міста з неприхованою гордістю називають його своїм – львів’янином. Саме серед місцевих вузеньких вуличок, просякнутих галицьким духом, він провів двадцять найкращих літ свого життя, адже для нього вони були найбільш плідними на науковому поприщі. Тут він наполегливо працював над своєю головною метою – писав і творив нам нашу історію.

Переїхав до Львова Михайло Грушевський на 28-му році життя, коли отримав посаду професора першої на українських землях кафедри історії України у Львівському університеті. Його першу лекцію в тутешніх стінах згадують досі, наголошуючи на небувалому ажіотажі, який вона викликала серед української громадськості – велика зала заледве зуміла вмістити всіх охочих.

Перші десять років Грушевського у Львові запам’яталися не лише курсами лекцій в університеті, а й створенням власної історичної наукової школи. Михайло Сергійович наполегливо працював у Науковому товаристві імені Шевченка, який він очолював з 1897-го до 1913 року. Невипадково, саме цей інститут по праву вирізнявся статусом нетитулованої Української академії наук. А скільки праць народилися з-під пера Грушевського у Львові! Лише «Записок Наукового товариства імені Шевченка» за його редакцією вийшло понад 100 томів. А крім того, сотні наукових та науково-популярних видань українською мовою. І… Саме у місті Лева Грушевський почав реалізовувати свою мрію ще з київських студентських часів – написати суцільну історію України від найдавніших часів. Перший том головної праці його життя, фундаментальної «Історії України-Руси» побачив світ у Львові 1898 року. Незабаром славетний історик напише ще два томи… А його послідовники назвуть 10-томну «Історію України-Руси» метрикою українського народу, поставивши в один ряд з Шевченковим «Кобзарем».

Задля розвитку української літератури Грушевський разом з Франком у місті Лева заснував «Літературно-науковий вісник». «Чоловік широкої освіти, незломної волі і невичерпаної енергії…» – писав Іван Якович про Грушевського. А як себе, свій народ та його місію характеризував сам видатний історик? Відібрати його крилаті вислови, мудрі повчання та далекоглядні настанови було надзвичайно складно, адже у Грушевського понад 2000 праць, а рубрика «Правила життя видатних львів’ян» має лише дві сторінки. Однак ми все-таки спробували. Отож, вашій увазі пропонуємо вибрані цитати видатного українського історика, громадського та політичного діяча, голови Центральної Ради Української Народної Республіки Михайла Сергійовича Грушевського.

Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна.

Після проголошення самостійності Української Республіки ніхто вже не може ховатися в хащі нейтралітету, бо тепер є боротьба двох держав, України і Великоросії.

Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх докупи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – це повинно бути у всім нашим гаслом.

Мусимо йти, бо спинити походу не можна.

Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в цей момент: самостійність і незалежність нашого народу.

Я хочу жити, щоб працювати, страждати і боротись разом з вами.

Я вважаю, що та стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян. Хто не може відповісти сим вимогам, той не гідний того великого часу, який ми переживаємо. Хто хоче бути гідним громадянином, той мусить видобути з себе сі моральні сили. Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою, як і царство Боже, обіцяне колись вірним християнам.

Покоління, яких жде Україна тепер, повинні бути людьми діла реального, практичного – спеціалісти-адміністратори, фінансисти, економісти, знавці військового і морського діла, техніки…

Повинен бути піднятий загальний матеріальний рівень життя, не тільки духова його культура. Люди мусять і набрати охоту жити по-людськи, і мати до того змогу, не тільки в сфері духу, але і в сфері життя звичайного, буденного – певні вимоги комфорту, порядку, достатності, забезпеченості свого життя. Це надзвичайно важливий і цінний елемент культури, який повинен ввійти в плоть і кров, стать неодділимим і ненарушимим елементом життя.

Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди – поки не вб’ємо самі цієї сили нашою апатією, бездіяльністю.

Український народ належить до …європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків, які протягом століть зв’язали українське життя з західним, а й самим складом народного характеру.

Не треба підганяти нашого життя до котрого-небудь західноєвропейського взірця, хоч би й німецького. Визволення від примусової залежності від московського життя не повинно бути заміною одної залежності другою, хоч би добровільною. Українське життя повинно емансипуватися взагалі.

Поки народ живе, живе і його мова.

Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому… Ні, се «справжні» українські патріоти, які так шанують українську мову, що ані в руки, ані в рот її не беруть…

Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою.

Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її.

Автор: Дмитро ПЛАХТА для boomplus.tv

16 Жовтня, 2017

У Львові провели детальний підрахунок велосипедистів

У межах Європейського тижня мобільності ЛКП «Львівавтодор» спільно з ГО «Львівська асоціація велосипедистів» 14 вересня проводили підрахунок велосипедистів у місті. Про це пише прес-служба ЛМР.

Для такого підрахунку було визначено 85 основних локацій на вуличній мережі міста (див. схему). Здебільшого це місця, де перетинаються основні магістральні вулиці. У дослідженні брали участь працівники ЛКП «Львівавтодор», ЛКП «Інститут просторового розвитку», представники ГО «Львівська асоціація велосипедистів», волонтери, які зголосилися на такі дослідження, а також студенти Львівського автомобільно-дорожнього коледжу Національного університету «Львівська політехніка».

Підрахунок проводився у ранковий та вечірній час відповідно з 8:00 до 10:00 та з 17:00 до 19:00. Крім напрямків руху, учасники фіксували стать велосипедиста, наявність у нього шолома та орієнтовний вік, який був поділений на такі вікові групи: 12 – 20 років; 21 – 35 років; 36 – 60 років; понад 60.

Результати підрахунку показують, що у велосипедних потоках домінують чоловіки (90,0% у ранковий пік та 90,8% у вечірній пік), жінки становлять лише 10 та 9,2 % у відповідні періоди. Найохочіше велосипедом користуються мешканці у віці 21-35 років, що становить 64,6% від загальної кількості, далі вікова група 12-20 років – 19,0%, вікова група 36-60 років – 13,9 % та понад 60 років – 2,5%.

Встановлено, що велосипедисти, які їхали в шоломі складають 26,9% (без шолома – 73,1%). В той же час наявність шолома серед жінок порівняно з чоловіками є більшою і становить 35,7% (без шолома – 64,3%).

Найбільшу кількість велосипедистів зафіксовано на таких перехрестях:

вул. В.Великого – вул. Кульпарківська – вул. Виговського;
вул. Бандери – вул. Героїв УПА;
вул. Сахарова – вул. Вітовського – вул. Героїв Майдану – вул. Коперника – вул. Левицького;
вул. Червоної Калини – вул. Сихівська;
просп. Чорновола – вул. Під Дубом;
просп. Чорновола – вул. Липиського;
вул. Хмельницького – вул. Грінченка;
просп. Чорновола – вул. Городоцька – просп. Свободи;
просп. Свободи-вул.Гнатюка;
вул. Липинського – вул. Промислова.

Через наведені перехрестя проїхали більше 100-150 велосипедистів в один з пікових періодів. Найбільша кількість велосипедистів, а саме 201, зафіксовано у вечірній пік на перехресті просп. Чорновола – вул. Липинського.

Також зафіксовано, що в період з 9:00 до 10:00 кількість велосипедистів на 36,9% є менше ніж з 8:00 до 9:00, а в період з 17:00 до 18:00 є більше на 14,7% ніж з 18:00 до 19:00. Якщо порівнювати обидва періоди, то у вечірній пік прихильників їзди на велосипеді є на 16% більше ніж у ранковий пік.

На основі цих результатів підрахунку та транспортної моделі міста (база даних про поїздки-переміщення у вуличному просторі міста), визначено частку поїздок на велосипедах від загальної кількості поїздок-переміщень у місті (авто, громадський транспорт, рух пішки). Отож, станом на вересень 2017 рік вона становить 1,307%. У 2009 при відсутності вело інфраструктури ця частка становила 0,3%.

15 Жовтня, 2017

Маленький словник закарпатських слів

Діалект мешканців Закарпаття сyттєвo вiдрiзняється вiд лiтeрaтyрнoї yкрaїнськoї мoви. Сприймaти йoгo нeпiдгoтoвлeним вaжкo.

Короткий словник із 70 закарпатських слів, які буде корисно знати не місцевим жителям.

1. Aй, aйнo – тaк / Бyдeш ниськa пoзирaти кiнo? – Aйнo. – Бyдeш сьoгoднi дивитися фiльм?- Taк.
2. Бабоука – лялька
3. Бавитися – гратися / Діти ся бавлять у дворі – діти граються у дворі
4. Балта – сокира / Дай ми балту, жоно!- Жінко, дай сокиру!
5. Бeрyвaти – фiзичнo мoгти / Нe бeрyю дихaти – нe мoжy (нe мaю сил) дихaти

6. Бiцiглi – вeлoсипeд / Нe миригyйся, пoїдeмe нa бiцiглях – Нe нeрвyйся, пoїдeмo нa вeлoсипeдi
7. Віган – сукня
8. Вyйкo – дядькo / Зaвтрa мiй вyйкo прийдe – зaвтрa мiй дядькo прийдe
9. Гарадичі – сходи
10. Гaтi – трyси, штaни / Стрaтив iм гaтi y рiчцi – Я зaгyбив трyси в рiчцi

11. Гиби – нiби / Taкoe, гиби сь нe вiдiв ня – ти нiби мeнe нe бaчив
12. Гoрниць – гoрщик
13. Грибінь – гребінець
14. Гузиця – задниця
15. Дітвак – малий

16. Звiдaти – питaти / Нe звiдaй ня нич – нe питaй нiчoгo
17. Зелемпаня – нестиглий фрукт
18. Катран – фартух
19. Кистимен – платок
20. Кошар – кошик

21. Кривуля – поворот
22. Kрyмплi – кaртoпля / Kyпилa жoнa крyмплi вчoрa – кyпилa жiнкa кaртoплю вчoрa
23. Лaби – нoги / йoй, тaк ми лaби бoлять – oй, тaк мoї нoги бoлять
24. Лавор – тазик
25. Лайбик – безрукавка

26. Лoбдa – м’яч / Taк iм лoбдy кoпнyв дaлeкo, штo нe нaйшoв пaк – Я тaк дaлeкo кoпнyв м’яч, щo пoтiм нe знaйшoв
27. Лeм – тiльки / Лeм чeрeз рiк пoлyбив ми ся тoт дiтвaк – Лищ чeрeз рiк мeнi спoдoбaвся тoй мaлий
28. Любитися – подобатися / Нич ми ся штось не любить – щось мені нічого не подобається
29. Май – най….. / май файний – найкращий
30. Мачка – кішка /Мачка би тя копнула! – щоб тебе кіт копнув!

31. Метати – кидати, але: вержу -кину
32. Mиригyвaти – нeрвyвaти / Нe миригyй ня! – нe нeрвyй мeнe!
33. Надраги – штани / Файні у тя надраги – гарні в тебе штани
34. Невалоушний – незграбний
35. Нигдe – нiкoли / нигдe м тя нe вiдiлa – Я нiкoли тeбe нe бaчилa

36. Никaти – дивитися / Штo никaш? – чoгo дивишся?
37. Нико – ніхто / нико се не знав – ніхто не знав цього
38. Ниськa – сьoгoднi / Ниськa мaє бoти фaйний дeнь – сьoгoднi мaє бyти гaрний дeнь
39. Нич не є – нічого немає / Што з ня хоч?Нич у ня не є – Що від мене хочеш?нічого в мене немає
40. Oбoлoк , визiр – вiкнo / Ko тaм y oбoлoк пoзирaє? – Хтo тaм дивиться y вiкнo?

41. Пак – потім / Пак го зазвідаю – потім його спитаю
42. Палачінта – млинець
43. Пaлaчiнтoyкa – скoвoрoдa / Як ти дaм пaлaчiнтoyкoв пo чoлoви! – як дaм скoвoрiдкoю пo чoлy!
44. Палинка – водка
45. Пaрaдички – пoмiдoри / Дoрaз y тя пaрaдичкy вeржy – зaрaз кинy в тeбe пoмiдoр

46. Паранно – нарядний, ошатний / Што сь ниська паранний! – який ти сьогодні гарний ( нарядний)
47. Пичка – жін. Статевий орган
48. Повісти – сказати / (у)повіш ми правду – скажи мені правду
49. Позирати – дивитися / піздри у визір – подивися у вікно
50. Пoй лeм – йди-нo / Пoй лeм ти сюдa! – хoди-нo сюди!

51. Пульки – очі / Што сь ся упулив? – чого витріщився?
52. Пуцка – чол. статевий орган
53. Пюлло – погано / уже ми пюлло од сього – вже мені від цього погано
54. Ревати – плакати /Не реви, ушито то добрі – не плач, все добре
55. Се – це

56. Седивка – кришка на горщик
57. Сись / сіся –цей / ця / сись файний – цей гарний
58. Сукман – спідниця
59. Талпа – підошва
60. Ушитко – все

61. Файний – гарний, хороший
62. Фiглi – жaрти / Ta нe миригyйся, я фiллюю – нe нeрвyйся, я жaртyю
63. Хижа – хата, будинок / така у тя файна хижа! – у тебе така гарна хата!
64. Цiмбoр – дрyг / Сe мiй мaй фaйний цiм бoр – цe мiй нaйкрaщий дрyг
65. Чичка – квітка

66. Чіня – свиня / Скоро чіньков станеш – скоро станеш свинкою
67. Шваблики – сірники / Дай лем шваблика – дай-но сірника
68. Шкiритися – смiятися / Штo ся шкiриш? – чoгo смiєшся?
69. Шкребтати – свербіти / Там тя шкребче? – там тебе свербить?
70. Штрiмфлi – шкaрпeтки / To твoї штрiмфлi висять? – тo твoї шкaрпeтки висять?

Фото статті: Anna Senik / ladna-kobieta.com.ua

15 Жовтня, 2017

Топ-7 найнезвичайніших готелів України, де повинен побувати кожен

Будиночки на воді; номери у стилі Скіфія і Козацтво; казкові замки та еко-будівлі… В Україні є багато оригінальних готелів, які просто вражають своїм дизайном. Відпочинок в цих номерах, який обіцяє незабутні враження, може стати для вас приємною пригодою.

1. Готель «Історія», Поляниця

Ідея готелю: 4-поверховий дизайн-готель є концептуальним, оскільки присвячений історії України на різних етапах. Це темно-сіра будівля, яка у вечірній і нічний час підсвічуються ліхтарями і тому стає схожа на казковий будиночок. Всі номери мають назви того чи іншого періоду в українській історії і відповідно оформлені: Печера, Трипілля, Скіфія, Київська Русь, Кріпацтво, Княжий, Козацтво, УПА і Класика. Це, мабуть, один з найцікавіших готелів України.

Де знаходиться і як дістатися: Івано-Франківська область, с. Поляниця, урочище Подина. Дістатися можна від івано-франківського автовокзалу на автобусі, що їде у Буковель. Зупинка – біля магазину «Лісовий». Якщо на машині, то за магазином повернути праворуч, проїхати приблизно 200 м до готельного паркінгу. До самого готелю під’їхати складніше, тому від паркінгу простіше дійти пішки.

2. Дизайн-готель 11 Mirrors, Київ

Ідея готелю: цей столичний готель знаходиться в самому центрі Києва, по сусідству з Володимирським собором і Національною оперою. Ідея дизайн-готелю – баланс стилю і краси, тобто строгість і нейтральні тони, що, на думку творців, прекрасно сприяє як підтриманню робочого настрою, так і відпочинку. Ця концепція дотримана і в екстер’єрі, і в інтер’єрі. У всіх категоріях номерів є доступ до Інтернету, плазмові телевізори, сейфи та міні-бари.

Де знаходиться і як дістатися: Київ, вул. Б. Хмельницького, 34. Доїхати можна до станції метро «Театральна» або «Золоті ворота». У 2-х хвилинах ходи від готелю розташований Володимирський собор, в 15-ти хвилинах – Майдан Незалежності. Від центрального залізничного вокзалу до готелю – дві зупинки метро.

3. Арт-готель «Баккара», Київ

Ідея готелю: готель став першим досвідом готельного бізнесу мережі ресторанів «Козирна карта». Його головна відмінність від інших полягає в тому, що готель розташований на воді. Тобто це плавуча баржа, перетворена на затишний готель, з вікон якого можна милуватися прекрасною панорамою дніпровських берегів; іншою стороною вікна номерів виходять на парк. Зовні готель нагадує океанський лайнер з дахом синього кольору, а в цілому здалеку готель схожий на різнобарвний вітраж. В інтер’єрі переважають світлі тони, зручні меблі – у вінтажному стилі. Сміливо можна сказати, що цей арт-проект входить до списку найцікавіших готелів України.

Де знаходиться і як дістатися: Київ, Венеціанський острів, 1. Найближча станція метро – «Лівобережна», поруч з якою знаходиться Міжнародний виставковий центр, від нього до готелю 10-15 хвилин пішки.

4. Замок «Радомисль», Радомишль

Ідея готелю: готель є невід’ємною частиною музейного комплексу «Радомисль». Номери виконані в аскетичному стилі раннього модерну і трохи нагадують чернечі келії, але оформлені в теплих, світлих тонах з підкресленими елементами цегляної кладки. Меблі в номерах – дерев’яні та плетені, що дозволяє повною мірою відчути себе в епосі 17-18-го століть.

Де знаходиться і як дістатися: Житомирська область, Радомишль, вул. Щорса, 15. До залізничного вокзалу Києва – 100 км, до аеропорту «Бориспіль» – 140 км. Від залізничного вокзалу курсують автобуси, але можна домовитися і з таксистами.

5. Готель «Тридев’яте царство», Скала Подільська

Ідея готелю: зовні цей готель дійсно нагадує казковий замок, він так само виконаний з каменю та дерева. Схожості на старовинну оселею лицарів додає і особлива форма вікон, а також невеликий кам’яний паркан, який є елементом ландшафтного дизайну.

Де знаходиться і як дістатися: Тернопільська область, Борщівський район, смт Скала Подільська, вул. Юрдига, 19. Готель знаходиться недалеко від траси Тернопіль – Кам’янець-Подільський. За 30 км, в селі Кривче знаходяться карстові печери. До курорту Буковель – 180 км.

6. Еко-готель «Friend House», Кіровське

Ідея готелю: головна родзинка в тому, що цей еко-готель побудований за спеціальним проектом з біорозкладних матеріалів. Перед будівництвом було проведено спеціальний аналіз інформаційно-енергетичного поля. Завдяки цьому готель став виглядати так, ніби він з’явився сам по собі. Матеріали, з яких побудовано будівлю, виключно екологічно чисті: глина, дерево, черепашник, очерет. Ширина вікон така, що дозволяє підтримувати рівень освітленості, як на вулиці. Інтер’єр номерів місцями нагадує печеру з численними отворами, куди проникає сонячне світло, що створює в номері особливу атмосферу.

Де знаходиться: Дніпропетровська область, смт Кіровське, вул. Орільська. Відстань від центру Дніпра – 30 км.

7. Відпочинковий комплекс «Услад», Ломачинці

Ідея готелю: це етнокомплекс, що розташувався на мальовничому березі Дністра. Нова незвичайна послуга, яку пропонують гостям – проживання у будиночках на воді. Номери буквально плавають на хвилях річки. Комфортабельні двоповерхові будиночки (окремі один від одного) обладнані всіма необхідними зручностями. На першому поверсі житлова зона, на другому – простора відпочинкова зона з лежаками, та місцем для рибалки або ж стрибків у воду. Біля будиночка є можливість пришвартувати свій катер або скутер. Панорамні вікна дозволяють споглядати краєвиди дністровського каньйону та національного природного парку «Подільські Товтри», одного із семи природних чудес України.

Де знаходиться: Чернівецька область, Сокирянський район, село Ломачинці. Неподалік міста Новодністровськ.

Джерело: igotoworld.com

14 Жовтня, 2017

Сторожова застава: 7 вагомих причин, чому вам треба подивитися нове українське фентезі

Днями у прокат вийшла фантастична українська стрічка “Сторожова застава” — історія про хлопчика Вітька, який потрапив на тисячу років назад в епоху Київської Русі. Там він повинен битися з армією половців поруч із легендарними богатирями.

1. Якісно намальована картинка

На сьогодні “Сторожова застава” є найдорожчим фільмом в історії українського кіно з бюджетом у 40 млн грн. Левова частка коштів пішла на візуальні ефекти. За словами режисера, над ними працювало кілька груп індійських розробників, і, за враженнями глядачів, зі своїм завданням вони впоралися на відмінно.

“Сторожова застава” – це не наскрізь комп’ютеризований “Аватар”, але й бездарно намальованих монстрів, як у “Синевирі”, тут немає. Творці візуальних ефектів відпрацювали на совість, тому у фільмі є красиво намальований світ Стародавньої Русі, майже нуарні половці і реалістичний кам’яний голем.

2. Молоді актори

Українське кіно нарешті починає давати дорогу молодим актором. Для двох виконавців — Данила Каменського (Вітя) і Єви Кошевої (Оленка) – ролі в “Сторожовій заставі” стали дебютними. І якщо в грі юної актриси ще проскакує деяка невпевненість, то на Данила його персонаж Вітя “сидить” як влитий. Для свого віку хлопець у кадрі поводиться дуже природно. У нього є всі задатки, щоб стати справжньою зіркою!

3. Інтерпретація богатирських образів

Режисер “Сторожової застави” Юрій Ковальов вирішив відійти від образу богатирів, як від здоровенних брил, які говорять гаслами. Зберігши двом із них класичну зовнішність воїнів-велетнів (Ілля Муромець і Добриня Микитич), він розбавив їхню мудрість добре помітним почуттям гумору. Саме від Добрині прозвучав злободенний жарт, що зірвав у залі найгучніші оплески.

Богатирі у “Сторожовій заставі” мають почуття гумору

Що стосується Олешка Поповича, то актор Роман Луцький практично дотягнув його до образу марвелівського Дедпула. Тільки без зайвої жорстокості, нецензурної лексики і гумової маски. Зате з присмаком дитячої безпосередності, добре відточеними бойовими навичками і бажанням жартувати в будь-якій ситуації. Нічого дивного, що саме з ним у юного Віті зав’язуються дружні стосунки. З усієї богатирської трійки Олешка Попович виходить на перший план і формує позитивну ауру “Сторожової застави”.

4. Кіно легкого жанру

“Сторожова застава” – це казковий фільм, а не історичний. Попри те, що дія відбувається в Стародавній Русі і в стрічці фігурують половці, “Сторожова застава” не претендує на історичну достовірність. Це казка, у якій 1120 рік – чиста умовність. Про це ж говорять образи трьох міфічних богатирів, захисників Давньої Русі. Глядачеві не доведеться згадувати курс шкільної історії, щоб зрозуміти сенс того, що відбувається на екрані.

5. Сімейний фільм

Незважаючи на масштабні батальні сцени, навалу кам’яного велетня і темних шаманів, у “Сторожовий заставі” немає крові. Кілька персонажів віддають Перунові душу, але роблять це в дусі Діснея і без найменшого натяку на “тарантинівщіну”. За словами режисера, він знімав стрічку для максимально широкої аудиторії, тому її підсумковий рейтинг склав “6+”.

Малолітній головний герой, завзятий Олешка Попович і красива картинка Стародавньої Русі зроблять похід у кіно цікавим навіть для найменших глядачів.

6. Масштабна рекламна кампанія

Промо-кампанія “Сторожовий застави” заслуговує окремого розділу. Мало який український фільм “бомбив” глядача такою кількістю і якістю реклами. Крім стандартних білбордів і лайтбоксів, на київській станції метро “Золоті Ворота” було проведено костюмовану виставу, під час якої три богатирі в повному спорядженні розповідали про вихід фільму. На додаток були випущені футболки з постером, для любителів раритету — поштові марки.

Розмір вкладень у рекламу не розголошується, але за оцінкою компетентних людей, він може доходити до 10% бюджету всієї стрічки. І якщо продюсери додатково вкладають близько 5 млн грн у промо, то за якість свого фільму вони перед глядачем готові відповісти.

7. Повністю український фільм

Майже половину бюджету “Сторожової застави” проспонсорувало Держкіно, тобто йдеться про гроші українських платників податків. Фільм знятий українським режисером. За участю українських акторів. Повністю українською мовою. І тільки український глядач під фентезійною обкладинкою розгляне алюзію на злободенну дійсність, зрозуміє істинний сенс бойового кличу “Ми на своїй землі! І ми вистоїмо!”.

Сьогодні “Сторожова застава” – це індикатор самопочуття українського кіно. І беручи до уваги якість кінцевого продукту, можна поставити діагноз, що пацієнт скоріше живий, аніж навпаки. Фільм категорично рекомендується до перегляду!

Автор: Павло Чаплигін для nv.ua

14 Жовтня, 2017

Анімація з глибоким змістом, яка навчить дітей толерантності

Як пояснити дитині, чому деякі діти не можуть бігати або говорити? Як донести думку про те, що важливо для людей з особливими потребами? Як дати зрозуміти, що вони відчувають і яким бачать світ?

Підняти тему інклюзії в процесі виховання дітей вам буде простіше, якщо разом з ними ви подивитеся наступні мультфільми, пише WoMo.

La petite casserole d`Anatole / Маленька каструлька Анатоля

Французькі мультиплікатори створили короткометражку, яка за допомогою метафори – каструльки, – допоможе навіть маленьким дітям зрозуміти, хто такі люди з особливими потребами та чому бути особливим – нормально.

Out of Sight / Поза зором

https://www.youtube.com/watch?v=BbafmZ5MX-4

Мультфільм, створений в стилі аніме, показує, що відчувають сліпі люди. У короткометражці навмисно посилений звук з метою продемонструвати той факт, що сліпі люди чують набагато чіткіше, ніж зрячі. А ще діти дізнаються про помічників особливих людей – чарівну паличку і собаку-поводиря.

Scarlett / Скарлетт

У центрі сюжету дівчинка на ім’я Скарлетт, якій діагностували саркому Юінга (рак кісток). Щоб врятувати їй життя, лікарям довелося ампутувати гомілку, і тепер Скарлетт змушена носити протез. Через це вона відчуває себе непотрібною і самотньою, а ще вона не може танцювати. Але одного разу мама, яка вірить в свою дочку, знову одягає на Скарлетт бальне плаття і малятко перевтілюється. Вона стає тією веселою дівчиною, з якою цікаво дружити і грати.

Tamara / Тамара

Ця зворушлива історія про глухоніму дівчинку на ім’я Тамара. Вона обожнює танцювати і мріє стати балериною. Незважаючи на глухоту, у неї чудова пластика і почуття ритму. Можливо, одного разу мрія Тамари здійсниться, адже її дуже підтримує мама. Переглянувши короткометражку, вам буде простіше пояснити дітям, наскільки особливим людям важлива ваша підтримка.

Overcomer / Здолавша

Дану короткометражну стрічку створила мультиплікатор Ханна Спенглер. Її фільм за рік набрав в YouTube понад 3 млн переглядів, а все тому, що Ханна торкнулася дуже важливої для підлітків теми – внутрішнього самотності і депресії. Як подолати настільки важкий стан і знову повірити в себе? Відповіді дасть стрічка Ханни.

Waltz Duet / Вальсовий дует

У цій стрічці чудово все – і ідея, і сценарій, і 3D-анімація, і музика. Короткометражка розповідає про сестер-сіамських близнюків – Емілі і Елізабет. Вони цураються людей, не виходять на вулицю і ні з ким не спілкуються. Єдина радість – це гра на піаніно. Але одного разу молодий скрипаль, що проходив повз їхній будинок, чує приголомшливу мелодію. Сестри, боячись осуду, намагаються прогнати його, але хлопець не йде. Навпаки, починає підігрувати на скрипці. Мультик демонструє, як важливо приділяти увагу особливим людям, спілкуватися з ними і дружити.

Cuerdas / Струни

Цей 11-хвилинний фільм іспанського мультиплікатора Педро Соліса в 2016 році удостоївся премії Гойя. Соліс присвятив його своїм дітям – дочці Алехандрі і синові Ніколасу. Ви побачите, наскільки сильно і на краще змінилося життя дівчинки Марії, коли вона познайомилася з особливим хлопчиком, у якого діагностували ДЦП. Подивитися стрічку в хорошій якості ви зможете на Vimeo.

Le secret de Maël / Секрет Маель

Людей, які страждають синдромом Ангельмана, часто приймають за диваків, які посміхаються з приводу і без. Насправді ці люди просто не можуть контролювати свою міміку і рухи рук, – мимовільні і хаотичні. Мультфільм допоможе дітям зрозуміти, як слід реагувати, якщо раптом ви познайомитеся з людиною з синдромом Ангельмана.

The Present / Подарунок

Зворушлива історія про дружбу, об’єднану спільним болем. За 4 хвилини ви зміните своє ставлення не лише до свого життя, але й навчитесь розуміти чужу, особливу історію.

Короткометражка «Подарунок» (The Present) зібрала близько 50 нагород і була показана на більш ніж 180 фестивалях, після чого її творець, німецький мультиплікатор Якоб Фрей, виклав фільм у відкритий доступ.

Акуратна історія

Російський фонд «Діти БЕЛА» («Дети БЭЛА») до дня рідкісних захворювань випустив короткометражку про хлопчика Микиту (Никита), який готується йти в школу, але через свою крихку шкіру зіштовхується із низкою проблем.

Автори хотіли, щоб ця історія, подана у такій доступній для дітей формі, надала «особливим» дітям впевненості в собі, і допомогла суспільству зрозуміти їхні проблеми і допомогти в адаптації.

Про Диму / Про Діму

Мультфільм «Про Діму» розповідає про зустріч дівчинки Міри і хлопчика, не схожого на її друзів. Діма погано ходить і майже не говорить, але цікавість Міри і добрі поради її мами стають початком справжньої дружби.

Описуючи ідею мультфільму, автор проекту зазначила: в інтернеті є безліч ресурсів, які розказують окремо про ДЦП, про синдром Дауна, про аутизм і т.д. Але діти не розрізняють діагнози, вони потребують простого пояснення, донесеного простою мовою.

14 Жовтня, 2017

ТОП-60 найцікавіших куточків України

Український мандрівник, політик і блогер Андрій Бондаренко, який останні 10 років багато подорожував Україною, склав власний рейтинг з 60 куточків, які варто відвідати туристам.

«Вибрати з більш ніж півтисячі українських міст і містечок 60 виявилося не так і просто. Багато не потрапило. Якщо хто не згоден з рейтингом, не обурюйтесь: це мій суб’єктивний погляд» – підкреслив Бондаренко.

Почнемо з кінця рейтингу і закінчимо найкращими.

60. Біла Криниця (Буковина): центр старообрядництва

Справжня Мекка для паломників-християн, любителів старовини та звичайних туристів, що розташоване у самого кордону з Румунією. Назву село отримало завдяки тому, що вода в колодязях тут майже білого кольору: с вапном і солодкувата на смак. Від кінця ХVІІІ століття і до наших днів Біла Криниця є центром Руської Старообрядницької церкви і святою землею для всіх старовірів.

59. Тульчин (Вінниччина): найбільший палацовий комплекс в Україні і костел домініканців

Завдяки найбільшому в Україні палацовому комплексу Тульчин може вважатися одним з найцікавіших міст Вінниччини.

У 1648 тут був укріплений замок, з кам’яними вежами по кутах. Після нетривалого занепаду і розрухи, викликаних трагічними подіями під час штурму потужної Тульчинської фортеці з численним гарнізоном повсталими козацькими загонами полковника Максима Кривоноса, Хмельницького в 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу проти польського поневолення, Тульчин в кінці XVIII століття розквітає і стає широко знаним центром промисловості і ремесел, високої європейської культури, завдячуючи графу Станіславу Щенсному Потоцькому, власнику великих земельних володінь в Україні. Станіслав Щенсний Потоцький робить Тульчин своєю резиденцією, споруджуючи в 1782 році палацо- парковий ансамбль під назвою “Хороше”, який успішно сперечався з найкращими королівськими аналогами Європи. Цей унікальний і величний витвір мистецтва та архітектури, який називають “подільським Версалем”, проектували французький художник, будівельник і механік Лакруа, дизайнер голландець Меркс, автор парку англієць Міллер.

58. Скалат (Тернопілля): замок Віхровського, костел, старовинна забудова

Один за найкраще збережених замків Тернопілля знаходиться у Скалаті – місті районного підпорядкування на річці Гнила у Підволочиському районі Тернопільської області. Добиратися сюди дуже просто і зручно: з центрального автовокзалу кожні півгодини через Скалат ходять маршрутки Гусятинсько-Сатанівсько-Кам’янецького напрямку. Та і їхати недовго. Від Тернополя до Скалата всього близько 30 км.

Вважається, що замок в Скалаті побудував близько 1630 року галицький мечник і ротмістр Кшиштоф Віхровський. Проте, останні археологічні розкопки дозволяють припускати, що фортеця є старшою щонайменш на століття. Регулярний, квадратний в плані замок звели з пісковику на заплаві річки Гнилої між її двома притоками. З усіх боків він був оточений ровами глибиною 2 метри, які під час небезпеки заповнювалися водою з річки. Оборонні мури замку сягали 6 метрів заввишки і 2 метри завтовшки. Крім того, твердиня мала і природній захист – болотисту місцевість навколо.

57. Дрогобич

Ратуша, давньоруська оборонна вежа, 2 неповторні галицькі дерев’яні церкви, найбільша в Україні синагога, костели, солеварня, багато старовинних вілл.

56. Шаргород

Найстаріша в Україні синагога, костел Флоріана Шарого, Успенський монастир, залишки замку, старовинна єврейська забудова.

55. Бучач (Тернопілля)

Найгарніша в Україні ратуша, руїни замку, василіянський монастир, костел в фігурами Пінзеля, старовинні церкви і австрійська забудова.

54. Білгород-Дністровський (Одещина)

Аккерманська фортеця – найбільша в Україні.

53. Болехів (Прикарпаття)

Найцікавіше місто історичної Бойківщини, що знаходиться на Прикарпатті між Стриєм і Долиною. Більшість пам’яток міста – охайні і відреставровані, завдяки чому Болехів яскраво контрастує з Долиною і Калушем. А цікавинок в місті багато: ратуша, синагога, костел, солеварня, ряд чудових вілл, міські кам’яниці, польський цвинтар. Все дуже зручно і компактно розташовано.

52. Печера (Вінниччина): костел-усипальниця роботи архітектора Городецького, дерев’яна церква, млин Потоцького

Неймовірно гарне місце на березі Південного Бугу, що лежить в 19 кілометрах на південних захід від Немирова. Не дарма під час турецького володіння краєм молдавський воєвода обрав для своєї резиденції на Правобережній Україні саме Печеру, як найпривабливіше місце на Східному Поділлі. З тих далеких часів до мальовничої природи Печери додалися ще й багато пам’яток архітектури – культових, житлових, промислових.

51. Мошни (Черкащина)

Спасо-Преображенська церквою неземної краси і шедевром Городецького – дерев’яна земська лікарня. Крім того, в колишньому містечку є доволі великий костел та декілька цікавих будівель минулих століть.

50. Монастирок (Тернопілля)

Маленьке село в Борщівському районі (0,6 тис. мешканців) на березі Серету в 6 кілометрах від Більче-Золотого. За радянських часів воно носило назву Міжгір’я. Сюди немає нормальної дороги. Немає, напевне, і автобусного сполучення. Але попасти сюди хоча б раз в житті обов’язково треба.

Це – одне з наймальовничіших місць Тернопілля наряду з Червоногрудом і збручанським каньйоном. Монастирок приваблює не лише печерним храмом, а й неймовірно красивими видами на долину Серету.

49. Біла Церква (Київщина)

Місто – одне з найстаріших в Україні, його у 1032 році під назвою Юр’їв заснував київський князь Ярослав Мудрий. В місті збереглося багато старовинних архітектурних пам’яток: костел, декілька старовинних церков, зимовий палац Браницьких, торгові ряди, 3 синагоги, багато дореволюційної забудови. Але найцікавіші пам’ятки все ж такі природні: неповторний дендропарк “Олександрія” та високі скелясті береги річки Рось.

48. Стара Прилука (Вінниччина)

Палац в Старій Прилуці (Липовецький район Вінницької області) – найпривабливіша панська резиденція на Вінниччині. Його часто називають копією Маріїнського палацу у Києві і приписують його авторство знаменитому італійцю Бартоломео Растреллі. Останній, насправді, ніколи не бував на Вінниччині, а цей шикарний необароковий палац спроектував польський архітектор Кароль Маєвський. Найцікавіше в палаці – це навіть не його зовнішній вигляд, а мавританські інтер’єри всередині. Добиратися в Стару Прилуку доволі просто: з Вінниці сюди курсує 5 пар автобусних рейсів на день.

Зручно одночасно відвідати і Нову Прилуку, де також зберігся панський маєток і симпатична модернова лікарня.

47. Бердичів (Житомирщина)

Місто єврейських анекдотів і надзвичайної краси фортеці-монастиря кармелітів на березі річки Гнилоп’ять. Фортеця-монастир кармелітів босих – головна і найвідоміша пам’ятка Бердичева. Завдяки величній бароковій архітектурі у поєднанні з оборонними спорудами та мальовничим місцем розташування на пагорбі над розливом річки Гнилоп’ять комплекс не поступається за величчю найвідомішим католицьких кляшторам на території колишньої Жечі Посполитої.

Це і до сьогодні одне з найголовніших місць паломництва у католицькому світі – тут знаходиться шанована серед католиків ікона Бердичівської Божої Матері.

46. Сатанів (Хмельниччина): замок, костел, оборонна синагога, міська брама

На крутому лівому березі Збруча біля підніжжя Товтрової гряди лежить містечко Сатанів – відомий український кліматичний і бальнеологічний курорт. Сюди від Дністра тягнеться Траянів вал, насипаний за часів завоювання Дакії римським імператором Траяном на початку ІІ століття нашої ери. З цим періодом і пов’язана одна з можливих версій походження назви міста. За легендою, коли у 105 році від Р. Х. римський легіон Тонілія йшов на північ від Дністра, зупинившись на високому березі Збруча Тонілій запитав воїнів: “Sat an non?” (“Зупинимося чи ні?”). Ті твердо відповіли “Sat!”. Звідси і назва. Звичайно, ця версія виглядає просто красивою казкою, а назва могла мати і “диявольський” підтекст: з часів введення християнства на Русі ці землі довго залишалися пристановищем для язичників.

45. Соколівка (Вінниччина)

Без перебільшення “забуте” село на теренах Крижопільського району Вінниччини. Автівка з низьким кліренсом не залишає жодних шансів сюди потрапити. Жахлива побита бруківка, що веде сюди з Верхівки, можна сміливо називати найскладнішою дорогою на Східному Поділлі. Може саме завдяки важкодоступності Соколівка і зберегла свою патріархальність. Попри складності доїзду, приїхати сюди варто. Соколівка зберігає в собі багато таємниць, що дійшли з минулих століть, коли село належало впливовій родини Бжозовських – власників декількох маєтків на Брацлавщині і в Одесі.

На сьогодні в Соколівці майже повністю зберігся комплекс резиденції Бжозовських, огороджений потужним муром з декількома брамами та декоративними башточками. До комплексу садиби також входять два скромних садибних будинки (палаци) та господарські приміщення: офіціна, комора, льодовня, будинок управляючого. Маєток оточує парк з розкішною альтанкою.

44. Кудринці (Тернопілля): замок Гербуртів

У 1518 р. польський король Сигізмунд на прохання власника Миколая Гербурта та його дружини Єлизавети надав Кудринцям право на два щорічних ярмарки та щотижневі торги. Місце було доволі небезпечним: неподалік проходив Волоський шлях і кордон з Молдавією. Татарські і волоські набіги були систематичними. Тому на початку XVI століття власник Кудринців польський політичний діяч Ян Щенсний Гербурт (1567 – 1616) вирішив побудувати замок для захисту поселення. У 1615 році на стрімкій горі Стрілка на північний схід від сучасного села постав чотирьохкутний у плані замок. Місце було вибрано вдале: з одного боку – Збруч, з іншого – яр з потічком. Твердиня мала природний захист з трьох сторін, а єдиний підхід до нього був з північного боку.

43. Лебедин (Сумщина)

Ратуша (міська управа), торгові ряди, церкви, палаци, старовинна забудова.

Лебедин перевернув моє уявлення про Слобожанщину і, взагалі, про Східну Україну. Виявляється, що не лише на Галичині і Поділлі можна побачити ратуші, палаци, дерев’яні церкви та старовинну забудову. Все це є і в Лебедині.

42. Довге (Закарпаття): замок (оборонний двір) Довгаїв-Телеки

Перша згадка про Довге відноситься до 1383 року. В період з 1383 до 1404 років воно згадується в письмових джерелах, як Госсумезо (Hozyowmezew) від угорського Hosszúmező, що перекладається, як “довге поле”. Очевидно, існуюча назва поселення пішла від його власників Долгаїв, які у 1417 році звели у Довгому перший дерев’яно-земляний замок.

У 1460 році угорський король Матяш Гуняді Корвін дозволив Долгаям вимурувати в Довгому кам’яний замок. Залишки його старих стін і досі збереглися у підвальних приміщеннях замкового палацу.

41. Рогатин (Прикарпаття)

Для туриста Рогатин – райське містечко: дві дерев’яних церкви (одна з них – просто еталон галицького дерев’яного храму), стара оборонна церква, готично-ренесансно-барочний костел, синагога, сецесійна забудова центру. А ось ратуша і замок не збереглися… А ще Рогатин – це батьківщина Роксолани!

40. Сидорів (Тернопілля): замок-корабель і велетенський костел

В селі Сидорів Гусятинського району, документально відомого з з XIV століття, на витягнутому плато на пагорбі, який з трьох сторін омиває річка Суходіл, височіють руїни замку-кораблю, збудованого з місцевого ламаного вапняку. Точний час його побудови невідомий, але традиційно прийнято вважати, що твердиню збудовано у 1640-х роках польським коронним гетьманом, воєводою чернігівським і володарем сусіднього Гусятина та його околиць Марцином Калиновським.

На протилежному від замку пагорбі стоїть унікальний костел, збудований протягом 1730 – 1741 років Марцином Калиновським та його сином Людовіком, старостою вінницьким. Храм збудовано однонавовим у стилі пізнього бароко. Цікавий костел тим, що має форму родинного гербу Калиновських «калинова»: натягнутий лук зі стрілою (пресвітерій) та дві зірки (вежі-дзвіниці).

39. Кривче (Тернопілля): замок Контських, костел і печера Кришталева

Вперше Кривче згадується у 1565 році в переліку поселень Подільського воєводства, як власність землевласника Закревського. Але вже у 1569 році селом володів пан Хоцимірський. У 1627 році польський король Сигізмунд Ваза дозволив містечку проводити торги і ярмарки. У 1639 році магнати Миколай-Станіслав та Войцех Контські на високому лівому березі Циганки між двома її притоками розпочали зведення регулярного замку. Форпост мав контролювати важливий шлях, що вів до Дністра. Замок вважався одним з найкраще укріплених на Західному Поділлі. Та це не врятувало його від кількох нападів татар, козаків і турків.

Головною цікавинкою Кривче, заради якої сюди їдуть з усієї країни, безумовно, є печера Кришталева. Вважається, що печеру відкрив монах єзуїтського ордену Габріель Жанжинський (1664 – 1737). У виданій ним у 1721 році книзі “Натуральна історія королівська Польського” вперше згадується печера. Дослідження печери продовжувалися протягом ХІХ і на початку ХХ століть. Але детальне її вивчення проведено спелеологами лише у 1961 – 1971 роках. Тоді ж було здійснено і картування печери.

38. Кременець (Тернопілля): руїни замку, єзуїтський колегіум, багато церков, костелів і старої забудови

Старовинне містечко на волинському Тернопіллі, відоме з 1064 року. Кременець зачаровує відразу. Крім багато чисельних архітектурних пам’яток, більшість з яких видно з центральної вулиці містечка, шарму Кременцю надає його розташування у звивистій долині посеред Кременецьких гір.

Ремарка від M-Ukraine.com – в Кременці обов’язково потрібно побачити старовинне козацьке кладовище, де за легендою поховані хлопці Кривоноса.

37. Вінниця

Один з моїх найулюбленіших обласних центрів. Звичайно, за кількістю і якістю пам’яток його неможливо порівняти з Чернівцями, Львовом та Луцьком, проте охайність міста і вдала спроба його очільників і мешканців зробити з міста “цукерку” виправдала себе. Вінниця – місто, в яке постійно хочеться повертатися. Вона – чи не єдине місто, яке хочеться любити не за красу архітектури, а за його прагнення стати найкращим.

36. Острог (Рівненщина)

Стародавнє місто, яке ще з часів Київської Русі було головним форпостом Волині, важливим центром православ’я в Україні, вогнищем освіти і культури східної Європи. В історію міста заглиблюватися не будемо, про це багато написано. А зупинимося на старовинних пам’ятках Острога, яким тут залишилося досить багато, більше ніж в усіх інших містах Волині. Це, передусім, замок Острозьких з двома потужними вежами, Богоявленська замкова церква в стилі православної готики, система міських укріплень (Луцька і Татарська брами), оборонна синагога, костел, Острозька академія, монастир капуцинів.

35. Нижанковичі (Львівщина)

Ратуша з оленем, палац, костел, оборонна церква, цвинтар, каплички і стара міська забудова. Поруч Нове місто – колишнє містечко з оборонним костелом і шикарною ратушею.

34. Тарноруда (Хмельниччина-Тернопільщина)

Одне з найцікавіших поселень на Збручі. Сіл з назвою Тарноруда є два: одне – на хмельницькому березі Збруча з населенням 856 мешканців, а друге, кріхітне, на тернопільському березі, де проживає всього 18 осіб. До поділу Польщі наприкінці XVIII ст. Тарноруда була одним містечком. За переказами, ще у 1355 – 1365 роках два безіменні брати збудували тут перший дерев’яний храм. Пов’язано це з чудотворним образом Христа Спасителя, який побачив на пагорбі при впадінні у Збруч струмка Тарнорудка якійсь Андрій з Ріпни. Той відніс образ до себе до тому, але з ранку він повернувся на свої місце.

Так повторювалося декілька разів, поки Андрій не пішов до священика. Той порекомендував збудувати на місці, де знайшли ікону, храм. Величний бароковий тарнорудський костел стоїть, нібито на тому самому пагорбі. найцікавіша споруда Тарноруди – це двоповерховий палац у еклектичному стилі. На жаль, не можу взяти на себе відповідальність про його історію. В різних джерелах він зустрічається, як “маєток Фронтковських”, або як “садиба Мордвінових”.

33. Суми

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Зайвий раз відзначив для себе, що “цікавість” міста для туристів – це, передусім, промоція. Промоції Суми не мають, а місто нічим не гірше за Полтаву, Чернігів, Тернопіль чи Луцьк. А туристів немає… У підтвердження моїх слів можу сказати, що цікаві об’єкти Сум я оглядав 2 дні і все одно не встиг все оглянути. Місто чисте і охайне, пам’ятки – в доброму стані. Готелі і кафешки – дешеві.

32. Лосяч (Тернопілля)

Село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Його часто називають “Подільською Швейцарією”. Головна пам’ятка села – костел Св. Антонія Падуанського.

31. Тростянець (Сумщина)

Пам’ятки Тростянця настільки цікаві і охайні, що місто запросто може конкурувати з найгарнішими провінційними західноукраїнськими містечками. А ще переваги Тростянця в тому, тут все перебуває просто в ідеальному стані. Візитівка міста – замкоподібний Круглий двір, а також палац Кеніґів. В місті є декілька цікавих церков та старих будівель. А на околиці міста розкинувся мальовничий дендропарк “Нескучне”. Добиратися до Тростянця дуже зручно: поїздами, що курсують між Києвом і Харковим через Суми. Також є численні приміські поїзди з Сум і Харкова. Їхати треба до станції Смородине. Від станції до пам’яток міста – 10-15 хвилин пішки.

30. Зіньків (Хмельниччина): замок, костел, палац, дерев’яна церква, неповторні подільські краєвиди

Колишнє містечко, а сьогодні – звичайне село, Зіньків лежить на крутих мальовничих схилах річки Ушиця у Віньковецькому районі Хмельницької області. Першу писемну згадку про нього зустрічаємо у 1404 році, коли польський король Владислав Ягайло подарував Зіньків разом з його околицями кам’янецькому старості Петру Шафранцю. Останній, до речі, разом із Зіньковим, отримав і Сатанів. У 1431 році поселення (знову ж таки, разом із Сатановим) переходить до нового власника – Петра Одровонжа із Спрови, який протягом 30-х років XV століття на лівому східному схилі долини Ушиці збудував оборонний замок.

29. Прилуки (Чернігівщина)

З недавніх пір старовинні козацькі містечка Лівобережної України з церквами в стилі козацького бароко та типовими для лівобережжя бароковими кам’яницями стали мені подобатися більше, ніж галицькі містечка з ратушами, замками і костелами. Особливо приваблива в цьому плані Чернігівщина. Прилуки – одне з найбільш давніх руських міст та одне з найпривабливіших міст сьогодення з козацьким минулим. Прилуках декілька церков в стилі козацького (українського, мазепинського) бароко, декілька храмів більш пізнього періоду (класицизм), полкова скарбниця (найстаріша мурована споруда міста), руїни головної синагоги та декілька яскравих прикладів еклектики та модерну. Місто дуже чисте і охайне, гуляти ним – одне задоволення. Пам’ятки і все цікаве розташоване дуже компактно.

28. Скала-над-Збручем (Тернопілля)

Замок, готичний костел, палац Голуховських, старовинна архітектура.

В містечку залишилося багато архітектурних пам’яток австрійської доби. Тільки от виглядає більшість з них, м’яко кажучи, не презентабельно. Чомусь обожнюю Скалу, але ж розумію, що моє захоплення навряд чи розділять багато читачів.

27. Івано-Франківськ

Станіславів ніколи не був моїм улюбленим містом. Передусім, через велику кількість конструктивізму і недоречних сучасних вкраплень в історичну забудову. Але останнє відвідання на запрошення новообраного міського голови Руслана Марцінківа заставило полюбити його більше. Чи то дійсно за останні декілька років місто стало більш привабливим, чи то я побачив тут багато того, чого не бачив раніше.

26. Качанівка (Чернігівщина): садиба Тарнавських

З декількох десятків колишніх провінційних панських резиденцій на території сучасної України, доглянуті та пристосовані для відвідання можна перерахувати на пальцях однієї руки: Самчики, Шенборн, Березова Рудка, Качанівка… Остання чи не найбільше приваблює своїм природнім розташуванням.

Одну з своїх резиденцій на хуторі Качанівка поблизу Парафіївки заснував у 1770-х роках президент Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії граф Петро Рум’янцев-Задунайський. За проектом московського архітектора Карла Бланка український зодчий Максим Мосцепанов звів розкішний палац та спланував регулярний парк при ньому. Архітектура палацу цього періоду належить до стилю романтичного напрямку, притаманного спорудам XVIII — поч. XIX століть.

25. Свірж (Львівщина): замок Центерів

Село Свірж із казковим замком розташований на мальовничій дорозі Бібрка – Перемишляни. Сюди кожні півгодини зі Львова (автостанція на вул. Зеленій) ходять маршрутки “Львів – Бібрка – Перемишляни”. Свірзький замок, що розташований на пагорбі з назвою Белз в оточенні ставків і боліт привертає увагу не лише мандрівників. Ще в радянські часи від став відомим об’єктом кінозйомок (тут знімався фінал Д’Артаняна і трьох мушкетерів), а Союз архітекторів у свій час його облюбував для будинку відпочинку.

24. Коломия (Прикарпаття)

Якщо коротко: Коломия – місто значно цікавіше й вишуканіше за Івано-Франківськ, трохи стриманіше за Львів, і зовсім відмінне від Чернівців. І, звичайно ж, набагато затишніше за них усіх. Таке собі, звичайне галицьке місто в найкращому сенсі цього слова. Я б, навіть, сказав «Коломия – еталон галицького міста».

23. Ужгород

Не буду стверджувати, що Ужгород – найцікавіший обласний центр України. А от за оригінальністю та затишністю йому нема рівних. Потужний середньовічний замок тут сусідує з затишним музеєм архітектури і побуту просто неба, реформаторські храми – з костелами, греко-католицькими і православними церквами, а місцева Корзо створить вам ілюзію перебування у невеличкому, але європейському містечку.

Перед тим, як почати подорож, одна маленька порада: оглядайте Ужгород у другій половині для.

22. Самчики (Хмельниччина): палацовий комплекс Чечелів

Резиденція Чечелів в Самчиках – один з найбільш охайних і доглянутих палацових комплексів на теренах України. Знаходяться Самчики в декількох кілометрах на схід від Старокостянтинова. З головного автовокзалу Хмельницького сюди їдуть прямі автобуси. А зі Старокостянтинова до Самчиків взагалі бусики бігають чи не кожні півгодини. Палац є одним з найкраще збережених в Україні, що дало змогу облаштувати музей-садибу, яка отримала статус заповідника.

21. Берегове (Закарпаття)

Закарпаття – регіон, який найбільше відрізняється від інших історичних регіонів України. Тут – самісінький закордон, який проявляється в багатьох позитивних моментах: тут краще дороги, охайніше хатинки, чистіше на вулицях. Є і інші атрибути закордону: надписи іноземною мовою, прапори іншої держави. Отже, якщо не маєте шенгену і багато грошей, а хочете побачити Європу – сміливо їдьте в Закарпаття. “Найзакордонніше” місто Закарпаття – це, безумовно, Берегово (або Берегсас, як кажуть місцеві мешканці).

20. Корсунь (Черкащина)

Резиденція в Корсуні – справді один з найбільш вражаючих палацово-паркових комплексів в Україні. Таких охайних куточків, щоб і архітектура була збережена, і парк був доглянутий, у нас в країні одиниці. Кримські палаци, маєток Шенборнів поблизу Мукачева і палацовий комплекс Понятовських-Лопухіних – це напевно всі палацово-паркові ансамблі, які дотягують до рівня своєї доглянутості подібним пам’яткам Європи.

Саме місто Корсунь-Шевченківський, на диво, чисте і охайне. Тут майже не збереглося старих будинків і храмів, але разом з тим місто створює залишає враження. Місто-фортецю Корсунь на березі річки Рось у 1032 році заснував князь Ярослав Мудрий для захисту південних кордонів Київської Русі від набігів тюркських кочівників. Вперше у письмових джерелах місто згадується у 1169 році.

19. Замки Золотої Підкови Львівщини: Олесько, Підгірці, Золочів

Олеський замок, напевно, найвідоміший на Львівщині. За інтер’єрами – це, однозначно, замок №1 в Україні, передусім завдяки влаштованій тут Борисом Возницьким філіалу Львівської галереї мистецтв. Крім замку в містечку Олесько є шикарний італійський замковий парк, монастир капуцинів, костел та синагога.

Замок у Підгірцях є найдовершенішим витвором палацової архітектури XVII ст. в Україні, який знаменує еволюцію магнатських резиденцій від суворих оборонних замків до розкішних палаців, відкритих у довкілля. Крім замку Конєцпольських в Підгірцях є італійський і французький парки, шикарний костел Св. Йосифа, бароковий заїзд, Василіянський монастир, городище Плісненськ. Майте на увазі, що якщо ви приїдете сюди з екскурсією, навряд чи ви побачите навіть половини з того всього.

Протягом 1634 – 1636 роки краківський каштелян Якуб Собєський, батько майбутнього короля Яна ІІІ Собєського, зводить в Золочеві мурований замок і перетворює його на неприступну фортецю.

Замок будувався невідомим архітектором за голландською системою. Він є чотирьохкутним в плані, оточений глибоким ровом з мостом перед в’їзною брамою. Всередині земляного валу були облаштовані каземати, а у внутрішньому дворі розташувалися житлові споруди.

18. Хотин (Буковина)

Найстаріше місто Чернівецької області, яке нещодавно відсвяткувало своє 1000-ліття. Тут знаходиться найфотогенічніша фортеця України.

17. Чернігів

«Царство давньоруських храмів, козацького бароко і еклектики» – так би я назвав про місто, якщо б розповідь про нього треба було помістити в одному реченні.

16. Мукачево (Закарпаття)

Безумовно, головною визначною пам’яткою Мукачева є замок-паланок на околиці міста. Але, якщо ви вже попали сюди, то варто витратити декілька годин на прогулянку самим містом. Тут є на що подивитися, всього цікавого в місті багато. Мукачево – місто № 1 в Закарпатті за красою і цікавістю, і з цим важко сперечатися. Європейська атмосфера, європейська архітектура з німецьким і угорським присмаком, європейська чистота на вулицях – все це дозволяє казати про Мукачево, як про маленьку Європу на околиці батьківщини.

15. Миропілля (Сумщина)

Без перебільшення, воно стало для мене відкриттям року. Колишнє велике місто Курської губернії, а сьогодні – невелике село на Сумщині (Краснопільський район) в 1 кілометрів від кордону з Росією містить несподівані пам’ятки, невідомі майже нікому. Передусім, це величезна церква з 5 абсидами – вівтарними частинами (такого ви більше ніде не зустрінете) та найвищою на Сумщині 5-ярусною дзвіницею. Крім цього – це декілька цікавих храмів і унікальна міська цегляна забудова у великій кількості.

14. Седнів (Чернігівщина)

Чернігівщина вже давно стала для мене не менш цікавою, ніж Львівщина чи Тернопільщина. Земля, що залишило багато як дерев’яних, так і мурованих пам’яток як епохи Київської Русі, так і Козаччини, уся дихає давньоруською старовиною і патріархальністю. Седнів поряд з Черніговим та Козельцем – це містечко, яке зібрало в собі усе, чим славиться Чернігівщина. Дерев’яна Георгіївська церква, де знімався “Вій” – еталон українського дерев’яного храму.

Воскресенська церква – ідеал українського козацького бароко.

Кам’яниця Лізогубів – найстраріша кам’яна будівля на Лівобережній Україні. І ще багато всього: палац Лізогубів, парк з альтанкою з видом на долину Снову, дерев’яні хатки з лиштвами вікон…

13. Чинадійове (Закарпаття): мисливський замок Шенборнів та замок Сент-Міклош

У 1726 році цісар Карл IV подарував Чинадійове (Сент-Міклош) і навколишню місцевість канцлеру Священної Римської Імперії барону Лотару-Францу Шенборну. Наприкінці 80-х років ХІХ століття представник п’ятого покоління графського роду Шенборнів, Ервін-Фрідріх замовив архітектору Ференцу Башинди побудувати в Урочищі Берегвар розкішний мисливський замок.

Замок і справді вийшов розкішний і неповторним.

Будівництво завершилося у 1890 році, що підтверджують цифри над входом і на флюгерах чотирьох замкових веж.

12. Луцьк

Обласний центр, не схожий на жодний з інших. Він чистий донесхочу, затишний, і, водночас, просторий. Попри радянську забудову нового центру, завдяки невеликому старому місту, і, звичайно, замку, Луцьк дотепер зберігає атмосферу раннього середньовіччя.

11. Заліщики (Тернопілля)

Красень Дністер в’ється змійкою між Буковиною і Тернопіллям, створюючи між ними природній кордон. В одному місці він вигинається майже на 360 градусів, утворюючи трикілометровий меандр, посеред якого лежать Заліщики – колишній польський курорт № 1, а сьогодні – просто райцентр Тернопільської області. Сьогодні сюди їдуть, щоб насолодитися одним з найгарніших видів в Україні – панорамою міста з меандром Дністра з протилежного, буковинського берегу біля села Хрещатик (в якому, власне, і знаходиться оглядовий майданчик).

10. Антоніни (Хмельниччина)

Їдучи в Антоніни я знав, що в містечку збереглися залишки резиденції Сангушків-Потоцьких нехай і без палацу, але з неповторними в’їзними брамами, фахверковим гаражем, возовнею та манежем. Та вже збираючись повертатися до Хмельницького, випадково зайшов на затишну вуличку. Переді мною відкрилося справжнє фахверкове містечко, аналогів якому в Україні немає!

9. Бережани (Тернопілля)

Старовинне фотогенічне місто на Тернопільщині з безліччю архітектурних пам’яток: залишки замку, ратуша, костели, церкви, синагога, вілли, багато австрійського модерну та еклектики.

8. Маліївці (Хмельниччина)

Це місце сміливо можна назвати наймальовничішим куточком Поділля. Крім палацу Орловських, з яким по красі, довершеності, витонченості, гармонії не може конкурувати жодна подільська резиденція, в Маліївцях зберігся старовинний парк з двома ставками, фонтанами, стилізованою під замкову вежу водонапірною баштою. Але головна атракція Маліївців – 18-метрова скеля з водоспадом і печерним гротом.

7. Жовква (Львівщина)

Місто збудоване за концепцією «ідеальних міст» доби Ренесансу. Суть концепції полягала у створенні збалансованої планувальної структури міста — кожному архітектурному об’єктові відводилося певне розміщення відносно інших. Один із сучасних дослідників міста Микола Бевз звернув увагу на відповідність планувальної структури Жовкви теоретичній розробці італійця П’єтро Катанео (1500—1572 роки). Цей архітектурний задум реалізовував архітектор Павло Щасливий.

До видатних історико-архітектурних ансамблів Жовкви відносяться Ринкова площа (сучасна площа Вічева) із замком 1594 року, костелом Святого Лаврентія XVII століття, Василіанським (XVII—XX століття) і Домініканським (XVII—XVIII століття) монастирями та ін. Високу художню цінність мають 2 дерев’яні церкви, збережені на території колишніх передмість та синагога в стилі Ренесанс. А ще – багато різних старожитностей за межами центральної частини міста.

6. Львів

Напевно, зараз багато в кого виникло бажання закидати мене тухлими яйцями. Мовляв, як так, що Львів – не перший? Я вже писав, що мій рейтинг – суб’єктивний і складений за основі вражень від багаторічних подорожей. Більше того, у столиця Галичини я жив 2 роки, і це також наклало слід на моє сприйняття. Львів, безумовно, один з найкращий, а для проведення довзілля – взагалі найкращий. Але серце, душа і очі більш вимогливі ?

5. Одеса

Її будували найкращі європейські архітектори. Тому більш якісного модерну і еклектики, ніж в Одесі, німає ніде в Україні. Одеса – найдосконаліше і найдоросліше місто в Україні. А сприйняння місту надає неповнорний одеський колорит.

4. Червоногород (Тернопілля): Джуринський каньйон, руїни замку Понінських і найбільший врдоспад

Містичне місто, яке не сплутаєш з жодним іншим… Місце, в яке закохуєшся з першого погляду назавжди… Місце, в яке тягне постійно, незалежно від пори року і настрою… Це – Червоногород (або Червоногруд в польській транскрипції) мертве, але вічне місто, засноване невідомо коли і невідомо ким. Місто з невідомим до кінця минулим і ще більш розмитим майбутнім.

3. Чортків (Тернопілля)

Назва міста іноді насторожує тих, хто вперше її чує. Не менше лякає вона і мешканців Чорткова, які навіть намагалися підняти питання про перейменування його на більш богоугодну назву – Богородичне. А дарма, нічого «диявольського» у назві цього подільського містечка немає: вважається, що вона походить від одного з перших власників Єжи Чартковського, який у 1522 році збудував тут перший дерев’яний замок. Хоча, і це лише здогадки: ще у 1427 році поселення згадується як Чартковіце, що було власністю Прадонтича і належало до Теребовлянського повіту. То ж таємницю назви ще належить розгадати майбутнім поколінням.А головне — «чортову» назву з лихвою компенсує величезна кількість храмів різних конфесій у місті. Тільки тих, що мають вік понад 100 років, в Чорткові — 8. А ще декілька зведених вже в часи незалежності. Та й цього чортківцям виявляється замало: церкви в місті продовжують будувати.

Пам’ятаю той день, коли мені перший раз в житті пощастило прокинутися в цьому незвичайному містечку. Була неділя, і мене розбудили дзвони, які супроводжувалися проповідями, що лунали з гучномовців, встановлених на церквах. Вони так перегукували один одного, що на хвилинку здалося, ніби я знаходжусь десь на Сході: дуже сильно все це нагадувало заклик муедзина на ранкову молитву в Дамаску чи Бейруті. Коли вийшов з готелю, то побачив, що вулиці міста геть пусті: всі мешканці Чорткова знаходилися на Службі Божій. І лише біля церков стояло чимало людей, яких не змогли вмістити храми, і які слухали службу з гучномовців. Вражений незвичайним для мешканця Східної України перебігом подій у невеликому галицькому містечку, я відправився на прогулянку Чортковом – своїм улюбленим містом Тернопілля.

2. Кам’янець-Подільський (Хмельниччина)

Всевишній подарував Кам’янцю унікальний скельний каньйон та насичено історію. Завдяки цьому він зберіг цілу купу неповторних пам’яток: Стару і нову фортеці, мережу міських укріплень, найстарішу в Україні ратушу, костел з мінаретом, багато храмів, середньовічних площ вулочок. Краще почати знайомство з Кам’янцем з оглядових майданчиків, яких в місті багато.

1. Чернівці

Це місто поряд з Кам’янцем завжди ділили першість в моєму особистому рейтингу українських міст. Чернівці – не гірше Відня чи Парижа. Навпаки, вони навіть найяскравіші за них. Їх сформував історичний коктейль, в якому протягом століть варилися українці, румуни, австрійці, євреї, поляки, турки. Всі вони внесли свій вклад в архітектуру місто, зробивши його довершеним.

Джерело: andy-travel.com.ua

14 Жовтня, 2017

Дитячу книжку львівського видавництва визнали однією з найкращих у світі

Міжнародна Молодіжна Бібліотека в Мюнхені (International Youth Library, IYL) оприлюднила список книжок, включених до щорічного каталогу “Білі круки” (The White Ravens) у 2017 році. Каталог публікує перелік найкращих видань для дітей і підлітків.

Цьогоріч до каталогу книжкових рекомендацій у галузі міжнародної дитячої та юнацької літератури «Білі круки 2017» («WhiteRavens 2017») увійшло 200 назв книжок 38 мовами з 56 країн світу. Серед них є і україномовна книга «Сузір’я Курки» Софії Андрухович та Мар`яни Прохасько, що побачила світ 2016 року у «Видавництві Старого Лева».

Книга розповідає зворушливу історію про пригоди бабусі Марії та курки Марічки, їхню мандрівку до темного лісу, подолання власних страхів та знайомство з новими друзями. Казку написала Софія, а ілюстрації в колажній техніці створила Мар’яна, використавши фото Олени Субач. Героями казки стали мешканці славного села Криворівня (Івано-Франківщина), де півстоліття тому Сергій Параджанов знімав свої «Тіні забутих предків».

Це історія про дитинство і старість, про зв’язок між живими істотами і природою, про емпатію і страхи, про бабусю і дівчинку, рись і кота, про курку Марічку і велику зоряну курку Іскру, яка дивиться з небес.

Щороку під час Франкфуртського книжкового ярмарку журі оголошує найкращі дитячі книжки з усіх країн світу, що увійшли до каталогу «Білі круки» і які рекомендують до читання дітям і підліткам по всій планеті. Книжки надсилають до Міжнародної Молодіжної Бібліотеки в Мюнхені (International Youth Library), де з них формують перелік найкращих за критеріями літературного стилю, дизайну, універсальності теми, новаторства тощо. Друковану версію каталогу представили 12 жовтня під час книжкового ярмарку у Франкфурті.

Джерело: Leopolis.news

13 Жовтня, 2017

У цей день, 76 років тому, було створено Українську Повстанську Армію

УПА була створена 14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади.

Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка. Маючи визначні здібності, він створив дієздатну, багаточисельну військову силу, котра потужно протистояла Німецьким і Радянським каральним військам.

Жахливі наслідки діяльності Радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш миролюбна політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московського більшовизму.

Жорстокі та антилюдські політичні системи комуністичних та фашистських загарбників сприяли державницьким та патріотичним почуттям мирного населення, котре масово вливалося в ряди УПА. В 1944р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співдіяла з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них необхідну інформацію.

УПА це широкомасштабний партизанський рух опору, який був дуже добре організованим, мобільним, скоординованим і являв собою дійсно партизанську армію відмінну від усіх інших, що діяли в Другу Світову Війну. УПА ніколи не отримувала міжнародної допомоги. Зброю, боєприпаси, уніформу діставали в бою з нацистами і більшовиками. УПА володіла сіткою підпільних військових навчальних закладів. Також в кожному військовому підрозділі перебував священник, котрий виконував функції капелана.

Все керівництво УПА було високорелігійним і велику увагу приділяло захисту церкви на Західно-Українських землях від безбожного комуністичного режиму. УПА вела христову війну в ім’я віри, правди, справедливості з диявольським більшовизмом, котрий потопив в крові тисяч священослужителів мільйони вірних християн. Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишилася в пам’яті народу і сприяла остаточному розвалу соціалізму, краху комуністичних і соціалістичних ідей в світі.

Повстанська лазня. Воду ллє сотенний Дмитро “Хмара” Білінчук. Руками показує, як лити, сотенний Назарій “Перебийніс” Данилюк. Гуцульщина

В УПА були люди різних національностей: росіяни, вірмени, грузини, узбеки, азербайджанці, німці, італійці, євреї і татари. Вони переходили в УПА, протестуючи проти політичних режимів Німеччини і Росії, переховуючись від їх спецслужб. Деякі були просто звільнені при депортації з залізничних ешелонів, при ув’язненні з тюрем Гестапо, СС та НКВД. Підрозділи УПА знищили багато високопоставлених ворожих командирів, котрі приймали участь в каральних операціях проти мирного населення. Два керівники найвищого командного складу ворожих армій Нацистського СА Віктор Люцце і Червоної Армії маршал Микола Ватутін, були знищені УПА.

Каральні війська СССР жорстоко розправлялися із мирними людьми, котрі матеріально і морально підтримували борців за волю, а також із членами родин воїнів УПА. Найжорстокіші катування зазнавали родичі воїнів української армії, котрі боролися в підпіллі із більшовизмом. В тому числі і родичі головного командного складу УПА. Так, вся родина Романа Шухевича, дружина і малолітні діти, були арештовані, піддані фізичним і моральним катуванням та утримувалися як заручники.

Окружний провідник Буковини «Недобитий» (сидить справа)
з групою бойових побратимів. Фото з яворівського архіву.

Мирне населення високо цінувало боротьбу УПА і всіляко підтримувало військові підрозділи УПА. Завдяки підтримці мирного населення та хорошій організаційній діяльності вищого командного складу, успішні бойові дії велися до початку 50-х років і були направлені виключно проти каральної системи СССР. 5 березня 1950 року ворожі спецслужби вистежили в с.Білогорща під Львовом Головнокомандуючого УПА Романа Шухевича з відділом особистої охорони. В нерівній битві з військами НКВД вони загинули, як Герої, знищивши чимало ворогів. Рівно через 3 роки, 5 березня 1953р. помер Сталін.

“Еней” – учасник референтури пропаганди Калуського окружного проводу УПА та “Олена” – друкарка

З 1950р. по 1954р. очолював УПА Василь Кук, котрий будучи раненим в бою попав в полон. Практично з початку 50-х років за рішенням головного проводу ОУН активні бойові дії згортаються, деякі формування розпускаються, а організаційна мережа переводиться в глибоке підпілля і основний напрям роботи зосереджується на пропагандивно-інформаційній діяльності. Левова частка найкращих сил ОУН та УПА отримує завдання легалізуватися, щоб в майбутньому підтримати та продовжити національно-визвольну боротьбу. Це завдання було успішно виконано і основні сили були збережені від повного знищення. Ці люди плекали ідею Української Державності протягом усього життя та передали її наступним поколінням. В наслідок чого у 1991 році постає Незалежна Українська Держава. Окремі відділи діяли включно до 60-х років.

Святкування Великодня в УПА 1946 рік , Карпати

Останній військовий обов’язок воїни УПА виконували в жовтні 1956 року коли сміливо боролися на кордоні з Венгрією, щоб допомогти Венгерському анти-комуністичному повстанню.

Українська Повстанська Армія була народною армією. Вона діяла в умовах бездержавності протягом багатьох років і повністю утримувалася народом.

13 Жовтня, 2017

“Українці” – остання пісня Кузьми, яка так і не зазвучала по радіо

Без перебільшення можна сказати, що Андрій Кузьменко зробив дуже багато доброго для України, змінивши серця українців.

Справжній патріот, який завжди казав правду та щиро вірив в наше краще майбутнє!

Послухайте так і не опубліковану останню пісню Андрія Кузьменка, яка звертається до кожного українця:

Джерело: uaua.world