Новини Львова та Львівщини
Відомий вірш Ліни Костенко “Осіннй день”, покладений на музику. Виконує українська співачка Ольга Богомолець.
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! — та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав — нема мелодій…
Неперевершене виконання пісні Володимира Івасюка “Я піду в далекі гори” у виконанні легендарної американської співачки українського походження – Квітки Цісик.
Пісня, яку хочеться слухати щодня…
Джерело: www.uaua.world
Для того, щоб почати цінувати свій час досить просто змінити календар. На який саме ви дізнаєтеся в цій статті.
Альберт Енштейн довів, що час – поняття відносне.
Втім, люди і без нього це давно відчували. Адже ніхто не буде сперечатися, що приємний час мчить з шаленою швидкістю, а нудний безглуздо тягнеться як черепаха?
Щоб хоч якось навести лад в цьому хаосі, і були придумані календарі. Дивишся на календар і відчуваєш себе впевнено і спокійно: ось сьогодні понеділок, завтра буде вівторок, а через два дні почнеться літо.
Проблема тільки в тому, що календарі – це теж досить відносно. Є календарі, які уповільнюють час, а є такі, які змушують його цінувати на вагу золота. Не вірите?
Ось візьміть, наприклад, старовинний відривний календар. Товстенна така пачка листів-днів, які неможливо навіть просто перегорнути. А потім закінчиться рік і ви повісите наступний. Якщо жити за таким календарем, то життя здається нескінченним. Днів в ній – не перелічити, куди поспішати?
Або ось, наприклад, звичайний кишеньковий календарик. Зручна річ, хоча теж не без недоліків. Дозволяє розпланувати своє життя на цілий рік.
Цілий рік?! А далі що?
А далі діставайте наступний календарик і починайте спочатку.
Як бачите, у всіх цих способів відліку часу є одна істотна проблема. Вони виривають з потоку часу один відрізок, в першому випадку день, у другому – рік, але не дозволяють поглянути на все ваше життя цілком. Вони інформують нас про те, який це день за рахунком від різдва Христового, але замовчують про те, який це день за рахунком у вашому житті.
Хоча для нас це набагато важливіше, чи не так?
І ось недавно на очі нам попався календар, який повністю вирішує всі проблеми з плануванням і мотивацією. Він просто геніальний і геніально простий. Подивіться самі.
Це життя людини тривалістю в 90 років (ми добрі, нам не шкода), показане у вигляді тижнів. Одна клітинка – один тиждень, кожен ряд складає черговий рік вашого життя. Саме так виглядає відпущений вам час. Вражає?
Але ще більш вас пройме, коли ви повинні надрукувати і замалювати вже прожитий час. А потім повісьте такий календар на кухні або покладіть на робочому столі і почніть зафарбовувати кожний минулий тиждень. Для різноманітності і наочності можна відзначати особливо важливі події або періоди свого життя.
Виходить повна карта всього вашого життя розміром з аркуш А4, яка дає наочне уявлення про кінцівку вашого житті і допоможе цінувати кожний його тиждень.
Ви, ймовірно, хочете нас запитати, де ж на цьому календарі дні тижня, числа і місяці?
А чи так сильно вони вам потрібні? Можливо, ви не зможете відразу відповісти, яке сьогодні число, зате будете точно знати, що зараз йде п’ятий тиждень тридцять третього року вашого життя. Яке ви всіма силами постараєтеся зробити незабутнім і прекрасним.
Адже кінець листа вже видно…
Джерело: Тутка
Брюховичі — одне з найкращих місць відпочинку поруч біля Львова, яке завжди вважалось “зеленими легенями” Львова, недаремно навіть на його гербі зображені три ялинки. Розташоване у зоні Розточчя, на Головному європейському вододілі.
У наш час Брюховичі — розвинена рекреаційна зона, тут є санаторій, готелі та ресторани (особливо багатьом львів’янам відома “Чебуречна”), спортивні майданчики, тенісні корти, два озера з пляжною інфраструктурою і, найголовніше, — чисте повітря, насичене запахом сосен.
Львів’янин Сергій Козак опублікував на каналі YouTube зняте з квадрокоптера відео Брюхович. Пропонуємо переглянути та насолодитись польотом!
У Львові у гіпермаркеті жінка намагалась розрахуватись фальшивою купюрою в 500 гривень. Про це повідомляє відділ комунікації поліції Львівської області.
Зазначається, що у Личаківський відділ поліції звернулась директор одного із львівських гіпермаркетів. Вона повідомила, що невідома особа в приміщенні торгового закладу намагалась заплатити за товар 500-гривневою банкнотою, яка має ознаки підробки. Працівники поліції встановили, що намагалася розрахуватися фальшивими гривнями 31-річна львів’янка. За її словами, сумнівну банкноту вона отримала в одному із пунктів обміну валют.
Купюра вилучена та відправлена на експертизу. Вирішується питання про відкриття кримінального провадження.
Зазначимо, шахраї не часто підробляють банкноти номіналом 500 гривень, адже вони в порівнянні з іншими мають більш високий рівень захисту, незважаючи на це, Нацбанк продовжує фіксувати випадки появи фальшивок.
Справжню купюру в 500 гривень можна відрізнити за наявністю мікровідтиску – трикутника з оком. На лицьовій стороні купюри номіналом в 500 грн в інфрачервоному світлі повинні бути видні: частина портрета Григорія Сковороди без обличчя, тобто волосся, піджак і контур шиї. Герб, так званий OVI-номінал у вигляді ромба праворуч від портрета, а також фрагменти слів “УКРАЇНА”, “П’ЯТСОТ”, частина великого номіналу і дві нижні точки тактильного опуклого знаку – для людей з ослабленим зором.
Під ультрафіолетовим світлом на купюрах можна побачити блискучу стрічку, а також додатковий знак з номіналом купюри. На підроблених – такого знаку немає. Така ж стрічка видна, якщо подивитися на купюру, підносячи її до світла.
Всього в грошовому обороті України є купюри номіналом 500 гривень зразків 2006 і 2015 років.
Як виглядає справжня купюра 500 гривень 2006:
Водяний знак – при перегляді на сонячних променях видно багатотонове зображення Григорія Скороводи.
При перевірці купюри на ультрафіолетовому обладнанні захисна стрічка стає синьо-жовтою.
При зміні кута нахилу банкноти ромб змінює колір з фіолетового на оливковий.
Захисна стрічка повністю занурена в купюру.
Зверніть увагу: на більшості підроблених банкнот зображення нанесені за допомогою поліграфічного друку.
Купюра, випущена в 2015 році, отримала додаткові рівні захисту. Проте, за період 2015-2017 років НБУ фіксував кілька випадків появи на ринку підробок. Вони були поганої якості, збувалися в невеликих магазинах і аптеках. В основному, шахраї користувалися довірливістю і недостатньою обізнаністю окремих громадян.
Як виглядає справжня купюра 500 гривень 2015 року:
Водяний знак (портрет Сковороди) проглядається на сонячних променях. З’явився додатковий елемент – позначення номіналу “500”.
Захисна плівка занурена в купюру, також на неї нанесли тексти і мікротексти.
SPARK-елементи – при розгляді банкноти під різними кутами деякі фрагменти будуть міняти колір від зеленого до синього.
Мікротексти видно тільки під збільшувальним склом.
Є флуоресцентний захист окремих фрагментів.
Наявні рельєфні елементи.
Якщо виникли сумніви щодо оригінальності купюри можна звернутися в НБУ, найближче відділення банку або в поліцію. Відповідно до законодавства буде проведено безкоштовне дослідження.
Додамо, згідно з Кримінальним кодексом, за виготовлення, зберігання, розповсюдження, збут підроблених грошей передбачене покарання від трьох до семи років позбавлення волі.
Джерело: lviv.vgorode.ua
Група львівських відеоблогерів за допомогою дрона зняли відео про найбільший район Львова Сихів. Автори опублікували відео на YouТube-каналі Blog360, пише Zaxid.net.
Вони показали найвідоміші об’єкти Сихова, зокрема кінотеатр ім. Довженка, церкву Різдва Пресвятої Богородиці, Львівську духовну семінарію УГКЦ, оптовий ринок «Шувар» та розворотне кільце трамваю №8 біля «Санта-Барбари».
«Ми продовжуємо знімати відео про Львів і розпочали нову рубрику, присвячену районам міста. Ми хочемо показати не лише історичний Львів, а розкрити особливість усіх частин міста з висоти пташиного польоту», – сказав ZAXID.NET співавтор відео, спортивний журналіст Любомир Кузьмяк.
Blog 360 – це україномовний проект про подорожі Україною та світом, заснований у 2016 році. Його мета – створення якісного україномовного і цікавого контенту про туризм.
Засновниками Blog360 є львівська журналістка Мар’яна Романяк, її брат юрист Володимир Романяк, юристка Вікторія Онифришин, інспектор патрульної поліції Льовова Мар’ян Шпитак. Пізніше до команди долучився спортивний журналіст Любомир Кузьмяк.
Нагадаємо, у липні вони опублікували нічне відео про храми Львова. Раніше у Blog 360 також були опубліковані відео про різні міста Західної України.
1. Дара Корній «Гонихмарник»
Роман про дівчинку, що живе на піддаші, у художній майстерні старого міста. Фантазійна історія кохання.
2. Юрій Андрухович, «12 обручів»
Історія про львівську легенду – Ігоря-Богдана Антонича. Переплетіння сучасності та Антоничевих часів і намагання зрозуміти велику любов поета до міста, в якому його спіткала смерть.
3. Юрій Винничук, «Танґо смерті»
Винничук описує місто у двох періодах – довоєнному та у наш час. Сюжетні лінії героїв двох історичних етапів тісно переплітаються один з одним, не залишаючи читачу шансу відволіктись.
4. Андрій Курков, «Львівська гастроль Джимі Хендрікса»
Роман, у якому над сухопутним Львовом літають чайки, і в місті часом пахне морем. Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили… американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса.
5. Роман Іваничук, «Манускрипт з вулиці Руської»
Жива історія Львова, записана влучно і цікаво. Книжка була написана після того, як Іваничуку до рук потрапив справжній манускрипт, знайдений під час ремонту на вулиці Руській.
Читайте також: Книги про Львів, які варто прочитати
Кожен українець, опинившись в Чикаго, не може не скористатися нагодою і не побувати в Українському Селі – невеликому оазисі нашої національної культури в США.
Tochka.net розповідає, що варто подивитися і куди піти в Ukrainian Village.
Цей район Чикаго українці та вихідці зі Східної Європи почали заселяти ще XIX столітті. Спочатку український район і виглядав як село, але вже в XXI столітті Ukrainian Village змінилося до невпізнання. З’явилися новобудови, музеї, кафе, культурні центри. На даний момент в Ukrainian Village проживає близько 15 тисяч українців, а також поляки, італійці і мексиканці. За даними американських експертів, цей район Чикаго є найбільш бажаним для життя серед американців.
Ukrainian Village знаходиться недалеко від центру Чикаго, на машині дістатися можна за чверть години. Тут розташовані акуратні будинки невеликої поверховості, затишні квартири і хороші школи. За словами місцевих жителів, ціни на нерухомість тут дуже високі. Двоповерховий будинок може коштувати близько мільйона доларів, в той же час оренда квартири обійдеться більше тисячі дол. на місяць.
У Ukrainian Village є вулиця, на якій розташовані магазини, що продають товари українського виробництва. Також у багатьох місцевих кафе і ресторанах подають українські страви.
В українському районі Чикаго є чотири православні церкви: Церква святого Миколая, Собор святої Трійці, Собор Святого Володимира та Ольги та церква святого Йосипа. На свята тут багатолюдно.
У Ukrainian Village розташовані Український національний музей, Український інститут сучасного мистецтва, старі будівлі різних організацій діаспори. Для чиказьких українців це справжній архів спогадів, оскільки тут зберігаються традиційні українські предмети: вишиванки, фотографії, книги і навіть булава. В інституті українського сучасного мистецтва регулярно проводяться виставки українських художників.
Відпочинок і відвідування Ukrainian Village не з дешевих. Туристи рекомендують зупинятися в інших передмістях Чикаго. За словами місцевих жителів, обід в одному з місцевих кафе на двох обійдеться майже в 2 тисячі грн. Сувеніри теж дорогі, тарілка з орнаментом може обійтися у півтисячі гривень, в той час як в Україні її можна купити за більш помірну ціну.
Жителі Ukrainian Village – надзвичайно гостинні люди. Тому якщо почуєте українську мову на вулиці – не соромтеся, підходьте і знайомтеся, і вас відразу покличуть в гості!
Тільки так можна побачити, як чітко дотримуються національних традицій емігранти, – інтер’єр будинків всередині виконаний в народному стилі, на столі завжди стоять традиційні страви.
Редакція сайту Тіні Забутої Галичини продовжує ділитись цікавими матеріалами. На цей раз вони розповідають про маркування колишніх бомбосховищ у Львові.
Під час нацистської окупації Львова з 1941 по 1944 роки, німці створили бомбосховища в підвалах по місту. До сьогоднішнього дня ми ще можемо побачити деякі написи на стінах, а саме букви “NA” і стрілку, що вказує на схованку. Згідно з Вікіпедією, “NA” (від “Notausgang”) позначали аварійні виходи.
Більшість маркувань, які я знайшла, були на будинках, збудованих у стилі конструктивізм у міжвоєнний період. Мабуть тому, що ці будинки були новішими і відповідно міцнішими в порівнянні зі старими австрійськими.
Радіо Максимум продовжує рубрику про українську музику, де ви почуєте улюблені пісні різних періодів. До вашої уваги добірка треків 60-х, які чи не кожен з нас знає напам’ять. Ловіть потужну порцію ностальгії!
У 60-х на українську сцену виходять такі легендарні співаки, як Дмитро Гнатюк, Валентина Купріна та Василь Зінкевич, а свої шедеври створюють композитори Мирослав Скорик, Олександр Білаш та Анатолій Горчинський. Епоха розвитку української музики залишила нам справжні взірці пісень, які ми співаємо донині. Насолоджуйтеся!
Чорнобривці
Українська пісня, яка й досі залишається популярною. Музику до “Чорнобривців” склав Володимир Верменич, автором слів став поет Микола Сингаївський. Вперше цю пісню виконали в 1960 році, і відтоді вона звучить з вуст різних артистів.
Дуже проникливо про найріднішу людину в світі. Нашим матусям присвячується…
Як тебе не любити, Києве мій!
https://www.youtube.com/watch?v=H_ciO8b096c
Пісня, написана в 1962 році, у 2014-му стала офіційним гімном столиці України! Музику до неї Ігор Шамо написав лише за одну ніч. А ось слова Дмитро Луценко складав майже місяць. Спочатку народився другий куплет, а ось знамениті рядки “Як тебе не любити, Києве мій” Дмитро Омелянович довго не міг придумати. Він шукав рефрен, ходив і постійно наспівував мелодію. Якось під час прогулянки містом Луценко почув, як молодий хлопець сказав дівчині: “Як тебе не любити!”, а поет додав: “Києве мій”.
Така-от історія народження цього легендарного хіта.
Два кольори
Вірш Дмитра Павличка знає кожен українець саме завдяки тому, що його слова поклали на музику. Йшов 1964 рік, композитор Олександр Білаш був з поетом на з’їзді комсомолу, а перед ними сиділа жінка з накинутою на плечі хусткою: на чорному тлі – червоні троянди. Павличко й Білаш звернули на це увагу, перезирнулися і миттю поїхали зі зборів до Будинку творчості у Ворзелі, де написали свій шедевр “Два кольори” буквально за півгодини!
https://www.youtube.com/watch?v=JP2VMMYncY8
Актуалізувалася пісня під час подій на сході України в аранжуванні гурту “Кому Вниз”.
Намалюй мені ніч
У свій час “Намалюй мені ніч” мало не щодня звучала по радіо чи телебаченні та навіть виборювала звання найкращої пісні року. Автором цих романтичних слів був письменник Микола Петренко, а от музичних варіантів пісні було два. В Україні популярним став варіант із музикою Мирослава Скорика, а от за кордоном, зокрема, у Канаді, більше знали варіант Богдана Весоловського.
Ось варіант Скорика:
А ось Весоловського:
Який вам більше до вподоби?
Черемшина
Взірець української лірики. Цю пісню-романс про закохану у вівчаря дівчину склали Василь Михайлюк (музика) та Микола Юрійчук (слова). Послухайте “Черемшину” у виконанні Квітки Цісик, до мурашок…
Ясени
Журлива пісня, слова якої написав поет Михайло Ткач, а музику склав композитор Олександр Білаш. А що вам нагадує босоноге дитинство?
…Ясени, ясени,
Бачу вас за селом край дороги,
Бачу вас у красі,
Коли світиться ранок в росі.
Ви приходите в сни,
Як дитинство моє босоноге,
Ви приходите в сни,
Кучеряві мої ясени…
https://www.youtube.com/watch?v=-xUeomagYUk
На долині туман
Ця пісня Василя Діденка та Бориса Буєвського вже давно стала народною, що ще більше показує її українську душу. Неймовірний опис природи і, звісно, двох закоханих не залишить вас байдужими!
https://www.youtube.com/watch?v=Q-n8IJNZVHs
Не топчіть конвалій
Ще один шедевр від Мирослава Скорика, створений в 1963 році. Пісня “Не топчіть конвалій” стала першим українським твістом, та ще й дуже популярним. Зацініть:
https://www.youtube.com/watch?v=dE-oM0Q8Jvs
Червона троянда
Пісня нашого дитинства відома у виконанні Валентини Купріної. Цей шлягер XX століття створив композитор Анатолій Горчинський, слова написав Леоніда Татаренка. Даруйте своїм коханим не лише червоні троянди, а й пісні про них =)
Може, я тебе вигадав
Ще одна пісня від невтомного тандему Анатолія Горчинського та Леоніда Татаренка. Проникливо й лірично, насолоджуйтеся!
Діліться своїми улюбленими українськими піснями 60-х у коментарях, а вже наступного тижня ми підготуємо для вас добірку з 70-х. Не пропустіть!
Джерело: Радіо МАКСИМУМ