«Я працював на Стіва в Apple. Розповідають багато історій про те, як Стів наїжджав на випадкових людей і сварив їх. Таким міг бути Стів до Apple 1997 року. Я помітив, що чим більше він від тебе очікував, тим інтенсивнішою могла бути його взаємодія з тобою. Він міг притримати тобі двері або поступитися в черзі за салатом в їдальні. Він не атакував і не принижував випадкових людей. На це завжди була причина, і ця причина, як правило, грунтувалася на його очікуваннях. Якщо ти не виправдав їх – тебе ставили до відома, – пише Джин Рейган, колишній співробітник Apple.
Більшість людей, яким Стів робив зауваження, потім поверталися з продуктом, який він хотів бачити. Можливо, це не найкращий спосіб мотивувати співробітників, але він був ефективним і не настільки жорстоким, як це зазвичай зображують».
Голена голова
У Стіва Джобса було довге волосся, коли він поїхав до Індії, але коли він повернувся – його голова була гладко виголена. І ось як це пояснив він сам:
«Я прогулювався в Гімалаях і набрів на якийсь релігійний фестиваль. Там був баба, свята людина, з великою групою послідовників. Я вчув смачну їжу (баба щось їв). Давно я нічого подібного не нюхав, так що я вирішив засвідчити свою повагу і заодно пообідати.
З якоїсь причини, угледівши мене, цей баба, який просто сидів там і їв, наблизився до мене і вибухнув реготом. Він не розмовляв англійською, а я знав хінді зовсім трохи, і коли ми розмовляли, він просто заходився від сміху. Потім він схопив мене за руку і потягнув вгору по гірській стежці. Це було кумедно, тому що сотні індійців приходили здалеку, щоб побачитися з цією людиною на десять секунд, а я просто захотів їсти, і ось він вже тягне мене своєю дорогою.
Ми підіймалися на ту гору півгодини, а там був такий маленький і симпатичний ставок. Тоді він занурив мою голову в воду, дістав бритву з кишені і почав голити мені голову. Я сторопів. Мені 19 років, я в чужій країні, в горах Гімалаїв, якийсь строкатий баба-індієць витягує мене з натовпу, веде на гору і голить голову. Я до сих пір не розумію, навіщо він це зробив».
Тато і ресторан
Коли в 80-х Стів і його рідна сестра Мона нарешті зустрілися, вони стали шукати свого батька. При зустрічі батько похвалився Моне, що у нього є власний ресторан у Кремнієвій Долині. «Навіть Стів Джобс тут обідав. О так, він залишав відмінні чайові», – сказав він, поняття не маючи, що Стів Джобс – його власний син.
iPod і міхури
Коли розробники створили перший прототип MP3-плеєра iPod, вони принесли свою роботу Стіву Джобсу на затвердження. Він погрався пристроєм, ретельно його досліджував, зважив на долоні і відразу відмовився. Плеєр був занадто великим.
Розробники пояснили, що зробити його меншим неможливо. Джобс секунду мовчав. Потім встав, підійшов до акваріума і кинув iPod у воду. Коли пристрій торкнувся дна, він випустив кілька бульбашок повітря. «Там є бульбашки, – пробурчав Джобс. – Значить, там є місце. Зробіть його меншим».
Авто без номерів
Мало хто знає, що Стів Джобс був власником автомобіля Mercedes Benz SL55 AMG, на якому він постійно пересувався. Свого часу це авто було одним з найшвидших на дорогах. У транспортного засобу винахідника iPhone була одна примітна особливість: у нього не було номерних знаків. Джобс знайшов лазівку в законі про транспорт штату Каліфорнія. Будь-яка людина після покупки нової машини, зобов’язана протягом 6 місяців прикріпити виданий номер на транспортний засіб. Джобс домовився з лізинговою компанією про те, що вона буде міняти його Mercedes SL55 AMG кожні 6 місяців на абсолютно таку ж модель, тільки нову.
Український танцюрист у жанрі брейк-дансу (бі-бой), відомий під псевдонімом Lussy Sky, буде змагатися з найкращими танцюристами світу в рамках Світового фіналу 14-го міжнародного змагання Red Bull BC One. Про це пише Радіо Максимум.
Відбіркові турніри, що передували фіналу, проходили більш ніж у 30 країнах світу. Трансляція грандіозного заходу буде вестися на Red Bull TV.
Очікується, що у фіналі візьмуть участь 16 найкращих танцюристів, у числі яких чемпіон Issei з Японії (2016 рік), колишні чемпіони Menno з Нідерландів (2014 рік) і Wing з Південної Кореї (2008 рік). Український танцюрист Lussy Sky (львів’янин Олександр Гатин-Лозинський) захопився брейк-дансом у 2006 році. Через три роки тренувань він став брати участь у національних змаганнях.
А у 2012 році він відправився на перший європейський турнір, де продемонстрував свій стиль з елементами футворку. “Для мене кожен батл – як фінал. Я викладаюся на повну силу і завжди залишаюся впевненим у собі, коли виходжу на танцпол”, – зазначив українець.
Що ж стосується журі, то в цьому році учасників битви з брейк-дансу будуть оцінювати Crazy Legs (США), Hong 10 (Південна Корея), Niek (Нідерланди), AT (Фінляндія) і вперше за всю історію змагання – український Бі-Бой Intact (Україна). Світова трансляція стартує 4 листопада о 21:00 у прямому ефірі на на Red Bull TV і на сайті.
Національний академічний оркестр народних інструментів України, НАОНІ України створено у 1969 році як Орке́стр Наро́дних Інструме́нтів Украї́ни. Перший концерт відбувся 12 квітня 1970 року на сцені Національної опери України.
В оркестрі нараховується близько 40 народних інструментів — бандури, цимбали, кобзи, скрипки, басоля, ліра, тилинка, зозульки, свиріль, козобас, сурма, козацька труба, бугай, флояра, полтавський ріжок, дуда, дримба, рубель і качалка, бубон, береста та ін., що робить оркестр унікальним у світі.
“Rolling in the deep” у виконанні Національного академічного оркестру народних інструментів
Ми вирішили запитати яким бачать своє місто люди, які знають в ньому майже кожний куточок. Що їх приваблює, як вони надихаються у своєму місті, де п’ють каву і куди забігають задля швиденького перекусу.
Про все це і навіть більше ми запитали у кращих ексурсоводів країни – Львів, Харків, Київ, Одеса, Ужгород, Тернопіль, Дніпро та Херсон розкрилися нам по-новому. Шукайте й ви новий погляд на ці міста у відповідях гідів.
Рекомендації від екскурсоводів куди піти та що подивитися в різних містах України
Львів — ПЕТРО РАДКОВЕЦЬ
Фото photo-lviv.in.ua
Найкрасивіше місце для вечері у місті?
Як на мене, то дуже гарне місце — це ресторан «Галушко», де всі страви готують у пічці. Але найголовніше — це те, що у Львові дійсно є величезний вибір ресторанів і все залежить від смаків та настрою кожної людини.
Куди заскочити на перекус?
Якщо треба швидесенько десь поїсти, то все місто обожнює пиріжкову навпроти головної пошти, яка працює вже дуже довгий час. Ще коли я працював у бібліотеці, я приходив сюди на обід та брав каву з молоком і декілька пиріжків з горохом та маком. Взагалі-то тут безліч різних смаків і кожний треба скуштувати.
Де найсмачніша кава?
«Золотий дукат» — ось де багато видів кави! Тут також застосовують грайливий спосіб для вибору кави: ви обираєте колір з цілої палітри, а потім вам готують певний тип кави, що асоціюється з кольором. Результат завжди влучний. Але я всім раджу спробувати каву під назвою «Гаркаві».
Гаркавий це людина, що не вимовляє літеру “р”. Тому до цієї кави є допис:
«У Львові є два брата, що дуже люблять Львів і багато про нього розповідають та пишуть. Петро та Іван обидва гаркаві.»
Приємно пити каву названу на честь мене. «Гаркаві» — це наш з братом літературний псевдонім.
Які локації ідеально передають дух міста, на Вашу думку?
Площа Ринок, Пагорб Високого замку, ділянка на самому верху Ратуші та й взагалі будь-яка локація, з якої відкривається панорама на все місто та можна побачити на власні очі весь цей дивовижний масштаб.
Ще хочу нагадати про справжню перлину дерев’яної архітектури — церкву Святої Трійці 16 сторіччя на Сихові.
Хочу зауважити, що кожний район Львову має свої особливості — їх тільки треба помітити. А для всіх в мене є одна лірична рекомендація: коли ви приїжджаєте до міста Лева, вдихніть повітря, просякнуте ароматом кави, послухайте музику, яка застигла в архітектурних формах, і вам відкриється багато львівских таємниць.
Куди ви самі йдете, коли вам потрібне натхнення або треба розслабитися?
Це Шевченківський гай. Коли ми з дружиною вчилися в інстітуті, ми завжди разом йшли туди, бо там було файно читати підручники та конспектувати. У цьому гаю ніколи нема караванів людей — тут і досі дуже затишно!
Київ — СОФІЯ ГРАБОВЕЦЬКА
Фото dariamyronets.com
Найкрасивіше місце для вечері у місті?
Коли тепло — треба йти до «Тераса», а коли стає холодно — я обираю «Under Wonder».
Куди заскочити на перекус?
Дуже рекомендую «СупКультура» — смачненькі супи з категорії «швидко та ситно». Також можна піти до «Салатейри», а якщо знаходитесь близько Золотих Воріт — біжіть до «Ярослави». Цей заклад вже став легендарним, бо тут такііііііі пиріжки!
Де найсмачніша кава?
Занотуйте собі десь цей перелік:
«Розумна кава»,
«Світ кави»,
«Fair Finch»,
«Kachorovska Store & Cafe»,
cocktail-espresso bar «Душа», де найкращий цитрусовий раф і неймовірна атмосфера.
Які локації ідеально передають дух міста, на Вашу думку?
Для мене є 5 місць, де можна відчути «той самий Київ» — Набережна біля Дніпра, Золотоворітський сквер, Пейзажна алея (або Пейзажка, як ми її кличемо), Старокиївська гора та Шевченківський парк.
Куди ви самі йдете, коли вам потрібне натхнення або треба розслабитися?
Коли хочу заспокоїтися, йду до чарівної дзвіниці Софїї Київської, а потім вкотре насолоджуюся красою її внутрішнього двору. Іноді йду до Рибальского мосту, де відкривається майже одеський краєвид. Також люблю блукати маленькими двориками на вулиці Ярославів Вал, або беру каву та без поспіху насолоджуюсь прогулянкою вузенькими вулочками Подолу.
ОДЕСА — Олександр Бабіч
Найкрасивіше місце для вечері у місті?
Найкрасивіше місце для вечері — це мій балкон. В мене дуже файно: у старому одеському дворику, де в’ється виноград по стінці з ракушняку, ще й можна робити барбекю на мангалі. Тоді весь двір знає, що я приймаю гостей та в мене є м’ясо. ?
Мені також подобаються інтер’єри ресторанів «Дача» та «Гоголь-Моголь».
Куди заскочити на перекус?
Заради смачного перекусу треба йти до «Фіш і Кіш» та «Тьотя Мотя».
Де найсмачніша кава?
Смачну каву в Одесі можна знайти у вуличних пересувних кава-машинах. Сидіти собі на Приморському бульварі та дивитися на море, тримаючи паперову чашку кави у долонях.
Які локації ідеально передають дух міста, на Вашу думку?
Приморський бульвар, Валіховський провулок, бульвар Жванецького, вулиці Пушкінська та Маразлієвська.
Куди ви самі йдете, коли вам потрібне натхнення або треба розслабитися?
Якщо треба відпочити та натхнутися — йду спати вдома. Або їду на дачу влітку до Лесків (5 км від Одеси). Дуже полюбляю парк Шевченко — алею біля моря. Там мені затишно та неспішно.
УЖГОРОД — Віктор Опаленик
Найкрасивіше місце для вечері у місті?
Це ресторан «Кухня» — дуже елегантне та приємне місце. Ціни дещо перевищують загальноужгородські, але це також створює свій шарм.
Куди заскочити на перекус?
Немає кращого місця для перекусу ніж фуд-трейлер «Їж Двіж». Якщо існує місце, де бургери і хот доги роблять з душею, то це воно. Мені здається, це найкращі бургери в Ужгороді.
Де найсмачніша кава?
Якщо кава, то це «Eat me». Асортимент часто змінюється і є маса цікавих сезонних напоїв.
Які локації ідеально передають дух міста, на Вашу думку?
Найкраще передають дух міста екскурсоводи. Але звісно існують також і певні локації. Це перехрестя вулиць Корзо і Волошина.
В одній точці зустрічаються різні історичні епохи, народи і мови, тут панує сам дух міста. Це є і Ужгород. Його суть.
Також це Центральний ринок на площі Корятовича. Тут гомін не тихне ні на мить. Люди купують та продають овочі і фрукти з власного господарства, солодощі з сусідніх країн та багато інших продуктів. Нічого не придбав? Не був в Ужгороді!
Куди ви самі йдете, коли вам потрібне натхнення або треба розслабитися?
Колись над Ужгородом була невеличка скеля, на якій можна було сховатись від шуму міста. Нажаль, тепер там збудували маєток, тому пробратися туди практично неможливо. І тепер все набагато банальніше. Моє найулюбленіше місце — це Липова алея. Вона чудова цілий рік, хоч там і багато народу зазвичай.
ХЕРСОН — Олексій Білецький
Найкрасивіше місце для вечері у місті?
Тут можна дуже довго розповідати. Спочатку треба визначитися з порою року. Якщо це період з жовтня по квітень, то безсумнівно треба йти до прекрасного ресторану «Ностальжі». Це один із найстаріших ресторанів у Херсоні.
Тут душевно, колоритно, затишний інтер’єр, багато старовинних речей, у кожній залі на вас чекатиме потріскуючий камін з дровами. В меню представлена локальна кухня: рапани, мідії, устриці, багато овочів та домашньої бринзи, щербет з кавуна та інші страви.
А якщо ви приїхали до нашого «південного тепла», коли +40 «в тіні», то гарний варіант — це ресторан «Тераса». Локація сама говорить за себе — берег Дніпра, вихід на причали і містки, куди можна пришвартуватися на яхті, поїсти, попити і знову відправитися у подорож. Взагалі-то, я дуже полюбляю вечеряти на яхті — це так по-херсонські. Парус, лабіринти річок та протоків, сирне фондю, вино, а потім закутатися в плед — це так чарівно!
Куди заскочити на перекус? Де найсмачніша кава?
Для перекусу з пивом — «Требуйте везде», «Рок Бургер», «Гашек», «Клюква».
Якщо перекус з чаєм та кавою — кав’ярня «Коко» та «Год Шот».
Які локації ідеально передають дух міста, на Вашу думку?
Увесь старий центр, що займає 8 на 8 кварталів, а може й більше, передає той самий справжній дух міста. Старі садиби, затишні дворики, під’їзди з мармуровими сходами, ковані ворота, ліпнина, тінисті сквери.
На жаль, не все тут приведено до ладу або відзначено увагою та любов’ю місцевих жителів. У цьому районі дуже важливо не просто дивитися, але й бачити та слухати правильні історії, аби правильно все зрозуміти. Адже дуже часто буває так, що ти минаєш якесь місце мимохідь, але не помічаєш або не розумієш його. Коли ти пізнаєш той куточок, одразу з’являється повага до нього і до всього міста. Вважаю, що тільки так можна будувати майбутнє.
Куди ви самі йдете, коли вам потрібне натхнення або треба розслабитися?
Знову-таки, мене надихає яхта та старе місто, а ще … стара херсонська фортеця. Коли дивишся на те, що залишилось, але знаєш, яким воно насправді було грандіозним та величним, і яким воно може стати для жителів та гостей міста, якби було створено новий міський простір з історичним підгрунтям (нехай не швидко, але це можливо) — це мене також надихає.
Ще частіше натхнення приходить саме під час екскурсії. Тай взагалі треба подорожувати — на один або декілька днів, по своєму регіоні або в інший кінець України. Пройдіть навіть 20 хвилин від свого будинку — це вже пригода. Натхнення завжди всередині, а не ззовні, тому його можна знайти де завгодно.
Харків — ВАЛЕРІЯ КУЛЬШИЦЬКА
Фото kraina-ua.com
Найкрасивіше місце для вечері у місті?
Дуже класне місце для вечері, як на мене, наш файний ресторан «Пластілінова Ворона». Він розташований на головній вулиці (Сумська), в історичному будинку 1914 року, де колись був доходний будинок страхового товариства «Саламандра». Будинок має два фасада на двох вулицях, обидві можна розглядати, відкривши рота.
Але (!), треба знати пароль на вхід, і у цьому є схожість з відомою львівською «Криївкою».
Куди заскочити на перекус?
Просто перекусити — я всім вказую на маленьку пиріжкову, ледь видну в стіні найстарішого нашого монастиря — Свято-Покровського, збудованого ще за часів фортеці, коли наше місто було одним з низки укріплень. Придбайте собі пиріжка, з м’ясом або з горохом, та з’їжте його, сидячи у самому центрі, поряд з пам’ятником Григорію Сковороді, мегазіркою Харкова.
Де найсмачніша кава?
А каву пити треба з переходу метро, заклади однієї мережі мають назву “Андеграунд”. Це буде дуже «по-місцевому», як усі. Хіба може бути щось краще, ніж бути місцевим!
Які локації ідеально передають дух міста, на Вашу думку?
Чи ви знали, що в нашому місті немає локації, яка б точнісінько відображала «дух міста»? Бо Харків — складне і чомусь нетуристичне двохмілйонне місто, яке помилково вважається сірим та чисто функціональним. Але.. Підіть у наш сад Шевченко, до «каскада». Там можна сісти або стояти, та дивитись у даль. Їсти горішки, придбані у бабці, або пити каву чи щось міцніше. Думати — ось про що моє місто Харків.
Куди ви самі йдете, коли вам потрібне натхнення або треба розслабитися?
Відповідаючи відверто, якщо я йду кудись вілицями мого міста, щоб набути наснаги, то це буде, безперечно, вулиця Конторська. Кожен будинок з тих, які не мінялися вже більше як сто років, хвилює та водночас заспокоює. Ця вулиця тягнеться уздовж річки, можна вийти до води — а вода все відносить далеко.
ТЕРНОПІЛЬ — Оксана Ленчук
Фото facebook.com/oksana.lenchuk.3
Найкрасивіше місце для вечері у місті?
Готельно-ресторанний комплекс «Сапсан».
Куди заскочити на перекус?
Однозначно до “Private Club Лисий».
Де найсмачніша кава?
Мені дуже подобається “Кав’ярня на Валовій».
Які локації ідеально передають дух міста, на Вашу думку?
Я вважаю що це Набережна тернопільського ставу, вулиця Валова та бульвар Шевченка.
Куди ви самі йдете, коли вам потрібне натхнення або треба розслабитися?
Натхнення я зазвичай шукаю у бібліотеці чи в архіві. За розслабленням йду в театр чи в «Бункермуз».
ДНІПРО — Віктор Єкшов
Найкрасивіше місце для вечері у місті?
Оскільки полюбляю все українське, то вважаю найбільш затишним, романтичним місцем позаміську гостерію «Хата Подопригора».
В козацькому селищі Обухівка, що в кілометрі від міста, знаходиться ресторація, у якій поєднані мотиви національного світогляду з сучасними європейськими поглядами на кухню. Недарма на сволоці в гостерії вирізьблені рядки з Шевченка «чужому научайтесь й свого не цурайтесь».
Тут гарно перетинаються сучасні інтер’єри ресторану з народними орнаментами та образом української печі як глибоким символом рідної хати та в цілому українського роду. На внутрішній території садиби можна побачити навіть репліку кам’яної баби на кургані, що нагадує нам про українські степи. А сам курган насправді є погребом, у якому зберігаються найкращі зразки кухні домашньої.
В центрі міста Дніпро такого серйозного, не «шароварного», підходу до національних традицій серед інших ресторацій я не зустрічав.
Куди заскочити на перекус?
Насправді перекусити в Дніпрі можна будь де. Бо центр міста переповнений різноманітними кав’ярнями та закладами швидкого харчування, які через свою кількість зрівнюються в сприйнятті та відрізняються, на мій погляд, лише краєвидами з вікон.
Водночас трохи далі від сучасного центру є дуже якісні ресторації, такі, як, наприклад, ірландський паб «Банка», який подає до столу ніжні стейки й має в своєму оригінальному арсеналі напоїв вельми смачні настоянки.
Де найсмачніша кава?
Є на вулиці Європейській (якщо рухатися вбік Січеславської Набережної) затишна й дуже комфортна кав’ярня «The Atelier», де на вас чекає якісна кава, презентована з усіх районів світу від Індонезії до Африки та Південної Америки.
Ще нещодавно обсмажувачі гарної кави не мали можливості постачати її до України напряму, тепер ситуація змінилася. Засновники кав’ярні Дмитро та Артем Яворські є провідниками цілої філософії кави, що з’явилася та поширюється світом в останні роки, й наближує останню за гастрономічними якостями до вина та інших вишуканих напоїв людства.
Які локації ідеально передають дух міста, на Вашу думку?
Мені здається, що такі локації ще чекають свого часу. Їх потрібно створювати саме тепер, коли українці масово почали самоусвідомлювати себе.
А відтак – можна вчитися поєднувати здобутки минулого з можливостями сучасного. Бо так сталося, що наше місто з кінця 18 століття активно заселялося десятками різних народів, і на даний момент маємо в Дніпрі мікс культур, за яким поки не бачимо єдиного цілого. Хтось вважає, що це і є особливість Дніпра.
Але, якщо трохи виїхати на околиці міста, то на стародавніх валах Кодацької чи Новобогородицької фортець одразу відчуваєш подих історії запорозького козацтва. Ці локації найближчим часом й розроблятимуться. Якщо ж ви – гість Дніпра, то найбільше вразить вас саме Січеславська Набережна! Тут переплетені історія та сучасність.
Куди ви самі йдете, коли вам потрібне натхнення або треба розслабитися?
Найбільше надихають саме береги Дніпра, бо навіть в занедбаному стані через каскад ГЕС річка Дніпро вражає…
А ще її неймовірно мальовничі притоки – Оріль та Самара, в міжріччі яких ще живе заповідна природа, а земля під ногами таїть величезну кількість старожитностей. Так сталося, що на берегах Дніпра завжди мешкали люди. Вони лишили після себе величезний археологічний спадок, який вченим ще відкривати й відкривати.
Хотілося б, аби ці острівці незайманої природи з потаємними скарбами навколо нашого міста надихали дніпрян й допомагали їм пишатися своїми насправді давніми коріннями.
Матеріал підготувала Анастасія Кареба для ukraine-is.com
Радіо МАКСИМУМ продовжує знайомити вас з особливими українськими словами, які замінять надокучливий суржик у щоденному житті. Здивуйте рідних своєю багатою мовою!
Поповнюйте свій словниковий запас дивовижними українськими словами, вживайте їх на відпочинку і на роботі, і ви вразите людей своєю начитаністю. Гайда!
ЧЕПУРНИ́Й – чистий, акуратний, охайний; який завжди стежить за чистотою житла, за своїм зовнішнім виглядом. Не забудьте причепуритися і ви =)
КЛО́ПІТ – неспокій, хвилювання, тривога; робота, яку важко виконати. Не ускладнюйте своє життя і не беріть на себе зайвий клопіт, навіщо воно вам?
ЧИМЧИКУВА́ТИ – йти або дуже швидко, або дуже повільно. Уже потепліло, тому саме час чимчикувати на роботу пішки. Більше ніяких маршруток чи автівок!
ГАРМИ́ДЕР – вживається у значенні метушні, крику, шуму, словом, безладу. Знайома ситуація, погодьтеся!
ПОДЕ́ЙКУВАТИ – говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; передавати чутки, поголоски. Агов, а це, раптом, не ваша улюблена справа?
ОКА́ЗІЯ – дивний, незвичайний випадок, пригода; урочиста подія, здебільшого, непередбачувана, та головне – щоб приємна.
МЕТИКУВА́ТИ – так кажуть про здатність людини думати (а це не всі практикують). Ось ще гарні синоніми: мудрувати, кумекати, мізкувати.
НАПРО́ЧУД – вживайте це слово, коли хочете на чомусь зосередити увагу. Воно використовується в значеннях “надзвичайно”, “дуже добре”, “чудово”, “навдивовижу”.
ЩЕ Б ПАК – додайте експресивності сказаному та підкресліть значення потрібного вам слова цим вигуком. Вийде ефектно, рекомендуємо.
ГО́ДІ – те саме, що “досить”, “вистачить”. Годі сумувати та сидіти вдома, є значно цікавіші заняття, наприклад, вдосконалювати свою українську мову. Нумо за справу!
Ocтepiгaтиcь тeлeвiзopa i нe дивитиcь пoгaних фiльмiв
Пoгaнi фiльми дивитиcя — шкiдливo, як i пoгaнi читaти книги. Вoни змeншyють, a нe збiльшyють читaчa. Kpaщe вжe — кyдиcь y пapк, лic, нa oзepo, в кoнцepт. Бiйcя тeлeвiзopa, пoдивляйcя тiльки cпpaвжнiй мiнiмyм. Є тaкi хвopoби, якi нeпoмiтнo пociдaють людинy. Oднa з них — любoв дo тeлeпepeдaч.
Список книг, які радив Василь Стус прочитати своєму сину
Вірші Бориса Пастернака (цитата: «Це — геній. Вчи його вірші напам’ять, повторюй про себе — під кожен настрій, аби розжувати, розчовпати, що це геній. Який він майстер — душі!»)
Поезія Гете
Поезія Рільке
Л.Толстой «Дитинство. Отроцтво, Юність»
Селінджер “Над прірвою у житі“.
Оповідання В.Распутіна
І.Еренбург «Люди, роки, життя»
“Іудейська війна“ Ліона Фейхтвангера (це три великі прецікаві романи).
Іван Франко (вірші, велику прозу, поеми, особливо — “Мойсей“, “Похорон“),
Радіо МАКСИМУМ продовжує рубрику про українську музику, де ви почуєте улюблені пісні різних періодів. До вашої уваги перша добірка треків 90-х, які чи не кожен з нас знає напам’ять.
Дев’яності ознаменувалися справжнім бумом нових імен в українській музиці. Хтось з них став яскравою та довговічною зіркою, комусь пощастило менше. Пропонуємо вам згадати ті часи, коли ми кидали всі справи, щоб подивитися “Територію-А” або “Хмарочос”.
Брати Гадюкіни – Ми хлопці з Бандерштату
Одна з найпопулярніших пісень українського року. Львівський гурт “Брати Гадюкіни” підкорив Україну, яка щойно здобула Незалежність, цим шалено популярним хітом, а з легкої руки вокаліста Сергія Кузьмінського Львів отримав другу назву – Бандерштат.
Юрко Юрченко – Я йду
Справжній секс-символ українок Юрко Юрченко був незмінним лідером хіт-параду “Територія-А” у 90-х, даючи по кілька концертів на день. Його хіти “Я йду”, “В пустелі диких снів”, “Анжеліка” знав кожен з нас. Після довгих років забуття тільки зараз співак повернувся на сцену та взяв участь в “Х-факторі” разом зі своєю оновленою групою Yurcash.
Аква Віта – А тепер усе інакше
Піонери українського євроденсу. Саме пісня “А тепер усе інакше” зробила гурт “Аква Віта” надзвичайно популярним в Україні. Однак на музичному Олімпі дует з Кропивницького довго не протримався, і зараз про нього ні слуху, ні духу.
Іво Бобул – Якщо любиш, кохай
Легенда української естради Іво Бобул був мегапопулярним завдяки хітам “Душі криниця”, “Місячне колесо”, “Якщо любиш, кохай”, “На Україну повернусь”, “Скрипаль”, “Одна-єдина” та іншими. У 90-ті Іво Бобула називали секс-символом жінок “бальзаківського віку”. Співак і зараз веде активну концертну діяльність, нагадуючи про себе різними курйозами.
Скрябін – Танець пінгвіна
Саме цей хіт зробив гурт “Скрябін” популярним. Пісня “Танець пінгвіна” розгорнула нову сторінку українського шоу-бізу та буквально “підірвала” чарти радіостанцій. Автором слів і музики виступив наш улюблений Кузьма. У 1998-му вийшов однойменний альбом “Скрябіна”, тоді ж і відзняли “страшно веселий” відеокліп.
Вперше молода співачка Ірина Білик заявила про себе під час фестивалю “Червона Рута-89”. Однак популярність до майбутньої зірки прийшла на початку 90-х. Саме Ірина Білик була однією з перших артистів, що перейшли на українську. “Божевільна”, “Так просто”, “А я пливу”, “Країна”, “Просто літо”, “Одинокая”, “Ти мій” – ці пісні стали справжніми хітами 90-х. Зараз співачка перейшла на російську, та й хітів у неї значно поменшало, тож, залишається згадувати минулі.
Фантом 2 – Двоє
Івано-Франківський дует Романа Матіяша та Ольги Гречко стрімко увірвався у тогочасний шоу-біз. У свої кращі роки “фантоми” давали по 30 концертів на місяць та збирали стадіони. Утім, закінчилося все доволі прозаїчно – закохані розійшлись, а дует розпався.
Плач Єремії – Вона
Без цієї пісні не обходиться жодне застілля чи просто гарний відпочинок у компанії друзів. “Вона” від гурту “Плач Єремії” вийшла в альбомі “Най буде все як є…” 1995 року, і досі не втрачає своєї популярності. Автором слів, до речі, став поет Кость Москальць.
ВВ – Країна мрій
Учасники гурту “Воплі Відоплясова” випустили цю пісню в Австрії. Композиція із закликом шукати свою країну мрій стала візитівкою українських рокерів, а в 2004 році Олег Скрипка започаткував однойменний фестиваль етнічної культури, який відтоді проходить щороку.
Павло Зібров – Марина
Головний серцеїд України, який підкорив мільйони сердець своїми вусами, має в репертуарі не один народний хіт. Його шлягери “Марина”, “Женщина любимая” досі в ротації деяких радіостанцій. Саме в 1992 році Павло Зібров познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мариною, та написав для неї цей хіт. Зібров і досі активно гастролює та випускає нові, доволі несподівані, пісні. Скоро “Польська Залізниця Лова-Лова” перевершить усі попередні шлягери 😉
Сестричка Віка – То моє море
“Знахідка” фестивалю “Червона Рута” – епатажна та неординарна Віка Врадій. Вона сама писала тексти до своїх пісень і була “Сестричкою Вікою” для Братів Гадюкіних, поки не вирушила в музичне плавання самостійно. Записавши три альбоми у 1993 році, співачка поїхала з концертами до США, де й проживає досі.
The ВЙО – Зорі
Творчість дуету Мирослава Кувалдіна і Сергія Підкаури започаткувала стиль реґґі в Україні, і саме пісня “Зорі” стала маніфестом українських растафарі. При цьому The ВЙО залишається чи не єдиним адекватним реґґі-гуртом України й зараз. Респект!
Ольга Юнакова – Тель-Авів
Ще одна забута зірка 90-х. Ольга Юнакова родом зі Львова, і в ті часи вона була однією із найяскравіших співачок української естради. Щоправда, втриматися на музичному Олімпі їй так і не вдалося. Потім були не надто вдалі спроби заспівати російською та видати себе за юний талант. Урешті-решт – Юнакова загубилася серед інших попсових виконавиць.
Андрій Миколайчук – Піду втоплюся
Веселий босоногий хуліган Андрій Миколайчук був справжнім народним улюбленцем 90-х. Його пісні “Піду втоплюся”, “Підпільнік Кіндрат”, “Гори Карпати” чув кожен українець. Зараз Андрій Миколайчук живе в Києві, виховує онуків та іноді з’являється на публіці зі старими хітами. І хоча з моменту слави артиста пройшло понад 20 років, його досі впізнають на вулицях і просять автограф.
Народна артистка України Ніна Матвієнко, яка нещодавно відзначила 70-річчя, знялася у стильній фотосесії та розповіла про рецепти краси та молодості.
Артистка знялася для видання JS та у своєму інтерв’ю поділилася секретами краси, передає Дивись.info.
Про духовну красу
За словами Ніни Матвієнко, все, що ми бачимо на обличчі людини, йде із середини. «Щаслива людина завжди прекрасна. А щоби бути щасливою, потрібно навчитися прощати. Якщо тобі зробили погано, зашкодили — відпусти. Від того, що триматимеш образу всередині, гірше буде лише тобі», – ділиться співачка.
Про активність
«Ще один важливий чинник збереження молодості — підтримка активного способу життя. Я ніколи особливо не займалася спортом, але завжди багато працювала. Постійно була в русі, постійно на ногах. Репетиції, гастролі, концерти — усе це заміняло мені фітнес», – каже Матвієнко.
Про генетику
«У мене в родині всі жінки мають гарну від природи шкіру та сильне волосся», – розповіла Матвієнко.
Про воду
Як переконує Матвінко, вода є джерелом молодості шкіри й організму загалом. – «Я з великою пошаною ставлюся до цієї могутньої стихії. Перебуваючи поблизу моря, завжди подумки спілкуюся з ним. Є таке повір’я: щоби вода була ласкавою до тебе та зберігала твою красу, треба попросити її про це», – додала пані Ніна.
Сьогодні, першого листопада, у Львові стартує голосування за найкращі проекти Громадського бюджету.
Протягом 15 днів львів’яни можуть обирати два проекти – один великий і один малий, – які їм найбільше до вподоби. Автори тих проектів, які наберуть найбільше голосів, отримають наступного року гроші на їх втілення.
«Львівська газета» розповідає, де і як обрати проект та проголосувати за нього.
Де можна ознайомитись з проектами?
Цього року до голосування допущено 259 проектів. Ознайомитись з усіма ними можна на сайті lviv.pb.org.ua.
Нагадаємо, кошторис малих проектів може сягати 500 тисяч і вони здебільшого стосуються вирішення проблем, які актуальні для мікрорайону. Кошторис великих проектів може сягати трьох мільйонів і вони повинні мати загальноміську вагу.
Як проголосувати львів’янам?
Львів’яни, тобто особи з львівською пропискою або реєстрацією, можуть проголосувати з допомогою Bank ID на сайті lviv.pb.org.ua або gb.city-adm.lviv.ua (якщо ви офіційно зареєстровані у м. Львові, м. Винники, смт. Рудно, смт. Брюховичі та є власником платіжної картки ПриватБанк, Ощадбанку, ConcordBank, Банк Південний, А-Банк з підключеним інтернет-банкінгом або ЕПЦ).
У міській раді нагадують та наголошують, що ВankID — спосіб електронної ідентифікації громадян через українські банки. Обравши опцію «голосувати з BankID», ви надаєте системі разовий доступ до даних про ваші прізвище та ім’я та адресу проживання. Вона автоматично підтверджує особистість громадянина України, ви голосуєте. Важливо: cистема не отримує доступу до рахунку, не знімає гроші з рахунку, не перераховує гроші з рахунку. BankID просто ідентифікує особу.
Хто ще може проголосувати?
Голосувати може також кожна особа, яка народилася, вчиться, працює чи має нерухомість у Львові.
Віддати один голос за малий проект та один голос за великий проект у Центрах надання адміністративних послуг також можуть ті особи, які досягли 16-річного віку та відповідають одному з наступних критеріїв:
Підприємство, установа чи організація, де працює відповідна особа, зареєстроване у м. Львові, що підтверджується паспортом та довідкою з місця праці.
Особа навчається у м. Львові, що підтверджується паспортом та студентським квитком або іншим документом, що підтверджує факт навчання.
Особа володіє на праві власності об’єктом нерухомості у м. Львові, що підтверджується паспортом та витягом з відповідного реєстру прав власності.
Місце народження особи зареєстроване у м. Львові, що підтверджується паспортом або свідоцтвом про народження.
Центр надання адміністративних послуг м. Львова знаходиться за адресою:
пл. Ринок, 1 (вхід з бічної сторони Ратуші), Львів, Україна, 79006
Контактний телефон: 38 (032) 297-57-95
Територіальні підрозділи ЦНАП м. Львова:
Територіальний підрозділ ЦНАП м. Львова на вул. Шевченка, 374
Територіальний підрозділ ЦНАП м. Львова на вул. Ген. Чупринки, 85
Територіальний підрозділ ЦНАП м. Львова на вул. І. Виговського, 32
Територіальний підрозділ ЦНАП м. Львова на вул. К. Левицького, 67
Територіальний підрозділ ЦНАП м. Львова на пр. Червоної Калини, 72а
Територіальний підрозділ ЦНАП м. Львова на вул. М. Хвильового, 14а
Що відбувається далі?
Результати онлайн-голосування відображаються на е-сервісі «Громадський бюджет м. Львова» у режимі реального часу.
Результати голосування будуть відомі уже 16 листопада і їх можна побачити на сайті громадського бюджету Львова.
Після голосування Постійна комісія законності, депутатської діяльності та свободи слова, постійна комісія фінансів та планування бюджету на своєму спільному засіданні відповідно до результатів голосування формують рейтинг проектів та визначають перелік проектів, рекомендованих до фінансування за кошти громадського бюджету м. Львова.
Львівська міська рада своєю ухвалою затверджує перелік проектів, які будуть профінансовані за кошт міського бюджету м. Львів у 2018 році.
Нагадаємо, наступного року на проекти громадського бюджету міська рада виділить близько 20 млн грн., а точніше не менше 1% від бюджету розвитку. Проекти, які виносять на голосування громадські активісти та організації подавали до Львівської міської ради у період з 15 серпня до 15 вересня. Загалом цього року подали 296 проектів на загальну суму понад 236 млн. грн.
