Категорія: Цікаве

Опубліковано

Олеський замок – один із найстаріших в Україні (фото, відео)

Татари зі всіх боків оточили замок, вони напали несподівано і підступно. Якуб не знаходив собі місця. За вікном, у час страшної негоди і зливи, точилась битва за його фортецю. А тут, у сусідній кімнаті, в дружини почались перейми. Сьогодні мав народитись його син, якого назвуть Яном. Нарешті немовля закричало в руках повитухи. Баба якраз клала його на мармуровий стіл, аж раптом страшний звук пронизав весь замок. Грім був настільки сильним, що дехто з прислуги втратив слух. А мармуровий величезний стіл, на якому лежало немовля, розколовся навпіл…

Олеський замок – один із найстаріших в Україні

Олеський замок – один із найстаріших в Україні

Найстаріший замок

Ця історія – одна із багатьох легенд, якими пізніше обросте та визначна подія 1629 року. То був день народження одного з найвидатніших польських королів Яна ІІІ Собєського. А відбувалось все у стінах славного Олеського замку. Кажуть, саме від того дня замок переслідують різні нещастя. Землетрус та численні пожежі, напади чужинців та руйнування. А скільки біди архітектурній пам’ятці приніс знайдений в одній з кімнат замурований скарб. Через це шукачі коштовностей почали нещадно нищити дорогі настінні розписи і старовинні каміни та підлоги…

Відновлений із попелу і розвалин, Олеський замок сьогодні залишається найстарішим зі збережених замків Львівщини. Має замок і своїх привидів. Адже історія його налічує багато століть, немало інтриг, подій та життєвих історій.

Олеський замок – один із найстаріших в Україні

Ключ до Червоної Русі

Олеський замок стоїть на 50-метровій горі. Кажуть, через це місце колись проходив Чорний шлях. Той, з якого татари, спершу ховаючись у темних лісах, нападали на українські землі. А неподалік було легендарне Пліснеське городище (так звана Галицько-Волинська Троя).

Відомо, що вже на початку XIV століття тут існував замок. Татари часто нападали на нього, руйнуючи та спалюючи твердиню. Та не тільки їм хотілось заволодіти замком. Середина XIV століття – час, коли відбувається перерозподіл сфер впливу на українських землях, Олесько опиняється якраз на кордоні між Литвою та Польщею. Тоді битви за Олеський замок мали важливе стратегічне значення ще й тому, що давала переможцю ключ до Червоної Русі (давня назва Галичини) та Волині.

Так у 1340 році власником фортеці стає литовський князь Любарт. Та вже після нього починається новий період володіння Олеським замком. Король Казимир Великий, рід Яна з Сенни, нащадки якого почали називатися Олеськими; Кам’янецькі, Жолкевські, Гербурти, Даниловичі, Конецпольські, Жевуські та інші.

Олеський замок – один із найстаріших в Україні

Фортеця – палац – королівська резиденція

Станіславу Жолкевському довелось відбудовувати фортецю після татарської навали. Пізніше середньовічний замок під житло переобладнує український воєвода Іван Данилович. Для цього спеціально був запрошений архітектор з Італії, який практично перетворив будівлю на ренесансний палац. А от за часів правління Яна ІІІ Собєського (який тут народився) замок отримує статус королівської резиденції.

Унікальний за формою – овальний замок має два крила — західне і східне, що поєднуються в’їзною триповерховою вежею і прибудованим до неї двоповерховим корпусом. В’їзну браму прикрашає масивний барельєф із портретами польських королів, символічними постатями та химерами. Довкола фортеці розкинувся красивий пейзажний парк, алеї якого прикрашають скульптури сучасних вже скульпторів.

Олеський замок – один із найстаріших в Україні

Унікальний музей

У 1965 року Олеський замок нарешті передають Львівській галереї мистецтв і вже незабаром тут відкривають музей. Багаті, унікальні колекції привертають увагу великої кількості туристів. Музей може похвалитися величезною збіркою дерев‘яної скульптури XIV – ХІХ століть (найбільшою в Україні), серед якої є твори Пінзеля та його учнів, Гутера, Кутшенрайтера, Фесінгера, Осінського та Оброцького. Старовинні надгробки та іконостаси, портрети та великі рідкісні полотна, гобелени та старовинні меблі. Загалом це величезне зібрання унікальних творів мистецтва XIII-XIX століть.

Олеський замок – один із найстаріших в Україні

Дрон-Відео Олеського замку з висоти:

Олеський замок – один із найстаріших в Україні

Відео знято студією FalconAero (http://www.falcon.org.ua/)

Відео із серії “7 чудес України”:

https://www.youtube.com/watch?v=iCzkmWZiQMs

Олеський замок – один із найстаріших в Україні

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Львівська область, Буський район, смт Олесько , вул. Замкова 34

GPS:
49°58’6”N, 24°54’3”E

Контакти:
Тел.: +38 (03264) 2-51-93, +38 (03264) 2-52-80

Поради бувалого мандрівника:
Дістатись до Олеського замку найкраще зі Львова. Всі маршрутки, які їдуть у місто Броди, можуть доставити вас в Олесько.

автор Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua

Усі фото з відкритих джерел.

Опубліковано

Оригінальна паска “Крафін”. Покроковий рецепт із фото

Це паска три в одному. У рецепті поєднуються особливості приготування круасанів, класичного дріжджового тіста та елементи мафінів. Така паска особливо сподобається любителям круасанів.

Паска “Крафін”

Знадобиться:

1 кг борошна (приблизно)

340 мл молока

21 г сухих дріжджів

250 г цукру, 1 ч. ложка солі

3 яйця

6 жовтків

120 г розтопленого масла (у тісто)

300–350 г масла кімнатної температури (для змащування тіста)

300 г родзинок чи інших сухофруктів

150 г мигдалевих пелюсток або інших подрібнених горіхів.

Приготування:

1. Молоко підігріти, додати 1 ч. л. цукру і дріжджі, ретельно вимішати, залишити на 5–10 хв. Яйця збити з цукром до пишної маси

2. Борошно просіяти в миску, додати сіль, перемішати, зробити заглиблення. Вилити опару, яєчну суміш, вимісити, додати розтоплене масло (120 г), замісити тісто.

3. Коли тісто почне збиратися в кулю, перекласти на стільницю, борошна не підсипати, вимішувати 10–15 хв, покиперестане липнути до рук. Перекласти у миску, накрити харчовою плівкою, поставити в тепле місце на 50–60 хв, за цей час тісто має збільшитися в об’ємі у два рази.

4. Поділити тісто на частини (кожна приблизно по 1/3 об’єму форми). Викласти на підсипану борошном стільницю, розкачати тонким прямокутним пластом, змастити маслом, посипати сухофруктами та горіхами, скрутити рулетом, накрити плівкою. Зробити решту рулетів.

5. Кожен рулет гострим ножем розрізати вздовж, залишивши нерозрізаними 2–3 см. З однієї частини рулету сформувати дно паски, скручуючи тісто по спіралі, розрізом назовні, дійшовши до нерозрізаного кінця, викрутити його наверх і продовжити формувати верхній шар паски. Важливо, щоб розріз тіста був назовні.

6. Перекласти паску у форму, застелену пергаментом. Залишити на 60 хв в теплому місці. Пекти в розігрітій до 190 градусів духовці 10 хв, тоді зменшити температуру до 180 градусів і пекти ще 25–30 хв. Бажано накрити фольгою, щоб не пригоріли.

7. Готові паски злегка охолодити, витягнути з форм, викласти на полотенце на бік, час від час повертаючи.

Джерело: simya.com.ua

Опубліковано

Клімкін запропонував обговорити впровадження в Україні латиниці

Міністр закордонних справ Павло Клімкін закликав обговорити ймовірне запровадження в Україні латиниці поряд з кириличною абеткою. Про це він написав у Facebook, вказавши, що до такої ідеї його спонукала пропозиція історика та журналіста з Польщі Зємовіта Щерека.

“Зємовіт Щерек запитав, чому б Україні не ввести поряд з кирилицею латиницю. Наша мета – формування української політичної нації, тому маємо працювати на те, що нас об’єднує, а не роз’єднує. З іншого боку, чому б не подискутувати?”, – повідомив Клімкін.

Він уточнив, що бесіда про роль України в центральноєвропейській спільноті відбулася у понеділок за участі журналістів, письменників та колишніх політиків.

https://www.facebook.com/pavloklimkin.ua/photos/a.605035943177099.1073741828.547226145624746/605035913177102/?type=3

Натомість у парламентському комітеті з питань науки та освіти вважають, що сьогодні в Україні є інші важливіші питання, ніж перехід на латиницю.

“Ви знаєте, я думаю, це питання сьогодні не на часі”, – каже в коментарі BBC News Україна перший заступник голови комітету Олександр Співаковський.

За його словами, перехід на латинський алфавіт тягне за собою великий шмат роботи в освітній сфері.

“Треба переписувати всі підручники, методичні посібники, весь освітній матеріал, софт. Мені дуже складно уявити, які зусилля та ресурси потрібні, аби реалізувати цю ідею”, – каже пан Співаковський.

Доктор філологічних наук, професор Олександр Пономарів сумнівається, що повне переведення української мови на латиницю піде на користь. А от про паралельне використання двох алфавітів можна подумати.

“Щоб молодь більше розмовляла українською мовою, держава мусить піднести престиж державної мови”, – наголошує він у блозі для BBC News Україна.

На його думку, не варто зрікатися кирилиці, але можна розробити український варіант латиниці для використання в певних випадках. Наприклад, серби, які пишуть кирилицею, але мають і сербський варіант латиниці.

Щоправда, багаторічний активіст руху приєднання до латинки на слова міністра Клімкіна відреагував без особливого ентузіазму. Музичний продюсер і розробник української латинки Юрко Зелений прокоментував слова міністра досить скептично.

Golovne, aby ne “zadyskutuvaly” ce pytannä tak, jak ce dobre vmijuť robyty čuhrajinci š jak vid doby Trypillä… 😉 – написав на своїй сторінці у Facebook Zełena Łatynka Юрко Зелений.

https://www.facebook.com/Zelena.Latynka/posts/849700725231753

На думку Юрка Зеленого, кирилиця – запорука культурного відставання України та її вразливості. «Сьогодні латиниця – це краще від усякої прикордонної смуги й навіть стіни у 10 метрів» – таке кредо він виніс у заголовок своєї сторінки.

https://www.facebook.com/Zelena.Latynka/photos/a.480299142171915.1073741828.308282876040210/803440419857784/?type=3

Після анексії Криму Меджліс кримськотатарського народу вкотре вирішив активізувати процес переходу на латинську графіку в 2015 році. Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв звернувся до міністра культури В’ячеслава Кириленка з проханням підготувати рішення, необхідне для переведення мови на латиницю. Проте остаточного рішення з цього питання не було ухвалено.

Спроби використовувати латинську графіку для передачі на письмі української мови робилися ще з XVIІ століття. Найбільш послідовним прихильником цієї ідеї був мовознавець та етнограф Йосип Лозинський. Він виступив із такою пропозицією 1834 року. Від того часу пропозиції перевести українську мову на латинську писемність з’являються регулярно, хоча вони ніколи не мали широкої підтримки. Для адаптації української мови до латинського алфавіту пропонувалося модифікувати чеський чи словацький алфавіти, як найближчі до української мови за звучанням.

Праця «Ruskoje wesile» Лозинського (Перемишль, 1835), що стала презентацією його проекту на практиці

Граматику Лозинського схвалив Єрней Копітар, втім ані перша її редакція, ані друга не вийшли друком. Причиною цього при першій спробі видання стало те, що Лозинський узявся за нові дослідження, натомість другу редакцію забракував львівський цензор Венедикт Левицький. Граматика Лозинського була спробою розв’язати проблему непристосованості церковнослов’янської кирилиці для нової літературної української мови, що почала розвиватися на початку 19 ст. на базі народної мови. Попри те, що деякі українські діячі підтримали цю ідею (наприклад, Іван Головацький, брат Якова Головацького), загалом вона не здобула широкого визнання. Зокрема протестували проти цього українські культурні діячі — Руська трійця (зокрема Маркіян Шашкевич у статті «Азбука і абецадло»), Йосип Левицький (стаття Odpowiedź na zdanie o zaprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego) та Денис Зубрицький (стаття O zaprowadzeniu abecadła polskiego zamiast cirylicy do ruskiej pisowni).

Зацікавленими у прийнятті латинської абетки до руської писемності були також польські діячі. 1836 року з’явилася стаття Луціяна Семенського «Крайова література» (Literatura krajowa), в якій автор став на захист ідеї Лозинського.

Проект Лозинського отримав назву «абецадло» (від польського abecadło — абетка), а суперечки навколо питання впровадження української латинки — «азбучна війна». Попри невдачу в ідеї загального прийняття абетки для української мови, її продовжували іноді вживати для друкування книг українською мовою — як у Австрії, так і згодом у міжвоєнній Польщі, і навіть під час Другої світової війни (деякі риси відрізнялися від оригінального проекту Лозинського, наприклад траплялася послідовна передача ї через ji). Крім того 1852 року австрійський імператор Франц Йосиф I наказав відповідати на звернення українців українською мовою в латинському правописі Лозинського.

Найреальнішим перехід української мови на латинське письмо пов’язаний із проектом чеського славіста Йосифа Їречека, опублікованим 1859 року Міністерством культури і освіти Австрійської імперії. За задумом автора, латинізація мала сприяти творенню української мови як сучасної мови завдяки відокремленню від архаїчних церковнослов’янських та нових російських впливів.

«Ukrainki» (Львів, 1886). Автор використав псевдо «Михалко»; ймовірно, автором є Остап Терлецький чи Віталій Самійленко
Календар «Rusałka» (1910) для тих українців, що не розуміли кирилиці. В Австро-Угорщині абецадло на практиці переважало над проектом Їречека
Титулка «Kobzaria» Тараса Шевченка, виданого 1940 року в Українському видавництві (Краків). Використано абецадло
Рукопис вірша Юрія Федьковича «Думка під Маґентов» (1862), для написання якого він використав некодифікований варіант латинки, що поєднує риси чеського правопису та гаєвиці

Незважаючи на давність питання, досі не було вироблено усталеного варіанту транслітерації – передачі українських кириличних літер латинськими. Навіть правопис українських прізвищ у закордонному паспорті змінюється щокілька років.

Нині серед слов’янських країн кирилицею послуговуються Україна, Білорусь, Росія, Македонія, Чорногорія, Сербія та Боснія і Герцеговина. З-посеред колишніх радянських тюркомовних республік тільки Казахстан і Киргизстан зберегли кирилицю. Торік президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про поступове, до 2025 року, переведення казахської мови з кирилиці на латинку.

У Киргизстані президент Алмазбек Атамбаєв висловлював сумнів у можливості переходу на латинку. Після розпаду СРСР тюркомовні Азербайджан і Туркменистан перейшли на латинку відразу, Узбекистан користується латинкою і кирилицею радянських часів паралельно.

*У Фейсбуці існує цікава спільнота для обговорення всіх питань пов’язаних з латинізацією української мови (запис латинськими літерами) під назвою Latynka.Tak.

Опубліковано

9 вагомих причин почати бігати

Біг – ідеальний і безкоштовний спосіб мати хороший вигляд та добре себе почувати. Він не вимагає спеціального спорядження або місця для занять. Тільки кеди чи кросівки. Практично три сезони в році ним можна займатися прямо на вулиці. Біг корисний і ефективний у лікуванні безлічі захворювань. Сам по собі біг не є ліками або панацеєю, але його непрямий вплив внаслідок навантажень на центральну нервову, а також серцево-судинну системи надає позитивний ефект на весь організм в цілому.

Ще древні греки говорили: «Якщо хочеш бути сильним – бігай, хочеш бути красивим – бігай, хочеш бути розумним – бігай».

1. Біг підвищує можливості серця і судин, відбувається тренування безпосередньо самого серцевого м’яза. Це означає, що серце міцнішає, стає сильнішим. А це неминуче позначається на його продуктивності.

2. Підвищується киснева ємність крові. Треноване серце за один цикл проганяє набагато більший об’єм крові, чим не треноване. Збільшився кровотік – збільшився і кисневий обмін. До всіх тканин і органів надходить більше крові, збагаченої киснем і живильними речовинами.

3. Відмінний засіб боротьби проти нервового напруження. Стрес і втому накопичують в організмі протягом дня продукти розпаду – це і є причина втоми. Щоб позбутися втоми, потрібно як слід попотіти, і біг відмінно справляється з цим завданням.

4. Під час тривалого навантаження в кров викидається особливий гормон – ендорфін. Цей гормон ще називають «гормон щастя». І не даремно. Коли концентрація ендорфіну в крові зростає, людина відчуває легке відчуття ейфорії. Депресія випаровується.

5. Підвищується розумова активність. Під час пробіжки часто “само собою” приходить рішення якої-небудь проблеми або завдання. Кров під час активного тренування рясно насичується киснем, підвищується обмін речовин, внаслідок цього, більш активно функціонує центральна нервова система, а значить і мозок.

6. Систематичні заняття бігом сприяють підвищенню імунітету, за рахунок збільшення в крові еритроцитів і гемоглобіну. У процесі бігових навантажень знижується холестерин в крові, зменшується відчуття голоду, покращується моторика кишечника. У сукупності з поліпшенням обміну речовин все це призводить до нормалізації маси тіла.

7. Бігати можна в будь-який час дня. Так, вранці, коли в крові підвищена кількість гормонів, біг буде природним засобом для розрядки, що допоможе організму повернутися до гармонії. Якщо бігати після трудового дня – увечері, то цим ви знімете напругу, розслабитеся, підзарядитися енергією, придушите зайвий апетит і заснете прекрасним сном.

8. Дослідження вчених показують, що відбувається часткова регенерація тканини печінки. Відбувається позитивний вплив на нирки: під час бігу з них знімається навантаження, що призводить до їх кращого функціонування.

9. Регулярні бігові навантаження також надають позитивний вплив на опорно-руховий апарат. Для людей похилого віку подібні тренування особливо корисні, тому вони перешкоджають дегенеративним змінам у суглобах і м’язових тканинах.

Джерело: Всвіті

Опубліковано

ТОП-5 замків Львівщини, які мусить відвідати кожен львів’янин

За вікном уже весна, попереду вихідні і це означає, що прийшов час для подорожей. Сайт 032.ua підготував інформацію про ТОП-5 замків Львівщини, які мусить відвідати кожен львів’янин, хоча б раз у житті.

1. Олеський замок

Перші історичні згадки про цей замок сягають ще 1327 року. Історики припускають, що замок побудував один із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича – Лев або ж Андрій. Всередині Олеського замку діє музей, в якому зібрані сотні творів старовинного мистецтва, а також працює ресторан. Зазначимо, що сьогодні будівлю вважають однією із найстаріших фортець України часів Київської Русі.

Коли можна потрапити у замок? Щодня, окрім понеділка з 11:00 до 16.00.

2. Підгорецький замок

Підгорецький замок розташований неподалік від Олеська – всього лише за 8 км. Колись його називали одним із найгарніших в Європі і є одним із найкращих зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Сьогодні Підгорецький замок зараз на реконструкції, але він дуже красивий і ви зможете прогулятися по його території.

Серед розваг, які пропонують відвідувачам – можливість спуститись в підземелля замку. Насправді, там нічого особливого немає, але заради цікавості сходити можна.

До речі, біля замку є розташований бароковий костел XVIII ст., який теж варто відвідати.

Коли можна потрапити у замок? з 10:30 до 17:00. Вихідний день у понеділок.

3. Свірзький замок

Свірзький замок, Львівська обл.
Фото – Maxim Ritus

Свірзький замок розташований у 45 км від Львова у селі Свірж. Серед усіх замків Львівської області, його називають найбільш романтичним, адже з одного боку замку затишний парк, з іншого – красиве озеро. Замок має два входи, відповідно і два дворики. Один був призначений для власників і гостей, інший – для слуг.

До речі, свого часу тут знімали частину сцен радянського фільму “Д’Артаньян і три мушкетери”.

4. Старосільський замок

Замок у Старому селі розташований за 22 км. від Львова. На жаль, сьогодні він більше нагадує руїни, всередині яких можна знайти багато сміття. Але так, як це пам’ятка архітектури XVI—XVII століть і цей замок вважається найбільшим у Львівській області (площа 2 га), ми вважаємо, його варто відвідати.

5. Золочівський замок

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. У дворі замку є два палаци. Більший з них має назву Великого палацу, а навпроти виїзної вежі розташований Китайський палац. Він до речі, вважається унікальною пам’яткою архітектури.

Автор: Ірина ТРУШ, 032.ua

Опубліковано

Великодні паски, 3 різних переписи + 2 бонуси від Пані Стефи

КОЖНА ПАСКА ІНША, І КОЖНА ДОБРА.

Не можу сказати, що в нас вдома є якийсь один сталий перепис на Великодні паски, розповідає Пані Стефа. Є кілька основних, і печемо по тому, який “ближче лежить”. Всі вони добрі, і вартують бути спеченими. Тому я про них трошки розкажу сьогодні.

Спочатку кілька нюансів, яких я зазвичай дотримуюся:

По-перше, це яйця. Найкраще це домашні, свіженькі, щоб жовтки були жовті-жовті. Але якщо нема – можна зробити настоянку шафрану (кілька шафранинок настоюю на горілці, або спирті), який прекрасно піджовтить нам тісто.

По-друге, бакалії. Родзинки, цукати і всіляке таке. Зазвичай я додаю в паску світлі родзинки, гарно обтрушені мукою. Цукати я роблю сама з помаранчевих шкірок. До паски ріжу їх досить дрібно. Також завжди додаю цедру з цитрини – цитрину ошпарюю, стираю на тонкій терці цедру і заливаю її ложкою коньяку або спирту, щоб схопилися ефірні масла.

Не забувайте про важливий гігієнічний момент – родзинки і всілякі сухофрукти зазвичай є досить брудними, отже їх треба добре мити – спочатку зимною водою, потім гарячою, а потім запарити для набрякання. А ще добре завжди настояти добу родзинки в алкоголі – ідеально це ром, але коньяк чи горілка теж будуть ок.

Перед самим додавання бакалій до тіста їх треба обтрусити від рідини, просушити і обтрусити мукою, щоб вони не падали вниз. Для паски це не так актуально, як, наприклад, для кексів чи цвібаків, бо тісто на паску завжди густе, і саме тримає родзинки, але я “для чистої совісті” не забуваю про цей ритуал.

По-третє, “мікроклімат” – в кухні має бути тепло, ніяких протягів, не гримати дверцятами і ходити біля паски на пальчиках ? Бо є великий шанс що дріжджове тісто впаде, застудиться і буде йому зле.

Ну і ще по-якесь там – муку треба просушувати (бажано) і пересіювати (обов’язково), щоб насичувалося повітрям і не було вогке. Всі складники мають бути кімнатної температури. Це важливо, а я – не зануда ?

Дріжджі я беру завжди “мокрі” – тобто не сухі, звичайні дріжджі. Форми вистеляю пергаментом, змащую маслом і присипаю мукою. Звісно, пекти можна і з сухих, але, якщо вірити упаковці, то всипати їх потрібно в муку, а отже сам сценарій перепису трохи мінятиметься. Буду рада, якщо хтось поділиться добрим переписом на сухих дріжджах.

На заквасках я, на жаль, не печу. Якщо чесно, я не дуже вправний пекар і печу лиш те, що мені “до руки лягло”, всіляку класику. Мої спроби опанувати печіння хліба на заквасці наразі дуже кволі і почекають кращих часів.

Отож, до переписів.

1. Паска “звичайна” (порція на 3-4 середні паски)

Хоча вона і “звичайна”, але дуже смачна – тісто легко робиться, після випікання пористе і не дуже кришиться. Можна собі на нього врізати плястерок шинки і з бурачками згамати.

Подібний на цей перепис є в багатьох джерелах з мінімальними різницями в кількостях, але майте на увазі, що мука буває різна, бере більше чи менше вологи, відповідно орієнтуйтеся на свій досвід.

1 кг муки + запас на домішування
2 шклянки теплого молока
паличка (100 грам) дріжджів
8-10 жовтків
250 грам масла (можна олію без запаху, але я зазвичай таки беру масло)

250 грам цукру
200 грам родзинок (див. “по-друге”)
100 грам цукатів без сиропу
пів чайної ложечки солі
цедра, ванільний цукор

Спочатку розчинити дріжджі – дріжджі розкришити, додати тепле молоко, кілька ложок муки і кілька ложок цукру, і поставити в тепле місце.

Тим часом розтерти жовтки з цукром і ванільним цукром до піни.

Коли розчина забродить (на це йде хвилин 15-20) – влити її в широку миску з пересіяною мукою і сіллю, перемішати легенько, додати перетерті жовтки і замісити. Якщо рідини забагато – підсипати по трошки муки. До замішеного тіста додати тепле розтоплене масло і ще раз вимісити до гладкості і щоб жир ввібрався. Додати родзинки, цукати, цедру, акуратно вимісити, накрити рушничком і поставити щоб росло.

Коли тісто підросте в об’ємі вдвоє, обім’яти, розкласти форми на 1\3 висоти, накрити і дати ще раз підрости.

Як паски підростуть – посмарувати верх жовтком і спекти в гарячій рурі (200*) десь 40-50 хвилин.
Виймати з форм холодними.

2. Паска терта (Порція на 2-3 середні паски)

Оцей перепис я взагалі дуже люблю, бо мені він робиться значно простіше, ніж попередній. Паска виходить щільна і круха. А ще я з майже такого тіста печу маківник ?

1 пачка масла (250 гр)
1 кг муки
100 грам дріжджів
1.5 шклянки цукру + кілька ложок
2 шклянки молока

ванільний цукор
цедра з 2 цитрин
6 жовтків
родзинки, цукати – по пів шклянки

Розчину готуємо як завжди – молоко підігріти трошечки, накришити туди дріжджі і додати 2 ложечки цукру і ложечку муки.

2\3 масла втерти з цукром, решту розтопити.

Продовжуючи втирати, додати по черзі 6 жовтків, втирати до однорідної пухкої маси. Сюди ж додати ванільний цукор і стерту цитринову цедру.

Вилити розчину в посуд із збитою масою і акуратно розмішати додаючи по трохи муки. Наприкінці додати родзинки і цукати, решту масла і акуратно вимішати. Накрити рушничком і поставити в тепло підійти.

Як тісто підійде – розділити на форми на 1\3 висоти і дати ще раз підійти. Посмарувати верх жовтком, посипати маком.
Пекти 40 хвилин в гарячій рурі при 180*.

3. Паска бакалійова (на 2-3 середні паски)

“Важка” (в сенсі напхана додатками) дуже смачна паска.

пів кг муки
пів палички (50 грам) дріжджів
пів шклянки цукру
60 грам вершкового масла
150 мл 20% вершків

5 жовтків
0,5 чайної ложки. солі
7-8 тичинок шафрану – замочити в ложці рому
пів шклянки родзинок (можна суміш світлих і темних)
чверть шклянки сушеної журавлини

пів шклянки цукатів
пів шклянки січених горіхів
по “на кінець ножа” тертого цинамону, гвоздички і кардамону

Розчину готуємо як написано вище, в “Звичайній пасці”, але не на молоці а на вершках. Накриваємо рушничком і даємо забродити.
Жовтки розтерти з цукром. Масло розтопити і вистудити.
Родзинки і цукати в нас заздалегідь намочені в коньяку або ромі.

У розчину додати втерті жовтки з цукром, масло, сіль, шафранову настоянку, все вимішати.
Підсіваємо по ложці муку, вимішуємо і потім замішуємо гладке тісто. Намащеною розтопленим маслом долонею змазуємо кульку тіста, накриваємо рушничком і ставимо рости години на півтори.

Додати в тісто родзинки, цукати, горіхи і вимішати
Викласти тісто в форми (на половину висоти) і дати підрости ще до години часу.
Випікати 40 хвилин при 180 градусах. Паска добре росте саме при випіканні.

Вистиглі паски можна полюкрувати або лишити “голими”.

Щодо люкру є один “делікатний момент” – моя бабуся, наприклад, паски ніколи не люкрувала, і казала, що люкрують паску слабаки, в яких верх не вдався ? так що давайте спробуємо все зробити правильно, і не люкрувати ?

Але яби шось, то люкр до пасок робиться так –
200 грам цукру-пудри, сік з пів цитрини, 2-3 ложки води, 2-3 ложки рому
На малесенькому вогні, а краще на водяній бані розтерти цукор-пудру з водою і ромом, додаючи сік з цитрини. Має бути біла гладка маса, якою відразу посмарувати вистиглі паски.

Бонус №1, як і обіцяла – парений колач (несолодка паска), з старої книжки 29 року.

Моя бабуся обов’язково пекла на Великдень колач, але в широкій-високій формі, більшій ніж для паски, часом в такій “кексовій”, з діркою посередині. Колач завжди зверху заплітався косами.

Чесно кажу, я за цим переписом не пекла, але цього року планую. Хто зі мною?

1,5 шклянки муки заварити 1,5 шклянки гарячого (киплячого) молока, вимішати на гладко, щоб не було нерозмішаної муки. Як вистигне до кімнатної температури – додати 60-70 грамів дріжджів, розпущених з ложкою цукру, вимішати і дати підрости.

15 яєць розділити на білки і жовтки, жовтки розтерти на біло з пів-шклянки цукру, білки вбити на штивну піну, додати жовтки і білки до тіста, вимісити легко і дати ще раз підрости.

Як підросте – всипати через сито решту муки, дати дрібку солі, додати 3\4 шклянки теплого (не гарячого!) розтопленого масла, і вимісити тісто дуже добре і довго, щоб відставало від рук. Всього може піти до 2 кг муки.

Бляшки з високими стінками або форми вистелити пергаментом, намастити маслом і викласти тісто на 1\3 висоти. Можна все тісто ділити на 3-4 частини і заплести косами, а можна лише декорувати косами зверху. Накрити рушником і ще раз дати підрости, а як виросте – намазати збитим жовтком.

Пекти при 190-200* до рум’яної шкірки, на великий колач піде година напевно, але орієнтуйтеся по вигляду.

Ну і бонус №2, бо питають – Паска безріджова, круха терта (за Дарією Цвєк)

Зи цим переписом дуже добре пекти бабку в класичній кексовій формі.

250 г муки
250 г масла
2 ложки крохмалю
300 г цукру,
6 яєць

цедра з 1 цитрини
100 г родзинок, 50 грам цукатів
миґдальні пластівці
розпушувач: ½ ч. ложки соди + ½ ч. ложки лимонної кислоти.

Масло розтерти на пухку масу, поступово додаючи цукор, по яйцю, по ложці муки, вимішаного з просіяною содою і лимонною кислотою. Під кінець додати промиті родзинки, цедру з цитрини, вимішати, викласти у змащену товщем і посипану сухарями форму. Зверху посипати миґдальними пластівцями.

Пекти в добре нагрітій рурі (240° С) протягом 30 хв або “до сухого патичка”. Якщо дуже рум’яниться – прикрити вогким папером. Бабу витягнути з форми холодною і посипати цукровою пудрою.

Ось, властиво, і все.
Бажаю вам усім Веселих Свят і солодкої паски!

Знимку поцупила в інтернеті, бо хоч гинь не можу знайти знимок минулорічних пасок.

Джерело: Пані Стефа

Опубліковано

“Лежень”: Мультик, який відкриває увесь колорит Західної України в стародавні часи

Мультфільм знято за мотивами твору українського письменника Юрія Винничука «Лежень» (Збірник «Львівські казки»), в якій зображений особливий колорит пригоди, любов, старовинні костюми та архітектура західної України в стародавні часи.

У замку біля Львова неможливо жити Князю і його домашнім, тому що нечисть робить все, щоб вигнати жителів замку. Остання надія домочадців на онука старого економа.

Всі звуть його Лежень — він не робить нічого такого, що з точки зору інших приносить зиск або задоволення. Не співає, не гуляє, не розважається з хлопцями та дівчатами, любить тільки вареники та … читати книжки! Князь обіцяє Лежню віддати в дружини дочку Княжну, яка готує найсмачніші вареники.

Опубліковано

Глибокі та проникливі цитати Ремарка

Еріх Марія Ремарк — один з найвідоміших і найпопулярніших німецьких письменників двадцятого століття. Він відноситься до письменників «втраченого покоління». Це група молодих людей, що пройшли жахи Першої світової війни і побачили післявоєнний світ зовсім не таким, яким він бачився з окопів.

Еріх був сином книжкового палітурника, тому книг тимчасових або постійних в домі завжди була величезна кількість. Ще будучи дитиною, він зачитувався ними до пізньої ночі, захоплюючись творами Цвейга, Томаса Манна, Достоєвського, Пруста і Гете.

Коли йому було 20 років, помирає його мати. Вони були дуже близькі, і в пам’ять про неї він змінює своє друге ім’я «Пауль» на «Марія» – що, як ми зараз знаємо, бентежить величезну кількість малознайомих з його творчістю людей, які не знають, чоловік чи жінка ховається за цим іменем.

Свій найвідоміший твір – «На західному фронті без змін» письменник написав за рекордно короткий час – всього за 6 тижнів, але після цього роман ще півроку пролежав у столі. Згодом його номінували на Нобелівську премію. До цього ніхто так просто, але в той же час емоційно і глибоко не описував, про що насправді говорять і думають в окопах прості солдати, відправлені на смерть.

Письменник рідко висловлювався про власну творчість та волів, щоб його книги говорили самі за себе.

Сайт Тутка вибрав 35 неймовірно глибоких і проникливих цитат з його книг про життя, любов і просте людське щастя:

• Про щастя можна говорити хвилин п’ять і не більше. Тут нічого не скажеш, крім того, що ти щасливий. А про нещастя люди безперервно розповідають ночами.

• Коли зовсім падаєте духом, приходьте до мене в лікарню. Один обхід ракового відділення за дві секунди лікує від будь-якої нудьги.

• Те, чого не можеш дістати, завжди здається краще того, що маєш. У цьому полягає романтика й ідіотизм людського життя.

• Ніколи не потрібно подрібнювати те, що почав робити з розмахом.

• У житті перемагає тільки дурень. А розумному всюди вважаються одні лише перешкоди, і, не встигнувши щось почати, він уже втратив упевненість в собі.

• Весь світ нічого не вартий, якщо немає миру в серці.

• Помилково припускати, ніби всі люди мають однакову здатність відчувати.

• Совість мучить зазвичай тих, хто не винен.

• Подяка, яку ти здатний відчути, зігріває душу.

• Якими жалюгідними стають істини, коли висловлюєш їх вголос.

• Жінка від любові розумнішає, а чоловік втрачає голову.

• Чим примітивніша людина, тим вищої вона про себе думки.

• Немає нічого важчого, ніж бути присутнім при тому, як людина демонструє свій розум. Особливо, якщо розуму немає.

• Найлегший характер у цинічних людей, найнестерпніший в ідеалістів. Вам не здається це дивним?

• Як це не дивно, але всілякі біди і нещастя на цьому світі дуже часто лунають з боку людей маленького росту; у них набагато більше нетовариський і енергійний характер, ніж у високих людей.

• Все, що можна залагодити за допомогою грошей, обходиться дешево.

• Мені здавалося, що жінка не повинна говорити чоловікові, що любить його. Про це нехай говорять її сяючі, щасливі очі. Вони красномовніші за слова.

• Жінок потрібно або обожнювати, або залишати. Все інше – брехня.

• Найбільша ненависть виникає до тих, хто зумів доторкнутися до серця, а потім плюнув в душу.

• Найсильніше почуття – розчарування. Не образа, не ревнощі і навіть не ненависть … після них залишається хоч щось в душі, а після розчарування – порожнеча.

• Ніде ніщо не чекає людину. Завжди треба самому приносити все з собою.

• Я стояв поруч з нею, слухав її, сміявся і думав, до чого ж страшно любити жінку і бути бідним.

• Гроші не приносять щастя, але діють надзвичайно заспокійливо.

• Чим більше дурниць вважаєш везінням, тим частіше тобі щастить.

• Каяття – найбезглуздіша річ на світі. Повернути нічого не можна. Нічого не можна виправити. Інакше всі ми були б святими. Життя не мало на увазі зробити нас досконалими. Тому, хто досконалий, місце в музеї.

• Сміятися краще, ніж плакати. Особливо, якщо і те й інше марно.

• І щоб з вами не трапилося – нічого не приймайте близько до серця. Небагато речей на світі довго бувають важливими.

Опубліковано

Львів долучився до ініціативи «Година Землі 2018» (Фото і відео)

У суботу, 24 березня, весь світ долучився до ініціативи «Година Землі» – наймасовішого екологічного руху, повідомляє прес-служба ЛМР.

Це міжнародна кампанія, ініційована Всесвітнім фондом природи WWF, під час якої люди та організації о 20:30 на одну годину символічно вимикають зайве освітлення та електроприлади, щоб об’єднатися та показати готовність до дій заради майбутнього планети. Львів також долучився до цієї ініціативи – о 20.30 год вимкнено освітлення важливих будівель міста.

«У Львові з 20.30 до 21.30 шість великих об’єктів, які завжди підсвічуються, згасли. Мова йде про Ратушу, Собор Юра, вежу на Високому замку, а також три великі церкви – костел Івана Хрестителя, церква Миколая і Катедра. Ця проста дія – символічна, бо дає нам змогу зберегти ресурси, а також показати – у нас є розуміння, що природу потрібно берегти», – зазначив заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко.

© Олег Кохан / прес-служба ЛМР
© Олег Кохан / прес-служба ЛМР
© Олег Кохан / прес-служба ЛМР

https://www.facebook.com/iryna.myronova/videos/10155428781322828/

Довідка

Година Землі – це всесвітній природоохоронний рух, ініційований Всесвітнім фондом природи WWF. Вимкнення світла на одну годину не має на меті прямої економії енергії. Це символічна дія, яка повинна привернути увагу людей, організацій, бізнесу, країн до екологічних проблем планети та об’єднати їх для вирішення цих проблем. Ефект кампанії набагато більш фундаментальний і довгостроковий, ніж одноразове заощадження енергії – це зміна звичок мільйонів людей, зміщення акцентів із суспільства споживання до суспільства, яке живе в гармонії з природою, це економія природних ресурсів щодня, а не впродовж однієї години на рік.

Окрім того, Година Землі щороку спрямовує зусилля на нову природоохоронну тему – боротьбу зі зміною клімату, забрудненням, збереження рік та лісів, «зелений» спосіб життя тощо.

Година Землі була започаткована в Сіднеї у 2007 році, коли 2 мільйони людей вимкнули світло у своїх домівках. У 2008 році вже понад 50 млн людей у всьому світі долучилися до Години Землі. У 2009 та 2010 роках Година Землі охопила понад 4500 міст у 128 країнах світу на всіх континентах. Минулий 2017 рік побив усі рекорди – до кампанії приєдналися понад 7000 міст у 187 країнах. За ці роки в рамках Години Землі по всьому світі було втілено тисячі природоохоронних ініціатив. Україна підтримує кампанію 10-й рік поспіль. У 2017 році до Години Землі приєдналися понад 50 міст і містечок України.

Всесвітній фонд природи (WWF) – це одна з найбільших та найповажніших незалежних природоохоронних організацій, представництва якої діють у понад 100 країнах за підтримки більш, ніж 5 млн людей по всьому світу. Місія Всесвітнього фонду природи – зупинити деградацію природного середовища планети та побудувати майбутнє, в якому людство житиме в гармонії з природою. Цього можна досягти шляхом збереження біологічного різноманіття світу, сталого використання природних ресурсів, зменшення рівня забрудненості довкілля та марнотратного споживання.

Опубліковано

Львівський університет планує відкрити крамничку брендових товарів

Львівський національний університет імені Івана Франка планує відкрити крамничку із брендованими товарами, кошти за продаж яких використовуватиме на реалізацію студентських стартапів. Кошти на відкриття крамниці ЛНУ збирає за допомогою краудфандингового сервісу Biggggidea.

Про це повідомляє Zaxid.net.

У крамниці Franko Store продаватимуть канцелярське приладдя, блокноти, футболки, горнятка, еко-сумки, рюкзаки, подарункові пакети, значки та брелки із брендом університету. За підрахунками авторів проекту, на закупівлю першої партії такого товару та на облаштування магазину необхідно 68 тис. грн. Станом на ранок 25 березня сервісом зібрано майже 26 тис. грн.

В університетській крамниці можна буде придбати брендований одяг, канцтовари, горнятка та сувеніри. Ілюстрація Franko Store

Бюджет проекту:

1. закупівля продукції – 55 550 грн.

  • канцелярське приладдя – 5 000 грн.
  • блокноти – 8 800 грн.
  • футболки – 15 350 грн.
  • горнятка – 3 750 грн.
  • еко-сумки, спортивні торбинки, рюкзаки та подарункові пакети – 17 116 грн.
  • наліпки, значки, брелки – 5 600 грн.

2. облаштування крамниці – 5 803 грн.

Після відкриття крамниці, в університеті започаткують грантовий фонд, куди надходитиме увесь прибуток від продажу речей. Кошти з цього фонду витрачатимуть на реалізацію ідей студентів ЛНУ – цим займатиметься ГО «Лабораторія ідей», що співпрацює з університетом.

«Протягом 2018 року крамничка накопичуватиме кошти, і наприкінці року публічно оголосить про суму гранту для студентів. Такі гранти ГО «Лабораторія ідей» планує оприлюднювати кожних 6 місяців», – йдеться в описі проекту.

Обирати ідеї студентів для реалізації буде комісія, до якої входитимуть представники від ректорату, студентського уряду, профкому студентів. Протокол цієї комісії оприлюднюватимуть онлайн. Далі ГО «Лабораторія ідей» підтримає вибрані студентські ініціативи, а розмір гранту залежатиме від функціонування Franko Store.

«У разі втілення усіх наших планів, крамничка функціонуватиме на постійній основі. Зараз нам потрібні лише кошти для старту, а надалі частина коштів від проданої продукції буде вкладена у закупівлю наступної партії та крамничка функціонуватиме самостійно та забезпечуватиме не лише себе, а й передаватиме кошти для забезпечення сфер, які описані вище», – мовиться в описі проекту.

Для тих, хто першими долучається до фінансування проекту, організатори роблять подарунки, серед яких брендовані значки ЛНУ, листівки, горнятка, еко-сумки. Для п’яти перших осіб, які відправлять 1000 гривень, університет подарує ніч в університеті. На суму від 2000 грн – фотосесія у ботанічному саду Університету, внесок від 3000 грн – унікальна можливість провести кіновечір для вас та 5-ти друзів у University Open Space або можливість помилуватись зорями у обсерваторії університету.

*Cтворення брендованих товарів практикується в провідних вишах США та Європи. Серед університетів України подібні крамниці працюють у Києво-Могилянській академії та у КПІ імені І. Сікорського.

Фінансово допомогти проекту можете за цим посиланням. Дякуємо!