Працівники ТЦК побили співвласника книгарень у Львові та його дружину

ТЦК затримали та побили співвласника книгарень у Києві та Львові «Книжковий Лев» Олександра Рябчука. Про це повідомляє співробітниця книгарні Катерина Іванова.

Катерина Іванова повідомляє, що Рябчука затримали прикордонники для перевірки документів на вокзалі у Мукачеві. Потім його передали до місцевого ТЦК, де він пройшов ВЛК, хоча, як стверджується, він має проблеми зі здоров’ям, а у складі медкомісії були наявні не всі лікарі.

Іванова пише, що після спроб оскаржити рішення ВЛК та вимоги видати повістку у відповідному порядку, співробітники Мукачівського РТЦК та СП застосували фізичну силу до Сашка та його дружини, яка знаходилася поруч. Сашка знову відвезли до РТЦК. На цьому свавілля працівників Мукачівського РТЦК та СП не закінчилось. Знаючи про виклик поліції і заяву про побиття від дружини Саші, вони змусили Сашу написати заяву під запис на відео, що він не має до них претензій; вимагали від дружини Саші забрати заяву в поліцію.

Чоловіка продовжують утримувати працівники РТЦК та СП, а зв’язку із ним нібито досі немає.

Водночас в соціальних мережах Закарпатського та Мукачівського ТЦК немає офіційних повідомлень стосовно інциденту.

До львівської лікарні надіслали посилку з навчальними протитанковими мінами

У лікарню Святого Луки у Львові надіслали посилку з протитанковими мінами. Цю інформацію ZAXID.NET підтвердили у Львівській міськраді та пресслужбі Першого ТМО Львова.

Ввечері у вівторок, 3 вересня, низка місцевих Telegram-каналів повідомила, що до львівської лікарні Святого Луки Першого ТМО, що на вул. Навроцького, надійшла посилка з протитанковими мінами. За інформацією Львівської міськради, посилку надіслали невідомі. У паперовій коробці виявили кілька протитанкових мін. На місці працюють вибухотехніки та правоохоронці. Пацієнтів та персонал із медзакладу евакуювали.

«Сьогодні в лікарні Святого Луки виявили посилку з підозрілими предметами схожими на протитанкові міни. Зараз на місці працюють вибухотехніки та всі відповідні служби. Персонал та пацієнти в безпеці», – повідомив мер Львова Андрій Садовий.

Із оприлюдненого мерією фото видно щонайменше три протитанкові міни, а також папір із написом російською мовою «учебные». Також на папері видно написи англійською мовою.

Пізніше Андрій Садовий підтвердив, що фахівці встановили, що це навчальні міни.

«Правоохоронні органи розслідують хто, як і з якою метою передав цю посилку до лікарні», – повідомив міський голова.

У пресслужбі ДСНС Львівщини відмовились підтвердити чи спростувати ZAXID.NET цю інформацію та скерували в поліцію. Поліція також наразі цю інформацію не коментувала.

Чому “копійки” потрібно змінити на “шаги” – глава НБУ Пишний

Цей текст ще вчора виглядав абсолютно інакше. Спершу я хотів поділитися тією до певної міри науковою “експедицією”, яку ми з командою здійснили за останні кілька місяців, вивчаючи історію грошового обігу України, перш ніж вийти публічно з ініціативою про повернення історичної назви розмінної монети.

Разом із науковцями ми провели дуже ґрунтовну роботу, вивчили історичні праці та дослідження, шар за шаром “розпаковувалиˮ фактаж, який дуже довго залишався без належної уваги (і дарма).

Ми зібрали достатньо наукових підтверджень, отримали експертні висновки Національної академії наук України, щоб впевнено сказати, що чужорідну для нашої країни російську назву “копійка” за правом має замінити питомо українська назва “шаг”.

Про усе це я і зараз готовий розповідати. Та спочатку хочу відповісти на першу реакцію, яка сколихнула публічний простір, людей, які перебували поза цим історичним дискурсом, після презентації нашої ідеї.

Уважно та з цікавістю прочитав коментарі та відгуки, які ми отримали. Мені важливо відповісти на них, бо ця перша емоційна, можливо в чомусь навіть інстинктивна, реакція є дуже чесною.

Я навіть радий, що ми не залишили байдужими українців, а дискусія, яку ці кілька місяців ми вели переважно в середовищі науковому, вийшла в середовище громадськості, за двері наукових установ та музеїв. Тепер маємо шанс розвити про цю нову дискусію на тему дерусифікації у сфері грошового обігу, яка до цього не мала належної уваги і є частиною великих змін, які проходить і країна, і суспільство, позбуваючись впливу росії.

Хтось беззаперечно підтримав нас, хтось був категорично проти. У цій “хвилі” виразно проступали емоційні повторювані раз за разом тези, чому ми маємо відмовитися від ініціативи з повернення шагів. Такий собі мінірейтинг “чому ні”.

На першому місці – несприйняття ідеї тільки через те, що назва є незнайомою, невідомою загалу. Я навіть додав у заголовок один із коментарів – “унікальне найменування, якого не знає ніхто”.

Так, на жаль, ми з вами ще багато чого не знаємо з історії країни. Бо не одне десятиліття її стирали та переписували, забороняли. І покоління за поколінням замуровували в бетон тотального зросійщення. Те, що пробивалося крізь бетон, виривали з корінням, з кров’ю!

Нарешті ми маємо шанс відкрити всі архіви, щоб вивчити та побачити свою країну не такою, якою її малювали довгі роки “совєти”, а такою, яка вона була і є насправді.

Нарешті ми маємо ситуацію, коли суспільство має запит у відповідь на дослідження своєї історії – чи то через вивчення традиційного одягу та його повернення у щоденний вжиток, чи то через сміливість відкрити для себе історію Розстріляного відродження чи долі шістдесятників (згадайте неймовірний ажіотаж на виставці, присвяченій Аллі Горській в Українському домі), їхньої творчості, яка виявляється є глибшою, талановитішою та вартіснішою за “пушкіних” і “булгакових”.

Ми багато чого не знали. І в цьому контексті вивчення історії власних грошей є не менш важливим.

Тому так, ви могли не чути про шаг. Та це не змінює його місця в історії українських грошей і тієї ролі, яку він сьогодні може зіграти – своєї ролі в поверненні із забуття ще однієї затертої сторінки України невідомої – вашої України.

Але найцікавіше, що ті, хто впевнено говорить, що вперше чує про шаг, з великою ймовірністю знають про його існування ще зі школи. Згадайте, яка поема Тараса Шевченка точно була обов’язковою для вивчення? Так, “Катерина”. А коли згадаєте, то, можливо, вас зацікавлять ось ці рядки:

“Люде добрі,
Де шлях в Московщину?
В Московщину? Оцей самий.
Далеко, небого?
В саму Москву. Христа ради,
Дайте на дорогу!
Бере шага, аж труситься:
Тяжко його брати!..
Та й навіщо?.. А дитина?
Вона ж його мати!
Заплакала, пішла шляхом,
В Броварях спочила”.

І це не єдиний твір, загалом Шевченко не менше 11 разів згадує шаг як монету у своїх текстах.
Або ж слова Лесі Українки з твору “Що дасть нам силу?”, 1903 рік:

“Гаптують, шиють, і печуть, і варять,
купують, продають, про свято дбають.
Лиш той не дбає, хто шага не має,
але й такий волів би заробити
гіркою працею, ніж так “не дбати”.

Українські автори використовують це слово як цілком звичне та характерне для їхнього побуту, засвідчуючи ще раз давню історію назви монети “шаг”.

То чому ж цій історії так опираємося ми? Й не вперше.

Згадайте, з яким опором реагувало суспільство на квоти щодо української музики на радіо та музичних каналах, щодо обов’язкового українського дубляжу в кінотеатрах або обслуговування українською мовою?

Мені на думку приходить метафора “очищення”, яке ми проходимо, після багатьох років “вливання” нам в голови, у вуха, в очі, в думки російських наративів та російського контенту.

Згадайте перші перейменування міст та вулиць, коли розпочався процес декомунізації. І знову, як ланцюгова реакція, виникали неприйняття та спротив, хоча вже сьогодні нові історичні назви звучать абсолютно природно. Й ніхто вже не згадає якогось тимчасового дискомфорту, натомість захоплюється новими іменами, талантом українських виконавців чи якістю українського дубляжу та відчуває гордість за своє.

І зараз вже росте покоління українців, для якого саме це буде відправною точкою у відкриття та пізнанні своєї країни – унікальної та самобутньої.

На другому місці ми побачили закид, що шаг – це російське слово.

Я згоден, що почувши назву “шаг” вперше, на думку спадає подібне російське слово. Але це знову той випадок, коли дізнавшись трохи більше про один з аспектів історії власної країни, ви матимете шанс знову переконатися в її унікальності.

Назва “шаг” – давнього українського походження і не має жодного стосунку до російського аналога. Тут доречно буде згадати експертний висновок, наданий нам інститутом мовознавства, в якому йдеться, що ці два слова виникли в різних мовах незалежно одне від одного і є міжмовними паронімами (коли у слів різного змісту звучання приблизно однакові). То чому нам не прийняти цей факт існування власного самобутнього слова і більше не повертатися до порівняння?

Але, напевне, найбільше відгуків ми почули з гаслом, де великими літерами написано “НЕ НА ЧАСІ”.

А який монет ми маємо чекати, щоб в Україні, яка захищається від російської воєнної агресії, називати українські гроші українською, а не російською назвою? Який знак і хто має подати, щоб ми нарешті перестали озиратися на когось, а самі рішуче повертали те, що належить нам за правом?

Вчора на презентації Владислав Безпалько, старший науковий співробітник Національного музею історії України, згадав, як Михайло Грушевський у 1918 році писав, що було б добре, якби український уряд випустив монети в пів гривні, у 20 шагів, 10, 5 і навіть 1 шаг.

Під час визвольних змагань цього не сталося. Пройшло вже понад 100 років. Чи досить? Історія вчить, що можна покірно чекати, а можна брати своє. Сьогодні саме час повертати Україні українське. Для цього завжди слушний час.

Сьогодні український народ повертає собі все, що було несправедливо в нього вкрадене та понівечене кремлівськими наративами.

Як зазначив у зверненні з нагоди Дня Незалежності України Президент України Володимир Зеленський: “Незалежність – справа кожного й кожної. І вона має багато вимірів. Кожен з яких потрібно здобувати, аби відстояти незалежність всеосяжну.

Це економічна, це енергетична незалежність. Це духовна незалежність українського народу”.
Тому Національний банк робить свій внесок у нашу всеосяжну незалежність та ініціює відновлення історичної справедливості та очищення монетарного суверенітету від щонайменшої спорідненості з будь-чим московським.

Завдяки давній та самобутній історії гривня справедливо обрана національною валютою незалежної України. Однак до сьогодні у грошовому ряді гривні залишається елемент, який міцно пов’язує нас із росією. Час позбутися його.
І насамкінець бонусний пункт про вартість цієї заміни.

Відповім одразу всім, хто вже жонглює цифрами, якимись міфічними мільйонами мільярдів.
Жодних додаткових витрат на розроблення ескізів та карбування шагів не буде. Ні з державного бюджету, ні з бюджету НБУ.

Нові монети перебуватимуть в обігу паралельно з копійками. І це також дасть можливість уникнути додаткових витрат на утилізацію копійок і виготовлення шагів на їх заміну.

автор: Андрій Пишний

Герой України провів перший урок у львівській школі

2 вересня перший урок в одній зі шкіл Львова провів Герой України, сапер і командир групи інженерного забезпечення 80 окремої десантно-штурмової бригади Руслан Панезьоров. Наразі майор проходить реабілітацію у Львові.

Більше про службу Руслан розказав Суспільному.

На першому уроці військовий розповів учням про роботу сапера, а вони подарували йому малюнки.

“В обов’язки сапера входить не тільки ставити міни, знімати міни, роботи проходи, а й знищувати різного роду об’єкти, мости, будівлі, канали, робити дороги в насип, розрахувати заряд для того, щоб знищити цей об’єкт”, — каже Руслан Панезьоров.

Військовий служить у 80 ОДШБр із 1998 року. У 2014 році Руслан воював у Слов’янську, а під час повномасштабного вторгнення РФ — у Миколаєві, на Харківщині та під Бахмутом. Напередодні Дня Незалежності він отримав звання Героя України.

“Двадцять четвертого зранку почали знайомі писати смски, вітати, дзвонити. Я спочатку не повірив, думаю, пранки, розводять, бо я сам люблю з когось пожартувати, пранканути. Не повірив, поки командувач десантно-штурмових військ не подзвонив, не привітав. Тут я вже зрозумів, що дійсно мене нагородили”, — розповідає Руслан.

За його словами, на те, щоби організм звик до мирного життя, йде багато часу:

“Якщо ти йдеш у відпустку на 15 діб, то, можна сказати, ти навіть не перемикаєшся на мирне життя, бо ти все думаєш про свій особовий склад, про групи. Вночі спати — також ритм ламається, там кожну годину прокидаєшся, так і тут”.

У Львові майор проходить реабілітацію після поранення. Нещодавно у нього народилася донечка. Окрім перемоги, розповідає Руслан, з’явилася ще одна мрія — набутись із сім’єю.

Поліція оголосила у розшук 26-річного мільйонера Олександра Слобоженка

Поліція оголосила у розшук київського блогера Олександра Слобоженка, якого звинувачують у несплаті понад 200 млн грн податків. Про це повідомив Офіс Генпрокурора та Бюро економічної безпеки. На сайті МВС оголощення про розшук Олександра Слобоженка ще немає, передає Zaxid.net.

У понеділок, 2 вересня суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак блогера оголосили й розшук. Тиждень тому «Українська правда» а з посиланням на джерела повідомила, що Олександра Слобоженка бачили поблизу готелю в центрі Варшави. Наразі його соцмережі або неактивні, або непублічні. Прикметно, що на момент вручення підозри 16 серпня він був в Україні і отримав її особисто.

Також суд змінив раніше обраний запобіжний захід його спільнику на тримання під вартою із можливістю внесення 45 млн 420 тис грн застави. Його взяли під варту в залі суду.

За даними слідства, з січня 2020 року по серпень 2023 року Олександр Слобоженко став власником віртуальних активів у криптовалюті, еквівалентних більше мільярда гривень за тодішнім курсом НБУ. Ці гроші він отримав через незареєтровану компанію, що надає послуги арбітражу інтернет-трафіку.

Аби приховати суму доходів, блогер переводив гроші у криптовалюту, використовуючи різні платіжні системи та електронні гаманці зареєстрованих на нього та його знайомих. Потім ці гроші переводили в готівку та виводили у валюту. При цьому, він не вказував ці доходи в податкових деклараціях і не сплачував за них податки. Загалом його підозрюють у несплаті понад 200 млн грн податків. Також детективи БЕБ арештували 8 автомобілів, серед яких елітні супер/спорт кари, квартири та нерухомість у Києві.

26-річний Олександр Слобоженко – бізнесмен, блогер та мільйонер, який заробляє в інтернеті на рекламі, трафіку та арбітражі. Крім того, він відомий скандалом щодо влаштування вуличних перегонів у Києві під час повномасштабного вторгення. Журналісти зазначають, що інколи перегонники спричиняли ДТП на дорогах.

Нагадаємо, 16 квітня 2024 року журналіст УП Михайло Ткач повідомив, що Слобоженко з компанією друзів виїхав за кордон під час загальної мобілізації, використавши документи про непридатність до військової служби. У країнах Європи вони відпочивають та влаштовують перегони на елітних автомобілях. Разом з Олександром Слобоженком в Альпах відпочивали ще двоє чоловіків, які виїхали з посвідками про непридатність.

Мешканця Львівщини посадили у тюрму за неявку у ТЦК після вручення повістки

Стрийський міськрайонний суд Львівщини виніс вирок 41-річному Миколі Ц., який проігнорував бойову повістку та не прийшов у ТЦК. У суді військовозобов’язаний заявив, що не прийшов у ТЦК, бо того дня був п’яним. Суд призначив йому три роки тюрми, повідомляє ZAXID.NET.

Як вказано у вироку, який оприлюднили у судовому реєстрі у вересні 2024 року, мешканець Львівщини Микола Ц. у вересні 2023 року пройшов ВЛК, яка визнала його придатним до військової служби. Згодом він отримав повістку про необхідність прийти у ТЦК на відправку до військової частини. Чоловік її проігнорував і щодо нього порушили кримінальну справу за фактом ухилення від мобілізації.

У суді 41-річний Микола Ц. свою провину визнав та розповів, що 16 вересня він пройшов ВЛК і йому дали повістку на 18 число. У вказаний день він прийшов, його «возили по різним частинам, але ніхто його не прийняв». Після цього йому сказали прийти 4 жовтня, у вказаний день він не прийшов у військкомат, бо був п’яним.

Представник ТЦК у суді пояснив, що інколи так буває, що військова частина повертає військовозобов’язаних, не вказуючи причину їх повернення.

Справу розглянув суддя Руслан Шрамко, який дослідив усі матеріали та визнав чоловіка винним в ухиленні від мобілізації, призначивши покарання – три роки тюрми. Вирок ще можна оскаржити.

На Львівщині засудили “волонтера”, який продав гуманітарної допомоги на понад 230 тисяч гривень

На Львівщині до двох з половиною років ув’язнення засудили 29-річного чоловіка, який, підробивши посвідчення учасника бойових дій, отримав гуманітарної допомоги на понад 230 тис. грн.

Про це повідомили на Facebook-сторінці Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, пише Суспільне.

За інформацією правоохоронців, чоловік отримував допомогу нібито для подальшої передачі військовим, що несуть службу в зоні бойових дій на Півдні України.

“Для реалізації злочинного задуму 29-річний мешканець Львівської області використовував підроблене посвідчення учасника бойових дій. Це давало йому змогу швидше здобувати довіру серед представників різних волонтерських організацій, які, зі свого боку, надавали безоплатну допомогу для потреб військових підрозділів”, — ідеться у повідомленні.

За інформацією правоохоронців, посвідчення учасника бойових дій засуджений підробив на підставні дані, адже перебував у розшуку за вчинення низки майнових злочинів.

Представляючись волонтером, фігурант отримував на складах волонтерських центрів Львівщини медичні препарати, речі першої необхідності та військову амуніцію. Все це він мав передати до військових частин та бригад, які несуть службу на Півдні України.

Усю гуманітарну допомогу, аби відправити за призначенням, чоловік привласнив та продав за готівку. У лютому 2024 року правоохоронці затримали його у приміщенні однієї з громадських організацій міста Львова під час отримання чергової партії безоплатної гуманітарної допомоги — турнікетів, кровоспинних засобів та оклюзійних наліпок. Тоді вартість отриманого склала майже 100 000 грн.

Загалом правоохоронці задокументували отримання чоловіком безоплатної допомоги на понад 230 000 грн.

Суд визнав чоловіка винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 (Шахрайство), ч. 1 та 4 ст. 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України. Псевдоволонтер проведе у в’язниці два з половиною роки.

ДБР встановило, як нардеп Дмитрук утік за кордон

Правоохоронці повідомили про підозру трьом особам, які незаконно переправили підозрюваного у нападах на громадян народного депутата Артема Дмитрука через державний кордон до Придністров’я.

Про це повідомила пресслужба Державного бюро розслідування, Офіс генпрокурора, пише УП

У повідомленнях не вказано прізвище підозрюваного нардепа, але, за обставинами справи, йдеться про Дмитрука.

Повідомляється, що правоохоронці допитали свідків, здійснили аналіз голосових та інтернет з’єднань мобільних операторів зв’язку, вивчили маршрути руху абонентів, які були залучені до схеми.

Було встановлено, що 23 серпня 2024 року депутат незаконно перетнув державний кордон України у напрямку Республіки Молдови в районі пунктів пропуску “Павлівка” в зоні відповідальності відділу прикордонної слухби “Велика Комарівка” прикордонного загону ДПС України.

За даними правоохоронців, “операція” з переправлення була ретельно спланована та завчасно організована.

Депутат виїхав із Києва близько першої години дня у напрямку Одеси. За кермом авто перебувала інша особа. Дмитрук вийшов із машини на трасі поблизу одного з населених пунктів Роздільнянського району Одещини.

Близько п’ятої години вечора він пересів в інше авто, за кермом якого перебував інший фігурант, а також організатор схеми переправлення. Близько дев’ятої вечора вони доставили депутата до кордону, після чого він пішки незаконно залишив Україну.

Наразі встановлено всіх осіб, які організовували “втечу”, у тому числі з боку Молдови. Зазначається, що фігуранти вже неодноразово потрапляли у поле зору правоохоронців, як люди, що можуть бути причетні до незаконного переправлення громадян через державний кордон України.

Організатор утечі, за словами ДБР, має широке коло зв’язків, як серед правоохоронців, так і у кримінальних колах. За оперативними даними, “бізнес” з незаконного переправлення за кордон військовозобов’язаних у цієї групи був поставлений на потік.

Повідомляється, організатор та один із фігурантів наступного дня також втекли до Придністровської ділянки Молдови.

“Бюро повідомило про підозри трьом учасникам незаконного переправлення осіб черкз державний кордон за ч. 2 ст. 332 КК України. Двом заочно –, одного фігуранта затримано, вирішується питання щодо обрання йому запобіжного заходу.

Процесуальне керівництво здійснює Військова прокуратура Південного регіону”.

Сьогодні Львівщина прощається із шістьма захисниками

В останню путь проведуть Ігоря Дякова, Віктора Стрельникова, Владислава Зулкарнєєва, Михайла Литвина, Мар’яна Баліцького та Богдана Шелемея

Сьогодні Львівщина прощається із захисниками:

Ігор Дяків – житель села Верхній Дорожів Меденицької громади Дрогобицького району. Захисник був призваний на військову службу 8 березня 2022 року. Захищав державу у складі 103 бригади територіальної оборони імені Митрополита Андрея Шептицького.

Віктор Стрельников – уродженець міста Красноярськ. Під час повномасштабного російського вторгнення боронив Україну в складі 1-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках. Захисника не стало 26 серпня 2024 року.

Владислав Зулкарнєєв – львів’янин. Під час повномасштабного російського вторгнення захищав Батьківщину в лавах 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу оперативного командування «Південь». Виконував бойові завдання на Донеччині. Захисника не стало 26 серпня 2024 року.

Михайло Литвин – уродженець села Репехів Бібрської громади Львівського району. Був солдатом, водієм кулеметного взводу стрілецького батальйону військової частини А7028. Загинув 8 серпня 2024 року на Донеччині.

Мар’ян Баліцький – уродженець села Дунаїв Перемишлянської громади Львівського району. Служив у 116 окремій механізованій бригаді. Помер, повертаючись додому з Куп’янська Харківської області.

Богдан Шелемей – житель села Тудорковичі Червоноградського району. Був учасником АТО, з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішов захищати Україну. Захисник був командиром стрілецького відділення військової частини А7075. Загинув 9 серпня 2024 року.

Вічна памʼять усім полеглим захисникам.

Захищаючи Україну, загинув випускник Університету Іван Вовчанський

9 серпня 2024 року, захищаючи Українську Державу від окупантів, загинув випускник Львівського національного університету імені Івана Франка Іван Вовчанський. Героєві було 33 роки. Про це повідомили у пресслужбі ЛНУ.

Іван Вовчанський навчався у середній загальноосвітній школі №90 міста Львова. Закінчив факультет культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Був учасником АТО, захищав Україну в складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Із початком повномасштабного вторгнення боронив державу в лавах 5-го батальйону спеціального призначення «Любарт» 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Східного оперативно-територіального об’єднання. Виконував бойові завдання на Донеччині.

Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя.

Вічна пам’ять і слава Герою України!

Сьогодні, 31 серпня, Героя поховали на Личаківському кладовищі.