Українці, депортовані з території Польщі в 1944–1951, та їхні спадкоємці отримають компенсації і право на повернення залишеного майна. Про це передає «Судово-юридична газета». Компенсації будуть оплачувати з українського бюджету. Польська сторона в цьому не братиме участь.
За інформацією видання, переселені з Польщі українці та їхні нащадки отримають низку прав як депортовані. Зокрема, права на вилучені внаслідок депортації будівлі та інше майно.
Факт депортації особи підтверджується відповідною довідкою або іншими документами, виданими компетентними органами України, інших держав — колишніх республік СРСР, Польської Республіки (Республіки Польща). Ці документи могли залишитися в родин депортованих, або в місцевих обласних архівах, в залежності від того, в яку область було депортовано конкретну родину.
Відшкодування
У законі вказано, що особи, які у 1944-1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки, мають право на одноразову грошову допомогу.
У разі смерті особи одноразова грошова допомога виплачується її спадкоємцям (дружині або чоловіку, а в разі їх відсутності — дітям).
Розмір, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом міністрів. Сума наразі невідома.
Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з дня набуття особою статусу депортованої особи.
Відшкодування вартості вилучених внаслідок депортації будівель та іншого майна депортованій особі або її спадкоємцям здійснюється поетапно протягом 5 років після прийняття відповідного рішення уповноваженим органом. При цьому одноразово сплачується не менше п’ятої частини нарахованої суми. У разі смерті депортованої особи після прийняття відповідного рішення відшкодування вартості здійснюється спадкоємцям такої особи.
За інформацією видання, також громадянам України з числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.
Також вводиться нова стаття 7-1, яка передбачає грошову допомогу особам, які у 1944-1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки.
Визначено, що особи, які у 1944-1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки, мають право на одноразову грошову допомогу. У разі смерті особи, зазначеної в частині першій цієї статті, після прийняття відповідного рішення одноразова грошова допомога виплачується спадкоємцям такої особи (дружині або чоловіку, а в разі їх відсутності — дітям). Розмір, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються Кабміном.
Нагадаємо, що Верховна Рада визнала депортованими українців, виселених протягом 1944–1951 рр. з етнічних українських земель, що відійшли до Польщі.
Про кого йдеться
Протягом 1944–1951 років в рамках так званого «обміну територіями» між УРСР і Польською народною републікою українське місцеве населення Холмщини, Підляшшя, Надсяння і Лемківщини було депортоване до УРСР (не плутати з операцією «Вісла»).
Українські етнічні землі, що відійшли до складу Польщі: Підляшшя, Холмщина, Надсяння і Лемківщина.
Та невелика кількість українців, що залишилися — депортовані до західних регіонів Польщі 1947 року під час операції «Вісла».
Майже 700 тисяч українців депортували протягом 1944–1951 років з етнічних українських земель, які опинилися у складі Польщі, до УРСР.
Під час акції «Вісла» (1947 рік) близько 150 тисяч українців депортували на північні та північно-західні території Польщі.
