“Хочу розповісти вам один секрет. Перед тим, як іду на нічний відпочинок чи встаю вранці, я зустрічаюся з українцями… Ваш Блаженніший Святослав подарував мені ікону Пресвятої Богородиці в Аргентині. Я її привіз із собою до Рима. Він повернувся до своєї країни з Аргентини, а я мусив приїхати до Рима… Я щоразу молюся перед цією іконою Богородиці вранці та ввечері і закінчую молитву українською мовою.”
Цим поділився Святіший Отець Франциск під час зустрічі з українськими мігрантами в греко-католицькому соборі Святої Софії в Римі 28 січня 2018 року, куди прибув на запрошення Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава.
«Усіх вас сердечно вітаю і щасливий бути сьогодні разом із вами. Дякую вам за гостинність і за одвічну вірність, — вірність Богові та наступнику святого Петра», – сказав Папа Франциск до українців та духовенства, які прибули на зустріч із ним.
Наступник апостола Петра розповів, що входячи до цього святого місця – прокатедрального собору, він з радістю споглядав обличчя українців. «Те, що сьогодні ми зібралися тут у братньому спілкуванні, спонукає нас подякувати також за багатьох тих, кого сьогодні немає поряд із нами, але які стали відображенням люблячого Божого погляду, зверненого на нас», – сказав Святіший Отець і згадав три постаті.
«Перший – кардинал Йосиф Сліпий, 125-ту річницю з дня народження якого завершуєте святкувати. Він хотів і збудував цю сповнену світла базиліку, щоб вона стала яскравим пророчим знаком свободи в ті роки, коли ви не мали доступу до жодних святинь. Але завдяки пережитим і пожертвуваним Господеві стражданням він приклався до спорудження іншого храму, ще величнішого та прекраснішого – будівлі з живого каміння, якою є ви», – вважає духовний лідер всіх християн світу.
Другою постаттю, яку згадав Папа Римський, є єпископ Чміль, що упокоївся 40 років тому і тут похований. «Ця людина зробила для мене багато добра. У моїй пам’яті залишається живим спогад про те, коли ще молодим хлопцем я прислуговував йому під час Божественної Літургії. Від нього я довідався про красу вашої Літургії, з його розповідей дізнався про живе свідчення віри, глибоко вистражданої і загартованої страшними атеїстичними переслідуваннями минулого століття. Я дуже вдячний йому і вашим численним героям віри — тим, хто, як Ісус, впали наче зерно на хресну ниву, принісши плідний урожай. Бо справжня християнська перемога — це знак хреста, наш стяг надії».
Третя постать, яку згадав Римський Архиєрей, – кардинал Любомир Гузар. «Ви, дорогий Блаженніший, несете його постать у своєму серці, і багато інших людей назавжди збережуть у собі його прихильність, доброту, невтомність і молитовну присутність», – сказав Святіший Отець.
Ці свідки минулого, вважає Папа Франциск, були відкритими на Боже майбутнє, тому дають надію в теперішньому. «Мабуть, багато серед вас мали ласку їх знати. Коли переступаєте поріг цього храму, згадуйте, пам’ятайте батьків і матерів у вірі. Бо вони є фундаментом, на якому стоїмо, тими, хто навчив нас Євангелія своїм життям і надалі супроводжують нас і спрямовує в дорозі», – попросив Папа Римський.
Архиєрей відзначив, що Блаженніший Святослав говорив про матерів, бабусь, які передають віру своїм дітям. «І передавайте! Будьте сміливими в цьому. Дякуймо Господеві за тих жінок!» – закликав Папа Франциск.
Він зазначив, що на шляху нашої римської громади стабільним орієнтиром є ця ректорія. «Разом з українськими греко-католицькими спільнотами всього світу ви влучно висловили свою душпастирську програму одним реченням: «Жива парафія – місце зустрічі з живими Христом». Я хотів би підкреслити два слова. Перше – «зустріч». Церква – це зустріч, це місце, в якому можемо зцілити самотність, перемогти спокусу відокремлюватися та замикатися, де можемо черпати силу, аби перемагати замкненість у собі самих. Отож спільнота – це місце, в якому поділяємо радощі і труднощі. Сюди приносимо тягарі серця, життєві незадоволення та ностальгію за рідним домом. Тут на вас чекає Бог, аби зробити стійкішою вашу надію. Адже коли зустрічаємо Господа, усе пронизується його надією. Бажаю вам тут черпати хліб для щоденної мандрівки, розради серця і зцілення ваших ран», – побажав Святіший Отець.
Друге слово – «живий». «Ісус живий. Він воскрес і живий. І саме таким зустрічаємо Його в храмі на Літургії, у Слові… Тож кожна Його громада несе у собі пахощі життя. Парафія — це не музей спогадів про минуле чи символ присутності на якійсь території, парафія — серце місії Церкви, де ми отримуємо і ділимося новим життям, – життям, яке долає гріх, смерть, смуток, кожен смуток і зберігає серце молодим», – переконує Папа.
На його думку, якщо віра зроджуватиметься із зустрічі і промовлятиме до життя, то скарб, який ми отримали від батьків, буде добре збережений. Таким чином ми зуміємо запропонувати неоціненні добра вашої традиції і молодим поколінням, які приймають віру насамперед тоді, коли відчувають Церкву як близьку та живу.
«Церква не є музеєм. Бог не є тим, хто дивиться на нас тільки згори. Бог є Ісус Христос, який живий серед нас», – наголосив він.
Папа Франциск скерував вдячну думку до багатьох жінок, які є апостолками милосердної любові та віри. «Ви є цінним даром, бо якнайкраще свідчите віру в Господа багатьом італійським сім’ям, коли через турботливу та ненав’язливу присутність своїм служінням дбаєте про людей. Я прошу вас розглядати свою виснажливу і не завжди вдячну працю не лише як роботу, а як місію: ви є опорою в житті багатьох людей похилого віку, ви є сестрами, які допомагають їм не почуватися самотніми. Несіть Божу розраду і ніжність тим, хто на схилі віку готується до зустрічі з Ним у вічності. Це велике служіння ближньому, миле Богові, за яке я вам дякую», – закликав Святіший Отець. «Сьогодні ви ними опікуєтеся, але в майбутньому вони вам відкриють двері до Царства Небесного», – вважає він.
«Розумію, – запевнив Папа Франциск, – що коли ви перебуваєте тут, ваше серце б’ється для вашої країни і пульсує не лише з любов’ю, а й з почуттям тривоги, насамперед через лихо війни і економічні труднощі. Я прийшов сюди, щоб сказати вам, що я з вами — близький до вас серцем, своєю молитвою, я з вами, коли звершую Таїнство Євхаристії. Там я прошу Князя миру, щоб зброя замовкла. Я також Його прошу, щоб ви більше не були змушені йти на такі великі жертви заради того, щоб забезпечити гідне життя для своїх близьких. Я молюся, щоб у серці кожного ніколи не згасала надія, але щоб відновлювалася відвага йти вперед, відвага завжди починати знову».
«Дякую вам від імені всієї Церкви і всім вам та людям, яких ви несете у своїх серцях, уділяю своє благословення. І прошу вас, будь ласка, моліться за мене», – насамкінець сказав наслідник апостола Петра.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
