Категорія: Львів

Місяць тому, 27 серпня, у Львові тимчасово заборонили роботу карет з кіньми у центрі міста через “скандальне відео” в якому, як виявилося, не було нічого скандального. Це вплинуло на життя єдиної в Україні конюшні, яка утримує й розводить рідкісних торійських коней, які спеціально виведені для роботи в упряжі. Фактично коні заробляли на себе, тепер же є питання, як бути далі.

“Еспресо.Захід” поспілкувався з Валентиною Банас, яка є власницею “Каретного двору” і з якою й трапився цей прикрий інцидент, що породив численні дискусії. Вона розповіла, як живе конюшня після заборони роботи карет в центрі Львова, зокрема, наскільки складніше тепер стало утримувати коней.

Як зараз живе конюшня, чи вистачає коштів на утримання коней?

Зараз ще не так відчутно, тому що маємо запаси їжі для коней. Відчутно буде трішки згодом, з кожним тижнем все більше і більше. Через заборону роботи, ми змушені були піти на досить радикальні міри – скоротили трішки кількість зерна, яке їдять наші коні. Бо невідомо, що далі буде.

Крім того, раніше користувалися кондиціонерами, щоб гривки були розчесані й хвости, різними шампунями та мазями на копита. Але зараз про це вже не йдеться. Зараз їздимо по лісі і немає змісту тої краси наводити. Адже це досить дорогі засоби по догляду за конями.

“Каретний двір” – це не тільки коні, які працюють у місті в каретах. Це так само старі коні-пенсіонери, маємо вагітних кобил, є новонароджені лошата, і є лошата-підлітки. Це досить велика кількість коней, яка утримувалась за рахунок роботи карет.

Поки що чекаємо, надіємося, що люди, які приймають рішення, свідомо будуть оцінювати ситуацію. Важливо, щоб вони задумалися над одним питанням. Наші коні живуть в сім’ї. В нас сімейна справа, в нас ранок починається з коней і коли глибока ніч також закінчується кіньми. Бо усім треба приділити увагу, у кожного є свої якісь потреби. Тому питання таке, що краще – жити коням в притулку, де є люди, які не дуже компетентні і не знають їх потреб, бо кожен кінь має свій режим навантаження, чи жити в сім’ї, де їх з народження всі люблять, знають, доглядають? Це як велика родина, і коням у своєму табуні значно краще, бо тут вони виросли, ніж з незнайомими кіньми й людьми.

Тому є над чим задуматися, враховуючи те, що зараз війна, і так всім важко. Також не думаю, що це вихід, щоб відкрити нам свій притулок, і писати, мовляв, шановні, наші коні не мають що їсти, скиньте, будь ласка, кошти на рахунок, щоб закупити їжу для коней.

А скільки загалом у в вас коней у конюшні?

Як і було раніше – це 40 коней. Але знову таки, не всі вони працюють. Більша частина з них це вікові коні, є вагітні, є новонароджені лошата, є молодняк, є відйомні лошата, є лошата 2-2,5 роки, які тільки починають навчання для оповодження. Тобто не всі коні є працездатні. Але саме працездатні коні утримують усю велику кінну родину.

Скільки коштує утримання коней?

Мінімум – це по 5 тисяч гривень на коня за місяць. І це суто собівартість. Я не говорю там за дорогу за ще щось, це закупка вівса, якого треба поїхати купити, завантажити, привести, розвантажити.

Якщо хтось думає, що через те, що заборонили карети і “дуже крутий” бізнес відпав, то ні. Я як не їздила на Мальдіви, або десь на відпочинок, так і не поїду. Тобто, від того, що коні не працюють, економиться просто на тих самих тваринах. В мене ніколи не було вихідного, у нас кожен день – це буденна робота. Прибрати, нагодувати, погуляти, якщо там якісь медичні питання, то полікувати і знову нагодувати. Це направду стиль життя такий.

Чи збільшилася кількість, скажемо, туристів, які приходять до вас у конюшню на екскурсії, фотосесії, кінні прогулянки тощо?

Ні, все без змін. У нас конюшня відкрита в будь-який час. Можливо, людей, які цікавляться життям конюшні стало трішки більше, але від того коням, як то кажуть, ні холодно, ні жарко. Бо все рівно потрібно думати про запаси. Тому що, любов любов’ю, але це велика тварина, яка потребує багато їжі.

Так розумію, що кошти ще приносять фільми й кліпи, коли коней потребують для зйомок.

Так, це дає кошти. Але зараз війна і всім важко, ринку фільмів також. Продовження серіалу “Кава з Кардамоном”, який зараз знімають — це перший фільм в якому наші коні брали участь за ці майже три роки повномасштабної війни. Ми знімалися з кіньми тиждень часу біля Києва, і менше, ніж тиждень на Закарпатті. Все. Але це не є ті кошти, які вирішують всі питання. Звичайно, що це плюс для конюшні, але раз на три роки, самі розумієте, що цього мало.

Знаєте, це не так, як в Англії чи Новій Зеландії. Бо в них там проєкт за проєктом і вони реально можуть завдяки цьому жити й розвиватися.

Заборона карет у Львові – це тимчасове рішення. Якщо ця тимчасовість буде тривати ще довго, наскільки критичним для вас є час? Тобто, місяць, два, пів року…

Зараз немає такого критичного часу. Ми маємо запаси, але так, ми їх щодня витрачаємо. Ми стоїмо і, відповідно, починаємо економимо на годівлі. Як я казала, вже зменшили кількість зерна для коней. Хоча їм не потрібно вже такої великої калорійної дози, тому що вони не отримують такого навантаження. Але з кожним днем, звичайно, що воно складніше стає.

Треба враховувати, що у нас сезонна справа. Наприклад, коли буде листопад – це вже не наш місяць. Карети в центрі в основному працювали з травня по жовтень. А вже в листопаді, коли будуть дощі, холод, сляка, мряка, ну, то вже ті карети там більше для галочки, ніж для роботи.

Але коні все рівно мусять працювати, ми їх все одно запрягаємо в упряжі. Наші естонські колеги сказали, що 70% роботи торійського коня повинна бути в упряжі. Тому ми їх далі запрягаємо в упряжі, ганяємо, працюємо. Це як мати собаку. Коли ви з нею не гуляєте, то вона робиться не адаптована до суспільства. Погіршується її фізичний стан, імунітет. Чим більше тварина ходить, чим більше вона працює, тим більше вона здоровіша.

Я сподіваюся на реальну оцінку всіх аспектів цієї справи. Конюшень є дуже багато в Україні. Але всі ці конюшні мають верховий напрямок. А наші коні мають напрямок і верховий, і упряжний. Тому “Каретний двір” – це єдина в Україні спеціалізована упряжна конюшня. У нас більше таких конюшень ніде немає. Хоча у сусідній Польщі й Угорщині упряжні і верхові коні 50 на 50. Тому у нас таке дивне відношення.

Нещодавно UAnimals написали допис, що собаки не можуть сидіти на ланцюгу, а коні – тягати карети. Але ж є коні, які виведені для верхової їзди і вони возять вершників. Вони теж отримують навантаження. Вони і стрибають через перешкоди, і біжать галопом. А є коні, які виведені для упряжі. Тобто це синонім, одні коні для верхової їзди, а інші – для упряжної справи. В каретах ці коні галопом не їдуть, не скачуть. Крок, легка рись, знову крок, і знову легка рись. Це не є важке навантаження. Багато людей й журналістів у нас були й бачили у якому стані коні, яка в них маса, і що для такої пари великих коней карета, яка важить десь 700 кг, не є трудністю. До того ж вони їдуть по прямій. Ми не їздимо десь на круті підйоми. Дуже рідко беремо замовлення, наприклад, на Шевченківський гай, або на Високий замок, бо там реально крутий підйом, і звичайно, що там коням важче їхати. А по прямій, по центрі міста, там пряма дорога, коли карета рушилася, вона сама йде накатом, бо задні колеса значно більші.

Чи у міській раді казали вам, коли можуть прийняти остаточне рішення щодо роботи карет в центрі Львова?

Ні, нічого не казали. Були засідання, ми приходили на них. Тому чекаємо. Надіюся, Львів не втратить упряжних коней.

А це справа мого життя. До війни, ми щороку своїм коштом проводили фестиваль, який називався святом упряжного коня. Щоб популяризувати упряжні породи та упряжну справу. На тому фестивалі ми запрягали різні види упряжок, бо їх є дуже багато. Розповідали й показували різні історичні та сучасні види упряжі, які є по світу. Крім того, показували кінні прикраси на упряжі. Також витягували всі карети і був музей просто неба. Ми розповідали про ці карети, люди могли посидіти, пофотографуватися. Ми всіляко популяризуємо упряжну справу, бо ніде більше в Україні такого аналога не знайдете. Наприклад, в Німеччині на Октоберфест два тижні триває фестиваль упряжної справи. В США це модно. В Угорщині в Гортобаді це теж ціла культура. Туристи туди постійно приїжджають. В Кракові, у Відні є карети, бо це історія.

Тому я не можу зрозуміти головного, що вони добиваються? Перше, віддати наших коней в притулок? Невже тварині буде легше в притулку, ніж у сім’ї, де вона народилася, де її всі знають, люблять. Друге, продати коней, а куди продати? Це не є порода для спорту. Вони масивні, великі, не маневрені й не швидкі. Тобто, якби вони мали якісь застосування, крім карет, вони б збереглися ще десь в Україні. Але вони збереглися тільки завдяки діяльності карет. Тому куди їх продати, в сільське господарство? Невже ви думаєте, що коню буде краще в селі, де він буде орати, дрова возити, де за ним не буде такого догляду? Коли тут вони мають повноцінний догляд, чистку, кондиціонери, ветеринарна служба приїжджає, яка регулярно їх оглядає, студенти з зооветеринарного приїжджають на практику.

До речі, у нас ветеринарний університет має кафедру по молоці, є кафедра акушерства. Якщо, наприклад, по ковальству, студенти можуть ще під’їхати на іподром чи інші конюшні, то де майбутні ветеринари можуть у нас у Львові побачити вагітну кобилу й провести ультразвук вагітній кобилі? Де вони можуть побачити новонароджене лоша? Де вони можуть взяти молоко для виробництва кумису? Ми співпрацюємо з ними вже понад 10 років.

Ще скажу кілька слів про культурну спадщину, за яку всі ми боремося і відстоюємо. Але культурна спадщина – це не лише архітектура. Насправді за старою архітектурою Львова, якою ми так захоплюємося, стоять коні, бо вона була збудована за рахунок упряжних коней. Тому що вони возили всі ці важкі вантажі: землю, цеглу, черепицю та все. І це на карети, це справді важкі для коней завдання були. Зараз цю роботу роблять автомобілі, а раніше все це залежало від праці коней. Тому культурна спадщина – це також і упряжна справа. Тобто ми відроджуємо традиції українського конярства. Зараз про це навіть ніде не ставиться питання. А воно було знищено Радянським Союзом. Коли приходять екскурсії, ми про все це розповідаємо й показуємо.

І найважливіше. Ця порода є малочисельна. Вона є в нас, і є в Естонії. Це є дуже обмежений генофонд. І кожна кобиломатка є цінною, бо це в майбутньому втрата цілих поколінь. Люди через 20 років, 50 років захочуть подивитися, як виглядав той упряжний кінь. І де це побачать, на картинці, будемо 3D голограму робити? Тому я не можу цього всього зрозуміти.

Ці коні не є спортивною породою. Спортивні коні більш збуджені, нервові, гарячі, швидкі. А це флегматичні й спокійні, які з народження бачать машини і не лякаються їх, не має в них стресу й паніки від того. Так, це набутий рефлекс і тому з ними постійно треба працювати. Наприклад, коли був коронавірус і теж ніхто не працював, ми все рівно виїжджали в місто, щоб коні не забували навичок.

Я так розумію, що ви будете до останнього відстоювати можливість роботи карет у Львові і точно ні одного коня не продасте й не віддасте, а будете тримати.

Звичайно, це сім’я. Ці коні народилися в мене на руках. Вся родина за ними доглядає. Це не так просто, як здається. Для прикладу, коли у вас є собака-дворняга, яку десь на смітнику мама народила й виховала, то вона має імунітет й їсть все, що знайде. А вже породиста собака потребує і допомоги при злучці, при пологах, при догляді за цуциками, і їжа вже інша.

Так само з нашими кіньми. Це не є якась аборигенна порода коней, вони в природі вірогідно б не вижили, бо вони потребують багато білкової їжі. Крім того, імунітет в них інший. Зараз буде осінь, будуть дощі сильні. При тих дощах вони можуть простудитися, якщо будуть на дворі кілька днів. А дощі бувають і тиждень. А далі почнеться зима. Це сніг, холод, їжу треба шукати. Наприклад, гуцульські коні, або тарпани, вони об’їдають кору дерев. Тому вони більш генетично пристосовані до того, а наші ні.

Те саме з пологами. Ми чекаємо їх, щоб не пропустити. Бо кобила може якось не так лягти. Можуть бути складності. А потім лоша може мати запори чи поноси. Тобто треба за тим всі слідкувати. Лоша може не смоктати зразу. Тому його треба кожні 2 години підносити до кобили. Реально треба жити з тим лошам, особливо перші пару днів, щоб воно набралося сил і могло самостійно вставати і ссати. Бо їх лошата народжуються великі, відповідно, вони деколи обезсилені. А якщо дуже знесилені, тоді треба ставити крапельниця глюкози. Тобто є куча нюансів без знання яких ці тварини не виживуть. Я не хочу, щоб у нас зникла ця порода.

В Україні вже чотири роки діє програма медичних гарантій, за якою пацієнти мають безплатно отримувати ліки і медичні послуги. Однак, з людей, які потрапляють до львівських лікарень, продовжують виманювати гроші, користуючись їхнім вразливим становищем. При цьому скаржитись на лікарів готові лічені одиниці, а дієвого механізму покарання медичних закладів в Україні досі нема. Про це йдеться у матеріалі LVIV.MEDIA.

Журналісти видання особисто зіткнулися із неправомірними платежами за послуги у лікарнях Святого Пантелеймона та Святого Миколая, які належать до Першого медичного об’єднання міста Львова. Родичам журналістів довелося купувати від шприців до знеболювального та сплачувати благодійні внески за проведені операції та процедури.

Також львів’яни оплачували ліки та обстеження на КТ, УЗД та МРТ.

До слова, цей медзакалад з 2021 року очолює Олег Самчук, До цього він працював головним лікарем Ковельського міськрайонного ТМО. До Львова його особисто запросив мер Львова Андрій Садовий.

Журналісти припускають, що така ситуація притаманна й іншим медичним закладам.

До прикладу, в Першому ТМО запитують: «Чи можете купити ліки?»

Це питання можна сприйняти по-іншому: «Чи хочете ви, аби ваша близька людина мала краще лікування, бо ми не дамо цих медикаментів?». Журналістка LVIV.MEDIA Ірина Папірник це питання чула щодень, доглядаючи свого чоловіка, який потрапив до лікарні Святого Пантелеймона Першого ТМО Львова.

Наприкінці липня 2024 року його швидкою привезли у приймальне відділення медзакладу із нестерпним болем у спині. Він не міг піднятися і поворухнутися більш як дві доби. Після обстежень у приймальному відділені (ці обстеження теж викликали питання, але про них вже у наступній історії, про якість та рівень надання медичних послуг) чоловіка госпіталізували у відділення малоінвазивної нейрохірургії і неврології.

«З безплатних препаратів ми отримали лише розчини для крапельниць, решту довелось купувати. До прикладу, шприци, лідокаїн, дипроспан, бупівак, стерильне накриття для проведення маніпуляцій в операційній, голки. Хоча всі ці медикаменти є у Національному переліку основних лікарських засобів, і пацієнти мають отримувати їх безплатно. Звісно, були й такі ліки, які не входять у гарантований державою перелік, і пацієнт має їх купити самостійно. У нашому випадку такі теж були. Прохання закупити ці препарати медики відділення озвучували усно, або давали на папірцях, чи просто скидали повідомленням в месенджер – жодних рецептів чи підписів. Причину, чому ми купуємо ці ліки, ніхто не озвучував, а при прямому запитанні працівники лікарні уникали відповіді і акцентували на нашій фінансовій спроможності», – розповіла журналістка.

Інша історія, яка трапилася у цьому ж ТМО, це випадок Христини Ш. Її маленька донька у липні 2024 року потребувала хірургічного втручання, за порадою і скеруванням від сімейної лікарки вона звернулася у хірургічне відділення дитячої лікарні Святого Миколая Першого ТМО Львова.

«Перед операцією ми нічого не купували, а от після неї підійшла лікарка і сказала дати кошти. Я мала два платежі: перший на розвиток відділення, а другий — як благодійну пожертву за використані ліки та матеріали під час операції та лікування. Мені сказали, що це добровільно, але треба дати від 200 гривень по обидвох пунктах. Кошти — 1000 гривень — я дала готівкою старшій медсестрі, і вона навіть записала в якийсь зошит», — розповідає Христина.

Але скарг жінка не подавала, досі консультується у цієї лікарки і боїться поганого ставлення. І Христина не поодинока у цих страхах.

Виконавча директорка БФ «Пацієнти України» Інна Іваненко розповідає, що ті, хто звертається до їхньої організації, мають десятки страхів.

«Вони бояться, що їх «залікують» лікарі за їхню позицію, або бояться, що їм відмовлять взагалі у лікуванні, є і радянський пережиток, що безплатне хорошим не буває. Мовляв, краще заплатити, й до мене точно буде краще ставлення і краще лікування, ніж в інших. Але все це зараз працює не так, ми живемо в інший час, ми маємо зрозуміти, що всі ці кошти ви вже заплатили – це ваші податки», – зазначила Інна Іваненко.

На гарячу лінію БФ «Пацієнти України» за рік звернулися майже 4 тисячі українців, які скаржилися, що оплачували і послуги і медикаменти у закладах, де проходили лікування.

«68% цих скаржників, взагалі не розуміють своїх прав, не знають, які медичні послуги їм гарантовані безкоштовно. Це величезна проблема і ми як організація це вже озвучували міністру охорони здоров’я Віктору Ляшку. Про те, що ці послуги безкоштовні, перш за все, має повідомляти лікар, адже саме він орієнтується у цьому», – зазначає Інна Іваненко.

Звісно, що у тих історіях, які нам відомі, лікарі цього не повідомляли. Ми не можемо з певністю стверджувати, чи це випадковість, чи алгоритм дій, продиктований адміністраціями лікарень. Керівництво лікарні стверджує, що у них завжди консультують пацієнта, що є платним, а що безкоштовним. На цьому наголосив в коментарі журналістам генеральний директор Першого ТМО Львова Олег Самчук.

«Наказом лікарні передбачено, що кожен лікар має ознайомлювати пацієнта з переліком безоплатних медичних гарантій, які покриваються державою — від ліків до послуг. Окрім того, у нас є ще свої програми, аби пацієнти отримували ліки та послуги безкоштовно, які не передбачені програмою медичних гарантій, і ми це робимо для пацієнта безкоштовно або зменшуємо йому фінансове навантаження. Дуже багато розхідних матеріалів ми привозимо з цілого світу, як гуманітарну допомогу від наших друзів та партнерів, тому у нас усього достатньо», – розповів Самчук.

Однак, пацієнти лікарень Першого ТМО, з якими журналісти спілкувалися запевняють, що ніхто їх із цього приводу не консультував, навпаки, їм озвучували вартість послуги.

Про це йдеться у третій історії, де як виявилося безкоштовне МРТ та КТ – не безкоштовне.

Павлові 38 років і він теж проходив стаціонарне лікування у відділенні малоінвазивної нейрохірургії і неврології. Чоловік попросив не розголошувати свого прізвища, оскільки досі, час від часу, звертається по лікування у цей медзаклад. Його рік тому екстрено привезла до приймального відділення швидка допомога із підозрою на інсульт.

«Лікарі мене оглянули та, аби підтвердити чи спростувати діагноз, мене скерували на КТ. Я особисто гроші за це не платив, але їх платила моя дружина. Сума була десь приблизно 600-700 грн, ми їх оплатили в касі. Діагностику проводили в лікарні, ми нікуди не їздили за межі закладу. Інсульт не підтвердили, мене госпіталізували і я тиждень лежав з диким головним болем. Мій стан не покращувався, тож нам лікар запропонувала зробити МРТ голови, шиї і спини, озвучила суму, і ми відмовилися. Бо вийшла велика сума, щось в районі 4 тисяч гривень», – розповідає Павло.

Чоловік зізнається, що не знав, що обстеження мали бути безплатними, адже більшість інструментальних обстежень покриваються Програмою медичних гарантій (ПМГ). Зокрема пацієнтам не треба платити за рентген, МРТ (магнітно-резонансну томографію) та КТ (комп’ютерну томографію) у таких випадках: за скеруванням лікаря, якщо під час стаціонарного лікування лікар вважає таке обстеження потрібним і в екстрених випадках, коли пацієнта привозить швидка.

Дружина Павла Мар’яна, розповіла ще одну історію, яка сталася із її родичкою, за 2 місяці до госпіталізації чоловіка.

«Тітці стало дуже погано, ми викликали швидку, яка завезла її у приймальне відділення лікарні Святого Пантейлемона. Там їй зробили КТ, інсульт не підтвердився, але тітку госпіталізували. Поки її оформляли, лікарка сказала оплатити КТ в касі, теж орієнтовно 600-700 грн. Ми оплатили, принесли чек, а пані, яка нас оформляла спитала, навіщо ми це оплачували, якщо тітку привезла швидка і все це є безкоштовним. Звісно, ми пішли з’ясовувати, у лікарки як повернути кошти, на що вона нам відповіла: «Ну у вас же ж інсульт не підтвердився, от якби підтвердився то платити було б не потрібно!» – повідомила вона.

Зараз Павло себе почуває значно краще, але скаржитися не збирається, бо не бачить у цьому сенсу.

«Так скаржаться ж люди, ну повертає їм лікарня гроші, але ситуація ж не змінюється. Сьогодні вони повернуть мені 700 гривень, а завтра зароблять 100 тисяч на інших. Тут треба аби держава за кожен такий випадок справді штрафувала заклад. Тоді буде сенс, а так я не бачу сенсу боротися зі схематозом самому», – повідомив чоловік.

До слова, у лікарнях Першого ТМО Львова є кілька власних МРТ та КТ. Частину техніки об’єднання мало на своєму балансі до повномасштабного вторгнення, іншу закупили за кошти інвесторів вже після, або ж ця техніка була подарована, наприклад, німецькою організацією GIZ та прем’єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким. Про кожен коштовний подарунок у ТМО ретельно звітують на сторінках у соціальних мереж і саме там можна знайти багато коментарів львів’ян, які скаржаться, що платять і за ліки, і за обстеження.

Як мають працювати медичні гарантії?

Програма медичних гарантій в Україні має допомогти покращити стан здоров’я населення, захистити пацієнтів від катастрофічних витрат на лікування. За цією програмою пацієнти отримують безкоштовно медичні послуги, а витрати медзакладу, в яких проходить лікування пацієнт, покриває Національна служба здоров’я (НСЗУ). Звісно все це працює, якщо цей медзаклад має контракт з НСЗУ, а таких закладів в Україні станом на 1 квітня 2024 року було майже 3500. У 2024 році в Програмі медичних гарантій враховано 44 пакети послуг. У кожному з них вказано, що безкоштовно може отримати пацієнт, ознайомитися з пакетами можна на сайті НСЗУ.

Перше ТМО Львова законтрактоване із НСЗУ. Наприклад, у 2024 році воно уклало договір із НСЗУ на загальну суму 2,35 млрд гривень – це сума, яку вони можуть отримати цього року на 36 груп послуг, за якими у них є договір. Наприклад на хірургічні операції дорослим та дітям передбачено 1,1 млрд гривень, які може отримати заклад. Станом на 31 серпня 2024 р., НСЗУ оплатило лікарні 714 млн 196 тис. грн. На стаціонарну допомогу дорослим та дітям без проведення операцій передбачено 585 млн 23 тис. гривень, з яких НСЗУ заплатило 366 млн 688 тис. грн. Тобто, лікарня не вичерпали гарантовані державою кошти, нестачі грошей для закупівлі ліків у медзакладу немає. Всі ці дані є у відкритому доступі на дашбордах НСЗУ.

Перевірити, чи заклад надає безкоштовні послуги, теж просто, достатньо на дашбордах НСЗУ ввести назву потрібної послуги та назву обраного закладу і подивитися чи укладений між ними договір. Все це є у вільному доступі у розділі E-дані.

Звісно, коли твої близькі чи родичі потрапляють в лікарню, то часу з’ясовувати, які договори вона уклала з НСЗУ апріорі нема. Та й не мало б бути потреби, якби усі ланки медичної сфери діяли в межах закону.

Та скаржитися на зловживання медиків ніколи не пізно. Зробити це можна декількома способами:

• зателефонувати на гарячу лінію НСЗУ за номером 16-77;
• надіслати лист на електронну пошту info@nszu.gov.ua
• оформити скаргу паперовим листом і надіслати за адресою: проспект Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073.

Скаржитися можна і на гарячу лінію лікарні або ж особисто адміністрації лікарні. У Першому ТМО Львова цьогоріч зареєстровано 9 таких звернень за поточний рік.

«За результатами цих звернень з’ясувалося, що порушень зі сторони закладу не було! Чому ці скарги виникали? На жаль, пацієнти не володіють повною інформацією про умови отримання безоплатних медичних послуг, передбачених програмою НСЗУ і вони могли бути переконані, що звернувшися в лікарню, отримають все повністю безкоштовно. І коли людям було погано вони погоджувалися все оплачувати, але після пояснення, що та чи інша послуга є не безкоштовною, а платною, могли просто піти і поскаржитися», – зазначив генеральний директор Першого ТМО Олег Самчук.

Водночас, пан Самчук заперечує, що його лікарі роздають пацієнтам списки для купівлі медикаментів, які є в переліку програми медичних гарантій. Він також заперечує, що це є ініціатива адмінстрації.

«Я не знаю, про такі випадки! Але я точно знаю, що пацієнтам роздаються всі ліки, які у нас є на складах лікарні, а там є велика кількість цих ліків. Це медикаменти та розхідні матеріали закуплені за кошти НСЗУ та благодійників. Знеболювального, ліків і перевязки нам не бракує!»–повідомив Самчук.

Як ми зазначали раніше, у коментарі журналістам Олег Самчук спершу ствердив, що медики його закладу розповідають пацієнтам про безоплатні ліки, а потім пояснив наявність скарг тим, що пацієнти не володіють такою інформацією.

У Національній службі здоров’я України розповіли, що з початку року до них надійшли 495 скарг про вимогу оплати безоплатних послуг, витратних матеріалів та лікарських засобів передбачених ПМГ. Це число стосується усіх регіонів України. Схожі скарги є і на Перше ТМО Львова. Станом на 19 серпня 2024 було зареєстровано 6, у 2023 – 10, а у 2022 лише 1.

У НСЗУ стверджують, що реагують на всі скарги про незаконне вимагання коштів за послуги, які гарантовані пацієнту як безоплатні. Якщо такі факти вдається довести, то заклад змушують повернути кошти пацієнту. Що ж до покарання самого закладу, до дієвого способу в Україні досі немає.

«Кожен випадок порушення умов договору через вимагання коштів, ми надсилаємо закладу повідомлення про порушення умов договору. Це офіційний документ, який виступає як жовта карта для закладу охорони здоров’я. Зараз розробляють механізм, який буде визначати, скільки цих скарг потрібно аби розірвати договір або заклад, наприклад, втратить можливість контрактуватися на середньострокові договори за якимись пакетами», – розповів начальник відділу роботи зі скаргами пацієнтів НСЗУ Тарас Стеценко.

У НСЗУ розуміють, що кількість порушень, є значно більшою, аніж офіційних. Також тут знають і про «схеми» подвійних оплат.

«Перший варіант – це готівкова оплата в руки лікаря, другий – це оплата на благодійні рахунки, з подачі будь-якого медпрацівника, і третій варіант – це оплата за розхідні матеріали. У першому випадку зрозуміло, хто несе відповідальність – лікар, це його особиста корупційна дія як працівника, другий варіант є найскладніший з юридичного погляду. Якщо, звісно, людина не має аудіо або відео запису, неможливо довести, що вас змусили переказати кошти на якийсь благодійний рахунок. Лікарні це знають і цим користуються. Третій варіант – тут теж відповідальність на медпрацівниках, але без скарг ми допомогти не можемо», –зазначає Тарас Стеценко.

Куди йдуть гроші?

Усі кошти, які надає НСЗУ медзакладам, мають два цільові призначення: зарплата працівників та закупівля медикаментів. Якщо у закладах відбувається «подвійна оплата», тобто за вас заплатила держава і ви заплатили ще раз за себе, то куди зникають кошти, які не використали на вас? На ці питання можуть дати відповідь кілька державних структур починаючи від НСЗУ до прокуратури. Ми ж можемо лише констатувати факт, що перше ТМО Львова стрімко розвивається і розростається. Вони будують, роблять ремонти і активно закуповують обладнання. В електронній системі публічних закупівель Prozorro можна знайти десятки укладених угод, за якими Перше ТМО замовляє обладнання та ремонти своїх приміщень. Ось п’ятірка найбільших закупівель цього року:

• Медичний лінійний прискорювач з комплексом обладнання за майже 92 млн грн.
• Робоче місце хірурга в роботизованій хірургічній системі за понад 84 млн грн.
• Роботизований маніпулятор для хірургічних інструментів за 81 млн грн.
• Реконструкція будівель під Центр ментального здоров’я на вул. Замарстинівській за майже 56 млн грн
• Капітальний ремонт будівель на вул. Пилипа Орлика за понад 53,5 млн грн.

Лише за цими п’ятьма угодами Перше ТМО Львова витратило цьогоріч понад 366 мільйонів гривень. Ми не піддаємо сумніву потребу інвестувати в розвиток медицини Львова. Однак, якщо ці інвестиції відбуваються коштом пацієнтів, то моральність такої політики точно викликає питання. Адже вразливість людей, що потрапили в лікарню, неготовність захищати свої права та відсутність дієвого механізму державного контролю можуть бути лише поясненням, але аж ніяк не виправданням зловживань з боку медиків та їх керівників, а також – бездіяльності міської влади, яка відповідає за те, що відбувається у підпорядкованих їй медичних закладах.

Західний апеляційний господарський суд зобовʼязав підприємця Ростислава Баранецького демонтувати самовільну станцію технічного обслуговування та звільнити комунальну ділянку біля авторинку на вул. Зеленій, інформує Zaxid.net.

Йдеться про ділянку площею 0,49 га на вул. Зеленій, 253 у Львові. У 2018 році Львівська міськрада передала її в оренду ФОПу Ростиславу Баранецькому для обслуговування СТО. Втім, на думку прокуратури, міська рада мала виставити цю ділянку на аукціон.

Крім цього, ділянка розташована в межах червоних ліній. Також підприємець порушив умови договору і замість тимчасової споруди СТО збудував будівлю площею 326,3 м2 і зареєстрував за нею право власності.

У серпні 2023 року Господарський суд скасував ухвали ЛМР про передачу землі в оренду Ростиславу Баранецькому і скасував приватизацію будівлі СТО. Крім цього, суд зобовʼязав підприємця знести СТО та звільнити комунальну ділянку.

На це рішення Ростислав Баранецький подав апеляцію, стверджуючи, що тимчасова будівля СТО є обʼєктом нерухомості, а, отже, для оренди землі під нею не потрібно було проводити торги. Втім Західний апеляційний господарський суд позов підприємця не задовольнив і залишив чинним рішення Господарського суду, що зобовʼязує його демонтувати СТО. Ця постанова вже набрала законної сили, втім її можна оскаржити в апеляції.

Скандальному активісту Остапу Стахіву, якого підозрюють у незаконному поширенні локацій ЗСУ та шахрайстві, втретє не обрали запобіжний захід.

Про це із зали суду повідомляє кореспондентка hromadske.

Згідно положення про безоплатну правову допомогу, Стахіву призначили адвоката — Володимира Яцишина. Однак підозрюваний відмовився від нього, сам адвокат також оголосив відмову від захисту Стахіва, оскільки він має двох адвокатів.

Суд обирає запобіжний захід скандальному активісту Остапу Стахіву, якого звинувачують у шахрайстві та розголошенні даних про місця дислокації військових. До суду також прийшли прихильники Стахіва

Відео: Ольга Денисяка / hromadske pic.twitter.com/L5e15VpdIR

— hromadske (@HromadskeUA) September 30, 2024

На суд 30 вересня Остап Стахів прийшов зі своїми прихильниками, разом вони цькували журналістів, які також прийшли на засідання. Стахів показував своє псевдопосвідчення журналіста та порівняв себе з дисидентами.

«Хмара, Калинець, Стус. Це були політично переслідувані вʼязні… Вони (правоохоронці, — ред.) прийшли до мене до хати, щоб вручити дві підозри Це брехуни і обманники. До мене приходить помста за те, що вони програли мені справу в Києво-Печерському суді. Це помста за те, що я говорю правду», — заявляв Стахів.

Один з представників захисту Михайло Магарський, який разом з підозрюваним не прийшов на два попередні засідання, подав клопотання про ознайомлення з матеріалами засідань. Суддя Віктор Романюк задовольнив його і оголосив перерву на 20 хвилин для ознайомлення сторони захисту.

Після цього Стахів подав заяву про відвід суді, після цього в судовому засіданні оголосили перерву.

Нагадаємо, про підозру Стахіву повідомили 25 вересня. Того самого дня Галицький районний суд Львова проводив судове засідання про обрання йому запобіжного заходу, але сам Стахів на нього не з’явився. Тож засідання перенесли на 27-ме. Однак 27 вересня він також не з’явився у суді.

28 вересня 2024 року на фронті загинув викладач факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка Богдан Маркевич. Він служив у лавах Збройних сил України з січня цього року, захищаючи Україну від російської агресії.

Про це повідомила пресслужба навчального закладу, пише WestNews.

Богдан Маркевич, випускник 2009 року, працював асистентом кафедри мови засобів масової інформації, де зарекомендував себе як висококваліфікований викладач, справжній інтелектуал і добропорядна людина. Колеги відзначають його відкритість і готовність завжди допомагати іншим.

Богдан Маркевич загинув у віці 38 років під час ворожої атаки. Інформацію про час і місце поховання наразі не повідомили.

Академічна спільнота Львівського університету висловлює щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять Герою!

У Львові на будівництві знайшли мертвого чоловіка. Відомо, що це був його перший робочий день, а його тіло виявили у ліфтовій шахті, інформує Zaxid.net.

Як повідомили у пресслужбі Львівської міськради, трагічний випадок трапився 27 вересня. У ліфтовій шахті на будівництві на вул. Джорджа Вашингтона, 1 виявили тіло чоловіка. Обставини його загибелі з’ясовує поліція.

«Відомо, що цей чоловік перший день прийшов на роботу. В якийсь момент зауважили, що його нема. Почали шукати і знайшли у ліфтовій шахті. На місці працює поліція і з’ясовує усі обставини трагедії», – повідомив голова Личаківської районної адміністрації Юрій Лукашевський.

Додамо, що на вул. Вашингтона, 1 будується ЖК Washington City.

У дитячому навчально-реабілітаційному центрі у Львівській області, ймовірно, вчиняли фізичне, психологічне та сексуальне насильство щодо дітей. Про це заявив омбудсмен Дмитро Лубінець.

За його словами, цей центр розміщує найвразливіші категорії дітей-сиріт: тих, які позбавлені батьківського піклування; тих, які перебувають у складних життєвих обставинах; дітей з особливими освітніми потребами.

За свідченнями дітей, директор центру здійснював дії сексуального характеру щодо дівчат-вихованок закладу, публічно принижував, а також погрожував побиттям та поміщенням до психіатричної лікарні за «погану поведінку» чи порушення розпорядку дня.

Разом із цим, повідомляє Лубінець, дітям систематично говорили фрази на кшталт «ти нікому не потрібен/-а», «твої батьки алкаші», «ти хворий/-а», «з тебе нічого доброго не вийде».

За словами посадовця, діти уже зверталися зі скаргами до правоохоронців, місцевої служби у справах дітей та департаменту освіти, однак ті ніяк не відреагували, а директор закладу бив палками та принижував тих, хто скаржився.

Після виявлення цих випадків команда омбудсмена звернулася до правоохоронців та «змусила» задокументувати факти порушення. Після цього поліція відкрила кримінальне провадження, зокрема за частиною 3 статті 153 Кримінального кодексу України — сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.

«З понеділка я ініціюю нараду на високому рівні, із залученням представників Львівської ОВА, правоохоронних органів та профільних міністерств, адже бездіяльність органів, що повинні захищати права дитини, є злочином. І негайного безумовного захисту потребує дитина, а не її кривдник», — заявив Лубінець.

Посадовець також наголосив, що особисто контролюватиме процес слідства, аби вдалося притягнути до відповідальності всіх винуватців.

Оновлено: там вже відсторонили директора дитячого закладу, якого звинувачують у насильстві, повідомили в ОВА.

«Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за заявами вихованок навчально-реабілітаційного закладу у Львівській області через можливе насильство, яке скоював над ними директор.

На місце виїхали правоохоронці та фахівці профільного департаменту Львівської ОДА. Львівська ОВА повністю сприяє розслідуванню», – повідомив голова Львівської ОВА Максим Козицький.