Відбувся запуск українськомовного аудіогіда в одному з найбільших музеїв Австрії – всесвітньовідомій художній галереї Альбертіна у Відні.
Українські туристи та діаспоряни матимуть змогу почути рідною мовою історію створення та цікаві подробиці про шедеври світового класичного модерну з музейних експозицій “Від Моне до Пікассо”, у які входять твори Моне, Ренуара, Тулуз-Лотрека, Сіньяка, Матісса, Мунка, Пікассо, Модільяні, Шагала, Малевича, Кокошки та інших.
Українською також можна прослухати екскурсію парадними залами палацу, побудованого в стилі класицизму, який відтворює культуру епохи Габсбургів.
Перекладений спеціально для українців авдіогід буде доступний і для запланованої на кінець серпня виставки творів із приватної колекції французького модерну Ханлозера, на якій будуть представлені роботи Ван Гога, Сезанна та Годлера.
Ініціаторкою проєкту виступила перша леді України Олена Зеленська. Вона разом із посольствами України звернулися до найпопулярніших світових музеїв та пам’яток архітектури. Однією з найперших відгукнулася Альбертіна. Робота з перекладу та звукозапису для віденської галереї тривала чотири місяці.
“Хочу підкреслити, що співпраця з Україною надзвичайно важлива для нас. Альбертіну відвідують багато українців, і, звичайно, вони хочуть краще зрозуміти та більше дізнатися про витвори мистецтва, представлені в нашому музеї. І ми дуже щасливі, що нам вдалося додати до нашої системи авдіогід українською”, – прокоментував генеральний директор музею Альбертіна, професор Клаус Альбрехт Шрьодер.
Також вже закінчується звукозапис екскурсії українською для Латвійського національного художнього музею, готується ще декілька перекладів і паралельно тривають перемовини з музеями.
Львівський громадський діяч та відомий захисник української мови Святослав Літинський може стати мовним омбудсменом. Міністерство культури України висунуло кандидатуру Святослава на посаду уповноваженого із захисту державної мови. Він був першим громадянином України, який отримав внутрішній паспорт без російськомовної сторінки та виграв десяток інших гучних справ.
Тепер кандидатуру Літинського має затвердити уряд. Якщо це станеться, Святослав займе місце Тетяни Монахової, яка наприкінці квітня написала заяву про відставку. Колишня уповноважена з захисту державної мови Тетяна Монахова у квітні звільнилася, пояснивши своє рішення відсутністю політичної волі української влади в питанні захисту мови.
Тоді вона пояснила, що її робота блокувалася, і вона ні на що не могла вплинути. “Продовжувати брати на себе відповідальність за те, на що ніяк не можеш вплинути, просто безглуздо”, – зазначила Монахова.
У коментарі “5 каналу” Літинський заявив, що його попередниця – Тетяна Монахова – “не мала достатньо досвіду в мовних питаннях, а ще не була обізнана у правозахисній діяльності”.
Він також додав, що найважливіше – “це утворити секретаріат, тобто як би безпосередньо орган, який забезпечує функціонування уповноваженого”.
“А далі є закон, який вимагає, щоб уповноважений першим подавав у Кабмін і разом з Кабміном брав участь в опрацюванні рішень щодо державної мови, щоб забезпечував розгляд звернень громадян щодо порушень державної мови”, – сказав він.
Хто такий Святослав Літинський?
Святославу 38 років. Він громадський діяч, доктор філософії з фізико-математичних наук і викладач зі Львова. Літинський відомий як дуже активний захисник української мови. І ініціатор низки судових процесів по цій темі. У нього є кілька історичних резонансних справ, зокрема:
Паспорт
Літинський хотів отримати паспорт, в якому не буде російської мови. І він його отримав. У листопаді 2014 року суд зобов’язаний Державну міграційну службу видати йому паспорт без дублювання даних російською мовою. Всі подальші суди з цього приводу він виграв. Він був першим громадянином України, який отримав внутрішній паспорт без російськомовної сторінки.
Аваков
У вересні 2015 року Літинський добився в суді зобов’язання МВС видати йому український переклад російськомовного виступу міністра Арсена Авакова. МВС спочатку подало скаргу, але потім її відкликало.
Більше 20 позовів щодо:
Пральних машин і мікрохвильовок без українського маркування
Квитанцій оплати картками (видачі квитанцій не держмовою).
Вимоги ввести українську мову в панелі приладів автомобілів.
Перекладу виступу одного з народних депутатів українською.
Маркування клавіатур ноутбуків.
Відсутності перекладу українською всієї інформації на сайтах Нацполіції і МВС.
Перекладів українською сторінок торгових мереж.
Відсутності обслуговування українською на “Укрзалізниці”.
І це ще далеко не все з активної діяльності Літинського.
Міські голови Івано-Франківська, Тернополя та Хмельницького звернулися зі спільною заявою до Уряду й Президента України щодо чергового мовного законодавства.
«20 травня Президент України Володимир Зеленський заявив про потребу “навести порядок з мовними квотами”, щоб усунути «несправедливість щодо людей, які не є україномовними.
Його прийняття – це чергові спроби високопосадовців руйнувати основи української державності. До таких спроб належать публічно виголошені наміри обмежити використання української державної мови у публічній сфері», – йдеться у зверненні.
Зокрема Руслан Марцінків, Сергій Надал та Олександр Симчишин назвали неприпустимими висловлювання Президента України Володимира Зеленського щодо української мови та його прагнення зменшити її квоти.
Ініціатори звернення трактують такі дії з боку можновладців як політичну диверсію проти України, української нації та кожного українця, провокують громадянський конфлікт. Міські голови вимагають у Голови Верховної Ради, президента України та Глави Уряду: припинити нападки на основи української нації та державності; публічного вибачення за вислови, що зневажають Україну; зупинити політику малоросійства та нищення держави.
Міські голови вимагають у Голови Верховної Ради, президента України та Глави Уряду:
припинити нападки на основи української нації та державності;
публічного вибачення за вислови, що зневажають Україну;
зупинити політику малоросійства та нищення держави.
Польська тa українська мoви дyжe пoдiбнi, a пoнaд 65% лексичного склaдy oбoх мoв є oднaкoвoю. Звiснo, вiдмiннoстeй y вимoвi тa нaписaннi чимaлo. Прoтe, кoжeн, хтo хoч рaз бyвaв y Польщі, мiг пoмiтити нaскiльки лeгкo вдaється пoрoзyмiтися з мiсцeвими, нaвiть бeз дoпoмoги англійської.
Aлe чeрeз дeякий чaс, трaпляється лeгкe нeпoрoзyмiння, a iнoдi i здивyвaння, кoли вaш спiврoзмoвник пoчинaє кaзaти нa пeрший пoгляд aбсyрднi речення iз нiбитo знайомими слoвaми. В цeй мoмeнт — гoлoвнe нe рoзгyбитися i пoпрoсити пoвтoрити. A крaщe зaздaлeгiдь бyти гoтoвим i мaти в зaпaсi пaрy дивних словечок.
1. granatowy / гранатОвий
Моя прабабця на Львівщині колись часто вживала це слово, описуючи якусь річ. Я спочатку дуже дивувався, адже в моєму розумінні це є відтінок червоного. Гранатовий колір, здається, від гранатового фрукту. Так воно і є. Але на польській це є темно-синій колір. Ось, про що вона говорила. У польській мові granatowy раніше означав один із різновидів червоного, а в значенні темно-синього його стали широко вживати в XIX ст.
2. dywan / диван
Одне із найбільш широковідомих слів, яке має зовсім протилежне до нашого значення. Захотіли придбали новий диван у кімнату? Ні, ні. Це не той диван, про які ви подумали. Це слово перекладається як “килим”. Повернувшись до першого слова, можемо сказати granatowy dywan – це темно-синій килим. Цікаво, правда? А диван буде sofa / kanapa.
3. sklep / склєп
Піти до склєпу по хліб — цілком нормальне явище у Польщі. Як ви вже могли здогадатися — це крамниця. Найбільш логічна і позитивна асоціація у мене виникає лише з словом склепіння.
Водночас, склеп чи гробниця польською буде — grobowiec |гробовєц.
4. prosto / просто
Одного разу у відповідь на ваше питання стосовно напрямку, ви почуєте у відповідь: “ідіть просто”. Насправді, тут не все так просто і це слово означає прямо.
Ну а просто в сенсі легко буде łatwo|латво.
5. zapomnieć / запомнєч
Найчастіше плутанина виникає у тих, в кого російська мова рідна, бо це слово найбільш подібне до рос. “запомнить”, хоча насправді означає повністю протилежне.
Пам’ятати польською буде дуже подібно до української — pamiętać | памєнтач.
6. owoce / овоце
Теж популярний конфуз. Не дивуйтеся, коли серед соків фреш у хіпстерському закладі найбільше буде саме овоцових, бо вони фруктові.
Овочі польською будуть warzywa.
7. jutro / ютро
Будьте обережні, коли домовляєтесь про зустріч. Вам може здатися, що ви домовилися про наступний ранок, а насправді на вас чекатимуть завтра по обіді. Це слово вельми підступне, бо подібне на російське утро.
Насправді ранок в сенсі часу доби буде — ranek або rano.
8. ufać / уфачь
Немає нічого спільного з НЛО. Якщо вам уфають, то ви заслуговуєте на довіру. В той же час, просто вірити в щось — wierzyć.
9. zakaz / заказ
Уявіть, що ви приїхали автомобілем на берег моря, хочете запаркуватися і помічаєте знак заборони паркування, а під ним напис zakaz parkowania. Навіть не намагайтеся шукати паркомат чи номер телефону для замовлення паркування. Інтуїція вас підвела — їдьте далі, поки не оштрафували. Це слово перекладається як заборона.
Замовлення в контексті товару чи послуги буде теж подібним до української — zamówienie|замувєньє
10. winda / вінда
В багатоповерхових будинках та торгових центрах часто стоїть вінда. Нею переважно користуються інваліди, люди похилого віку та діти.
Але це не операційна система, а звичайний ліфт.
Windows як вікна буде okna.
11. piwnica / півніца
Якщо вам пропонують спуститися до півніци — не поспішайте погоджуватися. Вас не запрошують на пиво — вас заманюють у підвал. Який може виявитися пасткою у кращих традиціях Голлівуду.
З розливним пивом краще допоможе knajpa | кнайпа.
12. napiwek / напівек
І наостанок, не дивуйтесь, коли побачите у закладі на барі чи біля каси скриньку для збору грошей на пиво. Поляки люди серйозні — і замість чайових, отримують на пиво. Навіть ті, хто не вживає алкоголю.
Звісно, забавних і незвичайних слів існує значно більше, але саме ці мені довелося вживати найчастіше. Сподіваюсь, вони будуть для вас корисними.
Колишній воротар збірної України, вихованець київського «Динамо», який перейшов у донецький «Шахтар», а більшу частину кар’єри провів у складі «Маріуполя», Рустам Худжамов, розповів про свої думки щодо питання українською мови в країні, а також про різницю в менталітетах між “сходом і заходом України”.
«Українську знаю добре ще з дитинства, завжди розмовляв українською, – каже Рустам в інтерв’ю Tribuna.ua. – Але працював у регіонах, де говорять російською, в мові з’являється багато русизмів. Ти переходиш межі, де вже починається суржик. Тепер всі інтерв’ю стараюсь давати українською. Ось прочитав книгу українською – якщо хочеш говорити українською, читай українською.
Я з села під Києвом (зі Сквири – ред.), завжди розмовляв українською, приїжджаю до Києва в команду. Нас зібрали в один клас на Нивках. Коли починав говорити українською, мені казали: «Фу, селюк. Ти з села». А на початку 90-х всі намагалися відділитися від цього. З’являлися закордонні машини, статусні речі. Якщо говорив українською, то це було нестатусно.
Зараз дехто демонструє, що не питання, якою мовою розмовляти – українською чи російською. Головне – як ти ставишся до країни. Це важливіше. Хоча мова дуже важливіша для виживання нашого етносу та нації. Перехід на російську – проблема. Тих, хто розмовляє українською, вважають селюками, бандерівцями чи кимось не дуже добрим. Хоча ми розмовляємо на рідній землі рідною мовою.
Різниця між Львовом і Маріуполем є, але вона не пов’язана з мовою. Справа в історії та можливостях того чи іншого регіону. У Львові накладає відбиток близькість Європи та вихованість. Там є варіанти, як заробляти гроші.
А в Маріуполі, на жаль, не так багато можливостей, щоб заробляти нормальні гроші для прожиття. Люди не винні, що вони такі. Просто виросли в такому середовищі, де нема роботи та перспектив. Люди потрапляють в капкан. Хоча останнім часом ситуація змінюється в кращу сторону».
З’явилась нова можливість для навчання під час карантину. На платформі Prometheus відкрили реєстрацію на безкоштовний онлайн-курс «Українська за 27 уроків» від творців волонтерського руху «Безкоштовні курси української мови» та онлайн-проєкту «Є-мова».
Кому знадобиться?
Як розповідають розробники, це перший курс з української мови елементарного рівня (А1-А2), розрахований на широке коло слухачів, зокрема тих, хто вдома чи на роботі послуговується російською.
Важливо, що такий онлайновий формат буде доступний і зручний українцям, які мешкають на окупованих територіях Криму, Донецької та Луганської областей. Також він стане у пригоді й вступникам до закладів вищої освіти, які хочуть покращити свою розмовну мову.
Курс з української мови розроблений так, щоб розвивати комунікаційні можливості слухачів та ефективно використовувати українську в різних життєвих ситуаціях. Розробники врахували не лише загальноєвропейські норми з мовної освіти та стандартизовані вимоги до володіння українською як іноземною, а й 6-річний досвід викладання на «Безкоштовних курсах української мови».
За допомогою прогнозованих стандартних ситуацій слухачі зможуть опанувати не лише навички базового спілкування українською, а й розберуться з особливостями вимови українських звуків, заповнять лексичні, граматичні прогалини.
Також автори проєкту запланували серію офлайн-зустрічей для найкращих слухачів курсу. Про них повідомлять додатково.
Курс розробила проєктна команда «Є-мова» та волонтерська ініціатива «Безкоштовні курси української мови» (Громадська організація «Український світ») за підтримки Програми EGAP, що виконується МБО «Фонд Східна Європа» та партнерами, у межах першого національного конкурсу ІТ-проєктів у сфері е-демократії EGAP Challenge.
Минулого року у польському місті Люблін запустили кампанію з вивчення на побутовому рівні української мови. Для цього на білбордах у величезному форматі розміщували переклад та транслітерацію латиницею основних фраз, якими поляки можуть порозумітися з українцями.
Річ у тому, що Люблін – університетське місто, й українці, а здебільшого це студентська молодь, стали тут новою меншиною. Організатори кампанії з вивчення української мови (громадська правозахисна організація Homo Faber та дизайнерська компанія kilku.com) вважають, що поляки повинні бути приязними до цієї меншини, а найкращим способом задемонструвати цю приязність є кілька ґречних висловів рідною для співрозмовника мовою.
«Ми живемо поруч одне з одним. Іноді багато років. Ми проходимо повз. Ми чуємо різні акценти, іноді дивуємося незрозумілим словам. Польки та поляки з Любліна, українки та українці… також з Любліна. У нас виникли питання – чи тільки гості повинні вкладати зусилля у взаємне пізнання? Як довго вони будуть гостями? Чи можемо ми щось змінити як домінуюча більшість?» – йдеться у зверненні організаторів кампанії.
Вони переконані, що поляки надто мало знають про українців і часто керуються гаслами та стереотипами, а тим часом самі не можуть вимовити українською мовою навіть кількох слів.
На кампанію з вивчення української впродовж березня 2019 року збирали кошти у громади. Кошти витратили на розміщення в місті чотирьох типів білбордів: «добрий день», «радий тебе бачити», «будь ласка» і «дякую».
Кампанія має свою інтернет-сторінку і, окрім докладної інформації про чин, там можна знайти кілька простеньких порад для поляків, які бажають порозумітися з українцями. Зокрема, розміщено український алфавіт і його латинську транслітерацію, короткий ролик із демонстрацією правильної вимови основних фраз та довідковий матеріал про українську мову як таку.
Існує ініціатива й у соцмережі Facebook, де щодня адміністрацією сторінки опубліковують нову й повчальну інформація для тих, хто охоче бажає опанувати українську. Зокрема на веб-сторінці поляки стараються спілкуватись та коментувати записи саме українською мовою, що насправді їм дуже добре дається!
Через 25 років, може, настав час не спроквола, а в повен голос сказати: кожен громадянин ПОВИНЕН знати державну мову і нею послуговуватися.
У 2017 році ведучий Остап Дроздов під час ефіру передачі “Прямим текстом” вигнав зі своєї студії блогера і журналіста Юрія Романенка, який відмовився спілкуватись державною мовою.
Дроздов на початку програми попросив блогера і журналіста Юрія Романенка виступати українською. Той погодився, однак перейшов на російську. Ведучий Остап Дроздов зробив йому зауваження і попросив все ж говорити державною мовою.
Хай навіть із запізненням на 25 років. Дамбу прорвало Кейс Дроздова
1. Стався прецедент. Із запізненням на 25 років, але стався. Цей прецедент розпечатав ворота, які ретельно трималися запечатаними всі ці 25 років, — ворота в обговорення катастрофічного і суперзагроженого стану державної мови, єдиної, до речі. Я хочу, аби мій прецедент спонукав усю країну ще раз жахнутися від масштабів навіть не русифікації, а шовіністичної дискримінації укр.мови та україномовних. Також – відкритої зневаги, зневаги напоказ. Дискусія почалася. Ми відкладали цю непросту розмову 25 років. Тепер її вже не згорнути.
2. Я чудово розумію кіпіш російськомовних. Уперше за 25 років вони відчули колючий дискомфорт. Як це так? Хто посмів? Я звертаюся до російськомовних українців із благання почути мене. Всі ці 25 років ви жили в шикарному, ідеальному мовному комфорті. Ви мали море своєї преси недержавною мовою, свого ТБ, свого шоу-бізнесу, свого книгодрукування і невичерпний простір застосування своєї мови від самого низу до самого верху. Всі ці 25 років у вас все було очень даже харашо. Але ваш мовний комфорт базувався на моєму дискомфорті, на дискомфорті мільйонів україномовних українців, які у своїй власній країні є мовно дискримінованими і мусять терпіти засилля вашої мови, недержавної. Звісно, ви нічого міняти не хочете. Я б теж не хотів, мабуть. Але мій прецедент поставив перед вами дзеркало. Ну що, приємно? Приємно відчувати дискомфорт? Ось такий дискомфорт відчувають україномовні українці вже чверть століття. Через вас. Через вашу пиху. Так далі бути не може. І вже не буде.
3. Ці слова будуть використані проти мене, але я це скажу. Запорукою війни в Україні є російськомовні люди, які вперто ігнорують концепт єдиної державної мови. Прошу спокійно мене вислухати. Ви, принципово одномовні російськомовні люди, можете бути чудовими людьми, здавати гроші на армію, ваші сини можуть служити в лавах ЗСУ – але ви, самі того не розуміючи, є запорукою війни. Тому що ви, носії російської мови, що ігнорують українську, маркуєте мою країну як країну русского міра. Ваша мова є мовою не лише Пушкіна, а й путіна. Ваша мова є мовою не лише Достоєвського, а й лугандонського найманця. Ваша мова є мовою не лише Цветаєвої, а й патріарха кіріла. Ваша мова робить мою країну країною русского міра. Свист куль і канонада градів звучить вашою мовою. Це ваша і наша трагедія. Ви ніколи цього не визнаєте. Але хтось мусить вам це сказати. Благаю вас, подумайте над цим.
4. Переходьте на українську. Через 25 років, може, настав час не спроквола, а в повен голос сказати: кожен громадянин ПОВИНЕН знати державну мову і нею послуговуватися. Якщо ні – ти неповносправний громадянин. Так є у всьому світі. Принципове ігнорування державної мови повинно піти в минуле. Досить уже. Мова йде про публічне (не побутове) застосування мови. Дорогі мої, ви МУСИТЕ знати державну. Це не є питанням «хочу чи не хочу» — це питання обов’язку.
5. Звісно, завтра цього не станеться, бо 25 років ми симулювали державотворчість. Я з розумінням ставлюся до людей, яким важко говорити українською публічно в повному обсязі. В моєму ефірі російською спілкувалися Семен Глузман, Мустафа Джемілєв, Сергій Лойко, Юрій Касьянов тощо. Моя повага до них аніскільки не меншає і моя програма відкрита для них. Але звертаюся до всіх моральних авторитетів із середовища російськомовних: якщо вам важко освоїти державну мову, то на правах морального авторитета заохочуйте робити це молодше покоління, заохочуйте ваше коло знайомих та прихильників. Вони вас послухають. Будь ласка.
6. Вперше в історії українського ТБ гостро постало питання: що робити з людиною, яка вільно володіє державною мовою, але демонстративно відмовляється нею говорити. Це не питання «не можу» — це свідома позиція «не хочу». Я зробив те, що відчув у той момент. Вам залишаю простір для ваших фантазій, що зробили б ви.
7. Я був готовий, що мене засудять більшість моїх колег із центральних телеканалів. Вони вже давно погодилися на цілеспрямовану русифікацію і не здатні чинити контрсистемно. А уявіть собі, якби на кожному каналі знайшлося бодай про одному сміливцеві, який попросить гостя, що володіє українською, перейти на неї? Побачите – за короткий час мовна реальність одразу зміниться. Потрібен лише Вчинок, всього-навсього Вчинок. Колеги, це не я вас прошу – вас просить Мова, яку 300 років забороняли, викорінювали і знищували. Потрібен всього лише Вчинок. Прецедент потребує продовження.
8. Я дуже хотів би, аби мій прецедент пробудив україномовну спільноту. Ми – апріорі праві. За нами – постулат про єдину державну мову. Я прошу вас: не мовчіть. Дійте. Обурюйтеся. Вимагайте. Просувайте укр.мову кожен на своєму місці. Інакшого шляху немає. Трошки самоповаги – і повірте, створимо країну, де кожен громадянин буде змушений перейти на державну мову при першому ж контакті з її носієм. Нехай це прозвучить як прямий заклик.
9. На цілій планеті Земля в нас немає іншого клаптика, де наша мова може жити повнокровно. Російська мова має свою державу, яка береже мову й захищає – називається вона Росія. В укр.мови теж є така держава – називається Україна. Іншої в нас немає й не буде. Так, ми мусимо зараз надолужувати згаяне. Так, ми мусимо конкурувати, починаючи навіть не з нуля, а з мінуса. Але в нас немає іншого виходу – крім як утверджувати свою мову в своїй державі. Заради тих 25 згаяних років.
10. Я приголомшений такою кількістю людей, які висловлюють мені слова підтримки та вдячності. Фізично всім відповісти не можу, тому дякую тут. Усі ці тонни бруду й обзивань нічого не важать супроти головного результату – прецедент відбувся. Хай навіть із запізненням на 25 років. Дамбу прорвало.
Нагадаємо, 3 березня 2020 року Остап Дроздов під час запису програми «Без протоколу» на маловідомому телеканалі КРТ покинув студію через провокаційні запитання стосовно націоналізму та мовного характеру від ведучого Дмитра Васильця.
Останнім часом все частіше стали нападати на людей з проукраїнською позицією. Їх ображають за мову та навіть б’ють. Нападники не зважають, хто перед ними: жінка, вдова чи матір загиблого героя, йдеться в матеріалі Obozrevatel.
Жахливий випадок трапився в Дніпрі. На вдову “кіборга” Андрія Широкова накинулася продавчиня магазину на одному з ринків. Їй не сподобалося, що Ганна Счастна звернулася до неї українською. Вона навіть вирвала у клієнтки з вуха сережку у вигляді тризуба. Тоді Ганна пішла в магазин за червоними й чорними стрічками. Але почувши державну мову та побачивши, що вибирає покупчиня, жінка згребла стрічки й стала ховати їх під вітрину.
Магазин вона зачинила, а Ганну витягла звідти за косу, розбила їй телефон і зірвала сережку. Тоді потерпіла викликала поліцію. Приїхали копи, які розмовляли російською і заявили, що їм так зручніше.
Ганна розповіла, що за деякий час ситуація в Дніпрі не сильно змінилася – на державну мову все ще реагують агресивно. А ось сама жінка зрозуміла, що потрібно захищатися.
“Ці ситуації бувають постійно. На мою українську постійно озираються, ніби НЛО прилетіло. За ці роки я сама стала більш агресивною. Тоді на ринку, коли продавчиня витягла мене за косу лишень тому, що я її знімала і сказала: “Повторіть, будь ласка, на телефон, що ви відмовляєтеся мені продавати стрічки тільки через те, що я розмовляю українською”. Зараз би цієї ситуації не було, бо російськомовні навчили мене захищатися. Я купила собі шокер, і зараз вона б отримала від мене прочухан. Українці завжди страждають, адже ми інтелігентні. У нас є це: “Ми ж не такі, що не будемо опускатися до їхнього рівня”. Тому завжди на других ролях”, – розповіла вона.
“Їдь у свій бандерівський Мухосранськ”
Трохи більше, ніж рік тому, в Києві в тролейбусі на учасницю АТО й волонтерку Марію Берлінську напав чоловік напідпитку. Як повідомила сама потерпіла на своїй сторінці у Facebook, вона їхала додому й розмовляла по телефону українською мовою.
“І тут нахиляється п’яна червона морда прямо над моїм вухом. “А ти, бандерівко, з якого Мухосранська сюди приперлася? Їдь звідси в свій бандерівський Мухосранск”, – описала події Марія.
П’яний супутник почав на весь тролейбус розповідати, що потрібно робити з бандерівцями, що понаїхали. А потім вийшов за нею на зупинці та спробував вдарити її по обличчю. Щоправда, повз проходив молодик у камуфляжі, який втрутився в ситуацію, і кривдник швидко зник.
Кривдник Марії
Однак у 2020 році подібні випадки стали траплятися все частіше. За січень-лютий було кілька гучних скандалів. Наприклад, 17 січня Telegram-канал Xydessa опублікував відео, на якому продавчиня обматюкала україномовного покупця й заявила йому: “П**дуй до себе додому і там розмовляй українською мовою”. А коли чоловік спробував коректно завершити конфлікт, почув на свою адресу ще більше образ: “В Одесі ти не будеш розмовляти українською… Ти, п*здюк, бл*дь, в Одесі ніхто не розмовляє українською!”
А 24 січня мати військовослужбовця Збройних сил України Дениса Поповича, який загинув у боях за Донецький аеропорт, звернулася до президента Володимира Зеленського через осквернення пам’яті її сина місцевим священником. У день народження сина Надія Леонідівна разом з родиною прийшла до церкви, щоб замовити службу. Але священник (РПЦ в Україні) почав їх ображати, назвав Дениса братовбивцею та вигнав їх із храму під дощ.
Ще один випадок трапився в середині лютого – 18 числа житель Донбасу накинувся з образами на українського військовослужбовця. Відео потрапило в мережу, на ньому чоловік звинуватив військового в тому, що “влада, яку вони привели, нічого не зробила”. “Росія вам не подобається? А американці що, вам допомогли? Запам’ятай, ти один раз присягав!” – видав він.
У відповідь воїн сказав що присягав Україні, а чоловік продовжив образи, тільки вже перемкнувся і на країну: “Це не твій прапор. Це не Україна, а околиця Росії, Білорусі”.
“Вони живуть поруч, вони мріють встромити нам ножа у спину, вони з паспортами України, але в душі вони справжні вражини, які чекають свого часу. Вони невиліковно інфіковані”, – написав Анатолій Штірліц.
Останній випадок був 24 лютого – одна IT-компанія відмовилася приймати на роботу людину, яка принципово не спілкувалася російською мовою.
Таких конфліктів може бути більше
Ветеран АТО Мирослав Гай вважає, що ці ситуації штучно створюються з метою пропаганди з боку РФ, щоб виставити українців маргіналами.
“РФ проводить гігантську операцію з демонтажу української державності. Це відбувається, зокрема, в інформаційній сфері. Відключені українські канали на окупованих територіях, а російські намагаються зобразити війну на Донбасі як громадянський конфлікт. Тема Майдану подається так, що люди з проукраїнською позицією, майданівці – це маргінали. Тому вони вишукують такі ситуації, щоб підкреслити це”, – розповів у коментарі OBOZREVATEL Гай.
А психологиня зі Львова Христина Величко вважає, що причина таких ситуацій в тому, що останнім часом ставлення до того, що було на Майдані та відбувається зараз на сході країни, намагаються змінити.
“Тепер намагаються представити людей, які воюють, захищають нас, які були на Майдані, злочинцями. Намагаються змінити ставлення до тих подій, все перевернути. Це відчули й ті, хто не любить Україну і все українське. Якщо раніше вони побоювалися публічно виступати, то тепер підняли голови. І чим далі, тим буде гірше. На жаль, подібних конфліктів може бути все більше й більше”, – каже Величко.
Весна, здається, лишe щoйнo стaлa пoвнoпрaвнoю вoлoдaркoю тa нaрeштi пoчaлa тiшити нaс сoнцeм та теплом. “Радіо Максимум” зібрали для вас “весняні” українські слова, якими ви вразите своїх рідних та друзів. Саме час закохатися в нашу мову!
Вередлива – яка капризyє, мaє пoстiйнi примхи; y пeрeнoснoмy знaчeннi – мiнливa, нeпoстiйнa зa свoїми oзнaкaми. Цe слoвo прoстo iдeaльнo пiдходить і для дівчат, і для весняної погоди. Вони ще й які примхливі!
Залицятися – маючи почуття симпатії або кохання, впадати за кимось, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами. Це ще один неодмінний атрибут весни. Ловіть момент!
Косиця – квіти, якими дівчата прикрашають своє волосся. А “цвітуть” українки неймовірно, погодьтеся!
