Категорія: Мова

Опубліковано

Як перейти на українську мову? 14 секретів від дружини Антона Мухарського

Киянка та дружина українського актора й письменника Антіна (Антона) Мухарського Єлизавета Бєльська поділилась своїми власними секретами про те, як повноцінно перейти з російської на українську мову. Далі пряма мова.

“Дуже часто, спілкуючись українською із незнайомими російськомовними людьми, відчуваю якусь пересторогу чи навіть зверхність, яка за 5 хвилин змінюється на спокій і слова: «Какой у вас красівий язик. Ви откуда, навєрноє с Западной Украіни? Как-ето кієвлянка? Такіх нє биваєт». А за 15 хвилин вже чую – «Я тожє так хочу». Дехто, знаючи, що я 100 % україномовна і за останні три роки не промовила в Україні жодного слова російською, питають поради, як же перейти на рідну мову своєї країни? Ось, що б я порадила тим, хто дійсно цього прагне.

1. Відповісти для себе на питання, чому ви хочете позбутися російської й стати україномовним? Що у вашому житті чи стані зміниться на краще? Може, це зробить вас щасливішим? Або хочете, щоб у закордонних подорожах вас перестали ідентифікувати як росіянина? Чи розумієте, що ваша україномовність – іще одна цеглинка на шляху до справжньої незалежності нашої країни? А може ви хочете кардинально змінити життя – і мова стане вашим місточком? Або ж хочете, щоб ваші діти росли в українському середовищі?

2. Прийняти рішення і взяти відповідальність за втілення “спецоперації” під кодовою назвою «Воля». Адже ви вільні обирати, якою мовою говорити. І можете звільнитися від пут російськомовності, які часто гнітять і змушують почуватися ні в сих ні в тих. Дайте собі на це короткий проміжок часу, наприклад, місяць.

3. Повідомте про своє рішення рідних та тих, хто добре до вас ставляться. Це можуть бути не тільки друзі чи колеги, а й улюблений бариста, у якого ви щодня дорогою на роботу берете каву. А особливо – діти. Для них це може стати ще й захопливою грою. Попросіть про підтримку на шляху до цієї трансформації. Поясніть, що це для вас важливо.

4. Сьогодні ж візьміть за правило з усіма новими знайомими чи й незнайомими (водіями таксі, працівниками ресторацій, крамниць, банків та установ) говорити тільки українською. Робота цих людей – обслуговувати вас чи надавати послуги. Тож мову обираєте ви.

5. Пам’ятайте про власні мовні права споживача. Стаття 15 закону України «Про захист прав споживачів» та стаття 10 Конституції гарантує нам право на обслуговування державною мовою. Я, наприклад, не сварюся, а чемно кажу офіціантові: «Перепрошую, я погано розумію російську. Чи могли б ви мене обслуговувати українською?». Найчастіше вони погоджуються, іноді пояснюючи, що соромляться своєї української чи не певні у її грамотності.

6. Пишіть пости в соцмережах, повідомлення в месенджерах українською. Це психологічно простіше, ніж говорити. На питання, чому ви змінили мову листування, кажіть, що вам так зручніше, бо це ваша рідна мова. І це ж правда, чи не так? Приберіть російську розкладку клавіатури з ноутбука і телефона, щоб не мати спокуси полегшити собі життя.

7. Створіть традицію раз на місяць купувати гарно видану україномовну книжку. 10 сторінок на ніч допоможуть краще заснути, а ще – збагатити словниковий запас. Крім того, так ви підтримуватимете українські видавництва. Якщо вам цікаві сучасні українські книжки «з перчинкою», запрошуємо до нашої маленької онлайн-книгарні UKRIDEABOOK. Виданням усіх книжок, що там представлені, опікувалася я, тож гарантую що вони якісні, захопливі й написані гарною живою українською.

8. Найлегше, коли українською вже говорить ваша друга половинка. Або якщо він чи вона згодні на цей мовний експеримент. Якщо ж пари зараз немає – ще краще! Українська – чи не найкращий привід для знайомства. Чуєте з чиїхось вуст українську, і людина вам імпонує? Тоді поцікавтеся, чи завжди вони говорять українською? Спитайте поради. Розкажіть про свій шлях. Формуйте україномовне коло спілкування. Можна почати із фейсбука. Це додаватиме вам сил.

9. Зробіть українську мовою свого інтимного спілкування. В ліжку це буде дуже пікантно.

10. Найскладніше – перейти на українську зі старшими людьми й тими, з ким говорили тільки російською надто багато років. Це останній бар’єр на шляху до мовної стійкості. Вам здаватиметься, що з ними ваша мова недосконала, якось не так звучить. Ви можете плутати закінчення, бо роди іменників російською та українською часто відрізняються (українською двері – вони, а російською – вона). Це так само важно, як відмовитися від цукру. Але позбудьтеся нав’язаного переконання про те, що ви маєте відповідати мовою співрозмовника. Ви нікому нічого не винні. Винні лише собі – стати гармонійною і впевненою в собі україномовною людиною, розправити крила. Якщо почуваєтеся ніяково, скажіть, що у вас виникла потреба перейти на українську, і ви над цим працюєте, тому вам буде приємно, якщо співрозмовник теж говоритиме українською, але не заперечуватимете, якщо не буде. Це вас заспокоїть.

Нікого не силуйте, особливо батьків поважного віку. Їм важко. А от коханий чи кохана найвірогідніше пристануть на вашу пропозицію, бо ж хочуть, щоб вам було добре і, маю надію, поділяють ваші цінності та переконання.

11. Не переймайтеся, якщо ваша мова видається вам недостатньо вишуканою чи у ній з’являється суржик. Це природно. Мова жива. І з кожною прочитаною книжкою, кожним переглянутим українською фільмом і з кожною бесідою за філіжанкою кави з цікавим україномовним співрозмовником, вона ставатиме кращою. За пів року ви не зможете намилуватися її звучанням.

12. Пообіцяйте собі подарунок за успішну реалізацію мовної “спецоперації”. І неодмінно виконайте цю обіцянку. Пишайтеся собою!

13. Вигадуйте власні способи для полегшення переходу. Почніть вести нотатки чи щоденникові записи українською. Говоріть з українською із собою. Знайдіть кількох україномовних публічних людей, які вам імпонують, і підпишіться на їхні фейсбук-сторінки та ютуб-канали. Їхні дописувачі також можуть стати вашими віртуальними чи реальними друзями. Дослідіть нішеву українську музику і вирішіть, на чий концерт підете, щойно завершиться карантин: Ореста Лютого, гурту «Пирятин», «От вінта» чи «Козак Систем»?

14. Напишіть мені у приватні повідомлення про ваш успіх. А я за вас порадію. Мою підтримку ви вже маєте”.

Опубліковано

Російськомовна школа у Львові розпочала навчання українською: як все відбулось

1 вересня всі середні школи України повинні перейти на українську мову навчання, зокрема школи, де викладають не державною мовою. Журналісти DW відвідала одну з російських шкіл у Львові, яка перейшла на українську.

Ідеться про ліцей №52 імені Лобачевського, який розпочав навчання усіх учнів 5-11 класів українською мовою. Для цього навчального закладу та ще майже 200 російськомовних шкіл в Україні таке нововведення запроваджено ухваленим в січні 2020 року законом “Про повну загальну середню освіту”. В законі стверджується, що особи, які належать до нацменшин України, мови яких не є офіційними мовами ЄС, мають здобувати середню освіту державною мовою. При цьому навчання українською має займати не менше 80 відсотків від всього навчального процесу. Виняток українські законодавці зробили лише для початкової школи, де навчання мовою нацменшин залишили.

“Ми були готові до цього нововведення, адже ще кілька років тому почали набирати україномовні класи. Усі класи формувались за запитами батьків: якщо ті хотіли, щоб діти вчились російською, – будь ласка, якщо українською – звичайно, також. Зараз запитів на створення російськомовних класів немає взагалі”, – розповідає Світлана Матис, директорка школи № 52 Львова – однієї з чотирьох російськомовних шкіл на Львівщині. Цього навчального року в її школі немає жодного першого російськомовного класу – запитів були відсутні.

Матис розповідає, що зміни щодо мови навчання в школі відчули з 2014 року – після російської aгрeсії в Криму і на Донбасі. Відтоді набирати російськомовні класи ставало дедалі складніше. Утім, до цього часу в школі з загалом 660 учнів близько 40 відсотків навчаються у російськомовних класах. Практично на кожній паралелі від 2-го класу є по одному, а то й по два класи з російською мовою викладання.

“Річ у тому, що уже кілька років, як в російськомовних класах ми тричі на тиждень практикували викладання усіх предметів українською”, – пояснює вона. Однак додає, що незадоволення нововведенням висловлювали деякі батьки. “З ними доводилось говорити, пояснювати, що підручники до школи й так надходять саме україномовні. Та й вступатиме переважна більшість дітей в українські вищі навчальні заклади. У підсумку до старту навчального року жодних скарг у цьому зв’язку від батьків ні до школи, ні до міського управління освіти не надходило”, – розповідає Світлана Матис.

Головне, однак, не стільки у ставленні учнів і батьків, адже припис закону є обов’язковим для усіх середніх шкіл в Україні, а у готовності вчителів до переходу викладання з російської на українську. Ірина Філь 40 років викладає в школі №52 математику і зізнається, що уже тривалий час пояснює в російськомовних класах матеріал російською, але з використанням української термінології. “Знаєте, одиниці наших випускників їдуть поступати в інші країни Європи, більшість вступає до вишів тут, в Україні. А зовнішнє незалежне оцінювання – повністю україномовне. Тож ми заради учнів і пристосувались: термінологію подавали їм також українською. Адже мовна відмінність в математичних термінах інколи дуже велика, назви бувають зовсім не схожі”, – пояснює Ірина Філь.

Зважаючи на попередній досвід, Ірина Філь переконує, що особисто для неї питання переходу на українську – не складне. Як і вона, вчить дітей так, щоб потім не виникало проблем з ЗНО, й інша вчителька – Олена Левкович, котра пояснює, що добре володіє українською, бо є українкою. Левкович припускає, що у школі перехід на українську мову викладання не має стати для вчителів проблемою. “Садочків російськомовних в нас немає. Тому діти, які приходять в російськомовні класи, говорять українською. Також на перервах я спостерігаю, як діти з російськомовних і україномовних класів спілкуються між собою доволі часто українською”, – каже Левкович.

На її думку, є ще одна важлива деталь, яка допоможе школі “перебудуватись”. Ідеться про підручники: більшість з тих, які надходили і надходять до школи, україномовні. “Я навіть спілкувалась з авторами підручника з математики, то вони сказали, що їм, з погляду комерції, не вигідно друкувати російськомовні підручники, бо попит – все одно малий”, – каже Олена Левкович.

Втім, готовність російськомовної школи № 52 у Львові, як і, ймовірно, інших кількох шкіл з Західної України – не показова для всієї країни. За даними міністерства освіти і науки України, найбільша кількість російськомовних шкіл у Харківській, Запорізькій, Одеській та Дніпропетровській областях – їх там близько 150. У Львові досі існують чотири освітні заклади, де викладають російською: школи №6, №17, №45 та №52.

Опубліковано

Відсьогодні усі російськомовні школи переходять на українську мову навчання

Закон про українську мову, який регулює її функціонування і застосування як державної у сферах суспільного життя у всій країні, набув чинності ще у липні 2019 року.

Тоді ж у жовтні Ганна Новосад повідомила, що з вересня 2020 року всі російськомовні школи країни перейдуть на українську мову навчання, передає Главком.

У цьому році Верховна Рада прийняла закон про повну загальну середню освіту, який передбачає три моделі вивчення української мови для національних меншин з вересня 2020 року.

Так, для корінних народів України, які не проживають в своєму мовному середовищі й не мають держави, яка захищає і розвиває їх мову, передбачено навчання рідною мовою з першого по 11 (12) клас поряд з вивченням української. Йдеться в першу чергу про кримських татар.

Друга модель передбачена для шкіл з навчанням мовою національних меншин, чия мова належить до мов Європейського союзу. Основним варіантом для них стане навчання рідною мовою в початковій школі; в п’ятому класі не менше 20% навчання повинно йти українською з поступовим збільшенням обсягу викладання українською до 40% до дев’ятого класу; в старшій школі не менше 60% навчання повинно йти державною мовою.

Третя модель пропонується для інших національних громад України, вона стосується меншин, мова яких належить до однієї мовної сім’ї з українською, або які проживають переважно в середовищі своєї мови (російської). Для них початкова школа буде мовою своєї національної меншини з вивченням української, а з п’ятого класу не менше 80% навчання повинно йти українською.

У Міносвіти наголошували, що ці положення закону є результатом деталізації положень закону про освіту, вони були написані за результатами консультацій з представниками національних меншин і за результатами рекомендацій Венеціанської комісії.

Опубліковано

Львівський мовний активіст домігся скасування в Одесі російської мови як регіональної

Відомий громадський діяч та відомий захисник української мови львів’янин Святослав Літинський домігся скасування рішення про проголошення в Одесі російської мови як регіональної. Про відповідне рішення Літинський повідомив 30 серпня.

Аналогічні рішення до цього часу вдалося скасувати у Херсоні, Дніпрі, Харківській та Донецькій областях.

«Те відчуття, коли дворічна робота дала результат. Рішення про впровадження у місті Одеса регіональної (російської) мови – скасовано. До цього було кілька сyдових позовів до прoкуратури, яка самостійно не хотіла цього робити і, як результат, через сyд нам вдалося змусити їх подати позов про скасування цього вже незаконного рішення міської ради. За юридичну допомогу дякую Українській галицькій партії», – написав Святослав Літинський.

Як повідомляє Zaxid.net, спочатку він написав у міську раду, однак там відмовилися скасовувати своє рішення про проголошення російської як регіональної мови. Тоді він написав заяву в прoкуратуру і коли там відмовилися подавати до сyду позов, подав сам до суyу на прoкуратуру через нерозгляд свого звернення. У жовтні 2019 року Літинський виграв сyд в Прoкуратури Одеської області, змусивши розглянути своє звернення. Після цього заступник прoкурора Одещини подав позов на міськраду Одеси і в серпні 2020 року Одеський окружний адмінсyд визнав рішення міськради про проголошення регіональної мови протиправним і нечинним.

Регіональну мову в Одесі встановили ще у 2012 році. Рішення міськради ґрунтувалося на законі «Про засади державної мовної політики», який у 2018 році визнано неконституційним. Відтак від 2018 року не має підстав для функціонування регіональної мови.

Зараз триває такий же процес по Харкову. Як правило, за словами активіста, пpокyратуру потрібно через сyд змушувати реагувати на звернення про незaконність регіональної мови. Винятком стала лише прoкуратура Донецької області, яка після звернення Літинського одразу подала пoзов про скасування в області регіональної мови.

Опубліковано

Павло Зібров про концерт на День незалежності: мова тут ні до чого, це дурниці

Український естрадний співак, який виступав на концерті до Дня незалежності України 2020, вважає, що шоу на Софіївській площі вдалося завдяки українським артистам, які співали не тільки на рідній мові. Про це повідомляє kp.ua.

Розмови та критикa навколо концерту на День Незалежності, в якому прозвучали 42 знакових пісні України, 12 з яких – російською, до сих пір не вщухають. Супeречка щодо святкового шоу була не тільки з боку користувачів мережі, але і артистів, чиї пісні без дозволу були використані на заході.

Про свої враження від шоу розповів Павло Зібров, який на концерті виконав пісню Олега Винника “Ніно” (рос. “Нино) і Вєрки Сердючки “Все буде добре (рос. Всё будет хорошо)”.

“Прекрасна організація, все було сучасно і креативно, – вважає Павло Зібров. – Багато мені писали: чому співали на мові агрeсoра? (Сміється). Але мова ж тут ні до чого, це дурниці. Тоді і німецькою не можна співати, адже німці ж на нас нападали. Не можна так говорити про мову будь-якого народу”.

В концерт були включені пісні з репертуару українських артистів, жодної пісні російського виконавця. Артисти, народжені в Україні – співали і українською, і російською, і татарською. Все відмінно.

Коли мені запропонували взяти участь у проекті, єдиною моєю умовою було те, щоб пісні, які я виконаю, були відомими в Україні. Сердючка – це ж народна улюблениця, а Винник – зірка номер один. Можливо, багато хто хотів, щоб звучали патріотичні пісні, але мені, здається, оспівувати любов, красу – це теж патріотизм. Були знакові пісні, такі як “Червона рута”, “Там, де ми є”, – розказав артист.

Павло Миколайович з гумором ставиться до того, що під час його виступу в кадр крупним планом потрапило оголошення оренди з номером телефону.

“Я потім звернув увагу, що там був вказаний номер телефону. На всіх каналах ж показали, ще й в YouTube. Буду зараз дзвонити власникам офісу (сміється)”.

 

До речі, Офіс президента поки не коментує ситуацію щодо пісень гуртів «Океан Ельзи», «Бумбокс», «Тартак» та «Плач Єремії», які звучали без їхнього дозволу.

Лідер гурту «Тартак» Олександр Положинський також заявив, що пісню гурту взяли для концерту, не запитавши дозволу. Пісні «Понад хмарами» і «Ні, я не ту кохав» виконали Ніна Матвієнко, Потап та Павло Зібров.

Сашко також відмовився від ордена «За заслуги» від Президента.

Опубліковано

В Україні дозволили вживати фемінітиви в назвах професій

Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 18 серпня 2020 року дозволило, за бажанням, вказувати в фемінітиві назву професії в кадрових документах. Про це йдеться в наказі відомства «Про затвердження Зміни № 9 до національного класифікатора ДК 003:2010».

«Професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка).

За потребою користувача при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи», – йдеться в документі.

Ці зміни можна вносити відповідно до правил нового українського правопису, які Кабінет Міністрів схвалив у 2019 році. Наприклад, замість «інженер», за бажанням, можна писати «інженерка», замість «соціолог» – «соціологиня», замість «верстатник» – «верстатниця».

Нагадаємо, оновлений правопис був схвалений Кабміном 22 травня 2019 року, а діяти він почав з 3 червня 2019 року.

Документ підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України.

Тоді Кабінет міністрів схвалив на засіданні нову редакцію українського правопису, яка замінить застарілу редакцію від 8 червня 1992 року.

Серед засадничих новацій проекту такі: можливість вживання и на початку слів перед приголосними н і р (индик, Ирій), у дієслові икати та іменнику икавка; паралельне вживання ґ і г для передачі іншомовного звука [g] в прізвищах на кшталт Г (Ґ)ете, Г(Ґ)уллівер, Васко да Г(Ґ)ама; паралельне вживання ф і т у словах грецького походження: кафедра і катедра, міфологія і мітологія; передача звуку [j] у звукосполученнях [je], [ji], [ju], [ja] літерами є, ї, ю, я у всіх випадках: Савоя замість Савойя, фоє замість фойє; роздільне написання слова «пів» з іменниками, якщо мається на увазі половина (пів години, пів Києва). Якщо пів з іменником складає єдине поняття, то слово має писатися разом (півзахист).

Опубліковано

Архівне інтерв’ю В’ячеслава Чорновола про значення української мови

Недавно в мережі опублікували уривок старого інтерв’ю із легендарним українським політиком, діячем руху опору проти зросійщення та національної диcкримiнації українського народу В’ячеславом Чорноволом.

З його слів, сконсолідувати Україну допоможе лише підтримка та розвиток однієї державної мови – української; не можна допустити другу державну, яка остаточно зрyйнує державу.

Він із захопленням навів приклад єврейського народу, які відродили фактично мeртвy мову, сконсолідувавшись, відродили й свою державність. Чорновіл не погоджувався із порівнянням України з Естонією та Латвією, де також російська мова домінує у багатьох регіонах, тому що у нас українську розуміють практично усі люди.

Він говорив, що з мовного питання просто намагаються зробити політичні спeкуляції, а самої проблеми нерозуміння чи бар’єру у розумінні серед громадян немає.

“Сьогодні робити державу без державної мови та державної символіки, саме тієї, яка віками у нас є, означає, що знову готуватись до якогось союзу. Треба піднімати та робити національну ідею, і робити із такого ще глибкого народу повноцінну націю. Тут мова – це цементуюча річ”.

На питання чи не варто сконцентруватись на економічних реформах, аніж на питанні мови, він відповів, що національну ідею ніщо не заважає будувати разом із економікою, що вони і намагались робити.

“Національна ідея – це значить будувати державу на базі корінної нації. Корінною нацією є українська нація. Нікому не шкодити, всім нацменшинам надати усі можливості. Але має бути чітко означено: як усі європейські держави, чи майже усі, ми будуємо державу на базі корінної нації. Значить її державна мова, це наша історія, це наша духовність. Ми шануємо євреїв, ми шануємо росіян, ми шануємо поляків. Але ми – це продовження історії українського народу нашої держави”.

https://www.youtube.com/watch?v=kTGkkJ-4XrA

Нагадаємо, 25 березня 1999 року життя українського лідера обiрвaлось внаслідок авaрiї на дорозі. Йому був 61 рік. Більшість друзів і син Тарас Чорновіл переконані, що це було політичне yбивcтво. В’ячеслав Чорновіл для багатьох українців є символом незалежної України.

Опубліковано

64,5% українців вважають, що українська мова має бути єдиною державною

64,5% українців вважають, що українська мова має бути єдиною державною й офіційною.

Про це свідчать результати спільного опитування від SOCIS і Центру Разумкова.

Водночас 17,7% опитаних вважають, що російська мова може бути визнана офіційною в деяких регіонах, за умови збереження державного статусу української мови. А от за визнання як української, так і російської мов державними в Україні виступили 15,2% респондентів. Ще 2,6% відмовилися відповісти.

Дослідження відбувалося з 21 до 28 липня методом стандартизованого інтерв’ю “face-to-face” за місцем проживання респондентів. Опитали доросле населення України без урахування тимчасово непідконтрольних територій Криму та частини Донецької й Луганської областей. В опитування взяли участь 4 000 респондентів.

До речі, це опитування стало добіркою позитивних тенденцій в українському суспільстві. Так, більше ніж половина українців (59,5%) вважають, що Російська Федерація – агресор, який загрожує існуванню України як держави. Респонденти переконані, що від РФ необхідно захищатися й не підтримувати жодних стосунків.

Також українці зазначили: за вступ до ЄС свої голоси віддали би 57,7% опитаних, проти – 26,9%.

Опубліковано

Як правильно відповідати на російські байки про “штучність” української мови

Колишня очільниця МОЗ Уляна Супрун розвіює черговий міф, але цього разу не медичний.

Чи чули ви колись байки про те, що українську мову нібито вигадали штучно? Людям при здоровому глузді може здатися, що навіть говорити серйозно про відверті нісенітниці немає потреби. Однак, російська пропаганда та здоровий глузд — це два паралельних всесвіти. І у всесвіті, який створюють пропагандисти, доволі часто підіймають питання “штучності” української мови, – пише Супрун у своєму Фейсбуці.

Знецінення мови — улюблений інструмент у гібридній війні росіян. Тільки погляньте скільки теорій вони розробили в цьому напрямку ⬇

  • З останніх інцидентів — Путін заявив, що довгий час росіяни та українці розмовляли однією мовою. А перші відмінності виникли в 16 столітті в результаті полонізації території, яка входила до складу Речі Посполитої.
  • Пропагандистський сайт Russia Today розповсюдив статтю у відповідь на слова ексміністра закордонних справ Павла Клімкіна, в якій він назвав Україну «спадкоємицею Київської Русі», а появу Росії та Білорусі пояснив відділенням від Київської Русі. Один із “експертів” пропагандистів назвав літературну українську мову створену СССР та доволі “штучною”. Про це писав Stopfake.
  • Також є міф про те, що українську вигадав Іван Котляревський заради забавки, коли писав “Енеїду”. Нібито вона складається з південноросійських говірок шляхом спотворення загальнослов’янської фонетики.
  • Є навіть ціле відео про те, як нібито створювали українську мову, і воно зібрало майже 350 тисяч переглядів. Російський “інтелектуал” розповідає, що українська мова складається з південноруських діалектів, які відрізнялися від російської літературної норми. Він наводить кілька українських слів, що мають іншомовне походження і вважає, що це вказує на штучність української. Хто саме “конструював” українську він не говорить. А ще ігнорує той факт, що слова іншомовного походження присутні і в будь-якій іншій мові також.

Можна просто ігнорувати це і жити далі. Однак, масштаби російської пропаганди такі великі, що якщо ми просто закриватимемо очі, то одного дня ризикуємо прокинутися в повністю фейковому світі, де вже ніхто не зможе відрізнити правду від брехні.

Ми дотримуємося думки, що завжди краще не мовчати та наводити правдиві аргументи. Підготували спростування про те, чому це все брехня — беріть на озброєння, якщо доведеться вступити в полеміку з цього приводу. А це може бути досить скоро, в контексті атак на українську мову, які останнім часом посилилися в нашій країні. https://bit.ly/31lReSy

1. Закиди українській мові щодо штучності виникали ще десятки років тому, а Путін — не перший російський диктатор, який переймається питаннями мовознавства. У 1950 році в газеті “Правда” вийшла стаття Сталіна під назвою «Марксизм та проблеми мовознавства». Обидва авторитарних лідери використовували лінгвістичні питання в угоду політичних мотивів. Об’єднує їх і те, що їхні погляди не відповідають дійсності.

Перший документ, який спростовує твердження Путіна про те, що росіяни та українці говорили однією мовою до 16 сторіччя — 2-х томний словник староукраїнської мови 14-15 століття, який видали за час совєтів. Тобто за 200 років до 16 століття в українській мові вже вистачало властивих лише їй ознак для того, щоби скласти такий словник. https://bit.ly/2EPpK0e

У 14 столітті українські землі тільки увійшли до складу Польського королівства та Великого князівства Литовського. Тому про жодну полонізацію руської чи давньоруської мови також не можна стверджувати. Значний обсяг специфічних рис української мови сформувався до входження в орбіту польської корони. Власне і саме поняття “давньоруської мови” скоріше є ідеологічним конструктом, а не фактом, підтвердженим наукою.

Для совєцької, а згодом російської пропаганди було вигідно казати, що давню Русь населяв один народ, який розмовляв однією мовою. Це підсилює їхній міф про “братні” народи, які колись були розділені, але совєцька влада всіх об’єднала. Насправді ж досі немає достатньо фактів, які б вказували, якою мовою говорили в Київській Русі.

Писемні документи, які дійшли до нашого часу писались не побутовою, а церковно-слов’янською мовою — саме штучною мовою, якою люди фактично не розмовляли. Однак, системний лінгвістичний аналіз матеріалів, куди все ж потрапили слова з побутової мови (наприклад, помилки писарів, які не дуже розумілися на церковнослов’янській, берестяні грамоти або ж графіті на стінах Софії Київської) доводить, що на території Київської русі побутували різні діалекти. https://bit.ly/2PlAeGr

Українська, білоруська, російська скоріш за все формувались не відокремленням від однієї мови, а шляхом абсорбування різних діалектів в межах певних мовних масивів. У випадку української мови південного мовного масиву Русі. https://bit.ly/3fsJoLZ

Висновок: крім брехні Путіна, очевидно одне: процес утворення мови — це складне і заплутане явище, вивченням якого мають займатися професійні лінгвісти, а не диктатори.

2. Міф про те, що українська мова штучно створена в СССР спирається на Український правопис 1928 року за підписом Народного комісара освіти Миколи Скрипника (документ можна подивитись тут https://bit.ly/2DgDTD2). Зазвичай цей правопис називають Харківським, або Скрипниківкою. В документі робота названа саме впорядкуванням правопису, а не його створенням. Дивно, що “експерти” та “науковці”, які посилаються на цей документ, щоб заперечити самодостатність української мови, нічого не знають про українську літературу, яка існувала за сто років до виходу Харківського правопису. Це
Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська та багато інших. Тому закиди про те, що в совєти створили українську бо в кожній республіці мала бути література відверта дурня. Українська література була до совєтів, при совєтах і прекрасно себе почуває без совєтів.

3. Чи міг Іван Котляревський вигадати українську мову “по приколу”, щоб висміяти неграмотне спілкування неосвічених людей, як стверджує наступний міф? Здається, комусь в Кремлі треба читати більше української класики. По-перше, Котляревський написав “Енеїду” мовою свого народу. Так розмовляли звичайні люди на окупованих Російською імперією землях у 18 столітті. По-друге, окрім “Енеїди”, Котляревський також написав чудову п’єсу “Наталка Полтавка” у 1819 році. Вона не є сатирою, це цілком серйозний твір, який також написаний прекрасною українською мовою.

4. Міф про те, що українську “штучно створили”, щоби розділити “братній” має такий самий рівень аргументації, як і теорії змови щодо пласкої землі.

Взагалі практика штучного створення мов існує — це називається лінгвопроєктування. Воно ділиться на два види: апріорне (створення мови з нуля і таке практикували до 18-19 століття) і апостеріорне — створення мови за допомогою елементів мов, що вже існують. Найбільш відомими є апостеріорні мови, наприклад такі: волапюк, есперанто, ідо. Ці штучні мови належать до такої галузі мовознавства як інтерлінгвістика. Її основною проблематикою є вивчення міжнародних мов-посередників (https://bit.ly/2ESLFDT). Тобто зазвичай штучні мови створюються для полегшення міжнародного спілкування. Такі мови мають прості правила граматики та обмежений лексичний запас для спрощення їх вивчення. Навряд чи українську можна назвати простою у вивченні чи «створеною» з метою міжнародного спілкування.

Розпізнати подібний вкид щодо української мови зовсім не складно. Для цього не потрібно вивчати мовознавство, достатньо звернути увагу на логічні помилки та розбіжності в “теоріях” “знавців” походження української мови. Наприклад, одні “створюють” українську в кінці 17 сторіччя, інші в період 20 сторіччя, ще одні присуджують їй виникнення у 16 столітті.

Також версії різняться у тому хто та навіщо “створив” мову. В одному випадку це Котляревський, який написав Енеїду задля забави, а її “недолуга” мова прижилась. В інших випадках це або вплив польської лексики, або створення в СРСР.

Такі розбіжності вказують не на науковий характер дискусії в питанні виникнення української мови. А на політичний підтекст, де українська стає інструментом маніпуляцій. Переважна більшість брехні про мову походить з Росії, яка веде війну з Україною. Згадуйте про це щоразу, коли натрапляєте на подібний контент. Бо це означає, що вас вчергове хочуть зневірити у власній самобутності, незалежності та свободі. Які, зокрема, нам забезпечує сильна позиція української мови в державі.

Опубліковано

Мар’яна Савка: мені бракує в Україні поваги до мене як україномовної людини

Поетеса, головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка про те, чого бракує Україні, якій скоро виповниться 29 років, про брак україномовного контенту усюди.

«Війна триває довше, ніж можна було собі уявити. Гинуть сміливі, красиві, сповнені життя люди. Я собі думаю, що всі ті, хто тут, всередині країни, в безпеці, навіть попри наші «ковіди» і тривожності, мали би творити таку міцну українську державу, на яку ворог навіть не наважувався би зазіхати.

Творити український простір: український бізнес, україномовну освіту і культурний простір, україномовний медійний контент.

Ми створюємо книжки українською мовою, я пишу поезію, пісні українською. Збираюся робити відеопроєкт з українськими митцями.

Але мені бракує в рідній країні поваги до мене як україномовної людини. І бракує україномовного контенту. Бо на ютюбі мені викочує мільйон російськомовних фільмів, мультів і відеоблогів. Бо відкриваєш безліч сайтів – і першою відкривається російська. Бо booking пропонує мені написати зауваження російською і англійською.

Але це питання до кожного з нас. Чому так мало досі україномовного контенту?

Чому ніхто не береться робити для дітей відео про їхні улюблені ігри, лєго-іграшки – з україномовними коментаторами?

Чому україномовного контенту для малюків дуже мало і він, м’яко кажучи, переважно відстійний, а для трохи старших – ну взагалі нема?

(Не кажіть мені про прекрасно озвучені українською відомі мультфільми – їх все одно в багато разів менше, аніж російською).

Рахуємо аудиторію і не віримо, що українців достатньо, щоб це монетизувати?

Це як із серіалами, які знімалися на «всьо СНД».

Це невіра.

І це питання до кожного громадянина: чи розуміє він пряму залежність таких понять, як «державна мова» і «державна безпека». І незалежність, 29-ту річницю якої нам скоро святкувати».