Категорія: Львова

У 80-х роках XIX ст. у провідних архітекторів Львова з’явився задум організувати на околиці міста дільницю, забудова котрої відповідала б концепції «Міста-саду», де б поодинокі вілли були оточені пишними зеленими насадженнями. Таким чином повинен був сформуватись невеличкий затишний елітний район, ім’я котрому повинно було бути «Кастелівка».

«Аве, ті що йдуть на смерть вітають тебе», – так, на думку Адама Краєвського, у XIX ст. могли б вітатися жителі південно-західних околиць Львова, що носили назву «Байки» або ж «На байках». Тепер тут розкинувся Франківський район Львова, а ще 150 років тому, це передмістя мало сільську забудову з хатами із солом’яним перекриттям та дерев’яним плотом замість огорожі. Життя цієї ділянки міста було неначе законсервоване в часі, частково чому сприяла закритість Байок від іншого світу. Зокрема південною межею даного передмістя був Вулецький став з його розливами, східною – фільварок домініканців, на півночі протягалось Городоцьке кладовище, а західну сторону огортали Кульпарківські болота. А єдиною гордістю «байчан» у ті часи були їхні дівчата, які славилися своєю красою серед усіх львів’ян.

Життя цього «Дикого Заходу» Львова докорінно змінили у 1880-х рр. два славетні львівські архітектори Іван Левинський та Юліан Захаревич. В енергійних будівничих з’явився задум втілити у Львові нову на той час урбаністичну концепцію «Міста-саду». Оптимальною ділянкою для реалізації цього плану стали саме «Байки». Причин цьому було кілька. По-перше, місцевість мала досить цікавий та привабливий ландшафт, що не міг не привабити архітекторів. По-друге, замкнутість цього району та його заболоченість робила вартість землі тут нижчою, а ніж в інших частинах міста. До того ж, архітектори тоді помилково вирішили, що «Байки» знаходяться достатньо віддалено він основної частини міста, і загальна розбудова Львова не стане на заваді реалізації їхньої будівничої концепції.

Рішення було прийнято, тож архітектори викупили частину земельних ділянок, які охрестили окремим ім’ям «Кастелівка». Ця назва не була випадковою. Походить вона від родини італійських будівничих Кастеллі, які були одними з численних ентузіастів, що приїхали в кінці XVI ст. розбудовувати понищений численними пожежами Львів. Уже в кінці XVI ст. родина Кастеллі володіла маєтком в районі сучасної вулиці Сахарова, котрий на мапах позначався під назвою «Кастелівка». І хоча маєток Кастелівка не був в межах новоствореної архітекторами дільниці, та назва їм все одно припала до душі.

Забудову Кастелівки вирішено було розпочати зі східного краю Байок. Відправним пунктом стала так звана «Магдуся» – школа Марії Магдалени споруджена 1883 на перехресті сучасних вул. С. Бандери та Чупринки. Основною віссю для Кастелівки стала вулиця «На Віллах» (Котляревського). До наших днів зберігся проект забудови та облаштування дільниці Кастелівка (Plan sytuacyjny Kastelówki), на котрому візуалізовано увесь задум Захаревича та Левинського. Згідно з проектом тут було заплановано спорудити 64 вілли та ще кілька допоміжних будівель, котрі б мали забезпечувати самостійне функціонування цього «Міста-саду». Природною окрасою цієї ділянки мав бути став Собка (очевидно колишній Вулецький став), котрий на плані позначений як дві розділені водойми.

Очевидно, що реалізація плану архітекторів здійснювалася досить стрімкими темпами. На плані 1890 року Кастелівка уже позначена як окремішній від Байок район Львова. А вже на плані 1895 року вона виділена в окрему зелену зону міста. Нерухомість в цьому районі в той час була найдорожчою у Львові. Але на жаль, ідею про «Місто-сад» не вдалось таки до кінця реалізувати.

Поки Захаревич з Левинським забудовували східну частину Байок, за західну взявся підприємець Антоні Франц, який відкрив гіпсове підприємство братів Франців та сприяв прокладенню нинішньої вулиці Коновальця. Однак, на відміну від Кастелівки, забудова так званої Францівки (так звалася західна частина Байок) здійснювалася переважно не віллами, а чиншовими кам’яницями. Місцеві «байчани», не витримуючи натисків з обох сторін, взялись за стрімкий продаж власних земельних ділянок. Вже в перше десятиліття XX ст. Байки мали зовсім інше обличчя, ніж ще кілька десятиліть до того. У 1907 році сюди від Центру прокладено трамвайну лінію, після чого нерухомість в цьому елітному районі вдвічі впала в ціні. В міжвоєнний період припинив своє існування став Собка, на місці котрого зараз стадіон «Львівелектротрансу».

А тепер про коханок. Особливістю прекрасних віл, збудованих на Кастелівці, було те, що їхні власники давали їм власні імена, наприклад «Марія», «Евуся», «Марта», «Юлієтка», «Яга». Відтоді й з’явилися чутки, що назви ці виникають не спроста, а насправді заможні міщани зводять вілли для своїх коханок і будівлі називають саме в їхню честь. Та це, не більше ніж всього лише міські чутки й легенди. Давати віллам імена було модою серед заможного міщанства кінця XIX – початку XX ст.. Та й імена вілл були не тільки жіночі. Зокрема, була вілли «Гражина», «Спокійна», «Подолянка». До речі, на фасадах багатьох збережених до нашого часу вілл можна побачити їхні назви, для чого лиш варто прогулятись по цьому, і досі затишному куточку міста, котрий однак так і не став «Містом-садом».

Володимир ПРОКОПІВ для Фотографії старого Львова

Джерела:

1. Krajewski Adam. Lwowske przedmieścia.— Lwów: Towarzystwo miłośników przeszłości Lwowa, 1909
2. Що приховують львівські вілли? // http://www.lvivpost.net/lvivnews/n/27489
3. Котлобулатова І. На Костелівці, за Новим Світом // http://postup.brama.com/000715/119_10_1.html
4. Львів непопсовий. Вулицею Набєляка-Котляревського // http://haidamac.org.ua/2013/01/ln-nabielaka/
5. Гупало Г. Невідомий Львів: Кастелівка, палац Сосновського та вілла на «Хресті» // http://lviv.vgorode.ua/news/dosuh_y_eda/250578-eklektychna-kastelivka-i-budynok-zamok
6. Інтернет-портал www.lvivceter.org