Управління комунальної власності Львівської міськради продало на аукціоні приміщення 2-го, 3-го, 4-го поверхів та мансарди на вул. Шевська,10 у центрі Львова.
На торги був виставлений фактично весь будинок, за винятком першого поверху та підвалу. Загальна площа запропонованих на викуп приміщень – 449,7 кв.м. Стартова ціна 16 млн 474 ти. грн.
Торги відбулися у системі «Prozorro Продажі» 22 січня. На аукціон подалися два претенденти: ТзОВ «Українські телекомунікації» з пропозицією у 22,1 млн грн та ТзОВ «ІнвестБудЛьвів» з пропозицією 26,5 млн грн. Під час другого раунду «Українські телекомунікації» збільшили пропозицію до 27 млн грн, а пропозиція конкурентів була всього на 1 гривню більшою від цієї суми. Запропонувавши 27 млн і 1 грн (2,1 тис. доларів/ м2), ТзОВ «ІнвестБудЛьвів» перемогло в аукціоні.
Згідно з даними системи YouControl, ТзОВ «ІнвестБудЛьвів» було зареєстроване лише 10 січня 2019 року зі статутним капіталом у 30 млн грн. Засновником компанії є Олександр Дяченко. Основний вид діяльності вказаний, як надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Олександр Дяченко є власником ТзОВ «ІнвестБудКиїв», заснованого у наприкінці 2015 року. Варто додати, що Олександр Дяченко донедавна була воротарем винниківського футбольного клубу «Рух», президентом якого є відомий у Львові бізнесмен і депутат міської ради Григорій Козловський.
Будівництво кам’яниці на вул. Шевській,10 датується 1787 р. (архітектор Я. Петровський). Будинок був перебудований у першій половні ХІХ ст. На початку ХХ століття в ньому був готель «Під трьома коронами» і ресторан Анни Колонської, а також магазин взуття Штарка. За радянських часів – до 1980-х років тут містився тир. Будинок є пам’яткою архітектури та містобудування національного значення.
Будинок №10 на вул. Шевській збудували у ХІХ ст., він є пам’яткою архітектури національного значення. На першому поверсі будинку розташовані магазин та сервісний центр Apple «Ябко», а також крамниця солодощів Leopolis. У сусідньому будинку розташований ресторан «Бачевських».
У цій добірці порталом Фотографії Старого Львова зібрані львівські пам’ятники (десять!), які тепер можна побачити лише на світлинах.
1. Пам’ятник Александрові Фредру
На площі, що колись називалась Академічною, де тепер розташований пам’ятник Михайлові Грушевському, 24 жовтня 1897 відкрили пам’ятник графові, письменникові, почесному громадянину Королівського столичного міста Львова, дідові митрополита Андрея Шептицького Александру Фредру.
Пам’ятник створив відомий львівський скульптор Леонард Марконі.
Після Другої світової війни пам’ятник перевезли до Вроцлава і встановили перед ратушею.
2. Пам’ятник Яну ІІІ Собеському
Пам’ятник Яну ІІІ Собеському за проектом Тадеуша Баронча відкрили на Гетьманських Валах (сучасний проспект Свободи) 20 листопада 1898 року. Його спорудження коштувало 32 000 зл.
Собеський простояв тут до окупації Львова радянськими військами. У 1950 році, відповідно до польсько-радянського договору про обмін культурними цінностями, пам’ятник вивезли до Варшави, а звідти у 1965 році він переїхав до Гданська, де стоїть досі.
3. Пам’ятник Францішеку Смольці
Пам’ятник громадському діячеві, ініціатору спорудження кургану Люблінської унії на Високому Замку Францішеку Смольці авторства Тадеуша Блотніцького встановили 8 грудня 1913 року на площі його імені (названої так у 1885 році, тепер – площа Генерала Григоренка).
Пам’ятник простояв до кінця 40 років ХХ століття, після чого зник. Це був останній з пам’ятників, встановлених у центрі Львова у довоєнний період.
4. Пам’ятник Агенору Голуховському
Пам’ятник польському політикові часів Австро-Угорської імперії, наміснику Галичини Агенору Голуховському відкрили біля Галицького крайового сейму (тепер головний корпус Франкового університету) 27 червня 1901 року. З цієї нагоди імператор Франц Йосиф надіслав громаді Львова вітальну телеграму. Але львів’яни не любили Голуховського, то час від часу знущалися з пам’ятника – відривали то ніс, то вухо, одягали на голову нічний горщик.
Після Другої світової війни пам’ятник демонтували. Але польський уряд відмовився його забирати. Відтак він безслідно щез.
5. Пам’ятник Ярославові Галану
У 1972 році на сучасній площі Євгена Петрушевича з’явився пам’ятник радянському письменникові-комуністу Ярославові Галану – за проектом скульпторів Олександра Пилєва та Валентина Усова. Цього ж року площу названо на честь Галана.
1992 року пам’ятник демонтовано, а площу перейменовано на честь Петрушевича.
6. Пам’ятний знак “Борцям за Владу Рад”
У 1980 році на площі Народної Гвардії ім. Івана Франка, утвореній на перетині вулиць Театральної та Народної Гвардії ім. І. Франка (від 1992 р – площа Стефана Яворського), було споруджено пам’ятний знак “Борцям за Владу Рад”. Його автор – відомий львівський скульптор, голова Спілки художників Йосип Садовський.
Львів’яни знак називали “цирозна печінка”.
7. Пам’ятник Сталінській Конституції
Пам’ятник Сталінської ( Радянської) Конституції, фото 1940 року
Найперший пам’ятник, котрий встановила радянська влада у Львові проіснував трохи більше року. В жовтні 1939 р., комуністична ідеологія добралася і до західноукраїнських земель. Демонструючи свою “лояльність та демократичність”, з ініціативи партноменклатури на перетині сучасних проспекту Свободи, вул. Гнатюка та площі І. Підкови було споруджено монументальний пам’ятник Сталінській Конституції, який представляв собою композицію у вигляді колон, де були розвішані червоні прапори. Особливо важлива частина цього меморіалу знаходилася внизу, де спеціальні фігури: солдата-червоноармійця, робітника, жінки-матері з дитиною, дівчини-студентки та селянина з хлопчиком символізували соціальну єдність, а написи різними мовами українською, польською, на івриті – дружбу народів.
8. Пам’ятник танкістам гвардійцям
Ще один пам’ятник в “совєтскому стилі” було споруджено за проектом художника-архітектора В. Афанасьєва та урочисто відкритий у 1945 р. на вул. Личаківській. Пам’ятник присвячений подіям Другої світової війни, зокрема танкістам-гвардійцям армії генерал-полковника Лелюшенка, котрі загинули у боях проти німців за визволення Львова.
Монумент у вигляді танка моделі ИС-2, (ИС – абревіатура Иосиф Сталин) – найкращої бойової машини на той час у СРСР, розміщеного на п’єдесталі, орнаментованому лавровими вінками та меморіальною таблицею написом: “Вічна слава героям гвардійцям-танкістам Армії генерала-полковника Лелюшенка, що полягли в боях за свободу й незалежність Великої Радянської Батьківщини”.
Незважаючи на те, що пам’ятник демонтували ще на початку 1990-их рр., тривалий час йшла велася робота по ліквідації п’єдесталу.
9. Пам’ятник Василю Пересаді
Львів, пам’ятник Василю Пересаді, фото 1975 року
З ініціативи радянської влади на вул. Майорівка у 1975 р. було відкрито пам’ятник першому секретарю ЦК КСМЗУ Василю Пересаді. Ім’я автора даного творіння – В. Пресляк.
Після розпаду Радянського Союзу львів’яни демонтували пам’ятник на початку 1990-х рр.
10. Пам’ятник Володимиру Леніну
Нова радянська влада довго у Львові не зволікала і вже у 1952 р. було встановлено монумент одному із ідеологів комуністичного режиму – Володимиру Леніну. Підготовка до цієї події була тривала і скрупульозна. Спочатку потрібно було підготувати площу перед оперним театром, адже пам’ятник якраз мав розташовуватись перед входом. Після цього тривалий час над самим пам’ятником працював московський скульптур С. Меркуров. У здійсненні проекту брали участь архітектори В. Шарапенко та С. Француз.
Звичайно, що відкриття пам’ятника перетворився на великий ажіотаж, проте демонтаж Володимира Леніна з площі у 1990 р. наробив ще більшого розголосу. Варто зауважити, що першим містом в Україні, де було знесено вождя стало м. Червоноград. Цей факт не став непоміченим, полилося багато критики, але події продовжували розвиватися.
За рішенням міської влади Львова 14 вересня 1990 р. пам’ятник Леніну було демонтовано і у Львові. На це дійство не полінувалося прийти близько 50 тис. жителів.
В історичній частині Львова заборонили так зване “клаптикове” утеплення будинків.
Будівлі, які є пам’ятками архітектури, і розташовані в центральній частині міста заборонили утеплювати повністю.
Відповідне рішення було ухвалене на засіданні виконкому Львівської міськради 14 січня.
Питання про утеплення фасадів будинків у межах історичного ареалу, які не є пам’ятками архітектури, має окремо розглянути управління охорони історичного середовища Львова, пише Твоє місто.
1 грудня 2018 року в Україні вступили в дію нові державні будівельні норми щодо фасадної теплоізоляції.
Нові ДБН поширюються на проектування конструкцій зовнішніх стін з фасадною теплоізоляцією житлових, громадських та промислових будівель, а також споруд під час нового будівництва, реконструкції чи капітального ремонту.
18 грудня 2018-го Кабмін дозволив українцям утеплювати старі житлові будинки без отримання на це спеціальних дозволів. Йдеться, зокрема, про будівлі, які не несуть історичної цінності та не є об’єктами культурної спадщини місцевої спадщини.
3 січня у Львівській міськраді повідомили про наміри переглянути нові Державні будівельні норми.
До слова, станом на березень 2018 під час перевірок представники міської влади виявили 1322 будинки, які пофарбовані у різні кольори.
У мiстi Вроцлав, щo y Польща, знaхoдиться мiнiaтюрнa iстoричнa рeкoнстрyкцiя Львoвa 1772 рoкy. Її aвтoр – iнжeнeр Янyш Вiтвiцький.
Якщo дoля чи випaдoк, aвтoбyс чи лiтaк зaнeсyть вaс дo Врoцлaвa, i ви мaтимeтe хoчa б кiлькa гoдин вiльнoгo чaсy, рeкoмeндyємo відвідати цей макет Львова y Зaлi Стoлiття (ul. Wystawowa 1, 51-618 Wrocław). Звичaйнo, y Врoцлaвi i oкрiм нeї є нa щo пoдивитися… Aлe тaкoгo Львoвa, як тyт, Ви щe пeвнo нe бaчили!
Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.
Нaд плaнaми i крeслeннями Вiтвiцький прaцювaв близькo дeсяти рoкiв. Вiн ствoрив сoтнi мaлюнкiв львiвських будівель y масштабі 1:50 тa сeрiю тoчних прoeкцiй, щo пoкaзyють мaкeт мiстa. У 1932 рoцi бyлa пoбyдoвaнa пeршa дeмoнстрaтивнa мoдeль Львова 18 стoлiття y мaсштaбi 1:500, щo нaзивaється “Maлa пaнoрaмa”.
Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.
У 1931 р. пiд чaс пeрeбyвaння y Пaрижi, нaрoдилaся iдeя ствoрeння aрхiтeктyрнoї мoдeлi Львoвa зрaзкa XVIII стoлiття. Цe бyлa титaнiчнa рoбoтa для якoї пoтрiбнo бyлo вивчити всi кaрти тa плaни нaсeлeнoгo пyнктy, фoтoгрaфiї, eскiзи i грaвюри, бyдь-якi письмoвi джeрeлa тa пeрeкaзи прo aрхiтeктyрy мiстa Лeвa.
Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.
З 1932 р. Януш Вітвіцький працює, разом із групою фахівців, спочатку в будівлі Політехнічного університету на вул. Корнеля Уєйського (тепер Корнила Устияновича), а згодом на Вірменській, 23 (колишній кляштор Марії Магдалини).
Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.
Завдяки інтенсивній роботі, до початку Другої світової війни з’явилися моделі основних будівель Львова та міських стін. Тільки в 1939 році вдалося отримати 10 тисяч злотих від міської влади кошти на будівництво моделі (до того всі витрати Вітвіцький покривав із своєї кишені).
Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.
Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.Панарама Львова Януша Вітвіцького. Фото panoramalwowa.
Чeрeз двa тижнi Ірeнa Вiтвiцькa пoїхaлa рaзoм з дoнькoю в Польщу, взявши рeтeльнo yпaкoвaнi, в шeсти ящикaх i дрiбних пaкeтaх eлeмeнти панорами. Aж дo пaдiння кoмyнiстичнoгo рeжимy в Польщі iснyвaння пaнoрaми мiстa Львова бyлo тaємницeю. Знaдoбилoся чимaлo чaсy aби рeстaврyвaти моделі будинків мiстa. І лишe з 2015 рoкy ми знoвy, бeзпeрeшкoднo, мoжeмo пoбaчити Львiв тaким, яким вiн бyв три століття рoкiв тoмy, щoпрaвдa y Вроцлаві…
На Личакові між Кайзервальдом та вулицями Опришківською і Кривчицями є т.зв. Знесіння. Назва походить від церкви Вознесіння Господнього, про яку сьогодні піде мова.
Цю церкву можна знайти далеко не в кожному путівнику, до неї не водять туристів, та й побачити її можна хіба що їдучи потягом до Львова, однак, мабуть, саме це й надає їй особливого шарму.
Попередня церква на цьому ж місці була дерев’яною і походила з 1602 року. Із найдавніших документів, що стосуються церкви наразі відомо про два — від 1687 і 1758 років. Першим дослідником, котрий звернув увагу на цінність пам’ятки був австрійський археолог Адольф Вольфскрон, котрий опублікував 1858 року рисунок та план у віденському виданні у статті про дерев’яні церкви Моравії, Сілезії, Угорщини та Галичини. У тому ж році опис мистецьких пам’яток подав Феліціан Лобеський у газеті «Rozmaitości» (додаток до Gazeta Lwowska). Пізніше у своїх працях церкву згадували зокрема Федір Білоус (подав рисунок за Вольфскроном), Юзеф Лепковський, Казимир Мокловський, Богдан Януш, Михайло Драган. У середині XIX століття церква перебувала у поганому технічному стані. З’явились плани будівництва нової.
Рисунок старої церкви, опублікований А. Вольфскроном 1858 р.
Сучасний храм, закладений у 1897 році. Перші плани по будівництву нової церкви відносяться до 1888 року і пов’язані з ім’ям Василя Нагірного (засновника товариств «Сокіл», «Дністер» і ряду інших), проте з невідомих причин будівництвом через майже 10 років зайнявся інший будівничий – Владислав Галицький.
Будівництво тривало 4 роки і завершилось 1901 року. Стару церкву було зруйновано не відразу. Її поступово оббудовували новими стінами і розібрали після завершення будівництва.
1922 року над входом до церковного двора збудовано стрільчасту неоготичну арку, а пізніше у 1924 році — стінну двоярусну дзвіницю із півциркульними арковими прорізами для дзвонів.
Храм розташований на високому пагорбі. У плані має форму хреста зі слабо вираженими раменами. Увінчаний одним великим восьмериком із куполом вкритим бляхою та високою бляшаною сигнатуркою, разом із якою загальна висота сягає 31 м.
Матеріалом послужила цегла, зовні обмурована грубо обробленим пісковиком, що добувався поблизу. Для архітектурних елементів застосовано дрібнозернистий пісковик із села Демні, що поблизу Миколаєва.
Інтер’єр церкви був розписаний сюжетами зі Старого та Нового Завіту. За іконостасом знаходилась ікона «Розп’яття з ктиторами» від 1701 року. Біля вівтаря розміщувались також ікони історичного змісту. До нашого часу збереглись фрагменти високомистецької ікони «Вознесіння Господнє» від 1652 року, що знаходилась перед іконостасом.
Церква мала дзвін, датований 1557 роком, що походив з іншого, давнішого храму. Тут зберігалось рукописне Євангеліє 1603 року писане священиком Захарією зі Знесіння. А сама церква відігравала роль духовного центру місцевості.
Церква Вознесіння Господнього на Знесінні
Нині церква належить громаді УГКЦ. Церква має адресу вул. Старознесенська, 23. Сама вулиця отримала цю назву у 1920-х роках, в радянський період носила назву Миронюка.
Львів’янка Олена Онуфрів не стала чекати, аби хтось зробив ремонт у під’їзді її будинку на вулиці Січових Стрільців, 21. Жінка доклала всіх зусиль, щоб сходова частина будинку та вхідні двері виглядали, як нові. Хоча на допомогу міської влади вона таки розраховує – у прокладанні бруківки у дворику.
“Ну і під кінець «веселого» 2018 року, маючи мрію реставрувати львівські музеї , але не маючи на це зараз достатньо коштів, вирішила почати робити порядок у своєму будинку на вулиці Січових стрільців)
Шукаю однодумців, які хочуть, щоб Львів був чистим і акуратним, я дуже розраховую на підтримку міста в перекладенні бруківки у нашому внутрішньому дворику… Мрію там посадити гліцинію і зробити часточку Флоренції)”
На вулиці Січових Стрільців, 21 відреставрували дерев’яну браму. Про це повідомляє «Археологічно-архітектурна служба Львова» на своїй сторінці у Facebook.
Над відновленням брами працював реставратор Андрій Пулик. Брама стала 23-ю відреставрованою брамою за співфінансування мешканців та міської ради. З неї прибрали ковані елементи, які були змонтовані на ній пізніше та не пасували до загальної стилістики брами.
Нагадаємо, впродовж 2009-2017 р. у Львові діяв проект «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» (GIZ). У межах цього проекту у співфінансуванні німецького товариства та мешканців відреставрували 148 історичних брам. 70% вартості робіт фінансувало німецьке товариство, а 30% — мешканці.
1 лютого 2018 року виконком ЛМР продовжив дію програми. Згодом у німецькому товаристві GIZ заявили про повернення у Львів із новим проектом.
ЛКП «Львівелектротранс» та ТОВ «Лем Стейшн» підписали інноваційний договір на створення у старому трамвайному депо на перехресті вул. Вітовського та Сахарова креативного простору Lem Station. Про підписання договору у суботу, 29 грудня, заявив в.о. начальника управління інвестицій та проектів Львівської міськради Роман Старецький.
«Новому етапу життя трамвайного депо бути. Інноваційно-креативний простір постане на базі трамвайного депо на вул. Вітовського-Сахарова та передбачає зони для стартапів, ІТ, громадських подій воркшопів, винахідництва, центрів для навчання, парковий та студентський простір, лабораторії для наукових розробок, новий громадський простір та багато іншого цікавого і дуже корисного. З нетерпінням чекаємо активної фази реалізації цього проекту», – повідомив Роман Старецький.
Проект цього договору затвердили на засіданні Львівської міськради ще 20 вересня. Згідно з документом, ТОВ «Лем стейшн» отримає на 50 років в оренду приміщення старого трамвайного депо площею близько 4,9 тис. м2. Ще одну з будівель площею 454 м2, розташовану за адресою вул. Братів Тимошенків, 4 інвестор має отримати в оренду лише після завершення судів між мерією і приватною компанією, які тривають щодо права власності на цю будівлю.
Водночас інвестор має вкласти щонайменше 30 млн грн в реконструкцію будівель старого депо, створити інноваційно-креативний простір у реконструйованих приміщеннях, облаштувати прилеглу територію, прокласти необхідні інженерні мережі, але при цьому «забезпечити збереження зовнішнього об’ємно-просторового вигляду будівель та споруд».
Реконструювати всі отримані в оренду будівлі ТОВ «Лем стейшн» має протягом чотирьох років після отримання всіх необхідних дозволів.
Ідея LЕМ Station передбачає створення креативного хабу. Тут мають облаштувати робочий простір для стартапів і наукових розробок; спільний простір для відпочинку, творчості, дозвілля; освітній простір для дітей та дорослих; парковий простір з вуличними меблями; авто- і велопарковки тощо. Згідно з інвестиційним проектом, інвестори мають ревіталізувати всі будівлі, крім лівого ангару, у якому досі розташований недіючий музей техніки.
29 грудня, у Львові нагородили переможців конкурсу «Найкраща новорічна вітрина», повідомляє прес-служба ЛМР.
Конкурс на найкраще декорування вітрин до свят тривав з 20 листопада до 20 грудня. Усі підприємці, мешканці, власники магазинів, ресторанів, готелів Львова могли задекорувати свої вітрини на різдвяну тематику у стилі бароко та подати свою пропозицію в Галицьку району адміністрацію або у Центр надання адміністративних послуг.
На участь у конкурсі подали 22 заяви. Оцінювала вітрини конкурсна комісія, яка надавала згідно з кожним критерієм по одному балу: за загальний естетичний вигляд як самої вітрини, так і фасаду будинку, за композиційне рішення, за використання інноваційних ілюмінацій та конструкцій. Одним з критеріїв була відповідність бароковій тематиці: вона оцінювалася двома балами.
Переможцями конкурсу на краще декоровану вітрину стали:
1 місце — Готель-ресторан «Валентіно» (вул. Нижанківського, 20);
2 місце — Піцерія «Доменіко» (пл. Ринок, 29);
3 місце — ресторан «Тітонька Софі» (вул. Друкарська, 6-а) та ресторан «Борщ» (вул. Катедральна, 3).
Також окремими подяками відзначили весільний салон «Діва» (вул. Городоцька, 3), магазин «Савка» (вул. Памви Беринди, 1), магазин-салон «Колізей декор» (вул. Братів Рогатинців, 18).
Виконавчий комітет Львівської міської ради під час засідання 29 грудня погодив містобудівні умови і обмеження для створення арт-простору на території Фабрики повидла, що на вул. Хмельницького, 124. Про це повідомляє Zaxid.net.
Згідно із прийнятим рішенням, створювати мистецький простір на території Фабрики повидла буде ТзОВ «Харальд Біндер Калчурал Ентерпрайзис». Як писав раніше ZAXID.NET, у колишньому будівлі на вул. Хмельницького, 124 створять центр сучасного мистецтва Jam Factory. Мистецький центр поєднуватиме різні сектори – сучасне мистецтво, театр, музику, кіно- та студійні майстерні.
Візуалізація майбутнього арт-простору на ПідзамчеВізуалізація майбутнього арт-простору на ПідзамчеВізуалізація майбутнього арт-простору на ПідзамчеВізуалізація майбутнього арт-простору на ПідзамчеВізуалізація майбутнього арт-простору на Підзамче
Австрійський історик та меценат Гаральд Біндер викупив будівлі «Фабрики повидла» ще у 2015 році. У 2016 році австрійська компанія Atelier Stephan Rindler розробила проект реконструкції Фабрики повидла. Згідно з проектом, частину будівлі, збудовану в 30-х роках ХХ століття, мають перебудувати. Натомість центральну будівлю і вежу реставрують.
Арт-центр Jam Factory планують відкрити у 2020 році.
Довідка
Будівля на вул. Хмельницького, 124 є пам’яткою архітектури місцевого значення та унікальним прикладом фабрики, побудованої в нео-готичному стилі в кінці ХІХ-початку ХХ століття. Колись у цій будівлі розміщувався ливарний завод, який назвали на честь його засновника «Кроник і Син» (1872). Протягом пізнього радянського періоду комплекс був перетворений на фабрику з виробництва повидла та вареного товару. Назву «Фабрика повидла» було придумано художниками, які почали використовувати будівлі в 2009-2010 роках.
Міська рада продасть на аукціоні 4-поверховий будинок, пам’ятку архітектури національного значення, який розташований на вул. Шевській, 10. Про це Львівському порталу повідомили в управлінні комунальної власності Львівської міськради.
На аукціон виставляють нежитлові приміщення 2-4 поверхів та мансарди у будинку №10 на вул. Шевській. Загальна площа приміщень становить 449,7 кв м. Будинок також має внутрішній дворик.
Будинок №10 на вул. Шевській розташований у самому центрі міста, неподалік від площі Ринок. У сусідній будівлі сьогодні знаходиться відома у Львові ресторація Бачевських, а також готель «Леополіс».
Зазначимо, сам 4-поверховий цегляний будинок на вул. Шевській, 10 є пам’яткою архітектури національного значення. Його звели наприкінці XVIII ст. (архітектор Я. Петровський). Фасад оздоблений класицистичними рельєфами авторства Гартмана Вітвера, а останній поверх, добудований приблизно у 1820-х роках, доповнений роботами Антона Шімзера.
На початку ХХ ст. у цьому будинку знаходився готель «Під трьома коронами» і ресторан Анни Колонської, а також магазин взуття Штарка. За радянських часів до 1980-х років тут був тир.
Нагадаємо, нещодавно Львівська міська рада продала приміщення у трьох кам’яницях на площі Ринок: №31, №12, №13. Об’єкт на площі Ринок, 31 купило за 5 млн грн ТзОВ «Холдинг «Гранд Готель», власником якого є депутат міськради та відомий бізнесмен Григорій Козловський.
Об’єднані приміщення у будинку №12 та №13 на площі Ринок нещодавно купила фірма, власником якої є бізнес-партнер Григорія Козловського. На цьому продажі мерія заробила рекордні 34 млн грн.
