Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації 7 грудня підписав договір із переможцем тендеру на реставрацію монастирського храму з дзвіницею в селищі Підкамінь, що на Бродівщині.
Перші згадки про монастир датуються першою половиною ХІІІ ст. Зведення монастиря та церкви розпочали 1612 році. Будували його з цегли і каменю. Король Речі Посполитої Ян Собеський називав монастир – Східна «Ченстохова» (у польському місті Ченстохова є римо-католицький монастир).
Фото: Вікіпедія, Підкамінь, 1846
У 2009 році стан дзвіниці визнали гостроаварійним. Відтоді відновлювали різні частини комплексу.
Брама монастиря ззовніОдин з бастіонів
За кошти Євросоюзу і обласного бюджету зараз реставрують дзвіницю монастирського комплексу, фасади, інтер’єр пам’ятки, щоб пристосувати цю будівлю для діяльності центру паломницького туризму.
А зі зовнішніх робіт планують облаштувати парк, оглядовий майданчик та встановити інформаційні таблички для туристів.
Фото: Вікіпедія, Залишки фресок в костелі
У 2017 році цей об’єкт подали на міжнародний проект “Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні. Він отримав перемогу, отримавши 24 млн грн для реставрації пам’ятки та облаштування малої туристичної інфраструктури навколо монастиря
“Загальна кошторисна вартість – 30 мільйонів гривень. До 10% – це наше співфінансування, а решта – кошти Євросоюзу, адже наш проект з відновлення пам’ятки виграв у 2017 році грант ЄС, а це 24 мільйони гривень. На цей рік з обласного бюджету виділили 700 тисяч гривень”, – розповіла т.в.о. директора департаменту архітектури та розвитку містобудування Оксана Ткачук.
Завершити реставрацію компанія переможець повинна до кінця 2020 року. Виграла тендер на будівництво ТЗОВ “Хосаро” зі Львова. Згідно з тендерною документацією, компанія повинна здійснити великий об’єм роботи, зокрема розчистити фасад від нашарування, відреставрувати штукатурку, оздоблювальні елементи храму, пофарбувати поверхні, встановити сходи, виготовити віконні та дверні рами, опираючись на старовинні зразки, озеленити територію.
Фото: Сергій Криниця. Статуя біля куполу
Проект з реставрації пам’ятки називається «Паломницький маршрут», тож монастир хочуть зробити однією з таких туристичних точок.
У комплекс споруд входять:
колишній костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1612-1695 роки);
корпуси келій;
два внутрішні двори;
колодязь у першому внутрішньому дворі;
каплиця Св. Параскеви (арх. А Кастеллі та А Каппоні, бароко);
А також:
триаркова дзвіниця без дзвонів;
службові приміщення, кухня;
ораторіум;
колона зі скульптурою Богородиці;
оборонні мури з вежами, брамою (з 1702 року ), бастіонами.
До комплексу монастиря в Підкамені належать також костел Успіння Пресвятої Богородиці, монастирські келії, оборонний комплекс монастиря, тобто мури, та вежі, дзвіниця та коринфська колона. В пам’ятки досить цікава історія, монастир славився чудотворним образом Підкамінської Божої Матері. Діяв монастр до 1946 року, впродовж 50-х в ньому була в’язниця, потім психоневрологічний інтернат закритого типу. В храмі була конюшня та гараж для тракторів. Побутує легенда що храм має свою систему підземних ходів. У 1997 році монастир відновлено.
Монастир у селі Підкамінь
Впродовж 2009-2012 років у Домініканському монастирі за обласні кошти замінили верхівку дзвіниці, відновили дахи, зняли для реставрації скульптури Пінзеля. Тоді вдалося вивести 56-метрову дзвіницю з аварійного стану. Упродовж минулих років з обласного бюджету виділяли від 300 до 800 тис. грн. Цих коштів, за словами начальниці відділу охорони історичних пам’яток департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА Ганни Харун, було замало для відновлення такого об’єкту, тому процес реставрації затягнувся.
*Якщо у вашому місті чи селі є пам’ятка архітектури, яка потребує реставрації, ви можете також отримати кошти на її відновлення. Для цього потрібно дізнатися у районного архітектора, який статус має пам’ятка архітектури, чи є паспорт на цей об’єкти і укладений охоронний договір. Далі з цими документами звертаєтеся до місцевих органів влади, щоб вони виготовили проектно-кошторисну документацію і поділи їх до обласної ради. А вже там мають прийняти рішення чи виділяти гроші на відновлення цієї пам’ятки архітектури.
Центр Шептицького у Львові номінували на міжнародну архітектурну премію Європейського Союзу імені Міса ван дер Рое 2019. Про це йдеться на сайті премії, пише Твоє місто.
Центр Шептицького збудували на території студмістечка Українського католицького університету на вулиці Козельницькій. Мультифункціональну бібліотеку відкрили 10 вересня торік.
На першому поверсі розташовані кілька аудиторій, кав’ярня та виставкова зала, на другому та третьому – бібліотека та коворкінги, а на четвертому – адміністративні приміщення. На цокольному поверсі облаштували конференц-зал. Дах будівлі, як і декілька терас, мають «зелене» покриття, що затримує воду.
Проектувала Центр німецька компанія Behnisch Architekten та AVR Development. Над проектом також працював нинішній головний архітектор Львова Юліан Чаплінський.
Дизайн фасаду виконано таким чином, що бібліотека нагадує стопку книг.
Центр Шептицького взимку
На другому поверсі бібліотеки є відкрита тераса з панорамою на студмістечко і храм Святої Софії – Премудрості Божої. Всього у будівлі три тераси – дві відкриті і одна напівзакрита.
У навчальних аудиторіях, розташованих на 4-му поверсі, студенти та викладачі працюють над своїми проектами.
Центр Шептицького
Фонд бібліотеки налічує 146 тисяч примірників книг. Більша частина з них знаходиться на стелажах у вільному доступі, рідкісні книги – у книгосховищі Центру.
У бібліотеці є електронна пошукова система, яка працює через термінали, для самостійного пошуку необхідної книги.
Бібліотека
Нагадаємо, що у 2017 році на цю ж премію номінували Простір Синагог на Староєврейській. Крім Львова, цього року серед претендентів на премію Театр на Подолі (Київ), Печерська міжнародна школа (Київ), публічний простір «Сцена» (Дніпро), Дачний готель «Глібівка» та Камінний дім (Київська область), «Земля ведмедів та вовків» у Черкаському зоопарку. Переможця премії назвуть 7 травня у Барселоні.
Довідка
Премію заснував Фонд Міс ван дер Рое та Європейська комісія у 2001 році. Її присуджують один раз на два роки за проекти, втілені у цей період. Премія має на меті досягти розуміння трансформацій і формувати європейське середовище, відзначати інновацій в галузі архітектури (як концептуальних, так і будівельних), і привернути увагу до важливих вкладів європейських професіоналів у розвиток нових ідей. Після оголошення номінантів, журі конкурсу відбирає шорт-ліст із сорока проектів, а потім і п’ятьох фіналістів.
ТзОВ «Інститут соціальних технологій» дозволили провести ремонтно-реставраційні роботи на горищі пам’ятки архітектури на вулиці Поповича, 9 для того, аби пристосувати його під адміністративні приміщення. Відповідні містобудівні умови та обмеження сьогодні, 7 грудня, видав виконавчий комітет Львівської міськради, передає кореспондент Львівського порталу.
Як розповів головний архітектор Львова Юліан Чаплінський, дах будинку №9 на вул. Поповича планують переробити на дворівневі адміністративні приміщення. Втім він запевнив, що жодних добудов на пам’ятці архітектури не буде.
«Це буде пристосування мансардного поверху під приміщення, тобто з даху зроблять приміщення. Площа до реконструкції мансарди становить 1414 кв м, після – 2087 кв м. Добудови не буде, площа збільшиться за рахунок того, що сам дах є високий», – пояснив Юліан Чаплінський.
Своїм рішенням виконавчий комітет встановив, що після реконструкції будівля не повинна перевищувати 25,2 м у висоту.
Своєю чергою начальниця міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко підтвердила, що з горища можна зробити дворівневі приміщення. Втім за її словами, з двору вигляд самого даху таки зміниться.
«Попередній власник раніше вже хотів доробити житлові квартири. Тепер є новий власник, який підійшов до цього як до пам’ятки. Горище справді є дуже високе, тому там можна зробити два рівні в межах існуючого горища без підняття гребеня даху. Трохи зміниться конфігурація даху з боку двору, але те, що буде збережена середина, думаю, є нормальним», – розповіла Лілія Онищенко.
Як видно на візуалізації, в межах реконструкції ТзОВ «Інститут соціальних технологій» таки планує піднімати гребінь даху, а також облаштувати на ньому оглядові майданчики.
Зазначимо, що будинок №9 на вул. Поповича є пам’яткою архітектури місцевого значення, також вона розташована в межах історичного ареалу Львова.
Згідно з даними аналітичної системи YouControl, ТзОВ «Інститут соціальних технологій» заснували у 2000 році, зареєстроване воно саме на вул. Поповича, 9. Засновником компанії є ТзОВ «Атлант Інвест Захід», яке належить дрогобиччанці Сюзанні Кімакович.
Основний вид діяльності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» вказаний як надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, розмір його статутного капіталу становить більше 1,5 млн грн.
Нагадаємо, нещодавно міська рада дозволила приватній фірмі відреставрувати пам’ятку архітектури на вул. Вірменській і облаштувати в ній ресторан та апартаменти. А на початку жовтня мерія погодила облаштування магазинів у пам’ятках на площі Ринок, 19 та на вул. Руській.
23-річний архітектор Іван Віщук у 2016 році завершив розробку проекту траси автодрому для міжнародних змагань у Львові. Про свій проект архітектор розповів ZAXID.NET.
Нещодавно Іван Віщук захистив магістерську роботу у НУ «Львівська політехніка» з проектом автодрому, який може бути побудований у Львові та відповідає всім міжнародним стандартам. За задумом автора, траса, яка могла б приймати змагання «Формула-1», могла б розташуватись у південно-західному напрямку від центру Львова між селами Сокільники, Годовиця і Малечковичі.
Проект
Стандартна довжина треку – 5,51 км, перепад рельєфу сягає 20-25 м. Арена за проектом Івана Вішчука розрахована на 65-70 тис. глядачів, а також передбачає паркінг на 16 тис. автомобілів.
Дана траса відповідає всім міжнародним стандартам і змогла би приймати не тільки Формулу-1, але і гонки інших гоночних серій.
Фото зі сайту motorsport.comФото зі сайту motorsport.com
Іван Віщук розповів ZAXID.NET, що родом із Чернівців, де закінчував Чернівецький політехнічний коледж за спеціальністю «архітектура». Після цього продовжив навчання за цією ж спеціальністю у «Львівській політехніці».
Фото зі сайту motorsport.comФото зі сайту motorsport.comФото зі сайту motorsport.com
“Над цією темою я працював протягом півтора роки, – сказав він. – Перед тим, як розробляти проект треку, необхідно було провести ґрунтовне наукове дослідження теми формування архітектури автодромів. І вже після цього з наявною інформацією я почав роботу над проектом. В результаті виконана робота складалась з двох частин – наукового дослідження та власне самого проекту.
Для автодрому розглядались реальні земельні ділянки, щоб була можливість прив’язати до них проект – мене цікавила робота винятково на реальній місцевості. Шукали ділянку достатньої площі в районі об’їзної Львова, бо саме тут були наявні незабудовані території необхідної площі, крім того, в цьому місці дуже цікавий природній рельєф. Також приділялась увага наявності поруч трас міжнародного рівня та аеропорту.
Оскільки це лише проектна пропозиція, то під час роботи я більше працював над архітектурою та плануванням. Технічні характеристики самої траси та її конфігурації бралися до уваги, але не були у пріоритеті, бо на даному етапі не виникала необхідність проробляти їх настільки детально. Загального плану, зонування та загального вигляду траси, на мою думку, було достатньо для того, щоб інші змогли зрозуміти мою ідею”, – розповів архітектор сайту ua.motorsport.com.
Фото зі сайту motorsport.comФото зі сайту motorsport.comФото зі сайту motorsport.comФото зі сайту motorsport.com
“Коли я виклав проект в спільноту F1UA у Facebook, мені було цікаво дізнатися, що взагалі люди думають з цього приводу. Хочу ще раз підкреслити – це лише проектна пропозиція. Якщо мова зайде про втілення її в життя, то кінцевий вигляд автодрому буде відрізнятись.
Я мав на меті показати, що в Україні взагалі можна будувати такі спортивні комплекси. Хотілося, щоб в майбутньому було побільше таких проектних пропозицій”, – продовжував Іван.
Звичайно, не можна було не дізнатися, які плани у автора на майбутнє – загалом і стосовно цієї певної роботи.
“Взагалі мене дуже цікавлять розробка автодромів та картингових трас, і я хотів би займатися цією тематикою й надалі”, – сказав він.
“Щодо подальшої долі цієї роботи, то мені, звичайно, було би цікаво продовжити її розвивати. В найближчих планах перенести цю трасу на комп’ютер, зробити віртуальний симулятор, на якому можна буде протестувати хоча поки що й не реальну, але українську трасу міжнародного рівня”.
Кожен з костьолів має свою цікаву історичну підоснову. За часів воєн і за радянських часів з нав’язаною атеїстичною пропагандою існування католицьким храмам завжди загрожувало зруйнування. Але, тим не менш, зараз ми можемо милуватися навіть тими з них, хто перетерпів багато.
11 найкрасивіших греко- та римо-католицьких храмів в Україні
Костел Єльжбети у Львові
У 1898 році в Женеві італійським анархістом Луїджі Лукенні було вбито австрійську імператрицю Єлизавету “Сіссі” Габсбург.
Її вважали однією з найгарніших жінок Європи. Як данину пам’яті імператор Франц-Йосип у 1903 році заклав костьол у Львові, на площі Солярні. Будівництво храму розпочалося у 1904 році. Освятили його 1911-го. Костьол Ельжбети будувався на кошти львівських залізничників й задумувався як головний храм залізничного району.
Споруда повинна була закривати вигляд на Собор Святого Юра для прибулих до львівського залізничного вокзалу. Таким чином, залізничники намагалися підкреслити римо-католицьку сутність Львова, адже Святий Юр був греко-католицьким храмом. Але нині й костьол, збудований на честь австрійської імператриці, належить греко-католикам.
Їхній громаді передали храм у 1991 році, тоді ж його пересвятили на честь Ольги та Єлизавети. В період україно-польської війни 1918-19 років костьол зазнав обстрілу українською артилерією. Тут, в облозі, сиділи поляки. В 20-ті роки минулого століття костьол поремонтували й встановили у ньому розкішний орган. В радянський період храм стояв занехаяним до 70-х років. Але й тоді не перейнялися його реставрацією – споруду перетворили на склад.
Органні труби було демонтовано і викинуто. В 1991 році колишній костьол віддали греко-католицькій громаді Львова – так завершилась суперечка між прихильниками грецького і римського католицьких обрядів.
Костел Петра і Павла в Луцьку
Костел Петра і Павла у Луцьку є найбільшим католицьким храмом України.
Будівництво розпочали у 1616 році. Поряд із храмом відразу ж заклали будівлю єзуїтського колегіуму. Кошти на будівництво комплексу єзуїтів були виділені за сприяння єпископа Павела Волуцького.
Єзуїтський комплекс будували в системі Окольного замку – усі споруди повинні були бути придатними для оборони, мати потужні стіни та бійниці. Вражаючі розміри храму повторює типова для католиків дзвіниця. Всередині храм настільки великий, що, здається, міг би умістити ще декілька церков.
Собор Святого Юра у Львові
Собор Святого Юра – багатовікова резиденція греко-католицьких архієпископів та патріархів. Він вважається найкращим бароковим храмом Львова, вершиною барокового мистецтва столиці Галичини.
Будувався собор протягом двадцяти років. Ініціатором будівництва був греко-католицький митрополит Атанасій Шептицький. Атанасій Шептицький помер через два роки після початку будівництва.
Всі фінансові зобов’язання лягли на плечі його племінника – нового львівського єпископа та київського митрополита Льва Шептицького. На честь небесних покровителів двох фундаторів собору із роду Шептицьких геніальний Іоан Георг Пінзель створив скульптури святих Лева та Атаназія. Вони й нині здіймаються над входом до храму.
А ще він створив один з найбільших своїх шедеврів – фігуру Святого Юрія, який вдало розправляється із лиховісним змієм. 1946 року радянська влада передала головну святиню забороненої греко-католицької церкви Російській православній церкві.
Римо-католицький храм Святого Йосипа споруджений на кошти парафіян-католиків в 1896 році за проектом архітектора Домбровського. У 1934 році костел був закритий більшовиками.
У сусідній будівлі на території розміщений краєзнавчий музей – один з перших музеїв давнини на території колишньої Російської імперії (заснований в 1803 р, зібрано понад 160 тисяч експонатів: предмети античності з Ольвії, інструменти Київської Русі, зброя козацтва та ін.).
З 1992 році в костелі відновлені богослужіння. В останні роки встановлено орган, проходять концерти органної музики. На подвір’ї – колекція кам’яних баб.
Миколаївський костел в Києві
Миколаївський костел – одна з найкрасивіших споруд Києва початку 20 століття, побудована в стилізованих неоготичних формах з високими стрілообразними шпилями.
Урочиста закладка костелу відбулася в серпні 1899 року, після того як група католиків звернулася до губернатора Києва отримати дозвіл на будівництво костелу “в пам’ять перебування в Києві їх Імператорських Величностей” – Миколи ІІ.
Храм зводили 10 років на пожертвування приватних осіб. Був оголошений конкурс на створення проекту костьолу і переможцем став студент Станіслав Воловський. Оскільки молодому інженеру не вистачало практичного досвіду, доопрацювання і керівництво будівництвом доручили відомому київському архітекторові – Владиславу Городецькому.
Роботи велися довго через поганий стан ґрунту, на який впливала річка Либідь, тому вперше в Києві ґрунт стали зміцнювати потужними бетонними набивними палями. За радянської влади храм був закритий для богослужіння, а після війни в ньому розмістили державний обласний архів. І в 1980 Миколаївський костел був відреставрований і відкритий як будинок органної та камерної музики.
Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава (саме таку повну назву має храм) вперше зведено у 1610 року для монастиря домініканців.
Костел і сьогодні виглядає як оборонний, а в давні часи ще й був оточений високими оборонними мурами з баштами, залишки яких і досі збереглися з тильного боку храму. То ж під час численних нападів татар за храмовими мурами переховувалося місцеве населення.
Наприкінці 19 століття костел вже не вміщував усіх парафіян, кількість яких постійно зростала.
Тому старий костел з частиною мурів частково розібрали, а на його місці стараннями Яна Саса-Зубжинського, польського архітектора, постав новий величний храм у стилі надвіслянської готики, який прикрашали скульптури святих.
У 1914 році російські війська зняли та вивезли дзвони. Залишився лише один, найбільший, який окупанти не змогли зняти. Але і його через 3 роки вивезли німці, розбивши на частини і знявши. За два роки дзвони повернулися на своє місце. У 1941 році перед наступом німців костел і монастир підпалили, а майже всіх отців і монахів-домініканців замордували на околиці Чорткова. До 1946 року костел ще певний час належав римо-католикам. У 1947 році його передали православним, а у 1959 році перетворили на склад міськторгу.
Наприкінці 80-х років храм повернули домініканцям.
Собор Святого Воскресіння (колишній костьол єзуїтів) в Івано-Франківську
Воскресенський собор, який колись був костьолом єзуїтів, побудований в стилі австро-баварського бароко із верхами веж дзвіниць, запозиченими у гуцульських дерев’яних храмів, з елементами класицизму.
Будівництво тривало десять років і закінчилось лише у 1763-му, а вже наступного року, під час облоги міста росіянами, була зруйнована вежа церкви. 1773 рік став останнім для єзуїтів у Австро-Угорщині – влада скасувала орден.
Храм закрили й він почав занепадати. У 1849 році його передали греко-католикам і він став Свято-Воскресінським собором.
А пізніше у місто повернулися єзуїти, орден яких відновили у 1814 році. Вони дуже хотіли розкішний бароковий костьол назад, але їм лише дозволили збудувати новий. І тоді вони спорудили костьол Станіслава Костки.
Нині Свято-Воскресінський собор є найбільшим храмом Івано-Франківська і продовжує залишатись греко-католицькою святинею.
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії, Харків
В середині позаминулого століття в Одесі був побудований Собор Успіння Пресвятої Діви Марії за проектом архітектора Франческо Моранді. Архітектурний стиль собору являє собою суміш неоготики і неороманіки. У плані собор має форму латинського хреста. У радянський період тут знаходився клуб, після війни – спортзал. Після здобуття Україною незалежності, будівлю храму було знову повернуто церкві. Після тривалого періоду реставрації в католицькому храмі Успіння почалися проводитися служби.
Собор святих Апостолів Петра і Павла (Кам’янець-Подільський)
Мабуть, найдивовижніша історія в костелу апостолів Петра і Павла в Кам’янці-Подільському: тут молилися не тільки християни, але й мусульмани. Побудований в 1502 – 1517 рр, костел є головним храмом Кам’янець-Подільського. Архітектурний ансамбль включає в себе Петропавлівський кафедральний собор, дзвіницю, тріумфальні ворота і турецький мінарет. Мінарет тут з’явився в період турецького правління з 1672 – по 1699 рр., його висота складає 36,5 метрів. Після повернення поляків, було прийнято рішення не прибирати мінарет, а використовувати його в якості постаменту для статуї Богородиці. Тріумфальні ворота були зроблені в 1781 році до приїзду короля Станіслава Августа. Існує повір’я, що загадане під ними бажання збувається.
Костел Різдва Пресвятої Богородиці в Стрию пережив не одну пожежу. Побудована в 1425 році дерев’яна будівля згоріла до тла після пожежі в 1604 році. Завдяки пожертвам костел був відновлений, проте через два століття в 1827 році, будівля знову постраждала від пожежі. Через 60 років в будівлі знову сталася пожежа, яка знищила все всередині будівлі, включаючи дах і орган. Незважаючи на численні пожежі костел “дожив” до наших днів. Цікавим є і той факт, що служби в ньому проводилися навіть за радянських часів.
У вівторок, 9 жовтня, відбулась виїзна нарада щодо реконструкції Собору святого Юра за участю голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки.
20 мільйонів гривень виділили з державного бюджету. На ці кошти вже почали прокладати інженерні мережі. . Окрім того, впорядкують оглядову терасу, верхній обхід навколо Собору, прокладуть каналізаційні мережі. Роботи здійснює ТОВ “Підприємство “Турист”.
Кінцева ціна реставрації — 126 мільйонів гривень. Реставраційна компанія відновить собор Святого Юра — подвір’я, дзвіниці, брами, огорожі та Митрополичі палати. Початок цих робіт розпочнеться вже наступного року.
Бароковий Собор святого Юра, ймовірно, стоїть на фундаментах готичного храму. Про те, що на місці греко-католицького собору колись була готична церква, – археологам дає підставу стверджувати знайдена цеглина, вік якої понад шість століть.
Про це повідомив журналістам Остап Лазурко, молодший науковий співробітник Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України. «Ми ідентифікуємо цей храм ХIV століттям, бо виявили фрагменти цегли “пальцівки” товщиною до 10 сантиметрів у формі брусків. Це вказує на те, що це є готичний період» – сказав археолог.
Сенсаційну знахідку виявили цілком випадково, під час обходу верхньої частини святоюрської гори. Олег Осальчук директор Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України, має надію, що розкопки вдасться законсервувати та музефікувати. «Це не остаточно, але ми сподіваємось і віримо, що наша знахідка – це рештки фундаменту старого храму, який стояв на Святоюрській горі у період з ХIV до ХVIII століття. Якщо це так, то це гарна знахідка для Львова та археології вцілому. Ми будемо пропонувати музеєфікувати ці рештки для суспільства»- зазначив Осальчук.
Ще одна підстава вважати, що під Собором святого Юра був готичний храм, це той факт, що жоден із трьох розкопаних фрагментів фундаменту не відповідає формам сучасної забудови собору, який є перлиною бароко.
Знайдені фрагменти мурів зроблені з грубо обтесаних кам’яних блоків, а окремі елементи взагалі не відповідають плануванню фундаменту собору. Крім того, у підмурівках є відгалуження характерні якраз для схеми будівництва готичних церков. Що ще цікаво, в південній частині комплексу гори святого Юра археологи знайшли решти людських поховань, що свідчить, що за давніх часів там був цвинтар.
Якщо припущення археологів підтвердяться науково, а над знахідками будуть і надалі працювати експертні групи, то розкопки перевернуть уявлення істориків про давній період міста Львова. Адже, про готичні собори XIV століття, які імовірно були у Львові, відомо дуже мало.
Архикатедральний собор святого Юра у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Розташований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 метр.
У будинку на вул. І. Франка, 90 триває реставрація 5 балконів. Особливість будинку в тому, що консолі балконів зроблені у вигляді слонячих голів. Реставраційні роботи, які розпочалися в кінці минулого року, виконує підрядна організації ТзОВ «Реставрація Стиль» на замовлення управління охорони історичного середовища ЛМР.
Завершити роботи планують до кінця цього року. Загалом на замовлення управління цього року заплановано відреставрувати більше 40 балконів в будинках, які є пам’ятками архітектури.
Як повідомила Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР, розробником проектної документації за об’єктом «Реставрація балконів у будинку-пам’ятці архітектури на вул. І. Франка, 90» є ПП «Ярко і Ко». Роботи виконує підрядна організація ТзОВ «Реставрація Стиль». Ціна договору на виконання робіт становить 316 тис. 318 грн. Проектом передбачено проведення реставрації п’яти балконів головного фасаду будинку. Однак, при виконанні реставраційних робіт було виявлено додаткові будівельні роботи. Станом на зараз, триває коригування проектно-кошторисної документації для врахування додаткових будівельних робіт.
«Будинок на вул. І. Франка, 90 довго чекав на реставрацію. З цього приводу до нас навіть зверталися мешканці будинку, бо справді була проблема з балконами, а під ними — насичений рух людей.
Цей будинок побудований у 1910 році. Це класична сецесія. І, що несподівано, на його балконі консолі виготовлені у вигляді слонячих голів. Слони у Львові є ще на одному будинку — на вул. Братів Рогатинців. Але там вони у вигляді невеличких скульптур на фасаді. Натомість незвично, чому слони з’явилися на цьому будинку. Генрик Сальвер, котрий був архітектором цього будинку, очевидно мав певний сентимент до екзотичних тварин і власне тут це зобразив. Однак з часом ці слони понищилися, і частина конструкцій була зруйнована. Всередину потрапляла волога і навіть залітали птахи. І таким чином консолі були в гостро аварійному стані. Зараз фірма ТзОВ «Реставрація Стиль» вже завершує роботи. Ми вдячні підряднику за якість, бо ці роботи насправді дуже складні”, — розповіла Лілія Онищенко.
За словами Руслана Кужика, директора підрядної організації, під час реставрації балконів в будинку на вул. І. Франка, 90 багато часу пішло на знімання форм та виготовлення художніх елементів балконів.
«Балкони були в дуже поганому стані. Художні елементи були практично втрачені. Приблизно лише 20% художніх елементів можна було залишити. На все решту робилися нові моделі, виливалися форми і вже їх встановлювали. Доливалася частина плити, бо були втрати і по ній. Також були затікання, бо не було гідроізоляції — вона була зруйнована. Щодо консолей у вигляді слонів, то одного слона ми виготовляли повністю нового, а решту відновлювали на місці — доліпляли, догіпсовували втрачені частини. До кінця року плануємо роботи завершити», — наголосив директор ТзОВ «Реставрація Стиль”Руслан Кужик.
Цього року також вже завершені роботи з реставрації 12 балконів на розі вул. Зелена і вул. Шота Руставелі, завершуються роботи з реставрації балконів на вул. Лепкого, 10−12, вул. Лепкого, 20. Тривають роботи на балконах в будинку на вул. Коперника, 44, вул. С. Бандери, 35, Рутковича, 6. Усі роботи фінансуються винятково з міського бюджету.
29 жовтня 2011 у Львові урочисто відкрили «Арену Львів». У цей день для львів’ян та гостей міста більше 2000 артистів підготували грандіозну шоу-програму, а завершив святковий вечір виступ американської співачки Анестейші та величезний феєрверк. Свято зібрало повний стадіон: близько 35000 людей.
Після хореографічного шоу на стадіоні показали ролик, в якому розповідалося про невдачі минулої влади у будівництво стадіону і визначальну роль приходу до влади Віктора Януковича для успішного завершення об’єкту. Критика попереднього президента Віктора Ющенка в ролику викликала невдоволення глядачів, а з моменту появи на екрані Віктора Януковича публіка невпинно свистіла аж до завершення ролика.
Пропонуємо згадати як проект по створенню стадіону був втілений в життя.
17 квітня 2007 року в ірландському місті Кардіфф УЄФА ухвалило рішення про надання Польщі та Україні права організувати Чемпіонат Європи з футболу у 2012 році.
У заявці України на прийняття ЄВРО 2012 було визначено 4 основні приймаючі міста: Київ, Львів, Донецьк та Дніпропетровськ, а також два запасні – Харків та Одеса.
13 травня 2009 року в швейцарському Ньоні УЄФА остаточно затвердило Львів приймаючим містом ЄВРО-2012.
Значною перевагою для розвитку «Арени Львів» є те, що вона знаходиться у південній частині міста на межі двох найбільш густонаселених районів, а також поблизу кільцевої дороги та міжнародної траси М-06 Київ-Чоп.
Відстань від центру міста чи залізничного вокзалу до стадіону становить 9 км, від аеропорту – 8 км. Громадським транспортом від цих ключових пунктів до стадіону можна доїхати за 30-40 хвилин, автомобілем – вдвічі швидше.
З 15 листопада 2008 року на будівельний майданчик почали звозити техніку, монтувати 10 баштових кранів, проводити земляні роботи для влаштування фундаменту Стадіону.
2009 рік
20 січня 2009 року представники місцевої влади заклали капсулу в перший фундамент стадіону, таким чином давши старт грандіозному будівництву.
Фундаментні роботи тривали з січня по серпень 2009 року. На ці роботи знадобилося більше 2 мільйонів кубометрів бетону і 401 тонна арматури.
У травні розпочалось зведення несучих колон посадових рядів. На північній, південній та східній сторонах колони розташовуються у 49 рядів по 4 колони в кожному. Висота найвищої колони – 10,5 метрів, а найменшої – 5,5 метрів.
У серпні були зведені колони на всіх сторонах стадіону, окрім західної, де розташовується адміністративний корпус. Тут зводилось по 8 колон у кожному з 17 рядів.
Роботи тривали до жовтня 2009 року.
У листопаді 2009 був збудований перший ригель – балка, на яку кладуть посадові ряди трибун.
2010 рік
Протягом листопада-березня 2010 року було споруджено ще 8 таких балок на північній стороні стадіону.
У квітні 2010 року продовжилось будівництво ригелів першого ярусу. А вже у червні були збудовані всі 68 балок для посадових рядів трибун та зроблене перекриття між першим та другим ярусом.
У червні розпочалось спорудження колон на другому рівні, і до кінця місяця було збудовано 64 із 110 колон, а у липні ці роботи були завершені.
23 червня 2010 року на стадіоні встановили першу «складку» – бетонну конструкцію трибун.
Протягом липня-серпня велися роботи по будівництву ригелів на другому ярусі, а також здійснювався монтаж «складок».
На початку вересня були змонтовані всі «складки» першого ярусу, а також встановлено 34 із 45 ригелів.
Протягом липня-вересня було збудовано каркас першого та другого поверху адміністративної будівлі.
У вересні розпочато будівництво 14 павільйонів на першому рівні: 7 кіосків фаст-фуду та ще 7 санітарно-господарських приміщень.
В листопаді розпочалося будівництво 19 кіосків на променаді.
У жовтні було завершено будівництво всіх ригелів другого ярусу, а також змонтовано всі «складки» першого ярусу.
У листопаді-грудні будівельники здійснювали монтаж трибун другого ярусу та сходових клітин.
Наприкінці вересня на будівельному майданчику стадіону розпочато з’єднання металоконструкцій ферм даху.
На початку листопада розпочався монтаж першої ферми даху на південній стороні стадіону.
До кінця листопада завершили монтаж металоконструкцій ферм на півдні, у лютому змонтовані металоконструкції на східній стороні, а в квітні на північній. Всього змонтовано 39 ферм.
2011 рік
У березні будівельники відзвітували про готовність стадіону на 50%. Зокрема, було збудовано:
каркас 4 поверху адміністративної будівлі. Ведеться будівництво зовнішніх стін 4-го і 5-го поверхів,
а на першому та другому поверсі – внутрішні роботи;
готово 50% металоконструкцій даху;
зведені павільйони на першому рівні, розпочато внутрішні штукатурні роботи;
ведеться будівництво всіх 19 павільйонів на другому ярусі стадіону;
на 75% змонтовані «складки» на 2 рівні;
на 90% готові сходові клітини, що ведуть з 1 рівня до променади.
Весною будівельники проводили завершальні роботи з будівництва залізобетонних конструкцій в чаші стадіону. Зокрема:
змонтовано усі складки;
завершено будівництво останнього п’ятого поверху адміністративної будівлі.
Розпочалося будівництво пандусу та сходової клітини головного входу, а також медіа-центру на четвертому поверсі.
Окрім того, в адміністративній будівлі тривають роботи з монтажу інженерних систем, а також проводяться оздоблювальні та фасадні роботи.
17 травня на футбольному полі розпочались земельні роботи, а на початку червня – з монтажу системи дренажів, розпочато влаштування щебеневої основи та системи поливу. Ухвалене рішення про настил рулонного газону.
Відео змонтоване з кадрів веб-камери, що транслює влаштування футбольного поля на стадіоні у Львові за 1,5 місяці.
За 100 днів до завершення будівництва загальна готовність стадіону становила 75%.
Стадіон перед відкриттямСтадіон перед відкриттямСтадіон перед відкриттям
Урочисте відкриття «Арени Львів» відбулося 29 жовтня 2011 року.
Бароковий Собор святого Юра, а водночас Архикатедральний собор Української Греко-католицької церкви у Львові, ймовірно, стоїть на фундаментах готичного храму. Про те, що на місці греко-католицького собору колись була готична церква, – археологам дає підставу стверджувати знайдена цеглина, вік якої понад шість століть, пише Svitom.info.
Про це повідомив журналістам Остап Лазурко, молодший науковий співробітник Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України. «Ми ідентифікуємо цей храм ХIV століттям, бо виявили фрагменти цегли “пальцівки” товщиною до 10 сантиметрів у формі брусків. Це вказує на те, що це є готичний період» – сказав археолог.
Сенсаційну знахідку виявили цілком випадково, під час обходу верхньої частини святоюрської гори. Олег Осальчук директор Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України, має надію, що розкопки вдасться законсервувати та музефікувати. «Це не остаточно, але ми сподіваємось і віримо, що наша знахідка – це рештки фундаменту старого храму, який стояв на Святоюрській горі у період з ХIV до ХVIII століття. Якщо це так, то це гарна знахідка для Львова та археології вцілому. Ми будемо пропонувати музеєфікувати ці рештки для суспільства»- зазначив Осальчук.
Ще одна підстава вважати, що під Собором святого Юра був готичний храм, це той факт, що жоден із трьох розкопаних фрагментів фундаменту не відповідає формам сучасної забудови собору, який є перлиною бароко.
Знайдені фрагменти мурів зроблені з грубо обтесаних кам’яних блоків, а окремі елементи взагалі не відповідають плануванню фундаменту собору. Крім того, у підмурівках є відгалуження характерні якраз для схеми будівництва готичних церков. Що ще цікаво, в південній частині комплексу гори святого Юра археологи знайшли решти людських поховань, що свідчить, що за давніх часів там був цвинтар.
Якщо припущення археологів підтвердяться науково, а над знахідками будуть і надалі працювати експертні групи, то розкопки перевернуть уявлення істориків про давній період міста Львова. Адже, про готичні собори XIV століття, які імовірно були у Львові, відомо дуже мало.
Церква Святого Юра у Львові в стилі рококо та бароко, так як вона виглядає зараз, була збудована у XVIII столітті. Комплекс належить до зони ЮНЕСКО.Однак, підстави шукати під Собором святого Юра давніший храм, археологам дав дослідник Володимир Вуйцик, саме він першим припустив, що під собором можуть бути залишки старої церкви. Однак, жодного наукового доказу, про те, що це могла бути саме готична церква у істориків до сьогодні не було.
Цéрквa святóгo Mикoлáя — нa дaний мoмeнт дiючa дeрeв’янa бoйкiвськa цeрквa y мiстi Tyркa Львiвськoї oблaстi, пaм’яткa aрхiтeктyри нaцioнaльнoгo знaчeння, якa збyдoвaнa y 1739 рoцi мaйстрoм Дaнилoм Прoкoпiєм нa мiсцi двoдiльнoї кaплицi, спoрyджeнoї в 1700 рoцi. Зa лeгeндoю, мiсцe пoбyдoви цeркви вiряни вибрaли пiсля знaкoвoгo випaдкy: пiд чaс рaптoвoї бyрi бiля двoх пaстyхiв, якi випaсaли хyдoбy в Сeрeднiй Tyрцi, впaв хрeст. Як з’ясyвaлoся, вiтeр зiрвaв йoгo i пeрeнiс з цeркви, щo стoялa нa прoтилeжнoмy кiнцi Tyрки — в Стaрoмy Сeлi.
