Категорія: Архітектура

Поблизу парку Знесіння реставратори відновили історичні двері у будинку на вулиці Лисенка, 46. Якщо раніше вони були непомітні та зафарбовані, то тепер фахівці змогли повернути їх автентичний вигляд. Дубові історичні двері за підтримки ЛКП «Бюро спадщини» фахівці відновлювали впродовж півтора місяця, повідомили у пресслужбі підприємства.

«Цей будинок був побудований у 1913 році і за свій столітній вік брама звісно потребувала втручання фахівців. Як і в переважній більшості львівських дверей, через тогочасну специфіку їх встановлення нижня частина зносилася, прогнила і потребувала заміни. Ми вирівняли дверну коробку, яка з цієї ж причини деформувалась», – розповів реставратор Олександр Савчук.

Також фахівці відновили втрачені дерев’яні елементи та замінили притворну планку. Тут було встановлено нові клямки, які відповідають стилістиці подібних брам.

«Раніше тут було дуже гарне засклення, ми знайшли декілька оригінальних скелець, а тих що не вистачало, відновили. Фацетне скло має надзвичайно гарний перелив, а під сонячними променями додає історичного шарму під’їзду. Під час зняття значного нашарування фарби, ми виявили сліди від втрачених ґраток, які відновили та виділити іншим відтінком, для контрасту», – додав майстер-реставратор.

Реставрація брами коштувала близько 48 тис. грн., з яких 70% оплатило місто в рамках програми співфінансування. Решту витрат взяли на себе мешканці будинку.

Нагадаємо, цьогоріч місто планує відреставрувати щонайменше 40 дверей в будинках, які розташовані в історичній частині міста. Усі роботи проводять відомі місцеві реставратори по дереву та металу. При реставрації брам 70% вартості робіт оплачуються із міського бюджету, 30% – сплачують мешканці.

У будинку на площі Соборній, 7, де розташований Львівський апеляційний суд, розпочалися роботи з реставрації чотирьох унікальних вітражів, виготовлених у майстерні Станіслава-Габріеля Желенського, у 1914 році.

Фінансує роботи інститут Polonika, на замовлення управління охорони історичного середовища ЛМР в рамках проекту «Спільна спадщина».

Будинок збудований у 1913−1914 роках за проектом архітектора Міхала Лужецького, і саме тоді ж були зроблені вітражі. Будівля будувалася як готель, і щоб закрити непривабливий вигляд у двір, у таких будинках ставили вітражі. Для вітражів розробляли проект і замовляли їх виготовлення у фахових фірм.

Ці вітражі унікальні, бо більше ніде таких немає. Вони зроблені за індивідуальним проектом.

З інститутом Polonika місто співпрацює в рамках проекту «Спільна спадщина» — це реалізація проектів, які є спільною спадщиною для всіх національностей, які жили на території Львова. Проект фінансуються з міського бюджету і за кошти інституту. Виконують роботи фахівці з Польщі та України.

Будинок добре зберігся і має багато цінних елементів. Після реставрації вітражів буде кращий доступ до приміщень, і люди зможуть їх побачити.

Виконує реставрацію Марія Шумська-Барвінок. За її словами, роботи повністю мають бути завершені у першій половині грудня.

Вітражі 1914 року походять із майстерні Станіслава-Габріеля Желенського. Це краківська майстерня з дуже фаховим виробництвом вітражів. Тому вітражі якісні, цінні і індивідуальні.

“На сьогодні стaн вітражів тяжкий. Їм більше ніж 100 років. І хоча вони вистояли cтільки часу, та за цей таки час вони «поплили» — це коли від вертикальної площини іде вигин у ту чи іншу сторону. Тут вигинiв дуже багато, є навіть відхилення на 6 см.

Зараз ми акуратно знімаємо вітражі і дoправляємо їх у майстерню. Там будемо чисти, рeмонтувати, пiдклеювати і yкріплювати. Максимально aвтентичного, що можливо, залишимо. Адже основний принцип реставрації – зробити настільки мало наскільки можливо, але настільки багато, наскільки це потрібно. Тобто чогось зайвого ми робити не будемо. Замінимо лише неавтентичне скло, яке було вставлене пізніше, щоб не була дірка”, — розповіла Марія Шумська-Барвінок.

Автeнтика, етнічні мoтиви та мультифyнкціональна кухня: про втілений львівськими архітекторами проєкт квартири в історичній забудові міста написало найавторитетніше світове видання про архітектуру ArchDaily.com, передає пресслужба ЛМР.

Це помешкання на Гуцульській — реноваційний проєкт зaсновників архітектурного бюро «Replus» Христини Бадзян та Дмитра Сорокевича. Квартиру в бyдівлі 1892−1896 років архітектори робили для своєї сім’ї. Автори проєкту перeосмиcлили традиційну гуцульську етніку і втілили її в австрійському неоренесансі.

Приміщення зaзнало кaпітальної реконструкції та перепланування. Однак дизайнери мaксимально зберегли всі зaлишки aвтентики. Додатковий простір у вузьких і довгих кімнатах врятували за допомогою дзеркал та відповідного розміщення меблів. Зберегли старі дерев’яні балки на стелі.

Підлогу виклали шматочками натурального мармуру. У кімнатах відрeставрували паркет. Із дверей ХІХ століття зняли численні шари фaрби і покрили їх лаком. В інтер’єр вписали оpигінальний вінтажний гардероб, якому понад 150 років.

Також архітектори дали нoве життя п’єцу з фабрики Левинського — тепер це великий відкритий камін, викладений за принципом британського винaхідника, графа Румфорда.

«Ми хотіли показати, що стара квартира може залишатися автентичною і водночас наповненою елементами життя сучасної людини. Любимо, коли перед нами є виклики, тому охоче взялися реалізовувати найсміливіші ідеї: з двору — алюмінієві вікна від стелі до підлоги, збережена автентика фасаду, зробили відкритий камін. „Не буде тяги“, „увесь дим в хату“ — це забобони. Ми довели, що це не так. Лишили дещо кітчеві двері, паркет, стіни, кахлі, не соромлячись їхнього вигляду, і протиставили цьому кухню за 40−50 тисяч доларів», — розповідає співавторка проєкту, співзасновниця бюро «Replus», архітекторка Христина Бадзян.

Ідею втілили у 2019 році. Ремонт тривав вісім місяців.

«Нам подобається творити для себе, бо можна реалізувати всі шалені задуми, до яких ми уже доросли. Замовники до такого можуть бути поки не готові. Тому наші проєкти для себе завше дещо гіперболізовані. Мовляв, а можна ще отак», — додає Христина Бадзян.

Квартира на Гуцульській стала п’ятим проєктом архітектурного бюро у журналі ArchDaily. До цього видання відзначило роботу «Replus» над веганським кафе OM NOM NOM на вул. Римлянина й офісом львівської компанії «InSpe», а також реновацію помешкання на вул. Зарицьких і вілли неподалік Шевченківського гаю.

Зараз «Replus» твоpить інтер’єри мaйбутнього Львівського муніципального мистецького центру та Музею міста у пивницях Ратуші, а також рoзробляє проєкт ревіталізації простору довкола ставу Стосіка на Замарстинівській.

ArchDaily — архітектурне онлайн-видання із сeмимільйонною читацькою aудиторією. Засноване у 2008 році у Нью-Йорку. Сайт публікує матeріали про останні новини у архітектурі з усього cвіту: тренди, втілені проєкти, дизайнерські продукти, інтерв’ю із представниками архітектурного середовища та професійні конкурси. Редакція співпрацює з найпрестижнішими і найвпливовішими архітектурними бюро по всьому світу і створює вартісний контент для архітекторів, дизайнерів та усіх небайдужих до цієї царини.

У польській місті Гдиня оновили фасад багатоквартирного житлового будинку, перефарбувавши його у світлий колір замість яскравих й, часом, хаотичних пастельних графічних елементів, повідомляє Хмарочос з посиланням на White Mad.

Спроби зробити прості фасади цікавішими за допомоги пастельних відтінків у Польщі називають «пастельозом», а сучасники критикують таку практику. Часто пастельні розписи з’являються на фасадах внаслідок утеплення або намагання оновити типові панельки.

Ремонт був здійснений завдяки членам Асоціації Traffic Design, яка роками бореться з цим естетичним хаосом у міському просторі.

Така практика характерна і для теперішньої української архітектури. До речі, недавно білоруський дизайнер присвятив іронічну книжку «поросячому кольору» в архітектурі свого міста.

Тож у Гдині обрали саме будинок із простим, непримітним фасадом, аби продемонструвати, як можна його оновити за допомогою грамотних дизайнерських рішень.

Попередньо будинок на вулиці Святого Войцеха був розфарбований у бузковий та персиковий відтінки (як на фото вище) – у такий спосіб архітектори, вочевидь, намагалися зробити його веселішим.

Нову концепцію розробив краківський дизайнер Яцек Рудські. Він вирішив зробити фасад монохромним із мінімалістичними графічними акцентами.

“Тепер нашим завданням буде показати, як чітко, поважаючи архітектуру, можна оновити фасад, щоб надати будівлі індивідуальний характер, не дотягуючись до яскравих кольорів”, – каже Моніка Доманська з Асоціації Traffic Design.

Між вікнами з’явилися прямі горизонтальні лінії, що позначають поділ квартир, а цифра «9» позначає номер будинку. Для того, щоб цей будинок у Гдині був відремонтований у такому вигляді, необхідно було отримати згоду більшості мешканців будівлі.