Найбільша синагога Львова, яка не дожила до наших днів

Мало хто знає про той факт, що на місці скверу посеред площі Старий Ринок у Львові майже сто років простояла одна з найбільших синагог Львова – Темпель, яку ще називали Новою божницею. Львівська поступова (прогресивна) синагога – темпль (храм) – стала першою синагогою реформованого типу в Галичині.

Її зводили у 1843–1846 роках під керівництвом архітектора Йогана Зальцмана. Припускають, що автором проекту був архітектор Іван Левицький. Відкрили цю культову споруду, зведену у класицистичному стилі, 18 вересня 1846 року. Її кілька разів реконструювали.

 

Це була монументальна споруда в стилі класицизму, яку вінчав великий купол. Будівля мала простий класицистичний вигляд — за зразком Віденської міської синагоги.

Синагога була у багатьох відношеннях нетипова. За стилем — класицистична. Хоча більшості синагог того часу, зокрема і реформістських, були притаманні орієнтальні риси. У плані була ротондою із водночас дещо вираженою хрестовидністю, чим нагадувала християнські храми. Незвичним для синагог був орган у молитовному залі.

Проповіді у синагозі виголошувались німецькою мовою, а з 1903 — польською. Приміщення використовували і для нерелігійних зібрань.

Літографія 1846 р.

В 1906–1907 роках храм зазнав реконструкції. Після взяття міста польськими військами 1918 року, було влаштовано пoгрoм єврейського кварталу, під час якого постраждали синагоги, зокрема Темпль.

Під час німецької окyпації 14 серпня 1941 року, а також протягом кількох наступних днів низку синагог у Львові було підпaлено. Тоді ж гoрів і Темпль.

Остаточно зруйновано німцями у 1942 році (за іншими даними, у 1941-му). Історик Володимир Меламед стверджує, що синагога була підiрвaна разом із людьми всередині. До Другої світової у Львові було понад 100 синагог і молитовних будинків.

Сквер на місці знищеної синагоги. Площа Старий Ринок. Фото: Назарій Пархомик

У 1990-х на місці синагоги встановлено пам’ятний знак.

Нетуристичний Львів: дві сусідні вілли, які має побачити кожен

Львів – величезний і неповторний. Однак, на жаль, туристам здебільшого показують площу Ринок і кілька музеїв у центрі. А весь шарм міста Лева можна відчути, пройшовшись не вуличками, де багато людей, а місцями, про які не розповідають гіди.

Недалеко від проспекту Шевченка є вулиця з незвичною назвою Каліча Гора. Вона стрімко піднімається вгору до Цитаделі. Свою незвичну назву вулиця отримала через те, що на горі, у глибині між садками та похиленими будиночками, колись був притулок для калік.

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм та історизм. Більшість будинків на вулиці є пам’ятками архітектури місцевого значення м. Львова. Найяскравішою віллою є будинок під номером №7. Ця вілла тісно пов’язана із другою віллою, про яку розкажемо далі в статті.

Вілла на вул. Каліча Гора, 7

В цьому мальовничому будинку наприкінці 19 ст. мешкав український мовознавець, літературознавець, надзвичайний професор Львівського університету Олександр Колесса (1867-1947). Походив він з родини священика с. Сопіт на Сколівщині. Здобувши докторат у Віденському університеті, Колесса став у 1895 доцентом (його конкурентом на цю посаду був Іван Франко), а у 1900 – професором Львівського університету. Був він засновником і першим головою Товариства українських наукових викладів ім. Петра Могили (1906-1916), депутатом віденського Райхсрату та УНРади ЗУНР, головою дипломатичної місії ЗУНР в Римі, професором і ректором Українського вільного університету у Відні та Празі.

На перетині вул. Каліча Гора і вул. Глібова розташована оригінальна вілла «Палатин», це зразок неоґотичної архітектури Львова з елементами неороманського стилю. Її звели 1875 року для родини Чарновських. Спочатку вона мала назву «Затишок», потім у 1893 році її перебудували, отримавши назву «Палатин». Цікаво, що з перебудовою цієї вілли на подвір’ї було споруджено двоповерхову сторожівку – ця сама будівля за адресою вул. Каліча Гора, 7, про яку розповідали вище.

Вілла “Затишок” у Львові по вулиці Глібова до реставрації, 1893 р.
Сучасна вілла «Палатин»

Свого часу там жив Тадеуш Рутовський, журналіст, письменник, економіст, віце-президент Львова (з 1905 р.), фактично мер Львова під час Першої світової вiйни (саме він вручав символічні ключі від міста російському генералу фон Роде 3 вересня 1914 р.). Він же і виконував функції міського градоначальника і під час російської oкyпації, а при відході російських військ був вивезений як зарyчник. Станом на сьогодні вілла “Палатин” розпланована для проживання кількох сімей

Вид на обидві вілли. Фото: lvivcenter.org

Руїни Високого Замку знову реконструюють: що там буде

У Львові в парку Високий замок відновили роботи із реставрації та консервації руїн колишнього замку. Фрагмент оборонної стіни, що зберігся на сьогодні – це південний мур так званого «пригородку» – двору між головною зовнішньою та внутрішньою брамами Високого Замку, зокрема фрагмент оборонного муру стіни в’їздової захаби Замку, який стоїть без фундаменту на скельній основі гори.

Залишки стіни являють собою мурування довжиною близько 25 м та висотою до 6 м. Нижня частина мурована з різнорозмірних брил каменю (піщаного вапняку) на вапняно-глиняно-піщаномурозчині з додаванням подрібненого вапняку та цегли. Ширина муру в нижній частині 1,9-2,3 м. Ширина муру у верхній частині 1,2-до 2,0 м.

За даними фото фіксації від першої половини ХХ століття західний торець стіни був з наріжним муруванням та мав впорядкований кам’яний відкос, на якому була влаштована кам’яна таблиця. Надпис на плиті був стертий, єдиний фрагмент, який вдалося прочитати мав такий зміст: «творцеві копця Люблінської Унії д. Францішкові Смольці».

Поштівка з руїнами стіни Високого замку, 1906

Внаслідок процесів вивітрювання, замокання та перекристалізації які протягом століть повільно відбувалися в кам’яному моноліті, з’явилися пошкодження у вигляді тріщин та розломів. Природний камінь втратив механічну міцність. Багаторічні дерева, які росли в безпосередній близькості від стін, своєю кореневою системою посилювали процеси подальшого руйнування кам’яної платформи. Каміння з основи періодично випадали та скочувались по рельєфу вниз. Поверхня каменю поросла лишайниками і травою, а біонарости викликали його механічне руйнування.

Фото: Юрко Мориквас, 2016 рік / lvivcenter.org

У 2016-2017 роках було виготовлено проектно-кошторисну документацію реставрацію та консервацію руїн Високого Замку у м. Львові (152,568 тис. грн.). У 2018-2019 рр. проведено ремонтно-реставраційні роботи вартістю 1 373 418, 40 грн. У 2019 році роботи зупинені, у зв’язку з ремонтом дороги, яка веде до руїн Замку і коригуванням проектно-кошторисної документації, яку у 2020 році погоджено у Міністерстві культури, молоді та спорту України. У 2020 році проведено процедуру закупівлі та на замовлення управління відновлено виконання робіт. Вартість будівельних робіт становить 4 245 477грн. Роботи заплановано завершити у 2021 році. Загальна вартість об’єкта (згідно укладених договорів) становить 4 402 622 грн.

Що передбачено проєктом? Реставрація і консервація збереженого фрагменту руїн Замку, зокрема, реставрація бійниць, доповнення втраченого кам’яного обличкування стіни, закріплення цегляної поверхні стіни, формування основи муру кам’яними брилами, влаштування дерев’яного дашка над стіною, покриття з гонту, влаштування з/б підпірної стінки та водовідведення, трасування продовження стіни в площині основи муру та доріжок, влаштування пішохідних доріжок, поребриків, водовідвідних лотків, дренажу, влаштування металевого огородження та поручнів для маломобільних груп населення, влаштування лавок, урн для сміття, впорядкування ділянки та посів газону.

Як відомо, Високий замок – кам’яна фортеця на Замковій горі у Львові. Це пам’ятка середньовічної оборонної архітектури – фрагмент південної стіни мурованого замку (1362), зведеного на місці первісного дерев’яного. Згідно з описом, 1562-го року замок був у доброму стані, мав каплицю з необхідними предметами, «королівське мешкання», «муровані хідники», склепіння для «чуваючих», 10 гармат, інструменти для розбивання мурів, чимало куль та пороху. На початку XVIII століття через численні пошкодження замок вже не міг забезпечувати оборону Львова. Поступово міська влада дозволила розібрати його руїни на будівельний матеріал.

Поруч Стрийського парку відновили історичну браму

Реставратори завершили відновлення історичної брами у будинку на вулиці Уласа Самчука, 4. Якщо раніше вона була непомітна та зафарбована, то тепер фахівці змогли повернути їй автентичну красу. Дубову історичну браму за підтримки ЛКП «Бюро спадщини» управління охорони історичного середовища фахівці відновлювали близько двох місяців.  Про це повідомляє Бюро спадщини.

«Ця брама прикрашає дуже красиву столітню кам’яницю і було помітно, що раніше її вже намагалися відреставрувати. Роботи проводили не фахово, а якість виконання бажала кращого. Після чого браму покрили шарами непримітної фарби, яка приховала усю природну красу деревини. Ми хотіли повернути такому красивому будинку гідну браму, а його мешканцям показати її первісний вигляд»,- розповів реставратор Олександр Савчук.

Окрім того, фахівці вирівняли деформовану дверну коробку та виготовили частково замінили притворну планку, адже в нижній частині вона була знищена.

«Ця брама має надзвичайне оздоблення декоративними елементами. Справжньою її окрасою можна вважати вже традиційні ковані елементи, які ми відчистити та покрити їх чорною фарбою. Також ми відновили засклення», – додає реставратор.

Реставрація брами коштувала понад 59 тис. грн., з яких 70% оплатило місто в рамках програми співфінансування. Решту витрат взяли на себе мешканці будинку.

Нагадаємо, цьогоріч місто планує відреставрувати щонайменше 40 дверей в будинках, які розташовані в історичній частині міста. Усі роботи проводять відомі місцеві реставратори по дереву та металу. При реставрації брам 70% вартості робіт оплачуються із міського бюджету, 30% – сплачують мешканці.

Нетуристичний Львів: вулиця із вишуканих вілл та кам’яниць

Недавно ми писали про одну з найкрасивіших вулиць Львова – вул. Тарнавського. Сьогодні ми розповімо про сусідню компактну, але дуже багату на старі вілли вулицю – вул. Льва Толстого. Вулиця знаходиться у Личаківському районі у місцевості Снопків, сполучаючи власне вулиці Тарнавського та не менш красиву вул. Ольги Басараб.

Вулицю Льва Толстого переважно забудували на початку минулого століття у стилі сецесії, функціоналізму та польського конструктивізму 1930-х років. Від 1911 року носила назву Красінського — на честь видатного польського поета, від 1943 р. — Шілльґассе — на честь пруського військовика, участника Наполеонівських воєн Фердинанда фон Шиля, від липня 1944 повернута стара довоєнна назва вулиці, а вже за “совітів” на честь російського письменника Льва Толстого.

Пам’ятка архітектури місцевого значення № 1390. Житловий будинок

Вулиця справді багата на вишукані вілли та кам’яниці, це одне з найдорожчих місць у Львові. Наприклад, 2-кімнатні квартири продають за понад 200 000 доларів США. Переважна більшість будинків на вулиці є пам’ятками архітектури місцевого значення міста Львова.

А на фото нижче колись розташовувався будинок №16. За польських часів тут була молочарня Анни Брандмаєр. Нині на місці цього будинку, зруйнованого під час вiйни, розташований дитячий майданчик.

Вулиця сама по собі дуже зелена зі старими насадженнями і брукована. Це додає цієї історичної шляхетності! Більшість будинків гарно доглянуті, мешканці прикрашають свої затишні дворики та слідкують за чистотою.

№32. Пам’ятка архітектури місцевого значення. Житловий будинок
№27. В цій віллі до 1918 року мешкали Анджей та Ольга Малковські — засновники польського скаутського руху у Львові
Декоровані вілли під номером №8 та №4. Не є пам’ятками архітектури

Радимо також включити в маршрут вулицю Йосипа Сліпого, а також Архипенка і Самійленка. Цей район дуже неспішний і затишний.

«Фабрику повидла» нарешті починають реконструювати: що там буде

Сьогодні, 29 вересня, Державна Архітектурно-Будівельна Інспекція України нарешті погодила облаштування Jam Factory Art Center (відома як “Фабрики Повидла”). Після затяжних бюрократичних баталій та чотирьох відмов від ДАБІ, власники отримали остаточний дозвіл на реконструкцію та будівництво.

Будівельні роботи почнуть за кілька днів. Через затримку з отриманням дозволу етап завершення реконструкції, реставрації та будівництва перенесено на 2022 рік. Тобто закінчити усі роботи планують за 1,5-2 роки. Незважаючи на затримку, ми радіємо визначальному для нас кроку до мети.

“Минулого року ми розпочали підготовчі будівельні роботи, які тепер зможуть перерости у повномасштабне будівництво”.

Тут планують створити некомерційний культурний проєкт із майстернями, галереями, просторами, внутрішнім двориком, кафе та технологічними приміщеннями.

Землі, на яких планують реконструкцію, призначені для обслуговування культурно-просвітницьких закладів та громадської забудови. Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення, тож приміщення вежі планують реконструювати, а решта прибудов не мають перевищувати 23,6 м.

Нагадаємо, що у грудні 2018 року у Львові погодили містобудівні умови та обмеження на реконструкцію Фабрики повидла, що на вулиці Богдана Хмельницького,124. Частина об’єкту є пам’яткою архітектури місцевого значення та унікальним прикладом фабрики, побудованої в нео-готичному стилі в кінці ХІХ-початку ХХ століття. Колись у цій будівлі розміщувався ливарний завод, який назвали на честь його засновника «Кроник і Син» (1872). Протягом пізнього радянського періоду комплекс був перетворений на фабрику з виробництва повидла та вареного товару. Назву «Фабрика повидла» було придумано художниками, які почали використовувати будівлі в 2009-2010 роках.

Реконструкцію колишньої фабрики спиртових напоїв на вулиці Богдана Хмельницького інвестував швейцарець Гаральд Біндер. Її перетворять у некомерційний культурно-мистецький центр із галереєю, театром, внутрішнім двориком, кафе та іншими громадськими приміщеннями. Виставковий простір матиме рухомі стіни. У блоці для театральних та музичних виступів передбачили репетиційні зали та повністю оснащені гримерки, приміщення для зберігання техніки та елементів сценографії.

Недавно у Jam Factory Art Center (Фабрика повидла) відкрили новий мистецький простір. AIR Space (artist-in-residence space) стане майданчиком для мистецьких проєктів та резиденцій.

Як у Львові компанія D.S. зберегла історичні аптеки

Аптечна справа у Львові має давню історію. Історики запевняють, що саме зі Львовом пов’язана найдавніша згадка про аптеки на території сучасної України. Але є приклади із щасливим продовженням. Так, із допомогою ініціативи компанії «D.S» у Львові вдалося зберегти дві історичні аптеки.

Ірина Колодка із “Бюро спадщини” поспілкувалася з генеральним директором, співвласником мережі аптек “D.S.” Олегом Никулишином, щоб дізнатися наскільки складним був шлях до збереження історичних аптек міста та які несподіванки це принесло.

1. Відновлення аптеки «Під угорською короною». У 2011 році, коли стало остаточно відомо, що аптека «Під угорською короною», що на площі Соборній, 1 закривається, мережа аптек «D.S.» одразу зголосилася перейняти естафету, аби цільове призначення цього унікального приміщення не було змінене, втрачене.

У 2011 році, коли стало остаточно відомо, що аптека «Під угорською «Нашим головним завданням було зберегти унікальну старовинну аптеку, не допустити її закриття, аби не руйнувалось історичне обличчя Львова. Ми хотіли продовжити справу, яку в цій будівлі започаткував засновник цього аптечного закладу Александр Лоншан де Бер’є – один із представників шанованої львівської родини французьких емігрантів», – розповів Олег Никулишин.

Загалом приміщення було у задовільному стані. Будинок під аптеку, в якому вона і знаходиться сьогодні, звели на початку ХХ століття за проектом архітектора Кароля Боубліка, залишивши на фасаді рік заснування аптеки – «1772». Тоді ж встановили вишукані дерев’яні аптечні меблі з різьбою, кованими металевими решітками та монохромними шибами. На жаль, не збереглась оригінальна вітрина, яка була окрасою закладу. Задум успішно втілили завдяки інвестору, який співфінансував проект та частину ремонтно-реставраційних робіт. Загалом компанія “D.S.” інвестувала близько 100 000,00 гривень.

За словами генерального директора, усі автентичні елементи – дерев’яні меблі в стилі необароко зі старовинним годинником та оригінальна антресоль з різьбою у торговому залі, ковані решітки у меблях обабіч – уціліти та були, за потреби, відреставровані. Свого часу їх виготовили в еклектичному стилі з елементами бароко і рококо у львівській майстерні металу Яна Дашека. На підлозі збереглася метлахська керамічна плитка зі знаменитої чеської фабрики «Барта і Тіха» у Празі, представником якої у Львові була фабрика найвідомішого львівського архітектора Івана Левинського. Від попередніх власників аптеки залишився і деякий старовинний аптечний посуд.

На дверцятах дерев’яного сейфа у торговому залі, де аптекарі тримали oтрути та сильнодіючі ліки, збереглася підпис-печатка польського майстра Людвіка Шафранського. Збережено й автентичний кований ажурний ковпак у вигляді корони Угорщини над входом у заклад та ковану браму, що веде до внутрішнього дворика. Те, що довелося додати, було виконано в єдиному стилі, аби максимально підтримати автентику аптеки, зробити її інтер’єр цілісним, цінним в історичному та мистецькому аспектах.

Найцікавіші експонати аптеки. У приміщенні аптеки «Під угорською короною» відкрили виставку колекційного аптечного посуду кін. ХІХ-поч. ХХ ст. Усі автентичні експонати – старовинні скляні баночки різноманітних форм та кольорів для піґулок, кремів та помад надані музею з унікальної приватної колекції.

«У нас можна побачити, із якої баночки діставали улюблений крем від світових брендів VISHY, BROCARD наші прабабусі, а в якій пляшці випускали найперші ліки компанії BAYER та BITTNER. Особливо цікаві експонати виставки – посуд, який використовували старовинні місцеві аптеки Міколяша, «На Марійській площі», «Під золотим орлом», «Під срібним орлом», «Під Святим Духом», «Під золотим оленем», «Під золотим левом» і, звісно, «Під Угорською короною»», – додав Олег Никулишин.

Проте найціннішим у цій виставці є посуд аптеки «Під угорською короною» зі збереженою етикеткою, на якій нанесено символ цієї аптеки та зазначений спосіб приймання ліків, де мірка – кавова ложка. Вже тоді у львів’ян кава мала більший попит, аніж чай.

Запровадження інтерактивного музею «D.S. Таємна аптека». Цю 240-літню аптеку не лише відновили, а й облаштували в ній інтерактивний музей “Таємна аптека”. Новий туристичний об’єкт на мапі нашого міста ‒ інтерактивний музей «D.S. Таємна аптека» створений у 2013 році, має на меті відкрити суспільству нове бачення фармації як фаху винахідників і гуманістів та спонукати відвідувачів до розвитку і пізнання.

«Спершу йшлося тільки про відновлення діяльності аптечного закладу «Під угорською короною» в його історичному інтер’єрі – у складі мережі аптек «D.S.». Але у ході проекту стало зрозуміло, що є невелике підвальне приміщення у доброму стані, якого аптека для своїх виробничих цілей фактично не потребувала. Так у нас зародилася ідея використати підвал аптеки для якогось творчого проекту», – розповіли в компанії «D.S.».

«Екскурсійна програма доступна українською й іноземними мовами, а для зручності людей з особливими потребами є сурдопереклад. Завдяки гнучкому формату екскурсій і різноплановій програмі, заходи у «D.S. Таємній аптеці» цікаві і дорослим, і дітям. За час існування музею до нашого Таємного Аптекаря завітало вже понад 200 тис. гостей із усіх куточків світу. Цьогоріч розпочато вже п’ятий том книги відгуків відвідувачів», – розповіла керівниця інтерактивного музею “D.S. Таємна аптека” Наталія Костко.

За цей час вдалося втілити у життя низку науково-творчих проектів і соціальних ініціатив, провести понад 200 інтегрованих шкільних уроків, семінарів. Музей співпрацює з різними благодійними фондами, школами-інтернатами та соціальними структурами. У «Таємній Аптеці» провели понад 300 безкоштовних благодійних заходів для соціально незахищених дітей і дорослих, що опинилися у складних життєвих обставинах.



2. Аптека «На Марійській площі». Аптека «На Марійській площі», якій ось уже 100 років, – другий історичний аптечний заклад у Львові, збережений і відновлений мережею аптек «D.S.». Зусиллями компанії зберегли не тільки її історичний інтер’єр, але й діяльність.

«Коли ми зайшли в цю аптеку перед ремонтом, одразу збагнули, що попереду багато зусиль. Ремонтно-реставраційні роботи тривали близько двох місяців. Зробили електромонтаж, відреставрували меблі, усі важливі елементи інтер’єру, зокрема позолочені янголи й леви, старовинний стіл, люстри. Дещо замовляли додатково – так, аби не порушити цілісності стилю, декору. Завдяки вдалій оптимізації приміщення торгового залу, аптека стала просторою. На усі роботи ми інвестовали понад 400 000 гривень», – розповів Олег Никулишин.

Загалом, оформлення торгового залу аптеки сьогодні фактично таке ж, як на час відкриття закладу Стефаном Штенцелем на початку ХХ століття. Особливої парадності інтер’єру надають касетна стеля, бронзові люстри, позолочені декоративні дерев’яні елементи меблів з різьбою, оригінальна антресоль із шафами-вітринами. Лише оригінальний касовий апарат «Національ» свого часу «оселився» у львівській аптеці-музеї «Під Чорним Орлом», що на площі Ринок.

«На жаль, не збереглася автентична зона входу до аптеки – двері та вітрина-вікно. Ми змінили радянське засклення сучасною скляною конструкцією, яка дозволяє оглядати принадні меблі торгового залу з вулиці. Це зацікавлює багатьох туристів, які часто заходять до приміщення аптеки не за ліками, а щоб просто оглянути інтер’єр, помилуватися старовинною. Іноземці, звиклі до розкоші, щиро дивуються багатому аптечному інтер’єру та охоче роблять фото та відео собі на пам’ять. Від них чуємо багато захопливих, схвальних відгуків, подяку за можливість торкнутися до краси унікального історичного минулого», – додав генеральний директор.

Мережа аптек «D.S.» – компанія із соціально відповідальним підходом до діяльності, а збереження фармацевтичної спадщини – один із напрямків. До слова, за відновлення діяльності аптеки компанія отримала чимало позитивних відгуків та подяк від фахівців аптечної справи, а 2019 року – спеціальну відзнаку у національному галузевому конкурсі «Панацея» за збереження двох історичних аптек Львова: «Під угорською короною» та «На Марійській площі».

Текст: Ірина Колодка, Бюро спадщини. Фото: Андрій Бурда для Бюро Спадщини

Невідоме місце у Львові: казковий будиночок у дендропарку

Осінь – пора приємних прогулянок. Сьогодні ми поговоримо та прогуляємось до вулиці Кобилянської, 1. Тут вас чекатиме несподіванка – дендрарій Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України.

У 1881 році на ділянці, де першочергово був костел та кладовище, за проектом архітектора Бруно Бауера звели будівлю, куди з вулиці Святого Миколая (сучасна вулиця Грушевського) перенесли Крайову школу лісового господарства, саме при ній був заснований цей дендропарк. Тепер (2009) тут розташована кафедра Садово-паркової архітектури та екології Лісотехнічного університету з прилеглим до неї дендропарком.

Алея, що веде від входу на територію будинку з вул. Кобилянської

На даний час флора дерев і чагарників дендрарію нараховує 121 таксон. За систематичним складом вони належать до 34 родин та 79 родів. Серед них найцікавішими є Pterocarya fraxinifolia (Lam. Ex Poir.) Spach, Hamamelis virginiana L., Cercidiphyllum japonicum Siebold & Zucc., Phellodendron amurense Rupr., Carya ovata (Mill.) K. Koch та C. laciniosa (F. Michx.) G. Don, Gymnocladus dioicus (L.) K. Koch, Quercus cerris L., Q. macrocarpa Michx., Q. imbricaria Michx., Q. petraea (Matt.) Liebl. та його ложкоподібна відміна Q. petraea ‘Cucullata’.

У глибині дендрарію, площа якого 0,81 га, є оригінальний дерев’яний будиночок Музею лісової фауни.

Фото: Назарій Пархомик / lvivcenter.org

Сама ж будівля Крайової школи лісового господарства, спроектована відомим архітектором Бруно Бауером. Будинок зведений в стилі модерну. Першим директором школи став Генрик Стшелецький, рисунок і скульптуру викладав Леонард Марконі. За часів Польської республіки у будинку розташовувалася Державна ботанічна рільнича станція, у XXI столітті тут працює кафедра ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України.

Фрагмент тильного фасаду будівлі Крайової школи з прибудованою дерев’яною галереєю. Фото: Назарій Пархомик / lvivcenter.org
Фрагмент головного фасаду. Фото: Назарій Пархомик / lvivcenter.org

Якщо побродити територією парку, то можна знайти не лише сотню цікавих рослин, але й унікальні споруди.

Господарський будинок фахверкової конструкції в південній частині парку. Фото: Назарій Пархомик / lvivcenter.org

Сучасну назву вулиця отримала у 1946 році, на честь української письменниці Ольги Кобилянської.

Як за останні роки у Львові змінилась зовнішня вивіска: результат вражає

Інститут Просвіти вирішив дослідити, якими були львівські вивіски в минулому. Та чи вдається Львову, попри засилля реклами, зберегти самобутність історичних вулиць та ідентичність міста. Аби вивіска доповнювала вигляд будівлі, а не псувала його.

Проспекти Свободи та Шевченка, вулиці Дорошенка та Городоцька – головні вуличні артерії історичного ареалу Львова. Вони є візитівкою центральної частини міста. Ще кілька років тому фасади будинків на цих вулицях мали одну спільну рису – були наглухо замуровані у яскраві та надвеликі вивіски-короби. Перший поверх старовинних будівель заліплювали громіздкими пластиковими конструкціями, за якими нічого не було видно, лише різнобій шрифтів. На щастя, сьогодні більшість таких вивісок збереглися лише в фотоархівах.

Вулиця Городоцька. Було і стало. Колаж: Інститут Просвіти

Проспект Свободи, 41. Було і стало. Колаж: Інститут Просвіти

Буде справедливим зауважити, що віднедавна вивіски суттєво вдосконалилися й на околицях Львова. І хоч до ідеалу ще далеко, проте суттєві зрушення таки є. Втім, дивіться самі.

Вулиця Володимира Великого. Вгорі – як було, фото внизу – як стало. Колаж Інституту Просвіти

“Львів поступово йшов до пропорційних та компактних вивісок. Цікаво, що спочатку так звані “приїжджі вивіски”, на кшалт АТБ, “Єва”, також були громіздкими. Проте згодом і вони трансформувалися. Це насамперед пов’язано з розвитком технологій. А також контролем з боку міської влади”, – коментує головний художник Львова Віктор Пецух.

Сихів. До ідеалу ще далеко, але зрушення є. Фото: Інститут Просвіти

“Спочатку з вивісками був суцільний хаос: вони були будь-якого розміру, кольору та розміщувалися будь-де. 10 років тому Львівська міська рада взялася врегулювати питання вивісок, аби ті візуально не захаращували місто і остаточно не зіпсували його ідентичність. До речі, Львів був одним із перших, хто почав впорядковувати питання вивісок.

Так було запроваджено Порядок розміщення вивісок. Ми розробили для підприємців спеціальні додатки, де основні правила оформлення вивіски подали в доступній візуальній формі. Далі встановили термін, до якого всі вивіски мають бути впорядковані. Кожного вівторка в міській раді працює робоча група, де підприємець на місці може отримати консультації та всю інформацію щодо паспорта вивіски.

Коли ж вивіска суперечить рішенню Львівської міської ради “Про затвердження “Порядку розміщення малих архітектурних форм”, та є самовільно встановленою, її демонтують. Останнє відбувається фактично кожного дня.

І такий підхід працює. На фасадах з’явилися вже нові вивіски, які суттєво відрізнялися від попередніх. Сьогодні це вже не великі різнокольорові короби, а стильні пропорційні вивіски: переважно окремі літери та символи. Загалом, аби місто не поглинула яскрава і надвелика вивіска, а історичний центр зберіг самобутність, має бути насамперед політична воля міської влади”, – говорить Наталія Сеньків, директор КП “Адміністративно-технічне управління”.

Приклад вивіски, яка не захаращує місто. Фото: Інститут Просвіти

Львів – Київ – Полтава: очима туристів та комунальників. Вивіски як вид реклами стали неабияким викликом для міст. Аби наочно показати вплив неякісних вивісок на життя міста, туристи-активісти та блогери порівняли вивіски однакових брендів у різних містах.



Так блогер-активіст, а нині директор у CEDOS Іван Вербицький кілька років тому зробив цілу добірку світлин вивісок однакових брендів у Києві та Львові. І ось що з цього вийшло (фото: verbytskyi.in.ua).

Не треба бути аналітиком, аби помітити, що Львів є гарним прикладом того, як треба впорядковувати вивіски. Місто виглядає суттєво стильніше, та що важливо – вивіски не так часто псують фасади старовинних будинків.



А в Полтаві добірку невдалих вивісок, які потрапили у список на демонтаж, зробили самі комунальники. Тішить, що такого в місті стає дедалі менше (фото: poltava.to).

Активісти, які фотографують однакові бренди в різних містах, зізналися, що українські міста ще досі добряче захаращені візуальним брудом, за яким не видно архітектури. Насамперед це показник того, як питання незаконних та неякісних вивісок вирішують міські комунальні служби. Втім, і городяни не мають бути байдужими до історії свого міста.

Саме небайдужі мешканці створили в деяких містах України громадські платформи, де впроваджують програми “Вивіски”. Фахівці безкоштовно розробляють дизайн, і підприємець може виготовити вивіску за отриманим макетом. Це одна із ситуацій, коли підприємці та мешканці міста також мають відчувати відповідальність перед містом, в якому живуть.

Цікаво. Вивіска є найдавнішим видом зовнішньої реклами. В античні часи вивіски робили із мармуру або обпаленої глини. Нерідко вивіски у вигляді графіті були на стінах римських міст. Вже й тоді вони суттєво псували зовнішній вигляд. Було навіть рішення створити спеціальні місця для оголошень.

Комерційні повідомлення малювали навіть на скелях уздовж торгових шляхів. Наприклад, під час розкопок давньоєгипетського міста Мемфіса виявили один з найбільш давніх зразків зовнішньої реклами – кам’яний стовпчик з написом: “Я, Ріно, з острова Кріт, з волі богів, тлумачу сновидіння”.

Авторка: Вікторія Доскоч / Інститут просвіти

Як виглядатимуть майбутні міста з меншою кількістю автомобілів

Американська компанія сервісу таксі Lyft, бізнес якої зазнав збитків через пандемію коронавірусу, представив проєкт майбутніх вулиць міст, переорієнтований з користування індивідуальним автомобілем на громадський транспорт, велоінфраструктуру та пішохідні зони.

У дослідженні представлені стійкі транспортні мережі, які забезпечують мультимодальні поїздки по місту. Люди в цьому проєкті користуються декількома видами транспорту. У компанії вважають, що міста потрібно будувати для людей, а не для автомобілів. Маючи більше транспортної, велосипедної та пішохідної інфраструктури, люди рідше покладаються на машини.

Ідеї компанії про транспорт майбутнього мають на увазі відмову від володіння автомобілем з метою боротьби з заторами, здійснення транспортної революції і впровадження практик з використання велосипедів і самокатів.

У проєкті показано, що вулиці Чикаго, Нью-Йорку, Вашингтону можуть мати ширші тротуари для пішоходів, а також більше смуг для громадського транспорту та велодоріжки. У компанії розповіли, що створити проєкт їх надихнуло використання альтернативних автомобілям варіантів під час пандемії. В умовах стрімкого зростання безробіття і триваючих протестів в США можливість пересуватися по місту безпечним, здоровим і доступним способом стала важливою, як ніколи.

Рендерінг від Lyft показує, як міські вулиці можуть бути змінені, щоб задовольнити інші способи переміщення по місту, крім автомобілів.

У Lyft зазначають, що проєкт показав те, що зараз вулиці є недостатньо використаним ресурсом, і мало зроблено кроків для того, щоб зробити їх гнучкішими, ефективнішими та безпечнішими для людей, яким потрібно обійтись без авто. Проєкт підтримали також у альянсі New Urban Mobility та компанії Toole Design.