У Львові в районі вулиць Стрийської – Сокільницької – Трускавецької планують побудувати житлові багатоквартирні будинки, офісні приміщення, готель та дитячий садок. Відповідний детальний план території оприлюднили на сайті Львівської міської ради, передає Твоє Місто.
Детальний план охоплює територію приблизною площею 18,88 га. По вул. Ак. Підстригача облаштують багатофункційний комплекс будівель житлової та громадської забудови з підземним паркінгом, поверховістю 4–7 для житлової частини комплексу.
Також на вул.Стрийській передбачається формування ряду житлової багатоквартирної забудови поверховістю 3–8 поверхів. У житловій забудові розмістять вбудовані або прибудовані приміщення громадської функції.
Водночас на вул. Ак. Підстригача планують облаштувати дитячий садок на 35 місць а по вул. Стрийській – готель на 120 місць та офісні приміщення, загальною місткістю 400 – 550 працівників. На розі вул. Підстригача та Трускавецької пропонують облаштувати громадський простір.
Існуюче населення в межах проєктованого кварталу наразі становить 570 осіб. Згідно з проєктом кількість мешканців зможе зрости до 1100 осіб.
Згідно з детальним планом, особливу увагу планують приділити озелененню території проектування, максимальному озелененню громадських територій, використанню дренованого мощення, а також збереженню та розвитку зеленої зони.
У кам’яниці на площі Ринок, 42 знайшли криївку, у якій під час під час Другої світової війни від нацистів могли переховуватись євреї. Криївку виявили працівники ЛКП «Львівське радіо», які отримали кам’яницю в користування від міськради. На сховок натрапили під час облаштування укриття для мешканців у занедбаному підвалі будинку, розповідає Zaxid.net.
Зараз потрапити до колишнього сховку можна через внутрішній дворик кам’яниці. На одному з готичних порталів пивниці зберігся напис польською «Praca i modlitwa wiernosci hasłо» [Праця та молитва гасло вірності], ініціали JD та дата – «1943 rok». Крім цього, на стіні є вишкрябані імена та прізвища людей. Директор ЛКП «Львівське радіо» Андрій Лінік у коментарі ZAXID.NET розповів, що наразі написи досліджують, а у майбутньому їх планують законсервувати.
Фото: ZAXID.NET
«На одному з готичних порталів підвалу, де облаштовуємо найпростіше укриття, побачили вишкрябаний готичним шрифтом напис. Навряд ми найперші його побачили, але раніше про це публічно не говорили. До нас прийшов дослідник Олег Рибчинський, подивився на написи. Їх насправді важко прочитати. У сусідньому до цього порталу приміщенні є вишкрябані на тиньку імена та прізвища. Одне з них – Юзеф Мельнік, але є ще кілька. Можна їх побачити. Є всі потенційні шанси вважати, що в цьому приміщенні 80 років тому могли переховуватися євреї під час нацистської окупації Львова. Це дуже символічно, бо зараз там облаштовується найпростіше укриття під час російсько-української війни», – каже Андрій Лінік.
Мистецтвознавець Влодко Костирко для ZAXID.NET розповідає, що кілька років тому на Вірменській дослідник Олег Рибчинський знайшов криївку, в якій ховалися євреї. Також там у дверній коробці будинку були сліди від мезузи – сувою пергаменту з фрагментом молитви.
Фото: ZAXID.NET
«Якби у цій кам’яниці був слід від мезузи, то можна було б говорити однозначно про сховок євреїв. Зараз ми можемо лише припускати це. Раніше Олег Рибчинський знайшов сховок у пивниці на вулиці Вірменській. Це місце дослідили, зробили 3D модель. І там ми знайшли сліди від мезузи у дверній коробці. Тоді, зрозуміло, що мешканці просто спустилися й ховалися. Натомість у кам’яниці на площі Ринок, 42 приватних мешканців не було давно, радянські інституції не досліджували цих дверних коробок», – зазначив Влодко Костирко.
Доктор архітектури, доцент Львівської політехніки й дослідник Львова Олег Рибчинський у коментарі ZAXID.NET розповідає, що потрібно перевірити архівні записи, щоб встановити, як підвал використовували під час Другої світової війни. Крім цього, слід дослідити й інші місця в пивниці, де також можуть бути написи.
Фото: ZAXID.NET
«Камера-сховок розташована між склепінням пивниці і підлогою першого поверху. Сходи у сховок нашвидкоруч змуровані з фрагментів архітектурних деталей та цегли міжвоєнного періоду. Треба зробити кілька зондажів, щоб пошукати інші написи, бо там нічого такого раніше не робили. Зараз досліджувати дуже складно, бо там проходять комунікації. Над цим працюватимемо, але так, це була криївка, оскільки до цієї камери є вхід виключно з однієї сторони, з першого поверху. Цей вхід зараз є фактично забетонований. Для того, щоб сказати, чи там 100% переховувались люди, то треба підняти книгу пам’яті і спогадів людей. Я думаю, що швидше за все, що це був сховок. Напис невипадковий, бо 1943 рік – це Львів під окупацією нацистів. І в пивниці точно вирували якісь події. Варто згадати, що євреї переховувалися у пивницях та Львівській каналізації, та у каналах річки Полтви», – розповідає Олег Рибчинський.
Він пояснює, що напис «Praca i modlitwa wiernosci hasłо» на готичному порталі є гаслом бенедиктинців. Проте подібне висловлювання є у євреїв. Крім цього, під написом є ініціали JD та дата – «1943 rok».
Фото: ZAXID.NET
Андрій Лінік каже, що ЛКП «Львівське радіо» консультується з Наталією Ромік, яка є однією з найбільших фахівчинь єврейської спадщини. Науковиця досліджує підпільну інфраструктуру порятунку євреїв.
«Хочемо, щоб Наталія Ромік пошукала спогади в архіві. Можливо, люди, які там переховувалися, згадували це місце. Це один з дослідницьких способів верифікувати, чи дійсно це був сховок від нацистів й в ньому був. Очевидно, хочемо зафіксувати й законсервувати написи. Там є ще одне дуже дивне приміщення, між підвалом та першим поверхом. У нас є гіпотеза, що це теж місце переховування євреїв. Ми досліджуватимемо його, нам допомагатиме Олег Рибчинський. Є всі шанси, що там також вишкрябані написи», – говорить Андрій Лінік.
Зазначимо, що у будинку на площі Ринок, 42, під керівництвом Львівського радіо, діє мистецький простір «Дім 42». Кам’яниця має назву «Седмирацька» і є частиною приринкового кварталу. Центр міської історії зазначає, що будинок фігурує в реєстрах львівської нерухомості з ХVІІ ст.
Працівники університету імені Івана Франка напрацювали концепцію відновлення для палацу Бесядецьких, який є на балансі навчального закладу, та знайшли інвесторів.
Наразі вони проходять перевірки у відповідних установах: мінекономіки, фонд держмайна та міносвіти. Приблизна сума для відновлення палацу близько 100 мільйонів гривень.
Про це Суспільному повідомив проректор з адміністративно-господарської роботи університету Василь Куриляк.
Палац Бесядецьких є пам’яткою національного значення. Такий палац єдиний у Львові садибного типу. У 1880 році перейшов у власність міста.
“Були прибудовані два флігелі і, очевидно, за рахунок низької якості ґрунтів, західний флігель сам завалився, а східний — вимушені були розібрати.Тому що доцент Кархут дослідив і рекомендував розібрати. Далі був опрацьований ескізний проєкт реставрації”, — говорить інженер відділу проєктно-кошторисної документації ЛНУ ім. І. Франка Роман Дац.
Два роки тому аварійний флігель розібрали. Окрім цього, 13 років тому там виконували протиаварійні роботи, частково укріпили фундаменті дахи. Наразі в університеті працюють над новим проєктом реконструкції палацу і відновлення прибудов, для цього знайшли інвесторів
“Це має бути репрезентаційний навчально-науковий центр. Ресторани, кафе та іншого там бути не може. Якщо сьогодні до нас приїжджають гості і все це відбувається в головному корпусі, де проходить навчальний процес, і делегації приїжджають — вони будуть відбуватися там”, — каже проректор з адміністративно-господарської роботи ЛНУ ім.І.Франка Василь Куриляк.
Така місія будівлі була ж і у минулому, каже історик Іван Сварник.
“Палац був збудований як поміщицька резиденція. Попереду був великий курнодер, зелена зона, ззаду, за палацом, був великий сад. Він був оточений, як паризькі резиденції. За таким принципом і саму будівлю будував Бернард Меретин, той що будував собор святого Юра”, – говорить Історик Іван Сварник.
Протиаварійні роботи згідно з проєктом реставрації, за словами проректора, планують здійснити до кінця цього року.
На превеликий жаль львів’яни вже давно звикли до надзвичайної краси міського театру опери та балету – дивовижного храму не тільки театрального, але й архітектурного мистецтва, розповідає портал Фотографії Старого Львова.
Щодня тисячі львів’ян проходять повз цю унікальну споруду наздогоняючи свої буденні справи, та не помічаючи цієї дивовижної краси…
Засклепіння ділянки Полтви на сучасному пр-ті Свободи, безпосередньо у зоні зведення Львівської Опери. Фото кінця XIX сторіччяРоботи з укладання фундаменту Львівської Опери. Фото кін. XIX ст.
Бурхливий соціально-економічний розвиток Галичини та Львова кінця XIX сторіччя передував появі цієї архітектурної перлини міста. Саме у той період стала відчутною потреба побудови у Королівському столичному місті великого міського театру.
Розріз головного та бічного фасаду Львівської Опери на кресленнях 1896 року
У 1895 році стартував конкурс на кращий проект будівлі, в якому серед багатьох взяла участь фірма “Г.Гельмер та Ф.Фельнер”, що побудувала понад сорок театрів в Росії та Австро-Угорщині, в Болгарії та Німеччині…
Роботи з укладання фундаменту майбутньої Львівської Опери. Фото кін. XIX ст.
Серед відомих конкурсантів участь у проекті взяв також автор Краківского театру архітектор Я. Завейський.
Креслення Львівської Опери у розрізі, 1896 рік
Компетентне незалежне жюрі в Лейпцігу одноголосно визнало найкращим проект випусника Берлінської будівничої академії, директора Львівської вищої художньо-промислової школи Зигмунта Горголевського (1845-1903).
Будівництво на стадії зведення стін. Фото 1898 року
Переможець приємно здивував жюрі вибором місця для споруди – центр міста, хоч той і тоді був щільно забудований. Архітектор сміливо запропонував заховати під землею річку Полтву, яка протікала у цьому місці, а замість фундаменту застосував – уперше в Европі – суцільну бетонну основу.
Внутрішнє розпланування будівлі Опери на кресленнях 1896 року
Повномаштабний процес перекриття Полтви у центральному Львові розпочався у 1885 році засклепінням ріки вздовж сучасного проспекту Шевченка. Роботи продовжилися у 1887 році вздовж сучасного проспекту Свободи. Усіма роботами керував інженер Вацлав Ібіанський. До 1895 року перекрито 837 м. Полтви та понад 500 м. потоку Пасіки…
Головний фасад Львівської Опери у риштуваннях. Фото 1898-1899 рр.
Усунення Полтви кардинально змінило вигляд центральної частини міста… Замість брудного потоку з’явилися алеї та сквери… Стави, що існували на притоках Полтви, при їх перекритті осушувалися, а на їх місці з’являлися нові площі та сквери. Саме це перевтілення центру міста надихнуло Горголевського на сміливе рішення.
Роботи із перекриття головного куполу Опери. Фото 1899 року
Наріжний камінь у підмурівок театру було закладено у червні 1897 року. Автор проекту сам керував і земляними, і будівельними, і споряджувальними роботами, залучивши до них кращі львівські та зарубіжні фірми. Основне навантаження лягло на відому фірму інженера Івана Левинського…
Перекриття головного куполу Львівської Опери. Фото 1900 року
При зведенні споруди використовувались переважно місцеві матеріали. За кордоном виготовлялись: форми деталей із мармуру – у Відні; спеціальне полотно для розписів фойє – у Бельгії. Монтаж електричного освітлення проводила австрійська фірма “Сіменс-Гальске”, механізацією сцени – польська фірма по ремонту вагонів з міста Санок…
Опера у Львові на завершальному етапі будівництва. Фото 1900 року
Грандіозне будівництво тривало майже три роки… Воно було здійснене на кошти міської управи, громадян Львова і околиць у вигляді добровільних внесків, меценатських пожертв… Вартість будівництва становила 2,4 мільйони австрійських крон.
Опера у Львові на завершальному етапі будівництва. Фото-2 1900 року
Адміністрація Львівського національного університету імені Івана Франка веде переговори із приватним інвестором щодо відбудови палацу Бесядецьких у центрі Львова. Хто буде цим інвестором, в університеті поки що не повідомляють.
Про це сьогодні, 30 серпня, під час пресконференції повідомив ректор ЛНУ Володимир Мельник, інформує Lviv.Media.
За його словами, станом на 1 січня 2022 року вартість реставрації споруди складала 54 мільйони гривень. “Ми таких коштів не маємо, а тому пішли іншим шляхом — через інвестиційну угоду з потенційним інвестором. Ми пройшли довгий шлях з узгодження всіх нормативних документів і зараз йде остаточне погодження щодо початку ремонтно-реставраційних робіт”, – заявив Володимир Мельник.
Він також повідомив, що станом на сьогодні вартість відновлення палацу Бесядецьких зросла ще на 10 мільйонів гривень, тож адміністрація вишу веде перемовини з потенційним інвестором щодо збільшення фінансування. Навзамін університет, за погодженням з Міносвіти і Мінекономіки, віддасть інвестору флігелі, розташовані праворуч і ліворуч від палацу.
Палац Бесядецьких передали на баланс ЛНУ ім. І. Франка у 2003 році. За словами ректора, перша проєктно-кошторисна документація, розроблена невдовзі після цього, виявилася недосконалою і не враховувала всіх особливостей розвитку кварталу забудови. Зокрема, вона передбачала надбудову ще одного поверху, але не враховувала того факту, що після зведення по сусідству великого торгового центру, ґрунтові води почали затоплювати підвали палацу Бесядецьких. Тому проєкт відновлення споруди довелось змінювати.
Після реставрації університет має намір використовувати палац Бесядецьких для наукової та освітньої діяльності. Як будуть використовуватись приватні флігелі — наразі невідомо. “Ми домовилися, що в цих флігелях не може бути розважальних закладів, бо ми плануємо облаштувати в палаці навчальний корпус і місце для проведення конференцій”, – заявив Володимир Мельник.
Вид на палац Бесядецьких, 2014. Фото: Ігор Жук / lvivcenter.org
Палац Бесядецьких — пам’ятка архітектури національного значення. Це єдиний збережений донині палац XVIII ст. садибного типу у Львові. Першим власником був доктор медицини Карло Ґарані. 1888 року палац перейшов у власність міста. У радянський час тут розмістили Львівську обласну наукову бібліотеку.
Палац Більських, 1870
Після проголошення незалежності був віднесений до комунального майна Львівської обласної ради. У 2003 році вона передала приміщення Львівському національному університету імені Івана Франка. 17 жовтня 2008 року набув чинності закон, згідно з яким палац внесено до «Переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації».
У Львівській області в історико-культурному заповіднику “Стільське городище” на території городища-святилища в урочищі “Печера”, що поблизу села Ілів, провели археологічні розкопки, в результаті яких виявили, зокрема, залишки культової споруди.
Розкопки на території пам’ятки провели вперше за 20 років, розповів у коментарі “УП. Життя” завідувачем відділу охорони та популяризації історико-культурної спадщини Ігор Гарасим.
Упродовж трьох тижнів дослідження території загальною площею близько 200 м2 археологи встановили, що городище – багатошарова пам’ятка.
На території знайшли комплекс давніх споруд від IV тисячоліття до нашої ери і до доби Київської Русі. Зокрема, виявили громадську споруду на стовпах біля капища язичницького періоду.
Розкоп на місці наземної споруди стовпової конструкції з господарськими ямами. Фото заповідника
Також на місці виявили невелике поселення представників культури лійчастого посуду (енеолітична культура, IV тис. до нашої ери), а саме рештки кераміки та крем’яні знаряддя того часу.
“Культура лійчастого посуду свою назву отримала завдяки характерній для неї формі посуду із лійчастою шийкою. Сліди цієї культури були знайдені, зокрема, на Чорній горі в селі Малі Грибовичі та на горах Лисівка та Жупан в місті Винники, що поблизу Львова, а також на горі біля села Тростянець що на Львівщині. Це свідчить про ареал поширення цієї культури”, – розповів Ігор Гарасим.
За його словами, культура лійчастого посуду була “сусідом” Трипільської культури.
Фрагменти керамічних виробів: крем’яні знаряддя праці доби енеоліту та озброєння давньоруського часу. Фото заповідника
“Свідченням контактів між сусідніми культурами може бути наявність характерного “трипільського” посуду на пам’ятках представників культури лійчастого посуду, які трапляються під час археологічних досліджень. Вони часто мали спільні матеріали для виготовлення посуду: кремінь, кераміка”, – додає Гарасим.
Він додав, що представники культури лійчастого посуду охоплювали велику територію центральної північно-східної Європи.
Виконавчий комітет Львівської міськради у вівторок, 8 серпня, погодив містобудівні умови та обмеження для реконструкції через зведення прибудови готелю «Сент-Федер» на площі Звенигородській, 3 у Львові, інформує Zaxid.net.
МУО отримала Марта Кобилко – підприємиця з Брюхович, яка є співвласницею готелю «Сент-Федер» разом із Оленою Пелех – приватною нотаріускою і депутаткою ЛМР від партії «Європейська солідарність».
У документації зазначено, що проект прибудови має відповідати законодавству про охорону історичного середовища, а проектанти мають врахувати вимоги міста для покращення вивезення сміття (встановити підземні контейнери для відходів), передбачити альтернативні системи опалення нежитлових приміщень та облаштувати укриття, що відповідає державним нормам.
Так територія біля готелю виглядала кілька років томуБіля готелю є також ресторан
Площа Звенигородська – одна із найстаріших і найменших площ у Львові (її розмір становить приблизно 50 на 30 метрів). Вона розташована між церквою Марії Сніжної та вулицями Рибна і Мосяжна.
У Києві продовжується оновлення монумента “Батьківщина-Мати”. Його позбавляють символів епохи тоталітарного режиму.
З монумента вже зняли радянський герб. На його місці встановлюють український тризуб. Це мають зробити до Дня Незалежності. Також планується зміна назви монумента.
Однак є думки, що пропонують повністю знести “Батьківщину-Матір”. Таку ідею запропонували львівські архітектори студії Guess Line Architects. Вони розробили проєкт, за яким на місці монумента міг би з’явитися паросток як символ незламності та нового життя.
“Монумент “Батьківщина-Мати” — символ СРСР. Держави, що вбила та закатувала мільйони українців. Заміна однієї деталі в контексті цілого пам’ятника не змінить закладеного раніше значення. Позбуваючись радянських символів, Україна немов звільняється від ворожого ярма, що сковувало нашу країну роками.
Паросток, який руйнує немов скелю всі комуністичні залишки, символізує незламність, нове життя. Він стане нашим символом віри, незалежності, перемоги!”, — пишуть на фейсбук-сторінці компанії.
Реалізувати цей проєкт архітектори пропонують після закінчення війни.
У Львові на вулиці Промисловій, 50-52 зведуть комплекс нежитлових та житлових будівель з громадськими приміщеннями. Тут буде більше 300 квартир, підземний паркінг та громадський простір.
Виконком Львівської міськради затвердив містобудівні умови та обмеження для проєктування ТзОВ «Молоток» багатофункційного комплексу нежитлових та житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Промисловій, 50-52 у Львові зі знесенням існуючих споруд.
За словами головного архітектора міста Антона Коломєйцева, ця ділянка сьогодні є порожньою. Раніше її використовували для складських потреб торгівлі, проте останнім часом використання було неефективним, кажуть фахівці.
«Тут планується формування нежитлової комерційної нерухомості з обслуговуванням населення району, з офісними приміщеннями і так само з житловими квартирами. Тут буде окремий пішохідний двір без автомобілів для мешканців, а вздовж будівлі буде сформовано вуличний простір. Хотів би наголосити, щоб цей простір був без автомобілів, щоб він використовувався як громадський простір міста. Ми акцентували на цьому у розмові з архітекторами», – зазначив Антон Коломєйцев.
В комплексі передбачено зведення 312 квартир. Буде 231 місце в підземному паркінгу та 19 – у наземному.
«За рекомендацією Антона Коломєйцева ми забрали гостьові паркомісця з фасадної частини, які були передбачені в нас на вулиці Промисловій. Для того, щоб було комфортніше і ми не порушували узгоджений благоустрій, ми вирішили розмістити їх в тильній частині будинку. Враховуючи те, що поруч є наш комплекс, ми вважаємо, що зможемо розмістити ще додаткові паркомісця», – зазначив представник забудовника.
На етапі проєктування об’єкту компанія буде погоджувати благоустрій території, на якій планують розмістити мистецькі твори.
Також забудовник має намір долучитися до розвитку території з точки зору привітності до тварин, адже поруч є ЛКП «Лев».
Судом задоволено позов Львівської обласної прокуратури до приватного товариства про розірвання концесійного договору та повернення державі пам’ятки архітектури національного значення.
Мова йде про пам’ятку архітектури XV–XVII століть, розташовану в селі Старе Село.
Встановлено, що між Львівською обласною державною адміністрацією та товариством у 2010 році було укладено договір концесії. Згідно з останнім відповідачу було передано в користування замок. Товариство мало здійснювати експлуатацію будівлі з метою задоволення громадських та культурних потреб. Однак за умови, що пам’ятку архітектури буде виведено з аварійного стану, істотно поліпшено та частково відреставровано.
Станом на кінець 2022 року, обстеженням замку виявлено значні руйнації та аварійний технічний стан будівлі.
Також прокуророми з’ясовано, що концесіонером не укладено охоронного договору, договору оренди земельної ділянки, договору страхування концесії та, відповідно, не сплачувались концесійні платежі, оскільки об’єкт не був введений в експлуатацію.
Суд погодився із доводами прокурора та повністю задовольнив позов.
Старосільський замок є пам’яткою оборонної архітектури XVI-XVII століть. Будувався він для захисту від татар південно-східних шляхів до Львова. На жаль, замок стоїть осторонь туристичних маршрутів і лише пасажири потягів, що проїжджають повз, захоплено милуються його красою та зрідка його навідуються поодинокі туристи.
Перше укріплення на території Старого Села у вигляді дерев’яного замку, як вважають дослідники, вже існувало в XV столітті. До кінця наступного століття на його місці князі Острозькі збудували більш міцний замок – з цегли і каменю. За старовинною традицією для міцності в розчин додавали молоко і яйця.
Можливо, саме в цьому секрет довговічності кріпосних стін і башт. У 1642 році князь Владислав Домінік Заславський-Острозький облаштував замок у Старому Селі в стилі східно-європейського пізнього ренесансу. У такому вигляді Старосільський замок простояв недовго – в 1648 році його захопили війська під проводом Богдана Хмельницького. Всі замкові укріплення були зруйновані. Владислав Домінік досить швидко відновив фортецю, і вже через рік на місці руїн виросла могутня цитадель.
Старосільський замок мав настільки грізний і неприступний вигляд, що наступного разу – в 1654 році – козаки вже не наважилися штурмувати його. Пішли ні з чим і турки, які навідалися в ці краї в 1672 році.
На початку XVIII століття Старе Село разом із замком стає власністю Адама Миколи Сенявського. До цього часу замок втрачає своє оборонне значення. Новий власник відреставрував фортецю і переніс сюди збройний арсенал, що зберігався у Львові. Після смерті Сенявського у 1726 році всі його володіння і багатства успадкувала його єдина дочка Марія Софія. У 1731 році вона вийшла заміж за князя Августа Олександра Чарторийського, до якого перейшла вся власність Сенявського, в тому числі і Старосільський замок.
Доля колишнього військового форпосту мало цікавила Чарторийських, і фортеця поступово занепала. З 1809 року Старосільський замок переходить до родичів Чарторийських — Потоцьких.
На території замку влаштовують пивоварню, потім винокурню, склади для збіжжя. Частину споруд розбирають на будівельні матеріали. У наступні роки в замку ніхто не жив і він стояв пусткою та руйнувався під плином часу, та від рук людських. Останнім власником твердині до вересня 1939 року був граф Альфред Потоцький. В подальшому ґрунтовна реконструкція Старосільського замку так і не була проведена.
Навіть незважаючи на те, що Старосільський замок знаходиться в напівзруйнованому стані, здалеку він як і раніше виглядає грізною твердинею. Замок займає чималу площу – два гектара, а за формою нагадує неправильний п’ятикутник.
Все, що вціліло від Старосільського замку – це масивні кріпосні стіни завширшки близько двох метрів і заввишки близько п’ятнадцяти метрів, які укріплені контрфорсами, і три вежі (у минулому їх було шість). Із зовнішнього боку стіни і вежі декоровані на одному рівні аркатурою – рядом глухих арок-заглиблень. Одна з башт прикрашена кам’яної короною.
У минулі часи у дворі стояв палац, казарми для замкового гарнізону, господарські будівлі та церква.
У 2007 році був розчищений від дерев коштом співачки Руслани. У 2010 році Старосільський замок передали в концесію на 49 років. Концесіонер (генеральний директор ТОВ «Кріс» Михайло Риба) обіцяв до 2012 року вивести пам’ятку з аварійного стану, до 2013 року — відновити одну з веж, до кінця 2015 року — ввести об’єкт в експлуатацію. Але уже в 2013 році держава розірвала угоду про передання у довготермінове управління замком в Старому Селі, оскільки, нічого з обіцяного не було навіть розпочато. З кожним роком замок все більше руйнують вітри та дощ. На сьогодні внутрішній двір фортеці пустує і заростає травою, перетворюючись на чудове пасовище для домашньої худоби та відвідини поодиноких туристів.
