Категорія: Архітектура

Восьмий апеляційний адміністративний суд заборонив здійснювати будівельні роботи ТзОВ «Львівпроект» та ТзОВ «Холдинг емоцій !Fest» на вул. Героїв Майдану, 17-А. Про це стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, передає Твоє Місто.

Юрист Андрій Зубач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 675, яким було затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТзОВ Холдинг емоцій !Fest багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А на земельній ділянці площею 0,0370 кадастровий номер 4610136600:07:001:0026.

Спершу Львівський окружний адміністративний суд 31 липня 2023 відмовив у задоволенні забезпечення позову Зубача. Та він оскаржив це рішення у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Свій позов юрист мотивує тим, що компанія подала недостовірні відомості у документах, які затвердив виконком ЛМР. Окрім цього, він зазначає, що подальше проведення будівельних робіт може істотно ускладнити виконання рішення суду щодо відновлення порушеного Конституційного права, захисту культурної спадщини. Також позивач повідомив, що в судах триває справа щодо припису Міністерства культури та інформаційної політики, який забороняє будівництво двом зазначеним товариствам на вул. Героїв Майдану, 17-А.

Заслухавши усі матеріали справи, суд постановив, що скаргу можна задовольнити лише частково, адже:

• дозвіл на будівництво від 15 березня 2023 року, на який скаржиться Зубач, не є предметом оскарження у цій справі, тому оцінку щодо його правомірності чи протиправності суд надавати не може
• Вжита Зубачем теза «істотно ускладнити виконання рішення суду щодо відновлення порушеного Конституційного права, захисту культурної спадщини» є абстрактною та неконкретизованою, адже предметом розгляду цієї справи є правомірність рішення Виконкому ЛМР № 675 від 09 серпня 2021 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво ТОВ Холдинг емоцій!Фест багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А»
• доводи Зубача, які викладені у клопотанні про забезпечення позову, зокрема, покликання на приписи Міністерства культури та інформаційної політики України 08 червня 2023 року не стосуються предмета спору у цій справі, в межах якої заявлено клопотання про забезпечення позову.

Проте за висновком експерта зазначена ділянка перебуває в межах 50 метрів від пам`ятки архітектури місцевого значення на вул. Героїв Майдану, 15 та пам`яток архітектури місцевого значення на вул. М. Глінки, 10 та 12.

Суд вважає, що внаслідок продовження будівництва буде завдана непоправна шкода довкіллю, здійснено вплив на архітектурні об`єкти, в безпосередній близькості від яких здійснюються будівельні роботи.

Також варто зазначити, що заходи забезпечення цього позову мають тимчасовий характер і діють до набрання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті законної сили. Таким чином це рішення не суду не позбавляє компанію права здійснювати будівельні роботи, але вони зможуть відновити будівництво тільки тоді, коли суд визнає рішення Виконкому ЛМР правильним.

У Львові шукають детальні фото мозаїки Богдана Сойки “Інформаційний простір”, яка була знищена у приміщенні приватного підприємства “Торгпреса” на вул. Володимира Великого, 2. Власник погодився відновити твір мистецтва. Відповідну інформацію повідомила памяткоохоронниця Олеся Дацко.

Також шукають в кого є залишки смальти (кольорове, непрозоре скло у вигляді невеликих кубиків або пластинок ред.), для її відновлення.

“Вчора мали зустріч експертної ради, створеної при ЛОО Спілки художників України щодо відновлення знищеної мозаїки Богдана Сойки, на якому був присутній власник. Визнав, що не розумів, що зробив і готовий профінансувати відновлення.

Але для якісного відновлення цієї мозаїки потрібні її детальні фото. Хто має фото цієї мозаїки, надруковані, електронні чи на плівках радянських часів, може теперішні якісні, які показують саму мозаїку, щоб проглядалися деталі і кольори – передайте, будь – ласка художникам, які її відновлюватимуть. Напишіть в приват, я вас сконтактую”, – написала Дацко.

Крім того художники просять приносити залишки радянської смальти, яка вже не потрібна.

“Мозаїка Сойки мала дуже багато кольорів та відтінків. Яких зараз навіть не продають. А окремі знайти дуже важко. І щоб знайти потрібні кольори і відтінки- це може зайняти рік. А часу нема. Бо поки власник годиться її відновити – її треба відновлювати вже”, – додають громадські активісти.

Мозаїка “Інформаційний простір” розташовувалася у вестибюлі. Її Богдан Сойка створив у 1984 році зі смальти практично на всій площі стіни.

Нагадаємо, на початку жовтня стало відомо, що у Львові зруйнували унікальну мозаїку художника Богдана Сойки. Тоді власник приміщення,, сказав, що ситуація не є однозначною, пояснивши, що там були радянські символи. А львівський експерт по темі мозаїки Олег Левій пояснив, що у знищенні унікальної мозаїки у Львові винні як орендарі, так і місто

У Львові зняли брезент з риштування на будівлі готелю на площі Міцкевича, 9. Він має стати першим у місті повністю кам’яним сучасним об’єктом, інформує Твоє Місто.

Як раніше пояснював Tvoemisto.tv головний архітектор Львова Антон Коломєйцев, фасад готелю на площі Міцкевича, 9 виконаний із натурального каменю. Роботу виконали архітектори з Варшави – Kuryłowicz & Associates. Готель на площі Міцкевича є їхнім першим проєктом у Львові. На підземному поверсі законсервували рештки мурів, як обіцяли. Антон Коломєйцев запевнив, що ці давні мури будуть доступними для містян. На першому поверсі готелю будуть розташовані комерційні приміщення.

Зазначимо, що будівництво 25-метрового готелю погодив виконком ЛМР у лютому 2020. У будівлі планують розмістити готель із адміністративно-торговими приміщеннями та підземним паркінгом. Це вже другі містобудівні умови на забудову цієї ділянки. Перші видали у грудні 2018 року. Тоді максимальна висота будівель не мала перевищувати 22,4 м, цього разу – 25 м із максимальним відсотком забудови земельної ділянки.

З візуалізації видно, що теперішній вигляд готелю наразі дещо відрізняється від того, який планували архітектори.

Роботи проводили фазівці з ТзОВ «Центр розвитку нерухомості». За даними Youcontrol, компанія зареєстрована у 2004 році за адресою: місто Львів, вул. Героїв УПА, 72. Керівником організації є Євген Зінов’єв, а кінцевими бенефіціарними власниками Віталій Антонов (власник ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (заправки «ОККО») та Василь Даниляк.

Історія ділянки. Ділянка готелю на площі Міцкевича, 9 розташована в межах давнього середньовічного місця. Готель потрапив на рештки Високого муру, що був першою лінією оборони львівських укріплень. Загалом, як розповів раніше Tvoemisto.tv директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» Олег Осаульчук, Львів мав три лінії оборони, які поступово будували. Тож найстарішою оборонною спорудою і є Високий мур. Археологи досліджували цю ділянку кілька сезонів. Експедицію там проводили ще у 2005-2006 роках, а тоді – в 2015-му і в 2019-му. Уперше рештки Високого муру на площі Міцкевича виявили у 2005-2006 роках. Вони були законсервовані, а в наступні роки НДЦ «Рятівна археологічна служба» повністю розкрив Високий мур і прилеглу до нього бруковану дорогу. Як виявилося, вона мала два рівні: 17-го і 15-го століть. Її, до речі, видно на карті Губера 1777 року, вона проходить вздовж Високого муру.

Будинок №9 на площі Маріацькій (тепер Міцкевича – ред.) у 1839 році збудував архітектор Вільгельм Шмідт для Венцеля Гудеца. Будинок став одним із перших на цій площі. Наприкінці XIX століття у партері правого крила будинку був магазин фірми «Рудольф Дітмар» – віденської фабрики метеорних ламп.

У 1990-х роках сусідній будинок №10, який називали «вивихнутим», згорів, а будинок №9 почав руйнуватися через просідання ґрунтів. За іншою версією представники Спілки художників, які працювали у будинку, підрубали несучі мури у підвалах, створивши там майстерні, через що і завалилася сходова клітка. У 1997 році будинок демонтували через аварійність.

Проти кількох жителів Львова порушено адміністративні справи через зміну вигляду будинків-пам’яток. Кожного оштрафували на 1700 гривень, повідомляє Tvoemisto.tv.

Мешканців будинків на Стрийській 36А, Парковій 3 і Лесі Українки 11 притягнули до відповідальності за заміну дерев’яних вікон на пластикові, прибудову до фасаду чи накриття та засклення відкритого балкону. За останньою адресою виявили відразу три порушення.

Якщо після штрафу власники чи орендарі не повернують об’єкт до автентичного вигляду, на них подадуть до суду.

Для ремонту фасаду необхідно отримати погодження управління охорони історичного середовища та управління архітектури та урбаністики. У Львові обговорювали можливість збільшити штрафи у 100 разів.

У Львові можна реставрувати вікна та двері в історичних будинках за міською програмою: мешканці будинку оплачують 30% реставрації брам і 40% — вікон.

У Львові у вересні закінчили будівництво стін школи, яку надрукував 3D-принтер. Це перша в Україні школа, зведена за такою технологією. Ба більше, Львівська школа є ще й найбільшою у світі одноповерховою будівлею для закладу освіти, яку надрукував 3D-принтер. Це буде новий навчальний корпус для першокласників школи № 23, що на вул. Варшавській, 126.

Як вдалося втілити такий амбітний проєкт у розпал війни? З якими викликами стикнулася команда? Та чому Україна — це місце, де треба будувати нове за допомогою нового? Про все це розповідає засновник гуманітарного фонду Team4UA Жан-Крістоф Боні, в матеріалі Освіторія.

— Я приїхав в Україну тоді, коли всі з України виїжджали, — пригадує Жан-Крістоф Боні. — І одна з перших зустрічей була із заступником мера Львова. На той момент Львів прийняв понад 65 тисяч біженців і місто мало проблему із розселенням людей. Тоді я запитав: «То чому ви не друкуєте приміщення для біженців за допомогою 3D-принтера?» — ось так почалася історія будівництва школи у Львові, яку надрукував велетенський 3D-принтер.

У відповідь на повномасштабне вторгнення росії в Україну Жан-Крістоф заснував гуманітарний фонд Team4UA. Нині команда фонду працює в кількох напрямках: це гуманітарна місія — доставляють їжу і воду сотням тисяч цивільних біля лінії фронту у партнерстві із Всесвітньою продовольчою програмою ООН. А також займаються розмінуванням територій, використовуючи дрони, штучний інтелект та сенсори. Жан-Крістоф називає себе французьким підприємцем із пристрастю до інновацій, а у 2019 році його назвали найбільш впливовим французьким експертом у світі в галузі штучного інтелекту. Тож не дивно, що він переконаний: в Україні будувати нове слід за допомогою нових технологій.

— Коли говоримо про відбудову України, то маємо розуміти: час — це золото. Тому саме друкування 3D-принтером — швидка та ефективна технологія для України. За допомогою неї можна будувати не лише школи, а й цілі селища, житлові будівлі, різну інфраструктуру. А швидка відбудова школи — це не просто нові стіни, це можливість повернути дітей до навчання за лічені місяці. Простішими словами: це повернути їм нормальність їхнього життя, — переконаний Жан-Крістоф.

За звичайних умов 3D-принтер може надрукувати школу за тиждень. За три тижні він здатен вигнати стіни триповерхової будівлі. Тож порівнювати темпи традиційних методів будівництва із технологією друку просто некоректно. Проте в Україні під час повномасштабної війни команда проєкту стикнулася з нечуваними досі викликами.

— Найперший виклик — привезти міжнародну команду в країну, де триває війна, — продовжує Жан-Крістоф. — Другий виклик — доставити всі необхідні матеріали, адже завжди існує ризик, що вони будуть знищені в результаті обстрілів. Наступна перепона — отримати всі дозволи для будівництва, адже це нова для Україн технологія, тож нам довелося багато переконувати і розповідати про її переваги. У жовтні минулого ми вже були готові друкувати, а тоді сталася нова хвиля терору з боку росії, і мій міжнародний партнер відмовився від участі через посилення обстрілів. Це спричинило затримку на 6 місяців.

До цих викликів додалися також постійні блекаути восени та взимку, а також комендантська година. Із відключенням електроенергії впорався надпотужний генератор, що приїхав разом із 3D-принтером, а обмеження воєнного часу просто трохи вповільнили роботу техніки. Нині стіни нової школи вже зведені, наступний етап — дах та оздоблювальні роботи. І вже у січні 2024 року школа відчинить двері для дітей.

— Я був на будівельному майданчику щодня і керував процесом, — пригадує Жан-Крістоф. — Це завжди дуже вражає: бачити, як швидко виростають стіни майбутньої школи, як з ідеї на папері поступово постає ціла будівля. Пригадую, як до нас приходила преса і просто перехожі люди: усі були в захваті від побаченого. Особливо пишалися діти, що наступного року навчатимуться у школі, яку друкує 3D-принтер. Вони розуміли: це не звичайна, а унікальна школа. І знаєте, яка дивовижна річ ставалась, коли люди бачили, як ми будуємо: на якийсь час вони припиняли говорити про війну і починали говорити про майбутнє, про відбудову, про надію, про життя.

https://www.youtube.com/watch?v=os_CEzeDa2I

Школа у Львові — це лише пілот 3D-будівництва в Україні. Team4UA вже масштабують цей досвід на інші інфраструктурні об’єкти: наступним буде міст у Херсонській області. Окрім цього Жан-Крістоф мріє відкрити тренінговий центр у Києві, щоб з нуля навчати команди працювати з технологією будівництва за допомогою 3D-друку. А ще надрукувати в Україні першу у світі 8-поверхову будівлю та застосовувати технологію для будівництва бомбосховищ.

— Є такий вираз «moonshot» — так називають проєкти, що є новими, інноваційними і матимуть визначні результати для майбутнього. Подібні проєкти завжди про просвіту в широкому сенсі цього слова: людям треба дати можливість побачити майбутнє, яке можливе вже зараз. Я хочу показати Україні, як вона може відбудовуватися швидко й ефективно. Але не хочу давати рибку, краще дати вудку — інструменти, за допомогою яких Україна зможе відродитися. Цими проєктами, я вірю, ми долучаємося до відбудови майбутнього України.

https://www.youtube.com/watch?v=97OCM66vF9k

Додатковий навчальний корпус загальноосвітньої школи №23, за попередніми розрахунками, стане найбільшим навчальним закладом у світі, побудованим за допомогою такого 3D-принтера, та відкриється вже у 2024 році. Тут зможуть навчатися 100 учнів початкових класів. Школа № 23 є переповненою, адже знаходиться в досить густозаселеному районі: навчальний заклад розрахований на 700 учнів, а зараз тут навчається близько 1000.

У Львові на вулиці Володимира Великого, 2 знищили унікальну мозаїку авторства художника Богдана Сойки. Про це повідомив архітектор Юрій Волощак, інформує Твоє Місто.

Як повідомив перший заступник міського голови Андрій Москаленко, мозаїка була занесена до списку тих, які підлягають захисту та мала охоронний статус, тому вона має бути відновлена, а винні – покарані.

«Мозаїка була внесена нами в перелік мозаїк, які підлягають захисту. Мала охоронний статус. Дана мозаїка знаходиться всередині будівлі, яка знаходиться у приватній власності», – зазначив він.

За словами власника приміщення, де була розміщена мозаїка, директора ТДВ «Торгпреса» Сергія Васечка, вона містила комуністичну символіку. Йдеться, зокрема, про згадку про леніна на одній із книжок в руках жінки, що зображена на мозаїці. Проте цей надпис прибрали із обʼєкту ще після прийняття незалежності України.

«Я знаю про історію з «Океаном», але та мозаїка не мала радянських символів. На цій був «ленін» тому для мене вона не несла жодної цінності. Через дощі, стіни в приміщенні постійно вологі, мозаїка щодня обсипалася і ці частинки просто підмітали та викидали. Мені здається, що цей шум підняли не задля збереження мозаїки, а щоб зберегти радянський об’єкт», — пояснив він.

Як зазначив власник приміщення, жодного елемента мозаїки не збережено. Попри це він готовий долучитися до відновлення обк’єкта. За словами керуючої справами викнкому Наталії Алєксєєвої у коментарі Tvoemisto.tv, поліція проведе розслідування в межах 298 статті Кримінального кодексу України, який передбачає відповідальність за руйнування об’єкту культурної спадщини. Також санкція статті передбачає штраф та позбавлення волі на строк до 3 років.

«Ми сподіваємося, що механізм відновлення буде швидшим та ефективнішим і ми зможемо, спільно із власниками, якісно відновити мозаїку. З Океаном у нас був успішний досвід відновлення у співпраці. Також ми створили публічний реєстр мозаїк. Але наразі не маємо інформації щодо руйнувань чи пошкоджень інших об’єктів. Минулого року на Личаківській був випадок, коли власники намагалися вивезти панно, але міськрада зупинила це. В переліку мозаїк, що мають охоронний статус є 81 об’єкт», — підкреслила Наталія Алєксєєва.

До слова, що мозаїка «Інформаційний простір» була розміщена у вестибюлі видавництва «Вільна Україна». Вона була виконана в 1981 році зі смальти майже на усій площі стіни. Тепер від мозаїки залишився лише контур на цементі.

У приміщенні колишнього магазину «Союздрук», що розташований на першому поверсі 12-поверхової будівлі видавництва «Вільна Україна», знищили мозаїку авторства Богдана Сойки. Приміщення перебуває в приватній власності, втім міська рада пообіцяла покарати винних, адже мозаїка входила до реєстру памʼяток, передає Zaxid.net.

Мозаїку «Інформаційний простір» у 1984 році спеціально для вестибюлю «Союздруку» створив Богдан Сойка. Вона була виконана зі смальти та заповнювала майже всю площу стіни. Це пейзажна композиція з фігурами п’яти жінок, що символізують 5 материків та обмін інформацією в світі. «Білошкіра» жінка, що символізує Євразію та передає книги. Композицію виконано на високому художньому і технічному рівні, вирізняється серед мозаїчних творів цього періоду детальністю та ретельністю виконання.

Після скандалу зі знищенням мозаїки Володимира Патика «Море і риби» на колишньому рибному мазанині «Океан», разом із іншими радянськими мозаїками у 2019 році Львівська міська рада внесла це панно до реєстру пам’яток.

30 вересня спільнота Ukrainian Modernism, що займається охороною мозаїчних пано радянського періоду, на сторінці в Instagram повідомила, що мозаїку «Інформаційний простір» демонтували нові орендарі приміщенні, залишивши на стіні лише обриси від малюнка.

1 жовтня на інцидент зі знищенням відреагував перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко. Відомо, що це приміщення перебуває в приватній власності. Деталі щодо того, кому належить приміщення, міська рада пообіцяла оприлюднити в понеділок, 2 жовтня.

«Жодних слів пояснити, чому комусь в голову приходить зруйнувати те, що він не створював – не маю. Але в будь-якому випадку мозаїка має бути відновлена, за руйнування має бути покарання», – зазначив Андрій Москаленко.

У Львові завершилась реконструкція простору “Фабрика повидла”, яка тривала вісім років. Згодом там відкриють найбільший, за словами директорки, культурно-мистецький центр у місті. Простір частково складається з відновлених історичних будівель та нових приміщень. Про це повідомили у Jam Factory Art Center.

«В умовах війни ми завершили процеси комплексної ревіталізації, доповнили команду та підготували важливу виставку та обширну публічну програму. Попри війну та численні перешкоди, ми доходимо до цієї довгоочікуваної миті і спільно пишемо нову історію українського мистецтва», — зазначила програмно-виконавча директорка Божена Пеленська.

Вона розповідає про вежу “Фабрики повидла”. За її словами, раніше на цьому місці була фабрика алкогольних напоїв під назвою “Йозеф Кронік і син”. Там планують розмістити експозицію, яка розповідатиме про цю будівлю та район Львова, а також заклад з терасою.

Наразі ремонтні роботи вже завершені, тривають підготовчі роботи до відкриття. В експозиційному залі планують відкрити першу виставку.

Гаральд Біндер — швейцарський та австрійський історик придбав приміщення фабрики вісім років тому. Відтоді там проводили ремонтні роботи. Загальна площа приміщень —близько чотирьох тисяч квадратних метрів. Також у комплексі є прибудинкова територія та парковка.

Команда повідомила про дату відкриття сучасного мистецького центру. Це буде 19 листопада. Також у цей день відкриють експозицію українських художників.

Артцентр відкриють виставкою творів українських художників «Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми». Виставка побудована за принципом новел та об’єднує твори на двох дистанціях — між сьогоденням і минулим та між персональними переживаннями й досвідами воєнного часу. Вона, зокрема, презентує роботи українських художниць і художників 2022-2023 років та з довшої хронології — від 19 століття по сьогодні. Виставка триватиме до березня 2024 року та буде доповнена програмою з дискусій, зустрічей, кураторських екскурсій. Під час відкриття 18 листопада команда готує додаткову мистецьку програму.

Нагадаємо, в грудні 2018 року у Львові погодили містобудівні умови та обмеження на реконструкцію Фабрики повидла, що на вулиці Богдана Хмельницького, 124. Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення, тож приміщення вежі планують реконструювати, а решта прибудов не мають перевищувати 23,6 м.

Додамо, що колишню фабрику спиртових напоїв на вулиці Богдана Хмельницького купив австрієць Гаральд Біндер. Він планує створити тут некомерційний культурний проект із майстернями, галереями, просторами, внутрішнім двориком, кафе та технологічними приміщеннями.

У фоє головного залізничного вокзалу Львова встановили металеву скульптуру чоловіка без рук та голови. Це креативна робота львівського митця Володимира Семківа «Прямостоячий», виготовлена з алюмінієвого сплаву та сталі, пише Високий Замок.

«Прямостоячий» став інсталяцією львівського залізничного вокзалу в рамках Львівського тижня скульптури, який відбудеться з 20 вересня по 11 жовтня.

За словами куратора виставки Павла Гудімова, скульптура викликала резонанс, як і представлена напередодні робота Василя Корчового «Впевнена».

«Це велика колона, на якій стоїть на двох ногах, без рук, без голови, чоловічий потужний торс з членом. Без ерекції. І вже пішли питання, чому треба всім дивитися на той член. Але це класна робота Володимира Семківа. Минулого року вона була показана як музейна, тепер вона моментально організовує простір вокзалу», – сказав Гудімов в інтерв’ю журналістам.

«Прямостоячий» символізує людину, яка попри катаклізми продовжує вірити у майбутнє та йде вперед, показує незламний дух українців та їхню тверду віру в перемогу.

Автор скульптури на залізничному вокзалі створив її у 2018 році. Символізм скульптури — людина, яка попри катаклізми продовжує вірити у майбутнє та йде вперед. Хоча скульптура була створена задовго до широкомасштабного вторгнення, але нині актуальна — показує незламний дух українців, тверду віру в перемогу.

Окрім львівського вокзалу, скульптура з проєкту з’явилася також на головному залізничному вокзалі Києва.

Нагадаємо, скульптурний маршрут в рамках проєкту відкрили також у Стрийському парку — вісім творів. Зокрема скульптора Василя Корчового «Впевнена» викликала бурхливу реакцію громадськості.

Схему планують провернути руками Львівської районної ради, на депутатів якої чиниться безпрецедентний тиск для прийняття незаконного рішення. Засідання оголошено вже на сьогодні.

На днях 8-й адміністративний апеляційний суд на звернення певної фізичної особи прийняв рішення скасувати повноваження виконавчого комітету ЛМР видавати містобудівні умови і обмеження. Не буду аналізувати рішення суду, його резолютивну частину і того, що воно чомусь застосоване до ухвали, яка діє енну кількість років. Судова тяганина триває і ми будемо опротестувати це.

Позиція міської ради незмінна – рішення, що будувати у місті, мають прийматися прозоро, публічно у точно у стінах міської ради, а не десь в районі, чиновниками РДА.

Вважаємо такі дії незаконними і просто ганебними. Тому закликаю депутатів райради не допустити протиправних рішень!

Звик працювати відкрито, тому на фото імена депутатів, які піддалися на цю провокацію. Поки сам список, без партій та акцентів, оскільки, не виключаю, хтось з депутатів не розібрався, когось, може, ввели в оману.

Як заступник міського голови із містобудування хочу сказати таке:

Львів видавав і продовжить видавати містобудівні умови і обмеження публічно і в прозорий спосіб – львів’яни мають право впливати на те, що будується в їхньому місті.

Місто протистояло і буде протистояти будівельній олігархії, хай би яких зусиль вона не докладала.

Займатися у час війни таким шкідництвом рідному місту – це низько і гидко. І жодна одягнена вишиванка до фотографії цього не змінить.

Автор: Любомир Зубач, заступник міського голови Львова з містобудування, депутат Львівської облради, фракція «Самопоміч»