Історія України

27 Квітня, 2018

Красива нація: Як виглядали українки 100 років тому (фото)

“Село, як писанка”, – писав Кобзар. А основною прикрасою українського села були його жительки. Телеграф пропонує вашій увазі фотографії українок на межі XIX-XX століть з усіх куточків нашої країни.

Ось якими були наші українські жінки. Приємного перегляду!

Красива нація: Як виглядали українки 100 років тому (фото)

23 Квітня, 2018

Особливості української хати в картинках (по областях та районах)

Книга “Українське народне житло” Віктора Самойловича – маловідоме, але дуже цінне видання, у якому викладено основи типології української хати.

Класик дослідження народної архітектури Віктор Петрович САМОЙЛОВИЧ залишив по собі багату наукову спадщину, важливою складовою якої є, зокрема, типологічні замальовки з натури.

Поданий на сайті матеріал − переверстка з публікації на інтернет-сторінці hllab.dp.ua.

Варто зауважити, що опублікований таким чином матеріал не є першоджерелом. У тексті також замінено окремі російські терміни (“планіровка” на “планування” та “жиле приміщення” на “житлове приміщення”), уживання яких було припустиме на початку 1970-х, але неактуальне сьогодні.

Окремі ілюстрації з книги:

Особливості української хати

Книга “Українське народне житло” − PDF (RAR) − 1,3 Mb

Джерело: Україна Споконвічна

11 Квітня, 2018

Великдень в Україні 100 років тому: унікальний архів

Не секрет, що у радянські часи люди потайки й таємно ходили до церкви – навіть на свята.

Українці звикли будь-яке свято організовувати колоритно, із розмахом. Так, аби запам’яталося на цілий рік. Але ретро-світлини доводять: все залежало від регіону, традиції та обряди всюди були різні.

100 років тому, в 1910-х, також освячували великодні кошики і всім селом йшли святковою ходою до церкви.

В радянські часи система це забороняла: йшла ” непримиренна бoротьба проти реакційних пережитків церковного побуту і релігійного зaсилля у повсякденному житті селян”, тому до храму навідувалися потайки.

Вчителів навіть змушували чергувати на вході зі списками мешканців села: аби не порушували дисципліну і залишалися вдома. Та правила для того й існують, аби не завжди їх дотримуватися, тому наші попри всі зaборони ризикували – справа стосувалася віри, а це не пустий звук.

Щоб остаточно “відбити бажання” ходити до церкви на Великдень, українців згaняли на суботники. Там вони добряче працювали цілий день, навіть голову ніколи було підняти.

Деякі традиції дійшли до наших днів, передаючись від бабусі та дідуся онукам. Наприклад, у ніч проти неділі розпалювали вогнища — вважалось, що вогонь має очищувальну силу. намагалися спалити сухі гілки дерев, бо “там сидить нечистий”. Святили солонину, шматочок ковбаси, сир, яйця, масло, буряк з хроном, сіль.

Великдень в Україні 100 років тому: унікальний архів

Особливо любили цей час діти, адже могли вільно бити у дзвони цілий день. А ще бавились у різні ігри з писанками, наприклад, били яйця одне до одного — чиє залишиться цілим, той переміг.

25 Лютого, 2018

7 найбільш легендарних незнайдених скарбів України

Покопавшись достеменно в підручниках історії України можна знайти безліч цікавих і незвичайних фактів з життя окремих видатних особистостей. Мало хто говорить про те, що Сагайдачний і Хмельницький були одними з найбагатших людей свого часу. Мало хто знає, що сам Шведський король позичав грошей у Івана Мазепи(!). І що якщо повернути зараз гроші гетьмана Павла Полуботка з англійського банку громадянам України, то на кожного жителя припало б ні багато, ні мало, а аж по цілих 38 кг золота!.. Де вони ці легендарні скарби?

1. Скарби гетьмана Павла Полуботка.

Перше місце займають воістину легендарні скарби в історії України. Те, що ці скоровіща не міф, а реальність, вже давно доведено. Прийшовши до влади новий гетьман затіяв небезпечну хитру гру з царем за політичні свободи. Дізнавшись про це цар наказав схопити Полуботка та укласти в Трубецькой бастіон. Як би там не було, але гетьман, так нічого і не розповівши, помер від отриманих ран у стінах в’язниці.

Але коли влада прийшла конфісковувати його майно – вони не знайшли жодної цінної речі! Документи свідчать, що вгадавши свій результат, Гетьман переправив велику частину своїх багатств в Англію, де не просто їх заховав, а розмістив під відсотки в одному з банків. Все ж ще декілька частин від скарбів залишилися в Україні. Деякі вчені вважають, що ті досі заховані десь в околицях Глухова – колишньої резиденції Полуботка.

Про ці скарби багато говорили. Вони часто ставали предметом спору дипломатів. Ще б! Адже при підрахунку самих скарбів та відсотків , що набігли – виходить ні багато, ні мало – а цілих 38 кг на кожного жителя нашої країни (!) На жаль, з політичних мотивів Радянська влада в липні 1986 року заявила, що не має жодних претензій до англійської сторони і не претендує ні на копійку гетьманського скарбу…

2. Скарби гетьмана Петра Сагайдачного.

Без перебільшення Сагайдачний – один з найвідоміших гетьманів України. Удача завжди ходила десь поруч з ним. Практично всі його походи закінчувалися успіхом. Як показала історія – він був ще й одним з найбагатших людей того часу. Вже перший морський похід Сагайдачного в 1606 році зробив його багатим. Одних тільки грошей було зібрано близько 180 тисяч злотих, не кажучи вже про незліченній кількості тюків товарів, вивезених від турків. Навіть передмістя Стамбула були захоплені і розорені військами гетьмана. Десятки тисяч невільників з України звільняв він в кожному зі своїх походів. І з кожного повертався героєм, привозячи з собою тонни різного товару і, звичайно ж, купи золота.

Життя Сагайдачного було повне несподіванок і сюрпризів долі, але все ж вважають, що незліченні багатства залишилися після його смерті.. На жаль документальних джерел про те, кому дісталися скарби Сагайдачного після його смерті не виявлено. Це так і залишається таємницею за сімома замками..

3. Бібліотека Ярослава Мудрого.

Все більше і більше розбіжностей виникає з приводу цієї легендарної споруди. Все ж безліч джерел хоч і побічно, але говорить про те, що бібліотека-таки була і просто безслідно зникнути вона теж не могла. У чому ж загадка Ярослава Мудрого?

За одними джерелами бібліотека налічувала “незчисленну кількість” книг. Говорять і сам князь Ярослав любив читати. До того ж практично всі подарунки тих часів, крім усього іншого, включали розкішні рукописні книги зі всієї Європи. Факт того, що бібліотека згоріла під час татаро-монгольської навали теж не підтверджений.

Враховуючи, що бібліотечною справою споконвіку займалися ченці, то і шукати літописи потрібно серед ченців. Прихильники однієї з версій практично достовірно впевнені, що книги досі таяться в подзмеллях Межигірського монастиря під суворою обітницею мовчання. До того ж, враховуючи особливу сприятливу атмосферу київських печер, можна тільки здогадуватися в якому відмінному стані дійшли книги до наших часів…

4. Клейноди Данила Галицького.

Корона Данила Галицького (точна копія папської корони)

Скіпетр, держава і корона ставали неодноразово об’єктами обговорення західних ЗМІ. І правда, адже вони мають особливу цінність.

Що говорити: адже одна тільки корона – це єдиний у світовій історії знак верховної влади отриманий православним князем від римського католицького престолу Святого Петра. Ніяких припущень про їх існування так і не виявилося.

5. Скарби гетьмана Богдана Хмельницького.

Ареолу таємничості покрита ця особистість в українській історії. Багато чого досі оповите таємницею в його біографії. Хто він насправді? Які його справжні цілі?

Удача сприяла йому на всьому шляху. Тисячі Таллерів, припасів і товарів звозили з різних міст для Хмельницького. Величезні цінності з численних шляхетських маєтків і замків прямували в Київ, Чигирин і в Суботів, садибу гетьмана.

Цікава історія з його дружиною Мотроною. Колишня дружина підстарости Чаплинського схоже і далі підтримувала контакти з колишнім. Так в 1651 році було перехоплено лист, в якому Данило Чаплинський радив закопати Мотроні всі гетьманські скарби, а самого Хмельницького отруїти. Як би там не було, але частина скарбів вона все ж приховала. Успішно вивідавши де Мотрона сховала скарби чоловіка, її і ще кількох попрічників поспішно стратили. Але все ж багато хто вважає, що хитра жінка залишила про запас для себе кілька діжок золота, сподіваючись на милість Хмельницького…

Багато істориків сходяться на думці про те, що скарби Хмельницького таяться в підземеллях Чигиринської фортеці. А враховуючи той факт, що в 1678 році вона була підірвана (тобто всього через 20 років після смерті гетьмана), залишається надія, що шукачі скарбів не встигли дістатися до головної скарбниці великого Гетьмана ..

6. Мільйони Фальц-Фейна.

Його називають овечим королем. Саме він заснував заповідник Асканія-Нова. Його методи ведення господарства вилилися в усьому відомі Олешківські піски на півдні України (це найбільша пустеля на території Європи). Чого тільки коштує його колишня садиба – зараз це заповідник “Асканія Нова”… Його спадкоємці – відомі люди у верхах уряду Ліхтенштейну.

Хто ж він насправді? Залишається тільки здогадуватися скільки грошей зберігалося в маєтку легендарної родини. Історія говорить тільки про те, що скарби, які ще за тиждень до революції 1918 року зберігалися в підвалах, таємниче зникли з приходом отаманів. Що це: ретельний задум чи прогалини в історії?

7. Скарби Івана Мазепи.

Останнім, але одним з найбільш неоднозначних в списку легендарних скарбів України виступає фігура гетьмана Івана Мазепи. Москва досі вважає його зрадником, українці називають героєм, а в Швеції і зараз святкуються
річниці Мазепи. Як би там не було, але Мазепа залишився в історії України і всієї Східної Європи легендарною особистістю. До того ж ще й казково багатою.

Його добре знали і в палаці Російського імператора і в палатах Шведського короля, він відмінно себе зарекомендував і в Польщі і в Молдові. Його завжди багато і з багатьма пов’язувало. Але ніколи не можна було точно сказати, про що думає гетьман у цей момент.

Всього за своє життя Мазепа отримав не один орден і заслуги, але що примітно, що жодного з них так і не було виявлено… Реальна вартість цих речей зараз може оцінюється в сотні тисяч доларів кожна.
Де вони ховаються? Тільки в Україні резиденцій у Мазепи було цілих чотири. Кажуть тільки в Батурині у гетьмана зберігалися незліченні скарби. Про те де вони зараз ламають голову не тільки історики, а й сотні шукачів скарбів. Епоха української золотої лихоманки кінця XIX – початку XX століття хоч і закінчилася, але залишила свій слід в серцях небайдужих …

13 Лютого, 2018

Будні села на Львівщині в 1970-х

Сьогодні Фотографії старого Львова знайомлять із ретросвітлинами 1970-х років, які були зроблені на території колишнього Нестеровського району Львівської області. Саме таку назву носив в 1951-1991 роках сучасний Жовківський район.

Львівщина. Жовківський (кол. Нестеровський) район, 1970-ті рр. Фотограф: Всеволод Тарасевич

В далекі 1950-ті, зі зміною назви Жовкви на Нестеров (на честь російського військового льотчика П. Нестерова), змінено також назву Жовківського району на Нестеровський район, який 1958 році в тодішніх межах охоплював 1 міську й 11 сільських рад.

Автором представлених фото з Нестеровського району є відомий фотокореспондент Всеволод Тарасевич, котрий одним із перших почав публікувати свої фото в популярних на той час газетах «Зміна» і «Ленінградська правда». А також був одним з перших радянських фотографів, хто почав знімати в кольорі (1954-1955 рр.).

Світлини з Львівщини були зняті влітку. На перший погляд вони ніби показують як було добре на селі, проглядається навіть певна нотка романтики. Фотограф намагався показати все з кращого боку. Проте насправді життя на селі в Радянському Союзі було дуже складним. Особливо важкими були робочі будні жінок, адже дуже часто їм доводилось виконувати непосильну працю за будь-яких погодних умов.

Тетяна Яцечко-Блаженко, Фотографії старого Львова

29 Січня, 2018

Сьогодні виповнюється 100 років бою під Крутами (Інфорграфіка)

29 січня 2018 року в Україні на загальнодержавному рівні відзначатиметься 100-та річниця бою під Крутами, котрий для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на кілька днів, коли тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, аби на той момент українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

© Український інститут національної пам’яті

22 Січня, 2018

Сьогодні – 100 річниця проголошення незалежності Української Народної Республіки

22 січня 2018 року – не лише День Соборності України, але й 100-річчя самостійності УНР.

Цього дня 1918 року уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.

Генеральний Секретаріат Української Народної Республіки. У центрі нижнього ряду – Голова Секретаріату Володимир Винниченко

Завершення Першої світової війни увінчалося створенням на руїнах імперій низки незалежних національних держав у Східній Європі. Серед поневолених народів, що піднялися тоді на боротьбу за самостійність були й українці, які теж зуміли створити Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку, а згодом об’єдналися в єдину державу.

Статті «22 січня 1918 р. IV Універсал У.Ц.Р.» та «22 січня 1919 р.». Часопис «Український сокіл», Прага, ч. 1–2, 1937 р.

Проголошення незалежності IV Універсалом Центральної Ради стало логічним етапом розвитку Української революції.

Майже вся історія першої української Незалежності – це історія боротьби із зовнішньою агресією.

Українська незалежність була проголошена в умовах російської більшовицької агресії. Бойові дії спонукали Центральну Раду відмежуватися від Росії. Під час засідання українського уряду 8 січня 1918 року Микита Шаповал заявив: “Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”.

Питання “автономія чи самостійність” таким чином було вирішено. 22 січня 1918 року проголошено незалежність УНР. Цьому було присвячене закрите засідання Малої ради. Воно розпочалося 22 січня і закінчилося вночі 25 січня. На обговорення винесли три проекти: Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та Микити Шаповала, але врешті виробили спільну редакцію, яка і увійшла в історію як доленосний IV Універсал Української Центральної Ради.

Свою першу річницю незалежності, 22 січня 1919 року Українська Народна Республіка відзначила урочистим ухваленням Акту Злуки із Західноукраїнської народної республіки. Тож нині цього дня ми відзначаємо дві надзвичайної ваги історичні події: перше проголошення незалежності України та День Соборності.

Ключові повідомлення:

• 22 січня 1918 року вперше у XX столітті була проголошена українська незалежність. 24 серпня 1991 року відбулося її відновлення.

• саме завдяки Українській революції 1917–1921 років наш народ уперше в ХХ сторіччі створив незалежну національну державу, мобілізувавши національні сили.

• Українська Народна Республіка була серед перших нових суверенних країн, що постали у Східній Європі внаслідок державотворчих процесів періоду Першої світової війни: у грудні 1917-го незалежність проголосила Фінляндія, в січні 1918-го – УНР, потім утворилися Естонія, Литва, Чехословаччина, Польща та інші.

• Незалежність і суверенність – є запорукою виживання нації. Втрата незалежності у результаті більшовицької окупації у подальшому призвела до мільйонних втрат серед українців від Голодомору, репресій та війн.

Джерело: Український інститут національної пам’яті

21 Січня, 2018

22 січня – День Соборності України

День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року.

Сьогодні проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву “синдром Збруча”, однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному.

На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. Згодом усвідомлена необхідність єдності змусила українські західні регіони до проголошення самостійності з метою возз’єднання з Українською Народною Республікою.

21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

Сьогодні час згадати, як було досягнуто єдності тоді, 22 січня 1919 року.

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення, важливою віхою процесу становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась об’єднуючим чинником і чи не єдиним спільним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню залишків ідей федералізму в ментальності національної політичної еліти.

Об’єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії. Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки.

Перші дипломатичні контакти Львова з Києвом відбулися 7 листопада 1918 p.,коли делегація галичан у складі О. Назарука і В. Шухевича виїхала у Наддніпрянщину і мала аудієнцію у гетьмана П. Скоропадського. О. Назарук згадує: “Коли я представив гетьманові ціль нашого приїзду, він запитав: “Скажіть одверто – хочете вирізати панів?” – “Хочемо будувати Українську державу”, – відповів я здивований”.

23 листопада уряд ЗУНР скерував до Наддніпрянщини другу делегацію у складі Л. Цегельського і Д. Левицького. Оскільки Гетьманат доживав останні дні, галичани вступили в переговори щодо об’єднання і надання допомоги Директорією. 30 листопада вони прибули до Фастова, де зустрілися з членами Директорії В. Винниченком, С. Петлюрою, П. Андрієвським, Ф. Швецем та А. Макаренком. Згадуючи про ці переговори, Володимир Винниченко писав: “Не маючи певности удержати своїми силами владу у Галичині, а крім того, піддаючись натискові народних мас, що прагнули до повного об’єднання з Великою революційною Україною, Рада Державних Секретарів звернулась до Директорії з пропозицією об’єднання двох Республік в одну Українську державу… Директорія охоче приняла цю пропозицію, цілком згодившись з думкою провідників трудових галицьких мас…, що український народ по обидва боки Збруча має бути на віки однині злитий в одне ціле й разом боротися за свою долю”.

Зважаючи на військово-політичну ситуацію, остаточне вирішення проблеми було відкладено. 1 грудня у Фастові між УНР і ЗУНР було підписано перший не тільки міждержавний, але й взагалі від початку Української національної революції, договір – “передвступний договір” “про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю”. Статті угоди констатували, що ЗУНР заявляла про “непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою”. З іншого боку, УНР проголошувала, що вона дає згоду “прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілости в Українську Народну Республіку”. Враховуючи певні історичні, соціально-політичні та духовні етнічні відмінності населення ЗУНР, угода зазначала також те, що Республіка галичан отримує територіальну автономію в межах УНР.

Президент ЗУНР, а згодом член Директорії Є. Петрушевич заявив: “По лінії з’єдинення не було між нами двох гадок. Сьогоднішній крок піднесе нашого духа і скріпить наші сили. Від сьогоднішнього дня існує тільки одна Українська Народна Республіка. Нехай вона живе!” Водночас було обрано делегацію до Києва у складі 65 осіб для участі в урочистому проголошенні возз’єднання.

Урочиста акція святкування й проголошення акта Злуки відбулася 22 січня 1919 р. на Софіївській площі біля собору. На майдані зібралися тисячі мешканців столиці, військові частини, духовенство Української православної церкви на чолі з архієпископом Агапітом і єпископами, які відслужили службу Божу, члени Директорії, уряду УНР та делегація ЗУНР. О дванадцятій годині урочисте свято розпочалося виступом Л. Цегельського, який зачитав грамоту – ухвалу Національної Ради про возз’єднання і передав її голові Директорії В. Винниченку. Універсал УНР оголосив член Директорії Ф. Швець:

УНІВЕРСАЛ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

22 СІЧНЯ 1919 Р.

“Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української.

3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки, як виразник волі всіх українців Австрійської імперії і як найвищий їхній законодавчий чинник торжественно проголосила злуку Західної Української Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Республікою в одноцільну суверенну Народню Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійсняти на умовах, які зазначені в Постанові Західної Української Народної Республіки від 3-го січня 1919 року.

Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка, Галичина, Буковина, і Угорська Україна, і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.

Однині народ українській, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.

22 січня 1919 року.

У м. Києві”

Об’єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі.

Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об’єднана УНР “не має й думки забрати під свою власть чужі землі”. Державний кордон Української Народної Республіки на день Злуки 22 січня 1919 був значно довший від сучасного. Кордон тодішньої України відображений на карті “Соборна Україна”, яка вийшла друком у Львові за ініціативи благодійного фонду “Україна – Русь”.

Це перша настінна карта соборної УНР, на якій відображені усі українські етнічні землі, які у 1919 році були у складі України. Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина (нині вони у складі Росії). Берестейщина і Гомельщина (Білорусь). Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина (Польща), Південна Лемківщина (Словаччина). Мармарощина, Південна Буковина (Румунія), Придністров’я.

На мапі, над якою працювала група істориків і науковців, на основі архівних матеріалів виділені території компактного проживання українців, так звані “клини”, де формувалась українська армія. Малиновий клин – це Північний Кавказ, Сірий клин – Північний Казахстан і Південно-Західний Сибір, Зелений клин – Південна частина Далекого Сходу (головне місто – Владивосток), Жовтий клин – Нижнє і Середнє Поволжя.

До слова, площа Зеленого клину була удвічі більша від території України, тут українці проводили державотворчі процеси: у 1918 році вони вимагали від російського уряду визнати далекосхідний Зелений Клин частиною України і проголосили культурну Конституцію українців Далекого Сходу і Самостійну Українську Далекосхідну Республіку.

Mariya Molodyk, Народна правда

6 Січня, 2018

15 готелів з вражаючим минулим: Львів, Київ, Дніпро та Одеса

За історією ми звикли вирушати в музеї. Але і готель може бути своєрідним музеєм, що зберігає пам’ять про події минулих років. Особливо, якщо він розташований у старовинному особняку з віковою історією. Деякі українські готелі відчинили свої двері сто років тому, інші тільки недавно оселилися в історичних будівлях.

Ці стіни зберегли пам’ять про видатні уми, знаменитих художників і письменників. Вони приховують у собі жахливі таємниці і драми.

Готель, де гетьман зрікся булави: Premier Palace Hotel, Київ

«Прем’єр Палас» від інших готелів Києва відрізняє його яскрава історія – саме в цих стінах вершилася доля України. Фешенебельному готелю вже більше ста років. Своїх перших відвідувачів він прийняв у 1912 році. Готель був блискучим: гостям пропонували всі блага цивілізації – електрику, водопостачання, телефон. А бенкетний зал міг прийняти тисячу відвідувачів!

Через пару років після відкриття Premier Palace чекала найзначніша подія в його житті. Саме тутгетьман Павло Скоропадський підписав документ про зречення від влади. Так закінчилася чергова спроба створити українську державу. В пам’ять про історичні події в готелі облаштували тематичний люкс під назвою «Гетьман».

У 1950-х роках готель отримав друге життя – його реконструювали після війни. З’явилася швейна майстерня, перукарня і навіть бібліотека з фондом 25 000 книг. У радянський час готель здобув славу під назвою «Україна» – скільки зірок телеекрану зупинялося в цих номерах! Наприклад, Олександр Вертинський, в честь якого тепер названо один з тематичних люксів. Джерело фото: premier-palace.phnr.com. Любив тут бувати і Володимир Висоцький – його ім’ям названо розкішний люкс «Прем’єр Паласу».

Подейкують, що Любов Орлова, зупиняючись у готелі, просила поставити її телефон… на шафу! І кожного разу піднімалася на стілець, щоб до нього дотягнутися. Це допомагало 60-річній актрисі підтримувати фізичну форму. Тепер в готелі є тематичний люкс, присвячений Любові Орловій.

А скільки знаменитостей зі світовим ім’ям зупинялося у п’ятизірковому «Прем’єр Паласі» за роки незалежності України: Стівен Спілберг, Орнелла Муті, Софі Лорен, Кондоліза Райс – цей список досягає декількох сотень гучних імен.

Адреса: Київ, бульв. Шевченка / вул. Пушкінська 5-7/29.

Таємниці 18 століття: Leopolis, Львів

А ви знали, що відкриваючи перед собою двері львівського готелю Leopolis, ви відкриває завісу, що приховує таємниці 18 століття? До комплексу готелю входить пам’ятник архітектури, перша згадка про який датується ще 1767 роком!

Першим господарем цього будинку був золотих і срібних справ майстер. А в довоєнний час тут розташувалася антикварна крамниця і книжковий магазин, в якому друкували і продавали чудові листівки з чарівними краєвидами Львова. Протягом століть кам’яна споруда зазнала безліч перебудов, але, все ж, зберегла свою середньовічну структуру та елементи ренесансу. Зараз це витончений бутик-готель, що налічує 72 елегантних номери.

Відчути чарівність старовини ви можете, оселившись у готелі або ж заглянувши до його ресторанів та чудових терас.

Адреса: Львів, вул. Театральна, 16.

Ніч з Бальзаком, Казановою і Гагаріним: готель «Жорж», Львів

«Жорж» – це готель-легенда. Найаристократичніший готель Львова ще зберігає подих прекрасної епохи, пам’ятає ріки шампанського, які лилися на званих вечерях.

Аристократична вишуканість – основна родзинка готелю, що з’явився в 1890 році. Тоді він мав назву «De La Rus». У театральному залі, обладнаному в саду, проходили різні карнавали і вистави, демонструвалися твори мистецтва. Але особливим блиском готель засяяв після реконструкції. Над його зовнішнім виглядом працювали відомі віденські архітектори, завдяки яким перевтілилися оперні театри у Відні, Одесі, Турині.

Тризірковий готель змінив назву і став носити ім’я свого засновника, Жоржа Гофмана. На той час це був готель суперкласу, що відповідає нинішньому п’ятизірковому. Тільки уявіть собі: вже сто років тому в «Жоржі» були цілодобова холодна і гаряча вода, центральне опалення, електроліфт. Партер будинку займали елегантні магазини для вельмож, перукарський і парфумерний салони, галантерея. У сяючих залах ресторану з шиком проходили бали і звані вечори. Серед гостей готелю були – Оноре де Бальзак, Етель Войнич, Йоганнес Брамс, Джакомо Казанова, Ріхард Штраус, Ференц Ліст, Юрій Гагарін. Це один з найцікавіших готелів Львова.

Навіть у радянський час готель продовжував приймати гостей. Тільки тоді, як і багато готелів колишнього Союзу, він називалася «Інтурист».

Зараз готель пропонує гостям вишукані номери, ресторан, панорамну терасу. До речі, є тематичні люкси. Один з них виконаний в ретро-стилі і присвячений Оноре де Бальзаку – саме в ньому письменник зупинявся, коли їхав до своєї коханої.

Адреса: Львів, пл. Міцкевича, 1.

Життя богеми: PANORAMA Hotel Lviv

Уявляєте, якби ви прогулюватися вуличками Львова на початку минулого століття, ви б нікого не збентежили питанням «А де тут Нью-Йорк?». Бо саме таку назву мав модний у той час готель. Вишуканий готель, розташований неподалік від львівської перлини – оперного театру, любила богема.

В ньому зупинялася і оперна діва зі світовим ім’ям Соломія Крушельницька, і легендарний німецький композитор Ріхард Штраус. Не дивно, що з такими постояльцями готель намагався випереджати свій час: вже в середині 20-х років минулого століття кожен номер був обладнаний телефонним зв’язком, що було великою подією для Львова.

Згодом готель перейменували в «Дніпро», потім – «Опера». А зовсім недавно, в 2014 році, після масштабної реконструкції, він отримав нову назву – PANORAMA Hotel Lviv.

Назва вибрана не випадково. Адже саме звідси, з великих вікон відкривається чарівна панорама старого Львова з його центральним проспектом, Оперою, старовинними соборами і віковими вежами.

А щоб відчути атмосферу богемного життя, можна обрати для себе вишуканий напівлюкс або тематичний люкс «Опера».

Адреса: Львів, пр. Свободи 45.

Ніч у концтаборі: готель «Citadel Inn»

Стіни п’ятизіркового готелю стали свідками найтрагічніших сторінок історії. Башта № 2, де розташувалися вишукані номери, колись служила камерою смертників і місцем для ведення допитів. Територія цитаделі була концтабором, в якому від голоду, розстрілів і катувань загинуло більше 140 тисяч людей… Це були трагічні події Другої світової війни.

Але була у Львівської цитаделі й інша сторінка історії. Це єдиний в Україні комплекс фортифікаційних споруд, зведених в середині 19 століття, який зберігся до наших днів. Будівництво цитаделі запланували австрійські військові після так званої «весни народів». Але не для захисту Львова від зовнішнього ворога, а щоб залякати місцеве населення. Цитадель складалася з казарм і шести башт. Зараз збереглися тільки дві: одна не використовується, у другій – готель «Citadel Inn».

Нині гостям пропонують відчути дух австро-угорської імперії, зануритися в епоху розкоші імперського стилю, величі і чарівної грації Львова 19 століття.

Адреса: Львів, вул. Грабовського, 11.

Візитка міста: «Гранд готель Україна», Дніпро

Цікаві готелі на Львові на закінчуються. Хочете погостювати в найграндіознішій будівлі дореволюційного Дніпра? Тоді вам саме в «Гранд готель Україна».

Поява цього особняка на початку минулого століття стала подією для тодішнього Катеринослава. Це була блискуча будівля зі складними куполами, червоною черепичною покрівлею, багатоярусними шатровими башточками з кованими шпилями. Будинок, збудований у стилі українського модерну, ставсвоєрідним меморіалом Запорізької Січі. Центральну вежу вінчав шпиль-флюгер, що зображав сцену двобою двох кіннотників – запорізького козака і шляхтича. Вражало і внутрішнє оздоблення будинку, особливо – великі металеві човни в стилі Київської Русі, що спускалися зі стель у вигляді люстр.

Прибутковий будинок Хрєннікова зобов’язаний своєю появою господареві, молодому мільйонерові, інженеру і власнику одного з перших у місті автомобілів. Оригінальна будівля, зведена за його задумом, стала візитівкою міста і часто зображувалася на сувенірних листівках. На жаль, будинок сильно постраждав під час війни: його спалили фашисти. Але споруду відновили ще в радянський час. І розмістили в будівлі готель «Україна». А в 1990-ті будівлю реконструювали, наблизивши її вигляд до початкового. Тепер «Гранд готель Україна» – один з найпрестижніших готелів міста, де пропонують навіть президентський люкс.

Адреса: Дніпро, вул. Короленка, 2.

В одному номері з Чеховим і Шаляпіним: готель «Лондонський», Одеса

Варто трохи пройтися від Потьомкінських сходів по знаменитому Приморському бульвару, як ви опинитеся біля легендарного готелю. Чому легендарного? А де ще так тісно переплетені історія і сучасність? Антон Чехов і Федір Шаляпін, Роберт Льюїс Стівенсон і Марчелло Мастрояні, Майя Плесецька і Монсеррат Кабальє, Паоло Коельо і Жан Клод ван Дамм у різний час були гостями елітного готелю. Траплялося, що в готелі зупинялися навіть короновані особи і нащадки аристократичних фамілій.

Готель «Лондонський» – пам’ятник архітектури, створений на тому самому місці, де розташовувалася антична попередниця Одеси – гавань Істріан. Далеко не всі знають, що засновником і першим власником готелю став знаменитий французький кондитер Жан-Батист Карута. Всі модні французькі назви до того часу вже були «розібрані», і він вирішив звернути погляд до туманного Альбіону. Так одеський готель став «Лондонським». А виконали його в стилі італійського ренесансу.

Відчинивши свої двері перед відвідувачами в 1846, готель «Лондонський» з того часу є зразком аристократичної витонченості, блиску і розкоші.

В бізнес-готелі можна знайти як економний номер, так і президентський люкс.

Адреса: Одеса, Приморський бульвар, 11.

Де зупиняються мільярдери: готель «Брістоль», Одеса

Історія одеського «Брістоля» нараховує вже більш 100 років. Ще за часів своєї появи готель був визнаний одним з кращих та найбільш упорядкованих у Російській імперії: зручності в кожному номері, телефони, вишколена обслуга, шикарний інтер’єр. Свою назву готель запозичив у фешенебельного віденського готелю і дуже полюбився одеській знаті.

Цікаво, що в радянські часи готель отримав назву «Червоний». Під стать назві, його пофарбували в червоний колір. Але під осяйним одеським сонцем готель досить швидко марнів, набуваючи жовтуватого або навіть салатового відтінку. Одесити любили жартувати, що тільки в Південній Пальмірі можна замовити номер у «Червоному готелі», а приїхати в зелений. До своїх історичних коренів готель повернувся порівняно недавно, у 2010 році, знову засяявши у всій пишності.

«Брістоль» вважається одним з найкращих і дорогих готелів України. До речі, якщо трапиться зупинитися в цьому готелі, знайте, що до вас тут бувало безліч знаменитостей: Іван Бунін, Теодор Драйзер, Джеймс Олдрідж, Леонід Утьосов, Андрій Миронов і навіть американський мільярдер Арманд Хаммер. Для вимогливих гостей у п’ятизірковому готелі бізнес-класу передбачений президентський люкс.

Адреса: Одеса, вул. Пушкінська, 15.

Ніч у серці міста: готель «Пасаж», Одеса

Кожен, хто бував в Одесі, обов’язково заглядав у Пасаж. Милувався архітектурними красотами, бродив по місцевих магазинчиках, вбирав тут дух тієї самої Одеси. Але мало хто знає, що в цих стінах можна зупинитися на нічліг. Причому в недорогому готелі, який так і називається – «Пасаж».

Торговий центр з’явився наприкінці 19 століття: на його зведення пішло всього два роки, у що зараз віриться дуже важко. Пишна будівля була багато декорована античними скульптурами, насичена бароковими ліпними прикрасами. За це архітектуру будівлі навіть жартівливо порівняли з величезним тістечком з кремом.

Від початку був тут і готель, який вважалася одним з найкращих на півдні Російської імперії. З власною електростанцією, ванними, читальнею, рестораном, перукарнею, центральним опаленням. Повний шик! Але вже через рік після відкриття перлина Одеси палала серед білого дня при великому скупченні народу. Пожежна команда самовіддано рятувала постояльців готелю і чудово впоралася з гасінням: Пасаж майже не постраждав.

Незважаючи на багату історію і різні, часом скрутні, часи, «Пасаж» залишається вірним традиції: тут досі приймають постояльців.

Адреса: Одеса, вул. Преображенська, 34.

Подих витонченої епохи: бутик-готель «Фредерік Коклен», Одеса

Один з найвитонченіших готелів Одеси – колишнє старовинне домоволодіння французької сім’їКокленів. «Будинок Коклена», побудований в 1852 році, чимало побачив за свою півторастолітню історію. В цьому домі збиралася вся міська еліта Одеси!

Коклен-старший був у 19 столітті ексклюзивним постачальником меблів двору його Імператорської Величності, а Коклен-молодший – відомим архітектором французької школи. Фасад будівлі Будинку Кокленів, що є пам’ятником архітектури, прикрашає ліпний галльський Півень – символ старовинного французького роду Кокленів.

У другій половині 2011 року завершилася практично повна реставрація Будинку Коклена. Новий бутик-готель, названий на честь його першого архітектора і власника, відчинив свої двері перед відвідувачами. Їх чекали витончені люкси в англійському, французькому, іспанському стилі, номери з камінами.

В готелі є 17 номерів, у створенні яких використовувалися дорогі матеріали – натуральне дерево цінних порід, мармур, натуральний камінь, шкіра. Стіни прикрашають картини і фрески.

Найбільший за площею номер готелю – тематичний люкс «Софі». Він присвячений Софії Рубінштейн – відомій вокалістці і піаністці, яка проживала тут наприкінці 19 століття. Номер прикрашений антикварними полотнами.

Адреса: Одеса, пров. Некрасова, 7.

Готель у колишньому казино: «Золота Пава», Берегово

Цей готель знаходиться в найзнаменитішій міській будівлі – колишньому казино «Берег». Тут витає дух столітньої давнини, адже, незважаючи на реконструкцію, готель зберіг свою стриману елегантність. Ось так, цікаві готелі є не тільки в обласних містах.

Багато хто з городян вважають, що жодна будівля Берегово не може зрівнятися із «Золотою павою»: різноманітні прикраси фасаду, акуратні башточки, керамічні мозаїки, виготовлені у вигляді павича, прекрасні візерунки…

Історично склалося, що тут довгий час був ресторан, але з 2003 року будівля відкрила свої двері і як готель. А ресторан, схожий більше на антикварну крамницю, продовжує існувати і понині.

Адреса: м. Берегово, пл. Ференца Ракоці, 1.

Готель з історією: «AllureInn», Чернівці

Готельно-ресторанний комплекс AllureInn можна сміливо назвати історичним готелем. Ще в 19 столітті тут розташовувався відомий готель, що мав споконвічну буковинську назву «Гуцул». До речі, він став першою спорудою на головній міській площі, збудованою з каменю. Так що доля готелю AllureInn тісно пов’язана історією центральній частині Чернівців.

Над оздобленням цього будинку працювали відомі архітектори, намагаючись, таким чином, додати привабливості головній площі міста. Готель мав просторий заїжджий двір, в якому мандрівники і торговці могли влаштуватися на нічліг. У подальшому в цій будівлі розташовувався магазин з продажу різноманітних друкованих паперів та ювелірна майстерня. А нині в старовинній будівлі знову працює готель.

30 номерів готельного комплексу виконані в класичному стилі, що в поєднанні з мармуровою обробкою підкреслює елегантність інтер’єру.

Адреса: Чернівці, Центральна площа, 6.

Готель з дерев’яними сходами: «HOTEL19», Харків

Кожен куточок у цьому готелі оберігає таємницю дев’ятнадцятого століття. 180 років історії, революція, війна…

Цей особняк знаходиться на найбільш відомій вулиці Харкова – Сумській, де ще в старовину зосередилося життя міста. Тут був побудований один з найбільш значущих доходних будинків Харкова. Він перебував у власності відомого страхового товариства «Саламандра». Над зовнішнім виглядом елегантного будинку, створеного в стилі північного модерну, працював син відомого санкт-петербурзького архітектора.

Готель тут з’явився відносно недавно. Під час реконструкції історичної будівлі постаралися максимально точно відновити всі деталі, а в холі відбудували дерев’яні сходи. Для гостей передбачено 24 оригінальних номери.

Адреса: Харків, вул. Сумська, 19.

У графській резиденції: санаторій «Карпати»

Поїхати на відпочинок і опинитися в графській резиденції? Українці можуть собі це дозволити. Досить вирушити в село, назву якого легко запам’ятати – Карпати. Тут зберігся просто казковий палац, навколо якого розбитий прекрасний парк з декоративним озером.

Колись ці землі належали аристократам Шенборнам, які залишили яскравий слід в історії українського Закарпаття. Завдяки їм і з’явився чарівний замок-палац. Його будували за астрономічним принципом: 365 вікон вказують на зв’язок з кількістю днів у році, 12 входів уособлюють 12 місяців, а 4 вежі відповідають порам року.

У радянський час колишню графську резиденцію віддали під санаторій. Звичайно, у палаці немає спальних корпусів. Але опинившись в санаторії «Карпати», вам випаде можливість гарненько роздивитися романтичні види і насолодитися графським парком.

Адреса: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Карпати, 1.

Джерело IGotoWorld.com