Категорія: Цікаве

Опубліковано

Львівська “статуя Свободи, “падаючий” Оперний театр та інші міфи про Львів

Львівський історик і екскурсовод Тарас Гакавчин розвінчує популярні туристичні міфи про Львів.

Львівська “статуя Свободи”

Ходить байка, що на будинку музею етнографії знаходиться єдина у світі сидяча статуя Свободи. Це абсолютна вигадка. Насправді жінка в короні з променями і смолоскипом у руках – частина скульптурної композиції “Ощадність”. Біля неї сидять два кам’яні чоловіки, які символізують успіх у сільському господарстві та промисловості.

У часи Януковича львів’яни жартома порівнювали цю статую з Юлією Тимошенко. Що от маємо країну, де навіть статуя Свободи сидить.

“Падаючий” Оперний театр

З ним пов’язана маса легенд. Одна з них стосується постаті Зигмунта Ґорґолевського, головного архітектора театру. Він начебто повісився, коли побачив, що будівлю підмило, затопило підвали, і через це вона мала провалитися в Полтву. Насправді ж Ґорґолевський помер своєю смертю.

Не менш популярний міф, що Оперний театр просідає і хилиться. Але якщо подивитися на рівень вулиць, то та, що знаходиться праворуч від театру, – вища, а яка ліворуч – нижча. Тому візуально будівля виглядає похиленою.

Львів – польське місто

Це доволі поширений стереотип. У таких випадках починаєш розповідати, що місто засноване раніше, ніж Данилом Галицьким, а першими мешканцями Львова були німці та українці. Після пожежі 1527 року німецький Львів згорає, а на його місці виростає ренесансна забудова. До неї приклалися італійці як архітектори, котрим заплатили німці з наказу польської влади, а робітниками були українці з навколишніх сіл. Тут зазвичай людям рве усі шаблони.

Достатньо пройтися площею Ринок і почитати назви кам’яниць: Бандінеллі, Массарівська тощо. Там справжній компот націй, тобто Львів не був мононаціональним містом. Більш монолітним він став лише після 1944—1946 років, і сьогодні по складу населення є більше українським.

Поляки приїжджають зі своїми екскурсоводами не більше ніж на день. Вони відвідують Личаківське кладовище, лягають на надгробки на цвинтарі Орлят, обіймають їх і плачуть: як це їхня влада могла допустити, що якісь бидлоукраїнці взяли Львів. Є такі люди серед польських туристів. Я неодноразово зустрічав подібні ситуації.

У Польщі також мовить “Радіо Марія”. Воно на двi третини — релігійне, а на одну — шовіністично-націоналістичне, крайньо радикальне. На ньому розповідають, що треба повернути східні кордони, що Львів –місто, яке належить Польщі. Поляки знаходять цьому пiдтвердження, тому що їм про це розповідає їх екскурсовод.

“Заборонена” російська мова

Міф про бандерівців у Львовi потроху відмирає, тому що завдяки Росії шкуру бандерівця примірили на себе усі.

Однак все ще побутує думка, що у Львові не можна розмовляти російською. Популярною залишається байка про чиюсь родичку, яка приїжджала до Львова і попросила в магазині “один хлеб”, на що отримала відповідь “Хлеба нет, є хліб”. Теоретично такий випадок міг трапитися, але практично я не бачу для цього підґрунтя. У Львові високий відсоток російськомовних мешканців. Згідно різних соціологічних досліджень 20-30% львів’ян говорять російською на побутовому рівні.

До того ж я був спостерігачем і членом комісії на декількох виборах. Так от центр міста дає 10% голосів за комуністів. Здається, зрозуміло, хто так голосує.

Місто кави

Легенда “Львів – місто кави” зародилася ще за радянських часів завдяки великому підприємству “Галка”. Воно виробляло каву, яку розсилали всюди. Промоцію “кавового Львова” підсилює історія про Юрія Кульчицького, який жив у цьому регіоні i згодом брав участь в обороні Відня від турків, де йому навіть пам’ятник встановлено. Після перемоги, Кульчицький в якості трофею попросив у віденської влади понад 70 мішків з кавою, яку тоді вважали кормом для верблюдів. Він знав, як турки запарюють каву, але намагався її вдосконалити: молов, додавав молоко, шукав, з чим вона краще смакує. Він був одним з іноваторів, завдяки яким з’явилося поняття віденської кав’ярні. Але це неправда,що власне львів’янин відкрив Європі каву. Про неї знали набагато раніше. У Лондоні, наприклад, вже існували кавові клуби.

Взагалі, Львів завжди буде цікавити туристів саме легендами та легендарними місцями, тому що люди хочуть побачити щось більше, ніж архітектуруl

Джерело: Buro247

Опубліковано

Чи пам’ятаєте ви старі сільські весілля?

Такі справжні, без лімузинів і ресторанів?

За два тижня до знаменної події до хати, де має бути весілля з усіх куточків села стікаються люди з даниною – курка, яйця, сметана. В посадці же намічена сосна, з гілок якої буде зроблено весільну браму за чітко обговорену наперед таксу – три літри самогону. Свиня і кнур вже доживають останніх днів. З трьох вулиць зносяться кльоші з обмотаними кольоровими нитками ніжками, бо кожна господиня має свою мітку, тарілки і келішки. На палатку в усіх сусідів забрано капи і церати, звозяться столи і лавки.

Цілу неділю за тиждень до того троє хлопців на чолі з молодим ходять по коліна в болоті по всіх найдальших родичах.
“Просили Вас мама і тато, і я Вас прошу….”

Список з 250 чоловік чітко перебраний, пам’ятається хто кого просив і хто до кого йшов, а хто не просив – то буде сидіти у весільну суботу вдома і тільки сусіди, прекрасно знаючи всі нюанси, хитро питатимуть – “н’а вас шо, не просили на весілля?)

Випечені медівники, горішки, кукурудзка і грибочки з маком, які стануть вершиною усіх кльошів і будуть першими ж зметені дітлахами.

Завуджена шинка і ковбаса, вигнаний бідон самогонки і надійно замкнений в коморі аж до самого весілля, допоки ключ не передадуть довіреній особі, комірнику, який стане найважливішою людиною на весіллі після молодих.

Тирсою з пилорами посипане подвір’я, музики налаштовують свої йоніки і гітари, перші акорди, село нашорошилось.
“Музиканти раді вітати дорогих гостей і бажають гарної весільної забави!” І кожні гості під звуки весільного маршу ніяково стоять пару хвилин, заки той грає, а всі дивляться хто в чому вбраний прийшов і як виглядає. Потім чоловік несе музикантам пару гривень за марша, з-за пазухи дістає замотану газетою “Вільне життя” пляшку горілки і віддає господарю. Все, ініціація відбулась, дружки чіпають всім букєти і ти вже не просто житель села. Ти – на весіллі!.
А далі танці, співи, жарти, посмішки, другий стіл, діти бігають з стрічками поміж танцюючих, вечір, пробки вибило, свічки, знов співи, бійка, кров, білі сорочки, танці, хустинка, третій стіл, і співи, співи, співи……..

Автор: Володимир Гевко

Опубліковано

Топ-10 незвичайних українських музичних інструментів, які зможе опанувати кожен

Кожна людина в своєму житті хоч раз мріяла над тим, щоб опанувати якийсь музичний інструмент. Деякі навіть пробували грати на гітарі, скрипці чи фортепіано. Та не у всіх є хист до таких речей. Тож багато в кого такі спроби виявились марними.

Українці – народ творчий, тож з давніх часів у кожному куточку України існувало безліч музичних інструментів, від найскладніших, котрі потребували щоденної практики, так і до самих простих, на яких грали просто для розваги на святах.

Для тих, хто не готовий присвятити все своє життя музиці, але інколи хоче для розваги, існують українські музичні інструменти, які може опанувати кожен:

1. Дримба (варган)

Дримба – за своєю милозвучністю цей музичний інструмент має повне право зайняти перше місце. Дримба має форму, схожу на маленьку підкову із металевою пластиною посередині. Цю «підковку» затискають губами або зубами, а граючи на цій металевій пластині. Порожнина роту служить резонатором звуку і залежно від положення язика у роті та ритму дихання – змінюється звучання цього музичного інструменту. Історія дримби в Україні походить із Карпат, проте у інших народів цей інструмент також користувався популярністю. Так, у хорватів він називається «дромбуле», Також дримба має другу назву «варган». Вони можуть і дещо відрізнятись зовнішнім виглядом, але принцип гри на інструменті при цьому не міняється.

2. Рубель

Рубель – українські селяни часто використовували у якості музичних інструментів підручні побутові предмети. Один із таких – рубель, основною функцією якого було зовсім не музика. Рубель – це дошка з «рубцями», котру використовували для прання одягу, така собі перша ручна «пральна машинка». Проте, потім йому знайшли ще одне застосування, адже рубель видавав досить гарний звук, коли по ньому «рубали» ложкою чи скалкою.

3. Бугай

Бугай – старовинний музичний інструмент, котрий пішов із Західної України. Зробити такий інструмент міг кожен бажаючий – взяти дерев’яне барильце, обтягнути із двох боків шкірою, причепивши з одного боку пучок конячого волосся, утворивши такий собі «хвіст». Потрібно міцно тримати барильце, а за хвіст тягнути мокрою рукою – від цього музичний інструмент утворює звук, схожий на крик бугая, звідки і пішла його назва.

Бубон (решето)

4. Бубон (решето) – цей музичний інструмент також був популярний у різних народів світу, в тому числі й в Україні. Це дерев’яний обідець, обтягнутий з обох боків шкірою. Згодом він дещо осучаснився і в дерев’яному обідку з’явились металеві тарілочки або дзвіночки – «бубенці». Це ритмічний інструмент, який є невід’ємною частиною усіх ансамблів, що виконують музику до танців. За давніх часів його використовували як військовий музичний інструмент, аби він своїми ритмічними звуками додавав воїнам завзяття, а також залякував ворога. Грати на такому інструменті дуже просто – бити по обідку бубона або його шкіряній частині. Головне дотримуватись ритму.

5. Окарина (зозулька)

Окарина (зозулька) – духовий інструмент, така собі свисткова флейта, вироблена із глини або порцеляни. Має 10 отворів та утворює звуки подібні до співу птахів, особливо зозулі, за що і має таку назву. Інструмент дуже компактний та часто розмальований зверху казковими візерунками. Такий музичний пристрій часто давали бавитись дітям, тож і кожен дорослий зможе з ним впоратись.

6. Батіг

Батіг – ще один дивний музичний інструмент, який не був для цього пристосований. Батіг використовують у побуті для того, щоб поганяти тварин. Але якщо ним сильно замахнутись, то в повітрі він видає такий собі «свист», якому українські музиканти знайшли оригінальне застосування.

7. Домра

Домра – щипковий музичний інструмент, частіше з чотирма (інколи трьома) струнами. З’явилась в Україні ще в часи Київської Русі. Схожа із російською балалайкою, але на саме кількість струн, чотири, а не три, а також кругла форма дерев’яної основи, суттєво відрізняють український музичний пристрій.

8. Деркач

Деркач – шумний музичний інструмент, також має назви «вертушка» та «тріскачка». Він складається із дерев’яної коробочки, коліщатка та ручки, котру потрібно крутити. Утворює тріщання подібне із рублем. У використанні дуже простий – не потрібно мати жодних музичних навиків аби на ньому грати.

9. Підкова

Підкова – і знову музичний інструмент утворений з побутової речі. Підкова, котра створена для вберігання кінських копит від зношування, також найшла для себе місце у народному ансамблі. Її часто використовували замість музичного інструменту, відомого нам як «трикутник». Іноді в народних інструментальних ансамблях застосовують підвішену на жильній струні звичайну стальну підкову. Ударяючи по ній металевим прутиком, видобувають високий і дзвінкий звук, який надає звучанню ансамблю специфічного народного колориту.

10. Калатало

Калатало – ще один шумний музичний інструмент. Мабуть із усіх вищеперерахованих – на ньому навчитись грати найпростіше. Точніше, на ньому взагалі не потрібно вміти грати. Калатало складається із дерев’яної пластини із ручкою і декількох рухомих елементів, котрі видають шум під час різкого руху. Цей нескладний пристрій використовували у випадку, якщо у оркестрі відсутні інші ударні інструменти.

Тож якщо душа прагне музики – дістати якийсь із цих інструментів не складно, більшість можна навіть змайструвати самому. Обирайте той, який вам до душі, та насолоджуйтесь грою.

Автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

Опубліковано

8 книг, що читаються на «одному диханні»

1. «Старий і море», Ернест Хемінгуей
Ця книга подарувала Хемінгуею Пулітцерівську і Нобелівську премії. Непогано для книги у 110 сторінок!

2. «Сторонній», Альбер Камю
Ця робота ще одного Нобелівського лауреата – свого роду творчий маніфест, що втілив у собі пошук абсолютної свободи. Повість написана у незвичайному стилі – короткі фрази у минулому часі.

3. «Колгосп тварин», Джордж Оруелл
Названий самим Оруеллом казкою, «Колгосп тварин» – це алегорія тоталітарних режимів 1930-х років.

4. «На західному фронті без змін», Еріх Марія Ремарк
Це історія про втрачене покоління молодих людей, що пішли на фронт під час Першої світової війни.

5. «Страждання юного Вертера», Йоган Вольфганг Ґете
Книга, яка підняла хвилю самогубств після першої своєї публікації. Сам роман розказаний у листах між темпераментним молодим чоловіком Вертером і його більш спокійним товаришем.

6. «Портрет Доріана Ґрея», Оскар Уайльд
Цей роман, здобувши скандальну славу і викликавши суперечливі оцінки сучасників, став шедевром англійської художньої прози.

7. «Маленький принц», Антуан де Сент-Екзюпері
«Маленький принц» – одна з тих книг для дітей, яка насправді є книгою для будь-якого віку.

8. «Механічний апельсин», Ентоні Берджес
Цей роман, Берджес написав відразу після того, як лікарі поставили йому діагноз «пухлина мозку» і заявили, що жити йому залишилося близько року.

Опубліковано

Цілющі джерела України: куди вирушити на оздоровлення

Унікальні джерела, подаровані самою природою, протягом багатьох століть допомагають відновити сили і позбутися від недуг. Igotoworld ознайомить Вас з ними.

«Жива вода» – так говорять про цілющі джерела, що дарують міцне здоров’я. Біля багатьох з них виросли відомі курорти, такі як: Моршин, Миргород, Трускавець… Але існують і чудотворні водойми, про силу яких знають далеко не всі.

«Срібна» вода

Багато людей ніколи не чули про кристально-чисті Терпіннівські джерела. Вода в них насичена іонами срібла, не псується і має надзвичайно приємний смак. За своїми властивостями вона нагадує відомі мінеральні води «Нарзан» і «Єсентуки-20».

Що лікує: джерело святого Пантелеймона позитивно впливає на органи травлення. Вода, що випита з джерела Миколи Угодника, тамує біль в кістках. А повернути душевне і психічне здоров’я допомагає джерело Божої Матері.

Як дістатися: село Терпіння знаходиться за 20 км від Мелітополя (Запорізька область). Дістатися до цього місця можна автобусом або поїздом.

Пам’ятки поблизу: Заповідник «Кам’яна могила».

Джерело Святої Анни

Купальні у селищі Онишківці – місце паломництва, куди тисячі людей відправляються за зціленням. У дивовижному джерелі Святої Анни взимку вода не замерзає, а в жарку пору залишається прохолодною, адже її температура круглий рік однакова: +5 °C. Купалень тут дві – жіноча і чоловіча. Заходити у воду слід, читаючи молитву «Отче наш», а зануритися в чудотворне джерело слід тричі.

Що лікує: зцілює безпліддя.

Як дістатися: озеро знаходиться в селищі Онишківці, що за 30 км від Почаєва (Тернопільська область). У вихідні дні біля джерела дуже багато людей, тому їхати краще в будні.

Пам’ятки поблизу: Свято-Успенська Почаївська лавра.

Цілющі води Феофанії

На території прекрасного парку «Феофанія» у Київській області протоптана паломницька стежка, яка веде до чудотворних джерел. У лісовій тиші, неподалік від Свято-Пантелеймонівського монастиря, збудована невелика дерев’яна купіль. Температура води в джерелі всього +8 °C.

Що лікує: позбавляє від простудних захворювань і проблем зі шкірою.

Як дістатися: курсують київські маршрутки №548 та 496.

Пам’ятки поблизу: парк «Феофанія», Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир.

Мертве море українського Закарпаття

Солотвино – край солоних озер, що в передгір’ях Карпат. Тутешні води за своїми цілющими властивостями не поступаються всесвітньо відомому Мертвому морю. Коли ви занурюєтесь в солону воду озер, здається, що опиняєтесь в невагомості. І берег, і дно найвідомішого озера – Кунігунда покриті цілющими сульфідними грязями.

Що лікується: вода допомагає нормалізувати роботу серцево-судинної, нервової системи, позбавляє від алергії, шкірних проблем.

Як дістатися: зі Львова до Солотвино курсує поїзд. Також можна доїхати власним транспортом. Відстань від Львова – 319 км, з Ужгорода – 161 км.

Пам’ятки поблизу: Музей соляних копалень, лікувальні соляні печери.

Цілющі води «Української Швейцарії»

У мальовничій гірській долині, залитій сонячним промінням, беруть свій початок цілющі джерела Східниці. Чаруючі ландшафти, зелені садиби дуже нагадують альпійські пейзажі Швейцарії. Невелике селище – справжній бальнеологічний курорт, що нараховує 38 мінеральних джерел. За своїм складом вони подібні до славнозвісної «Нафтусі».

Що лікує вода: сольові діатези, цукровий діабет, недокрів’я, урологічні проблеми, шлунково-кишковий тракт.

Як дістатися: можна доїхати поїздом до станції Борислав (Львівська область), що за 10 км від курорту або ж сісти на автобус, який відправляється зі Львова. Також можна дістатися особистим транспортом.

Пам’ятки поблизу: Національний парк «Сколівські Бескиди», заповідник «Тустань».

Золотий кран здоров’я

Як приємно в холодну пору року опинитися в теплій парній купальні! Така можливість вам випаде на курорті Косино. Тут є кілька термальних басейнів, температура води в яких завжди 41–42 °С.

А декілька років назад відкрили нову купальню – «Золотий кран здоров’я». Здається, ніби цей дивовижний фонтан-ілюзія попросту завис у повітрі! Поруч з ним чотири фонтани-джакузі, в яких вода подається з гігантської чашки кави, 5-ти метрового пивного келиха і навіть пляшки вина.

Що лікує купіль: допомагає при проблемах опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної діяльності. Відновлює нервову систему, виліковує шкірні проблеми.

Як дістатися: з Ужгорода до станції «Косонь» курсує поїзд. Звідти до курорту можна доїхати автобусом або таксі. Також є регулярне автобусне сполучення з Берегово.

Пам’ятки поблизу: замок Шенборна, Музей ткацтва, Боржавська вузькоколійка.

Лікувальний гейзер

Серед широких Херсонських степів в селі Облої є гейзер «Гарячий ключ». Останнім часом він стає все більше популярним. Коли дізналися про цілющі властивості його солоних, буро-коричневих вод, насичених йодом, обладнали три купальні. Температура води в них близько +50 °С. Найбільшою популярністю гейзер користується влітку, але й взимку приїжджають сюди ті, хто зустрічає Новий рік у його теплих водах.

Що лікує гейзер: захворювання щитовидної залози, дихальних шляхів, хвороби суглобів, шлунково-кишкового тракту, нервової системи, шкірні проблеми.

Як дістатися: цілюще джерело знаходиться в селі Облої, всього за 15 км від приморського курорту Залізний Порт, що в Херсонській області. Маршрутки курсують постійно. Також можна доїхати особистим транспортом. Відстань від Херсона – 80 км.

Пам’ятки поблизу: курорт Залізний Порт, Біосферний заповідник «Асканія Нова».

Опубліковано

Говори красиво: 10 українських слів, які збагатять ваш словниковий запас

Радіо МАКСИМУМ продовжує знайомити вас з особливими українськими словами, які замінять надокучливий суржик у щоденному спілкуванні. Здивуйте рідних своєю багатою мовою!

Поповнюйте свій словниковий запас неповторними українськими словами, вживайте їх вдома і на роботі, і ви вразите людей своєю начитаністю. Гайда!

БЛАВА́ТИ – якщо ви не знаєте, то так називають волошки, які тішать наше око в червні-липні, а іноді й впродовж усього літа. Чудова альтернатива банальним трояндам =)

ГОРІ́ЛИЦЬ – обличчям догори. Уявіть ідеальну картину: ви лежите на пляжі горілиць або й долілиць – тобто обличчям до землі – і насолоджуєтеся сонечком.

ЗА́ТИ́ШОК – тихе місце; спокій. Сподіваємося, саме це слово характеризує вашу відпустку. Адже іноді так хочеться побути наодинці з природою та з самим собою у затишному місці.

ПА́ХОЩІ – приємний запах, аромат. На носі вже серпень, тому поспішайте насолодитися пахощами літа.

ОБІ́РУЧ – можна сказати обома руками, але значно краще, погодьтеся, звучить обіруч. Це слово також означає “узявшись за руки; разом”.

ЗНІЧЕ́В’Я – від нічого робити, простіше кажучи – з дурного розуму, здуру. Ще вживається в значенні “несподівано, раптово, без причини”.

ЛЮСТЕ́РКО – красивий синонім до “дзеркальця”.

ЗАЛИЦЯТИСЯ – загравати, кокетувати, тобто, маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами.

ТАЛА́Н – доля, життєвий шлях. Оскільки так говорять, здебільшого, про щасливу долю, удачу, успіх – бажаємо вам талану без клопотів та проблем.

ПОГОТІ́В – цим колоритним словом пропонуємо вам замінти у своїй мові прислівник “тим більше”.

Опубліковано

Легенди Львова: ТОП-5 пам’ятників, які здійснюють бажання

Львів має чимало пам’ятників, які, буцімто, можуть здійснити найпотаємніше бажання. Головне – щиро вірити у це. Сайт Moemisto.ua зібрав локації, де, власне, можна зустріти незвичайні скульптури.

1. Никифор Дровняк на площі Музейній

Якщо хочете, аби Ваше бажання здійснилося, потрібно потерти палець художника або схопити його за носа. Подейкують, що скульптура виконує на день лише одне бажання. Тому не гайте часу.

Читайте також: 7 цікавих фактів про художника-жебрака, пам’ятник якому є у Львові

2. Пабло Пікассо

Цю скульптуру зможете зустріти на вулиці Зеленій, 88. Вона, як припускають екскурсоводи, допоможе Вам позбутися шкідливих звичок. Не вірите? Спробуйте!

3. Винахідник гасової лампи

Вулиця Вірменська, 20 – ще одне місце, де здійснюються бажання. Там просто потрібно підсісти до винахідника гасової лампи. Головне не забути загадати бажання.

4. Леопольд фон Захер-Мазох

Ось цьому чоловіку потрібно запхати руку у кишеню. Так-так, у кишеню. Але при цьому потрібно думати про своє бажання.

5. Батяр

Цю скульптуру можете побачити на площі Ринок, 34. До нього потрібно лише доторкнутися – і Ваше бажання неодмінно здійсниться.

Опубліковано

Книги, що допомагають зрозуміти роботу мозку

1. Кріс Фріт
“Мозок і душа. Як нервова діяльність формує наш внутрішній світ”

Я не раз бачила, яке величезне враження ця книга справляє на моїх друзів-гуманітаріїв. Люди, які звикли сприймати мозок як чорний ящик, який не має ніякого прямого відношення до світу ідей, абстракцій і високих матерій (а ще ймовірніше — ніколи спеціально не замислюються про мозок), раптово і гостро усвідомлюють, що будь-які ідеї — породження вимірних процесів, що відбуваються в нейронах, і що наші уявлення про реальність об’єктивні в тій мірі, в якій їх може висловити мозок, що виник в результаті біологічної еволюції і схильний до безлічі помилок і спотворень. Ця книга — найкращий путівник по нейробіології і експериментальній психології для тих людей, які ніколи раніше не стикалися з цими областями знання і навіть не усвідомлювали, який величезний масив нових способів міркування про світ залишався досі прихованим від їхньої уваги.

2. Тальма Лобеля
“Тепла чашка в холодний день. Як фізичні відчуття впливають на наші рішення”

У багатьох мовах існують перетини між абстрактними поняттями і описом тактильних відчуттів: “теплий прийом”, “важкий характер”, “все пройшло гладко”. Психологічні експерименти підтверджують, що такі асоціації глибоко прошиті в нашому мозку і можуть серйозно вплинути на прийняті нами рішення. Потенційні рекрутери вище оцінюють надійність кандидата, якщо його резюме лежить у важкій папці, а не просто роздруковано на тонкому листочку; люди з більшим бажанням поступаються в переговорах, коли сидять в м’якому кріслі і тримають в руках теплий напій; фізичне забруднення міцно асоціюється з аморальністю. Не завжди зрозуміло, в якому ступені результати цих експериментів відтворювані і наскільки їх можна переносити на реальне життя, але навіть якщо ці знання дозволять вашій фірмі підписувати на більш вигідних умовах тільки кожен сотий контракт, в масштабах року це вже може принести непоганий прибуток.

3. Джонатан Сміт
“Псевдонаука і паранормальні явища”

Настільна книга скептика, раціоналіста і любителя наукових викриттів. Довідник і класифікатор всіх мислимих та немислимих псевдонаук, а також детальний перелік когнітивних спотворень, які роблять людей вразливими до різноманітних міфів. Автор розбирає типові помилки в нашому сприйнятті статистики і теорії ймовірностей, схильність до пошуку неіснуючих причинно-наслідкових зв’язків, спотворення пам’яті, сенсорних аномалій і дає кожному читачеві набір простих інструментів, що дозволяють не потонути в безкрайньому океані суперечливої ​​інформації та навчитися надійно розбиратися в тому, як відокремлювати достовірні твердження від сумнівних.

4. Ерік Кандель
“У пошуках пам’яті”

Для того щоб по-справжньому ефективно користуватися власним мозком, корисно уявляти, як він працює. Зокрема, як відбувається освоєння нової інформації на рівні нейронів. Кращий спосіб отримати досить надійні відомості про цей процес — прочитати науково-популярну книгу Еріка Канделя, який отримав за дослідження пам’яті Нобелівську премію. На найпростішій системі з декількох нейронів він досліджував ключові закономірності навчання, які згодом виявились універсальними для всіх власників нервової системи. Короткочасна пам’ять — посилення зв’язку між нейронами, довгострокова — утворення нових синапсів. Якщо ви запам’ятаєте ім’я автора і назву книги, це буде означати, що у вас відбулися анатомічні зміни в мозку. Що може бути прекраснішим?

5. Даніель Канеман
“Думай повільно… Вирішуй швидко”

“Якщо ви в цьому році встигнете прочитати тільки одну книгу — читайте цю!” — повідомляє відгук на обкладинці від The ​​Boston Globe, і з цим неможливо посперечатися. Даніель Канеман — психолог, нобелівський лауреат з економіки і найбільший дослідник евристичних алгоритмів, тобто методів інтуїтивного вирішення завдань, які наш мозок виробив в ході еволюції. Коли ви живете в савані, в більшості випадків здатність приймати швидкі рішення виявляється набагато важливішою для вашого виживання, ніж здатність приймати абсолютно раціональні і зважені рішення. Тепер ми живемо не в савані, але мозок наш з того часу мало змінився, і ми, як і раніше, схильні підміняти складні питання простими, вважати правильною ту відповідь, яка першою приходить в голову, і робити далекосяжні висновки на основі свідомо недостатньої кількості інформації. Перестати це робити після прочитання цієї книги ми все одно не зможемо, але, принаймні, іноді будемо це помічати.

Автор: Ася Казанцева

Опубліковано

Чудова добірка безкоштовних ресурсів для вивчення англійської мови

List-english
Ретельна добірка та класифікація матеріалів із вивчення англійської: онлайн-словники, школи, форуми, перекладачі, репетитори, тести, шкільні підручники, відеокурси, ігри, програми для Android, iPhone, YouTube-канали, подкасти та багато іншого. Все безкоштовно.

Englishtips
Море підручників і книг для скачування. Добре працює пошукова система. Знайти можна все.

Britishcouncil
Тести, граматика, ігри та багато іншого. Все англійською, тому початківцям буде важкувато орієнтуватися, але спробувати варто.

BBC
Різноманітні матеріали для вивчення сучасної, живої мови.

Real-english
Досить просунутий сайт з уроками, статтями та відео. Перед тим як почати вивчення, виберіть зручну мову на головній сторінці.

Eslpod
Ресурс із Каліфорнії. Головне його завдання – навчання англійської як другої мови. Можливість завантажити та попрацювати з величезною кількістю подкастів із роздруківками та словниками.

Elllo
Це «бомба» для викладачів та студентів середнього рівня. Трохи складна навігація. Але суть у тому, що зібрані подкасти з усього світу на різноманітні теми. Жива мова з роздруківками і поясненнями (все англійською). Можна порівняти вимову з Канади, Англії, Австралії та інших країн.

Опубліковано

Ентузіасти запустили некомерційний фотосток української фотографії

В уанеті запустився перший фотосток суто українських фотографій “Українська мить“. Проект некомерційний, принаймні поки, і, за словами його творців, має на меті показати Україну та її таланти світу. Платформа запущена в бета-версії, і на сьогодні весь наявний контент доступний для завантажування безкоштовно, після реєстрації в мережі. Також фотографи можуть самостійно завантажувати свої фотографії на сайт, щоб заявити про себе. Про це пише Uamodna.

Авторами проекту є Юрій Баланюк, Данило Цьвок, Юлія Мартин. “Ми сформували консолідовану платформу, де є стокова художня та архівна фотографія, але українська! Унікальність полягає в тому, що у нас є прив’язка до часу та опису фотографії: коли вона була зроблена і за яких обставин”, – пояснили в команді проекту.

Мета платформи – просувати ідеї національної ідентичності українського народу, а заодно допомогти українським фотографам заявити про себе. “Ми точно знаємо, що в Україні є люди, які вміють оперувати інструментами сучасного світу – зокрема цифровим фото – настільки круто, що здатні вразити весь світ. Пам’ятаєте, як фото з Майдану фотокора Владислава Мусієнка підкорило один з найпрестижніших у світі конкурсів репортажної фотографії World Press Photo 2015?”- заявив СЕО проекту Юрій Баланюк.

На сьогодні на майданчику є близько 2000 зображень, які надали українські художники і фотографи. Поки зображення можна завантажити безкоштовно, але тільки в некомерційних цілях. В майбутньому фотографам планують дати можливість заробляти, а бізнесу – купувати і використовувати український контент. При цьому більшу частину прибутку обіцяють перераховувати авторам контенту. “Ми хочемо зробити найбільшу базу українського візуального контенту, тому хочемо стимулювати її наповнення максимально можливим розміром винагороди для користувачів, які будуть заливати контент”, – кажуть в проекті “Українська мить”.

Втім за словами Баланюка, платформа була вигадана насамперед як соціальний, а вже потім комерційний проект. Монетизувати його будуть тільки в тому випадку, якщо платформа приверне як мінімум мільйон користувачів. До цього питання більш ґрунтовно планують повернутися восени. Попередньо розглядають модель за передплатою за користування візуальним контентом сайту (місячна підписка, купівля пакетів завантажень і т.п.), а для ексклюзивного контенту, ймовірно, запустять аукціонну модель.

А поки “Українська мить” існує за рахунок засновників: в проект вже вклали 250 000 грн. Цільова аудиторія – люди, яким цікава Україна, її історія, природа, культура, люди. Це не тільки самі українці, а й користувачі з-за кордону.