23 серпня — державне свято України, присвячене одному з її державних символів — Прапору України.
За останні три роки Прапор України став більше ніж офіційним символом, він наповнився новим змістом, новими емоціями та новим значенням. Все це тільки збагатило його давню і героїчну попередню історію.
Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих. Упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за свободу українського народу.
Відтепер Прапор України — це символ боротьби України та всієї Європейської цивілізації проти останньої тоталітарної постсовєтсько-ординської імперії, якою наразі є Росія. Недарма вона так його боїться і ненавидить.
Прапор України — це символ нашої незалежності, нашого європейського майбутнього, це символ вільної, непереможної та сповненої гідності людини.
Мало хто знає, що на Львівщині є мальовниче село Страдч, яке по праву вважають Українським Єрусалимом.
Це святе місце Української греко-католицької церкви називають Страдчанською або Страдецькою печерою. Знаходиться вона на крутому північному схилі Страдецької гори. Переказ стверджує, що тут ще в XI столітті був заснований монастир ченцями, які прийшли з Києва.
Ця святиня стала другою після Києво-Печерської лаври створеною за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Наслідком важкої праці постала Страдецька Печерська лавра, яка збереглася донині. Тисячі паломників з усієї України та світу щороку поспішають до Страдча, аби взяти участь у відпустових молитвах.
Згідно з давньою легендою під час монголо-татарської навали жителі селищ ховалися в цих печерах. Одного разу татари виявили таємний вхід в печери. У гнiвi вони розпалили багаття, і всі люди, що знаходяться усередині печер, зaгинyли. Ченці стали молитися про спасіння душ невинних людей. Кажуть, Божа Матір почула прохання і з’явилася людям на захист. Через багато століть це місце не втратило своєї особливої атмосфери, тут відчувається присутність Божої Матері.
На згадку про ці трaгiчнi події в 15 столітті тут була заснована Страдчанська Печерська лавра. Її головною святинею стала ікона Страдецькій Божої Матері Нерушимої. На жаль, до наших днів збереглася лише її копія.
Іще 1936 року святість і видатне духовне значення Страдецької гори для українського народу підтвердив Папа Пій ХІ, надавши храму Успення Пресвятої Богородиці повний відпуст на кожний день у році, за умови доброї сповіді, відбутої літургії та Пресвятої Євхаристії у страдецькому храмі. У доповненні до цього відпусту Папа благословив встановлення на Страдецькій горі Хресної дороги з Єрусалимськими відпустами, яка фактично за духовним значенням прирівняна до Єрусалимської.
Село Страдч знаходиться поблизу автомобільної дороги Львів-Яворів.Карту пішохідного маршруту до Страдчанської печери, хресної дороги та церкви на горі можна переглянути перейшовши за посиланням ТУТ. Зі Львова до села можна доїхати на маршрутних таксі та рейсових автобусах, але набагато зручніше добиратися до цього об’єкта на автомобілі.
Б. М. Стенчинський. Вхід до печери у Страдчі, 1841
1. Якщо побажаєте провести відпочинок в Карпатах на найбільшому високогір’ї, то вам дорога в село Віпчина (Чернівецька область). Воно знаходиться на висоті тисяча сто метрів над рівнем моря. Тут ви опинитеся на піку неймовірної краси величних гір.
2. Найбільш високогірними санаторіями в Карпатах є санаторії, де лікують туберкульоз — «Ворохта» і «Гірське повітря», розташовані в селищі міського типу Ворохта на Івано-Франківщині на висоті близько 850 метрів над рівнем моря. Крім того, готелі Ворохти також розташовані на високогір’ї і можуть порадувати вас приємними цінами і чудовими можливостями для відпочинку і оздоровлення.
3. Вперше карту по геології в нашій країні вчені склали саме з території Карпат в 1809 році.
4. У 1907 році на території гірського царства були виявлені викопні тварини закінчення льодовикового періоду. На глибині близько 12 з половиною метрів знайшли мамонта, а ще глибше — величезного оленя, носорога і різних птахів і представників класу земноводних.
5. Найбільш високогірній готелем в гірському царстві є «Беркут».
Цей заклад побудовано на Яблуницькому перевалі на висоті близько 930 метрів над рівнем моря. Зведен цей заклад був в 1968 році. Зараз готель запропонує вам комфортні номери та професійне обслуговування всього від 575 гривень за двох.
6. Найвища залізнична станція в Карпатах — це вокзал «Бескид», який височить над рівнем моря на 790 метрів.
7. Найбільшим духовим музичним інструментів в Карпатах є трембіта, що представляє собою конусоподібну трубку з дерева. Вона не має отворів з боків, зате в довжині досягає близько чотирьох метрів. Чутність звуку цього чудо-інструменту перевищує 10 кілометрів. Якщо ви відпочивали на Буковині або Гуцульщині, то, без сумніву, встигли насолодитися чарівним звучанням трембіти.
8. У Карпатах, виявляється, є музей лісу, який працює в селі Усть-Чорна. У ньому можна познайомитися з експозицією, що розповідає про професії лісорубів. Крім того, відвідавши цей унікальний заклад, ви побачите колекцію транспорту, призначеного для лісових робіт.
9. Ще одним дивовижним фактом про Карпати є те, що в одному з мальовничих куточків Тячівського району є по-справжньому казкове місце — печера з прозорими стінами. Це карстова печера, яка була сформована в юрський період в вапнякових породах і утворена 2-ма камерами, розташованими перпендикулярно один до одного. Стіни камер вкриває молочно-білий прозорий кальцит і зелені патьоки. Все це нагадує візерункові квіти з каменю, про які ми колись читали в казках.
10. Недалеко від села Середнього Водяного в Рахівському районі Закарпатської області можна відвідати справжні скелі з ієрогліфами.
Але це зовсім не справа рук китайців, які відпочивали в старовину в гірському царстві :). За ієрогліфи тут нескладно прийняти знаки хвилеподібної форми, утворені хвилями найдавнішого моря.
11. Найвищим деревом у Карпатах є 140-річна європейська модрина. Вона була зрубана в Рахові і мала висоту 54 метри….
А ви знаєте, що поблизу Львова є загадкові кам’яні міста, в яких будинки схожі на хатки хобітів, а ще замок, що був Версалем у фільмі про Д’артаньяна і трьох мушкетерів? Ці і ще багато цікавих місць можна оглянути, вирушивши в мандрівку Львівщиною.
Якщо ви потрапили до Львова, не проґавте можливості вирушити в 1-денну подорож тамтешніми місцями. “Студвей” розповідає, куди поїхати так, щоб за день побачити не менше, ніж інші можуть відвідати за тиждень.
Замки “Золотої Підкови”
Якщо дивитися на 3 замки у Львівській області на відстані понад 200 км згори, то вони складаються в дугу, що дуже нагадує підкову. Споруди так званої “Золотої Підкови” вважаються найграндіознішою замковою спадщиною, що залишилася в Галичині. Головними об’єктами цього маршруту є замки в Олеську, Підгірцях та Золочеві.
Перший по дорозі зі Львова – Олеський замок. Відреставрована будівля зберегла небагато палацової ідентичності, проте роздивитися тут усе одно є що. За даними історичних джерел, у стінах замку не один день провів гетьман Богдан Хмельницький.
Підгорецький замок має більшу архітектурну цінність – він один із найкрасивіших у Європі з епохи Ренесансу. Сьогодні сам замок продовжують реставрувати, тому для огляду доступні лише прилеглі території та фасад. До речі, саме Підгорецький замок виконував роль Версалю в радянському фільмі про трьох мушкетерів.
Разом із Золочівським замком ви можете потрапити в “Китайський палац” поблизу, де розташувався музей Східних культур. У самому замку зберігається копія корони єдиного за всю історію українського короля Данила Галицького. А найбільш загадковим у споруді є камені із зашифрованими написами, датовані XV століттям.
У вас 2 варіанти: замовити екскурсію у Львові в туристичній фірмі, або вирушити самостійно.
До першого на маршруті замку – Олеського – можна дістатися маршрутним таксі “Львів-Броди” з АС 2. Автобуси звідси відправляються щопівгодини і за 1, 5 години ви вже на місці. Цим же автобусом за 10-20 хвилин ви дістанетеся до зупинки “Підгірці”, звідки зможете дійти до Підгорецького замку. Із Підгірців до останнього, Золочівського замку, можете дістатися автобусами, що курсують до Золочева. Назад до Львова шлях без пересадок: автобуси із Золочева до Львова ходять до 21-ої години.
Для відвідувачів замки відчиняються о 10-11 годині.
Печерний монастир та інші кам’яні міста
Окрім класичних замків, поблизу Львова також розташовані справжні кам’яні міста і навіть печерний монастир. Звісно, збереглися вони не в повному вигляді, але побродити є де.
У селі Стільсько збереглася значна частина столиці держави Білих Хорватів. Ці невеликі будиночки зараз нагадують дім Фродо, а колись тут ходили справжні воїни.
У лісі за селом Розгірче зберігся загадковий печерний монастир. Дослідники припускають, що ченці-християни оселилися там ще за Руських часів, щоб абстрагуватися від шуму, метушні й присвятити своє життя служінню Богові.
Фото: tcb.vn.ua
Якщо у вас залишилися сили, ви можете відвідати могутні скелі, на яких колись стояла фортеця Тустань. Це брили-велетні, від яких рукою подати до гір. Обстежувати їх можна годинами.
Як дістатися?
Село Стільсько знаходиться за 10 км на схід від Миколаєва, що на Львівщині. Зі Львова з вулиці Наукова маршрутним таксі № 288 ви зможете доїхати до села Тростянець, а звідти автобусом (курсує кожні 1-2 години) до Сільська. Час у дорозі – 2-3 години.
Оглянувши околиці, із Сільського вирушайте до Стрия, а звідти вже до села Розгірче. Сюди легко дістатися автобусами з центрального автовокзалу Стрия, які курсують кожну 1-2 години.
Якщо ви ще хочете махнути в Тустань, вам доведеться повернутися до Стрия, а потім сісти в автобус, що кожні півгодини курсує до Верхнього Синьовиднього, та дістатися до фортеці. Назад до Львова зі Стрия транспорт курсує до 22-ої години. Є також нічні поїзди.
Увесь шлях займе у вас приблизно 4-5 годин в одну сторону. Під час шляху ви зможете закупитися їжею в місцевих магазинчиках.
Шляхами колишнього Белзького князівства
На території нинішньої Львівської області у XII-XV століттях існувало велике князівство з давньоруською мовою та династією Рюриковичів. Частина його звичаїв досі збереглася у місті Белз, що було свого часу центром князівства. Шлях до Белзького князівства – немовби дорога в іншу історичну епоху.
Нині частина територіальної історичної пам’ятки проходить повз Червоноград, Тартаків, Сокаль, Варяж, Белз та Угнів. Останні 3 населені пунки практично за крок від Польщі, тому тут і ритм життя інший.
У кожному з названих сіл і міст ви можете відвідати численні музеї, але вони нічого не варті без живого споглядання споруд, які залишилися. У Белзі це каплиця із залишками руського городища, у Тартакові – маєток Потоцьких, у Варяжі – стародавній костел Святого Марка.
Як дістатися?
З Львівської АС 2 до Червонограда та Сокаля щопівгодини курсують автобуси. Ціна – 30 грн. Альтернативний варіант – електричкою до Сокаля, яка дешевша, але це займе вдвічі більше часу.
Із Сокаля дорога розходиться на 2 шляхи: до Тартакова та Белза. В обидві сторони шлях недовгий і недорогий. Потрібні автобуси ви знайдете на автостанції Сокаля.
Увесь шлях у вас займе 4-5 годин в одну сторону і обійдеться приблизно у 100 грн. в одну сторону. Назад із Сокаля до Львова ви зможете виїхати до 21 години.
До дня народження Кузьми “Скрябіна”, якому 17-го серпня виповнилося б 49 років, групи активно діляться каверами на пісні артиста. Так представники України на “Євробаченні-2017” O.Torvald – переспівали доволі маловідому пісню Андрія під назвою L. V.
L. V. – пісня дивовижної долі. Група написала її ще 1989-го року, під час роботи над “нульовим” альбомом “Чуєш біль”. Через брак коштів на видавництво альбом так і не вийшов офіційно. Окремі копії розійшлися у вузькому колі друзів. Більшість пісень з дебютного альбому “Скрябіна” залишилися невідомими широкому колу слухачів. Історія деяких з них отримала продовження.
photofact.in.ua
Так, нова версія L. V. побачила світ через без малого вісім років – у 1997-го року. Пісня увійшла до альбому Kazky – знаковий і в той же час поворотний реліз для гурту. Пронизлива історія про загадкову дівчину не стала хітом, але сподобалась шанувальникам.
Того ж 1997-го року в рамках туру на підтримку альбому Kazky Скрябін приїхали в Полтаву. На концерт гурту в місцевий ДК зібрався аншлаг. Серед шанувальників “Скрябіна” були два хлопці – Денис і Женя. Обидва – початківці рок-музиканти. Пройде ще два роки і вони зберуть свій перший колектив “Крути Педалі”.
На тому концерті Женя вперше почув L. V. – пісню, яка його глибоко вразила і надихнула. Пісню, яка в якомусь сенсі визначила його вибір. Вибір власного майбутнього.
2001-го року вони зустрілися вперше. Молодий рок-музикант Женя Галич і легенда української музики – Кузьма Скрябін. А 2006-го року зустрілися ще раз. Кузьма був одним з небагатьох, хто допоміг гурту O. Torvald в складний період – в момент бентежливого переїзду до столиці.
2015 року Кузьми не стало.
“Я мріяв заспівати L. V. дуетом з Кузьмою, але довго не наважувався йому запропонувати”, – каже Женя Галич.
“Сьогодні йому виповнилося б 49 років. Музика Кузьми, його пісні завжди будуть з нами. L. V. – наша данина пам’яті талановитому музиканту, другу, новатору. Дивно, наскільки сучасно і актуально звучить ця пісня сьогодні, рівно через 20 років після виходу і вже майже 30 років з того моменту, як він її написав”.
Кавер на L.V. увійде до майбутнього ЕР гурту O. Torvald, реліз якого запланований на осінь 2017-го року.
Українська художниця Ксенія Симонова вшанувала пам’ять Кузьми Скрябіна оригінальним способом. Жінка створила про Андрія пісочний фільм.
“Я не була особисто з ним знайома, тобто ми не зустрічалися віч-на-віч, але познайомилися по електронній пошті. Це було приблизно за рік до його загибелі, в кінці 2013 року. Тоді Андрій запропонував мені зняти пісочний кліп на його пісню “Мамо”, але ми не встигали, було дуже багато роботи, що накопичилася за рік. Він мені завжди дуже подобався як особистість, як артист – про його добрі справи я знала від волонтерів, які працювали з дітками, хворими на рак у відділенні онкогематології в Сімферополі. Ще він встиг провести кілька концертів в допомогу хворим діткам Євпаторії. Тобто був волонтером і благодійником, хоча цього ніколи не афішував. Коли його не стало, я відчула, що за мною борг. На ту пісню кліп вже був знятий, але просто був борг, моральний, я про це думала часто. І ось дивовижна зустріч відбулася на початку цього року в Євпаторії, я зустрілася з Ольгою Любченко, останнім адміністратором Кузьми, Ольгою, яка разом з ним була в машині в ту страшну аварію, отримала важкі травми, але залишилася жива. І ми вирішили, що в цьому році знімемо триб’ют. Пісню “Добряк” запропонувала Оля, я її цілком підтримала – мені вона дуже подобається. Саме Добряк. Всі пісні так чи інакше автобіографічні – хоче цього автор чи ні. Напевно, він дійсно був таким – “цiле життя усмiхався широко для всiх навкруги” і “позичав їм останнi грошi, а сам не просив Узайм” … Царство Небесне тобі, Андрій, твої пісні з нами …”, – зазначила художниця в описі до відео.
На честь 49-го дня народження загиблого українського співака Андрія Кузьменка (Скрябіна) грузинська фолк-група представила кавер на одну з його пісень
Відео було опубліковано у мережі YouTube, пише Еспресо.
Сьогодні відомому українському співаку та музиканту Андрію Кузьменку, відомому під псевдонімом Скрябін, виповнилося б 49 років.
На честь його дня народження грузинська фолк-група представила кавер на одну з його пісень.
На згадку про Андрія та його творчість музиканти переспівали хіти в стилі традиційного грузинського багатоголосся з використанням тамтешніх народних інструментів. Кліп знімали на тлі Кавказьких гір.
Зокрема, гурт переспівав його найвідоміші пісні: “Спи Собі сама”, “Люди як Кораблі” і “Мовчати”.
Кліп на пісню “Дельфіни”, який став останнім для Андрія Кузьменка.
Пісня “Мам” стала легендою. Кузьма завжди любив повертатися додому. “Мам, ти мене вибач, що я став дорослим, і вже минула 43 осінь…” – співав Кузьма Скрябін. Свою 46 осінь він, на привеликий жаль, вже не побачить.
“А ці кадри були зняті протягом чотирихгодинної поїздки по маршруту Миколаїв-Калуш-Івано-Франківськ-Тернопіль-Кременець-Дубно-Луцьк. Ми звикаємо до того, що оточує нас, а коли бачимо це на екрані – воно ШОКУЄ! Це – наша країна. Це – ми з Вами! І, повірте, зі сторони ми виглядаємо страшно! І це всього-навсього 320 км із 150000 км шосейних доріг України. Ми пересувалися виключно центральними трасами! Уявіть собі, що робиться в стороні від них”, – писав Кузьма про “Руїну”.
“Одні казали, що я продався, а другі ти – молодець, не здався”, – співає Кузьма. “Якщо хтось плюнув тобі на плечі, є надія, що він просто не доплюнув на того, хто йшов перед тобою”, – казав він. Але не тримав зла.
Від вчора, 16-го серпня, у Львові знімають фільм про батярів. Твоє Місто пропонує кілька фактів про майбутню стрічку.
На площі Ринок розпочалися зйомки авантюрної комедії режисера Олександра Березаня «Шляхетні волоцюги» про славетних львівських відчайдухів.
Яскраві образи в епізодах втілюють Брати Гадюкіни, які виконують у стрічці низку веселих батярських пісень.
Проект повнометражного художнього фільму «Шляхетні волоцюги» став одним із переможців Дев’ятого конкурсного відбору Держкіно. На великі екрани він має вийти восени 2018-го року.
За словами творців стрічки, «Шляхетні волоцюги» є фільмом-ремейком польського комедійного мюзиклу «Włóczęgi» («Бродяги») 1939 року, який знімався у Львові й став шедевром довоєнного кінематографу. Саме там вперше прозвучала популярна пісня «Тільки у Львові».
Дія стрічки відбувається у довоєнному Львові у 1938-39 роках. Проте фільм Олександра Березаня не є версією польського. «По-перше, це сучасний фільм, а по-друге – український. І я би не називав його ремейком, а скоріше таким, який створюється за мотивами відомої польської кінострічки Міхала Вашинського, що надихнула авторів на написання цього сценарію. Але у нас залишилась основна канва», – зазначив режисер.
Зйомки проходитимуть у Львові та Києві. Анонсують, що знімальні майданчики фільму охоплять найатмосферніші місця – візитівки міста. «Ми зніматимемо в історичній частині Львова: на площі Ринок, вулиці Вірменській, Личаківському кладовищі, у Домініканському соборі та інших упізнаваних місцях міста. А у Києві будуватимемо деякі об’єкти для ключових сцен, а також літатимемо на повітряній кулі», – розповів продюсер Геннадій Богук.
Фільм розкриє колорит субкультури львівських батярів через їхню мову та пісні. Вірність дружбі й готовність до самопожертви передаються сюжетом картини через низку комічних ситуацій. Глядач спостерігатиме трансформацію свідомості молодих людей від гульвіс до серйозних, зрілих особистостей з благородною метою в житті.
Батяри – субкультура, яка існувала у Львові в середині ХІХ – середині ХХ ст. Первісно батяри були дрібними злодіями й хуліганами. Згодом суть батярства змістилася з криміналу в бік авантюризму та різноманітних веселих витівок.
