Бажаєте зберегти пам’ять про зустріч зі Львовом якнайдовше? Не повертайтеся додому з пустими руками, придбайте колоритний місцевий сувенір. Редакція «Твоє місто» підготували 5 речей, які можна привезти на згадку зі Львова.
Крам із етно-мотивами. У Львові представлений широкий вибір речей із етнічними елементами. Ви зможете придбати стильний національний одяг та аксесуари. Поціновувачі вишивки мають нагоду купити оригінальні картини, рушники, скатертини, серветки тощо.
Кава. День у рідному місті буде ще приємнішим, якщо ви розпочнете його з львівської кави. Одна філіжанка зарядить енергією й позитивом на весь день.
Шоколад. Бажаєте, щоб від зустрічі зі Львовом залишився солодкий післясмак? Прямуйте в крамницю за шоколадом. Львівські солодощі приємно вразять навіть найвибагливіших ласунів.
Книги. Із культурної столиці України просто неможливо повернутися без цікавої літератури. На львівських полицях можна знайти книги на будь-який смак. У магазинах представлені і новинки, і раритетні видання.
Атрибути із львівською символікою. Зображення головних львівських пам’яток активно відтворюють на різноманітній сувенірній продукції. Посуд, магнітики, картини і багато іншого нагадуватимуть вам про приємний час, проведений у Львові.
Сучасні діти вже не уявляють свого життя без комп’ютера та Інтернету: ігри, соцмережі, відео, мультфільми – це ще не весь перелік занять, які захоплюють дітей.
Про негативний вплив такого проведення часу відомо усім. Тому, аби зробити “інтернетний час” дитини кориснішим Kozakorium.com підготував власну добірку найкращих розвиваючих сайтів для дітей українською мовою.
Тут ви знайдете безліч цікавих матеріалів для свого чада: ігри, лічилки, віршики, казки, розмальовки, смачні рецепти для випічки, матеріали для творчого розвитку, мультфільми та багато іншого.
Слід додати, що вся інформація зібрана на даних сайтах цілком безпечна для дітей.
1. “Левко” — сайт для дітей та батьків, що пропонує великий вибір ігор, лічилок, загадок, віршів, казок, аудіо та відео матеріалів, поради з рукоділля, розмальовки, найпростіші кулінарні рецепти для малечі, та сценарії дитячих свят.
2. “Нашим діткам” — сайт присвячений дошкільнятам та ранньому розвитку дитини. Тут розміщені дитячі музичні альбоми, відео-презентації, мультфільми, ігри, сценарії свят, аудіокниги та ще багато цікавого.
3. “Пустунчик” — інформаційно-розважальний портал присвячений розвитку, навчанню та відпочинку дитини. Сайт пропонує різноманітний контент: ігри, аудіотеку, творчість, рукоділля, дозвілля, віртуальну школу та багато цікавого, що дозволить огранізувати відпочинок вашої дитини.
4. “Небо” — сайт християнської тематики для батьків та дітей з великою кількістю матеріалів та мультфільмів українською мовою, які можна переглядати online або завантажити на свій комп’ютер.
5. “Казкар” — один з кращих сайтів подібної тематики на просторах українського Інтернету. Тут є всі необхідні матеріали для малечі та батьків: казки (українські та народів світу), легенди про міста, села, гори, річки, рослин і тварин, мультфільми, аудіоказки, ігри, сценарії свят, ілюстрації та окремий розділ для батьків.
6. “Кращі казки світу” — гарно проілюстрований сайт для малят та їхніх батьків, який містить улюблені казки з усього світу українською мовою.
7. “Читанка” — дитяча публічна онлайн-бібліотека, в якій містяться книги українською мовою, які вже не можна придбати у книжкових магазинах. Однак ви маєте можливість завантажити на комп’ютер чи інший пристрій будь-яку з книг представлених на сайті.
8. “МегаЗнайка” — сайт для дітей та батьків, для вчителів початкових класів та вихователів дитячих садочків. На ньому зібрана величезна кількість цікавої і корисної інформації: казки, вірші, ігри, пісні, цікаві факти про різноманітні предмети та явища, про рослинний і тваринний світ, про людину та її діяльність.
9. “Весела Абетка” — сайт, де зібрано безліч оповідань, загадок, казок, ігор, віршів, цікаво викладених для дітей відомостей з різних галузей знань. Ідея проекту та наповнення належить Миколі Владзімірському із Севастополя.
10. “Дітвора” — сайт створений батьками для батьків. Тут зібрано безліч матеріалів з відповідями на повсякденні запитання стосовно батьківства. Для вас доступні такі розділи: вагітність, немовля, дитина, родина, здоров’я, життя, знання, позитив та творчість.
11. “Янко Гортало” — чудовий україномовний сайт, що працює переважно на ниві дитячої літератури. Його авторами є Інга та Владислав, а Янко Гортало – то, звісно, псевдонім. Вони виховують 5-ро діток, тож віршики, оповідки, ілюстрації, відеопрезентації, пісеньки та інші вигадки – це продукт натхнення великою родиною.
12. “З любов’ю до дітей” — мабуть, один з найкращих україномовних сайтів, що має на меті навчити дітей робити добро, мати хороші думки та бути добрими. Тут ви знайдете багато розвиваючих мультфільмів, відеозагадок, розвиваючих уроків, казок, творчих майстер-класів та дитячих пісень українською мовою.
З кожним роком все більше і більше людей, приїхавши до Львова туристами, залишаються тут жити і поступово асимілюючи в львівське життя, намагаються стати львів’янами.
Але нам, львів’янам справжнім, завжди помітний підступ, як би він ретельно не був прихований за випрасованною вишиванкою. Я визначив для себе 10 нехитрих ознак справжнього львів’янина:
1. Коли львів’янин запрошує співрозмовника на каву, найчастіше це означатиме запрошенням на все що завгодно, але не на каву. Кава для львів’янина – це привід і сполучна ланка між іншими львів’янами.
2. Коли у Львові дощ, всі львів’яни – учасники дорожнього руху, створюють нескінченні корки, незначні аварії, колапси та інші труднощі в пересуванні, бо справжній львів’янин знаходиться в стані меланхолії, коли у Львові дощ. Адже львівський дощ це так романтично
3. Справжній львів’янин щонеділі після церковної служби, проводить сімейний бранч в традиційних львівських кафе, бо недільна служба об’єднує всіх. Львів’яни шанують традиції.
4. Справжній львів’янин при будь-якому зручному випадку, буде намагатися зняти рожеві окуляри з туриста і опустити його на землю, розповідаючи про реальний стан речей всієї інфраструктури міста і маси незручностей, але в глибині душі, завжди буде пишатися Львовом і дякувати богові за те , що народився там, куди прагнуть потрапити мільйони людей з усієї країни.
5. Тільки справжній львів’янин знає що у братів Гадюкіних є сестричка Віка, а Лесик бенд і Пікардійська Терція ніколи не виступали в одному концерті.
6. Тільки у справжнього львів’янина, Високий Замок асоціюється не з панорамним видом на місто, а шкільним випускним і тим що сонце встає десь в районі Левандівки.
7. Тільки справжній львів’янин знає, що куй біда це не тільки заклик до дії, а й прізвище мера пострадянського Львова.
8. Тільки для справжнього львів’янина слова чебуреки і Брюховичі є синонімами.
9. Тільки справжні львів’яни пам’ятають як Океан Ельзи приходили пішки з гітарами в футлярах на виступ у концерті на честь дня міста, який тоді був у вересні, про що теж можуть пам’ятати тільки справжні львів’яни.
10. Тільки справжній львів’янин не буде їсти в кафе львівський сирник, бо його мама чи бабуся готують сирник набагато краще.
Букові праліси Карпат – найбільші за площею в Європі і, можна сказати, найкрасивіші. Недарма вони належать до Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. А найбільш красиві вони – восени, коли листя буків починає переливатися жовтими, червоними, брунатними відтінками. IGotoWorld підготували добірку маршрутів, де можна помилуватися справжнім золотом Карпат. Тож беремо рюкзак на плечі – і вперед!
1. Осіння Боржава
Боржава – це найулюбленіший туристичний маршрут багатьох мандрівників. Адже він порівняно нескладний, відкриває неймовірні краєвиди і, що дуже важливо, має зручне транспортне сполучення.
Пропонуємо легкий маршрут вихідного дня Воловець – Великий Верх – Подобовець. Хоча піднятися на Боржавський хребет можна зі Скотарського, Гукливого або з Міжгір’я.
Отже, прибуваємо електричкою Львів – Мукачево до Воловця. За вказівниками нескладно вийти на марковану стежку. Можна підніматися на гору з цікавою назвою Цицька, а потім на Темнатик, Плай і далі по хребту. До речі, біля руїн сироварні є потужне джерело. Якщо ж ви обмежені в часі, можна йти відразу на Великий Верх, оминувши траверсом гору Плай з метеостанцією.
Чудовий час для походу на Боржаву – кінець липня або серпень, коли полонина перетворюється на плантацію чорниці. Її тут просто безліч. Зате у вересні – жовтні боржавські схили заграють яскравими кольорами.
З Великого Верха можна спуститися на водоспад Шипіт. Але цікавіше – підкорити ще одну вершину. Це гора Гемба, на якій багато туристичних принад. Взимку – це одна з найкращих гірськолижних трас з підйомником. А ось восени тут можна політати на парапланах, покататися на квадроциклах, а потім погрітися запросить чайна «Сурія».
2. Вододільний хребет
Це гірський масив, що розділяє Закарпатську та Львівську області. Ще його називають Східні Бещади, адже ці гори починаються біля витоку річок Сянок та Уж, неподалік українсько-словацького кордону.
Розпочинаємо похід із села Сянки або із села Ужок. Сюди доїжджаємо електричкою з Ужгорода або Львова. Сам маршрут Сянки – Біласовиця займе у вас два або максимум три дні. Якщо ж у вас обмаль часу, то можна організувати одноденну прогулянку просто на вершину Пікуй.
Адже саме на Вододільному височіє найвища гора Львівщини – Пікуй. Попри те, що вона всього 1408 м, тут дуже мальовничо. Хвилясті гребені хребта прикрашені вигадливими скелями з пісковику та буковими лісами. На полонинах росте багато незвичних рослин, занесених до Червоної книги: первоцвіти, дикі орхідеї, арніка.
На маршруті минаємо найбільшу полонину Карпат – Руну, полонину Буковецьку та стародавній перевал Руська путь, яким у давнину ходили купці. А переночувати зручно біля гори Великий Верх, де з боку села Либохора є хороші джерела.
До речі, в селі Ужок знаходяться два об’єкти спадщини ЮНЕСКО: дерев’яна церква 17 століття в бойківському стилі, також тут починається один із найстаріших масивів бука лісового. Щоб зберегти ці унікальні місця, з 1999 року тут діє Ужанський національний природний парк.
3. Синевир – Дарвайка
Навколо Синевиру знаходиться один з найбільших за площею букових лісів в Українських Карпатах. Ця територія належить до масиву Внутрішні Ґорґани, тому тут можна побачити не лише красу золотої осені Карпат серед буків, а й унікальні розсипи ґорґанських каменів – ґреґотів.
Доїхати у цей заповідний куточок можна з боку Воловця та Міжгір’я або з боку Хуста. Піднімаємося на хребет Пишконя, який підковою здіймається над селами Синевир, Колочава та Негровець. З вершини однойменної гори Негровець ви побачите містичну Долину туманного змія – долину річки Теребля.
На щастя, ці місця належать до Національного природного парку «Синевир», тому майже нема вирубок, і карпатські ліси можна побачити у всій недоторканій красі. Любителям екзотичних маршрутів сподобається екологічна стежка на Озірце, яке ще називають Диким озером. Вона пролягає північно-східним схилом гори Гропа. Восени, в обрамленні барвистих буків та червоних килимів з брусниці, Озірце особливо гарне.
Трохи окремо стоїть масивна й сувора гора Стримба, з якої відкривається заворожуючий вид на село Колочава. Восени тут багато грибів. А влітку на полонинах випасають овець, і навіть діє школа вівчарства.
Цікаво: славнозвісна карпатська смерека, про яку навіть пісні співають, виявляється, ніяка не карпатська. Це дерево завезли і засадили на місцях вирубаних букових лісів. Адже смерека, порівняно з буками або ялицями, росте дуже швидко і, відповідно, дає більше прибутку. Однак вона зовсім не призвичаєна до наших умов, ліс хворіє і відмирає. Екологи наразі намагаються вирішити цю проблему.
4. Полонина Красна
Ще один яскравий пішохідний маршрут Закарпаття: Колочава – Полонина Красна – Усть-Чорна. Дуже хотілося б порекомендувати завітати на Вільшанське водосховище, але, на жаль, його екологічний стан дуже сумний. Туди зносить сміття з усіх найближчих річок, і води з роками стає все менше. Тому, щоб не засмучуватися, одразу піднімаємося із села Колочава на хребет Квасний Верх, де розташована метеостанція. Потім прямуємо до найвищої точки – гори Топас (1548 м). На неї легко орієнтуватися, адже там височіє металева вежа. З вершини відкривається новий ракурс на гору Стримбу, хребет Пишконю та довколишні села. Далі круті підйоми й спуски полониною Красна ведуть у напрямку гори Климова. Зазвичай мандрівники розбивають наметовий табір у затишному лісі під Климовою. А підкоривши гору, ми вже можемо бачити схили Свидовця і спуститися лісовою дорогою в село Усть-Чорна.
5. Угольсько-Кузійський масив
Кузійський масив, напевне, найдикіший із запропонованих маршрутів. А все тому, що дістатися потрібно до Рахова або до Тячева. Потім доведеться шукати шляхи, де поміж невисокими горами Тячівщини заховалися села Углі, Мала Уголька та Велика Уголька. Легко здогадатися, що тут колись видобували деревне вугілля. І якщо ви обожнюєте дикі праліси – то вам сюди.
Оскільки всюди густий ліс, то краєвид можна побачити, тільки вилізши на скелю під назвою Соколине Бердо. Взагалі в цих краях досить багато цікавих скель та печер. Чи ви знали, що найбільша печера в Карпатах заховалася саме серед цих заповідних лісів? Печера Романія(або радянський відповідник – Дружба) простягається на 1,5 км вглиб та стала прихистком для рідкісних кажанів.
У заповіднику прокладено кілька екологічних стежок, зокрема до печери Молочний камінь. Тут жили справжні печерні люди. Не забудьте прихопити із собою ліхтарики, щоб цікавіше було досліджувати схованки троглодитів. Неподалік знаходиться наскрізна печера Карстовий міст. Археологи вважають, що 20 тисяч років тому вона слугувала як язичницьке святилище.
Автор усіх фото у статті: Маріанна Іваненко / IGotoWorld.
Пішохідні вулиці, зазвичай, найцікавіші та найкрасивіші в місті. Тут найвища концентрація історичних пам’яток та затишних кав’ярень.
Перша пішохідна вулиця в світі з’явилась в місті Роттердам в 1953 році. В Україні першою з’явилась вулиця Незалежності в Івано-Франківську, а найдовшою – вулиця Соборна в Миколаєві (1,5 км).
Портал Ukraine-is вирішив знайти всі пішохідні вулиці України та показати найкрасивіші з них.
Вінниця
Вулиця Миколи Оводова та вулиця Грушевського
Довжина: вул. Миколи Оводова — 235 метрів, вул. Грушевського — 230 метрів
Дві пішохідні вулиці Вінниці перетинаються перпендикулярно, всередині мають зелену зону — сквер на Європейській площі. Лише перші 100 метрів вул. Миколи Оводова та 75 метрів вул. Грушевського мають вигляд класичної пішохідної вулиці, коли вони з обох сторін обрамляються будинками. Більша ж половина їх пролягає уздовж скверу та минає один з головних символів Вінниці — пожежну вежу, де зараз знаходиться музей воїнів інтернаціоналістів.
Пожежна вежа, Вінниця
Луцьк
Вулиця Лесі Українки
Довжина: 730 метрів
Дніпро
Катеринославський бульвар
Довжина: 155 метрів
Катеринославський бульвар — є унікальною пішохідною вулицею в сучасному стилі. Влітку, як тільки температура повітря піднімається вище 30 градусів, тут включаються вуличні охолоджувачі, які паром охолоджують повітря до комфортної температури. На вулиці встановлений «танцюючий» фонтан та пам’ятник «невідомому олігарху».
Ужгород
Вулиця Корзо та вулиця Волошина
Довжина: вул. Корзо — 275 метрів, вул. Волошина — 250 метрів
В Ужгороді дві пішохідні вулиці: Корзо та Волошина. Вулиця Корзо повністю виправдовує свою назву, адже в перекладі з італійської означає «місце для прогулянок». Це вузька вулиця в дусі середньовіччя. Виходить на міську набережну з відомою сакуровою алеєю. Кожен рік навесні багато туристів приїжджають до Ужгорода подивитись на цвітіння цих японських дерев. Звичайно в цю пору в місті проходять свята або ярмарки.
Вулиця Волошина утворює з Корзо перехрестя. В місці їх перетину утворюється невеличка площа неправильної форми. На вулиці Волошина розташований Костел святого Юрія — римо-католицький храм 18 сторіччя.
У 2010 році на перехресті вулиць Корзо та Волошина на фасаді будинку встановили скульптуру ліхтарника. Це не вигаданий персонаж: колись на протязі 40 років цей чоловік щовечора власноруч запалював електричні ліхтарі, що освітлювали вулицю в темну пору, та щоранку загашував їх. Кажуть, що звали ліхтарника дядьком Колей, та був він, попри нескладну професію, дуже ерудованим.
Мукачево
Вулиця Пушкінська
Довжина: 290 метрів
Вулиця Пушкінська від міської ратуші до вулиці Федорова. Будинки вздовж вулиці мають красивий старовинний стиль. Мукачівська ратуша має дуже оригінальний облік, побудована в змішаному стилі з елементами модерну та неоготики.
Берегово
Площа Кошута
Довжина: 235 метрів
Хоча вона називається площею, проте площею є лише з самого початку, а потім має вигляд звичайної вулиці. Площа багата архітектурою. Напевно, сама велична будівля міста — збудований у 1908–1909 за проектом Ференця Яблонського в стилі бароко палац суду.
Зараз він відреставрований, в ньому розміщений Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II з угорською мовою навчання. Іншою визначною пам’яткою площі є костел реформаторів, найвища культова будівля міста. Як і всюди на Закарпатті, є тут і взірці конструктивізму, як більш вдалі (будівля на площі Кошута,2), так і менш вдалі (колишня синагога, яку перебудували під театр).
Частину вулиці Незалежності в Івано-Франківську, що має пішохідний статус, часто називають «стометрівкою», але вона насправді трохи більша за 400 метрів. Це перша за хронологією пішохідна вулиця України, адже такою вона стала ще наприкінці 80-х років ХХ сторіччя.
Київ
Андріївський узвіз, алея Героїв Небесної Сотні та Хрещатик (у вихідні та свята). За планами – вулиця Петра Сагайдачного.
Довжина: Андріївський узвіз — 650 метрів, Хрещатик — 680 метрів, алея Героїв Небесної Сотні – 195 метрів
Центральний проспект столиці України, Хрещатик, від вулиці Богдана Хмельницьокго до Майдану Незалежності перекривають на вихідні, і він перетворюється на повністю пішохідну зону із численними вуличними музикантами, брейкдансерами, клоунами, продавцями дитячих іграшок і всіляких цікавинок.
З 29 червня 2016 року почали працювати автоматичні боларди на Андріївському узвозі. Боларди перекрили наскрізний проїзд вулицею (зверху до вулиці Боричів Ток), пульти від них є у жителів прилеглих будинків та у служб спецтранспорту.
Те, що Хрещатик стає пішохідним тільки по вихідним та святам, а Андріївський узвіз використовується для руху автомобілів до прилеглих будинків, не дозволяє прикрасити ці вулиці декоративними елементами, поставити посеред ліхтарні стовпи та лавочки. Тому вони не мають вид класичної пішохідної вулиці, яка створена виключно для променаду та завжди закрита для руху машин.
З липня 2015 пішохідною стала частина алеї Героїв Небесної Сотні.
З 2013 триває реконструкція Подолу, в рамках якої планується зробити пішохідну зону вулицею Петра Сагайдачного. У квітні 2016 місцева влада озвучила наміри найближчим часом зробити вулицю пішохідною у вихідні та свята, а після завершення реконструкції – на постійній основі.
У Львові створено пішохідну зону (повністю або частково 26 вулиць і площ), що займає частину історичного центру міста, внесену до списку світової спадщини ЮНЕСКО. На деяких вулицях пішохідної зони також дозволяється рух трамваїв, доставка товарів і паркування мешканців. Також пішохідними в неділю і на свята стають проспект Свободи (350 метрів) і площа Міцкевича.
Посередині пішохідної зони розташована центральна площа міста — площа Ринок. Також у цій зоні є багато визначних споруд, наприклад міська Ратуша, Латинський катедральний собор, Домініканський собор, Костел єзуїтів і т. д. На проспекті Свободи знаходиться Театр опери і балету імені Марії Крушельницької і пам’ятник Тарасу Шевченку.
В межах пішохідної зони знаходиться велика кількість кав’ярень, ресторанів і пабів, що можуть розташовуватись як в підвалах кам’яниць так і займати кілька поверхів чи весь будинок.
Пішохідна зона обмежена вулицями Валова — Підвальна — пл. Данила Галицького — вул. Гавришкевича — пл. Осмомисла — частково Театральна — частково Вірменська — пр. Свободи — пл. Міцкевича (дивись схему праворуч).
З 2015 року після реконструкції вул. Леся Курбаса також стала пішохідною.
Золочів
Вулиця Маркіяна Шашкевича
Одеса
Вулиця Дерібасівська
Довжина: 475 метрів
Дерібасівська — одна з найстаріших вулиць Одеси. Вона названа на честь першого градоначальника Одеси Хосе де Рібаса. Завдяки старанням одеситів, про Дерібасівську знають у всьому світі. Довжина вулиці, яка вся застелена бруківкою, становить 945 метрів і займає шість кварталів. На жаль, тільки половина (від Преображенської до Катерининської вулиці) є пішохідною. У пішохідній частині Дерібасівській розташовано безліч архітектурних цінностей, таких як готель «Велика Московська», Міський сад (або просто Міськсад, розбитий братом Хосе де Рібаса — Феліксом), «Пасаж» та багато інших.
Полтава
Вулиця Соборності
Довжина: 310 метрів
В Полтаві пішохідною є частина вулиці Соборності від Круглої площі до драматичного театру імені Гоголя.
Суми
Вулиця Соборна та вулиця Воскресенська
Довжина: вул. Соборна — 490 метрів, вул. Воскресенська — 435 метрів
У Сумах дві пішохідні вулиці, які паралельно йдуть поряд друг з другом та поєднуються провулками. Це вул. Воскресенська та вул. Соборна. Візитною карткою вул. Соборної є Спасо-Преображенський собор. Вулиця Воскресенська закінчується Воскресеньким собором, що є взірцем козацького бароко.
Тернопіль
Вулиця Валова та вулиця Гетьмана Сагайдачного
Довжина: вул. Валова −190 метрів, вул. Г.Сагайдачного — 245 метрів
В Тернополі дві пішохідні вулиці, які перетинають одна одну Т-образним перехрестям. Вулиця Валова -вузька і романтична, виходить на центральну в Тернополі вулицю Руську через красиву арку в будівлі. Вулиця Гетьмана Сагайдачного більш широка, в сторону Майдану Волі перетворюється на зелену алею. Вона закінчується Церквою Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії — унікальним костелом, що збудований в стилі бароко.
Хмельницький
Вулиця Проскурівська
Довжина: 540 метрів
Чернівці
Вулиця Ольги Кобилянської
Довжина: 735 метрів
Одна з найяскравіших пішохідних вулиць України — вулиця Кобилянскької в Чернівцях. Пролягає серед історичної забудови часів австро-угорського періоду міста. По центру встановлені лавочки та висаджені дерева. Найбільш впізнаваний символ вулиці — декоративна кована карета.
Ніжин
Вулиця Гоголя
Пішохідною в Ніжині є вулиця Гоголя. Місто невелике та небагате, тому вулиця виглядає простішою поряд з багатьма іншими пішохідними вулицями України. Але на відміну від інших ця вулиця більш затишна.На неї стоїть Благовіщенський монастир, церква Іоана Богослова (нині не діюча) та унікальна пам’ятка раннього українського бароко – Миколаївський собор (зведений не пізніше 1655).
«Залізна леді», прем’єр-міністр Великобританії – це ціла епоха в правлінні не тільки однієї країни, але й цілої Європи.
За 11 років її правління економіка Англії зросла в три рази, провелися політичні реформи, модернізація. Великобританія стала однією з провідних країн Європи і світу.
Ми зібрали для вас 17 кращих цитат цієї великої жінки:
1) 90% наших турбот стосується того, що ніколи не станеться.
2) Я виключно терпляча, за умови, що врешті-решт буде по-моєму!
3) Якщо жінка проявляє характер, про неї кажуть: «Погана баба». Якщо характер проявляє чоловік, про нього кажуть: «Він хороший хлопець».
4) Ніколи не слухайте осуду на свою адресу. Бо, навіть якби ви вміли ходити по воді, то будьте впевнені, хтось обов’язково скаже: «Дивіться, він навіть не вміє плавати»…
5) Справа не в тому, скільки часу ви проводите з дітьми, а в тому, скільки любові та уваги приділяєте їм під час спільного перебування.
6) Ніколи не здавайся і ти побачиш як здаються інші.
7) Чому я вирішила стати політиком? Все просто. Я була дуже страшною для проституції і занадто дурною для крадіжок.
8) Якщо сімейне вогнище і є центром життя, то все ж він не повинен бути кордоном прагнень, честолюбства і спраги успіху.
9) Півень, може і добре кукурікає, але яйця все-таки несе курка.
10) Неможливо зрозуміти всіх, якщо не прислухатися до кожного.
11) Будинок повинен бути центром, але не кордоном світу жінки.
12) Пристрасть до перемоги палає у кожному з нас. Воля до перемоги — питання тренувань. Спосіб перемоги — питання честі…
13) Якщо ви хочете щось обговорити — ідіть до чоловіка, якщо хочете реально зробити — ідіть до жінки.
14) Жінки значно краще за чоловіків вміють говорити «ні».
15) Єдиний спосіб піднятися на вершину драбини — долати сходинку за сходинкою, по одній за раз. І в процесі цього підйому ви раптом виявите у себе всі необхідні якості, навички і вміння, потрібні для досягнення успіху, якими ви, начебто, ніколи не володіли.
16) Сам чорт не розбере, чому у нас швидше посуваються ті, які йдуть назад.
17) Зверніть увагу на кожен із днів, ввечері якого вас наповнює радість і задоволення. І ви побачите, що це — не той день, коли ви віддавалися дозвільному неробству, а день, коли вам багато треба було зробити, і ви чудово впоралися з цим.
Радіо МАКСИМУМ продовжує рубрику про українську музику, де ви почуєте улюблені пісні різних періодів. До вашої уваги добірка треків 80-х, які чи не кожен з нас знає напам’ять.
Ось ми й дісталися до 80-х років. Як відомо, у цей час по всьому світу грало диско, але українське диско має настільки виразні національні риси, що його варто б назвати “етно-диско”. Утім, це далеко не єдине, що можна почути на нашій добірці.
Тече вода
Геніальний шлягер, слова якого написав відомий поет Юрій Рибчинський, а музику склав композитор Ігор Поклад, цілком заслужено потрапив у “золотий фонд” української музики. Хто лише не переспівував цей хіт! У 2004-му Софія Ротару навіть видала однойменний альбом, який увійшов у десятку найкращих в категорії “ностальгія”.
Гай, зелений гай
Саме ця пісня подарувала Назарію Яремчуку друге дихання, допомігши українському співаку знову заявити себе. Після успіху “Червоної рути” він на кілька років припинив виступи та влаштувався на роботу в університет. Але друзі та шанувальники артиста не могли забути про улюбленця. Тоді композитор Олександр Злотник за одну ніч написав музику, а слова до “Гай, зелений гай” склав все той же Рибчинський. Пісня одразу стала хітом, попри те, що її на три роки було заборонено в Україні!
Горянка
Пісня “Горянка” у виконанні Василя Зінкевича та ВІА “Світязь” стала справжнім хітом. Саме на 80-ті припадає пік популярності знаного українського артиста, відповідно, і його композицій. Автором музики “Горянки” виступив Микола Мозговий, слова написав Володимир Кудрявцев.
Неперершений хіт про кохання від одного із найвідоміших вокально-інструментальних ансамблів України 1970-1980-х років – ВІА “Кобза”. Слова – Володимира Кудрявцева, музика – Олексія Семенова. Ми гарантуємо, що, прослухавши хоча б раз цю пісню, ви наспівуватиме її ще довго 😉 Перевірте:
Цю пісню вже не один десяток років співають українці різних поколінь. З’явившись 38 років тому, “Стожари” одразу стали хітом. Ще б пак, адже першим виконавцем пісні став сам Назарій Яремчук. А ось як створювався цей хіт! Якось Назарій звернувся до свого товариша по ансамблю “Смерічка” Павла Дворського і запропонував написати нову пісню. Як тепер згадує композитор, він спочатку розгубився, але, як не дивно, мелодія сама з’явилася у його думках.
А от за віршами Дворський звернувся до на той час вже знаного поета Володимира Кудрявцева. Проте для пана Володимира “Стожари” мали трагічний присмак. Вірші поет присвятив своїй другій дружині, італійській красуні Діані, яка була молодшою за нього на 17 років. Володимир перебрався до коханої у Рим, у них народився син. Згодом він поїхав в Україну, щоб забрати матір. Але не судилося: чотирирічна онука поета загинула у нього на очах, а мама після цього померла…
Ось така сумна історія створення цього запального хіта.
Білі лілеї
Назарія Яремчука не буває забагато, погодьтеся. “Білі лілеї” – одна із найліричніших композицій співака. Ви закохаєтеся у цю пісню з першої ноти:
Ти скажи, промов
Ще один хіт з-під пера Вадима Крищенка та композитора Олександра Злотника. Прониклива пісня про кохання у виконанні Тріо Маренич точно не залишить вас байдужими.
Олег Марцинківський, Людмила Тимощук та ансамбль “Медобори” у 1982 році виконали зворушливу пісню про те, як мама відправляє трьох синів у світ широкий. Проймає до сліз:
Вибрав перший син дорогу
У безмежне чисте поле,
Другий вибрав синє небо
Третій вибрав до води.
Ти – земле моя
Пісня про одну з наших найбільших цінностей – рідну землю, яка навчила нас добра і любові, давши “сонце миру і в майбутнє світлу віру”. Любіть Україну та її пісні, адже наша земля така багата на них!
Пісня про пісню
Саме ця пісня зробила популярними дует Тараса Петриненка і Тетяни Горобець, хоча “Пісню про пісню” співак виконував ще в складі ВІА “Мрія”. Цікаво, що музика й слова цього шедевру належать самому Петриненку. Отож, продовжуйте разом з нами:
У сучасному світі, де у більшості людей є доступ до інтернет мережі, бути освіченим спеціалістом у певній галузі – не означає закінчити університет та отримати державний диплом.
Адже у віртуальному просторі є все необхідне, аби освоїти безліч спеціальностей. Звісно ж, лікарем ви через інтернет не станете, але, наприклад, можете вивчити основи дизайну, стати копірайтером чи освоїти базові знання з філософії.
Ми пропонуємо вам добірку різноманітних онлайн-ресурсів для самоосвіти:
Про Прометеус можна розповідати довго, адже надзвичайно якісні онлайн-курси від викладачів провідних українських вищих навчальних закладів. Бізнес-англійська, підготовка до ЗНО, фінансовий менеджмент, історія, культурологія, філософія, основи програмування та багато іншого ви можете знайти на цьому сайті. Після вивчення матеріалу ви проходите онлайн-тестування та отримуєте сертифікат затверджений викладачем курсу! Всі лекції викладаються українською мовою, а навчання та отримання електронного сертифікату є безкоштовними.
Існує багато онлайн-курсів з вивчення англійської, але це справжній скарб. На цьому сайті можна вивчати 50 різних мов! А викладають їх також на 25 мовах. Тож не залежно від того, якою є ваша рідна мова, українська чи російська, ви можете освоїти ще десятки мов безкоштовно. Також ресурс є універсальним не тільки у багатомовності: ви можете читати, дивитись відеолекції, завантажувати аудіоуроки, вибирати окремі теми для вивчення та вчитись із різних пристроїв!
Ці відеолекції прийдуться до душі усім працівникам інформаційної сфери. Адже вони часто працюють віддалено і для підвищення кваліфікації тут є курси з журналістики, реклами, піару тощо.
Цей сайт допоможе тим, хто вивчає англійську мову. Лекції від різних викладачів спрямовані як на базовий рівень знань так і на тих, хто же володіє англійською мовою на певному рівні. Також можна обрати лекції в залежності від власних потреб: є бізнес-англійська, англійська для подорожей, розмовна англійська, граматика та лекції, спрямовані допомогти скласти міжнародний тест на рівень знання англійської мови.
Нові якісні онлайн-курси українською мовою. Є лекції з різних тем: українська мова та література, 3Dмоделювання, вивчення основ прав людини тощо. Курси є безкоштовними, створені молодими спеціалістами різних галузей.
Цей зручний сайт допоможе усім, хто готується до ЗНО, але не планує витрачати час та гроші на заняття з декількома репетиторами. Тут можна підготуватись до усіх потрібних предметів безкоштовно та не виходячи з дому. Проте безкоштовною є тільки певна частина кожного курсу, щоб його завершити, потрібно буде трошки витратитись, але це все рівно обійдеться значно дешевше за репетиторів.
Цей сайт містить курси з безлічі спеціальностей різними мовами, але навіть це у ньому не найкраще! Курси викладаються від провідних американських вишів. А ще, у разі вдалого складання тесту по закінченню курсу, ви отримуєте затверджений сертифікат. Можна безкоштовно, прямо із дому, навчатись в престижному американському навчальному закладі, уявляєте?
40 безкоштовних онлайн-курсів українською мовою. Містить не лише різні лекції з певних спеціальностей та галузей, а й наприклад, навчить правильно розподіляти сімейний бюджет чи контролювати виконання роботи державними установами (наприклад, ЖКХ чи міськрадою).
Сайт містить не тільки світові та вітчизняні новини IT-сфери, але і добірку прекрасних тематичних курсів. Його зручність полягає в тому, що можна знайти курси як українською, так і російською мовами. Тож якщо ви мріяли навчитись основам програмування чи стати веб-дизайнером, то це чудовий сайт для старту!
Це російський сайт відкритих онлайн-курсів для самоосвіти від провідних ВУЗів РФ, тож просимо відійти від екранів усіх хто бойкотує російське. Для тих же, хто вважає, що платити за курси не потрібно, а значить ними можна і скористатись, сайт пропонує понад 60 безкоштовних курсів з різних предметів та спеціальностей, як для початківців, так і для тих, в кого вже є базові знання. По закінченню курсу також можна отримати сертифікат.
Ресурс спеціалізується на вивченні польської мови. Викладається російською та українською мовами. Спонсорується МЗС Польщі та є абсолютно безкоштовним для усіх бажаючих почати вчити польську. Буде корисним і тим, хто вже почав вчити цю мову, але розрахований навіть на тих, хто взявся вивчати польську з нуля.
Курси для безкоштовного навчання програмістів. Не просто лекції, а й практичні завдання. Для цих курсів потрібно мати знання англійської мови (це обов’язково для усіх, хто планує займатись програмуванням), але його головний бонус у тому, що сайт містить практичні завдання за які ви можете отримати грошову винагороду. Це може стати додатковою мотивацією вивчати програмування.
Ще одні курси від російських навчальних закладів, також безкоштовні. Сайт містить лекції з найрізноманітніших предметів та тем і кожен знайде там для себе щось корисне.
А останній сайт із цього списку спеціально для читачів, які вже володіють англійською мовою. Адже саме нею на цьому ресурсі викладають курси з дизайну, ведення бізнесу, програмування та іншого. Окрім того, ви можете пройти тест на ваш рівень володіння вже отриманими навичками із цих спеціальностей.
Маючи доступ до інтернету та бажання, прочитавши цю добірку, тільки лінивий не візьметься за освоєння нових знань! Тож обирайте курси, які вас найбільше цікавлять та поспішайте зайнятись самоосвітою. Бо поки ви сидите без діла, інші вже навчаються та стають спеціалістами.
Серед багатьох пам’яток народної творчості почесне місце належить архітектурі народного житла, яку Олександр Довженко назвав “архітектурною праматір’ю пристанища людського”. З глибокої старовини архітектурна народна творчість донесла до сьогоднішнього дня елементи, які свідчать про високі художні, господарсько-культурні, моральні ідеали народу-трудівника. Про це пише редакція сайту vsviti.com.ua.
В архітектурі традиційного сільського житла український народ, незважаючи на багатовікове соціальне гноблення, обмежені економічні можливості та майже повну ізольованість від шляхів розвитку світових професійних архітектурно-художніх шкіл, досяг естетично значущих вершин в гармонійній узгодженості найрізноманітніших видів декоративно-прикладного мистецтва.
Полтавщина
ПОЛТАВЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс, с. Великі колишнього Кобеляцького повіту Полтавської губернії, тепер Кобеляцького району Полтавської області
Типовим для полтавських садиб було розташування будинку всередині чистого двору на значній відстані від вулиці (т.зв. “глибоке”), вікнами до сонця, і відділення від будинку господарських будівель. Архітектурно-композиційна побудова полтавського житла є одним з варіантів народної архітектури лівобережних лісостепових районів України. Основними його ознаками були: пропорційна рівнозначність співвідношення висоти стін і даху (висота стін дорівнює висоті даху) і позбавлений будь-яких пластичних елементів обтічний силует чотирьохскатного солом’яного даху, сформованого укладанням розстеленої або м’ятої соломи, іноді залитої зверху рідкою глиною; асиметричне конструктивно-тональне розміщення окремих частин фасадної стіни, яке відображало відповідне призначення різних приміщень житла (житлового – “хати”, вхідного – “сіни” та господарського – “комори”).
Житло Полтавщини характеризувалося широкими “навісами” виносами даху щодо стін. Декоративно-художні прийоми оформлення архітектурних елементів (кронштейнів, виносних балок, колонок), які підтримували дах, відзначалися різноманітністю різьблення орнаментальних мотивів. Істотним архітектурним прийомом зовнішнього оформлення полтавського житла була галерея, якою оточували частину фасадної стіни (перед коморою або входом у житло), весь видний фасад, а то й два, три, чотири фасади повністю.
Використовуючи різноманітні прийоми різьблення (контурну, профільну, нігтьову, наскрізну тощо), народні майстри надавали своїм творам художньої завершеності. В назвах архітектурних елементів житла та в його прикрасах яскраво проявилося народне уявлення, за яким житло об’єднувалося з іншими елементами народної матеріальної культури, народним костюмом зокрема. Наприклад, нижній конструктивний елемент даху (поздовжня балка під виносом даху), як і низ сорочки, отримав назву “лиштва”, і по лиштві, як і в сорочці, прикрашався орнаментальною смугою.
На тлі житлового комплексу виділяється традиційний народний костюм: мереживна біла вишита білими нитками сорочка, насичена кольорами верхня частина костюма – “керсетка” і багатобарвна ткана плахта.
ПОЛТАВЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Інтер’єр житла, с. Покровська Багачка колишнього Хорольського повіту Полтавської губернії, тепер Хорольського району Полтавської області
Інтер’єр полтавського житла був типовим для лівобережних районів України. За традицією піч у полтавському житлі розміщувалася в кутку біля вхідних дверей, відкрита шафка для посуду (“поличка”) – в протилежному кутку біля дверей. У найбільш світлому місці в будинку – під вікнами несучої стіни проти печі – ставили широку масивну лаву. На лаві встановлювали кужіль з прядивом; сидячи на лавці, шили і вишивали, а на свята садили почесних гостей.
Характерна особливість інтер’єру полтавського будинку – поперечна балка (поперечна перекладина) стелі, стягувала дві протилежні поздовжні стіни будинку і конструктивно не була пов’язана з традиційними поздовжніми балками, які становили основу несучої конструкції стелі. Білена стеля будинку навхрест була переділена балками, які не білили, а прикрашали контурним або тригранним різьбленням. На балках вирізали культові обереги (хрест, солярні знаки – кола і т.д.), іноді дату зведення будинку та прізвище господаря. За традиційними уявленнями, ці знаки охороняли родину від ворожих сил і сприяли її благополуччю. Про приналежність полтавського інтер’єру до українського житла лівобережних районів Дніпра свідчила також і форма димоходу печі. На відміну від правобережної, полтавська піч мала закритий стінами печі припічок, тобто димохід печі не нависав над пічкою, а стояв на ньому.
Типовими елементами декору в інтер’єрі полтавського житла були різноманітні декоровані профільним різьбленням кронштейни, які підтримували полички, розташовані над дверима і над вікнами. За характерну форму завершення у вигляді кінської голови ці кронштейни називалися “конячками”. “Коники” служили своєрідними кілками, на які вивішували ткані або майстерно вишиті тамбурним швом полтавські рушники – гордість господині та її дочок. Декоративні святкові рушники, якими прикрашали у свята стіни будинку, називали в народі “кілкові”, на відміну від прикладних і ритуальних рушників.
Київщина
КИЇВЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс, с. Доброводи колишнього Уманського повіту Київської губернії, тепер Уманського району Черкаської області
Традиційною для південних лісостепових районів Київщини була вільна забудова двору з віддаленим від вулиці розташуванням будинку, поверненими вікнами головної стіни на південь, а фасадом на схід. Господарські будівлі двору розміщували перед вікнами будинку, відокремлюючи їх від чистого двору плетеним тином.
Обмазані глиною, побілені стіни хат на Київщині завершували чотирьохскатним солом’яним дахом, покритим пов’язаними снопами з гребенем (“верхом”). Зверху з’єднання притискали поруч схрещеними жердинами і викладали по рогах сходинками (“китицями”).
Народна творчість яскраво проявилася в кольорово-орнаментальному оформленні всіх споруд двору.Тонке відчуття кольору сприяло виробленню стійких прийомів – інтенсивне фарбування господарських будівель в контрасті з білими стінами житла, які прикрашали мальованим орнаментом. Типовими місцями розташування розпису був фриз (“підстрішіна”) і обрамлення вікон. У композиціях мальованих орнаментів переважали мотиви “бігунків”, “хмеликів”, “квіток”.
Колірна гамма народного одягу поєднувалася з колоритом житлового комплексу.
КИЇВЩИНА. Початок XX ст.
Інтер’єр житла, с. Кам’янка колишнього Черкаського повіту Київської губернії, нині м. Кам’янка Кам’янського району Черкаської області
Інтер’єр житла Київщини був типовим для правобережних районів України. За загально українською традицією, піч у київському будинку розміщували в кутку біля вхідних дверей. У протилежному кутку на традиційному місці відкритих полиць встановлювали засклену шафу. Під вікнами чільної стіни будинку навпроти печі на місці традиційної широкої лави розміщували переносну лавку (“канапа”). Належність київського інтер’єру до житла правобережних районів Дніпра свідчила форма димовідного пристрою (труби) печі, який спирається на стовпчик, нависаючи над пічкою.
Інтер’єр житла південних районів Київщини щедро прикрашався розписом. На початку XX століття для настінного розпису, крім традиційних мінеральних (глиняних) і рослинних барвників, почали використовувати анілінові фарби, які купували на базарі. Майстерно прикрашалась мальованими композиціями піч. Стрічкою квіткового орнаменту підкреслювалися горизонтальні профільні виступи та верхні частини основних елементів печі – «пріпічка», лежанки, каміна, пічки. «Підприпічок» і камін прикрашалися квітковими композиціями вазонного або букетного типу. У композиції, крім рослинних, вводили і улюблені у фольклорній традиції сюжети птахів – півня, галки, сороки. Рослинною орнаментикою, виконаною олійними фарбами, декорувалися стіна над ліжком, двері і вікна, а також меблі – шафи, спинки канапи.
Мальовничі засоби оформлення стін та меблів узгоджувалися з різноколірним народним вбранням.
КИЇВЩИНА. Початок XX ст.
Інтер’єр житла, с. Доброводи колишнього Уманського повіту Київської губернії, тепер Уманського району Черкаської області
Інтер’єр київського житла був типовим для правобережних районів України. За загальною українською традицією піч у київському житлі розміщували в кутку біля вхідних дверей. Отвором вона була звернена до вікон опорної стіни хати. У протилежному кутку біля дверей розміщували відкриту шафу (“поличку”), на полицях якої виставляли на огляд мальований керамічний посуд. Під вікнами головної стіни проти печі розміщували нерухому лаву – широку дошку, покладену на стовпці, які закопували в глиняну долівку. Про приналежність київського інтер’єру оселі до правобережних районів Дніпра свідчила форма димовивідного пристрою печі, що нависав над пічкою.
Інтер’єр київського будинку щедро прикрашався розписом. Для виконання мальовничого декору використовували мінеральні (глиняні) та рослинні фарби, які розводили водою. Знаряддями праці служили невеликі пензлі – щіточки, зроблені з котячої шерсті, для великих кольорових елементів використовували ганчірки, якими, як штампом, наносили кольорові плями (“квіти”) на стіну. Після нанесення кольорових плям, їх по краю підмальовували пензликами, якими “прописували” гілки, листя і нижні частини квіткових композицій («вазонів») – горщики, «гладущики».
У мальовничому декорі на стінах у будинках Київщини переважали композиції вазонного типу – розлога квітуча рослина, виростала з горщика або «гладущика». Поздовжні елементи – профільні тяги димаря або балки стелі – прикрашалися “безконечником” – хвилястою лінією (“кривою”) з ритмічно розташованими по обидва боки від неї кольоровими плямами (“точками”, “квітами”, “листочками”, “виноградом”, ” вершками “і т.д.). Мальовані композиції поєднувалися з кольором традиційного народного костюма цих районів.
Слобожанщина
СЛОБОЖАНЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс, с. Новоохтирка колишнього Старобільського повіту Харківської губернії, тепер Новоайдарського району Луганської області
Традиційною для жител Слобідської України, прикордонних з Росією, була вільна забудова двору з наближеним до вулиці розташуванням будинку, повернутого видним фасадом на південний схід. Перед будинком захищали невисоким парканом місце, де висаджували квіти, кущі та дерева. Чистий двір перед будинком плетеним тином відділяли від частини, де розміщували господарські будівлі.
Слобожанська хата виділялася пропорційною рівнозначністю у співвідношенні висоти обтічної форми солом’яного даху і стін. Стіни будинку (рубані або вертикальні з колотого вербового або дубового дерева) ставили на палі (“підвалини”), високо підняті над землею, зовні обмазували товстим шаром глини по риштуванні та білили крейдою. Стіни сіней часто виходили за межі стін будинку на рівень навісу і залишалися у відкритому зрубі небілені.
Широкий напуск даху, який виступав над стінами, підтримувався винесеними на поперечних балках і прогонових брусами (“підострішинами”, “підстрішниками”), які підпирали колонки (“сішки”). Прогонові бруси майстерно креслили різьбленою облямівкою, випуски балок (“дармовиси”) і верхні вінці зрубу (“ощепи”) прикрашали профільним різьбленням. Віконниці, різьблене обрамлення вікон (налічники) і двері малювали кольоровими глинами або олійними фарбами переважно вохристих тонів, прикрашали квітковим мальованим орнаментом або кольоровими візерунками (“квітами”, “ружами”, “півоніями”).
Святковий жіночий одяг – вишивка, картата плахта, барвистий фартух червоний “корсет” та червоні чоботи – поєднувалася з колоритом слобожанського житла.
Південь України
ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс, с. Кіндійка колишнього Херсонського повіту Херсонської губернії, тепер смт Антонівка Дніпровського району м. Херсона
Характерною ознакою розташування житлового будинку (“хати”) та господарських будівель двору в південних районах України була їх однорядна постановка в садибі. Обмазані глиною і побілені стіни будинку часто прикрашалися декоративним розписом. Глиною підбивалися також призьба і стіни господарських будівель двору. В мальованих орнаментах переважали мотиви пишної квітки з центральною вертикальною віссю, по боках якої малювали паростки з листям і меншими квітами. Традиційно прикрашалися розписом або кольоровою смугою вікна та двері будинку. Низькі двосхилі дахи українського житла південних районів вкривали соломою або очеретом, а зверху притискала здвоєними дерев’яними козликами (“ключинням”). Часто для зведення стін господарських будівель двору використовували місцевий природний камінь.
Кольори глини в настінних розписах доповнювали синіми і червоними барвниками, які надавали їм ефекту мальовничості.
Декоративність зовнішнього оформлення житла поєднувалася з кольорами традиційного святкового жіночого вбрання.
ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ. Початок XX ст.
Інтер’єр житла, с. Петриківка колишнього Новомосковського повіту Катеринославської губернії, тепер Петриківського району Дніпропетровської області
Інтер’єр житла південних лівобережних районів України успадкував загальноприйняті в українській традиції прийоми розташування печі в кутку біля вхідних дверей, шафи для посуду в протилежному кутку і лавки під вікнами опорної стіни хати, відрізняючись формою труби печі: піч мала закритий стінками «пріпічок» (виступ у печі для лежання). В інтер’єрі петриківської хати розписували стелю, підвищену частину стіни, особливо розкішно орнаментували димохід печі. У його композиційну структуру на початку XX століття органічно увійшли елементи класичної архітектури – колонки, карнизи, фігурні декоративні арки. Карнизи прикрашали мальовничим орнаментом у вигляді рослинного сюжету – “бігунчика”, “бігунків”, або кольоровими смугами. “Вази”, “букети”, “квіти” і “гілочки” заповнювали площини труби між колонками. За допомогою шматка тканини (“віхтя”), щіточки-пензля (“котиковий пензль” з котячої шерсті, зібраної в пучок і прив’язаної ниткою до рукоятки), навскіс зрізаного стебла рогози петриківці створювали пишні рослинно-орнаментальні композиції, фарби виготовляли домашнім способом із трав, листя і ягід. Використовували також і природні барвники – кольорову глини, вохру, сажу і крейду.
Петриківські розписи здавна дуже популярні. Найздібніших малювальниць запрошували розписувати будинку в інших селах. Зроблені ними “мальовки” (розпис на папері) високо цінувалися. Кольоровий розписаний декор житла поєднувався з багатобарвним народним костюмом.
ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ. Кінець XIX – початок XX ст.
Інтер’єр житла, с. Мишурин Ріг колишнього Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, тепер Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
Інтер’єр житла південних районів України успадковував загальноукраїнську традицію розташування печі в кутку біля вхідних дверей, шафи для посуду в протилежному кутку і лавки під вікнами опорної стіни хати. Інтер’єри житла правобережних і лівобережних районів нижньої течії Дніпра різнилися в основному формою труби печі.Так, на Правобережній Україні піч мала відкритий « пріпічок », над яким на стовпчиках або без них нависав камін у формі усіченої чотиригранної піраміди. Похилі стінки димоходу мали завжди вгорі і по низу профільне завершення у вигляді кількох тяг.
На початку XX століття, до печі, в якій готували їжу, з метою більш доцільного її використання добудовували ще одну піч (“грубу”), якою опалювали будинок. Конструктивно-архітектурне рішення цього комплексу (“піч-груба”) продовжувало традиційні прийоми, що склалися у всіх районах України. Грубу-піч прикрашали настінним розписом. Декоративно-художні прикраси такої печі поєднувалися в кольоровій і в орнаментальної розробці з декором печі для приготування їжі.
В оселях Правобережної України любили рослинну, вазонного типу орнаментику, яку виконували насиченими червоними квітами. Розписом, крім печі та “грубої” печі, прикрашали стіни, стелю, вікна.
Поділля
ПОДІЛЛЯ. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс, с. Цибулівка колишнього Кам’янець-Подільського повіту Подільської губернії, тепер Кам’янець-Подільського району Хмельницької області
Широко поширеним на Поділлі було вільне планування двору. Житловий будинок ставили віддалік від вулиці в глибині чистої частини двору, а господарські будівлі розміщували на відокремленій частині садиби (“обійсті”). Провідною ознакою архітектурно-художнього образу подільського житлового комплексу була його мальовничість. Особливою декоративністю відзначалися будинки південних придністровських районів Поділля, які межують з Молдовою. Пластичний декор солом’яного даху, висота якого вдвічі перевищувала висоту стін будинку, врівноважувалася кольоровим насиченим декором, розмальованим на білому фоні стін. Вишуканої виразності домоглися подільські майстри у засобах укладання солом’яних снопів, якими підшивали дах. Майстерно укладені, “вишиті” ними “пензлі” по рогах стрімкого чотирьохскатного даху закінчувалися високим гребенем, притиснутим перехрещеними в горизонтальному ритмі дерев’яними палицями.
Художня спадщина подільських майстрів вражає різноманітністю колористичних поєднань в композиціях настінного живопису. Вони оперували тільки кольоровими глинами та природними барвниками, користуючись нехитрим приладдям (саморобними пензлями – ганчірками, штампами, виготовленими з коренеплодів і т.д.).
Найулюбленішими у жінок на Поділлі були фризові орнаментальні смуги, якими оперізували ганок і верхні частини стін; композиції у вигляді вазонів, бігунків, окремих квіток і кольорових фігур малювали під дахом, навколо вікон і на кутах стін житла; орнаментальні смуги прикрашали нижню частину стіни над жовтою призьбою; декоративним розписом прикрашали і господарські будівлі двору (курники, хліви).
Кольорова гама народної жіночого одягу біла сорочка, вишита «низинкою» («низзю») чорно-червоними нитками, і чорна в кольорову смужку “горбатка” – контрастує з насиченим кольоровим різнобарвним декором житла.
ПОДІЛЛЯ. Кінець XIX – початок XX ст.
Інтер’єр житла, с. Сказинці колишнього Могилівського повіту Подільської губернії, тепер Могилів-Подільського району Вінницької області
Розташування та розподіл основних частин житлового приміщення (“хати”) подолян були типовими, як і по всій Україні. Кухонну піч розміщували в кутку між внутрішньою (стіна сіней) і зовнішньої стінами будинку біля вхідних дверей. Біля печі під тильній стіною на стовпчиках стелили дошки для спального місця (“піл”). У кутку між внутрішньою (стіна сіней) і головною стінами біля дверей кріпили відкриту шафу для посуду (“мисник”), а під вікнами чільної стіни ставили лаву. За традицією піч отвором (“щелепами”) завжди була звернена до вікон головної стіни будинку.
Особливі риси подільському інтер’єру надавало декоративно-художнє оформлення його архітектурно-конструктивних елементів і прикладних речей домашнього начиння.
Любов жінок Поділля до живопису виявлялася в багатобарвних настінних розписах, якими прикрашали інтер’єр. Особливої уваги приділялося декоративному оформленню печі. Всі її елементи – комин, профільні карнизи, “щелепи” і навіть заслінка – розписувалися (“малювалися”) кольоровими глинами. Прикрашалися розписом також стіни і вікна. Святковості інтер’єру надавали писані по білому та жовто-вохристому фону миски, які виставляли напоказ у шафі, а також паперові прикраси – “витинанки”, які кріпили на балку.
Ткані рядна на ліжку, довгі, прикрашені кольоровими смужками килимки (“налавники”), двоколірна червоно-чорна вишивка сорочки і чорна в кольорову смужку ткана «горбатка» доповнювали багатобарвність інтер’єру подільської будинку.
Полісся
ПОЛІССЯ. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс, с. Сварицевичі колишнього Рівненського повіту Волинської губернії, тепер Дубровицького району Рівненської області
Для районів Волинського Полісся була характерна дворядна забудова двору. Господарські будівлі, об’єднані спільними стінами та дахом, шикувалися в один ряд паралельно житловому будинку, який, залежно від орієнтації за сонцем, наближали до вулиці довгим або коротким фасадом або виносили в другий ряд і розташовували у глибині двору. Об’ємно-просторова композиція такої забудови виділяється монументальною графічністю силуетів двосхилих рівно- або різновисоких дахів, які покриті дерев’яними «плахами» або «драницями». Весь комплекс характеризується традиційною для Полісся сріблясто-сірою гамою кольорів, стриманістю застосованого в оздобленні художнього декору. Вражають багатство мотивів контурного різьблення дворогих або вертикальних завершень, декоративні фронтони двосхилих дахів житла.
Насиченість відкритих контрастних кольорів притаманна традиційному жіночому костюму, неодмінною частиною якого була «намітка» головний убір заміжньої жінки.
ПОЛІССЯ. Кінець XIX – початок XX ст.
Інтер’єр житла, с. Сварицевичі колишнього Рівенського повіту Волинської губернії, тепер Дубровицького району Рівненської області
В інтер’єрі віддалених районів Волинського Полісся майже до початку XX століття збереглося багато архаїчних елементів. Наслідуючи загальноукраїнську традицію розташування, піч розміщували в кутку біля вхідних дверей, полиці – відкрита шафа (“мисник”) в протилежному кутку біля входу, лавку під вікнами чільної стіни, а спальне місце (“піл”) безпосередньо біля печі вздовж тильної стіни з люлькою над ним. У хатах збереглися такі елементи, як спеціальний димовідвідний прилад (“світець”, “посвіт”), який кріпився під отвором стелі над лучиною. Архаїчною була і форма печі (“курна піч”), дим від якої виходив одразу в будинок, через що закопчені стіни нічим не прикрашалися. Характеру курної печі відповідав темний, так званий “димний” керамічний посуд (“горщики”, “глечики”, “гладущики”). Всі дерев’яні предмети побуту – посуд, знаряддя праці також були наділені рисами архаїчної простоти.
Яскраво-біле полотно з тканинним орнаментом сорочки, головний убір жінки (“намітка”) і зібрана спідниця у вертикальну смужку – складові частини жіночого святкового вбрання – контрастно виділялися на тлі темних зрубних стін.
Бойківщина
БОЙКІВЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс, с. Верхні Ворота, тепер Воловецького району Закарпатської області
Характерною особливістю житла бойків (етнографічної групи українського народу), як і лемків, було об’єднання під загальним чотирьохскатним дахом житлового приміщення з рядом господарських – сіньми, коморою, стайнею, сараєм, навісом. На відміну від лемківської довгої хати, житлова частина у бойків займала у забудові не крайнє, а середнє положення, мала два або три вікна в передній “фронтовій” стіні споруди, уздовж тильних і бічних стін під спуском даху обладнали господарські прибудови.
Прямовисний чотирьохсхилий солом’яний дах, висота якого більш ніж утричі перевищувала висоту стін, пропорційно врівноважувався витягнутим уздовж чільним фасадом. Горизонтальний ритм гребеня прямовисного даху повторювали горизонтальні вінці (“обаполи”) зрубної стіни і лінія піднятої над землею підлоги відкритої галереї (“міст”, “лавочки”, “передвікна”, “прістінкі”).
Архітектура народного житла бойків – верховинців була майже позбавлена декоративних прикрас, яким були властиві прикраса гуцульського будинку, відрізнялася простотою і лаконічністю форм.
Традиційний одяг бойків був урівноважений в колірних гамах. Майже до початку XX в. зберігся ряд архаїчних елементів, такі, зокрема, як довга ворсова вовняна накидка (“гуня”) або особливий головний убір заміжніх жінок – “намітка”.
Лемківщина
ЛЕМКІВЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс. Тепер с. Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області
Характерною особливістю житла лемків (етнографічної групи українського народу), як і бойків, було однорядне об’єднання під загальним чотирьохскатним дахом житлового приміщення з усіма господарськими сіньми, комори, клуні, хліва, стайні. Житлову частину в ряду забудови ставили переважно першою. Уздовж тильних стін під спуском даху також розміщували господарські прибудови.
У пропорційному співвідношенні основних частин лемківської довгої хати домінував прямовисний чотирьохсхилий дах, покритий соломою. Для покриття даху, крім соломи, заможні селяни використовували дерево або комбінували обидва матеріали: нижні ряди покривали деревом, а решту – соломою. Висота даху втричі, а то й більше перевищувала висоту стін. Завдяки високому даху довга хата лемків сприймалася досить компактною, врівноваженою монументальною спорудою.
Своє житло лемки оздоблювали не тільки загальнопоширеним в Карпатах різьбленням, але й побілкою підсиненою вапном швів між вінцями зрубу, попередньо промазаною глиною.
Тільки у лемків поширився розпис відкритих зрубних стін та окремих архітектурних деталей споруди (одвірків, дверей, воріт) білою або зеленувато-жовтою глиною. Композиція і орнаментальні сюжети лінійно-графічного лемківського розпису виділялися досконалістю і свідчили про художнє декоративно-образне відчуття краси.
На тлі мереживного прикрашеного розписом зрубу житла виділявся традиційний лемківська одяг, в якому переважали білий і синій кольори, фактура дрібних складок, оздоблення фартухів та спідниць кольоровими стрічками.
ЛЕМКІВЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Інтер’єр житла. Тепер с. Кострина Великоберезнянського району Закарпатської області
Розподіл і розташування основних частин інтер’єру житлового приміщення лемківського житла традиційні. Піч для приготування їжі завжди розміщувалася в кутку між стіною сіней і тильною стіною будинку біля вхідних дверей. Уздовж тильної стіни ставили ліжко, а під вікнами короткої бокової стіни – лаву і перед нею стіл.
Разом з тим інтер’єр лемківського житла вирізнявся передусім напрямком отворів (“щелеп”) печі, де палили, куди ставили горщики для приготування їжі та випікали хліб. Тільки у лемків отвори печі орієнтували не так на лицьову, як це було згідно з українською традицією, а на бічну стіну. Таке розташування отворів печі зумовило ряд специфічних особливостей інтер’єру житла. Ліжко хоча і розміщувалася на традиційному місці біля тильної стіни, але вже на деякій відстані від печі, не впритул до неї. Вільна робоча площа перед піччю освітлювалася з вікна, яке обладнали в тильній стіні хати. Специфічно видовженої форми набув також і підвісний над лежанкою перед отворами печі камін (“цівка”).
Почесним в лемківської хаті було місце біля столу (“стільця”), який покривався скатертиною (“обрусом”). До коротких сторін столу ставили переносні невеликі лавочки.
У верхній частині бічної стіни, яка мала два вікна, розміщували образи (“боги”), яскраво-декоративні, написані синьо-червоним пишним рослинним орнаментом по білому тлу тарілки і народні картини. Гармонійно поєднувалися білий і синій кольори традиційного святкового лемківського наряду зі стриманим колірним декором інтер’єру житла.
Гуцульщина
ГУЦУЛЬЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Житловий комплекс. Присілок с. Космач, тепер Косівського району Івано-Франківської області
Для забудови гуцули завжди вибирали найбільш рівні ділянки землі на південних схилах гір. Віддалено один від одного ставили вони свої садиби (“оседку”), які об’єднували в одне ціле житло та господарські будівлі двору. Єдність і захищеність житлової частини (“хати”), яка в гуцульському житлі була розташована скраю з південного боку і з усіх боків оточена господарськими прибудовами (“притулами”), надавали всьому житлово-господарському комплексу неприступного вигляду.
Кліматичні гірські умови (часті і значні опади) вимагали будівництва стрімких високих чотирисхилих дахів з глибокими виносами (“карнизами”), під яким стелили піднятий над землею дерев’яний поміст (“лавочки”), який служив місцем для господарських робіт в негоду.
Традиційне гуцульське житло являло собою своєрідну архітектурну симфонію дерева. Декоративний вигляд гуцульського житла при однотипності будівельного матеріалу відрізнявся досконалим виконанням різьбленої пластики архітектурно-конструктивних елементів – одвірків, виступів зрубу і балок карниза, деталей огорожі і стовпців відкритої галереї.
У контрасті з певною естетичністю засобів декоративного оформлення житла виступала яскрава помаранчева насиченість гуцульського костюма, в якому поєднувалися різноманітні матеріали: шерсть, льон, шкіра, метал, дерево.
ГУЦУЛЬЩИНА. Кінець XIX – початок XX ст.
Інтер’єр житла. Присілок с. Космач, тепер Косівського району Івано-Франківської області
За розподілом і розташуванням основних функціональних частин житлового приміщення (“хати”) гуцульський інтер’єр був таким, як і в інших районах України. Зокрема, для гуцульського житла властиве розташування кухонної печі в кутку між дверима і тильними стінами будинку біля вхідних дверей. Загальноукраїнською ознакою було й те, що у гуцулів піч отвором, де палили, куди ставили горщики для приготування їжі та випікали хліб, завжди була звернена до фасадної (фронтової) стіні. Форма гуцульської печі була характерна і для жител українців всіх правобережних районів.
Традиційним було також розміщення ліжка з жердиною і колискою над нею біля печі вздовж тильної стіни хати, полиці для посуду в кутку між сіньми і головними стінами, а лавки – під вікнами.
Разом з тим інтер’єр гуцульського житла вражав неповторністю та художньою вишуканістю декоративно-художніх способів оформлення, багатством колірних поєднань. Кожен з його елементів – піч, балки, жердини, полиці для посуду, костюми, побутова тканина, побутові предмети – свідчив про виняткову працездатності гуцулів, їх любові до орнаментації, різнокольорових і різнофактурних поєднань. Заможні господарі викладали печі купленим мальованим кахлем. Сюжетно-орнаментальна розробка кожного кахлю являє собою художньо виражені фрагменти традиційно-побутового життя гуцулів: сімейні та календарні свята, художні смаки, види художніх промислів, культові споруди, обереги та символічні зображення і т.д ..
Значення оберега мав різьблений орнаментальний декор, яким прикрашалася балка, вхідні двері та меблі. Згідно з традиційними уявленнями гуцулів, прикрашені відповідними орнаментальними композиціями предмети набували магічної силу, яка оберігала людей від ворожих та шкідливих сил і сприяла благополуччю родини.
Тепло-коричневі тони побутової саморобної тканини “верет”, “бесаг”, “покрівці” поєднувалися з яскравими жовтогарячими барвами тканин запасок (“пилок”), вишивкою сорочок та рушників та аплікацією шкірно-хутряних елементів гуцульської одягу.
Є тільки одна справжня причина, чому люди не досягають успіху. Вони рано здаються. Складнощі, провали — все це тимчасові неприємності. Але якщо людина перестає пробувати реалізовувати свої мрії, то у неї нема навіть шансів на успіх, пишуть Мізки.com.
У цій статті зібрано 22 причини та надихаючі приклади, які не дозволять тобі здатися навіть у найскладніші моменти.
1. Поки ти живий — все можливо
Є тільки одна поважна причина перестати боротися — це смерть. Поки ти живий (здоровий і вільний), в тебе є можливість робити все для того, щоб досягнути успіху.
2. Будь реалістом
Шанс опанувати щось нове з першого разу мізерний, потрібен час, щоб навчитися. Окрім цього, ти робитимеш помилки, на яких потрібно вчитись.
3. Будь наполеглевий, як Майкл Джордан
Майкл Джордан — мабуть, найкращий баскетболіст усіх часів. Він вважає, що його успіх можливий лише через невдачі. Він просто ніколи не здавався, навіть тоді, коли знав, що пропустив 300 кидків і багато разів пропускав вирішальний. Проте кожен раз, коли Джордан падав, він знаходив сили знову піднятись.
4. Май волю до життя, як Ленс Армстронг
У Ленса Армсторнга лікарі діагностували рак, він поширювався по всьому тілу. Ракові клітини в легенях були за розміром як м’ячі для гольфу, однак, незважаючи на це, він подолав хворобу і став єдиним спортсменом, який фінішував першим в загальному заліку “Тур де Франс” шість разів поспіль.
5. Засвой гасло Мухаммеда Алі
“Літай як метелик, жали як бджола” — це гасло Мухаммеда Алі, одного із найкращих боксерів світу. На його рахунку тільки 5 програшів і 56 перемог.
Він став чемпіоном світу серед професіоналів у важкій вазі, і цей титул вигравав тричі.
6. Згадай історію людини, чий вчинок ліг в ідею марафону
У стародавні часи, коли перси висадилися на береги Греції, в Спарту був відправлений посланець, щоб попросити допомоги в боротьбі з персами. Він був єдиною надією на порятунок.
Легенда свідчить, що за два дні цей чоловік пройшов 240 кілометрів, а потім пробіг ще 40, щоб сповістити про перемогу греків над персами. Правда, після цього він помер на місці від виснаження.
Однак, суть в тому, що коли випробування, які випали на вашу долю, здаються занадто складними і хочеться здатися, згадайте цю історію.
7. Витягуй себе з дна, як Кріс Гарднер
Дивились фільм «В гонитві за щастям»? Він знятий на основі реальних подій з життя Кріса Гарднера — людини, якій вдалось піднятись із самих низів (не маючи ні роботи, ні житла, ні їжі) до мільйонера.
Якщо закрадається ідея кинути все, до чого прагнеш, подивись цей фільм!
8. Будь стійкий, як Каньє Вест
Мабуть, ти знаєш, хто такий Каньє Вест. Перечитай його біографію, адже він — справжнє джерело для натхнення. Його історія показує, що, маючи мінімум для існування, можна стати одним із найвідоміших та шанованих людей в світі.
9. Залишайся вірним своїм принципам, як Нельсон Мандела
Нельсон Мандела боровся за справедливість та свободу в Південній Африці і 20 років провів у в’язниці за свої погляди, від яких не відмовився навіть в обмін на свободу.
10. Знай, що ти сильний
Ти сильніший, ніж тобі здається. Однієї маленької невдачі недостатньо, щоб зупинятись на шляху до досягнення цілі. Як і наступних 10, 100 або 1000 невдач.
11. Доведи собі, що ти можеш
Ти не хочеш, щоб про тебе говорили як про слабку людину, того, хто постійно здається? Тоді іди, та доведи собі і всьому світу, що це не про тебе. Ти можеш досягнути того, чого хочеш. Єдиний шанс, коли ти можеш зазнати невдачі — це здатись.
12. Хтось робив це раніше?
Якщо хтось інший міг це зробити, то ти теж. Навіть якщо це була одна єдина людина в світі, яка досягла того, чого хочеш ти. Це має бути для тебе вагомою причиною, щоб не здаватись.
13. Вір в свої мрії
Не варто недооцінювати свої можливості! В житті ти будеш зустрічати багато людей, які намагатимуться зробити все, щоб ти не прогресував, тому скажуть, що тобі хочеться неможливого. Однак не дозволяй нікому зруйнувати твої мрії!
14. Ти потрібний своїй сім’ї та друзям
Дозволь близьким людям стати для тебе джерелом натхнення і мотивації. Можливо, тобі доведеться спробувати інший підхід в досягненні мети, але не здавайся!
15. Не здавайся, тому що я прошу про це
Я не гуру і не авторитет для тебе, однак, якщо ти справді замислився над тим, щоб все кинути і звернути з шляху, не роби цього. Просто тому, що я тобі кажу це.
16. Є люди в гіршому становищі
Є багато людей, які знаходяться в набагато складнішій ситуації, ніж ти. Хочеш відмовитись від ранкової пробіжки? Подумай про людей, які не можуть ходити і що б вони були готові віддати, щоб пробігтись зранку.
17. Удосконалюй світ
Коли ти досягнеш того, чого бажав, то можеш використати свій успіх для зміни світу або життя якоїсь людини.
18. Розбагатій або помри
Ця фраза належить Кертісу Джексону (50 Сent). Він багатий, і зумів досягнути цього, незважаючи на те, що в нього стріляли 9 разів. Просто глянь своїм страхам в очі і не обирай легкий шлях, який зазвичай означає одне — здатися.
19. Дозволь недругам ненавидіти тебе
Завжди будуть ті, хто буде ненавидіти. Завжди буде багато суперників і людей, які спробують тягнути тебе вниз разом з собою. Не звертай на них уваги і не зважай на те, що вони говорять. Нехай інші ненавидять, а ти продовжуй вірити в себе.
20. Ти заслуговуєш бути щасливими
Ніколи не дозволяй нікому переконувати тебе у зворотному. Ти заслуговуєш на щастя і успіх. Дотримуйся цієї позиції і ніколи не сумнівайся в цьому, поки не досягнеш заповітної мети.
21. Надихай інших
Стань прикладом для інших і показуй, що не потрібно здаватись. Хтозна, чого може досягти хтось інший, просто подивившись одного разу на тебе і теж вирішивши ніколи не здаватися.
22. Ти ніколи не знаєш, наскільки близький до успіху
Безліч людей опускали руки, навіть не підозрюючи, що знаходяться всього за крок від успіху. Нікому не відомо точно, коли він прийде.
Можливо, це станеться вже завтра, а можливо, що через рік або два. Але якщо ти зупинишся, перестанеш намагатися і здасись, то не досягнеш його ні через 10 років, ні навіть до кінця життя.
