У Львові планують побудувати канатний витяг на Високий замок. Ще в грудні минулого року міська рада затвердила цей проект як інвестиційний. Невдовзі розпочнуться його громадські обговорення. Kava зібрала кілька фактів про проект.
1. Автори проекту канатної дороги на Високий замок – група архітекторів та громадських діячів, очолювана Ігорем Кузьмаком (компанія «Укрдизайнгруп»). Втілення – інвестор, якого буде визначено після проведення конкурсу. Вартість – наразі невідома. Передбачається, що будівництво канатки стане бізнес-проектом, відтак ані місто, ані держава коштами до проекту не долучатиметься.
2. Ідея побудови канатного витягу на Високий замок – не нова. Вперше її озвучив у 60-х рр минулого століття син Олекси Новаківського – Ярослав Новаківський (з 1957 року член Спілки архітекторів УРСР, член правління львівської філії Спілки у 1974–1982. 1961року очолив щойно створену планувальну майстерню № 2 інституту «Діпроміст». Депутат Львівської міської ради (1964—1973), обіймав посаду головного художника міста Львова (1964–1975) – вікіпедія).
3. Мета побудови у Львові канатної дороги на Високий замок – не лише розважити туристів. Це також і доступ до мандрівок на Високий замок маломобільних верств населення – мам з візочками, маленьких дітей, літніх людей, та навіть осіб з особливими потребами на інвалідних візочках. Досі такого типу прогулянки (про те, щоб вибратися на самий верх гори взагалі не йшлося) були їм фактично не доступні. Крім того, втілення проекту потягне за собою ремонт та облаштування доріг на під’їзді до Високого замку. І не тільки…
4. Станцію підйому хочуть спорудити у сквері на вулиці Підвальній, верхню станцію – на Високому Замку. Також передбачається станція середньої пересадки, де можна буде відвідати музей мініатюр. А на самому Високому замку буде можливість помилуватися макетом середньовічного міста. Другий етап будівництва повітряної дороги передбачає кінцеву станцію в район Підзамче, що біля фабрики повидла. Це дозволить відтягнути туристичні потоки з центру міста, призведе до віталізації ще й цієї частини Львова.
5. Однією з найбільших перешкод до втілення проекту є те, що район Високого замку входить в зону, що охороняється ЮНЕСКО. Проте досвід побудови канатної дороги в зоні ЮНЕСКО вже є: німецьке місто Кобленц мало подібну проблему і блискуче її вирішило. У Кобленці канатна дорога сполучає набережну Конрада Аденауера з фортецею Еренбрайтштайн. За умовами договору з ЮНЕСКО, канатна дорога, змонтована у 2011 році, мала бути тимчасовою і за 3 роки демонтованою. Та підключилося все місто, оскільки розвага стала ще й дуже зручним і швидким способом перетину річки Рейн, над якою пролітають кабінки. Відбулося опитування містян, 90 % яких висловилися за те, щоб канатну дорогу не демонтовували. І ось – вуаля. Місто – в ЮНЕСКО, канатка – в роботі, а громада разом з інвестором – компанією «Doppelmayr» – планують продовження будівництва повітряної дороги.
Запитайте у будь-кого про українські традиційні страви і вам одразу згадають про борщ, вареники, голубці та холодець. Але наша національна кухня набагато різноманітніша та цікавіша ніж ми думаємо!
Хоч і багато традиційних страв вже не готують в українських родинах, проте їх рецепти збереглись до сьогодні. Тож якщо ви не куштували жодну із цих страв – неодмінно проекспериментуйте!
1. Затірка — одна з найдавніших українських страв. Взагалі ця страва була поширена на території проживання усіх слов’янських народів. Рецепт дуже простий: готується добряче підсолене пшеничне тісто, котре потім розтирається у макітрі з пшеничним борошном. Розтирати тісто потрібно, доки воно не перетвориться на мілкі розсипчасті кульки розміром з горошину. Ці кульки відварюються у воді, молоці або бульйоні. Страва готується, поки кульки не спливуть на поверхню. Заправляють готову затірку маслом, олією чи шкварками. Раніше її вживали до столу щодня, адже вона проста у приготуванні та ситна.
2. Гомбовці – страва, що прийшла до нас з Угорщини, але певний час була розповсюджена і в Україні. Її унікальність полягає в тому, що вона майже ідентична із китайськими паровими булочками, які також вважаються там традиційною стравою. Тож можливо, цей рецепт прийшов до нас практично з іншого кінця світу. Гомбовці – це парові булочки-кульки із дріжджового тіста. Всередину тіста додають різні начинки із ягід, фруктів чи просто заправляють тісто прянощами. Відрізняються ці українські кульки від інших одним нюансом – після приготування їх обвалюють у крихтах підсмажених сухарів із цукром.
3. Рокоткрумплі – дивна назва одразу наштовхує на думку про іноземне походження. Дійсно, це угорська страва, яку українці перейняли у свій побут. Адже рецепт зовсім не складний і включає в себе інгредієнти, які є у кожній родині: картопля, сир, будь-яке копчене м’ясо і яйця. Все це викладається тоненькими шарами, приправляється червоним перцем та запікається.
4. Меживо – традиційна українська страва, котра подібна із відомими нам овочевою ікрою чи рагу. Додаються до межива буряк, кабачки, баклажани, помідори, гарбуз (за бажанням якісь інші овочі), а також обов’язково додають цибулю і моркву. Вживати цю страву можна як у гарячому вигляді, так і холодну. Більше того, кажуть, що меживо настояне декілька днів стає навіть кращим на смак – адже овочі маринуються у власному соку.
5. Книші – про походження цієї страви існує багато суперечок. За однією з версій – вона зародилась у Білорусі. Проте була досить популярною на значній частині північних та центральних українських регіонів. Книші – це округлі пиріжки із листкового тіста, в середині яких досить багато начинки. Начинка могла бути найрізноманітнішою: каші, картопляне пюре, овочі, сири та зелень. Такий смаколик був доповненням до супів або страв із м’яса. Також існував солодкий варіант страви, з фруктами, ягодами та домашнім сиром.
6. Лемішка – традиційно полтавська страва, яка давно вийшла з українського побуту. Сьогодні її рецепт зберігся завдяки згадкам у книжках та обрядовим приготуванням страви на ярмарках. Обсмажене гречане борошно розводять у гарячій солоній воді так, щоб вона зберігала густу консистенцію. Потім додають туди шматочки сала, також попередньо обсмажені. Страву перекладають у глиняний горщик і допікають у добре прогрітій печі. В тому ж горщику і подають на стіл.
7. Коцюрба – страва, яка поєднує у собі картопляне пюре і галушки. Віддалено нагадує італійську варіацію пасти, де вона також подається у пюре з картоплі. Українська традиційна страва не менш смачна: маленькі галушки з тіста, картопля, шкварки і часник перемішуються у макітрі і все це разом подається у тій же посудині. Інший варіант страви – не товкти картоплю і подавати її грубими шматочками.
8. Токан – страва, котра була поширена на території західної України. Прийшла вона до нас із румунської кухні. Часто токан плутають з мамалигою, але це дві абсолютно інші страви. Вони обидві включають в себе кукурудзяну кашу, але у мамализі ця крупа – основний інгредієнт, а токан – це страва зі свинини, гарніром до якої подається ця каша. Згодом до страви почали додавати і бринзу, що зроблило її ще більш подібною до мамалиги, або замінювати свинину іншим м’ясом, але це звична справа – експериментувати на кухні.
9. Росівниця – досить оригінальна страва, сьогодні її можна було б віднести до високої кухні, якби хтось взявся за популяризацію цього рецепту. Варений рис та кукурудза, квашена капуста відварена у розсолі та тертий мак у якості спеції. Унікальний смак зовсім не схожий на класичні прості українські страви.
10. І на останок – стародавній напій Гуслянка. Стінки посудини змастити густо сметаною, а в посудину залити кип’ячене та охолоджене до кімнатної температури молоко, не перемішуючи. Вкутати посудину, аби вона прогрівалась та залишити на 12 годин. Потім охолодити напій перед вживанням.
Спробуйте приготувати ці страви вдома і переконайтесь у різноманітності смаків української традиційної кухні!
Уci ми любимo тaкe бeзглyздe i в цeй жe чac нepeaльнo зaхoплюючe чacoпpoвeдeння, як пepeгляд cepiaлiв. Aлe бyвaють тaкi eкзeмпляpи цьoгo кiнoжaнpy, чac з якими зoвciм нe пpoйдe дapeмнo.
Пpoпoнyємo вaм cпиcoк iз 10 вiдoмих нayкoвих циклiв, якi poзкaжyть пpo вeликий i зaгaдкoвий cвiт, y якoмy ми живeмo.
Цeй дoкyмeнтaльний цикл з 18 cepiй пpиcвячeний вiдoмим вчeним, якi пpaцювaли в oблacтi пcихoaнaлiзy, a тaкoжe з бoжeвiльним гeнiям тa пpocтo фeнoмeнaми пcихiaтpiї. У cepiaлi пoкaзaнi цiкaвi пoяcнeння тaємниць людcькoї дyшi i ключi дo людcькoї пcихiки. Дo пpиклaдy, ви мoжeтe дiзнaтиcя poзгaдки тaких явищ, як 24 ocoбиcтocтi Бiллi Miллiгaнa, пapaлeльних cвiтiв i cнoвидiнь, a тaкoж пoдивитиcя нaйцiкaвiшi пcихoлoгiчнi eкcпepимeнти в icтopiї людcтвa.
Moзoк. Taємницi cвiдoмocтi The Brain. A Secret History (2010)
Цeй цикл BBC пpивiдкpиє yci ceкpeти poбoти нaшoгo мoзкy. Tyт мoжнa дiзнaтиcя, чoмy в пeвних cитyaцiях ми викoнyємo тy чи iншy дiю; щo нacпpaвдi кepyє нaми i як пpaцює нaшa cвiдoмicть; чи мoжнa кoнтpoлювaти cвoї дyмки i кepyвaти iншими людьми.
Cилa миcтeцтвa Simon Schama’s Power of Art (2006)
Бpитaнcький icтopик миcтeцтвa Caймoн Шaмa cтвopив The Power of Art як цикл з 8 дoкyмeнтaльних пpoгpaм, кoжнa з яких пpиcвячeнa oднoмy шeдeвpy 8 гeнiaльних хyдoжникiв. Aлe цe зoвciм нe нaгaдyє втoмливy пpoгyлянкy пo мyзeях: cepiaл дyжe зaхoпливий тa peaлicтичний. Moмeнти з вeдyчим змiнюютьcя icтopичними плaнaми i цiлкoм зaнypюють глядaчa в кoнкpeтнy eпoхy. В peзyльтaтi пepeд нaми пocтaє нeймoвipнo пiзнaвaльний cepiaл, який бeзcyмнiвнo вapтo бyлo б пoкaзyвaти в нaвчaльних зaклaдaх.
Kpiзь пpocтip тa чac з Mopгaнoм Фpiмeнoм Through the Wormhole (cepiaл 2010 — …)
Cepiaл, вeдyчим якoгo є Mopгaн Фpiмeн, вжe пpиpeчeний нa ycпiх. Koжнa cepiя – cвoгo poдy eкcкypc y Вcecвiт в пoшyкaх вiдпoвiдeй нa нaйглибшi тaємницi icнyвaння i питaння, якi зaвжди cпaнтeличyвaли людcтвo. A вeликa кiлькicть iнтepвю, цiкaвих пpиклaдiв i тeopiй тaк i пpитягyють дo eкpaнa.
У Вcecвiт з Cтiвeнoм Xoкiнгoм Into the Universe with Stephen Hawking (2010 — …)
Koли мoвa cтocyєтьcя кocмocy, нe мoжнa нe paхyвaтиcя з дyмкoю Cтiвeнa Xoкiнгa. У cepiaлi гeнiй дaє вiдпoвiдi нa нa бaгaтo зaгaдoк Вcecвiтy, poзпoвiдaє пpo icнyвaння iншoплaнeтнoгo життя i пpo тe, як ми мoжeмo oбмaнyти чac. Haвiть якщo вac нiкoли нe цiкaвилa acтpoнoмiя, пicля пepeглядy cepiaлy нeмoжливo нe зaкoхaтиcя y Вcecвiт i нe зaхoтiти poзгaдaти її тaємницi. Якщo є мoжливicть, кpaщe дивитиcя cepiaл в opигiнaлi, тaк як oзвyчyє йoгo нiхтo iнший, як Бeнeдикт Kaмбepбeтч.
HBO Films готує нову літературну адаптацію відомої книги американського письменника-фантаста Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом». Днями кінокомпанія опублікувала перші кадри та тізер фільму.
На екранах з`являться Майкл Б. Джордан («Фантастична четвірка», «Крід: Спадок Роккі»), у ролі головного персонажа – пожежника Гая Монтеґа, – а також Майкл Шеннон («Дорога змін», «Глюки», «99 будинків») в образі Брандмейстера Бітті, наставника та керівника Монтеґа.
Окрім того, серед акторського складу – Софія Бутелла («Мумія», «Kingsman: Таємна служба») та Лілі Сінґ («Трубкочуд», «Дуже погані матусі»).
Також стало відомо, що стрічка вийде на екрани вже цієї весни.
Українсько-англійський музичний гурт, учасниці якого живуть у Львові та Лондоні, надав нове звучання ліриці Ліни Костенко.
Нещодавно дівчата випустили пісню «Крила», де поєднали слова відомої української поетеси зі звучанням бандури, клавішних та електроніки, – інформує кореспондент сайту 032.ua.
Основний жанр, у якому працює гурт «Ptakha» – це поєднання звуків сучасних електронних інструментів та фольклорних мотивів.
Варто зазначити, що музиканти над проектами працюють дистанційно, але при цьому постійно експериментують.
18 січня, на другий Святий вечір, та 19 січня – на Хрещення Господнє – в Україні продовжують щедрувати. Радіо Максимум пропонує вивчити українські пісні про Йордан, які співають на Водохреще. Збережімо наші традиції!
З давніх-давен українські ходили щедрувати 18 січня на другий Святий вечір. Зараз такий звичай зберігся лише в деяких регіонах України, тому ми повинні відродити цю традицію! До вашої уваги красиві пісні українською мовою про Хрещення Господнє в річці Йордані.
На Водохреще треба не тільки купатися в крижаній ополонці та освячувати воду, а й прославляти Хрещення Господнє піснями. Ці українські щедрівки на Йордана подарують вам святковий настрій.
Ой на річці, та й на Йордані
Ой на річці, та й на Йордані,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.
Божа мати ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.
Та й попрала, повіщала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.
На камені, на млині,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.
Тай на красній Ягодині,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.
Прилетіли янголята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я
Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я
Та й понесли в піднебесі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я
Та й в небесі роздивились,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я
Усім святим поклонились,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я.
А у місті Єрусалимі
А у місті Єрусалимі, рано-рано на Йордан.
Сталося там три новини, рано-рано на Йордан.
Сталася там та новина –
Породила Діва Сина, рано-рано на Йордан.
Ой зійшлися всі святії, рано-рано на Йордан.
Всі святії небеснії, рано-рано на Йордан.
Стали вони раду мати,
Як Дитятку ім’я дати, рано-рано на Йордан.
Довго вони міркували, рано-рано на Йордан.
І святим Павлом назвали, рано-рано на Йордан.
Та Пречиста не злюбила,
Під престолом положила, рано-рано на Йордан.
Знов думали-міркували, рано-рано на Йордан.
І святим Петром назвали, рано-рано на Йордан.
Та Пречиста незлюбила,
Під престолом положила, рано-рано на Йордан.
Аж в кінці святі згадали, рано-рано на Йордан.
Та ім’я Ісус надали, рано-рано на Йордан.
А Пречиста полюбила,
На престолі положила, рано-рано на Йордан.
І ми Його полюбили, рано-рано на Йордан.
До вертепу поспішили, рано-рано на Йордан.
Щоб послав нам кращу долю,
Україні знов дав волю, рано-рано на Йордан.
Там на річці на Йордані
Там на річці на Йордані
Там Господь Христос хрестився,
З рук Хрестителя Івана
У святій водичці вмився.
Розійшлися Апостоли
Ген за гори, ген за води,
Голосили Боже слово
І хрестили всі народи…
Де є віра в Боже слово,
Де любов є до Вітчизни –
Всіх Йордан – вода обновить,
Всіх Йордан – вода очистить!
Ти, Йордане, приготовися
Ти, Йордане, приготовися!
Ти, Йоане скоро спішися
Діви Марії хрестити Сина,
Бога Слова в Тройці єдина
Во річних, во річних струях. (2)
Облаки, глас свій спустіте,
Йоану се возвістіте.
Най він стане на Йордані
І положить свої долоні
На главі, на главі Христа. (2)
Архангели і Херувими
А і з ними і Серафими
Боговійно всі предстояли,
Хрещенню Творця вслугували,
Як хрестив, як хрестив Йоан. (2)
Небеса днесь ся відчиняють
І Святого Духа вітають.
Він бо у виді голубинім
З неба злітає над Божим Сином
При Його, при Його хресті. (2)
Що за дар, Христе, Царю, Владико,
Дали Тобі такий великий?
Що Ти на водах днесь ся явив,
Своїм хрещенням нас відродив
І собі, і собі з’єднав. (2)
Глянув Отець із небеси:
Ти возлюблений Син Мій єси!
Всі Йому, люди, послух дайте
І безнастанно прославляйте,
Що ся днесь, що ся днесь явив. (2)
І ми нині просім Йоана,
Що Йому власть хрестити дана,
Най він упросить Спаса і Бога,
Щоб отверта була дорога
Нам грішним, нам грішним у рай. (2)
У сиву давнину, коли наші предки жили у гармонії з довколишньою природою, стaвились дo нeї з вeликoю шaнoбливiстю тa ввaжaли її чaстинoю свoгo життя, всi святкyвaння збiгaлись iз прирoдними циклaми.
Настає Новий рік – i прoбyджyється прирoдa, рoзквiтaють квiти, свiт нaрoджyється зaнoвo. «Цьoгo дня прoкидaється вiд зимoвoї сплячки бaбaк, вихoдить нa свiт, свищe три рaзи, a пoтiм знoвy лягaє нa дрyгий бiк i тaк спить aж дo Блaгoвiщeння» – гoвoрилoсь y жaртiвливoмy пoвiр’ї.
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…» – ця пісенька прийшла до нас ще з тих далеких часів. Ластівки прилітають навесні і співаючи, радіють приходу нового року.
Прізвища, що закінчуються суфіксом «енко», вважаються найбільш типовими для українців, і не тому, що становлять найбільшу групу, а тому, що практично не зустрічаються у інших слов’янських народів.
Українські прізвища з’явилися раніше, ніж російські
Той факт, що подібні прізвища набули поширення в Росії пояснюється тим, що українці після приєднання до Московської держави в 1654 році становили другу за чисельністю після росіян етнічну групу.
Потрібно відзначити, що українські прізвища увійшли в ужиток раніше, ніж російські. Найперші згадки про прізвища з суфіксом «енко» відносяться до XVI століття. Їх локалізація була характерна для Поділля, трохи рідше для Київщини, Житомирщини та Галичині. Пізніше вони стали активно поширюватися на Східну Україну.
На що вказує суфікс «енко»
Дослідник Степан Бевзенко, який вивчав реєстр Київського полку середини XVII століття, зазначає, що прізвища, які закінчуються на «енко» становили приблизно 60% від усього списку фамільних імен полку. Суфікс «енко» – зменшувальний і підкреслює зв’язок з батьком, що буквально означало «маленький», «молода людина», «син». Наприклад, Петренко – син Петра або Ющенко – син Юська.
Пізніше древній суфікс втратив своє пряме значення і став використовуватися як фамільний компонент. Зокрема він став доповненням не тільки для патронімів, але і для прізвиськ і професій – Зубченко, Мельниченко.
Тобі ріжуть вуха вислови, що звучать всюди: “піди тудою”, “самий красивий”, “лунаючий”? Вітаємо, ти серед грамотних людей. Яких, до слова, з кожним роком залишається усе менше, пише Tochka.net.
Але навіть у найначитаніших та найосвіченіших часом виникають проблеми: добрий день чи доброго дня? Одягати чи надягти? Підписатись чи розписатись?
Ми вирішили згадати найрозповсюдженіші помилки і дати невеликі вказівки щодо того, як намагатися їх уникнути.
1. Добрий день чи доброго дня
Вітаючись, ми можемо говорити “доброго ранку“, “доброго вечора” та “доброї ночі“, але “добрий день” лишається без змін.
Отже, у басейні спортклубу та на пляжі сидить рятувальник. А той хоробрий юнак, що втримав тебе від падіння – твій рятівник.
3. Самий кращий на світі
Українська мова страшенно потерпає від русизмів. Одним із проявів суржика є саме утворення найвищого ступеня порівняння, за аналогією з російською мовою, за допомогою слова “самий”. Це неправильно!
Вірно буде сказати: найкращий. Та ж сама ситуація з усіма прикметникми.
4. Співаючий, танцюючий, лунаючий
В українській мові відсутні такого роду звороти. Правильно буде сказати той, що танцює, той, хто співає, пісня, що лунає і т.д.
5. Візьміть мене на роботу, я дуже освідчений
Із таким зверненням роботу отримаєш навряд. А вся справа у тім, що людина з вищою освітою – освічена (і мала б знати, до речі, як воно пишеться), а освідчуються у коханні, стаючи на одне коліно.
6. Будь ласка
Просто запам’ятай. Два слова. Жодних дефісів. Будь ласка.
7. Обійди тудою, так буде швидше
Ані тудою, ані сюдою швидше не буде. Швидше може бути лише “тією дорогою” або “цією стороною“.
8. Кава, собака та інші істоти непевної статі
І знову суміш української і російської у наших головах робить свою справу. Варто просто запам’ятати до якого роду належить слово і тобі ніколи не доведеться мучитися вибором.
• українською – кава – вона, собака – він
• російською – кофе – он, собака – она
9. Видаляти чи вилучати?
Усе залежить від того, чого планують позбуватися: видаляють зуб або апендикс, що запалився, а вилучають статтю чи тираж книги.
10. Дама у модному пальті, сіла до вагону метра
Саме так. І нехай тебе не дивує чудернацьке звучання цих слів. Українською мовою слова типу “пальто” і “метро”, на відміну від російської, відміняються.
