Люди можуть самостійно піклуватися про лелек, що повернулися в Україну до закінчення морозів. Про це розповів український орнітолог та природоохоронець Віталій Грищенко.
“Загроза для лелек є, проте її не варто перебільшувати. Звичайно, є вірогідність загинути в таких жорстоких умовах, але лелеки — сильніші птахи, аніж ми думаємо”, — зазначив орнітолог.
За його словами, основною проблемою для лелек, які повернулися з зимування в Південній Африці, є не температура, а кількість їжі, яку вони можуть споживати.
“Коли птахи мають їжу, то вони переживуть навіть дуже сильні морози. Тим паче, що холод в Україні триватиме ще декілька днів”, — пояснив він.
Природоохоронець підкреслив, що люди самостійно можуть піклуватися про збереження виду лелек. Для цього варто організовувати підгодівлю.
“Якщо люди бажають допомогти лелекам перечекати сніг і морози — можна організувати підгодівлю. Це може бути дрібна риба, морожена або ж свіжа, м’ясні відходи. Головне, щоб їжа була не солоною і рублена дрібними шматочками, бо лелеки ковтають їжу цілком”, — наголосив Грищенко.
Наразі, лелеки шукають собі місця, де можна дочекатися остаточного повернення весни.
“Вони шукають, де можна зупинитися. Їм потрібні відкриті ділянки землі, незамерзаючі джерела, де вони зможуть пити і харчуватися, тому, можна навіть розчищати певну територію від снігового покриву, допомагаючи лелекам знайти собі місце”, — додав Грищенко.
У Львові, за ініціативи волонтерів, та за підтримки центру надання послуг учасникам бойових дій відкрито курси англійської мови. Про це Львівському порталу повідомили організатори заходу.
«Всі заняття абсолютно безкоштовні для всіх учасників АТО та волонтерів, що бажають отримати, або покращити свої знання з англійської мови. Ми це робимо, щоб люди, які повернулись з війни відчували турботу про себе і нашу вдячність за самовідданість. Знали, що наші серця відкриті для вас, наші захисники!», – розповіла організатор курсів, волонтер Олена Баран
Цьогорічні курси іноземних мов для учасників АТО мають три рівня. Тобто для початківців, для тих, хто вже має певні знання і розмовний клас так званий «speaking club».
Деталі про роботу курсів можна взнати за адресою: місто Львів вул. Пекарська 41. Або в робочий час за телефонами: (032) 254 61 16; +38 067 962 83 25; +38 063 434 65 46 – Тарас Грень.
«Львівська газета» поцікавилась практичними деталями першої частини медреформи у начальниці департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірини Микичак, а також у речника Мінздоров’я Олександра Ябчанки.
1 квітня в Україні стартує система підписання декларацій із лікарями первинної ланки. І хоча цю тему обговорюють вже кілька місяців, багато питань залишаються відкритими.
Як підписати декларацію
Алгоритм вибору лікаря та підписання декларацій прописаний в документі «Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу». Цей Порядок набере чинності найближчим часом, коли його погодять центральні органи виконавчої влади.
Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило покрокову інструкцію підписання декларації з лікарем.
1. Зверніться у медзаклад, де працює терапевт, педіатр чи сімейний лікар, з яким ви хочете підписати декларацію. З собою потрібно мати паспорт, податковий номер і мобільний телефон. Якщо ви підписуєте декларацію з педіатром чи сімейним лікарем для дитини, то візьміть також свідоцтво про народження дитини.
Важливо: заклад, у якому працює обраний вами лікар, має бути підключеним до системи «Електронне здоров’я». Уточніть цю інформацію у реєстратурі або в лікаря чи перевірте самостійно на сайті: https://portal.ehealth-ukraine.org/divisions.html#
2. Ваші дані та контактний телефон внесуть у систему «Електронне здоров‘я». Це зробить уповноважена особа закладу ПМД: в різних медзакладах це може бути або реєстратор, або медсестра, або лікар тощо.
Важливо: Щоб пересвідчитися, що декларацію підписує реальна людина і унеможливити будь-які спроби шахрайства, введено підтвердження за допомогою СМС-коду, який надходить на номер вашого мобільного телефону. Так, після введення даних пацієнт отримує СМС з кодом на вказаний номер телефону, який уповноважена особа медзакладу вводить у систему «Електронне здоров‘я» для підтвердження.
Якщо у вас немає мобільного – не проблема: для підтвердження уповноважена особа медзакладу сфотографує чи відсканує оригінали ваших документів, щоб долучити їх до декларації в електронній системі.
3. Уповноважена особа медзакладу роздруковує із системи «Електронне здоров‘я» примірник декларації для перевірки.
Важливо: Уважно перевірте усі свої дані. Якщо помітили помилку – скажіть про це уповноваженій особі медзакладу. Декларацію роздруковуватимуть до тих пір, поки все не буде правильно.
4. Якщо все правильно, уповноважена особа медзакладу роздруковує із системи «Електронне здоров‘я» ще один примірник декларації
Важливо: Обидва примірники декларації мають бути ідентичними і без помилок
5. Пацієнт підписує 2 примірники декларації
Важливо: Один із примірників залишається у вас, інший – у медзакладу.
6. Уповноважена особа медзакладу накладає електронний цифровий підпис на декларацію та надсилає її в систему «Електронне здоров‘я»
Тепер ви офіційно задекларували вибір свого лікаря. Гроші за ваше обслуговування держава сплачуватиме закладу, в якому працює він працює. Цей процес розпочнеться одразу, коли медзаклад увійде у реформу: автономізується та укладе договір з НСЗУ.
Декларація не підписується «раз і назавжди»: у будь-який момент ви можете укласти її з іншим терапевтом, педіатром чи сімейним лікарем. У такому випадку не треба скасовувати попередню декларацію – достатньо просто укласти нову з обраним лікарем, а зміни автоматично зафіксують у системі.
З ким підписувати
Доросла людина може обрати собі терапевта, для дитини – педіатра. Сімейні лікарі працюватимуть з усіма віковими категоріями.
Така схема має ліквідувати черги та стимулювати лікарів працювати якісно. Адже від кількості укладених договорів залежатиме його зарплата.
Плюси для пацієнта: він завжди зможе звернутися за консультацією до того лікаря, який знає його історію хвороби. Телефонуватиме безпосередньо, а не через третіх осіб. Медик буде зацікавлений забезпечити своїм пацієнтам комфорт, адже людина може в будь-який момент перейти до іншого лікаря, якщо їй не сподобається попередній.
До речі, після обрання лікаря пацієнт має самостійно забрати медкартку із реєстратури, де обслуговувався раніше, та принести її новому лікарю.
Чи може лікар відмовити пацієнтові в укладенні договору
«Юридичних підстав для відмови у наданні допомоги немає. Більше того є відповідальність за ненадання допомоги. А якщо він відмовляє людині потрапити у той список, то це саме так і називається», – каже Ірина Микичак.
Однак існує рекомендований Міністерством охорони здоров’я ліміт пацієнтів, які мав би набирати лікар.
Зокрема, для педіатрів це 900 осіб, для сімейних лікарів – 1800, а для терапевтів – 2000.
Коли лікар має набрану таку кількість декларацій, то має право відмовити іншим.
«Якщо до доктора запишеться 5000 пацієнтів, то якість його допомоги вже буде не конче добра. Тому лікарі самі повинні розуміти – якщо набрали надто багато пацієнтів, варто зробити оголошення, що більшу кількість не можуть обслуговувати фізично», – переконана Ірина Микичак.
Натомість мінімального порогу пацієнтів, який мав би подолати лікар, нема.
«Це справа лікаря і стимулів, які йому створює заклад. Враховуючи, що гроші починають ходити за пацієнтом, заклад сам зацікавлений у тому, щоб їх було більше. І, відповідно, щоб послуги були якісними. Зарплата лікаря не може бути нижче мінімальної, а решта залежить від його роботи», – каже Олександр Ябчанка.
Чи вистачить в Україні лікарів?
Питання у тому, чи вистачить стільки спеціалістів, особливо у сільській місцевості. Поки що для молодих спеціалістів сільські амбулаторії залишаються не дуже привабливим місцем праці.
«Наразі ми не можемо говорити про брак кадрів. У сільській місцевості є вакансії, але їх не так багато. Тим більше тут є різні демографічні нюанси. Скажімо, багато людей перебувають за кордоном або повиїжджали із сіл у місто. Тому їх там насправді менше, ніж зареєстровано. У Львові ж навпаки – кількість населення набагато вище, ніж офіційно. Тому про якусь кадрову кризу зараз не можемо говорити. Це стане зрозуміло пізніше», – пояснює Ірина Микичак.
Натомість проблема в іншому. Є багато лікарів пенсійного віку. Тож управлінці медичної сфери хвилюються, як ті даватимуть собі раду з комп’ютерами А згодом – і з транспортом. Адже медреформа передбачає забезпечення лікарів автомобілями, щоб ті могли самостійно виїжджати на виклики.
Технічна сторона
Станом на зараз технічна складова готова.
«Система працює, до неї уже підключені заклади первинної допомоги», – каже Олександр Ябчанка.
Питання із комп’ютеризацією медзакладів на Львівщині також частково вирішене. За словами Ірини Микичак усі амбулаторії області, а їх 208, забезпечені бодай одним комп’ютером із друкаркою.
«Робоче місце для лікаря облаштоване. Ці комп’ютери закупили протягом 2017 року за кошти обласного бюджету. Звичайно, хотілося б, щоб кожен лікар мав окремий комп’ютер, але базу ми дали. Тепер місцеве самоврядування має можливість доукомплектовувати, адже це і є його відповідальність», – пояснює чиновниця.
До усіх закладів провели Інтернет. Станом на зараз він ще не всюди працює, однак основа закладена.
Якщо ви захворіли в іншому місці
Підписавши декларацію, скажімо, у Львові, ніхто не застрахований захворіти десь в іншому місці.
У такому випадку людина має можливість сконтактуватися із своїм лікарем, який проконсультує як діяти.
Щодо випадків, які потребують негайної меддопомоги, то звернутися можна у будь-який заклад. Адже ургентна служба, як і екстрена, працюватиме скрізь, як і раніше.
«Це дуже залежить від того, що саме сталось. Ймовірно, що по телефону лікар вам зможе пояснити, що робити. Інакше ані швидка, ані жодна лікарня відмовити вам не може», – пояснює Олександр Ябчанка.
Допомогу ви зможете отримати і тоді, коли ваш лікар буде відсутнім – на навчанні чи у відпустці.
«Це питання вирішуватимуть самі заклади. Буде якесь тимчасове заміщення одні одних за символічну оплату. Лікарі-колеги виручатимуть одні одних», – каже Ірина Микичак.
Виклики лікаря додому
Людей хвилює питання, чи не забере медреформа можливості викликати лікаря до дому пацієнта.
«Виклики лікаря додому не відміняються. Мало би бути так, що лікар сам буде записувати виклики і спілкуватися в телефонному режимі з пацієнтом. Обговорити і прийняти рішення, чи потрібно іти на виклик. За кордоном не особливо практикується, щоб викликати лікаря додому. В Америці навіть коли у дітей гарячка, їдуть самі в лікарню», – розповідає Ірина Микичак.
В Україні ж, на жаль, такою опцією користають для того, щоб зробити лікарняний.
«І дуже часто робота терапевта перетворюється у функцію диспетчера по виписуванні лікарняного», – каже чиновниця.
Олександр Ябчанка ж пояснює, що через подібні виклики лікарі втрачали дуже багато дорогоцінного часу:
«Ми самі змушували лікарів ходити, а потім самі ж від цього страждали, бо ж у поліклініці черги. Тепер це питання до вирішення самого лікаря. Бо далеко не всі виклики його потребують. Наприклад, у вас ГРЗ, без ускладнень, гарячка на рівні 38 градусів. Все, що вам треба – це не виходити з дому, щоб не заражати інших і самому не отримати ускладнення. Лікар може проконсультувати по телефону, а лише через три дні з вами зустрітися. Бо у перші дні він все одно в легенях нічого почути не зможе. Тому його візит до вас не буде корисним».
Населення має мало інформації про медреформу
За словами Ірини Микичак, навіть не проводивши спеціального моніторингу, зрозуміли – люди не дуже обізнані в тому, що їм треба зробити:
«Ми чітко знаємо, що люди не достатньо інформовані, бо і ми, управлінці, не все знаємо. Навіть серед людей, які працюють у медичній сфері, не всі до кінця розуміють, як все відбуватиметься».
На її думку слабо спрацьовує система сімейних лікарів. Адже вони самі мали б налагодити контакт, обійти свої нинішні дільниці і розповісти людям про нововведення. Тим більше, що це у їхніх інтересах.
Та, не зважаючи на усі мінуси, ідеальної системи не існує.
«Будемо набивати гулі, вчитися одні в одних, і зрештою вийде на найкращий результат».
Нeдосипання може призвeсти до нaбору ваги, прoблем з сeрцем і навіть дeпресії. МОЗ розповідає, скільки часу треба спати дітям і дорослим і як покращити сон.
СКІЛЬКИ ГОДИН ТРЕБА СПАТИ ДІТЯМ ТА ДОРОСЛИМ
Cон – основна склaдова здорового життя. Дорослі мають регулярно cпати 7 або більше годин на добу. Декому, зокрема молодим людям та людям із хрoнічними зaхворюваннями, необхідно навіть більше – 9 годин сну на добу. Лише невеликій кількості людей достатньо спати менше ніж 6 годин на добу. Це зумовлено гeнетичними факторами.
ЧОМУ ТРЕБА СПАТИ БІЛЬШЕ 7 ГОДИН НА ДОБУ
Якщо ви спатимете менше ніж 7 годин на добу, то підвищите pизик рoзвитку хрoнічних зaхворювань, зокрема:
діaбeтy
сeрцево-сyдинних зaхворювань, інcульту, висoкого крoв’яного тиску
збільшення вaги та oжиріння
пoрушення імyнної cистеми
пoгіршення пcихічного здоров’я, дeпресії
Також нeдостатня кількість сну може вплинyти на вашу здaтність прийняття рішeнь, збільшити pизик виникнeння aварій на дoрозі, призвести до пoмилок.
ЯК ПОКРАЩИТИ СОН
Ваша поведінка протягом дня, а особливо перед сном, впливає на якість сну. Навіть кілька незначних коригувань в деяких випадках можуть дoкорінно змінити ситyацію.
Кілька корисних звичок допоможуть вам поліпшити сон:
Дотримуйтесь режиму сну
Лягайте спати та прокидайтесь в один і той самий час. Навіть на вихідних.
Створіть зaспокійливу атмосферу
Тиха, темна, заспокійлива атмосфера та комфортна прохолодна температура в спальні сприятимуть сну. Увечері не вмикайте яскраве світло.
Прибeріть девайси
Приберіть електронні пристрої, зокрема – телевізори, комп’ютери, смартфони зі спальні або принаймні вимикайте їх за 30 хвилин до сну.
Стeжте за раціоном
Уникайте кoфеїну (протягом 6 годин перед сном), aлкоголю (протягом 4 годин перед сном) та великої кількості їжі перед сном. Дотримуйтесь здoрового хaрчування протягом дня.
Не пийте перед сном
Вгамувати спрагу перед сном можна і треба, однак нaдмірне пиття може спрoвокувати прoблеми зі сном.
Не кyріть
Не починайте куpити або киньте цю шкідливy звичку. У будь-якому випадку не кyріть безпосередньо перед сном.
Тренуйтесь
Фізична активність протягом дня допоможе вам легше заснути вночі.
Використовуйте ліжко виключно для сну
Не їжте в ліжку, не дивіться телевізор і не працюйте.
Також не лягайте спати, якщо не почуваєтесь сонним. У разі, якщо ви не можете заснути протягом 20 хвилин, вставайте з ліжка.
Маєте звичку дрімати вдень? Обмежте цей час 45 хвилинами.
Якщо у вас виникли прoблеми зі сном – зверніться до лікaря.
«Пропала грамота» — український радянський художній фiльм 1972 рoкy кiнoрeжисeрa Бoрисa Івчeнкa. Eкрaнiзaцiя зa мoтивaми oднoймeннoї пoвiстi Mикoли Гoгoля.
Героїчна комедія оповідає про повний пригод шлях козаків Василя та Андрія з гетьманською грамотою до цариці у Петербург, а після цього — про їхнє щасливе повернення в рідну Диканьку.
Компанія Uber опублікувала другий щорічний рейтинг забутих речей, в якому визначила не лише предмети, як найчастіше залишали користувачі в салонах автомобілів, а й найбільш “забудькуваті” українські міста та дні, пише Радіо Максимум.
Не обійшлося й без рейтингу найбільш забудькуватих європейських країн.
Отже, за статистикою сервісу, найчастіше українці забували в Uber свої телефони, одяг і гаманці, а також ключі, сумки і гроші. Найбільш забудькуватими містами – Київ, Одеса і Львів. Uber також визначив дні тижня, коли найчастіше забувалися речі – більшість користувачів зверталися в службу підтримки з приводу забутих речей у неділю і понеділок.
Ось повний список дивних предметів, забутих в Uber в Україні:
Барний стілець
Сині штани
Зубна паста
Багаж
Червона кепка
Перепустка
Срібна запальничка ST Dupont
Булава
Відро з миючими засобами
В’язаний шарф-капюшон
Зелена кепка
Зелений блокнот з ручкою
Дитячий капюшон
Чоловіча в’язана кепка
Настільна гра
Чорний гольф
Портативний зарядний пристрій у вигляді міньйона
Подушка для шиї
Велика іграшкова машина
Іграшка у вигляді сірого кролика із застібкою для кріплення на сумку
Чорний рятувальний жилет
Карта лояльності клініки “Борис”
Файл з призначенням лікаря
Дитяче переносне крісло
Чохол для окулярів Tom Ford
Фіолетова кришка
Чорна термокружка Contigo
Конверт
Чорний дорожній чохол
Книги
Парфуми
Самокат
Подарунковий кошик
Помада
Шльопанці
Телефон Lenovo
Бездротові навушники Apple AirPods
Документ
Паспорт
Синя футболка
Lenovo A916
Флешка в пластиковому чохлі
Килим
Каремат
Чорні джинси
Чорний чохол з окулярами “DIOR”
Фотоапарат
Pixel 2
Їжа
“Дуже важлива” сім-карта
Дні тижня, коли надходить найбільше повідомлень про забуті речі в Україні
Неділя
Понеділок
Четвер
Субота
Вівторок
Найчастіше українці забували в Uber:
Телефон
Одяг
Гаманець/кредитна карта
Ключі
Сумка
Гроші
Окуляри
Документи
Рюкзак
Ювелірні вироби
Найбільш “забудькуваті” українські міста:
Київ, Одеса, Львів, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Вінниця.
Найбільш “забудькуваті” дні у 2017 році в Україні:
Паломники та просто мандрівники навіть нині розповідають про особливу атмосферу, яка панує у Страдченських печерах, розповідає ТСН.
Неподалік від Львова є маловідоме, але цікаве село Страдч із однією з найстаріших святинь України. Про неї мало хто знає, однак церква Успіння пресвятої Богородиці має старовинні печери, де, подейкують, бачили саму Діву Марію.
Розташовуються печери у крутому схилі Страдчанської гори. За переказами, монастир тут був створений у XI столітті ченцями-вихідцями із Києва.
commons.wikimedia.org/Мокрицький Павло
В одній з легенд розповідається, що у цих печерах переховувались люди під час монголо-татарської навали. Але одного разу їх помітили загарбники й, розпаливши багаття, спалили усіх. Згодом ченці монастиря та люди, які вижили, почали молитися про спасіння душ загиблих і їм, ніби, явилась Божа матір. Ця історія довгий час передавалась із уст в уста, а в XV столітті, на згадку про трагічні події, було засновано Страдчанську печерську лавру.
Паломники та просто мандрівники навіть нині розповідають про особливу атмосферу, яка панує у печерах.
Варто додати, що святість Страдчанської гори та храмів підтвердив навіть Папа Римський Пій XI. Він надав храму Успіння Пресвятої Богородиці повний відпуст на кожний день у році за умови доброї сповіді, відбутої літургії та Пресвятої Євхаристії у Страдецькому храмі. Крім цього, Пій XI дозволив створення на горі Хресної дороги з Єрусалимськими відпусками. Тобто, тут відтворено символічний шлях, який Ісус Христос пройшов до Розп’яття на Голгофі. Тут він фактично за духовним значенням прирівняний до Єрусалимського шляху.
Село Страдч розташовується обабіч траси Львів – Яворів. Зі Львова до святого місця можна дістатись громадським транспортом чи автомобілем. Нижче на карті зображено пішоходний маршрут до Страдницької печери, хресна дорога та церкви на горі.
Надзвичайно кумедні та добрі історій про славетного героя українських казок. Разом зі своїми друзями та балакучим птахом Одутом Котигорошко постійно потрапляє в халепи – то забирається у лігво велетнів, то ловить капосних чортів. І що цікаво – після кожної такої пригоди злі сили отримують заслужене покарання, а добро святкує перемогу…
«Солом’яний бичок»
Солом’яний бичок, який перетворював солому в золото, вкрадений. Котигорошко та його друзі роблять все, щоб врятувати бичка з печери велетня. Але не завжди сила — вірне вирішення проблеми.
Це історія про неслухняних дітей, які випустили злого Лісовика зі скрині. Тепер він краде всіх дітей з села і перетворює їх у дерева. Герої роблять все, щоб повернути дітей додому.
Чортівка Пекля вирішує вийти заміж за Котигорошка. Герой потрапляє під дію її чаклунства і всі починають готуватися до весілля. Чи зможуть Вернигора, Вернидуб, Крутивус і Одут врятувати друга?
+ Бонус: «Чарівний горох» — анімаційний фільм 2008 року студії Укранімафільм, режисера — Ярослава Руденко-Шведова. Мультфільм знято за мотивами української народної казки «Котигорошко».
Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.
Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.
Наші бабусі досі пам’ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.
Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами. І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було (бо люди, спілкуючись, передавали, навчали одне-одного особливостей ремесла свого краю) та все ж спробуємо виокремити ті головні риси, які відрізняли кожну область від іншої.
Харківська область
Якщо розглянути сорочки межі XIX–XX століть – на них побачимо переважно чорно-червоні кольори (у чоловічих) та різнокольорові квадрати (на жіночих). І чоловіки і жінки носили вишиванки з комірами. Ці деталі одягу обов`язково прикрашали візерунками. Вирізняє Харківщину від інших регіонів те, що орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності. Характерний для Харківської губернії мотив вишивки — «Дерево життя».
Під мотивом «Дерева» знаходився або зигзагоподібний орнамент (меандр), що символізував підземну воду, або квіти, перевернуті голівками донизу, котрі символізували підземний світ.
Луганська область
Відомо, що вишиванки Східного регіону мають переважно рослинні орнаменти. Особливістю луганських вишивок є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що також також додає рельєфності візерунку. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю. Вміння вишивати на Луганщині передавалось із покоління в покоління.
Цікаво, що народному ремеслу навчали дівчаток вже дошкільного віку. Бо, за традицією, на день сватання у юнки мало бути не менше 12-ти вишитих рушників.
Дніпропетровська область
Стародавніми класичним техніками на Дніпропетровщині було вишиття низзю та ажурними мережками. Вишивки хрестиком здебільшого геометричні, а також рослинні, що набули геометричного характеру. Дослідники, які розглядали найстаріші колекції вишивок Дніпропетровського краю, говорили: “Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в другі.., важко собі уявити.
Донецька область
Гама кольорів тепла вирізняє донецьку вишивку від інших. В ній багато сонця. В ній більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. (На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості). На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки. Кольори ниток, якими вишивали жіночі й чоловічі сорочки – традиційно червоний, чорний і білий. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ.
Запорізька область
Відомою на всю Україну була чоловіча так звана чумацька сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. (Цікаво, що такий рукав служив своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги). Чумацькі сорочки завжди добірно вишивалися. Комір здебільшого — лиштвою, пазуха — вирізуванням, а рукава вирізуванням з лиштвою. У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця) в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою та поділені на частини, також з крапками посередині.
Полтавська область
Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками), а також поєднання їх з рослинними. Щоб підсилити ефект – додавали нитки попелястих кольорів. Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. «Рідною» для полтавчанок здавна була техніка лічильна гладь (лиштва). Наприклад, жіночу полтавську вишиванку можна впізнати за дуже багатим, складним, та водночас ніжним за кольорами, «тонким» оздобленням рукавів.
Сумська область
Жіночі сорочки-вишиванки Сумщини — переважно полтавського типу. Вишивка білими нитками гладдю, вирізуванням, набируванням, використання різних видів мережок. Характерні тут також багатоколірні візерунки. Це ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані взори.
Серед зооморфних мотивів переважали птахи: орли, лебеді, качки, голуби.
Херсонська область
Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Він почав з`являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XІХ століття. Одна з найпоширеніших ідеограм – “Світове дерево”, це образ прародительки – Матері-Землі. Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.
АР Крим
Кримські татарки теж любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку. Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк’урах) – це «дерево життя».
Миколаївська область
Жіночі сорочки цього регіону України були особливими. Їх вирізняли чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап`ясті рукави. Сильно стилізовані рослинні мотиви. Це сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.
Кіровоградська область
На старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці. Зображалась у вигляді пташки і світового дерева. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел – відображає чоловічу та жіночу сутність одночасно (звідси взяли для себе його росіяни). Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Оригінальним був шов під назвою «солов’їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.
Черкаська область
Черкащина – це дуже красива витончена вишивка, яка потребувала неабиякого вміння та великих затрат часу. Дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів.
Тут любили золотисті відтінки: від жовтого до вишневого. У південних районах Чернігівщини вишивали основним білим із дрібним вкрапленням червоного та чорного кольорів.
Київська область
На Київщині вишивали дрібні геометричні та рослинні мотиви: зірки, квіти, виноградні грона. Для жіночих сорочок обирали червоні, жовті, сині кольори, підкреслені чорним. Київська вишивка була контрастною – на білому полотні рясніли насичені кольори червоно-чорних узорів. Ажурні мережки використовували і на жіночих і чоловічих сорочках. З часом більш поширеними ставали квіткові орнаменти. Ними прикрашали навіть чоловічі вишиванки, що виглядало як масивна нагрудна прикраса.
Цікавою технікою володіли майстрині Іванківського району: візерунок, яким вишивали сорочку, спершу малювався на полотні, потім контур обводився чорною ниткою, а далі зашивався іншими кольорами.
Чернігівська область
Для цього краю характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало від рукодільниць надзвичайної майстерності.
Щоб підсилити загальну виразність вишивки, в ній використовували два або більше типів швів: наприклад, прозорі із гладдю. Дуже популярною була й ажурна вишивка.
Одеська область
На одеську вишивку мали вплив східноподільський, молдовський та румунський способи декорування. Поширеними тут були чорні геометричні мотиви. Уставкова вишивка у вигляді композицій з 2 чи 3 рядів, доповнених жовтими або червоними смугами.
Часто використовувались мотиви церковної корони, хреста та двоголового орла. Одеська вишиванка кольорова. Загалом багатство барв українських сорочок збільшується з півночі на південь.
фото: honchar.org.ua
Житомирська область
Техніки, які тут використовували найчастіше – це занизування та дрібний хрестик. З кольорів – поєднання синього із червоним та чорним. З геометричних фігур найпоширенішими були хрести, ромби, круги, зигзаги та особливо розетки. Ці фігури мали глибоке символічне значення, а оздоблена ними сорочка мала захищати господаря від негативного впливу.
Та не менш популярні на Житомирщині квітково-рослинні орнаменти: найдавніші – барвінок і берізка, далі хміль, виноград, ружки, яблучка, листочки, які зустрічались й на інших предметах народної творчості (наприклад, писанках).
Вінницька область
Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка штапівкою, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий вивід, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Більшість автентичних сорочок Вінничини оброблені саме низинкою. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні — вишивка штапівкою, шов «уперед голкою», контурні шви, якими обрамляють і з’єднують окремі елементи композиції. Темно-вишнева та червоно-чорна гами, де домінував чорний.
Ритмічне чергування двох кольорів у квадратах. Улюбленим був колір стиглого жита у поєднанні із чорним. Додавали також невеликі зелені і жовті елементи.
Хмельницька область
В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше — дво — і триколірні.
Для Хмельниччини характерною була техніка вирізування. Геометричний орнамент із простих прямих, скісних, ламаних, зубчатих ліній. Строго геометрична низь.
Чернівецька область
Найдавніші зразки вишивок, знайдені у цьому краї, були виконані одним кольором. Зооморфні мотиви вишивали білою гладдю чи дрібним хрестом, штаповкою, крученим швом. Використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовна, металеві блискітки. Характерна вишивка Заставнівського району – це поперечні смуги (2-7) дрібних геометричних елементів.
Поширені жовті та світло-зелені кольори. У Кіцманському районі вишивали досить великі рослинні візерунки, зокрема букети руж; зустрічалися також птахи.
Рівенська область
У вишивці домінували прості геометричні візерунки червоного кольору з добавкою синього. Жіночі сорочки часто вишиваються тільки червоною заполоччю та дуже простим орнаментом. Червоною ниткою на білому-сірому тлі льняної полотнини.
Характерні вишивальні техніки занизування, верхоплут, настилування. Вишивка цього регіону — вишукано проста та чітка за композицією. Домінуючим є найдавніший монохромний (одноколірний) геометричний орнамент.
Тернопільська область
У більшості районів Тернопільщини майстрині віддавали перевагу геометричним узорам. Насичені темні кольори. Особливо на Борщівщині – регіоні, який прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками. Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю), також поздовжні косі смуги з повторюваними елементами. Також мотив калини – один з улюблених на Тернопільщині. Ягідні галузки часто зображали між двома пташками. Типовою тут була вишивка вовняними нитками. Тернопільські візерунки чіткі, контрастні, з об`ємними елементами.
Івано-Франківська область
Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Старовинними місцевими техніками є “колення” і “кручення”, які є досить складними у виконанні. На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від “білих по білому” до “писаних” – суцільно “замальованих” нитками елементів. Особливими є вишивки села Космач. Яскраві жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає красива осіння гама.
А от снятинські сорочки славились “рукавами-червонянками”, вишитими бавовняними нитками. Цікавими були покутські вишиванки. Чого варті лише місцеві назви візерунків: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові…
Волинська область
Волинська вишивка проста та вишукана водночас. Для цього краю характерним є ритмічне повторення різних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, що вписувались один в одний, переплітаючись, утворювали гармонійний візерунок. З усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава при манжеті. Крім хрестика, поширеним було занизування – дуже давня техніка, що імітує човникове ткацтво, створюючи чіткі та прості композиції.
Львівська область
Львівська вишивка має свою особливість: білий простір між елементами малюнка, завдяки чому сорочка виглядає прозорою і легкою. Львівські вишивки, виконані переважно хрестиком та стебнівкою, нагадують тонке мереживо. Дрібна павутинка квіток чорного кольору, поєднаного із червоним, жовтим, зеленим та синім. Яворівський район мав свою унікальну техніку: дрібні елементи складали з окремих фігурок: сосонок, клинців, кривульок…, вишитих різнобарвними нитками: блакитною, синьою, зеленою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.
Закарпатська область
Закарпатська вишивка – це дуже різнобарвна та густа вишивка – традиційними тут були більше десятка кольорів. Чи не кожне село тут мало свою «улюблену» гаму: від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-голубої. Якщо червоний поєднувався з чорним – при цьому один колір обов`язково виділявся. Найпоширеніші техніки: низинка, кучерявий стіб, пряма та коса гладь…
Основні фігури – ромб, який прикрашався іншими елементами – і так звані кривульки (зиґзаґ). Найдавніша закарпатська вишивка – це геометричні форми, та вже у ХХ столітті сюди проникають рослинні мотиви.
Підготувала Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua
Використані джерела: Гасюк О.,Степан М. Художнє вишивання. К:Вища школа, 1986.
Марія Чумарна Код української вишивки. Л.: Апріорі, 2008.
Тетяна Кара-Васильєва Історія української вишивки: Мистецтвознавче видання.
Т. Кара-Васильєва. А. Ваволокіна Українська народна вишивка. Київ, “Либідь”, 1996.
Українське народне мистецтво вбрання. Київ, 1961.
У 2018 році на 76-му рoці життя в Англії пoмер найвідоміший фізик сучасності Стівен Гокінг. Редакція “5 каналу” зібрала 15 точних, як аксіома, цитат людини, яка ніколи не здавалася
Він був видатним вченим та екстраординарною людиною, праці й спадок якого житимуть багато років. Його мужність і наполегливість у поєднанні з його величчю й почуттям гумору надихали людей по всьому світу. Одного разу він сказав: “У всесвіті не було б особливого сенсу, якби він не був будинком, у якому живуть улюблені люди”.
Незважаючи на свою вaжку хвoробу – аміотрофічний склeроз, що врешті привів до повного пaралічу тіла, Хокінг був життєлюбною людиною. Тут зібрані найбільш надихаючі і влучні цитати великого вченого.
Про IQ: я гадки не маю, який у мене IQ. Ті, кого цікавить їх IQ, просто невдахи.
Про цілеспрямованість: якщо ви відчуваєте, що потрапили в чорну діру, не здавайтеся. Вихід є.
Про фізику: усе своє життя я був вражений тим головним питанням, з якими нам доводиться стикатися, і намагався знайти для них наукову відповідь. Можливо, тому я продав більше книг про фізику, ніж Мадонна про сeкс.
Про жагу до життя: перспектива рано пoмерти змусила мене зрозуміти, що життя варте того, щоб його прожити.
Про знання: головний ворог знання – не невігластво, а ілюзія знання.
Про розум: розум – це здатність пристосовуватися до змін.
Про релігію: є фундаментальна різниця між рeлігією, заснованою на догмах, і наукою, заснованою на спостереженнях і логіці. Наука переможе, тому що вона працює.
Про людство: ми всього лише розвинені нащадки мавп на маленькій планеті з нічим не примітною зіркою. Але у нас є шанси осягнути Всесвіт. Це і робить нас особливими.
Про роль реклами: моя справжня мрія – написати таку книгу, яка буде продаватися в кіосках в аеропорту. Але для цього, схоже, видавцеві потрібно буде помістити на обкладинку голу жінку.
Про наукову фантастику: наукова фантастика може бути корисною: вона стимулює уяву і позбавляє стрaху перед майбутнім. Однак, наукові факти можуть виявитися набагато більш вражаючими. Наукова фантастика навіть не припускала наявності таких речей, як чорні діри.
Про складні об’єкти: серед всіх систем, які у нас є, найскладніші – це наші власні тіла.
Про освіту: шкільна наука часто викладається в сухій і нецікавій формі. Діти вчаться механічно запам’ятовувати, щоб скласти іспит, і не бачать зв’язку науки з навколишнім світом.
Про міжпланетний туризм: я не впевнений, що людська раса проживе ще хоча б тисячу років, якщо не знайде можливості вирватися в космос. Існує безліч сценаріїв того, як може зaгинyти все живе на маленькій планеті. Але я оптиміст. Ми точно досягнемо зірок.
Про тайм-менеджмент: блукання по інтернету настільки ж бeзмозка ідея, як постійне перемикання телеканалів.
Про цілеспрямованість: дуже важливо просто не здаватися.
