Відпочинок цьогоріч є досить неоднозначною темою: їхати чи ні, якщо їхати, то куди і за скільки. Тож до вашої уваги підбірка найкращих пляжів України, де можна весело і недорого набратися сил.
При цьому місця з нашого списку поки не дуже розкручені в Україні, тому натовпів відпочиваючих тут немає. Правда, і цивілізація присутня не скрізь, але це компенсується розкішними пейзажами, тишею і чистою водою.
Блакитні озера в селі Олешня Чернігівської області
На вас чекають найчистіша вода і прохолода соснового лісу. Озера – їх чотири, площа найбільшого – 25 га – утворилися після затоплення кар’єрів, де добували кварцовий пісок. Водойми знаходяться в хвойному лісі, завдяки чому повітря тут вважається цілющим. Місце вже трохи облагороджене: можна відпочивати не тільки з наметами, але і в будиночках неподалік.
Озеро Віта в селі Нижнє Студене Закарпатської області
Той щасливий випадок, коли в Карпатах є де купатися. Озеро знаходиться на території однойменної бази відпочинку в горах на висоті 800 м над рівнем моря (висота вважається ідеальною для здоров’я). Саме озеро дуже глибоке – місцями до 15 метрів. Але від нього зробили відведення і побудували два розкішних басейна: для дорослих і дитячий. Частина пляжу – привізний пісок. І все це в оточенні лісу. До найближчого села 2 км.
Біле озеро біля села Рудка в Рівненській області
фото: tsn.ua
Водойму, до речі, називають озером молодості, бо у воді багато гліцерину, і шкіра після купання стає дуже м’якою. Її навіть свого часу возили в бочках по залізниці польським панночкам. Та й сьогодні вода в озері дуже чиста – проглядається на два метри, для водойми з піщаним дном це багато. На березі побудовані кілька пансіонатів і баз відпочинку, але можна відпочивати і з наметами. Інфраструктура розвинена непогано – є де поїсти-потанцювати, працюють прокати човнів і катамаранів.
Бакотська затока біля Кам’янця-Подільського Хмельницької області
Це місце – з особливим мікрокліматом, красивими скелястими берегами і цілющими мінеральними джерелами. На Бакотській затоці багато сонця і практично немає вітру – через скелі, які оточують місцевість. На 1 квадратний метр тут, до слова, доводиться стільки тепла, скільки і в Ялті. Найвища скеля – Біла – 120 метрів! У ній за часів Київської Русі був вирубаний монастир, поруч з яким досі б’ють мінеральні джерела (корисні при безплідді, проблемах із зором і серцем)
Бірючий острів на Азовському морі в Херсонській області
фото: Ярослав Кузнєцов
Розташований в кінці Федотової коси, яка розділяє Азовське море і Утлюцький лиман. Для тих, хто трохи знайомий з регіоном, – це приблизно за дев’ять кілометрів від відомої в Україні Кирилівки. Натовпи туристів на Бирючий поки не добралися, так що його багатокілометрові пляжі ще можна назвати безлюдними. Особливості відпочинку – можливість побачити антилоп і оленів в Азово-Сиваському національному природному парку, а також побувати в незвичайній Школі вітрів і дізнатися, що таке кайтсерфінг.
Зараз кожна жінка називає себе незалежною, сильною, вільною від суспільної думки, впевненою в собі, самостійно приймає рішення, є господинею своєї долі. Але в наших попередниць цього не було. Вони рідко могли висловлювати свої міркування, їхні ідеї не брали до уваги, усе, що вони могли робити – народжувати дітей, слухати батька, а згодом – свого чоловіка. Можливо, й сина, коли той виростав.
Жінок ще декілька століть тому видавали заміж, не питаючи їхньої думки, забороняли слухати себе та свої відчуття. Усе своє життя вони лише підкорялися. Саме ця покора, цей страх піти проти сили, яка керувала їхнім життям, а може, й та сміливість, що виникала в дам того часу, через яку вони вирішували йти проти цієї несправедливої системи, приводили до поганих наслідків.
Наприклад, зрозумівши всю свою слабкість, дівчина не витримувала й вчиняла самогубство, адже, який сенс існувати там, де ти лише маріонетка? Неодноразово були ситуації, коли жінки повставали проти тиранії батька чи чоловіка і їх жорстоко карали за цей вибір.
Скільки доль було зруйновано? Скільки трагічних епізодів несе в собі історія жінки в Україні, та й не тільки?
Ми зібрали історії декількох панянок, що хвилюють людей до сьогодні. Історії про смерть і біль, які жахають. Про жорстокість сімей, про несправедливість долі. Вони досі живуть з нами, навіть через стільки часу. Їхні життя та смерть на вустах людей. А вони – у стінах палаців, в яких колись спали.
Ми розповімо вам про 5 містичних замків, в яких можна й сьогодні зустрітися з нещасними дівчатами, а точніше, з їхніми привидами, що блукають кімнатами та коридорами домівки в пошуках помсти чи спокою. А також історію цих дам.
А розпочнемо ми з Підгорецького замку.
Це місце ховає в собі історію графині Марії, дружини Вацлава Жевуського. Її видали заміж за чоловіка, що був значно старший за неї (на 40 років). Граф був ревнивий, навіть надто. А його дружина, що славилась красою, свій час проводила в квітучому саду, де й жалілась на свою долю. Одного разу вона з прогулянки так і не повернулась. Вважають, що її чоловік з ревнощів убив Марію, а тіло й досі замуроване в стінах замку. Дух цієї дівчини блукає будівлею в пошуках християнського обряду поховання.
Другий об’єкт народних розповідей про привидів – це Свірзький замок Львівської області.
У часи війн та боїв, захоплень нових земель у цьому місці працювала дівчина. Звичайна, на перший погляд, дівчина. Але саме вона відіграла важливу роль, саме її вибір став фатальним для замку. Працівниця закохалася у ворожого солдата, якому і відчинила ворота до замку. Йому та його народу. Але замість щасливої долі коханої юнака вона отримала вічність на самоті із собою. У глибокому колодязі. Кажуть, що й сьогодні вона знаходиться там ж, де була все життя, і мріє повернути час назад, щоб виправити свою помилку.
Далі Острозький замок.
За однією з легенд коридорами замку блукає тінь. Тінь дочки Іллі Острозького, який став причиною смерті своєї дитини. Гальшка покінчила життя самогубством після того, як її захотіли вдруге видати заміж. Насильно. Але не вийшло. Княжна викинулась із високого балкона замку, залишивши собі лише появу в рідних стінах місячними ночами.
Четверта пам’ятка – Ужгородський замок.
Та ж історія зради своїх заради кохання. Кохання між дочкою графа, власника замку та воєводи сусіднього братства. Дівчина розповіла кавалеру про усі входи та виходи, таємниці домівки, за що й поплатилась. Її батько, дізнавшись, про це наказав убити воєводу, а дівчину – замурувати живцем. Вона досі ходить в пошуках коханого юнака.
І настав час останньої легенди. Легенди Замку Любарта.
Він ховає в собі оповідь про Оксану, яка стала об’єктом пристрасті коменданта фортеці, але не відповіла взаємністю. Тоді чоловік наказав солдатам поглумитись над дівчиною, убити та викинути розрізане на частинки тіло у ріку. Відтоді там зустрічається привид молодої жінки. Мабуть, вона й є причиною смертей солдатів у міжвоєнний період.
Будь-який із цих замків цікаво відвідати, послухати детальні історії у виконанні екскурсовода. Ми не гарантуємо правдивість цих історій, але цікаво інколи накрутити себе та побоятися чогось потойбічного.
Національний природний парк — не просто річки, ліси, гори, чи природні явища. Це місця особливої, винятково красивої природи окремої країни. Вони бережно захищені від руйнівного людського впливу та водночас відкриті для кожного, хто хоче насолодитися їхньою красою.
Національний природний парк — народне надбання, на яке кожна людина має право. Кожен, хто має очі, щоб його побачити, і серце, щоб ним насолодитися.
В Україні налічується 40 національних природних парків. А літо – мабуть, найкращий час для мандрівок рідною країною.
Карпатський національний природній парк
Це територія Івано-Франківської області, а точніше – Гуцульщина.
Про унікальність гуцульського краю можна говорити безконечно. Тут і археологічні пам’ятки, що мають вік 15 тис. років, і пам’ятки дерев’яного народного зодчества XVI-XIX ст., і унікальні художні народні промисли.
Серед визначних природніх об’єктів значними є верхове болото Рудяк з журавлиною дрібноплідною та іншими рідкісними видами рослин, урочище Кедрувате на Чорногорі – єдине місце зростання сосни кедрової.
Багатьох туристів зачаровують скелі Довбуша.
У Яремчі є дивовижний водоспад “Прибій”, котрий падає з висоти 12 м на фоні великих кам’яних брил, що створює надзвичайно величний пейзаж карпатської краси.
Особливий дар природи національного природного парку – це джерела з лікувальною мінеральною водою.
Національний природний парк Шацький
Знаходиться на території Волинської області.
Це унікальна еко-система озерно-болотно-лісових комплексів, які є найбільшими в Європі.
Включає у себе понад 30 озер різного розміру і походження. Безцінною перлиною серед них є озеро Свитязь. Водойма славиться дивовижною прозорістю чистої води, лікувальними властивостями боліт та неймовірно красивими краєвидами. Тому є улюбленим місцем відпочинку не лише українців, а й білорусів і росіян.
Ліси в Шацькому природному парку займають понад 51 % території. Вони наповнюють довколишнє повітря приємним запахом хвої. А ще запрошують посмакувати найрізноманітнішими лісовими ягодами та грибами.
Національний природний парк Нижньодністровський
Парк розташований на території трьох районів Одеської області в межиріччі Дністра та річки Турунчук.
Ця дельта Дністра входить в перелік водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення.
До заповідної зони парку входять такі ландшафти: низинні болота, заболочений ліс, безліса заплава, ділянки з домінуванням деревних порід, водної та коловодної рослинності.
Важливим елементом гирлової ділянки пониззя Дністра є плавневі озера.
Велетні пелікани, граційні лебеді, незліченні малі та великі баклани, витончені чаплі, верткі болотні крячки – всі ці птахи є мешканцями Нижньодністровського НПП.
Тут розташовані унікальні крейдяні гори, де росте багато реліктових рослин. До речі, у 2008 році ці гори потрапили в Top-100 всеукраїнського конкурсу «Сім природних чудес України».
На території парку знаходиться близько 129 цінних археологічних об’єктів різних часових епох: від палеоліту до середньовіччя і чимало пам’яток історії та культури.
Найвеличнішою архітектурною пам’яткою парку є Свято-Успенська Святогірська Лавра – пам’ятка архітектури XIII-XVI століть.
Національний природний парк “Синевир”
Знаходиться у Закарпатській області, Міжгірському районі, у так званих Горганах.
Зараз це величний гірський масив, а колись тут було морське дно.
На території парку знаходяться болота зі сферичною поверхнею.
А озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом національного парку і є однією з візитних карток Українських Карпат.
Ще на території парку можна побачити Музей лісу і сплаву, що є єдиним у Європі, де експонуються старовинні знаряддя праці лісорубів та плотогонів-бокорашів.
Національний природній парк “Олешківські піски”
Розташований НПП на території Херсонської області.
Олешківські піски є найбільшим піщаним масивом у Європі.
Це справжня українська пустеля. З оазами, барханами, гадюками і отруйними павуками. Влітку пісок нагрівається до 75 градусів.
А на “березі” пустелі ви зможете побачити найбільший у світі ліс, що висаджений людиною.
Цікаво, що тривалий час Олешківські піски були закритою зоною, на території якої розташовувався військовий полігон СРСР. Тепер це – популярне серед туристів місцевість, яка є справді унікальною та ще малодослідженою. Адже Олешківські піски отримали статус НПП лише у 2010 році.
Національний природний парк “Гуцульщина”
Розташований у мальовничій лісистій частині Покутсько-Буковинських Карпат (Косівський район Івано-Франківської області).
Одне з найбільших багатств національного парку “Гуцульщина” – ліси. Територія парку “помережина” численними річками та гірськими потоками. Особливо відомою є мальовнича річка Черемош.
Саме тут, на Косівщині, всесвітньо відомий центр етнографічної та історико-культурної спадщини України, де найкраще збереглися прадавні самобутні ремесла, промисли, традиції, звичаї гуцулів.
Національний природний парк “Сколівські Бескиди”
Парк створено у басейнах річки Стрий (південно-західна частина Львівської області).
Територія “Сколівських Бескидів” — в околицях традиційних курортних місцевостей – Східниці, Сколе, Славське.
Особливе значення має розташоване на прилеглих до парку територіях смт. Східниця, де в 1970 році розвідано великі запаси мінеральних вод типу “Нафтуся”. Крім того, на території парку є понад 30 мінеральних джерел різної бальнеологічної дії.
Панорами надзвичайної краси гір, лісів, гірських річок та джерел приваблюють туристів у будь-яку пору року.
Гетьманський національний природний парк
Створений на території Сумської області в долині річки Ворскла — однієї з найчистіших і найкрасивіших річок нашої країни.
Цікаво, що територія “Гетьманського” примикає до кордону з Російською Федерацією.
У НПП Гетьманський збережено різноманітні типові ландшафти Лівобережного лісостепу – від низинних заплав, сфангових боліт до реліктових корінних лісів (де вік дерев сягає 210 років).
Названий НПП на честь давньої української держави — Гетьманщини.
Дермансько-Острозький національний природний парк
Знаходиться на території Рівенської області.
Невисокі, але надзвичайно мальовничі Дермансько-Острозські “гори” тягнуться між Новомалином і Острогом.
Територія парку багата на об’єкти історико-культурної спадщини. Адже тут розташовані такі багаті історичні об’єкти, як Острог – місто-фортеця, родове гніздо князів Острозьких, монастир заснований ними ж у Межирічі, «романтичні» руїни замку у Новомалині та інші об’єкти.
На території парку знаходиться також місце найбільшого в історії бою УПА з військами НКВС – урочище Гурби.
Національний природній парк «Прип’ять – Стохід»
Простягається на території не лише українського, а й білоруського Полісся.
У назві парку — дві мальовничих річки, які, крім численних озер, болі та лісів входять у заповідну територію.
На території НПП «Прип’ять-Стохід» зустрічаються надзвичайно красиві і рідкісні рослини. Близько 40 видів рослин і 80 видів тварин занесено до Червоної книги України.
Красива природа і цілющі озера — мабуть, найцінніше, та далеко не єдине багатство заповідної зони.
Своєрідним культурним центром парку є селище Любешів. Серед визначних історико-архітектурних споруд тут є колегія піярів; побудовані у стилі бароко ворота замку XVIII століття; кляштор і костел капуцинів.
Для багатьох садоводів слимаки – це справжній нічний кошмар. Вони можуть нанести суттєву шкoду вашим рослинам і врожаю. Мало того, що вони наполегливо поїдають листя, квіти і плоди весною і влітку, так з настанням холодів ці сухопутні молюски переселяються у льох і там продовжують нищити ваш врожай. Пише Порадник.
І навіть це не все. Уже після того, як слимак побував на плоді, його слиз продовжує свій руйнівний вплив. Через нього роз’їдається та зникає верхній захисний шар плоду, і він починає псуватися та пропадати.
В основному, слимаки виповзають вночі, тому ви можете й уяви не мати, скільки їх у вашому саду. Саме тому боротьба з ними найефективніша з настанням темряви. Ми відібрали для вас 10 найкращих, на наш погляд, способів того, як з боротися з цими непрошеними гостями на вашому городі.
1. Поливайте рослини зранку, а не ввечері
Слимаків дуже приваблюють вологі місця, тому перший крок до того, щоб не заманювати їх у свій сад – обрати ранковий полив рослин замість вечірнього.
2. Зменшуйте кількість потенційно привабливих для слимаків місць
Прополюйте свою ділянку регулярно, бо слимаки люблять ховатися у прохолодному затінку бур’янів. Також, щоб не створювати їм затишні куточки для життя, на початку весни прибирайте у саду та городі, вигрібайте старе листя, розрихлюйте ґрунт, бо навіть великі грудки можуть стати прихистком для цих слизьких шкідників. Лишайте між рослинами достатні проміжки, щоб була гарна циркуляція повітря.
3. Приваблюте у свій сад природніх ворогів слимаків
Якщо маєте качок, гусей чи курей, вони допоможуть вам боротися із цими шкідниками. Якщо ж ні, можна зробити годівнички для пташок, щоб вони оселилися у вашому саду. Оригінальні ідеї щодо цього можете знайти в нашому матеріалі Як змайструвати шпаківню чи годівничку для птахів – 15 фото.
Також жаби знищують слимаків, тому можна в саду розмістити кілька відер з водою у тінистих місцях, щоб привабити їх.
Таким чином проблема буде значною мірою вирішена без додаткових зусиль.
4. Ловіть слимаків у “затишних” місцях
Якщо ж ви людина, яка й муху не образить, а слимака тим більше не хочете знищувати, можна їх зловити та віднести подалі від вашої ділянки. А зібрати їх в одному місці доволі просто. Як вже згадувалось, слимаки люблять ховатися у темних вологих місцях, тому можна на ніч лишити вологу дошку або колоду біля місця, де слимаки активно поїдають ваш врожай.
Для заманювання можна покласти те, що слимаки особливо люблять, наприклад, листя капусти або шкірки від цитрусових фруктів. Після нищення ваших рослин ці ненажерливі істоти вирішать відпочити і зберуться у запропонованому вами “готелі”.
5. Сіль проти слимаків
Посипання слимаків сіллю – це старий як світ і особливо жорстокий спосіб вбивства слимаків. Він ще й вимагає чимало зусиль. Напевно, підійде тим, хто настільки втомився від шкоди, завданої ними, що прагне справжньої помсти.
Необхідно вийти в сад чи на город уночі з ліхтариком та сільничкою. Як орієнтир, шукайте рослини з характерно поїдженим листям. Відшукайте біля них слимаків, струсіть з листя і посипте на них сіллю. Сіль витягує зі слимаків воду, і вони повільно помирають.
6. Приваблюємо слимаків напоями
Тут в одному ми об’єднали кілька варіантів відлову слимаків: на пиво, компот або молоко – що вам більше подобається, або що є у домі. Більше підходить для маленьких ділянок. Це доволі лояльний метод боротьби з всепожираючими слимаками, і доволі простий. Усе, що вам потрібно – просто лишити плоску тарілку з пивом, молоком чи компотом у саду чи на городі, де у вас є проблема зі слимаками. Замість плоскої миски, можемо взяти одноразову склянку і закопати її у землю, лишивши край на 0,5-3 см вище землі.
Наступного ранку ви знайдете тарілку або склянку дохлих слимаків. Можна також заманювати слимаків наступною сумішшю: мед, дріжджі і трішки води кип’ятити, поки рідина не стане в’язкою.
7. Половинки грейпфрута – ефективна приманка для слимаків
Після того як з’їдаєте грейпфрут, берете половинки шкірки і лишаєте їх біля рослин, які приваблюють слимаків. Зранку знайдете у них цілі групи слизнів.
8. Диня проти слимаків
Це ще один нескладний метод, який можна спробувати, коли ви маєте диню вдома. Після того, як з’їсте цей соковийтий фрукт, покладіть шкірку у саду і залиште на ніч. Вранці внутрішня частина шкірки буде покрита слимаками, яких можна знищити на дозвіллі…
9. Садіть рослини, які відлякують слимаків
Слимаки не люблять яскраво виражених ароматів. Тому можна насадити на городі рослини, які відлякують цих шкідників своїм запахом: лаванду, шавлію, розмарин, часник, цибулю, м’яту і інші.
10. Настій гірчиці або часнику
Ще одним ефективним способом боротьби з слимаками є обприскування рослин настоєм гірчиці. Треба взяти 50 г сухої гірчиці, розбавити у воді (300 мл), дати настоятися. Після цього додати ще води (щоб був 1 літр рідини) і отриманим настоєм сприскувати рослини увечері після заходу сонця.
Як альтернатива гірчиці, можна скористатися настоєм часника. Розчавлюємо кілька зубків, кидаємо у воду, настоюємо цілу добу. Додаємо води до об’єму 1 л і обприскуємо рослини.
Латинська катедра Успення Пресвятої Богородиці, що знаходиться за адресою пл.Катедральна № 1 вважається найдавнішим римо-католицьким костелом нашого міста та є єдиним цілісно збереженим об’єктом архітектури готики у Львові. Тож сьогодні 20 цікавих фактів з історії цього храму.
1.Кафедральний собор Львівської архієпархії римо-католицької церкви був заснований, за одними переказами у 1360 р., за іншим – на 10 років пізніше королем Казимиром ІІІ.
2. Іван Крип’якевич: «Костел будувався довго, 138 років. Первісна будова була готична,сліди її залишились у презбітерії». Першим його будівничим був львівський майстер Ничко, нагляд за роботами вів Петро Штехер.
Архітектор М. Ковальчук. Графічна реконструкція первісного вигляду
3. Освячено храм у 1405 р. перемишльським єпископом Матвієм Яніною. Тоді ще костел не був кафедральним, оскільки римо-католицьке архієпископство перебралося до Львова з Галича у 1412 р.
4. Довкола храму містився цвинтар. За словами І. Крип’якевича: «При катедрі був цвинтар, обведений довкола муром. Навпроти теперішньої захристії була брама для переїзду повозів, що звалася королівською. Піші йшли на кафедральний цвинтар по кількох східцях; також дві фіртки були від сторони площі Св. Духа і проти головного входу. Перед останньою фірткою були різничі ятки,в яких деколи навіть бито худобу. Мур зруйновано при реставрації 1776 р. , тоді перенесено під сам костел божий гріб, що колись був в одній з брам. Ятки 1800 р. розібрано і перенесено за Краківську браму». Кладовище навколо собору існувало до кінця XVІІІ ст. Точно дату його виникнення встановити неможливо , але найімовірніше, це сталося після освячення храму в 1405 р., оскільки ховати можна було тільки в освяченій землі.
Й. Свобода. Латинська катедра
5. Вже у ХV ст. споруджено при катедрі кілька готичних каплиць: Пресвятої Євхаристії, Журавінських, Раєцьку, Стримилівську, Братства убогих, Бучацьких.
6. У 1440 р. у Львові зупинявся митрополит Київський і Всієї Руси Ісидор. Тоді ж він відправив у Латинській катедрі урочисту літургію в східному обряді. Проте, львівські русини не захотіли бути на ній присутніми.
Латинська катедра. Вигляд на початок XX ст.
7. У 1510 р. в соборі встановили орган.
8. Після пожежі у 1527 р. та потрапляння блискавки у 1605 р. храм довелося відбудовувати.
Латинський катедральний костел. Львів. Автор Станіслав Тондос.
9. «У 1629 р. в катедрі перший раз відправляли богослужіння єпископи-уніяти, між ними славний Мелетій Смотрицький – автор граматики слов’янської мови, і митрополит Рутський. Проповідь мав королівський проповідник Бембус», – Іван Крип’якевич
10. 1 квітня 1656 р. в катедрі під час Служби Божої в присутності владик, сенаторів, шляхти та міщан король Ян Казимир здійснив коронацію Божої Матері на королеву польської Корони. Цей акт увійшов в історію як “шлюби Яна Казимира”.
Обітниця Яна II Казимира в Латинському соборі 1 квітня 1656 року. Фрагмент картини Яна Матейка.
11. У 1765 р. архієпископ Ієронім Сєраковский розпочав ґрунтовну реконструкцію катедри, яка тривала до 1776 р. Керував роботами будівничий Петро Полейовський. Саме тоді храм набуває стилю пізнього бароко та рококо. З того часу є вежа заввишки 64 м.
12. Головний католицький собор Львова налічує головний, два бічних вітарі та вісім каплиць: ренесансна каплиця Кампіанів (зведена в 1585 р.); каплиця Матері Божої та св. Антонія (зведена в 1770-1780-х рр.); каплиця Вишневецьких (зведена в 1495 р.); каплиця Христа Милосердного і Матері Божої Неустанної Допомоги (зведена в 1628 р.); каплицю Матері Божої Ченстоховської (зведена в XVIII ст.); каплиця Ісуса Розіп’ятого (зведена у 1769-1771 рр.) каплиця св. Казимира (зведена в XVIII ст.), каплиця св. Йосипа (з’явилася під час барокової реконструкції костелу на місці калиці св. Анни (XVI ст.)).
Скульптурна композиція «Гріб Господній», 1938
13. Ліворуч від каплиці Кампіанів розташована розташована скульптурна композиція «Божий гріб», створена у першій половині XVІI ст. Раніше вона стояла на цвинтарі при катедрі, а наприкінці XVIІІ ст. її перенесли до північної стіни храму. За радянських часів під аркою не було фігури Христа, її повернули у 1995р.
14. За скульптурною композицією «Божий гріб» можна побачити готичний портал старого входу до катедри, який було замуровано у XVIІІ ст. Ще один готичний портал колишнього входу до катедри можна побачити за скульптурою Св. Павла. У правому куті цього порталу вмуровано знак з датою реставрації – 1925 р.
15. Ще одна реставрація храму проводилася в кілька етапів між 1892 та 1930 рр. під керівництвом професорів архітектури Львівської Політехніки Міхала Ковальчука, котрий намагався повернути катедрі її готичні шати, Владислава Садовського та Тадеуша Обмінського.
16. На західному фасаді можна побачити пам’ятну таблицю Тадеуша Костюшки, встановлену з нагоди 100-річчя його смерті у 1917 р. (автор медальйона скульптор Зигмунт Куринський).
Вигляд на Латинську катедру, 1943 р.
17. Латинська катедра за радянських часів не була закрита і окрім католиків латинського обряду, сюди приходили й греко-католики, котрі не хотіли ходили до церков, які були захоплені Московським патріархатом.
18. На мурі катедри завішено пам’яткові кулі з облог Львова: 1672 р. — турків із Петром Дорошенком і 1919 р. — Української Галицької Армії.
Меморіальна таблиця з нагоди візиту Папи Римського
19. 25 червня 2011 року катедру відвідав Святіший Отець Іван-Павло ІІ. Через два роки біля входу до храма в його пам’ять встановлено таблицю з барельєфом Понтифіка.
20. Вежа Латинської катедри Успення Пресвятої Богородиці, разом із ратушею, вежею Корнякта, дзвіницею колишнього бернардинського костелу є символами Львова.
Нарешті знайшлася україномовна версія мультика “Пригоди малюка Гіпопо”, яка до травня 2018 року вважалася втраченою назавжди.
Скрізь під виглядом україснької версії всі ресурси підсовували нам російськомовну копію. Але активісти громадського об’єднання Гуртом у травні 2018 розшукали VHS запис з мультиком та з його допомогою відновили оригінальну україномовну доріжку, яку тепер ми з радістю можемо дивитись і поширювати нарешті своє.
Ці рухливі забави допоможуть на мить поринути в дитинство і дорослим.
1. “Піймай за хвіст дракона” (Китай)
Кількість учасників: чим більше – тим краще;
Що знадобиться: нічого;
Правила гри: всі шикуються в колону і кладуть руки на плечі або пояс тому, хто стоїть попереду. Той, хто стоїть першим – голова дракона, останній – його хвіст. Далі починається найцікавіше. Голова дракона починає полювати за своїм хвостом. Ті гравці, які ближче до хвоста, можуть всіляко допомагати йому “змитися” від голови, спритно втікаючи усім хвостом.
Але у спробах піймати хвіст і втекти від мисливця важливо, щоб колона не розсипалась і “дракон” не розвалився.
Так що тримайся, голова, нас не так легко піймати!
2. “Плати апельсинами” (Гана, Африка)
Кількість учасників: 2 команди по 3-4 людини;
Що знадобиться: по 4 апельсина на кожного учасника;
Правила гри: малюється дві лінії на відстані 10-15 метрів одна від одної, за якими розміщуються команди. На лінії в рядок кладуться гіркою апельсини: знизу кладем три, зверху – ще один. Команди по черзі кидають апельсинами по гірках суперника. Якщо вдалося її розсипати, то учасник, який попав, забирає апельсини для своєї команди. При невдалому кидку, апельсин дістається супернику.
Із отриманих таким чином апельсинів суперник складає нові гірки, які теж можна розсипати. Гра продовжується, доки одна з команд не втратить всі свої апельсини. Вона і програє. Апельсини можна замінити м’ячиками, кубиками і всім, що придумає ваша фантазія.
3. Кабадді (Індія)
Кількість учасників: дві команди, будь-яке парне число;
Що знадобиться: хороший настрій і сильні легені;
Правила гри: ігрове поле ділиться навпіл на території для двох команд.
З початком гри нападаючий стартуючої команди перебігає на чужу половину поля і намагається доторкнутися ногою або рукою до гравців-суперників.
Але все не так просто: перед цим він має вдихнути повітря і постійно повторювати “кабадді!кабадді!кабадді!”. Як тільки повітря закінчиться, нападаючий сам стає здобиччю і повинен тікати щодуху назад.
Щоб врятуватися, треба встигнути торкнутися ногою або рукою своєї території. Якщо вдало, то з команди суперника вибувають усі, до кого торкнувся нападаючий. Якщо ж йог піймали, – в бій йде команда суперника. Виграють ті, в чиїй команді залишилось більше гравців.
Ця гра настільки поширена в Азії, що навіть відбуваються міжнародні змагання з кабадді.
4.”Три камінчика” (Франція)
Кількість учасників:від 2 до 4;
Що знадобиться:по 3 камінчика або будь-яких маленьких круглих предметів, які можна затиснути в кулаці;
Правила гри: обидва учасника у кулаці ховають 1, 2 або 3 камінчика, щоб збити з пантелику суперника. Можна схитрувати і залишити руку порожньою.
По сигналу обоє виставляють перед собою “в гру” стиснутий кулак. Тепер завдання – вгадати, скільки камінчиків разом зараз в грі, і вони по черзі називають свій варіант числа від 0 до 6. Але повторюватися не можна.
Наприклад, якщо перший гравець назве “п’ять”, то другий вибирає із чисел, які залишилися. Далі розтискають кулаки і дивляться, хто виграв. Хто вгадав – викидає один свій камінець, і гра продовжується. Якщо ніхто не вгадав, то просто грають далі. Перемагає той, хто позбувся усіх своїх камінців раніше.
Ще веселіше грати в цю гру трьом або чотирьом. Головне – не забути змінити варіанти відповіді від 0 до 12. До речі, ця дивна французька гра раніше використовувалася не лише для розваг, а й для вирішення суперечок.
“5. Дуель картоплею” (Філіппіни)
Кількість учасників: 2; загальна кількість пар – без обмеження;
Що знадобиться: виделки і картоплини;
Правила гри: гравці на відстані метра один від одного стають на коліно, іншу ногу відривають від землі і тримають рукою, намагаючись втримати рівновагу.
В іншій руці в кожного – по картоплині на виделці або паличці. Головне завдання – збити картоплю суперника і втримати свою. Перемагають не сильні, а моторні і спритні. Достатньо одного вчасного руху, і перемога у вас в кишені.
Гравець “мертвий”, якщо картопля падає або піднята нога тричі торкається землі. Гра також завершується, коли один гравець спирається на суперника або штовхає його. Для спрощення правил можна не ставати на коліно.
“6. Посол прибуває” (ПАР, Африка)
Кількість учасників: може бути будь-яка, чим більше учасників – тим довше триває гра; Що знадобиться: “цінний подарунок” – будь-яка річ, яка в грі стане коштовністю. Наприклад, м’яч. Правила гри: гравці діляться на два “села” і шикуються шеренгами один навпроти одного. З однієї відправляється “посол” з цінним подарунком до іншої.
Він віддає його суперникам і зразу ж тікає, а все “село” кидається його доганяти. Якщо “посла” встигають піймати до повернення додому, він стає полоненим. Але якщо йому все ж таки вдалося втекти, свого гравця в “полон” віддають переслідувачі. Програє “село”, в якій залишився лише один житель.
7. “Стадо” (Бурятія)
Кількість учасників: чим більше, тим веселіше;
Що знадобиться: нічого;
Правила гри: учасники стають в круг і міцно беруться за руки. Це коники, які охороняють своїх лошат – інших гравців, які знаходяться в центрі кругу. Можна тупати копитами, ржати, наслідуючи коней.
Навколо стада ходить гравець-кінь, який захищає лошат від нападу вовків. А кілька гравців-вовків ходять поблизу, намагаючись розірвати круг, схопити лоша і забрати його в лігво.
Але кінь-охоронець відлякує хижаків, і якщо торкається до вовка, той вважається вбитим. Гра триває доти, доки кінь не “переб’є” всіх вовків.
3. Не розкривати свої думки в чужих книгах (не писати на полях).
4. Мудра людина ніколи нікому не буде розповідати про свої істинні наміри. Хвастощі викликають заздрість (сильний енергетичний посил), що веде до втрат. Люди за своєю сутністю заздрісні. Заздрість – одна з найсильніших емоцій, викликає сильну реакцію Всесвіту.
5. Хитрість – вміння користуватися обставинами. Мудрість – знання як, де і чим користуватися.
6. Мудра людина в розмові ніколи не використовує образи безпосередньо.
7. Мудрі люди не розкривають карт перед необізнаними.
8. Мудрі люди намагаються використовувати максимум своїх можливостей навіть для досягнення малих цілей. Щоб не втрачати вправність. Навіть на дрібному тренуються робити великі справи (примітка, до цього випадку не відноситься використання зв’язків, для дрібних цілей мудрі люди – зв’язки не використовують).
9. У мудрої людини завжди під рукою є все необхідне для важливих справ. Мудра людина намагається прорахувати ситуацію наперед.
10. Мудра людина завжди зважає на чужу думку, але ніколи не розлучається зі своєю. Тільки у випадках зустрічі з істиною коригує свою думку.
11. Мудрі люди завжди намагаються стежити за знаками й не упускають можливості скористатися отриманими знаннями.
12. Мудрі люди стежать за своїм здоров’ям, а не нищать його в гонитві за помилковими цілями.
13. У мудрої людини в житті не буває невдач, є тільки досвід, іноді негативний.
14. Мудрі люди будь-які питання між своїми, вирішують їх тільки між своїми, без залучення третіх осіб (мудрі люди на натовп не скандалять).
15. У будь-якій ситуації, щоб сприйняти її адекватно, спершу шукають плюси, а лише потім перевіряють – чи були там взагалі мінуси.
TED Talks давно стали синонімом слів «натхнення» і «навчання». У добірці – 9 відео від видатних жінок, що дають нове визначення фемінізму, надихають на побудову успішної кар’єри та просто дають зрозуміти: girls-таки run the world.
Зазначимо, що насправді чоловікам варто переглянути окремі відео не менше, ніж жінкам. Чому ж тоді такий заголовок? Усе просто – пропонуємо починати з себе.
1. Teach girls bravery, not perfection.
«Я боюся підняти руку. Боюся спитати»
Решма Сауджані, засновниця Girls Who Code, некомерційної організації, що прагне здолати гендерну нерівність у сфері технологій, розповідає про свою невдалу спробу стати політиком. Втім, ця історія не про невдачу, а про сміливість.
У чому різниця у вихованні хлопчиків та дівчаток? Хлопчиків вчать не боятися йти на ризик, а дівчаткам кажуть «ти повинна бути ідеальною». Саме тому жінок так мало в політиці, науці й інших професійних сферах, що традиційно вважають «чоловічими» – справа не у здібностях, а в хоробрості.
Як можна навчитися сміливості? Для цього Сауджані й започаткувала організацію Girls Who Code, адже написання коду полягає в методі спроб та помилок, це заняття вимагає впертості й готовності до неідеальних результатів. Якщо ми будемо підтримувати дівчат на їхньому шляху до сміливості, то отримаємо новий рух упевнених молодих жінок, які змінять світ на краще.
2. On being a woman and a diplomat.
«Нам треба зрозуміти: жінки повинні допомагати іншим жінкам»
Інтерв’ю з Мадлен Олбрайт – першою жінкою, яка стала державним секретарем США. Вона покинула пост у 2001 році, зараз активно займається питаннями гендерної рівності і вважає, що проблеми жінок повинні стати ключовими для зовнішньої політики, адже часто вони найскладніші.
Давайте позбавимося почуття вини, яке постійно переслідує прекрасну стать, і допомагатимемо одна одній, особливо у сферах політики та бізнесу. Запорука балансу у світі – більше жіночих голосів і чоловіків, які будуть до них дослухатися.
3. Why we have too few women leaders.
«Я хочу, щоб моя донька могла не тільки збудувати успішну кар’єру, але й щоб її поважали за ці досягнення»
Шеріл Сандберг, головний операційний директор Facebook розповідає про те, чому жінки рідше за чоловіків обіймають високі посади і дає три поради для того, щоб це змінити.
Сядьте за стіл. Жінки часто недооцінюють себе і приписують успіх не власним здібностям, а зовнішнім факторам. Не можна залишатися у кутку, потрібно вміти подавати себе і, як би банально це не звучало, вірити у власні сили.
Знайдіть справжнього партнера. Якщо ми хочемо врівноважити шанси чоловіків та жінок на успішну кар’єру, потрібно зрозуміти, що домашніми турботами можуть займатися представники обох статей. Догляд за дітьми, турбота про дім – це не виключно жіноча прерогатива.
Не здавайтеся завчасно. Часто жінки замислюються про народження дитини і у цей же момент перестають будувати кар’єру. Втім, досвід Шеріл Сандберг показує – вони роблять це надто завчасно. Не зупиняйтеся, не знімайте ногу з педалі газу доти, доки не настане «той самий день».
4. Tales of passion.
«Приємні і розсудливі люди не стануть цікавими персонажами – тільки гарними колишніми дружинами»
Ізабель Альєнде, автор і активіст, розповідає три історії, де фігурують цікаві (і реальні!) персонажі. Про те, як вона й інші жінки вперше несли прапори на Зимових Олімпійських іграх у Турині, про жінку народу Тутсі, яка змогла врятувати своїх сімох дітей під час війни, народити ще двох і знайти притулок у США та про американського стоматолога-гігієніста, що працювала в країні третього світу. Знаєш, що їх об’єднує? Пристрасть.
Альєнде каже: фемінізм і досі потрібен. Потрібен жінкам, яких змушують займатися проституцією, народжувати небажаних дітей і виходити заміж за некоханих чоловіків. Як і Мадлен Олбрайт, Ізабель Альєнде заявляє: жінки повинні допомагати своїм сестрам у інших, менш розвинених частинах світу. Не подобається слово «фемінізм»? Замініть його, суть залишиться незмінною.
5. Looks aren’t everything. Believe me, I’m a model.
«Я виграла в генетичну лотерею. Однак це ще не все»
Модель Камерон Расселл знає: імідж – це могутня річ, але разом із тим фальшива. Вона відповідає на кілька запитань, пов’язаних із модельним бізнесом і впевнено заявляє, що зовнішність не визначає, буде людина щасливою чи ні.
6. How women wage conflict without violence.
«У сучасному світі жінки по-іншому сприймають силу»
Кінорежисер Юлія Бача зробила цікаве відкриття: найбільш значний фактор, що визначає, яким чином суспільство вирішуватиме конфлікти, – це роль жінки в публічному житті.
Так, громада, яка зацікавлена у гендерній рівності та допускає роль жінки в політичному житті, скоріш за все вибере ненасильницький спосіб вирішення проблеми й досягне успіху. Ця думка перекликається з позицією Мадлен Олбрайт, яка закликає активніше залучати жінок у політику.
Втім, існує проблема: часто досягнення жінок у ненасильницькому вирішенні конфліктів залишаються невидимими для інтернаціонального суспільства – це довела перша палестинська інтифада (бойовий рух, націлений на захоплення території Палестини). Цю тенденцію необхідно змінювати, адже молодим жінкам потрібні рольові моделі, на які можна орієнтуватися.
7. 3 lessons on success from an Arab businesswoman.
«Якщо ти прагнеш побудувати кар’єру – виходь заміж за того, хто підтримає»
Три уроки від Лейли Хотейт, успішної арабської бізнесвумен, які допоможуть вижити в сучасному світі:
Перетвори чужий бруд на власне пальне. Якщо на тебе виливають купу негативу, пам’ятай, що це не твої проблеми, а їхні. Продовжуй бути щасливою і роби своє – люди від цього скаженіють.
Використовуй професійні вміння не лише на роботі. В арабських реаліях і досі вважається, що головне для жінки – це щастя її чоловіка і дітей, тому тим, хто хоче побудувати кар’єру, необхідно займатися й домашніми справами. Лейла рекомендує використовувати професійні навички, щоб полегшити цей процес: наприклад, тайм-менеджмент.
Об’єднуйте сили. Арабські жінки мають багато подруг і не змагаються з представницями своєї статі, як це заведено в західних культурах. Повертаємося до того, про що нам казали інші лектори – жінки повинні підтримувати одна одну, а не конкурувати.
8. Unlock the intelligence, passion, greatness of girls.
«Давайте створимо простір, де дівчата зможуть проявляти свій розум і пристрасть»
Лейма Гбові, лауреат Нобелівської премії миру, розповідає свою історію життя і про те, як одна африканська дівчинка може змінити життя інших.
9. This isn’t her mother’s feminism.
«Життя – це прийняття парадоксів»
Блогер Кортні Мартін пояснює, як змінився фемінізм. Цей рух перемістився у площину Інтернету, він не має одного обличчя-ікони – це тисячі чоловіків і жінок, які працюють над тим, що почали ще їхні мами і бабусі. А ще – про парадокси її покоління, проблеми та як їх можна подолати.
В Україні 16 липня набуває чинності Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.
Документ став чинним через два місяці після опублікування його в газеті “Голос України”.
Закон закріплює, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська – і вона обов’язкова для органів державної влади і публічних сфер на всій території держави.
Публічне приниження чи зневажання української мови буде підставою для притягнення до юридичної відповідальності.
За навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах або створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови також каратимуть.
Крім того, закон зобов’язує посадовців володіти державною мовою та застосовувати її при виконанні службових обов’язків.
Також державна мова має використовуватися в освітній сфері і трудових відносинах, у медичній сфері, обслуговуванні споживачів, у публічних заходах, рекламі та в інших сферах.
Дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.
Законом передбачено організацію безкоштовних курсів української мови для дорослих.
Закон не передбачає кримінальної відповідальності за його порушення. Проте порушень прав громадян на отримання послуг українською мовою в держустановах і визначених законом публічних сферах каратимуться штрафами. Максимальна сума штрафу становитиме 11 тис. 900 грн. Ці норми почнуть діяти через три роки.
