Категорія: Цікаве

Книжковий навігатор у морі видань на цьогорічному Форумі видавців, який відбудеться 18-22 вересня у Львові, просто необхідний. Тим паче, коли новинки вийшли у різних жанрах і стилях – від психологічного трилера, фентезі та детектива до культурологічної есеїстики і геополітичних порад. Пише Ігор Бондар-Терещенко для видання Сьогодні.

Ґабріель Ґарсія Маркес. Скандал сторіччя. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019

До книжкової серії “Writers on Writing”, в якій публікується ця збірка колумбійського класика, видана за підтримки Українського культурного фонду, увійдуть досі не перекладені українською публіцистичні твори та есеїстика всесвітньо відомих авторів й українських письменників. Зокрема щодо культового автора “Ста років самотності” та “Осені патріарха” це цілком доречно, адже Маркес від початку був газетярем; журналістика в певному сенсі була його першим коханням і, як усі перші кохання, найтривкішим. Ця професія стала його першою опорою як письменника, тож не дивно, з яким професіоналізмом виписані ці тексти. Серед яких і “Злидні письменника”, і “Мій особистий Гемінґвей”, і “Як написати роман?”, а також “Дорожні байки” з “Магічними Карибами” та цілою колекцією з газетярського доробку. В якому справа Рудої Дженні перемежається з виступом Че Гевари, а музика Бартока звучить разом з піснями “Бітлз”. “Еміліо Ґарсія Р’єра, який поділяв мою думку і є критиком та істориком кіно із дещо надприрод¬ною проникливістю, особливо після другої чарки, сказав мені тими днями: “Я слухаю “Бітлз” з певним острахом, бо відчуваю, що згадуватиму їх усю решту свого життя”.

Януш Леон Вишневський. Зміщення спектра. – Х.: Фабула, 2019

Цей роман – справжня літературна сенсація, адже українські читачі перші у всьому світі мають змогу познайомитись з продовженням бестселеру “С@мотність у Мережі” , оскільки роман польського письменника не вийшов ще навіть у його рідній Польщі! За сюжетом, Якуб — студент факультету інформатики в університеті, який Він не знає, що в житті його матері було велике кохання, яке й досі її хвилює. Тим часом його дівчина раптом помічає дивовижні зв’язки між книжкою, яку саме читає, і життям свого коханого. Вона починає пошуки і на­штовхується на таємницю. Хто насправді є батьком хлопця? Чи має вона право знайти відповідь на це питання? Заплутані стосунки, родинні таємниці, різні країни — і кохання, що перемагає час і долає всі перешкоди. Герої наново переживають давно забуті емоції, прагнуть розібратись у власних почуттях і зрозуміти, чи правильний вибір вони колись зробили. “Одинадцять років він перебував у стані очікування того, що жінка, яка мене народила, все ж таки повернеться, – зауважує одна з героїнь. – Коли він втратив надію, почав утікати від згадок. Здебільшого від тих найкращих, а тим самим найболісніших, пов’язаних з Гамбургом. І головним чином саме через це ми повернулися до Польщі”.

Елена Деревянко. Опыты ясномыслия. Ч. 1, 2. — К.: Саммит-книга, 2019

Авторка цих двох збірок – відома вчена, політична консультантка, гуру керування репутацією з міжнародним іменем і громадська діячка, тематика статей і есеїв якої справді вражає. Це філософське розмаїття іноді можна порівняти зі “Спробами” Монтеня, або зі стилем Террі Пратчетта, якого вона обожнює. І це не дивно – моторика оповіді, професійна впевненість і меткий стиль справді вражають. Геополітика, менеджмент, рідний Київ, жіноча дружба. “После прочтения книги возник вопрос, почему она не появилась ранее”, – дивується Леонід Кравчук. “Відчуваєш, ніби в середньовіччі раптом з’явився Кант і розповів про принципи мислення та світосприйняття”, – уточнює Дмитро Дроздовський, головний редактор журналу “Всесвіт”. “Налицо и энциклопедичность знаний, и безусловный талант”, – додає головний редактор журналу “Радуга” Юрій Ковальський. Тож тут і поради можновладцям (“главное – искренность в осознании своего долга, правильная мотивация политической деятельности”), і прогнози на майбутнє (“по мнению Аттали, в ближайшие 50 лет с нашим миром произойдет несколько малоприятных трансформаций”, і поради початківцям (“о том, почему бросая фекалии на вентилятор, сложно остаться в белом фраке”. Але головне, окрім професіоналізма, щира увага до читача. “Если я что-то упустила – добавьте, если переборщила – пропустите, если не согласны – поспорьте”, – запрошує авторка.

Олесь Доній. Трансформація української національної ідеї. – К.: Наш Формат, 2019

“Трансформації”, про які мова у цій збірці стосуються насамперед не життя, а виживання української нації в різних “державних” умовах. Оскільки жити завжди доводилося на “рідній, не своїй землі”, то варіацій на тему майбутнього у наших провидців було чимало – від гетьманської архаїки до новизни президентської республіки. “Українські мислителі до кінця не прописали те, на яких засадах має існувати новостворена держава, і на яких саме ідейних основах повинно творитися нове суспільство, – зауважує укладач збірки Олесь Доній. – Тому Україна час від часу засвідчує чергову здатність до боротьби (майдани, відсіч російській агресії), однак збільшує своє відставання від країн євроспільноти. Можливо, варто не лише міняти політиків, а й навчитися працювати над цілями? Може, слід навчитися коригувати ідеї?” Загалом 30 відомих українських істориків, філософів, політологів, культурологів дають у ній власні відповіді на питання про те, як розвивалася “українська ідея”, чому і на якому етапі вона загальмувала, і що слід зробити, щоб “українська ідея” знову стала “українською мрією”.

Василь Шкляр. Характерник. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Новий роман популярного автора, якого називають “батьком українського бестселеру”, і який на основі документальних джерел вкотре творить яскраву історичну реальність з життя “лицарів списа і шаблі”. – це чергова захоплююча подорож у сиву давнину. За сюжетом, у другій половині ХVІІ століття в Запорозькій Січі сталася неймовірна подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії і яку не оминув увагою жоден доскіпливий хроніст козаччини. Тож славний кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з Москвою. І треба зробити неможливе, аби в цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері Січі. “Тут навіть хтось пригадав (чи не Карпо Вишенька проговорився), що Чадуєв і Щоголєв, будучи в Кишеньці, нахвалялися привести на Січ воєводу Ромодановського з військом, щоб забрати царевича, а Січ спалити. — Що? Спалити Січ?!!! — Вирвати їм язики! — Ми зараз покажемо, кого треба спалити! Гнів затопив майдан. Здавалося, цього вогню вже не погасить ніхто”.

Джейн Гарпер. Сила природи. – К.: Нора-друк, 2019

У новому психологічному трилері авторки бестселеру “Засуха” чимало інтриг, які вона зазвичай залишає відкритими наприкінці кожного з розділів. Утім головна інтрига цього разу таїться навіть не в розслідуваних героєм роману, федеральним агентом Аароном Фоком злочинах, а природі, яка являє собою основний жах для людини 21 століття. “Зібравши всі припаси на купу на землі, жінки п’ятикутником стали навколо, діставши ліхтарики і мовчки роздивляючись свої скарби. Три непошкоджені намети; менш як літр води, нерівно розподілений по п’ятьох пляшках; шість батончиків”. За сюжетом, п’ятеро жінок в Австралії вирушило в похід, повернулося чотири. Що ж сталося? Окрім того, що в горах двадцять років тому на туристів нападав жорстокий маніяк, ще ж залишаються холод і зливи, непролазні хащі й отруйні змії, голод і втома. І навіть наш досвідчений герой вже сумнівається, чи розкриє природа свої секрети, оскільки навіть розкритих в глушині злочинів фінансового характеру, явно замало супроти головної проблеми – зниклої безвісти жінки.

Виктор Хорунжий. Салон “Санта Муэрте”. – К.: Space One (Спэйс Ван), 2019

Цей роман – екзотична і захоплююча історія про життя і смерть, про кохання і те, на що люди здатні заради нього. Зокрема – головний герой, юнак на ім’я Себастіян, закоханий в чарівну Камілу – як він поставиться до роду діяльності дівчини? Адже звіряння в любові до такого незвичайного ремесла, як своєрідні ритуальні послуги, може відштовхнути будь-кого, не лише молодого плейбоя. Утім, всі моральні та етичні аспекти узгоджені, адже автор роману має юридичну освіту. Усе це гарантує напружену оповідь, мелодраматичний ліризм і містичну лінію в романі про Смерть і Кохання, а межові ситуації мають всі ознаки одночасно і “темної” літератури, і динамічного чтива. “Пораженный, просто шокированный увиденным, Себастьян время от времени отрывался от завораживающего зрелища порхания девичьих рук и вглядывался в ее лицо. Девушка работала увлеченно, позабыв, казалось, обо всем на свете. На него она взглянула лишь раз, и то мельком, одарив рассеянной улыбкой, — и опять занялась мертвым стариком. Именно он был сейчас центром ее внимания, и Камилла явно получала удовольствие от своего занятия”.

Юлія Чернінька. Лицар Смарагдієвого ордену. Інквізитор. – К.: КМ-Букс, 2019

Після всього, що трапилася з малим і відважним героєм у першій книжці цієї фантастичної епопеї, він став добре малювати. Всі дивувалися казковим істотам, які жили на його малюнках, навіть не здогадуючись, що він просто фіксує побачене в чарівному світі, де він побував. Невже надзвичайні пригоди більш не повторяться? Минуло сім місяців від того часу, і одного разу по нашого героя таки прийшли його давні друзі – вірний кіт Вовко-Славко і мудрий Гільдус Племіус. Як було не прийти, коли славне місто Люберн у небезпеці? Тож чарівні метаморфози тривають, героєві знову доведеться рятувати світ і своїх друзів, а вороги стали ще більш підступні та жорстокі. “— Вітаємо вас, правителі чудового міста Люмберн, – вживається у знайомий образ наш герой. – Я, Смарагдієвий Лицар, прийшов до вас, щоб заручитися підтримкою на порятунок міста і його мешканців од чумної пошесті та інших негараздів”. Крім того, слід додати, цей захоплюючий роман може врятувати також від осіннього спліну та нудьги, тож мерщій у мандри світом неймовірних пригод!

Марія Козиренко. Відкривати тут. – Х.: Фабула, 2019

Майже у кожному вірші цієї екзотичної збірки – справжньому мистецькому проекту, оформленому українськими ієрогліфами – протиставлення, порівняння, нерівність. Мовляв, авторка спробувала, тепер ваша черга. Що саме? Навчитися бачити, спробувати стати краще, почути один одного, кохати без застережень. “Любов — це погана оптика. / Але без неї, / Як з’ясувалося під час не дуже гуманних експериментів / Над людьми, / Бачити геть нічого”. Тож навіть в анотації до збірки сказано, що ця книжка – аварійний вихід, який можна (і треба) відкрити будь-якої (важкої) миті. Сама ж авторка давно це для себе зробила, тож варто прочитати її віршовані послання, щоб і собі навчитися. Недаремно її дебютна збірка називалася “Сонячна бомба”, а в новій маємо “невипадковий” вірш про те, що ж буває, коли не стримувати емоції та почуття. “І тепер у сонці дірка. Можна гойдалку вчепити, / Їй сподобається точно — гойда, гойда, линь, лети. /  Я — ловлю — тебе — щомиті. / Я ловлю тебе. А ти?”.

Василь Махно. Околиці та пограниччя. – К.: Yakaboo Publishing, 2019

Починається ця збірка есеїв з того, як “Нью-Йорк відбивався від весняних вітрів, а Тоні відбивався від мене”, адже її автор – тернопільський поет, який вже два десятиліття мешкає в Америці, тож згаданий герой мешкає на 39 вулиці у Мангеттені і “мав би мати стосунок до Фердинанда Респалдізи, полковника кавалерії, останнього пана села Базар”. Тобто мова про те, в які б краї не заносило автора, і хоч би якими екзотичними були назви його оповідок – “Францоз із Чорткова”, “Зелені собачі дні” або “Шлунок верблюдиці” – це завжди порятунок саме “українського” світу в усіх його “заморських” різновидах. Тож цілком в дусі сучасних інтеграцій, реновацій та іншої зовнішньої політики, він залишається українським, чи пак європейським поетом, творчість якого з’єднує, як-то кажуть, країни та континенти. “За стільки разів, що я перелітав Атлантичний океан, – розповідає автор, – мені завжди хотілося відчути у легенях лоскотання європейського по¬вітря разом із сиґаретним димом на летовищах або перемішаним запахом, який втримують вигорілі під сонцем смуги трав або ж розкислі глина із чорноземом, якщо випаде дощ. І якщо в Україні травневе тепло вже нагрівало землю, то в Європі безперервно падали дощі”.