Оксана Муха – українська співачка зі Львова. В її репертуарі твори різного формату: від стародавніх українських народних пісень і до сучасної авторської та експериментальної музики.
Пропонуємо вашій увазі “Осіннє кохання” у виконанні Оксани Мухи.
“Я покохала тебе восени,
Жовте листя з дерев опадало.
Літо бабине йшло у солодкі сни,
А кохання моє розквітало.
А кохання моє, а кохання моє,
А кохання моє розквітало
Коханий, дивлюсь на небо –
В синій далі срібний зореплав.
Коханий, це ніби той наш пам’ятний
Останній листопад.
Коханий, не плачу я,
Бо не поверну спалену зорю”…
У мережі опублікували офіційний трейлер української романтично-фантазійної стрічки “Віддана”, яка знята за мотивами роману відомої письменниці Софії Андрухович “Фелікс Австрія”.
Авторами сценарію картини виступила Аліна Семерякова в колаборації з авторкою твору Софією Андрухович. Режисерка стрічки – 27-річна Христина Сиволап.
Кіно зняла компанія FILM.UA. Прем’єра “Відданої” відбудеться вже 16 січня 2020 року.
Про що кіно?
Події відбуваються на межі XIX–XX століть у Станіславові: красиві образи, особливі страви та безкінечні шпацери… Любов та ревнощі, подвійні смисли і таємниці, десь реальність, а десь вигадка. Історія двох жінок, які разом росли й виховувались. Хто вони одна одній: сестри та подруги, чи служниця та господиня?
Зіркові актори
Серед акторів – як і легенди, так і ті, для кого це перша робота. Головні ролі виконають Маріанна Янушевич, Алеся Романова та Роман Луцький. У кадрі також з’являться Ада Роговцева, Наталя Васько, Ірма Вітовська та Марина Кошкіна.
“Народна артистка України й прима-балерина Національної опери України Катерина Кухар здивує нас виконанням складного каскадерського номера. До чоловічого акторського складу увійшли Олександр Кобзар, Сергій Волосовець, Євген Янович, Важа Годердзішвілі, Себастьян Цибульський та Ясін Фараджаллах”, – додають у FILM.UA.
Прем’єра фільму відбудеться 16 січня 2020 року.
Хто така Софія Андрухович?
Софія Андрухович – письменниця, перекладачка та публіцистка. Народилася 1982 року в Івано-Франківську в родині письменника Юрія Андруховича. Закінчила Львівський національний університет за спеціальністю «українська філологія».
Авторка прозових книжок «Літо Мілени» (2002), «Старі люди» (2003), «Жінки їхніх чоловіків» (2005), «Сьомга» (2007) та численних публікацій у пресі. У 2014 році випустила роман «Фелікс Австрія», що того ж року отримав відзнаку «Книга року BBC». У 2015 році стала лауреаткою премії імені Джозефа Конрада. У 2016 році Софія Андрухович спільно з Мар’яною Прохасько написали дитячу книку-картинку «Сузір’я Курки». Того ж року книжка увійшла до престижного каталогу в галузі міжнародної дитячої та юнацької літератури «Білі круки» («WhiteRavens 2017»).
Хто з нас ну хоч раз не замислювався: а що би було, якби покинути місто разом з його стресами, роботою 24/7 і гайнути до села? Створити там власне господарство, як предки заповідали, жити з того, що дає земля.
Скільки коштує квиток у сільське життя? І пошукали найдешевші варіанти будинків із землею по всій Україні. Портал #ШоТам знайшов кілька.
При цьому, подбали, щоб умови не обмежувались лиш словами “а, жити можна”. Адже жити можна і під відкритим небом, а новоспеченому дауншифтеру подавай, щоб:
житло коштувало не дорожче 50 тисяч гривень;
були будівлі для господарства – гусятники, свинарники;
стан будинку такий, щоб переїхати вже зараз, розтопити грубу і горя собі не знати;
житло повинно бути від власника (перегляньте варіанти – ці 50%+ точно знадобляться вам на благоустрій нового житла);
щоби лісочок чи озеро поблизу.
Саме за такою схемою ми знайшли по всій Україні сім сільських хат, не дорожчих за 50 тисяч гривень.
Думаєте стати дауншифтером? Дивіться, скільки це коштує.
*Перелік пропозицій з олх ми робили станом на 25 жовтня 2019 року, а для перерахунку вартості житла з долару на гривню користувались курсом гривні відносно до долара на цей же день(а це 25,11 гривень за 1 долар).
Хата у львівських Карпатах
У селі Верхній Турів, якщо вірити Вікіпедії, проживає усього 485 людей. Один з них продає зараз свою хату на 100 соток і просить за неї 2 тисячі доларів.
Хата знаходиться на краю села, прямо під заповідним лісом.
На 70 квадратах розмістились три кімнати, “вода з краника”, дві печі. Є також літня кухня, колодязь, хлів та підвал.
Надворі є сад із фруктових дерев та ягід, трохи нижче, за садом, знаходиться чистий потічок.
До траси Ужгород-Львів – усього один кілометр, але – грунтової дороги.
Саме село цікаве дерев’яним храмом святого Пантелеймона, який збудували аж 130 років тому на кошти мешканців.
Вартість: 50228 грн.
Документи, що підтверджують право власності: треба уточняти.
Де знаходиться: Верхній Турів, Турківський район, Львівщина.
Розшукуються односельці на Черкащині
“Якщо хтось втомився від міської суєти, чи в когось невирішені проблеми із житлом, хтось не в змозі заплатити комунальні платежі чи, можливо, хтось просто вирішив жити у сільській місцевості – запрошуємо родини із дітьми у мальовниче негазифіковане село Онопріївка”, – так зустрічатиме вас Черкащина, якщо раптом ви захочете все покинути і оселитись у Онопріївці.
Вчителі місцевої школи об’єднались і вирішили допомогти літнім людям, які не дуже ладять із сучасними технологіями, знайти покупців для їх хат.
Усього хат на продаж вісім – на будь-яку кишеню: від 25 тисяч гривень до 80. От нам особисто до вподоби та, що за 30 000 грн. А увесь каталог нерухомості можна передивитись за посиланням: cutt.ly/uekMJT0
У селі є фельдшерсько-акушерський пункт, навчально-виховний комплекс І-ІІ ступенів, будинок культури, магазини, церква, фермерські та приватні сільськогосподарські підприємства.
Вулиці асфальтовані, і прямо з села можна потрапити до столиці: через село ходить автобус Тальне-Київ.
А ще Сергій, автор оголошення, пише, що в селі є вільні приміщення: магазин, контора, дитячий садок, швейна майстерня. Усе це можна буде орендувати, якщо вирішите розпочати там бізнес.
“Тож чекаємо на Вас, наші майбутні односельці”, – завершується повідомлення. Можливо, вони чекають саме на вас?
Вартість: від 25 до 80 тисяч гривень.
Документи, що підтверджують право власності: треба уточнити по кожному окремому будинку.
Де знаходиться: Онопріївка, Тальнівський район, Черкащина.
Пасіка, ліс і – знову Черкащина
Є у Смілянському районі Черкаської області село Макіївка. Там стоїть дерев’яна хатина, обмазана глиною. Біля ґанку тут абрикосове дерево, яке рясно квітне навесні.
А компанію йому складають 5 черешень, сливи, шовковиці, горіхові дерева, яблуні і 10 кущів винограду.
Хата невеличка – 34 квадрати, де головне місце – грубка, що топиться вугіллям і деревом. Але це й не біда, що маленька: людині яка покинула місто заради села, більшу частину часу доведеться приводити до ладу ділянку у 50 соток.
Серед будівель на ділянці також залізна банька з криницею та недобудований погріб.
Є клітки для вирощування кролів і є можливість ставити пасіку – бо поруч ліс, де квітне багато липи та рожевої акації, яка – запевняють хазяї – цвіте аж до осені.
Вартість: 25 000 грн.
Документи, що підтверджують право власності: в порядку, земля приватизована.
Де знаходиться: село Макіївка, Смілянський район, Черкаська область.
Хата на хуторі поблизу Диканьки
Село Микілка дійсно знаходиться за 20 кілометрів від полтавської Диканьки, про яку писав ще Микола Гоголь. Стільки ж і до Національного ландшафтного парку “Диканський” – якщо раптом захочеться розмалювати дауншифтерське дозвілля культурними заходами.
Сам будинок, який продають, має дві кімнати та вітальню. Поряд ще одна будівля – літня кухонька, газифікована, як і дім.
Тут є ще кілька будівель, які життєво важливі для селянина – кілька сараїв та погріб. Ще є колодязь у дворі – без води точно не залишитесь.
На додачу є сад, 50 соток землі, ліс та річка поряд.
Вартість: 27 000 грн.
Документи, що підтверджують право власності: в порядку, земля приватизована.
Де знаходиться: село Микілка, Полтавська область, Котелевський район.
Ворота в Подільські Товтри
Національний природний парк “Подільські Товтри” входить до семи природних чудес України. Придністровська частина Подільських Товтр – це круті скелі, швидкоплинний Дністер та рідкісна флора і фауна.
Деякі з видів рослин взагалі не зустрінете більше ніде в світі, тільки тут. І аж 85 видів мешканців тваринного світу Товтр охороняються Червоною книгою.
А тут від хатини, яку продають, до парку і Дністра – лиш один кілометр.
Тут є все, що треба людині, яка втомилась від міста: будинок на дві кімнати, поряд сад.
Є і сарай для живності, і невеличкий город.
До найближчого райцентру – 12 кілометрів, до Дністра і, за сумісництвом, межі Хмельницької та Чернівецької областей – один кілометр, до найближчої автобусної зупинки – 300 метрів.
Вартість: 34 000 грн.
Документи, що підтверджують право власності: в порядку, земля приватизована.
Де знаходиться: село Грушівці, Кельменецький район,Чернівецька область.
Хата неподалік від найбільшої в Європі пустелі
Невеличкий хутір Галаганівка (усього 63 жителі) знаходиться у 50 кілометрах від найбільшої у Європі пустелі – Олешківських пісків. І за 45 кілометрів від Херсона.
Сам будиночок на продаж невеликий – 46 квадратів, розташований на ділянці у 25 соток. Жити можна, але потребує косметичного ремонту.
До електромережі підключений, газу нема – опалення тільки пічне. На ділянці також є літня кухня, сарай та підвал.
Є значна проблема – на ділянці нема води. Власник радить купувати у сусідів. У дворі є резервуар для питної води на 2 тонни.
Магазин і зупинка в п’яти хвилинах ходьби від будинку. У селі є дитячий садок, школа, клуб і церква.
У десяти хвилинах від дому тече річка Інгулець, де можна ловити рибу.
Вартість: 35 000 грн.
Документи, що підтверджують право власності: всі в наявності.
Де знаходиться: Галаганівка, Снігурівський район, Херсонська область.
60 хвилин до моря
До Чорного моря – година на машині, а навкруги всього 15 житлових будинків.
Це про прекрасну і малолюдну місцину, село під назвою Зелена балка, де продається мальовничий дім та сарайчик з ракушняка.
“Я з міста. Але прожив там п’ять років. Часто виїжджаючи. Іноді навіть на півроку. Нічого не крадуть – завжди все на місці”, – пише власник з явною любов’ю до цього місця. Але змушений терміново переїхати і тому продає будинок.
Загальна площа дому на продаж – 60 метрів квадратних. На них розміщується три кімнати, кухня, туалет із ванною кімнатою, бойлер, водопровід підведений.
Загальна площа ділянки – 30 соток, із них десь половина – город.
Все, що потрібно для життя, власник залишає для майбутнього покупця. Мультиварку, холодильник, чотири матраци, інтернет-модем і “ще багато всього”.
Вартість: 40 000 грн.
Документи, що підтверджують право власності: треба буде оформити самостійно.
Де знаходиться: село Зелена балка, Арцизький район, Одеська область.
Закарпаття славиться не лише мальовничими краєвидами та панорамами, унікальними природними та історичними пам’ятками, а ще й автентичним народним мистецтвом, цілющими термальними водами та оригінальними стравами національної кухні. Існує еклектична архітектура, еклектичний живопис – а на Закарпатті еклектична саме кухня. Історична доля регіону обумовила виникнення неповторного інтернаціонального гастрономічного казана, до якого українці, угорці, чехи, румуни, роми, німці, євреї додали власних страв-інгредієнтів. Подорожуючи Закарпаттям, можна потрапити на кухні різних країн та поласувати усілякими перкельтами, ріплянками та лангошами.
ТОП-12 рекомендованих закарпатських страв від колективу «Відвідай».
1. Бограч
Історія ситної та гострої угорської страви губиться десь в минулих тисячоліттях на просторах шляхів праугорських племен. Бограч-гуляш прийшов на сучасний стіл із зелених пасовиськ, де протягом багатьох століть чаклували над казанками (бограчами) угорські пастухи. Можна тільки уявити собі смак попередника сучасного бограча, який вбирав у себе аромати ватри, м’ясного асорті, м’яти, вербени, ялівцю. Рецепт класичного бограча зазнав з часом смакових удосконалень, проте, незмінним правилом приготування справжнього бограча лишається традиційне тріо – м’ясо, спеції, казан. Насичений та наваристий бограч містить декілька видів м’яса – яловичину, свинину, телятину, копчені реберця та сало, овочі – картоплю, моркву, солодкий перець, помідори та приправи – паприку, кмин, зелень кріп тощо. Гостроти страві додає перець чилі, а неповторного димного аромату – занурена наприкінці приготування палаюча палиця. Підсушені шматочки тіста – так звані «чипетке», гармонійно доповнюють смак бограча.
2. Дійсно-перкельт
Назва угорської національної страви перкельт перекладається як «смажене». Основу дійсно-перкельту складають свинина, цибуля, помідори, часник та паприка. Все смажиться та тушкується, розповсюджуючи запаморочливі аромати, а з потраплянням на стіл змітається в одну мить. Універсальність перкельту полягає в можливості його приготування як з різних видів м’яса рогатих та крилатих, так і з риби, раків, а також грибів та овочів.
3. Ріплянка
Ця традиційна поживна страва споконвіку служила закарпатцям другим хлібом. Її основу складають картопля («ріпа») та кукурудзяна мука. Ріплянка вариться в чавунному посуді до однорідної консистенції та вживається з бринзою, кислим молоком, смаженою цибулею, шкварками, м’ясними стравами.
4. Рокот-крумплі
Під цією загадковою назвою криється звичайна картопля, зварена в мундирах та запечена в сметані з яйцями, ковбасою та сиром. У кожної закарпатської господині – своя оригінальна варіація страви – одна смачніша за іншу. Дехто додає до рокот-крумплів сало, дехто – пікницю (див. нижче) чи шинку, хтось замість сметани заправляє наїдок підбиванкою. Проте, апетитна традиційна страва від цих експериментів зовсім не втрачає статусу народної улюблениці.
5. Підбивані лопатки
Вважаєте, що лопатки – це щось з м’ясних викрутасів? Ой, як помиляєтесь. Лопатки – це спаржева квасоля. До складу традиційного запашного супу, окрім лопаток, входять копчені ребра, картопля, улюблена закарпатцями паприка та інші приправи. А підбивані вони тому, що підбиваються сметаною, кислим молоком або кефіром.
6. Лечо
Продовжуючи овочеву тему, включаємо до нашого хіт-параду популярне закарпатське лечо. Страва угорського походження дуже проста у приготуванні та досить демократична щодо інгредієнтів. Традиційне лечо готується з солодкого перцю, цибулі та томатів із додаванням яєць та сметани. Часом, до лечо додають ще домашньої ковбаски чи копченого м’яса, що, як розумієте, страву зовсім не псує.
7. Торгоня
Торгоня – домашні макарони – одна зі стародавніх угорських мучних страв. Процес приготування торгоні достатньо специфічний та потребує практики. Замішане круте тісто необхідно підсушити та натерти на тертці. Отримані кульки ще далі сушать, піджарюють, засипають меленим червоним перцем та тушкують в духовці з овочами та зеленню. Розсипчаста торгоня неймовірно пасує до наваристого перкельту.
8. Грибна юшка
Секрет неперевершеного смаку та аромату закарпатської юшки полягає у головному компоненті страви – білих грибах. Для приготування юшки використовуються свіжі чи сушені гриби, пасеровані цибуля та морква, часник, спеції. Для пом’якшення смаку юшка підбивається сметаною з борошном.
9. Лангоші
Рум’яний лангош – популярна закарпатська мучна страва. Для приготування лангошів використовується дріжджове тісто із додаванням олії та яйця. Підсмажені в великій кількості олії, змащені сметаною та посипані сиром, пухкі лангоші просто тануть у роті. До речі, в Угорщині традиційний лангош створює потужну конкуренцію усіляким гумовим фаст-фудам.
10. Кнедлики
Кнедлики – оригінальна страва чеського походження, відома безліччю варіацій. Апетитні кульки-кнедлики готують з дріжджового тіста, сирої чи вареної картоплі, м’яса, сиру та відварюють до готовності. Кнедлики відмінно смакують з соусами, бульйоном, смаженою цибулею, сметаною, а солодкі кнедлики, посипані подрібненими горіхами, вживають з різноманітними фруктовими сиропами.
11. Гомбовці
Закарпатські колобки – гомбовці – справжній смаколик національної кухні. Особливість рецептури цієї солодкої страви з дріжджового тіста з ароматною фруктовою начинкою полягає у її приготуванні на пару (добра новина для тих, хто рахує калорії). Присипані панірувальними сухарями гомбовці – справжня насолода для прихильників солоденького.
12. Бануш
Неможливо уявити собі карпатську кухню без поживного банушу. Бануш з кукурудзяного борошна, заправлений вершками або сметаною – бажаний гість на домашньому столі. Бринза, шкварки чи гриби додають страві виразних смакових акцентів. Для тих, хто планує гастрономічний тур по Закарпаттю, стане у нагоді наш маленький словничок: Пікниця – традиційна домашня ковбаса із додаванням паприки (деколи у дуже великих кількостях); Гурка – закарпатська кров’янка (кишка) з рисом; Шовдарь – свинячий окіст, копчений на вишневих або сливових гілках. Готується на великі свята. На Закарпатті кажуть, шо Шовдарь пишеться з великої букви, а москва – з маленької; Страпачки – галушки з сирої або відвареної картоплі; Баники – рулети з дріжджового тіста з різними начинками (мак, яблуко, сир, горіхи); Кіфлики – традиційна випічка у вигляді рогаликів з різними солодкими начинками; Палинка – міцний алкогольний напій (самогонка), який настоюється на фруктах або ягодах. Ви маєте чудову можливість спробувати більшість з рекомендованих страв під час наших популярних подорожей «Сиро-Винний тур Закарпаттям», «Релакс-тур «Термальне Закарпаття» та «10 родзинок Закарпаття». А бажаючим навчитися готувати традиційні закарпатські страви власноруч, пропонуємо професійні майстер-класи в рамках кулінарного туру «Секрети Закарпатської кухні». Смачного!
Співачка Джамала після колаборації з електронним проектом Cape Cod, записала з казахстанським репером Jah Khalib (Бахтіяр Гусейнович Мамедов) пісню “Кохаю”.
“Над піснею ми працювали півтора року. Я написала її на сьомому місяці вагітності. Мій голос тремтів, а іноді від емоцій мені не вистачало повітря. В пісні я дуже хотіла зберегти саме цей стан. У результаті вийшло поєднати разом жіночу і чоловічу енергію, Інь і Янь. Сподіваюсь, ви відчуєте все тепло, яким ми з Бахою хотіли поділитися”, – прокоментувала прем’єру Джа.
Композиція “Кохаю” увійшла в новий альбом Jah Khalib – “Выход в свет”, для запису якого репер переїхав до Києва. Саме тут казах записав майбутні хіти, і кілька з них – у дуеті із українськими зірками. Колаборація із Джамалою вийшла найбільш ліричною та романтичною. На додачу, це єдина українськомовна пісня на платівці репера.
Щорічно в холодну пору року про себе нагадують такі інфекційні захворювання, як грип та ГРІ. Епідемічний сезон захворюваності на грип та гострі респіраторні інфекції, який розпочався у жовтні, триватиме до травня наступного року.
У цей період значно зростає ризик захворіти. Зараз, за даними Львівського міського відділу ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України», рівень захворюваності на ГРІ є на неепідемічному рівні: від початку епідсезону зареєстровано 6494 випадків захворювання ГРІ, з них частка захворілих дітей до 17 років склала 52,7%.
«Як тільки температура повітря почне знижуватися, а вологість — підвищуватися, то цілком прогнозовано, що буде збільшуватися кількість захворілих на гострі респіраторні захворювання. І цього року є певна небезпека, бо будуть циркулювати зовсім інші штами грипу, ніж були минулого і позаминулого років», — акцентує Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров’я ЛМР.
Так, за даними ВООЗ, у епідсезоні 2019−2020 років у нас будуть циркулювати такі штами вірусу грипу:
В порівнянні з минулим епідсезоном, новими для нас будуть віруси «Канзас», «Брізбен» та «Фукет».
«Грип — це легке захворювання, яке для більшості людей проходить цілком нормально. Проте для певної категорії осіб може протікати дуже важко з розвитком ускладнень аж до летального наслідку. Тому рекомендуємо усім також проходити вакцинацію — як єдиний специфічний метод вакцинації від грипу. Ця вакцинація не є обов’язковою, тому робиться за бажанням пацієнта. Вакцини продаються у вільному доступі в аптеках.
Також рекомендуємо всім чітко дотримуватися методів неспецифічної профілактики. Зокрема, часто мийте руки, бо найчастіше інфекція передається саме через руки. Ведіть здоровий спосіб життя, висипайтеся, правильно харчуйтеся, провітрюйте приміщення”, — додає Володимир Зуб.
Найефективнішим способом профілактики грипу є вакцинація. Оптимальний час введення вакцини — вересень-жовтень, проте щеплення можна зробити і впродовж усього епідсезону захворюваності на грип та ГРІ. Імунітет після введення вакцини формується через 14 днів.
На сьогодні в аптечній мережі міста наявні дві вакцини для профілактики грипу: Ваксігрип виробництва Франції та ДЖІСІ ФЛЮ виробництва Кореї. Вакцину можна придбати за рецептом сімейного лікаря. Доставити її в кабінет щеплень потрібно в сумці- холодильнику (її дають в закладі охорони здоров’я). Саму процедуру вакцинації можна отримати в усіх закладах охорони здоров’я міста.
Також не варто забувати і про неспецифічні заходи профілактики грипу. Дотримуйтесь кількох простих речей, щоб не захворіти:
— уникайте відвідування місць з великим скупченням людей;
— регулярно провітрюйте приміщення і робіть вологе прибирання;
— привчіть себе до корисних звичок: будьте фізично активними, уникайте стресу, висипайтеся, харчуйтеся поживною їжею;
— одягайтеся відповідно до погоди, тримайте ноги в теплі;
— уникайте близького контакту з хворим;
— мийте руки;
— намагайтесь не торкатися обличчя;
— прикривайте серветкою ніс та рот під час кашлю та чхання — це знизить ймовірність передачі інфекції іншим.
А якщо захворіли — візьміть лікарняний і сидіть вдома. Грип швидко передається, тому так званий «трудовий героїзм» (коли ви хворі йдете на роботу), лише сприятиме поширенню інфекції.
Довідка
Грип — це вірусна інфекція, яка дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають люди в радіусі 2 метрів навколо хворого. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, 7 днів.
Зазвичай симптоми грипу з’являються раптово. Найчастіше це:
— різке підвищення температури тіла (більше 38 °С),
Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізoляторах, карцерах, камерах-одиночках, мoрдoвських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити мoрально.
Пропонуємо 30 цитат людини з гіперчутливістю до несправедливості.
1. За своєю душею треба стежити так само, як за тілом. Коли я був у Твоєму віці, то регулярно влаштовував собі сповідь: що ти зробив за місяць чи два доброго, що злого. І картав себе за недобре. І виробив був добру здатність — дбати про душу. Чиста, світла душа — то запорука людського здоров’я. І завжди приємно було згадати все, що ти зробив доброго. Бо тільки добре вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами.
2. Так само — дбай про своїх друзів. Вони повинні бути чисті, добрі. Інших друзів — не треба. А добрі друзі допомагають рости і ставати кращим…
3. Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!
4. Наша історія — це все і завжди спочатку, якась постійна гойданина на одному й тому ж місці, мертва хвиля еволюції. (Феномен доби (Сходження на голгофу слави): Розвідка.) Люди, прагнучи світла, викликають власну смeрть. Це щастя: мати таку долю, як у мене…Чуюся добре, бо нікому не зробив зла, бо дбав не тільки про себе. І від того мені світло на душі. Долі не обирають… Її приймають — яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
5. На Донбасі читати українську мову в російській школі – одне недоумство. Одна усна заява батьків – і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків … Обов’язково – німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної…. Я вважаю, що доля Донбасу – це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритися з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже нас – за 40 мільйонів…
6. Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати.
7. Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю.
8. Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.). У мене, слава Богу, такого досвіду не було. І тішу себе тим, що знайомі дівчата моєї молодості ставали кращі коло мене (а я — коло них).
9. Так було і з мамою-Валею — найкращою, найлюдянішою, найцнотливішою моєю дівчиною: я став кращий од неї, вона — од мене. Я дякую Долі, що Валя — моя дружина, мама мого сина (у мене прекрасна мама — бабуся Їлинка, у мене прекрасна дружина, так схожа — у моїх очах — до моєї мами).
10. І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любови, долає природне почуття зненависти, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі.
11. Ще зневажаю політиків. Ще – ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи!
12. Долі не обирають… Її приймають — яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
13. Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.
14. Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
Наймудріші філософи.
Бо мовчать.
15. Люди, прагнучи світла, викликають власну смeрть.
16. Терпи, терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
17. Як добре те, що смeрти не боюсь я: і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся: в передчутті недовідомих верст…
18. Жити — то не є долання меж, а навикання і самособоюнаповнення.
19. Зле жити без ідеалів, але не менше зле — з ідеалами. Втім, уточнити смисл слова “жити“ я б не наважився: у мої 46 років воно таке ж таємниче, як і в Твої. Роки пішли тільки на те, щоб сказати: і не це, і не це, і не це.
20. Не знаю, чи Ти повторював ці слова, чи, може, тільки допоминаєшся: життя — це праця, любов, футбол, боротьба, щастя, мандри, навчання і т. д. Стверджуєш, щоб завтра засумніватися: воно — не тільки праця, любов, футбол і т. д. Людина існує не пізнанням (хоч — і пізнанням), не працею (хоч — і працею), не любов’ю (хоч — і нею). Людина живе, щоб жити. Дуже неокреслено, але окресленіше не сказав ще ніхто.
21. Бери од кожної пори свого життя те, що вона тобі пропонує. Вимагати од часу — і немудро, і негідно, може. Але — і не пливи за течією. Будь собою — тобто, виробивши тверді орієнтири, що таке добро і що зло, виростай у їхньому магнітному полі, аби по ньому все в тобі скристалізувалося (так Вернадський писав, згадуючи геологічні структури). Ідеал є один — добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, нема. Ще додам — ідеал Краси.
22. Ти ждеш іще народження для себе, а смeрть ввійшла у тебе вже давно.
23. Завжди любити, щоб завжди помилятися. Але — завжди любити. І відтак існувати, а існувати — це помилятися.
24. Обачні! Золота середина — найнебезпечніша. Ви ж бо подвійні вороги!
25. Насамперед, сину, я хочу, щоб Ти мав свій характер, а не був розмазнею, манною кашею для беззубих. Виробляй його постійно, не поступайся своєю волею перед обставинами. Бо Ти — це, насамперед, Твоя воля (бажання, мета, впертість і т.д.). А воля міцніє в подоланні перешкод” (з листів до сина).
26. Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Ще краще — з кількох позицій. А як би вчинив тут П’єр Безухов чи Роберт Джордан чи Мартін Іден, наприклад? Для цього треба мати щедре серце. Живуть же по-своєму дерева і квіти, жаби і ластівки, щурі й соколи. І претензій до них ніхто не ставить. Так і люди.
27. Поступово перетворюєшся на власний архів, дорогий, як померлий родич.
28. Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх.
29. Мені подобаються люди, що, як кажуть, “пруть буром“, тобто, мають свій норов. Ці люди — нещасливі в житті, зазнають усіляких страждань (щасливі — здебільшого безхребетні, ті, що, як покірне телятко, дві матки ссуть). У житті доводиться обирати: або цікаву муку або нецікаве щастя. Більшість, звичайно, обирає щастя, хай і нецікаве (точніше: вони воліють цікавого щастя, але здобувають украй нецікаве).
30. Якщо болить серце — тобі, друже, поталанило.
Життя Василя Стуса — це приклад незламності, принциповості і твердої волі. Він ніколи не намагався бути зручним і не боявся відкрито висловлювати свою позицію. Нехай ці слова поета стануть орієнтиром для українців!
Волинський співак Аркадій Войтюк у дуеті з Мішою Дімовим записали нову пісню під назвою «Senorita».
Акустичну версію синглу розмістили на офіційному YouTube-каналі співака.
«Відео зняли у Львові, у вірменському дворику. Спочатку нас з Misha Dimov хотіли вигнати через голосний спів, але почули пісню і зрозуміли, що краще збоку підтанцьовувати і знімати на телефон. Дякуємо людям за розуміння», – розповів Аркадій про зйомки ролику до пісні на своїй сторінці у Facebook.
Не кажіть поляку, як він має ставитися до українців і росіян і що про них думати
Учора я розмістив пост про п’яних російських хлопців (з города русской славы — Николаева), що в понеділок увечері купляли пиво та горілку. Раніше я писав про п’яну російськомовну молодь, що дебошувала в познанському трамваю.
Обидва дописи поєднує те, що мене шляк трафляє, коли поляки беруть росіян за українців.
Реакція деяких українців на мої дописи мене ошелешила. По перше тим, що вони почали мене переконувати, що росіяни то українці (технічно, адміністративно, громадянсько, абощо), по дриге тим, що напустилися на мене, що я сію розбрат в Україні, розколюю Україну, хочу війни в Ураїні і такі інші.
Добродії та добродійки! Я «в Україні» нічого не хочу. Я живу в Польщі, жити в Україні наразі не маю наміру, я маю польське громадянство, обирати вам нікого не буду, до жодної політичної діяльності не вдаватимусь. Якщо я щось хочу, то я можу хотіти ДЛЯ України, але про це – згодом.
Усе, що я пишу про Україну, українців, українських громадян російської національності – то думка, погляди поляка. Польського громадянина. У моїх жилах не тече ані краплина української крові, українська мова – для мене іноземна, Україна – країна сусідня, українське мистецтво – зарубіжне. Усе, що я кажу та пишу – погляди поляка і польська точка зору. Кому не цікаві мої роздуми – не читайте. Але не вселяйте мені, що я проваджу якусь діяльність в Україні, що я кремлівський агент, тощо.
Для мене – поляка – все російське — чуже а Росія (Імперія зла) – відвічний ворог. Так само, як і Німеччина та все німецьке, хоча до них я ставлюся спокійніше, бо важко тепер приписувати німцям імперіалізм чи брехливість стосовно історичних питань. Сучасна Німеччина та сучасна Росія – два протилежні світи.
Я алергічно реагую на російську мову, вона мене роздратовує. Я не маю бажання її слухати. Я дуже шкодую, що мої прагнення не справляться. Я вчив російську від п’ятого класу початкової школи по четвертий курс вишу (12 років), опанував не гірше за українську, але жодної російської книги не прочитав, російського кіно не дивлюся, воно мене відштовхує. За 30 років моїх зв’язків з «російським» я зробив кілька винятків: ходив на вистави Чайковського та раз пішов у Львові на «Ревізора» Гогола українською, бо хотілося піти до «Заньковецької» а нічого іншого не було. Російською розмовляю з тими іноземцями (вірмени, казахи, грузини), яким хочу допомогти а іншою мовою не виходить. Так (в більшій чи меншій мірі) ставиться до Росії та росіян 85% поляків. Одним словом, я висловлюю свою польську думку і маю на це право.
Якщо я пишу про росіян (російськомовних громадян України), то я знаю, що пишу і не вмовляйте мене, що це українці.
Я знаю росіян, знаю українців і знаю, чим є нація.
На відміну від більшості з вас я регулярно їздив до Росії від 1994 року по 2013, бувало, що двічі на місяць. Був там скрізь, не був лише «на Дальнем Востоке» та Новосибірську. Москва, Петербург (у якому був з 30 разів), Нижний Новгород, Самара, Ростов на Дону, Екатеринбург, Тула, Калуга, Орел, Великий Новгород, Казань, Волгоград, Воронеж, Тольятті, Калининград, Курск, Белгород, Ставрополь – я там був. Інколи по кілька разів. То завдяки своїм поїздкам до Росії я перетворився з русофіля в лютого русофоба. Росія то просто інша країна ніж будь-яка європейська … такий евфемістичний підсумок можна зробити. А жителі Росії? Це люди, які не спроможні жити поза своїм суспільством. Росіяни (більшість) – люди шовіністичні, агресивні, вульгарні.
Справляється враження, що алкоголізм та бєспрєдєл – елементи їхньої національної культури. Там немає правил. Авантюри, крики, матюки – на кожному кроці. До кінця життя не забуду одного п’яного як хлющ чувака, якого привіз до готелю таксист, ледве виволік з салону, це була 16.00 в четвер у Ростові на Дону. Пияк (якого підтримував водій) дістав прутня і просто висцявся на парадні сходи, не заважало йому, що на дворі готелю було з 20 осіб. Мене тільки раз ограбили за все моє життя. У Росії. Двічі мене побили. Раз у Росії, раз в Іспанії. Ставлення росіян до поляків – жахливе, випливає з їхнього шовінізму. Я мав захоплюватися Путіним і водночас радіти, що Качинський загинув в авіакатастрофі. У Росії я вічно відчував неспокій та загрозу, Росія так мене стомлювала, що я мріяв тільки, щоб сісти до літака і покинути цей простір. Дотепер, коли подумаю про бандитизм та хабарництво поліції та інших службовців, то мені холод пробігає по спині. Я змінив роботу та професію, аби туди ніколи вже не їздити.
Ви ще мені скажете, що я не знаю росіян і не вмію їх відрізнити від українців?
В Україні був безліч разів, не порахую. Від Закарпаття по Донецьк, від Сумщини по Одесу. Я не відвідав лише кількох областей. Завжди мені в Україні було добре, я не відчував ніколи тривоги та загрози. І любив вертатися. І далі хочеться до вас їздити. Хоча не за Збруч, бо за Збручем панує та чигає на мене ворожий та бридкий мені русский мир. Я в Україні маю друзів. Таких людей, завдяки яким я вивчив українську мову. Я обожнюю українське мистецтво, зокрема літературу, але теж музику та живопис. Я прочитав більшість творів Івана Франко, Івана Нечуя – Левицького, Марка Вовчка, Володимира Винниченка, Михайла Коцюбинського, Ліни Костенко, Олеся Ульяненка, Ніни Фіалко, Володимира Лиса, Сергія Жадана, Оксани Забужко, Юрія Винничука, Юрія Андруховича, Любка Дереша, Софії Андрухович. Коли я в Україні – я можу не виходити з театру. Коли вчився у Луцьку, то приїжджав на сесії. Ходив до театру щодня. Обожнюю ходити до музеїв. Був у всіх пов’язаних з Франком. Твори Франка перекладаю на польську мову. Вражає мене український фольклор. З українцями мені приємно проводити час. Українці, здебільшого, люди спокійні, смирні (для життя в Польщі – за смирні), терпеливі, добрі. Більшість українців – позитивно налаштовані до поляків, бо українці зазвичай позитивно налаштовані до інших людей. В Україні мене ніхто не обікрав, не побив.
Ви ще мені скажете, що я не знаю українців і не вмію їх відрізнити від росіян?
Чого молоти, що російськомовні громадяни України то українці за національністю? Бо вони так кажуть? Я колись чув, як Вадим Колесніченко божився, що він – «украинец».
Ви думаєте, що я не знаю, чим є нація?
Нація то не етнічна спільнота. Бо таких в Європі не існує. У Польщі лише 4% поляків то люди, яких ДНК відповідає ДНК слов’ян з часів полян. Уся решта – суміш. В Україні – те саме. Нація сьогодні то модерна нація. Нація то спільнота людей об’єднана навколо таких національних елементів як мова, традиції, культура, історія, мистецтво. Із якого дива громадянин України, що не знає української мови, не послуговується нею, може бути членом спільноти об’єднаної українською мовою та літературою, якщо він ніколи не прочитав жодного твору українською мовою, не заспівав жодної пісні українською мовою? Чого ви з мене робите дурня? Ніде у світі немає російськомовних поляків, німців, шведів, португальців. Лише у вас мають бути російськомовні українці? Вони вважаються «украинцами», бо вони живуть в країні, що так зветься. Але це почуття приналежності до простору, території (слова Путіна про Україну), а українець за національністю то має бути людина, що відчуває приналежність до українства, тобто адаптивно-еволюційної системи ознак і властивостей, які вирізняють українську людину, українську спільноту і українську культуру з-поміж інших аналогічних об’єктів. Так я собі це все допетрав у своїй польській голові.
Марно мене переконувати, що п’яні та смердючі цигарками та перегаром молоді хлопці, які регочуться на слова «Николаев – город русской славы» — це українці. Бо коли я щось таке бачу та чую, то мені на спогад збігає Самара, парк над Волгою і саме такі хлопці, що сидять на лавочках і хлепчуть пиво (розливне) з п’ятилітрових банок для мінеральної води. На кожній лавочці – те саме. П’яні, хамські, агресивні, галасливі. Плювають собі прямо під ноги і сцять метр від лавочки. Я ніколи в Україні не бачив, аби в парку, на кожній лавці, сиділи парубки і дудлили горілку. Я ніде в Україні не бачив, аби п’яні люди гуртом валялися по хідниках. Таке я тільки бачив у Росії та в Кракові (коли англійці святкують). За показниками злочинності – Україна одна з найбезпечніших країн у Європі. Росія – навпаки. Росія потопає в алкоголізмі та наркоманії. Вимирає, бо це суспільство гниє. Це загально відомі факти. Такого в Україні немає. Були проведені дослідження. В Україні найвища злочинність на Донеччині та Одещині, там, де найвища кількість людей розмовляє російською. І вважає себе етнічними росіянами. Найнижча злочинність – на Терпопільщині – 97% українськомовних.
Якісь ще аргументи?
Ще мав написати, чого я бажаю Україні. Україні бажаю українізації та дерусифікації. Аби сформувалася українська нація від Сяну до Дону, спільнота людей об’єднаних українською мовою та культурою. Аби українці почували себе в Україні як удома а не в гостях у росіян. З «украинцами» такого не буде ніколи.
Шкільні роки ‒ найкращий період дитинства і підліткового віку, спогадів і приємної ностальгії. Добре згадувати їх з гордістю, перегортаючи сторінки щоденника з високими оцінками, переглядаючи табель. Та що робити, якщо батьки розуміють, що в їхньої дитини виникають складнощі з навчанням? Як підвищити успішність? Як зробити так, щоб легко давалася англійська мова й математика? Як підготуватися до ЗНО, щоб результати дозволили без проблем вступити до ЗВО на бажану спеціальність?
Зараз усе частіше батьки звертаються за допомогою до репетиторів, щоб дитина мала можливість підготуватися до контрольної роботи, іспитів, успішного вступу. Кожен викладач університету підтвердить, що з абітурієнтами, які вступають на бюджет, зазвичай займається репетитор. Львів ‒ величезне перспективне місто, яке активно розвивається, а тому і конкурсний відбір до вищих навчальних закладів досить важкий. Відшукати досвідченого репетитора, послуги якого будуть ефективними і якісними ‒ нелегко. Електронний ресурс пошуку репетитора BUKI вирішить ці проблеми! Ми знайдемо компетентного фахівця, який підготує учня до вступу, або підвищить успішність з предмета.
В яких ситуаціях можуть бути корисні послуги репетитора у Львові?
Ситуація з дозвіллям школярів в місті Лева позитивна. Тут достатньо спортивних шкіл, шкіл мистецтва, гуртків при палацах культури. У Львові ростуть всебічно розвинені особистості, але останнім часом серед молоді спостерігається тенденція переїздів в міста інших країн. Випускники шкіл вступають до університетів Польщі, Чехії, Німеччини. Це й не дивно, оскільки переїзд в іншу країну Європи дає більше можливостей для реалізації свого потенціалу. Проте чимало випускників шкіл вступають на навчання й у львівські ЗВО. Та конкурс такий великий, що потрібно гарно готуватися. Це перша, найчастіша, причина, за якою звертаються до репетитора ‒ підготовка до вступу.
Ще одна ситуація ‒ погана успішність школяра початкової або середньої школи. На етапі навчання учню можуть знадобитися послуги, які надає приватний учитель англійської або репетитор з математики. Львівпропонує послуги компетентних фахівців, досвід роботи яких дозволяє знайти слабкі сторони школяра, розібрати з ним складні теми, підготувати його до контрольних робіт. Послуги репетитора мають значні переваги:
• індивідуальні заняття формують взаємодію «учитель-учень», під час якого викладач націлений тільки на одного учня;
• репетитор дає ту інформацію, яка корисна на даному етапі навчання, висвітлює теми з усіх сторін;
• досвід, який має учитель, дозволяє будувати заняття таким чином, щоб учневі було цікаво;
• перед вступом на певний факультет (при підготовці до вступу), репетитор дає розширені знання з профільного предмета.
Як проходять індивідуальні заняття з репетитором у Львові?
Репетитор завжди формує індивідуальні заняття таким чином, щоб досягти цілей, поставлених учнем і його батьками. Викладач допомагає вирішити будь-які проблеми, що виникають у вивченні потрібної дисципліни. У сфері послуг репетитора:
• підготовка випускника до закінчення школи та вступу в заклад вищої освіти (до здачі ЗНО та ДПА);
• заняття з метою поліпшення успішності в школі;
• поглиблена підготовка перед олімпіадою;
• підготовка до контрольних і самостійних робіт.
Вчителі, залежно від спеціалізації, мають свої підходи до індивідуального навчання. Візьмемо за приклад принципи, якими керуються репетитори з англійської мови. Львів ‒ місто туристичне, а тому і знання іноземних мов тут потрібні кожному жителю. Тож вчителі англійської роблять все, для того щоб зацікавити вивченням мови свого учня. Вони постійно знаходять цікаві завдання, креативно розповідають нові теми, турбуються про те, щоб учень засвоїв граматику та письмо. А постійні діалоги і есе тільки тренують навички живого спілкування!
Звичайно ж, приватний учитель фізики або біології буде керуватися іншими принципами, проте індивідуальні заняття завжди будуть ефективніші та більш корисні, ніж шкільні колективні уроки.
Де знайти досвідченого репетитора у Львові?
Вам потрібен репетитор з математики? А, може, репетитор з англійської? Львів довіряє пошук фахівця пошуковому ресурсу BUKI! Досвід роботи, рекомендацій і відгуки від реальних учнів ‒ все це можна знайти в анкетах наших викладачів! Компанія Букі здійснить підбір фахівця, гарантуючи його компетентність, освіту, досвід роботи. Виходячи із запропонованої вами ціни, ми підберемо вчителя під ваші цілі. У нас знайдуться репетитори, які готові повести вас в цікавий світ науки. Швидше знаходьте репетитора, а пошуковий ресурс BUKI вам в цьому допоможе!
Статтю написала Ірина К. Учитель та репетитор англійської мови Ваш репетитор чекає на сайті: https://buki.com.ua
