Категорія: Цікаве

Опубліковано

Грандіозні перетворення – як стара “панелька” на Сихові стала енергоощадною

Сихівчани лише за чотири роки перетворили майже 40-річну дев’ятиповерхівку з занедбаної на енергоощадну і зменшили споживання енергії понад 43%. Про те, як це вдалось мешканцям вулиці Хоткевича, розповіла Українська енергетика, передає Сихів Медіа.

ОСББ в будинку створили 1 квітня 2019 року. До 2019 року стан будинку на вул. Хоткевича, 66 був жахливий: старі труби, передусім не було нормальної каналізації. Одразу після створення ОСББ, ініціативна група скликала збори мешканців і пояснила людям ситуацію: коштів – немає, каналізація – у критичному стані, але ніхто не допоможе його виправити, окрім самих власників житла.

Фото з архіву ОСББ

Мешканці будинку самостійно зібрали кошти, закупили матеріали і практично за тиждень навели порядок із каналізацією у двох під’їздах. Люди були вражені тим, що змогли так швидко позбутися проблеми, від якої потерпали дуже багато років. Голова ОСББ запропонувала скерувати залишки коштів на ремонт зливової системи, оскільки вода з даху йшла старими, потрісканими трубами по коридорах будинку та стікала на щитові. Деякі з них через це згоріли.

Жителі практично лише за власні кошти частково модернізували свій будинок: усунули аварійні ділянки, поміняли вікна й двері в місцях загального користування, дах частково відремонтували. Залишилось тільки утеплити будинок, але не могли. Утеплення дуже дороге. Плата в ОСББ спочатку була 6,60 грн за кв.м. Крім того, був додатковий внесок за період, коли не було опалення: спочатку півроку мешканці доплачували по 200 грн з квартири, а наступного року – по 100 грн протягом півроку.

За грантовою програмою “Львівтеплоенерго” в будинку встановили Індивідуальний тепловий пункт (ІТП).

“Енергодім” — можливий ключ до вирішення проблем

Члени правління ОСББ довідались про те, що кілька будинків поруч подали заявки на участь у державній програмі “Енергодім” від Фонду енергоефективності. Мешканці не хотіли брати кредит, проте проголосували за участь у програмі і взяли позику на 2,5 млн грн.

“У мене не було жодної людини в будинку проти того, аби подавати заявку на проєкт.У грудні 2020 року її затвердили. Роботи почались 1 вересня 2021 року через те, що довго писався проєкт і нам треба було взяти кредит”, — розповідає голова ОСББ Оксана Пухір.

В будинку зробили гідравлічне балансування на кожному стояку, зокрема, встановили автоматичні клапани. Утеплили зовнішні стіни, встановили розподілювачі теплової енергії у квартирах, автоматичні регулятори температури повітря на батареях мешканців. Фасад утеплили 15-сантиметровим шаром пінопласту. Крім того, замінили вікна й двері балконних блоків у квартирах, утеплили та засклили балкони та лоджії тощо. Завдяки організації все вдалося зробити дуже швидко.

“Навіть підрядники казали, що якби всі будинки так організовували роботу, то вони вже давно би поздавали всі проєкти”, – зазначила представниця ОСББ.

Коли почалась війна німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ, що підтримує проєкти Фонду енергоефективності, призупинило діяльність в Україні.

“Не отримавши жодного відшкодування від Фонду, ми були під тиском кредиту, тому пережили величезний стрес, – розповідає Оксана Пухір. Хоча мали кредитні канікули й завдяки цьому не платили тіло кредиту, проте повинні були платити відсотки. Крім того, ми мали заплатити підрядникам.

Підрядники відновили роботи у квітні 2022 року й швидко дофарбували будинок. У травні приїхали представники донорів. Фонд виставляв чіткі вимоги, аби забезпечити інтереси всіх учасників проєкту, а підрядник мав виконати все так, як написано, інакше не отримав би свої кошти.

Чим менша температура – тим менше людина заплатить

Зі слів менеджерки супроводу Тетяни Афанасьєвої, завдяки проєкту мешканці, які живуть на першому поверсі будинку, нарешті отримали нормальну температуру у помешканні.

“Гідравлічне балансування кожного стояка дозволило збалансувати температурний режим між дев’ятим і першим поверхами. А найбільш результативний захід, на мою думку, це автоматичне регулювання тепла у квартирах та поквартирний облік тепла. Позитивним моментом для ОСББ також стало виявлення під час робіт квартир із “теплою підлогою”. Ці “витоки” тепла закрили”, – розповідає Тетяна Афанасьєва.

Власники двокімнатної квартири в цьому будинку за березень 2023 року заплатили за опалення в середньому 350 грн. Взимку за опалення трикімнатної квартири люди платили 700-800 грн. І це за нормальної температури у кімнатах – +21-22°.

Фінансування проєкту

В ОСББ провели збори після завершення робіт, на яких правління відзвітувало за актами виконаних робіт і надало людям усі розрахунки: прогнозовані і фактичні.

Основні цифри є наступними: загальна вартість проєкту – 8,1 млн грн, зокрема, утеплення будинку коштувало 4,2 млн грн, нові мережі – 3,2 млн грн, на вікна пішло приблизно 1 млн грн.

Енергоаудит будинку мешканці проводили за свої гроші, який коштував 20 тис. грн. Ці кошти були витрачені з резервного фонду ОСББ, але пізніше, після схвалення першої заявки ОСББ, 14 тис. грн із цих 20 були повернуті Фондом. Відповідно мешканці витратили лише 6 тис. грн своїх коштів.

“Зараз із 72 квартир залишилося лише 12, які ще не погасили кредит, тобто більшість мешканців одразу заплатили свою частку (20%). Загальна сума проєкту – понад 8 млн грн, тобто частка мешканців мала бути 1,6 млн грн. Їм залишилося заплатити менше, ніж 200 тисяч”, – зазначила Тетяна Афанасьєва.

Львівська міська рада відшкодувала ОСББ 750 тис. грн – це 30% від вартості кредиту, який брали мешканці.

Приклад ОСББ “Хоткевича-66″показує, що за згуртованості людей навіть стару дев’ятиповерхову “панельку” можна дуже швидко модернізувати, а відтак швидко “відбити” витрати, сплачуючи за тепло на 40% менше. Річна економія коштів на опалення будинку становить майже 800 тис. грн. А у разі подорожчання енергоносіїв вигода лише зросте.

Джерело: Сихів Медіа

Опубліковано

Майже 30% українців продовжують слухати російську музику – опитування

44,5% опитаних громадян України після початку повномасштабної війни відмовилися від прослуховування російської музики. 6,6% опитаних слухають такий контент у тому ж обсязі, що й до вторгнення.

Про це свідчать дані опитування, проведеного дослідницькою компанією Gradus Research.

20% респондентів стверджують, що не слухали російських виконавців ще до 24 лютого 2022-го. Близько чверті респондентів (22%) російську музику ще слухають, але значно менше, ніж раніше. 1% слухає російське більше, ніж до війни, а 0,4% почали споживати російський музичний контент після 24 лютого. 6% не визначилися або відмовилися відповідати.

Повномасштабна війна також вплинула і на перехід опитаних на українську мову у побуті.

До 24 лютого 2022-го більшість респондентів у побуті зазвичай розмовляли російською мовою (56%), а українською користувалися 43% респондентів. Наразі картина протилежна: більшість у повсякденному житті спілкується українською – 61%.

Найбільший приріст частки україномовного населення спостерігається у південному регіоні (+23%) та у Києві (+23%), а також у східному (+19%) регіоні України.

Найбільш активно переходить на українську в побуті молодь та старша вікова група (55-60 років).

У рамках проєкту “Градус суспільства під час війни” Gradus Research провів вісім хвиль дослідження настроїв українців під час війни: І хвиля – 28 лютого-1 березня 2022 , ІІ хвиля – 8 березня 2022, ІІІ хвиля – 28 березня 2022, IV хвиля – 20 квітня 2022, V хвиля – 23 травня 2022, VI хвиля – 28-30 липня 2022, VII хвиля – 27-30 грудня 2022, VIII хвиля – 24-25 квітня 2023. У восьмій хвилі анкету у спеціальному мобільному додатку заповнили 1000 респондентів. Онлайн-панель Gradus відображає структуру населення міст розміром понад 50 тис. жителів у віці 18-60 років за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіону.

Нагадаємо, у Львові вручили повістки з викликом до територіального центру комплектування військ водієві та пасажирам автомобіля “Range Rover”, які 7 травня гучно слухали російську музику та напали на перехожого, що зняв це на відео.

Опубліковано

Легенди кави, вина, літератури та мистецтва. Що ховає в собі завулок на Руській,4 у Львові

Вулиця Руська завжди була оплотом українського життя у Львові, де творилися українські товариства, університети, мистецькі спільноти. Але при цьому вона ж була активною діловою вулицею, де заробляли і витрачали добрі гроші. Завдяки двору під номером 4, також відомому як “Завулок під синьою пляшкою”, Руська є справжнім скарбом гастрономічної історії. Не дивно, що саме тут, відповідно до поданої петиції, львів’яни просять мерію створити провулок Юрія Кульчицького.

Зараз – це місце в самому центрі Львова з камерним двориком, шаленою історією, з підвалами 17 століття, з легендарною кав’ярнею, з дизайном від творця львівського стилю, містифікатора Галичини – Влодка Костирка, з автентичним внутрішнім оздобленням та скульптурами, які не можуть оминути екскурсоводи. Часи змінювалися, стабільним залишалося одне – Руська, 4, яка продовжувала приковувати до себе увагу.

Львів – столиця вина?

У 17-му столітті власником кам‘яниці був Христофор Вартанович – один із найзаможніших людей Львова. Свого часу Вартанович реконструював кам‘яницю, а його нащадки продовжували, скажімо так, удосконалювати маєток, тому в цей період пивниці будівлі перетворилися у винарню. Про те, що вона діяла доволі успішно, свідчить скульптура голови лева з виноградним ґроном у пащі. Вино тут пити, безумовно, любили. Винні пивниці збереглися у дворі під синьою пляшкою» досі, як і лев, бо як у Львові без них? Аж до кінця 18-го століття, коли середземноморський клімат змінився на більш холодний, вина виробляли у Львові багато, і любили його незгірше за пиво, каву й наливки.

Магніт для кавоманів

До чого тут взагалі Юрій Кульчицький? Львів’яни знають Кульчицького як основоположника та засновника культу кави в усій Центральній та Східній Європі. Легенди кажуть, що юнаком Юрій був січовим козаком, під час одного з боїв потрапив у полон до османів. Там він вперше і спробував каву. Після визволення переїхав до Відня. Поміж іншими своїми справами встиг врятувати місто від облоги армією Османської імперії.

За відвагу Кульчицького нагородили срібною медаллю, а одними з трофеїв були 300 мішків кави. З цього моменту в хід історії потрапляє одна з перших кав’ярень Європи, яку Юрій відкрив у Відні з назвою “Під синьою пляшкою”. За нею світ дізнається і про те, що таке кава по-віденськи, бо оригінальний рецепт також його авторства .

Додавши до кави молоко та спеції, Кульчицький змінив її сприйняття у європейців, а через три з половиною століття, не знаючи того сам, став причиною появи львівської кав’ярні “Під синьою пляшкою”. Тут, понад 20 років тому, з’явився перший в незалежній Україні портрет Юрія Кульчицького. Тут же, в одній із перших за незалежності концептуальних кав’ярень, відтворили один із його рецептів приготування кави.

Магніт для місцевої інтелігенції

“Під синьою пляшкою”, як і личить кожному знатному місцю, описане в легендах, згадане в літературі, оспіване в піснях (щодо останнього непевні, але віримо, що і таке могло б статися від щирої любові до цього місця). Але знаємо точно інше – Руська, 4 стала місцем перипетій для героїв роману «Манускрипт з вулиці Руської» Романа Іваничука. А Юрій Винничук додав містичності закладу, коли згадав у своїй легендарній книзі “Кнайпи Львова” про привида Синьої пляшки, який досі собі бронить у підвалах.

Але це ще не все. Нова історія почалася наприкінці 1990-их. Культурні діячі, політики, митці, громадські активісти, закриті зібрання, розмови без зайвих вух, грандіозні ідеї і масони. Так, тут навіть діяв клуб масонів. Останні десятиліття Руська, 4 зі своїм двориком та прихованою кав’ярнею стала осередком для тих, хто прагнув змін, шукав сенси чи потребував компаньйонів для обговорення питань розвитку Львова.

Про заклад “Під синьою пляшкою” говорили, його досліджували, сюди ходили випити каву, сюди водили екскурсії, він має свою біографію крізь роки, століття та епохи. Тим більше, що крім культової кав’ярні в глибині завулку, при його вході діє не менш культова мистецька галерея “Гердан”.

На жаль, зараз Львів не використовує навіть меншої частини творчого та туристичного потенціалу цього легендарного двору. Так, тут досі працює галерея, а в глибині все ще відкрита кав’ярня “Під синьою пляшкою”. Але тут же маємо кальян бар, захаращені балкони, штучні прикраси з пластиковими апельсинами. А як би мріялося, щоб знайшовся хтось, хто подивиться на локацію як на комплекс, і створить тут громадський простір, у якому й бізнес ішов би набагато жвавіше…

Опубліковано

Гральний бізнес в Україні: перспективи розвитку та виклики на шляху до успіху

Стаття містить аналіз основних викликів та можливих шляхів їх подолання, включаючи зменшення негативного впливу на гральну залу, забезпечення відповідності правил та регулювань, покращення досвіду користувачів та використання новітніх технологій.

Основні напрямки розвитку грального бізнесу в Україні

1. Розширення законодавства. Українські закони не повністю регулюють діяльність гральних закладів. Для забезпечення безпеки гравців та прозорості галузі потрібно прийняти законодавчі акти, які будуть відповідати вимогам сучасної реальності. Законодавче регулювання грального бізнесу в Україні вже налагоджується, але важливо не зупинятись на досягнутому. Важливо забезпечити соціальну відповідальність та захист прав гравців, зокрема неповнолітніх та інших вразливих категорій.

2. Впровадження інноваційних технологій. Розвиток грального бізнесу в Україні потребує впровадження сучасних технологій. Один з прикладів – це онлайн казино, які дозволяють гравцям грати в ігри з будь-якої точки світу. Такий формат гри дозволяє гравцям бути більш мобільними та забезпечує доступ до гри у будь-який час. Крім того, онлайн казино забезпечують максимальну безпеку гравців та зменшують ризики виникнення конфліктів.

3. Створення інтерактивних форматів гри. Одним з найбільш ефективних способів залучення гравців є створення інтерактивних форматів гри. Це можуть бути турніри з великими призами, де гравці змагаються між собою за право отримати найбільший приз, або розіграші в яких гравці можуть отримати цінні подарунки. Такі інтерактивні формати гри забезпечують підвищення інтересу до грального бізнесу та залучення нових гравців.

4. Підвищення рівня професійної підготовки працівників грального бізнесу. Забезпечення якісної підготовки персоналу та вдосконалення їх навичок дозволить створити високоякісне обслуговування та забезпечить підвищення рівня задоволення клієнтів.

5. Забезпечення високого рівня безпеки для гравців. Кожен гравець прагне обрати ліцензійне онлайн казино України, адже однією з головних вимог є безпека. Українські законодавчі акти передбачають захист прав та інтересів гравців, але для забезпечення максимальної безпеки необхідно проводити постійний моніторинг гральних закладів, щоб уникнути можливих обманів та недобросовісної діяльності.

Роль організаторів гральних закладів

Плани розвитку гральної індустрії мають на меті забезпечення стабільної та ефективної роботи галузі, а також забезпечення максимальної прибутковості. Організаторам бізнесу необхідно уважно вивчати ринок та його тенденції, розробляти нові концепції та інноваційні рішення, що дозволяють залучати нових клієнтів та збільшувати прибутковість бізнесу. Також важливо забезпечити конкурентоспроможність гральних закладів на міжнародному ринку, що залежить від використання новітніх технологій та залучення якісних іноземних ігрових продуктів.

У розвитку грального бізнесу важливу роль відіграє залучення іноземних інвесторів та створення сприятливих умов для їх роботи в Україні. Це може стати додатковим джерелом фінансування розвитку грального бізнесу та сприяти створенню нових робочих місць.

Технологічний прогрес

Одним з ключових факторів успіху грального бізнесу є інноваційність та використання новітніх технологій. Наприклад, використання технологій віртуальної реальності може забезпечити більш якісний та реалістичний гральний досвід для гравців, а використання блокчейну допоможе забезпечити прозорість та надійність у фінансовій діяльності.

Загалом, гральний бізнес має великий потенціал для розвитку в Україні. Наразі ринок гральних послуг є переважно нелегальним, але з введенням нового законодавства та розвитком легального грального бізнесу, він може зрости в розмірах та стати значним джерелом прибутку для держави та організаторів. Проте успіх галузі залежить від багатьох факторів, таких як соціальна відповідальність, новітні технології та інноваційні рішення та залучення іноземних інвесторів.

До уваги: Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтеся правил (принципів) відповідальної гри.

Опубліковано

У прокат вийшов український фантастичний фільм «Еґреґор», який знімали і у Львові

У прокат нарешті вийшов один із українських кіно-довгобудів, фантастичний трилер «Еґреґор». Робота над проектом розпочалась ще у 2016 році. Спочатку режисером картини був Любомир Левицький («Штольня»), згодом у режисерському кріслі його змінив Станіслав Капралов («Пік страху»). Зоймки відбувались зокрема і у Львові (у 2020 році). Тоді мер Львова Андрій Садовий знявся у епізодичній ролі самого себе, передає zaxid.net.

За сюжетом нью-йоркський детектив Артур Вайс отримав зашифроване послання та авіаквиток до Львова від професора, з яким не спілкувався тривалий час. Згодом з’ясовується, що професор нібито скоїв самогубство, а на його доньку Лесю полюють невідомі. В одній із сцен у Львові зібралися секретар Ватикану та голова Православної церкви для підписання екуменічного протоколу про об’єднання церков. Мер Львова Андрій Садовий приймав голів церкви на балконі Ратуші. Цікаво, що у ролі голови Православної церкви знявся також пролюсер, засновник компанії «Solar Media Entertainment» Сергій Лавренюк.

У головних ролях Омрі Роуз («Непокора», «Ліга справедливості») та Олена Лавренюк («Dzidzio контрабас», «Кава з кардамоном»). Також у фільмі зіграли Анджей Зелінський («Ватага», «Піаніст») та Данієль Ольбрихський («Вогнем і мечем», «Бляшаний барабан»).

У картині також знімався актор Павло Лі, який загинув минулого року від рук російських окупантів в Ірпені. Фільм присвячено його пам’яті, а також пам’яті постановника піротехнічних трюків Олександра Суворова, що загинув на фронті.

Трилер «Еґреґор» зняла компанія Solar Media Entertainment. Загальна вартість виробництва фільму становить 66,3 млн грн. Зйомки фільму відбувалися в декілька етапів в Україні (Львів та Київ), Польщі (Варшава) та США (Нью-Йорк).

Нагадаємо, що зараз в українських кінотеатрах можна подивитись відразу декілька українських фільмів: «Памфір», «Бачення метелика», «Мавка. Лісова пісня», «Люксембург, Люксембург».

Опубліковано

Фільм “Люксембург, Люксембург” став лідером за зборами в перший вікенд прокату

Фільм “Люксембург, Люксембург” режисера Антоніо Лукіча, що вийшов у прокат 13 квітня, показав другий найкращий старт серед українських проєктів за період з початку повномасштабного вторгнення. Також комедійна драма стала лідером за результатами кінопрокатного вікенду.

Як повідомили творці стрічки, за перший вікенд прокату (включаючи понеділок) її переглянуло понад 36,400 глядачів. Касові збори склали 5,59 млн гривень.

Хоча у свій перший прокатний вікенд “Люксембург, Люксембург” показав найкращий результат, цього не вистачило, щоб обійти нинішнього лідера – анімаційну стрічку “Мавка. Лісова пісня”. Вона за перший вікенд зібрала 24,9 млн гривень.

На третьому місці наразі знаходиться драма “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука – касові збори цього фільму за перші чотири дні прокату склали 2,4 млн гривень.

Фільм “Люксембург, Люксембург” – друга повнометражна робота українського режисера Антоніо Лукіча, добре відомого глядачам за комедією “Мої думки тихі”. Він розповідає про двох братів-близнюків, які дізнаються про хворобу давно зниклого батька та вирушають його шукати до Європи. Головних героїв на екрані втілили Аміл та Раміл Насірови, учасники відомого гурту “Курган і Agregat”.

Також у другому повному метрі Лукіча знялися Наталія Гнітій, Людмила Саченко, Віктор Драпіковський, Доріс Майданюк, Карина Черчевич та інші. Крім того, на екрані можна побачити батька Аміла та Раміла Вазіфа.

Зйомки стрічки відбувались у 2021 році у Лубнах Полтавської області, Києві та Люксембурзі. Монтували фільм вже після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Світова прем’єра фільму “Люксембург, Люксембург” на 79-му Венеційському міжнародному кінофестивалі. Він був представлений у програмі “Горизонти”.

Перший український показ стрічки Лукіча відбувся у Близнюках – рідному селищі братів Насірових.

Також після прем’єри у Києві команда вирушила в тур містами України: вже відвідали Лубни, Полтаву, Харків, Одесу, попереду Кам’янець-Подільський, Чернівці, Івано-Франківськ, Львів та Ужгород.

Опубліковано

Як НЕ треба реагувати на людей з протезами: 7 порад від ветеранів та пацієнтів реабілітаційного центру у Львові

Важливо, щоб українці й українки знали й уміли спілкуватися з людьми, які пережили травми. Ветерани і пацієнти Національного центру реабілітації НЕЗЛАМНІ розповіли учасникам Міжнародного форуму з реабілітації у Львові про те, як не варто поводитися, коли зустрічаєш людину з вадами обличчя чи з протезом.

Сім простих порад:

– Найперше, НЕ слід витріщатися чи дуже пильно розглядати людину з вадою обличчя чи з протезом. Навіть тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Це змушує ніяковіти й почуватися некомфортно.

– НЕ варто казати «одужуй!». Якщо ви зустріли людину з протезом у публічному місці, то, ймовірно, вона вже одужала. А втрачена кінцівка, на жаль, не відросте, навіть якщо ви цього будете бажати від щирого серця.

– НЕ розпитуйте. Пацієнти центру НЕЗЛАМНІ пригадують випадки, коли з ними намагалися зав’язати розмову, щоб продемонструвати підтримку. Інколи люди запитують про історію поранення чи травмування або про деталі реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід, тому спершу варто запитати: чи комфортно людині розмовляти про досвід поранення чи реабілітації.

– НЕ демонструйте жалість. Жаліти когось, співчувати чи відчувати емпатію до травмованої людини, а особливо до наших захисників, це нормально. Проте, ці почуття варто проявляти у конструктивний спосіб, наприклад, демонструючи підтримку чи здивування, як добре людина справляється.

– НЕ уникайте. Є чимало людей, які ніяковіють чи почуваються незручно, коли зустрічають когось з вадами обличчя чи з протезом. Люди не знають, як поводитися, не знають, про що говорити. Травмовані чи протезовані люди є повноцінними членами нашого суспільства, а дуже часто – з особливими заслугами. Їх не можна уникати.

– ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Поговоріть з вашими дітками. Найкраще завчасно. Діти часто поводяться безпосередньо. Поясніть їм, що таке протез та звідки він з’явився. Це допоможе вам уникнути незручних ситуацій, коли ви зустрінете когось з вадами обличчя чи з протезом.

– Комунікуйте! Людські стосунки й людські реакції – це завжди індивідуально. Неможливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій і рекомендацій на всі випадки життя. Проте, є одне універсальне правило: про будь-яку дію чи намір варто спочатку запитати. І тільки після отриманої згоди можна продовжувати розмову, підбадьорювати, співчувати чи допомагати. А, можливо, буде краще разом помовчати.

Нагадаємо, у Львові запрацював сучасний корпус реабілітації у Національному центрі НЕЗЛАМНІ. За кожен новий рух тих, кого покалічила війна, тут боротиметься сотня спеціалістів. Це 7 поверхів із найсучаснішим обладнанням для відновлення. Щороку отримувати допомогу тут зможуть 10 тисяч українців. А упродовж 11-13 квітня в цьому корпусі триває Міжнародний форум реабілітації: фахівці з усього світу – медики, експерти, представники міжнародних інституцій, фондів, європейських країн працюють разом, щоб обговорити, проаналізувати та розробити шляхи якісної реабілітації людей, що постраждали внаслідок воєнних дій в Україні.

Опубліковано

Не святіть кулічі: як правильно говорити українською про Великдень

16 квітня православні та греко-католики відзначають Воскресіння Христове. Римо-католики ж Великдень у 2023 році святкували 9 квітня.

Проте навіть говорячи про таке велике свято – Великдень, – українці вживають суржикові слова. Як не повторювати чужі помилки, розповість 24 Канал.

Великдень вважають одним із найважливіших свят у році. В Україні почали святкувати Воскресіння Христове ще наприкінці першого тисячоліття – відколи запровадили християнство. Свято означало перемогу життя над смертю. Щорічно дата Великодня випадає в інший день.

Тож з нагоди світлого свята у двадцять третій добірці розкажемо вам, як правильно говорити українською про Великдень.

Що ми святкуємо

  • Пасха – Паска – Великдень – Воскресіння Христове;

У більшості словників української мови за Воскресінням Христовим закріплена назва “Великдень”, тобто “Великий день”. “Воскресіння Христове” – більш церковний варіант; цю назву також використовують у урочистому стилі та в художніх творах.

Мовознавець Олександр Авраменко вказує, що у словнику української мови Бориса Грінченка немає слова “ПасХа” на позначення Великодня. Той же Авраменко каже, що “Пасха” означає “Пейсах”, “Песах” – а це іудейське свято. Але, як зазначає літератор та кандидат філологічних наук Роман Дубровський, в інших словниках слово “Пасха” таки є. Що важливо, прописане слово “Пасха” на позначення Великодня і в Академічному тлумачному словнику української мови.

До слова, в окремих регіонах України Великдень ще називають “Паскою”. Поширений цей варіант у розмовній мові. Все ж “паскою” українці звикли називати великодній хліб. Тому для означення свята краще вживати вищезгадані назви.

Походження і значення “Пасхи”

Поняття “Пасха” має глибоке дохристиянське коріння, кажуть мовознавці. На території України Пасха, або Великдень зберігає елементи дохристиянських вірувань, зокрема крашанки (писанки) – символ життя, весни, сонця, – які у християнстві є символом спокути гріха людини.

В культурі єврейського народу назва свята Пасхи походить від “песах”, етимологія якого – з дієслова “пасах”. Воно означає “виконання ритуального танцю навколо жертви, яку приносять Богу”.

У Старому Заповіті є відомості про іудейську Пасху, підкреслюється її історично-месіанське значення. Християнство сприймає Пасху – як Воскресіння Христове, надавши їй нового змісту: адаптувавши до центральної постаті свого віровчення – Ісуса Христа.

Християнська Пасха символізує утвердження перемоги добра над злом, життя над смертю, вічних цінностей над тимчасовими, перехідними, тлінними.

Тож якщо ви Великдень назвете “Паскою”, фатальної помилки не зробите – це свято має кілька назв. Тільки суржиком не грішіть.

  • празнік – свято – празник;

​Також у жодному разі не називайте свято “празніком”. Можете хіба що “празнИком”.

Що ми освячуємо

  • куліч – паска;

Будьте дуже уважні й при виборі назви для святкового хліба. Ми вже згадували, що українці печуть “паску” – і в жодному разі не “куліч”. Останнього взагалі немає в українській мові. Натомість це слово активно поширене у мові російській.

  • яїчко, яєчко – писанка, крашанка;

Також не забувайте, що розмальовані з нагоди свята курячі яйця називаємо “крашанками” та “писанками”, а не “яєчками” і “яїчками”. Щоб не виникло конфузу під час розмови, пам’ятайте: “яєчка” – це чоловічі статеві залози.

  • корзина – кошик;
  • колбаска – колбаса – ковбаса;
  • творог – сир;
  • уксус – оцет;

​Коли у церкву підете зі святковою “корзиною”, то пам’ятайте, що йдете з кошиком. Також несете святити ковбасу, а не “колбасу”, сир, а не “творог” і подекуди оцет, а не “уксус”.

  • хлопоти – турботи;
  • на вкус – на смак;
  • четверг – четвер;

При цьому маєте святкові приємні турботи, а не “хлопоти”, бо перевіряли, чи добра ваша паска на смак, а не “на вкус”. І Чистим є “четвер”, а не “четверг”.

Не забувайте також правильно наголошувати “святкові” слова;

  • ВелИкодня, а не ВеликОдня;
  • крашанкАми, писанкАми;
  • а слово “свято” у множині – як свЯта, так і святА.

Пам’ятайте і те, що зараз – Страсний тиждень. Пристрасним може бути поцілунок.

У добірці “Скоро вже буде Паска”: як правильно говорити українською про Вербну неділю” обіцяли вам розповісти і про невинні помилки маленького Матвійка з популярного відео “Скоро вже буде паска”.

  • заказуйте м’яска і сердельки;

Пам’ятайте, що на Великдень можна “замовляти” “сардельки” і “м’яско”. “Заказувати” – означає “забороняти”. Також майте на увазі, що слово “м’ясо”, чи його форма “м’яско” у множині не вживається.

Опубліковано

Співзасновник відомої рекламної агенції наїхав на міністра Лісового, захищаючи російську мову

Співзасновник відомої рекламної агенції TABASCO Олександр Смірнов висміяв публікацію міністра освіти та науки Оксена Лісового, в якій той наголошував на важливості української мови.

Смірнов увечері 8 квітня опублікував пост, в якому прокоментував реакцію міністра на мовний скандал з викладачкою Державного податкового університету в Ірпені. Викладачка цього вишу Любов Воробйова відмовлялася вести лекції українською мовою, оскільки їй це «складно». Міністр заступився за студентів і наголосив, що йдеться про пряме порушення законодавства.

Смірнов у своєму пості іронічно зауважив, що у нас в державі «з’явився міністр освіти і науки української мови», а також побіжно висміяв Києво-Могилянську академію за те, що там заборонили вживати російську мову.

«Ймовірно, замість того, щоб займатися освітою і наукою, боротися з корупцією, пан Оксен створюватиме патріотичного громадянина за допомогою мовних маніпуляцій, слідкуватиме, як Києво-дебілянська академія, якою мовою люди розмовляють на перервах», — заявив Смірнов.

Він додав, що міністр повинен бути менеджером, в інтересах якого розвиток держави, і звинуватив Лісового у підготовці до виборів.

Примітно, що свій допис Смірнов написав російською мовою.

Під скандальним постом йому написали чимало коментарів з обуренням, та незабаром він видалив або приховав його.

Натомість Смірнов поширив іншу публікацію, в якій нагадав про скандал із плагіатом в дисертації Лісового.

«Людина є патріотом тієї країни, мовою якої в неї написана крадена дисертація», — йдеться у дописі.

Він також опублікував ряд відзнак від різних відомств у відповідь на критику.

Репутаційний удар за свою українофобську позицію отримав не лише сам Смірнов, але й рекламна агенція TABASCO, співзасновником якої він є.

Ексголова Державної митної служби Максим Нефьодов зауважив, що серед клієнтів агенції такі відомі компанії як Алло, Hyundai, Henkel, Наша Ряба, Національний банк України, Kernel, Оболонь і багато інших.

«Цікаво, як їх цінності співвідносяться з цінностями їх підрядника?», — написав Нефьодов.

Відомий громадський активіст Роман Сініцин закликав зупинити співпрацю з TABASCO та її співзасновником Смірновим.

«Була колись в Україні велика креативна/рекламна агенція тобаско, але думаю це уже все, нема, приїхали, рецесія, п#зда. І треба все для цього зробити, бо тобаско = рсн. І цього гандона, типу фаундера, треба виключити з притомної тусовки, бо він нічим не відрізняється від окупанта. У нас на фронті щодня гинуть десятки кращих Людей, щоб ця чепуха тут щось подібне транслювала», — написав Сініцин у Facebook.

Згодом Нефьодов додав, що компанії Vodafone і ОККО повідомили, що вже не працюють з цією агенцією, а дехто, як от УкрГазБанк, Укрексімбанк та МОЗ, співпрацювали дуже давно.

На Facebook-сторінці агенції TABASCO згодом з’явився пост у відповідь на скандал. Там заявили, що не несуть відповідальності за особисту думку Смірнова і зазначили, що вона була висловлена не від імені агенції.

«Команда агенції не розділяє висловлену точку зору. Агенція підтримує становлення української мови, як невідʼємного атрибута української Незалежності», — йдеться у дописі.

У TABASCO додали, що «всі ми — українці, і незважаючи на найжорстокіші суперечки, маємо одного спільного ворога — росію» і заявили, що з першого дня війни агенція підтримує низку волонтерських проєктів.

Опубліковано

Акторка вітчизняного дубляжу “порвала” українською озвучкою ганебного інтерв’ю Ані Лорак: “Я обісралась”

Українська акторка і дикторка Катерина Сергеєва підняла настрій співвітчизникам своєю версією ганебного інтерв’ю співачки-зрадниці Ані Лорак російській журналістці, пише ТСН.

На сторінці в Instagram Сергеєва розмістила дубляжну пародію на цю дивну розмову, у якій Лорак назвала війну “сталося те, що сталося”, що її “вижили” з України через політичні дії, а путініст Філіп Кіркоров став її старшим братом.

У своїй пародії Сергеєва майстерно передала міміку скандальної артистки. “Лорак” вустами Сергеєвої українською мовою розповіла, як насправді минув для неї останній рік, протягом якого вона мовчала:

“Тобто я пропала на рік? Я не пропала. Я цілий рік стукала камінцем в стіну. Блін, це такі відчуття! А потім я плакала і ригала. Ось так. Потім я зрозуміла, що треба чимось займатись і згадала, що нікому не потрібна. І, о боже, у мене почалася істерика, а потім мені зробили декілька уколів і стало все добре. Але я так само не можу назвати війну війною. Я й до сьогодні говорю “трапилось, що трапилось”. Адже, я жінка, я дівчинка. І коли трапилось те, що трапилось, це був шок. Мені почали всі писати, питати мене, де я, що я. Коротше, я обісралась від страху. Я почала бухати, потім така – ве. Потім знову ці припадки, типу ж я українка, як я можу. Я така: “Україна – це чудово”, але гроші! Гроші для мене ніколи, знаєте, не пахли і не пахнуть”, – “сказала” Лорак у версії інтерв’ю від Сергеєвої.

Цікаво, що акторка дубляжу також озвучила й російську журналістку. Підписники Катерини залишилися у захваті від її майстерності: “Це геніально!”, “Катя, це хіт! Ведучу ти удєлала”, “не можу вирішити, хто краще – Лорак чи ведуча”, “нарешті сказала правду!”, “Це геніально! Єдине інтерв’ю з Лорак, яке можна дивитись навіть на повторі”.