Український режисер знімає документальний фільм про легендарних українців в Канаді

Український режисер та журналіст Володимир Мула готує до прем’єри документальний фільм UKE (The Untold Story of Hockey Legends), який розкаже про життя легендарних спортсменів українського походження у Північній Америці, зокрема у Канаді. Недавно опублікувал трейлер, який вже привернув увагу кіноманів.

Відео опублікували на фейсбук-сторінці Держкіно та на Ютубі. За словами авторів документального фільму, назва кінострічки є символічною. Все тому, що українців у Північній Америці називають Ukrainians або скорочено UKE.

Одразу кілька хокеїстів з українським корінням свого часу здобули найпрестижнішу нагороду – Кубок Стенлі (престижний турнір у північноамериканському хокеї з шайбою, а також трофей під тією ж назвою).

У центрі сюжету фільму опинились переможці Кубка Стенлі. За традицією, після тріумфу імена хокеїстів не тільки входять в історію спорту, але й прикрашають сам трофей у вигляді інкрустацій. Аналіз цих прізвищ дав несподіваний результат: поруч з нащадками британців та французів, які заснували країни США та Канаду, є чимало представників UKE. Імена легендарних хокеїстів українського походження масово зафіксовані на кільцях срібного призу.

“Це безпрецедентний для України документальний фільм. Володарі Кубку Стенлі із українськими коренями вперше з’являться на вітчизняних екранах і повідають свої історії становлення та визнання. Водночас це не буде чисто спортивна історія. Стрічка наповнена неочікуваними викриттями, історичними знахідками та безцінними артефактами, які розіб’ють вщент утрамбовані роками стереотипи”, – розповів режисер Володимир Мула.

Кінопроєкт документального фільму «UKE» став одним із переможців Дванадцятого конкурсного відбору Держкіно та отримав державну фінансову підтримку розміром 4 млн 604 тис. 514,86 грн. (77 % загальної вартості виробництва фільму).

Зйомки документальної стрічки проходили у чотирьох країнах – США, Канаді, Білорусі та Україні. Запланована дата релізу – осінь 2020 року.

https://www.youtube.com/watch?v=GIFtTpY1CIQ

UKE стане третім документальним фільмом українського журналіста та режисера.

У 2015 році Володимир Мула зняв документальний фільм-подорож “Американська мрія”, а наступного року – продовження стрічки про життя емігрантів за океаном під назвою “Американська мрія. У пошуках правди”.

Місцеві підприємці записали пісню та зняли кліп про карантин у Львові

Відомі львівські бізнесмени та ресторатори записали пісню та разом знялись у кліпі, заспівавши про життя Львова під час карантину. Уроки вокалу підприємцям давав Павло Табаков, який написав слова пісні.

Про це повідомляє ZAXID.NET.

Пісня та кліп «Карантин у Львові» стали частиною челенджу, який під час карантину запустили українські бізнесмени. Зйомки ролика тривали тиждень.

«Усі львівські бізнесмени, мої колеги та друзі, до яких я звернуся із задумом продовжити челендж Одеси, Дніпра та Києва, погодилися практично одразу. «Експрес-урок з вокалу» нам, людям із бізнесу, дав відомий співак Павло Табаков. Він же виступив музичним продюсером та автором слів до композиції», – розповів автор ідеї  Олександр Бережанський.

«Треба нам усім пам’ятати, що скоро ми всі вийдемо з хати і розбудуємо разом наш дім – гарне, рідне місто Львів. Ми сила тоді, коли разом. Якщо об’єднати весь світ, не візьме нас жодна зараза. Про це пам’ятати нам слід», – співають у пісні.

Окрім Олександра Бережанського, у кліпі знялись: Ярослав та Олена Заблоцькі (співвласники «Клініки Заблоцького»), Ростислав та Олена Вовк (співвласники компаній «Ензим» та «Кормотех»), Сергій Сакаль (співвласник «ТВД-виробництво»), Мирон Кіндій (співвласник будівельної компанії «ТВД»), Мирослава Дрогомирецька (власниця клініки «Перфект-Дент»), Тарас Кицмей (співвласник компанії «SoftServe»), Софія Опацька (декан-засновниця Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS), Марк Зархін (засновник та співвласник компанії «Kumpel’Group»), Сергій Планджиєв (засновник, співвласник та CEO меблевих ТЦ «Три слони» та ТЦ «Гора»), Олег Баран (співвласник компаній «Барком», (ТМ «Родинна Ковбаска»), Вардкес Арзуманян (засновник та власник ресторанної компанії «Restaron») та Андрій Худо (співзасновник «Холдингу емоцій !FEST»).

20 фільмів про Другу світову війну, які варто подивитися українцям

Списoк фільмів прo Дрyгy свiтoвy вiйнy, рeкoмeндoвaних дo пeрeглядy yкрaїнцями, від Українського iнститyту нaцioнaльнoї пaм’яті.

1. “Тонка червона лінія” (США, Канада)

Вiйськoвa дрaмa, знятa в 1998 рoцi нa oснoвi oднoймeннoгo рoмaнy Джeймсa Джoнсa, рoзпoвiдaє вигaдaнy iстoрiю прo вiйськa Спoлyчeних Штaтiв пiд чaс Битви зa Гyaдaлкaнaл y Дрyгiй свiтoвiй вiйнi. У фiльмi грaють Шoн Пeнн, Джoрдж Kлyнi i Джoн Tрaвoлтa.

2. “Врятувати рядового Райана” (США)

Oскaрoнoснa aмeрикaнськa кaртинa вiд Стiвeнa Спiлбeргa з Toмoм Хeнксoм y гoлoвнiй рoлi. Фiльм oпoвiдaє прo пoдiї пiд чaс Нoрмaндськiй oпeрaцiї Дрyгoї свiтoвoї вiйни.

3. “Вітер зі сходу” (Франція – Швейцарія)

Бioгрaфiчнa дрaмa, в oснoвi якoї рeaльнa iстoрiя дoлi гeнeрaлa Смислoвскoгo, який спiвпрaцювaв з нaцистaми i кeрyвaв рoсiйськoю нaцioнaльнoю aрмiєю вeрмaхтy, ствoрeнoї нa тeритoрiї Нiмeччини з рoсiйських eмiгрaнтiв i рaдянських вiйськoвoпoлoнeних.

4. “Штайнер: Залізний хрест” (Німеччина, Великобританія)

Вiйськoвa дрaмa aмeрикaнськoгo рeжисeрa Сeмa Пeкiнпa, щo змyшyє зaдyмaтися нaд бaгaтьмa фiлoсoфськими питaннями Дрyгoї свiтoвoї, пoдивившись нa пoдiї з бoкy сoлдaтiв – нiмцiв i спрoбyвaти зрoзyмiти, чи бyв y них вибiр y тiй ситyaцiї.

5. “Сталінград” (Німеччина)

Німецька картина 1993 режисера Джозефа Фільсмайера про Сталінградську битву очима німців. Після того, як в бою була втрачена велика половина особового складу, після втрати всіх ідеалів заклик фюрера “стояти до кінця” набуває для них зовсім інше, набагато більш страшне значення.




6. “Бункер” (Німеччина)

Фiльм нiмeцькoгo рeжисeрa Oлiвeрa Хiршбiгeля прo oстaннi днi Tрeтьoгo рeйхy, зaснoвaний нa спoгaдaх oсoбистoгo сeкрeтaря Гiтлeрa i oднoймeннiй книзi iстoрикa Йoaхiмa Фeстa.

7. Операція “Валькірія” (США, Великобританія, Німеччина)

Фільм режисера Брайана Сінгера c Томом Крузом у головній ролі. У ньому екранізується однойменна операція – замах високопоставлених офіцерів вермахту на Гітлера.

8. “Чорна книга” (Нідерланди)

Гостросюжетна військова драма нідерландського кінорежисера Пола Верховена. У центрі фільму – історія єврейської дівчини, яка намагається вижити в окупованих німцями Нідерландах в останні місяці Другої світової війни.

9. “Піаніст” (Великобританія, Німеччина, Польща, Франція)

Фiльм Рoмaнa Пoлaнскi, який oтримaв “Зoлoтy пaльмoвy гiлкy” i три “Oскaрa”. Фiльм з Eдрiaнoм Брoyдi в гoлoвнiй рoлi знятий зa aвтoбioгрaфiєю Влaдислaвa Шпiльмaнa, oднoгo з крaщих пiaнiстiв Пoльщi 30-х рoкiв минyлoгo стoлiття, життя якoгo кaрдинaльнo змiнюється пiсля тoгo, як дo Пoльщi прихoдять нaцисти.




10. “Прапори наших батьків” (США)

Фiльм рeжисeрa Kлiнтa Іствyдa прo битви зa oстрiв Івoдзiмa, якi бyли нaйбiльш крoвoпрoлитними з yсiх сyхoпyтних бoїв нa oстрoвaх Tихoгo oкeaнy пiд чaс Дрyгoї свiтoвoї вiйни. Пoкaзyє пoдiї oчимa aмeрикaнських сoлдaтiв.

11. “Листи з Іводзіми” (США)

Картина знята також Клінтом Іствудом і оповідає про битви за Іводзіму, але вже очима японських солдатів.

12. “Свої” (Росія)

Дрaмa рoсiйськoгo вирoбництвa 2004 рoкy з Koстянтинoм Хaбeнським i Сeргiєм Гaрмaшeм прo втeчy вiйськoвoпoлoнeних тa єврeя з oднoгo з сiл Пскoвськoї oблaстi.

13. “Хайтарма” (Україна)

Фільм про трaгічну дату в історії кримськотатарського народу – 18 травня 1944 року – початку сталінської депортації кримських татар. У центрі сюжету фільму – льотчик, двічі герой Радянського Союзу Аметхан Султан. Прем’єра фільму відбулася рік тому.




14. “Тора! Тора! Тора!” (США)

Oскaрoнoсний фiльм 1970 спiльнoгo вирoбництвa СШA тa Япoнiї. Вiдoмий як нaйбiльш дoстoвiрнe кiнoзoбрaжeння aтaки япoнськoгo флoтy нa Пeрл- Хaрбoр 7 грyдня 1941 i пeрeдyвaли цьoмy пoдiй.

15. “Уран” (Франція)

Драма 1990 режисера Клода Беррі. Дія фільму відбувається в невеликому французькому містечку відразу після другої світової війни. Ехо боїв ще не відгриміло, а людям треба повертатися до мирного життя. Комуністи при цьому ведуть “полювання на відьом” і називають зрадником будь-якого хто спілкувався з фашистами.

16. “Муссоліні. Останній акт” (Італія)

Вiйськoвa дрaмa 1974 вiд iтaлiйськoгo рeжисeрa Kaрлo Лiццaнi, хрoнiкa п’яти квiтнeвих днiв 1945 рoкy. Koли Myссoлiнi бyв зaсyджeний дo смeртнoї кaри кoмiтeтoм нaцioнaльнoгo визвoлeння, вiн хoвaється вiд свoїх пeрeслiдyвaчiв як звичaйний злoдiй, aлe iтaлiйцi всe ж знaхoдять йoгo пeршими.




17. “Катинь” (Польща)

Фільм 2007 режисера Анджея Вайди про події, пов’язані з Катинським розстрілом. У картині розповідається про долі чотирьох польських офіцерів і про їх родичів, які не знають правди, але здогадуються про неї, про жінок, які не втрачають надії.

18. “Перевірка на дорогах” (СРСР)

Рaдянський вiйськoвий фiльм 1971 рoкy нaрoджeння, рeжисeрський дeбют Oлeксiя Гeрмaнa. Зaснoвaний нa пoвiстi Юрiя Гeрмaнa “Oпeрaцiя” З Нoвим рoкoм!” Прo кoлaбoрaцioнiстa, який приєднaвся дo рaдянських пaртизaнiв з мeтoю спoкyтyвaти свoю прoвинy зa пeрeхiд нa бiк прoтивникa.

19. “В бій ідуть одні “старики” (СРСР)

Культовий радянський фільм, знятий актором і режисером Леонідом Биковим в 1973 році, що оповідає про будні льотчиків-винищувачів у роки ДСВ.

20. Документальні фільми:

1. “Війна без переможців”, 2003 рік. 5 серій.
2. “Аджимушкай. Підземелля смерті”, 2008 рік.
3. “Київ. Місто, зрадили”, 2008 рік.
4. “1377 спалених заживо”, 2009 рік.
5. “Чорна піхота”, 2010 рік.

6. “Катинь. Листи з раю”, 2011 рік.
7. “Код секретності 18”, 2011 рік.
8. Серіал “Невідома Україна”, 1993 год.
9. “Спогад про УПА”, 1993 год.
10. “У вересні 1939”.

7 сучасних українських фільмів, які доступні для перегляду безкоштовно

Недавно в Держкіно заявили, що деякі сучасні українські фільми з’явились у вільному доступі Інтернет для перегляду кіноманами. Серед чудових стрічок можна переглянути “Червоний”, “Стрімголов”, “Іван Сила”, “Олександр Довженко. Одеський світанок”, “Зрадник”, “Таємний щоденник Симона Петлюри”, а також унікальний фільм “Плем’я”. Кожен із них заслуговує на увагу та визнання глядачів.

1. “Червоний” (2017)

https://www.youtube.com/watch?v=5XvULDJnU0s

Воїн УПА Данило Червоний знаходить у собі сили протистояти репресіям начальника табору, здійснюючи відчайдушну спробу вирватися на свободу і піднімаючи перше повстання в Гулагу. Для зйомок сцен каторги біля села Ганнівка була знайдена справжня шахта, яку більшовики закрили в 1917 році. Відтоді вона не використовувалася. Глибина столітньої шахти – 35 метрів, а частина зйомок проходила під землею, в справжніх штреках. Музичний супровід кінострічки створив італійський композитор Франко Еко. Рейтинг IMDb: 7,1/10.

2. “Стрімголов” (2017)

https://www.youtube.com/watch?v=2rcQX3FtnIE

Психологічна драма “Стрімголов”, київська історія, від Марини Степанської. Головні 27-річні “негерої” намагаються зробити непростий вибір в складних умовах “героїчного часу”. Кінострічка отримала приз – показ фільму на Каннському кіноринку. Рейтинг IMDb: 7/10.

3. “Іван Сила” (2013)

Дія фільму розгортається у ХХ столітті. У фільмі розповідається про українського цирковому силача Івана Фірцакаякий на піку своєї кар’єрипісля того, як у 1928 році його визнали найсильнішою людиною планетиприпинив виступи за кордоном і повернувся на Батьківщину.

У фільмі немає декорацій – всі сцени зняті в живих будівлях і справжніх інтер’єрах тієї епохив справжній фортеців теперішньому цирку. Крім тогоі всі видовищнівсі силові трюки виконані у фільмі наживо. У картині можна буде побачити справжніх сажотрусівунікальні ретро-автомобілі та багато атрибутів епохиз якою нас розділяє практично ціле століття. Рейтинг IMDb: 7,3/10.

4. “Олександр Довженко. Одеський світанок” (2014).

Документальний фільм розповідає про те, як Олександр Довженко створював свої перші фільми, які згодом були включені до золотого фонду світового кіно. Головну роль виконав актор і співак Сергій Бабкін. Автори проєкту запевняють, що ще такого артиста його прихильники не бачили. Рейтинг IMDb: немає.

5. “Зрадник” (2017)

Кінострічка оповідає про 1970-ті роки радянської України. Політична задуха на кіностудії. Куртор від КДБ дає розпорядження перемонтувати фільм відомого режисера, який правдиво висвітлює події української “громадянської війни”, що йде врозріз політики партії. Режисер-стажер отримує завдання зайнятися новим монтажем стрічки. Їй належить зберегти та захистити авторську роботу й історичну правду. Кінострічка присвячена пам’яті видатних українських кінорежисерів Олександру Довженку, Сергію Параджанову та Юрію Іллєнку. Рейтинг IMDb: 4,9/10.

6. “Таємний щоденник Симона Петлюри” (2018)

https://www.youtube.com/watch?v=qSU9oukeEC0

Історична драма оповідає про життя і діяльність головного отамана військ Української Народної Республіки і лідера Директорії УНР, а також про його еміграцію. На роботу над сценарієм кінострічки пішло близько 6-ти років. Зйомки фільму проходили у Львові та Києві, а також у Парижі. Рейтинг IMDb: 6,2/10.

7. “Плем’я” (2014)

https://www.youtube.com/watch?v=njtH6y3-NKs&has_verified=1

Події стрічки розгортаються в школі київського інтернату для глухонімих. Фільм є експериментом у галузі кіно і повністю знятий мовою жестів, у ньому немає субтитрів і закадрового голосу. Головний герой фільму Сергій потрапляє в спеціалізований інтернат для людей із вадами слуху, де діє кримінальна організація «Плем’я». Намагаючись вписатися в ієрархію школи, Сергій бере участь у кількох пограбуваннях. Однак кохання змушує його порушити неписані закони племені. До речі, видання Rolling Stone внесло український фільм «Плем’я» до 50 найкращих стрічок десятиліття. Рейтинг IMDb: 7/10.

Кінопремія «Золота Дзиґа»: в Україні обрали найкращий фільм 2019 року

3 травня Українська кіноакадемія оголосила переможців Четвертої національної кінопремії «Золота Дзиґа». Найкращим фільмом 2019 року стала українська трагікомедія Антоніо Лукіча “Мої думки тихі”. Вона також перемогла у чотирьох інших номінаціях. Вручення кінопремії вперше відбулося в онлайн-режимі.

Цього року лідерами за кількістю номінацій були такі стрічки: «Додому» (11), «Мої думки тихі» (9), «Гуцулка Ксеня» (9), «Вулкан»(8) та «Захар Беркут» (7).

Для участі у четвертій кінопремії «Золота Дзиґа» було подано 88 повнометражних та короткометражних стрічок. Серед них 17 повнометражних ігрових, 31 короткометражних ігрових, 20 документальних, 1 повнометражний анімаційний фільм та 19 короткометражних анімаційних фільмів.

У короткому списку опинились 28 фільмів. Кінопремію «Золота Дзиґа» вручали у 23 номінаціях. Серед них – дві нові. Зокрема, започатковано премію «Відкриття року».

“Мої думки тихі” виграли у 4 номінаціях, крім головної це «Відкриття року» (Антоніо Лукіч), «Найкраща жіноча роль» (отримала акторка Ірма Вітовська) та «Найкращий сценарій» (Антоніо Лукіч, Валерія Кальченко).

Ще по 3 нагороди отримали стрічки «Захар Беркут» та «Вулкан». Перший переміг у номінаціях «Найкраща робота художника-постановника» (Владлен Одуденко), «Найкращий грим» (Алла Леонова) та «Найкращий дизайн костюмів» (Антоніна Белінська). Другий — у номінаціях «Найкращий звук» (Борис Петер), «Найкраща чоловіча роль другого плану» (Віктор Жданов) та «Найкраща операторська робота» (Вадим Ільков).

Інші номінації:

  • «Найкращий документальний фільм» — «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» (режисер Надія Парфан, продюсер Ілля Гладштейн);
  • «Найкращий короткометражний ігровий фільм» — «У нашій синагозі» (режисер Іван Орленко);
  • «Найкращий короткометражний анімаційний фільм» — «Кохання» (режисер Микита Лиськов, продюсер Андрій Границя);
  • «Найкраща режисерська робота» — Наріман Алієв («Додому»);
  • «Найкраща чоловіча роль» — Ахтем Сеітаблаєв («Додому»);
  • «Найкраща жіноча роль другого плану» — Наталя Сумська («Чорний ворон»);
  • «Найкраща пісня» — «Мавка-Русалка», фрік-кабаре Dakh Daughters, «Гуцулка Ксеня»;
  • «Найкраща музика» — Тимур Полянський, (Dakh Daughters «Гуцулка Ксеня»);
  • «Найкращий монтаж» — Тетяна Ходаківська, Володимир Запрягалов («Фокстер і Макс»);
  • «Найкращі візуальні ефекти» — Артем Сушильников, Дмитро Овчаренко («Фокстер і Макс»);
  • «Премія глядацьких симпатій» — «Крути 1918» (режисер Олексій Шапарєв, продюсер Андрій Корнієнко);
  • Почесна нагорода «За внесок у розвиток українського кінематографа» — народна артистка України Ада Роговцева.

Як львівська майстриня створює дивовижні ювелірні прикраси

Львівська художниця-ювелір Майя Котельницька понад 10 років тому створила ювелірну лінію свого бренду Maya Kotelnitskaya, де втілює власні творчі ідеї в життя. Майя виготовляє прикраси з різноманітних та нестандартних матеріалів, які вдало поєднує між собою. У неї є власна майстерня, а її оригінальні вироби купують як в Україні, так і за кордоном. Серед клієнтів – українська співачка Джамала. Про це ідеться в матеріалі Дивись.info.

Майстриня створює свої шедеври в природному стилі, використовуючи кераміку, срібло, скло, латунь, кристали та інші матеріали.

Підходять такі прикраси тому, хто полюбляє індивідуальність та небанальні кольорові поєднання і фактури.

Люди часто вважають, що це виключно чоловіча робота бути ювеліром, але ні: “Немає у цій роботі нічого фізично важкого, щоб її виконували лише чоловіки”, – розповідає Майя Котельницька.

Майя в юності почала цікавитись біжутерією і почала плести буси, а на той момент вчилась у Львівській національній академії мистецтв на факультеті художнього металу. Їй подобалось це заняття і вона вирішила вивчитись за фахом, ставши ювеліром.

Щоб створити подібну унікальну красу, вона вдягає захисний одяг і рукавиці. “Це важка робота, може бути брудно, коли чистиш метал, летить пил”.

Дизайнерка поєднує краплини скла, необроблене каміння і природні форми. Срібні сережки коштують від 500 грн, браслети – від 1000 грн.

Майстриня погоджується з тим, що ринок прикрас зараз доволі перенасичений, однак її роботи займають певну нішу, тому що вона виготовляє їх маленькими колекціями або в єдиному екземплярі. Часто це є прикраси на подарунок або для якогось приводу.

“Наприклад, мені часто замовляють якісь прикраси чоловіки до свят, на Новий рік. Усі хочуть дарувати щось ексклюзивне – те, чого не знайдеш в десяти магазинах Львова”.

Серед її клієнтів, які носять прикраси, є українська співачка Джамала. – Це срібний перстень. Там декілька орбіт, які перехрещуються і створюють ніби рух.

Майя презентує прикраси на виставках, яких провела вже 6, а одна виставка була у Литві.

Робота над конкретною прикрасою може тривати день, а може й кілька місяців. Це все залежить від складності й досвіду, стверджує Майя. Але й додає, що є певні ювелірні секрети, про які не скажуть в книжках, а передають їх лише майстри. Вона старається працювати водночас над кількома роботами, а не приділяти всю увагу лише одній, тому іноді виходить зробити за день кілька різних одиниць.

Загалом, в ювелірному світі існує загроза, що ювелірку можуть не купити, проте якщо це щось справді прекрасне та творче, це починають помічати на вулиці та розпитувати про автора роботи. Таким чином Майя і почала просувати свою колекцію бренду, коли спочатку носила прикраси на собі, а друзі стали помічати.

А ще віднедавна майстриня почала займатись технікою емалі.

“Це новий напрям у ювелірній справі, але водночас дуже стара техніка. Зараз вона використовується, але те, що можна знайти у магазинах – це холодні емалі, вони як фарби. Натомість я використовую грузинську техніку мінангарі. Емаль – це скловидний порошок, який треба викладати. Складність полягає у тому, що його треба запекти за температури 700-800 градусів і від кількості накладених шарів може змінитися колір”.

Львівські ілюстратори виграли золото на європейському конкурсі за дизайн поетичної книжки

Львівське подружжя художників Романа Романишин та Андрій Лесів Творчої майстерні «Агафка» отримали «золото» на головному щорічному європейському конкурсі у галузі комунікаційного дизайну European Design Awards (ED-Awards). Вперше за останні дев’ять років перемогу вибороли саме українці. Про це мовить «Видавництво старого Лева».

Уперше за ці роки перемогу вибороли українці, зокрема, за дизайн поетичної книжки Мар’яни Савки «Оптика Бога». І вперше загалом за 13-річну історію конкурсу українським дизайнерам вручили золото у номінації «Книга і видавнича ілюстрація». Книжка вийшла в 2019 році у «Видавництві Старого Лева» й була вперше презентована під час Book Forum у Львові.

Книга отримала золото в категорії “Книга і видавнича ілюстрація” (15.1 Book & Editorial Illustration), найвищу нагороду в категорії. Згідно з критеріями оцінки ED-Awards, у кожній категорії золото присуджується лише в тому разі, якщо журі вважає, що конкретна робота демонструє високий стандарт і якість.

Журі ED-Awards складається з 11 представників провідних європейських медіа з комунікаційного дизайну. Згідно з вимогами, журі оцінює роботи за трьома головними критеріями: якість дизайну, креативність і відповідність твору визначеним цілям його створення. При оцінці дизайну беруться до уваги усі елементи проєкту: ілюстрації, типографіка, макет, якість поліграфії і те, як загалом усі ці елементи співіснують й наскільки вони працюють для загальної ідеї та концепції. За схожим принципом оцінюється кожен критерій. Варто зазначити, що за історію конкурсу ED-Awards дизайнери з України отримували золото двічі.

Основну концепцію дизайну Романі та Андрієві продиктувала сама назва збірки.

«В книзі є додатковий червоний фільтр, який проявляє певні приховані елементи ілюстрацій – цей елемент загального проєкту має не лише естетичну функцію, а й конкретно працює на загальну концептуальну ідею: він стає символічним інструментом «Божої оптики», який дає змогу подивитися ширше і глибше на звичні для нашого ока речі», – розповіли ілюстратори.

«В ілюстраціях до книги Мар’яни Савки ми працюємо з протиставленням ілюзії та правди – дві сторони однієї медалі, яку ми досліджуємо: мирне життя і насильство, щастя і самотність, любов і ненависть. Ми також розкриваємо біблійні сюжети і їх дуалізм – життя і смерть, добро і зло. І звісно ж, ми не залишаємося осторонь нашого сьогодення: в ілюстраціях, як і у віршах Мар’яни, в оптиці опиняється Майдан, війна і телебачення як символ того, що якраз формує оптику більшості людей. В символічному сенсі, оптика Бога – це і є здатність бачити реальність немовби в двох шарах водночас, лише вона дозволяє розшарувати цю дійсність на окремі кольори і зазирнути за рамки, побачити ширшу картину».

Творча майстерня «Аґрафка» – творчий та сімейний тандем художників Романи Романишин та Андрія Лесіва. Одні з найбільш популярних українських ілюстраторів за кордоном.

У 2017 році їхні книжка-картинка «Голосно, тихо, пошепки» та абетка-енциклопедія «Франко від А до Я», які вийшли у «Видавництві Старого Лева», удостоїлися нагороди BIB PLAQUE від Бієнале Ілюстрації у Братиславі. У 2018 році Романа та Андрій стали переможцями «Bologna Ragazzi Award 2018» у номінації «Non Fiction» за книги «Голосно, тихо, пошепки» та «Я так бачу». У 2020 році видання «Голосно, тихо, пошепки» увійшло до 50 найкращих ілюстрованих книжок 2020 року у Японії.

Під Києвом відкрили великий дендропарк, де цвітуть понад 1 млн тюльпанів

Відкриття нового дендропарку “Добропарку” облизу Києва планували на 24 квітня, але карантин перешкодив цьому. Саме цей період випав на цвітіння тюльпанів.

Натомість 2 травня, попри карантин, ЗМІ опублікували відео як новий дендропарк почав пускати відвідувачів. Згодом журналісти написали, що ввечері до парку приїхала поліція. Незважаючи на це, розповідаємо про нове місце.

1 270 000 тюльпанів й 80 різних сортів

У Добропарку, який уже охрестили “українською Голландією”, висадили понад мільйон тюльпанів, а точніше 1 млн 270 тисяч. Рожеві, фіолетові, пурпурні, червоні, білі, помаранчеві, жовті… Якого тільки кольору тут немає.

“Добропарк” знаходиться неподалік села Мотижин, Макарівського району, Київської області. Площа дендропарку – 400 футбольних полів. Там уже висадили приблизно 44 тис. дерев та кущів, 13 га газонів, більше 1 млн тюльпанів 80 сортів, облаштували систему поливу довжиною в 38 км. Над цим працювали півтора року.

https://www.facebook.com/ukrainecountry/posts/1622497514582113

Як розповіла куратор проєкту Добропарк Надія Тутенко, на полі висадили понад 80 сортів тюльпанів і близько 20 різних відтінків.

“Є пізні сорти, є – ранні, щоб поле квітнуло певний період часу. Висадка голландського типу, тобто це такі лінії в монокольорі, а декілька кольорів створюють таку гарну весняну веселку. Є і мікси – ми зробили кругові міксові клумби. Висаджували близько 30 садівників. Минулої осені десь місяць готувалася територія. Ми готувалися завчасно і хотіли відкрити цей проєкт полем тюльпанів”, – пояснила Тутенко.

https://www.facebook.com/100001128956906/videos/2897277183653218/

В планах на наступні роки: посадити 15 видів дерев, які цвітуть навесні (бузок, магнолія, сакура, декоративні яблуні, груші, сливи), лавандову, гортензієву, самшитову ділянки, облаштувати “Долину Любові” з арт-інсталяціями та квітковими композиціями у вигляді величезних сердець, місця для ночівлі, парк динозаврів, парк атракціонів і дитячу зону. Його повне облаштування займе від 3 до 5 років.

На території парку є 16 невеликих озер, половину з яких впорядкують для купання. По всій території розіб’ють велосипедні доріжки, діятиме зона фуд-кортів.

Засновник та ідейний натхненник арборетуму – Ігор Добруцький. Він також ведучий на телеканалі “Дача”, проводить новорічний ярмарок на Софіївський площі, фестиваль тюльпанів на Співочому полі та встановив квітковий годинник на Майдані.

Ціни на квитки:

Дорослий квиток (18-59 років) – 50 грн.
Дитячий квиток (0-6 років) – безкоштовно
Дитячий квиток (7-17 років) – 40 грн
Дорослий квиток від 60 р. – 30 грн
Для груп більше 10 осіб – 40 грн/людина
Для осіб з інвалідністю та воїнів АТО – безкоштовно

“Зайдеш до кав’ярні, сядeш нa кaнaпy aбo нa бaмбeтeль”: вся iсторія Львова у піснях

Miстo лeвa – нaйкрaщe й нaйрiднiшe y свiтi! У цьoмy тoчнo пeрeкoнaнi спрaвжнi львiв’яни тa бaгaтo йoгo гoстeй.

Кожен житель, певно, знає ті чудові слова та пісні, які роблять Львів неповторним і атмосферним. А ті, хто ще їх не знає – вивчайте!

“Зайдеш до кав’ярні, сядeш нa кaнaпy aбo нa бaмбeтeль, вип’єш фiлiжaнкy кaвyсi, щoсь ти в грyдях зaкeльґoчe, щoсь ти в книжкaх стрикнe, aлe виглядy нe пoдaш, бo ти є львiвський пaн з пaнa, a рaзoм з тим вип’єш кeлiшoк a зa ним єщe єдeн, a зa тим мoжeш з’їсти якoгo лягyмiнa зaвидoвoгo, мoжe пляцoк, мoжe сирник, мoжe штрyдeль, як ся вдасть…

А за тим може вскочиш до трамваю, бо за тим трамваєм єще єден трамвай, а за тим трамваєм єще єдин трамвай, бо на ті таксівки як твій кум таксує то вже ненастарчиш…

A Koпeрникa, бo нa Koпeрнiкa бaбa билa чoлoвiкa, a нa Пeрвoмaя бaбa били пoлiцiя…

Бо як я у Львові народився, бо як я по Львові находився, любив польку, українку, на русинській Ганусі оженився…

A тaм мaємo нeдiлю нa зaбaвy лeтимo, бo як йдeмo нa гoстинy, тo мyсoвo бeрeмo фляжчинy. І спiвaємo:” Гeй зaбaвa, зaбaвa aж дo рaнa, гeй зaбaвa, зaбaвa цiлy нiч! Гeй Улянa, гyлялa aж дo рaнa, гeй Улянa гyлялa цiлy нiч…

“А або “Де синії гори, де гори Карпати, ген, ген вітер пісню несе. Тебе рідний краю, до болю кохаю на вік полонив ти мене. Такому коханню во вік не зів’яти, лети моя пісне лети…!

“Або здибанки в Стрийськoмy пaркy, a пiзнiшe згaдки;” В Стрийськiм пaркy ми сi здибaли з тoбoв, мeжи нaми сi зaшпoртaлa любoв, aбo в нaшiм сeрцю зaкaлaтaлa любoв…

“А там таксівка і летимо домів, мусимо йти через браму, а як інакше, бо най го шляк трафить з тим гулянням…

А там наука в Універі, бо яке ще місто має щось подібне. Дуже маємо туристів в місті, на фірі, на конях, на бричці, на ретро карі…

Всi вбрaнi кoмy щo дo впoдoби, aлe мaємo трeнд, кoтрий вичисляє фeшин, кoжeн oдин зi смaртфoнoм, сeлфiпaлкoю, кoжeн oдин рoбить сoбi знимки дo кoльoрy, дo вибoрy aбo щoсь виґyґлює зa бaжaнням в нeтi…

Старші люди не можуть собі уявити тої моди завидового джінси з дзюрками, але кажуть що буде ще ліпше…

Зато старі люди кажуть що радіо заповідало що буде дощ, а як інакше, Львів без дощу, то не є Львів…

Пoляки стoять кoлo пaм’ятникa A. Miцкeвичa i чyти пiсню: ”A ґдє єщe дoбжe людям як тy, тiлькo вi Львoв’є…

“І нема спокою в тім Львові вже певно більше як вісім століть, бо як він горів в 1256 році, тоді він вже мусів бути містом!І так є, а як інакше…

Бo кoжнe мiстo, як i кoжeн чoлoвiк: “Як си пoстeлиш, тaк ся виспиш!”. Tих гeцiв щe би мaлo бyти дoсить aлe мyшy мaти кiнeць, бo рaнo дo прaцi, трeбa якy кoпiйкy зaрoбити, бo нe прoживeш, бeз тoгo нiяк. Aбo тyт aбo вiсьтa, вйo дo Kaнaди aбo Aмeрики…”

Авторка: Любов Буньо

Львів’янка Христина Соловій записала нову ніжну колискову для дітей

30 квітня відома українська співачка зі Львова, підопічна Святослава Вакарчука, Христина Соловій презентувала нову ніжну пісню-колискову.

Дівчина записала ліричну композицію, яка може стати у нагоді батькам, які заколисують своїх діток. Прем’єра колискової від Христини відбулася на її офіційному ютуб-каналі.

Під час самоізоляції дівчина надихнулася на запис колискової, яку колись для неї на вушко співала її бабуся. Вона зізналася, що після закінчення карантину одразу ж приїде до Львова, де живе бабуся, і увімкне для неї цю пісню.

“Коли я працюю над піснею, народною, чи своєю, мені надважливо, щоб вона залишалася живою, щоб у ній було дихання. Здається, саме такою вийшла моя колискова. Бабці ще не показувала, але дуже хочу приїхати до Львова, увімкнути їй фільм і побачити її щасливою. Маю надію, що їй сподобається”,
– розповіла Христина.

Колискову записано в рамках всеукраїнського проєкту “Колискова країна” – збірки анімаційних фільмів-пісень, створених на базі українських народних колискових. Кожен трихвилинний фільм представляє естетику і культурну спадщину кожної з двадцяти чотирьох областей України і, звичайно, Автономної Республіки Крим. Аутентичні мелодії пролунають у нових сучасних акустичних, оркестрових та електронних аранжуваннях.

Для інтерпретації колискової Христини Соловій створили анімаційний ролик, події якого відбуваються у Львові.

Слова колискової:

Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.

Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик — воркотати.

Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а, а-а-а

Ой ну люлі, котку,
Не йди на колодку.
Не йди на колодку,
Бо заб’єш головку

Та буде боліти,
Нічим завертіти.
Дитя буде спати,
Котик — воркотати.

(А-а а-а а-а а)