Історична драма режисера Олексія Шапарєва “Крути 1918″ – тепер доступна для безкоштовного перегляду онлайн на YouTube-каналі Держкіно.
Фільм Олексія Шапарєва, який вийшов в прокат 7 лютого 2019 року, став лауреатом Четвертої Національної кінопремії “Золота Дзиґа” і отримав “Премію глядацьких симпатій”.
В основі сюжету історичної драми “Крути 1918” – реальна історія бою на залізничній станції Крути взимку 1918 року, коли чотири сотні українських студентів і гімназистів стали проти багатотисячної російської Червоної гвардії.
Фільм знімався переважно в Києві – на Софійській площі, в Київській фортеці, в Музеї видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького та на вулицях міста. Станцію Крути, яка розташована в Чернігівській області, знімали в селі Сигнаївка Черкаської області.
У зйомках було задіяно близько 1000 акторів і 2000 одиниць зброї, а батальні сцени знімали за участі 150 військових Національної гвардії України.
Режисером стрічки є Олексій Шапарєв, автором сценарію – Костянтин Коновалов, продюсер картини – Андрій Корнієнко.
Нагадаємо, на YouTube каналі «Телеканал “1+1″» виклали у вільний доступ український історичний фільм «Чорний ворон», знятий за мотивами однойменного роману Василя Шкляра.
Чи доводилося вам спостерігати, як знайома людина долає депресію, позбавляється від шкідливих звичок і скидає зайву вагу? Наприклад, близька подруга пережила важке розлучення і швидко повернулася у форму, завдяки танцям шість разів на тиждень.
— Це ж треба стільки сил! — сказала я, а про себе подумала: “У неї що, нав’язлива ідея?”
— Гм, напевно. Але це так весело, — відповіла вона. — Я так люблю музику!
У повній впевненості, що потім буду згадувати про це як про “маніакальний період”, я вирішила почекати, поки вона заспокоїться. Але цього не сталося. Навпаки – вона розвеселилася. Незважаючи на мою критику і сумніви, вона все-таки зайнялася танцями. І через кілька місяців мені довелося визнати, що це була чудова ідея. По телефону вона радісним голосом розповідала про нові плани. Звичайно, завдяки танцям її фізична форма теж була на висоті, і я все частіше чула, як вона наспівує собі під ніс. Так що роль відіграли не тільки вправи для тіла, але і музика.
Через три місяці після початку свого танцювального марафону подруга купила собі синтезатор “Касіо” — “просто дурня поваляти”. Через чотири почала щось писати — “так, для себе”. А через п’ять вона вже щодня проводила за клавішами деякий час. Повернувшись з роботи, вона сідала за синтезатор, щоб розслабитися і дозволити рукам попустувати, а потім йшла на заняття з танців. Чи варто згадувати, що її новий коханий — теж танцюрист?
Моя подруга зцілила серце, роблячи те, що їй до душі. “Чим би мені хотілося зайнятися?” — запитувала вона себе, а не: “Що мені треба робити?”. Музика лікує, якщо її застосовувати усвідомлено, користуватися нею, щоб відновити душу і тіло, які уражені негативною енергією, яка спочатку проявляє себе як відсутність гармонії, а потім і як нездужання.
Багатьох мандрівників приваблює старовинний та чарівний Львів, проте, слід зазначити, що за межами міста розташовано безліч цікавих пам’яток та курортів, яких варто відвідати. Одним з них є Трускавець. Бальнеологічний курорт на Львівщині – місце не лише для тих, кому за станом здоров’я треба «попити водички» і «зробити аплікації з озокериту». Приїхавши сюди лише на вихідні, ви встигнете піднятися до найвищої в Україні статуї Ісуса Христа, спуститися в повстанську криївку, відвідати шоу дельфінів, зробити селфі з оленем і надихатися чистим карпатським повітрям. А ще досхочу накататися лісовими дорогами на ровері, скупатися, «оновити» засмагу, погодувати білочок… Про це розповідає VG Львів.
Трускавець – відомий на увесь світ бальнеологічний курорт завдяки своїм цілющим мінеральним водам: “Нафтуся”, “Марія”, “Софія”, “Броніслава”. Але у цьому матеріалі ми не розповідатимемо про них, адже “пити водичку” треба не будь-як, а лише після здачі відповідних аналізів і консультації з лікарем. А це вже зовсім інша історія…
Перше, що вражає, коли потрапляєш у Трускавець – неймовірно свіже гірське повітря. Такого у великому місті немає. Так і хочеться просто ходити і дихати, милуючись природою (парк тут величезний!) і старовинними дерев’яними віллами. Вілли – «візитівка» Трускавця, таких в Україні немає ніде. Більшість і з них – у центрі міста. Нині це готелі, ресторани або музеї.
А ще у великому місті немає чудодійного джерела, водою з якого варто лише кілька разів умитися, щоб омолодитися. А на львівському курорті є.
До речі, коли йтимете у парк, прихопіть кілька горішків – для білочок, і якогось насіння – для пташок.
“Юзя” – джерело молодості і краси. Фото: Guide.karpaty.ua.
Якщо ви давно хотіли побувати у повстанській криївці – неодмінно завітайте у музей «Історія Трускавця» (ціна квитка: дорослий – 15 гривень, дитячий – 6 гривень), що на майдані Січових Стрільців, в розкішному будиночку колишньої вілли «Саріуш». Ця дерев’яна будівля є пам’яткою архітектури початку 20 століття.
Ще одна «візитівка» Трускавця – статуя Ісуса – 12-метрова копія Христа-Спасителя з бразильського Ріо-де-Жанейро. Незвичайну скульптуру спорудили на вулиці Лесі Українки, на Гошівській горі. Її видно майже з будь-якої точки міста. Це найвища скульптура Ісуса в Україні.
Маленька підказка: якщо піднятися на підніжжя Гошівської гори відкривається неймовірний краєвид на місто!
Для тих, хто не знав, Трускавець – єдине місто у Західній Україні, яке може похизуватися дельфінарієм. Шоу морських мешканців у дельфінарії “Оскар” проходять щоденно (окрім понеділка). Квиток – від 220 гривень. За додаткові гроші можна поплавати з дельфінами (ціна послуги – від 1350 гривень).
А ще у Трускавці є міні-зоопарк парк «Підгір’я». До речі, безкоштовний! Знаходиться він на території дендропарку, що біля санаторію «Карпати».
Серед його мешканців – олені, рись, пави, каролінки, дикі качки, інші птахи і з півтора десятка грайливих котів і кішок.
Шанувальникам активного відпочинку радимо взяти на прокат велосипеди і поїхати світ за очі (прокат ровера – 150 гривень/3 години, 250 гривень/доба). На щастя, мальовничих місцин біля курорту не бракує. Скажімо, побувавши на Доброгостівському озері, ви неодмінно захочете приїхати сюди ще раз, але вже з наметом. Позасмагати також можна на пляжі біля «Козацької корчми». Аби дістатися туди навіть ровера не треба, можна й пішки.
А ви чули про ставок “Слониця”? Ще одне чудове місце, у Трускавці. Слониця – це природне сховище прісної води в Трускавці. Повітря тут казкове. Прогулянка поруч з ним сама по собі буде оздоровчою.
Кінорежисери зі Львова Сашко Балабай та Дарина Балабай здобули нагороду на 53-му кінофестивалі WorldFest Houston – 2020, який відбувався 17-26 квітня у Х’юстоні, США, і який вважається найстарішим фестивалем незалежного кіно і відео в світі. Про це йдеться на офіційній сторінці WorldFest.
Сашко та Дарина Балабаї беруть участь в цьому відомому кінофестивалі вже втретє, і є єдиними режисерами-аматорами з України, які отримують на WorldFest Houston нагороди за свої документальні фільми, відзняті за власний кошт без жодної сторонньої фінансової підтримки.
Решта інших переможців з України в цьому році це кіно проєкти відомої кінокомпанії Стар-Медіа. Кінофестиваль WorldFest Houston вважається одним з найпрестижніших та найбільш знакових серед кіно івентів у всьому світі, і отримання нагороди на цьому кінофестивалі є гідною нагородою для режисерів та продюсерів.
В цьому році в категорії “Документальний фільм до 60 хвилин” був відзначений фільм Сашка та Дарини Балабаїв під назвою “Салат” – третій фільм із серії “Їжа та незвичні люди”. Серія “Незвичні люди та їжа” це концепція нетривіальної подачі кіно матеріалу, яку вперше використали Сашко та Дарина в своєму фільмі “Борщ”, потім в фільмі “Вареники” і у фільмі “Салат”.
У своїх роботах режисери поєднують їжу та висвітлення соціальних проблем, так це психологічно краще працює на підсвідомість глядача і запам’ятовується на рефлекторному рівні, бо їсти – це один з основних рефлексів людини. Всього в доробку Сашка та Дарини Балабаїв більше 20-ти документальних фільмів.
Фільм “Салат” – це не кулінарний посібник, або частина поширеного нині культу шлунку. Нарізка овочів, яка канвою пронизує стрічку, символізує сегментність суспільства, частина якого складала в свій час основу оборони країни. Додавання, чи нестача певних інгредієнтів відіграє важливу роль. А від властивостей умовного “Салату” залежить його якість та “смакові” відмінності.
Насправді це унікальні історії колишніх військових, які повернулись з війни й змушені дивитись на оточуючий світ крізь призму подій фронту. Вони намагаються не відокремитись від громади, і знову навчитись жити повноцінно. Головні герої фільму опиняються у світі, де для них важко знайти порозуміння з оточуючими, де панує байдужість, і зміни, на які всі сподівались, відбуваються дуже повільно. Вони долають депресії, агресію та інші проблеми самостійно, бо в державі практично відсутні механізми психологічної реабілітації тих, хто вижив і повернувся. Проте, кожна історія у фільмі позитивна, кожен з героів розробив для себе певну стратегію адаптації до реального життя і дає з екрану дієві поради тим, хто цього потребує.
Відвертість, оптимізм і доброта тих людей вражає й змушує пересічну людину замислитись, що не все так погано в нашому світі – Українському світі. Сашко та Дарина Балабаї досліджують важкі соціальні теми, але показують їх в своїх фільмах тільки позитивно та мотиваційно. Глядач схвально сприймає незвичну подачу режисерами матеріалу і фільми Сашка та Дарини викликають цікаві дискусії та асоціації після перегляду.
У квітні 2020 року режисери закінчили роботу над своїм наступним проєктом “Французьке обличчя Львіщини”, який вже восени цього року буде представлений глядачу в рамках щорічного фестивалю “Французька весна” та пізніше репрезентуватиме Львів у Парижі.
WorldFest Houston – міжнародний фестиваль в північній Америці був заснований в 1961 році відомим режисером та продюсером на ім’я Хантер Тодд і має на меті промоцію та підтримку незалежних кіно режисерів. Фестиваль проходить десять днів і має насичену програму, яка включає перегляд фільмів, численні майстер класи, спілкування з відомими акторами, продюсерами та кіно критиками.
Міські голови Івано-Франківська, Тернополя та Хмельницького звернулися зі спільною заявою до Уряду й Президента України щодо чергового мовного законодавства.
«20 травня Президент України Володимир Зеленський заявив про потребу “навести порядок з мовними квотами”, щоб усунути «несправедливість щодо людей, які не є україномовними.
Його прийняття – це чергові спроби високопосадовців руйнувати основи української державності. До таких спроб належать публічно виголошені наміри обмежити використання української державної мови у публічній сфері», – йдеться у зверненні.
Зокрема Руслан Марцінків, Сергій Надал та Олександр Симчишин назвали неприпустимими висловлювання Президента України Володимира Зеленського щодо української мови та його прагнення зменшити її квоти.
Ініціатори звернення трактують такі дії з боку можновладців як політичну диверсію проти України, української нації та кожного українця, провокують громадянський конфлікт. Міські голови вимагають у Голови Верховної Ради, президента України та Глави Уряду: припинити нападки на основи української нації та державності; публічного вибачення за вислови, що зневажають Україну; зупинити політику малоросійства та нищення держави.
Міські голови вимагають у Голови Верховної Ради, президента України та Глави Уряду:
припинити нападки на основи української нації та державності;
публічного вибачення за вислови, що зневажають Україну;
зупинити політику малоросійства та нищення держави.
Закарпатська бабця прославилась у мережі після того як їздила по полю на кабріолеті “Mustang”. Однак після того вона разом зі своїм внуком-блогером не зупинилась на досягнутому та пересіла за штурвал літака. Відео на YouTube вже зібрало понад 50 тисяч переглядів.
Відео бабці за кермом кабріолета та вантажівки стали вірусними, тож завзята закарпатка вирішила прийняти ще екстремальніший виклик.
У свої 90 бабуся Ріна підкорила літак і впоралась на всі 100%. Як поділився онук героїні Іван Куцина, відео знімали в Коломиї, що на Івано-Франківщині. Літак надала компанія, що пропонує такі послуги. До речі, саме на цьому повітряному судні відомий ведучий Дмитро Комаров облетів Карпати.
“Звісно, з нами був інструктор. Він здійснив зліт та посадку, а вже у повітрі дав покермувати бабусі”, – розповів онук в коментарі mukachevo.net. Зі своїм завданням бабця Ріна впоралась на відмінно.
“Я знав, що все буде добре, мені та бабці дуже сподобалось. До речі, тепер бабуся хоче стрибнути з парашутом, але це ще під питанням”, – додав блогер.
Недавно бабуся Ріна влаштувала поїздку полем на білому Ford Mustang. Звісно ж, уміння дрифтувати підтримував онук пенсіонерки, який чуйно пояснював, як завести авто та перемикати швидкість. За короткий час відео з українською гонщицею зібрало понад 100 тисяч переглядів.
Ви, мабуть, здивуєтесь, адже яке може бути море посеред Карпатських гір, які славляться річками? Дійсно, моря з пісочним пляжем в Карпатах таки немає. Але «Карпатське море» є – це нереалізований проект будівництва водосховища обсягом 200 мільйонів метрів кубічних поблизу Урича та Східниці, на річці Стрий в межах Карпатських гір.
Це нереалізований радянський проект гідро електро станції під умовною назвою “Карпатське море”. Проект будівництва радянська влада затвердила у 1979 році, та з відходом у вічність «совєцкої» епохи завершити водосховище (чи що тут мало бути) не вдалось. На згадку залишились різні будівлі і об’єкти: будинки для персоналу ГЕС, озеро, залізобетонні конструкції верхнього і нижнього переливу води та інше.
«Карпатське море» мало слугувати штучним гірським водосховищем на базі річки Стрий. Проектанти запевняли, що таким чином вдалось би зібрати кілька мільйонів кубометрів води, якої б вистачило для постачання «зневодненого» Львова. Також тут планували встановити турбіни, які мали забезпечити околиці власною електрикою. А згодом й взагалі, тут збирались влаштувати масштабний оздоровчий курорт, який мав оживити гірську економіку.
Однак є й інша сторона медалі – для такого грандіозного будівництва потрібно було невідомо куди відселити мешканців навколишніх сіл, зокрема Довгого, Рибника та Нового Кропивника, адже їхні домівки могли опинитись під водою. Часткове переселення людей таки відбулось, але будівництво було припинено.
Цікаво, що після затвердження будівництва так званого «Карпатського моря» поодинокі скептики-інженери почали бити на сполох, мовляв, перепрофілювання річки Стрий може знищити джерела мінеральних вод (в тому числі й всім відому трускавецьку «Нафтусю») та спричинити значні зсуви у горах. Та партійних науковців це не хвилювало, адже ця гідростанція, можливо, мала бути зовсім не головним об’єктом.
Сьогодні «Карпатське море» своїми руїнами нагадує Зону відчуження. Попри красиву природу та незасмічену місцевість, сюди не часто приїздять туристи. Багато людей просто не знають про існування «Карпатського моря», інші – не готові залишатись на ночівлю посеред гір, ще й відірваними від цивілізації. Адже до найближчого магазину звідси – п’ять кілометрів.
Як доїхати сюди?
Ця історична місцина захована посеред Карпатських гір, тож дістатись сюди електричкою чи маршруткою не вийде.
Найкраще сюди їхати на власному транспорті, тоді потрібно з’їхати з Київської траси в сторону Тустані, та ще зо 10 кілометрів прямувати по бездоріжжю. А коли на горизонті замайорять бетонні монументи – то це означатиме, що «Карпатське море» не за горами (іронічно). Із точним напрямком руху з радістю допоможуть місцеві, які не приховують таємницю тутешніх гір. Знаходиться на річці Стрий між селами Сопіт і Довге (можете в Google Maps пошукати “Водосховище недобудованої ГЕС на річці Стрий”).
Якщо вам поки що не під силу відвідати закордонні курорти, не варто засмучуватись. В Україні повно місць, які дуже схожі на знамениті місця за кордоном. Виявляється, на нашій території “вмістилося” безліч заморських країн – починаючи від “дикої” південної Африки, закінчуючи далекою Країною Сходу Сонця – Японією.
1. Одеська “Італія”
Маленьке місто Вилкове непримітно розташувалося на півдні України, в 300 км від Одеси. І назва непримітна, і на карті майже непомітне, і населення всього кілька тисяч. Але є тут одне “але”. Вилкове – це місто … на воді! Так-так, виявляється в нашій країні теж є своя Венеція. Замість звичних вуличок і тротуарів – канали, шириною кілька метрів, якими місцеві жителі плавають на українських “гондолах”. І, заради справедливості, варто відмітити, що повітря в Вилкове чисте і свіже, на відміну від характерного для Венеції запаху цвілі.
2. Херсонська “Африка”
Якщо ви давно мріяли вирушити на справжнє африканське сафарі, поспішаємо повідомити: тепер не потрібно летіти на інший материк у пошуках екзотичної фауни! Поблизу міста Каховка, що знаходиться в 100 км від Херсона, розкинула свої простори територія заповідника Асканія Нова. Це унікальний куточок незайманої природи, де у вільних умовах проживають дивовижні для наших країв птахи і тварини. Кого тут тільки немає: верблюди, зебри, фламінго, антилопи, лами, степові орли, коні, журавлі, бізони, буйволи, сайгаки … Такого тісного контакту зі світом фауни вам не знайти навіть у зоопарку: павичі гордовито виходжують зовсім поруч, а щоб погладити поні – достатньо лише простягнути руку. Обережно, верблюди! А вони тут не тільки плюються в різні боки, але можуть і потрапити в ціль.
3. Ужгородська “Японія”
Не обов’язково знати японську мову або захоплюватися культурою аніме, щоб перейнятися любов`ю до Японії. Подорожуючи в перші травневі дні по Україні, ніяк не можна обійти увагою вітчизняний східний оазис – цвітіння сакури в Ужгороді. Саме в цей період, як правило, фантастичний пейзаж постає у всій своїй рожевій красі: немов в одній зі сцен японського кінофільму, коли головна героїня гордо ступає по алеї, а ніжні пелюстки сакури обсипають її рожевим дощем. Видовище для досвідчених естетів! А якщо ви відвідаєте вулиці Довженка та Ракоці, побачите ще більш хвилюючу картину – тут разом з сакурами розпускаються білі і фіолетові магнолії.
4. Закарпатські “Альпи”
Синевир
Величні зелені гори, немов насунули на себе білу шапку – подібне видовище ви, без сумнівів, знайдете в Альпах. Але в Карпатах вас чекає щось зовсім особливе: починаючи з незайманої природи, закінчуючи дивовижною гостинністю місцевих жителів. Бурхливі річки і гірські озера, безкрайні поля, огорнуті легким серпанком і ледь чутними гуцульськими мелодіями – тут справді чарівний вигляд природи ідеально доповнює неповторний колорит.
Але як же побувати в Карпатах і не побачити Синевирське озеро? Це все одно, що відвідати Рим, проігнорувавши Колізей! Назву водойми місцеві жителі пояснюють однією красивою легендою – про графську доньку на ім’я Синь. Гуляючи якось раз карпатськими просторами, зустріла дівчина пастуха – Вира. Як і водиться в подібних історіях, молоді люди полюбили один одного і стали таємно зустрічатися. Дізнавшись про це, суворий граф був невблаганний: він наказав скинути пастуха зі скелі. Довго плакала Синь. Настільки довго, що й виплакала ціле озеро. Легенди легендами, але є щось чарівне в цьому куточку природи. Вода в джерелі настільки чиста, що навіть на найбільшій глибині можна побачити дно! А навколо – сосни, ялиці, буки … Не дарма це місце називають “перлиною Карпат”.
Щорічно в Нідерланди з’їжджаються мільйони туристів, щоб помилуватися знаменитим голландським парком нарцисів. А чи знаєте ви, що у мальовничому Закарпатті Вас чекає ще більш ефектне видовище? У районі містечка Хуст, куди найзручніше дістатися через Львів, подолавши 300 км. Але це того варте! На початку травня тут буквально за одну ніч відбувається справжнє диво – величезний зелений простір укривається сліпучо білосніжним цвітінням нарцисів. Місцеві пояснюють це прекрасне явище не менш романтичною легендою. Як ви встигли зрозуміти, в Карпатах красиві історії люблять.
А розповідає ця легенда про кохання княжої доньки Русі і простого гончара Іванка. За легендою, якось раз у знак своїх ніжних почуттів хлопець подарував коханій вазу з намальованим нарцисом. Дізнавшись про це, князь сильно розсердився і скинув подарунок з високої гори вниз. Розлетілася ваза сотнею дрібних шматочків, а коли зійшло сонце – всі побачили – поляна “розцвіла” білим килимом з нарцисів. Так і живе красива легенда на вустах у місцевих жителів, а мальовнича долина щовесни стає її наочним підтвердженням.
6. Чернівецька “Прага”
Чернівці
Ох, ці прекрасні кольрові вулички Праги! Вся принадність старовинної Європи втілилася в них. Стоп-стоп, але ми в Чернівцях! Місто чарує вже з самого приїзду – створюється відчуття, що за ніч ви перемістилися на кілька століть назад. Це пробуджує бажання скоріше побачити, що ж підготувало саме місто. А воно вас точно не розчарує! У першу чергу, рекомендуємо прогулятися вулицею Ольги Кобилянської. Це справжня гордість міста, яку раніше населяли самі знатні вельможі. Згідно з легендою, вулицю навіть підмітали букетами троянд!
Наступне, що необхідно побачити в Чернівцях – це національний університет. Один з найстаріших в Україні, між іншим. Зовні він нагадує найвідоміші європейські університети: Кембридж, Сорбонну і т.д. Побувавши у Чернівцях, не можна обділити увагою величні ратуші і собори з фресками. До слова, завдяки історичному впливу Австро-Угорщини їх тут просто безліч! Також не забудьте відвідати величезну центральну площу турецького колодязя і подивитися на оригінальний будинок-корабель.
7. Хмельницька “Ірландія”
А побувавши в Хмельницькій області, ми немов перемахнули через океан! Коли дістанетеся маленького села Бакота, перед вами постануть прекрасні зелені пагорби Ірландії з її скелястим рельєфом. А з висоти відкривається чарівний пейзаж – на блискучу водяну гладь. Але, крім мальовничого виду на Дністер, це містечко має ще одну особливість – його немає на карті. Винна у цьому непокірна річка – прилив знищив більшу частину території Бакоти та її архітектурні пам’ятки.
Тепер цю назву умовно носить берег уздовж Днстра, де збереглися руїни колись величного монастиря. Знайти це містечко можна в 50 км на схід від Кам’янця-Подільського. Здається, що якщо і жив Бог на землі, то в цих білих келіях, а якщо пив воду – то з цілющих джерел Бакоти.
З Хмельницької області вирушаємо в Черкаську – продовжуємо нашу кругосвітню подорож! Всього в 100 км від столиці, в районі села Буки є одне воістину райське містечко, яке українці вже давно прозвали “маленькою Швейцарією”. А все завдяки Буцькому каньйону, високі скелясті береги якого охороняють спокій річки Гірський Тікич. Цей пейзаж на диво нагадує норвезький фіорд! Найбільш прекрасним Буцький каньйон постає саме в травні – природа укривається яскраво-зеленим різнотрав’ям і “прикрашається” дикими тюльпанами.
Зовсім поряд з каньйоном розташувався галасливий водоспад, а якщо пройти ще трохи далі, ви побачите руїни старовинного млина, побудованого ще в ХІХ столітті. Тут багато рівнинних майданчиків для пікніків, тому якщо у вас є намет – сміливо беріть його з собою.
9. Українська “Ніагара”
Джуринський водоспад
Знаєте, що є спільного у Тернопільської області зі штатом Нью-Йорк? Це наявність величного водоспаду. Однак, наш Джуринський водоспад донині залишається в тіні свого більш “розкрученого” сусіда – Ніагарського водоспаду. Але, побувавши в маленькому селі Нирків, ви зрозумієте, що незаслужено. Дістатися туди досить складно: громадський транспорт практично не заїжджає в таку глибинку, а ось на автомобілі можна – від Тернополя Нирків відділяють близько 250 км.
Але такий шлях подолати точно варто заради чудових пейзажів! Це один з найбільших українських водоспадів: цілих 16 метрів бурхливої гірської води, яка з шумом прокладає собі дорогу. Через потік вимощений невеликий місток, а зовсім поруч розташувалися руїни Чорногородського замку, тому ефектні фотографії – гарантовані. І якщо ви все-таки вирішите вирушити в цю частину України, рекомендуємо вам захопити з собою намети та купальні костюми – звідси точно не захочеться їхати як мінімум кілька днів.
10. Тернопільська “Німеччина”
Заліщики
Але не поспішайте покидати Тернопільську область після екскурсії до Джуринського водоспаду. Вона умістив в собі ще одне мальовниче містечко – село Заліщики. З усіх боків круглий клаптик землі оточений річкою Дністер, а на сушу веде лише невеликий міст. Такий собі півострів прямо в “серці” України – в 120 км від Тернополя! Але панорамний вигляд – це ще не все, чим можуть похвалитися Заліщики. У самому місті також є на що подивитися.
Довгий час це місце знаходилося під протекторатом Польщі, якій воно і зобов’язане своєю прекрасною архітектурою: старовинним костелом Щепанова, величним маєтком князя Понятовського, церквою Св. Трійці. Чим Заліщики заслужили місце в нашому ТОПі українських “країн”? Справа в тому, що це маленьке село разюче нагадує один з куточків Німеччини під хитромудрою назвою Сааршляйфе: там річка Саар огинає зелений пагорб села Оршольц – так, як і в Заліщиках.
Україна має багату і унікальну природу. Різноманітні ландшафти від рівнин до високих гір, багаті басейни річок та озер, й моря. Рекомендуємо вам ознайомитись з наступною добіркою десяти найгарніших місцевостей нашої великої країни. Очікуйте наступні списки згодом, адже це далеко не все, що може показати нам Україна.
1. Синевир – найбільше озеро Українських Карпат, розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області
Фото:_never_look_back_99
2. Тунель Кохання — популярний туристичний об’єкт, розташований біля селища Клевань, що у Рівненському районі Рівненської області
Фото: ladanivskyy
3. Мисливське господарство “Стир” – Львівська область, Бродівський район, с.Збруї
4. Будинок рибалки на Острові кохання, що у селі Старий Солотвин, Бердичівського району, Житомирської області
Фото: july.rom
5. Херсонський Гранд-каньйон розташований на території Станіславського заказника
Фото: sergeylitvinovua
6. Рожеве озеро у селі Григорівка Херсонської області
Фото: emil.ua
7. Куяльницька арка – Одеська область, Комінтернівський район, Санаторій Куяльник
Фото: litttle_l
8. Віадук у Ворохті – селищі міського типу Яремчанської міськради Івано-Франківській області
Фото: bilinkevycz
9. Підгорецький замок, розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської області
Фото: vs_iverson
10. Водоспад Шипіт, який знаходиться за 6 км від села Пилипець, Міжгірського району Закарпатської області
Пeлих тa Фoззi зpoбили тeлeвiзiйний пpoдyкт, який yciм дaв зpoзyмiти, як iнoдi вaжкo вчacнo дicтaтиcя aepoпopтy «Бopиcпiль». У вac зaпитyють, чи ви мaєтe зaкopдoнний пacпopт i пpoпoнyють пoїхaти кyдиcь y мiнi-вiдпycткy. Heгaйнo, aлe oдpaзy вимикaйтe мoбiльний тeлeфoн. Вiдпpoшyйтecь з poбoти, шyкaйтe coбi дpyгa-cyпyтникa, збиpaйтe дoкyмeнти i змaгaйтecь з тaкими ж щacливчикaми y кoмaндi cyпepникa (Пeлихa чи Фoззi). Xтo пepший впopaєтьcя – тoй i вигpaв. Ha вce пpo вce – 200 хвилин. Гeнiaльнa iдeя. Спочивай з миром, Ігор Пелих. Ми пам’ятаємо.
