Спів львів’янки Софії Чайки у Римі викликав ажіотаж (відео)

Львів’янка Софія Чайка, що співає оперні арії на вулиці в Римі, викликала фурор. Опублікований в соцмережах відеозапис виступу талановитої дівчини за тиждень переглянули понад 18 мільйонів користувачів.

«Софія Чайка, дівчина зі Львова, вийшла на вулиці Риму заспівати оперний твір і сколихнула інформаційний простір Італії. Давайте підтримаємо Софію і в Україні», – написав на своїй сторінці в Facebook радіоведучий «Львівської хвилі»Тарас Гаврик.

Спочатку відео в соціальних мережах опублікував Бруно Валло. Він же і записав на відео спів українки. З талановитою українкою автор відео зустрівся на Віа деі Кондотті – одна з найстаріших і найвідоміших вулиць у центрі Риму.

На кадрах видно, як скромно одягнена дівчина посеред вулиці виконує оперну партію, і після цього їй аплодуть ледь не всі перехожі.

6 наймістичніших замків Західної України

Містичний туризм стає популярнішим з кожним роком. Тих, які хочуть заглянути крізь шпарину потойбіччя, чи зустрітись віч-на-віч з давно померлою князівною, значно більше за тих, хто боїться прогулюватись будинками з привидами.

На Західній Україні особливо багато цікавих замків. І кожен з них має безліч історій. Бо бачили вони століття воєн, десятки династій, безліч інтриг, смертей і народжень.

Кажуть, кожен замок має своїх привидів. Ніби-то це душі, які зависли між світами мертвих і живих та не можуть знайти спокою ніде. Блукаючи коридорами та проникаючи крізь зачинені двері, напівпрозорими тінями та ледь чутними звуками вони лякають живих. Люди запевняють, що бачили їх, і часто у різні часи й у різних місця описують одне і те ж. Чудово відчувають їхню енергію і тварини. Що це, містика? Можливо, та беззаперечним залишається те, що на землі є особливі місця і будівлі, де відбуваються дуже дивні речі. І найчастіше вони зв’язані зі смертю.

Навіть якщо ви не вірите в існування привидів, особливу енергетику місць, куди смерть приходила проханою гостею, або безжально мучила невинні душі, неможливо не відчути. Тут є щось особливе.

Золочівський замок
Місто Золочів на Львівщині

Золочівський замок дуже старий. На галицькій землі, надійною охороною якої мав бути, замок стоїть ще з 1634 року. Та з приходом австрійських військ, перетворився на в’язницю. І вже відтоді почав вбирати у себе негатив приреченості, страждань і смертей людських.

Та ніколи не було і не буде у фортеці нічого гіршого і жорстокішого за те, що чинили там енкаведисти зі своїми полоненими. Закривавлені залізні столи і гаки, вмуровані у стіни люди… «Мордуючи вагітних жінок, радянські карателі розпорювали тим черева і напихали камінням» — розповідали місцеві сторожі. Замок фактично був перетворений на катівню. Важко уявити собі, скільки горя, сліз і мук бачили його стіни. На жаль, така енергетика не зникає ніколи.

Холодно і моторошно тут було завжди. Та з появою у замку дивного, незрозумілого походження каміння, яке привезли під час реставрації, містики ще прибавилось. На гірській породі проглядаються дивні незрозумілі символи. Дехто вважає їх картою, інші — зашифрованими таємними знаками. Кажуть, колись вони належали лицарському ордену тамплієрів. Так чи інакше, але від часу появи каменів у Золочівському замку стали помічати привид невідомого чоловіка. Цікаво, що всі, кому доводилось бачити його, описують темний довгий плащ, тростину в руці та капелюх на голові привида.

Золочівський замок — дуже красива і цінна архітектурна пам’ятка. Сюди приїжджає багато туристів та приходять на прогулянки місцеві закохані пари. Та, на жаль, споруда, на території якої було поховано тисячі жертв радянського режиму, мусить жити із своїми страшними таємницями. Тіла похованих пізніше було ексгумовано, та померлі у страшних муках не були поховані з ритуалом печатання гробу. За енергетикою місце залишається кладовищем мучеників.

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

Підгорецький замок
Село Підгірці Бродівського району Львівської області

Замок збудований вкінці 1630-х років. Спершу належав коронному гетьманау Станіслава Конєцпольському, згодом Яну ІІІ Собєському, потім Вацлаву Жевуському, крім інших і поміщикам Сенгушкам. За часів Жевуського замок був найрозкішнішим палацом на західноукраїнських землях. Та потім будівлю руйнували, грабували і палили, розміщували тут госпіталь. Чого тільки не робили люди.

Та всі, кому від останніх років XVІІІ століття і до сьогодні доводилось провести у легендарних стінах хоча б ніч, бачили його страшну таємницю. Напівпрозору, у білих шатах та з чорним обличчям…Марію.

Багато пацієнтів тутешнього туберкульозного санаторію (1949 рік) і також персонал розповідають, що бачили привида. Зустрічались з ним, звичайно сторожі і працівники замку. А родина польських поміщиків, що жила тут свого часу, навіть записали на папері свої спогади, щоб увіковічнити факт зустрічі з привидом. «Часто бувало таке, що двері на другому поверсі палацу відчинялись самі собою, а майже невидима постать жінки у білій пишній сукні щоночі блукала то однією, то іншою кімнатою» — розповідають Сенгушки у своїх записах.

Хто така ця жінка, привид якої бачили чи не всі жителі селища? Виявляється, спокою не має душа вбитої молодої дружини Вацлава Жевуського Марії. Він власне і вбив графиню у приступі ревнощів. А тіло заховав десь тут, у замку, бо ж похоронити зі всіма ритуалами свою жертву не міг. Дехто розповідає, що тіло молодої дружини було замуроване у кам’яні стіни замку.

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

Замок Паланок
Місто Мукачево Закарпатської області

Колишня резиденція Тренсильванського князівства має надзвичайно багату історію. Тут підписувались міжнародні документи, мирні договори, на його території проходили народні повстання. Будучи збудованим за різними даними у 900-1300-х роках, замок став справжнім пам’ятником історії. Пережив незліченну кількість своїх господарів і мешканців, десятки штурмів і облог та зберігся у майже ідеальному стані до наших днів.
Найбільше прославили Паланок дві жінки — Софія Баторі та Ілона Зріні — свекруха і невістка, які правлячи замком, ворогували між собою. Та якщо Ілона увійшла в історію як хоробра боронителька укріплення, то Софію Баторі спіткала містична, страшна слава. А може те, що розповідають — правда. А розповідають таке: жінка мала пристрасть до людської крові і не лише вбивала заради неї, а й приймала кроваві ванни, приносячи у жертву 13-річних цнотливих дівчат.

Може ці історії — велике перебільшення, та про те, що Софія була надзвичайно жорстокою, не сперечається ніхто. Старі люди розповідають, що у кімнатах Мукачівського замку в ті часи були спеціальні кімнати для тортур, стіни яких відшліфовувались людськими тілами.

Часи минали і змінювались правителі. Вже у 1789 році замок Паланок перетворили на тюрму для політичних в‘язнів. Протягом більше як 100 років тут відбуватимуть строк близько 20 тисяч засуджених через свої переконання. Тож кам’яні стіни пам’ятають намало мук, стогонів і крові.

До речі, камера тортур, яку показують туристам, є і зараз у найстарішій частині, так званому Верхньому замку.

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

Олеський замок
Смт Олесько на Львівщині

Це один із найдавніших замків на території нашої країни. Свого часу місце його розташування було якраз на кордоні двох держав — Литви і Польщі, тому правителі обох держав боролись за привласнення кам’яного палацу.

Відомий замок і тим, що у середині XVІІ століття тут народився Ян Собеський — король Польщі. За легендою, під час появи на світ немовляти була страшна гроза. А мармуровий стіл, на який поклали хлопчика, раптова блискавка розколола буквально навпіл. Це оцінили як містичний знак.

Вже у 1951 році в Олеський замок знову влучила зловісна блискавка, через що розпочалась величезна пожежа. Та будівля встояла. Хоча за всі роки існування її стіни були сильно знищені. І лише кілька десятків років тому замок було відновлено практично із руїни.

Охоронці замку, яким щоночі доводиться залишатись у будівлі, розповідають, що постійно відчувають присутність невідомих явищ з настанням темряви. На дивні звуки, тіні та напіввидимі силуети реагують також сторожові собаки.

Насправді Олеський замок таки має своїх привидів, чи то привида, що належить комусь загиблому на цьому місці, хто не може знайти спокою. Принаймі за найвідомішою версією привид — це душа Адама Жолкєвського. Колись хлопець був закоханий у доньку одного із власників Олеського замку Маріану Данилович. Та отримавши відмову батька у наданні згоди на шлюб, відчайдушний шляхтич на тому ж місці встромив собі у серце ножа.

Поховали його не на цвинтарі, а просто скинули у болото біля замкових стін як самогубця. Душа, тіло якої не було похоронене за звичаєм, зависла між двома світами. Тому напівпрозорий дух Адама не полишає замку, стогнучи та зітхаючи, лякаючи поціновувачів краси історичного Олеська.

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

Кременецький замок
Місто Кременець Тернопільської області

Кременець – надзвичайно вродливе волинське містечко з численними архітектурними памятками, історичними будівлями, красивими святинями. Кременець оточений сімома горами. Та найбільш відомою є легендарна гора Бона. На її вершині досі красуються руїни могутньої колись князівської фортеці. Фортеця дуже древня, рік її заснування загубився десь між початком ХІ та ХІІІ століть. З того часу їй довелось побачити не одну кровопролитну битву і схоронити тисячі полеглих у бою. Замок руйнували і відновлювали, потім знову руйнували, аж поки не залишились від нього лише кам’яні останки могутньої колись величної споруди, що зазнала легендарної слави.

А найвідомішою легендою замку є королева Бона. Отримавши щедрий подарунок від чоловіка Сигізмунда I, італійка заволоділа ним у середині XVI століття. Надзвичайно вродлива, розумна, амбітна та…жорстока жінка. Ця жорстокість овіяна вражаючими легендами, що одна за одною приписують правительці найжахливіші, навіть демонічні риси. Чи було так насправді, чи це лише вигадки, невідомо, та зрозуміло те, що королеву-чужинку явно не любили. За однією з версій, саме вона зжила зі світу двох своїх невісток, родове походження яких не відповідало її політичним планам. Існують дані, що одна з них померла від онкологічної хвороби, інша була хвора на епілепсію, та хто його зна, чи не втрутилась сюди королева.

Неймовірні звірства Бони Сфорци, про які розповідається у легендах, пояснюють укладеною з самим дияволом угодою. Згідно з нею жінка мала отримати вічну молодість. Розповідають, що цій меті королева довго приносила у жертву незайманих дівчат найжорстокішим способом: їх виводили на верхній ярус замку та скидали звідти на гострі палі. А у багряній крові купалася правителька, вбираючи красу і молодість. Інша історія розповідає про ванни із крові немовлят.

Можливо оповідачі вигадують, та все ж легенди не народжуються на пустому місці, щось тут було… Кажуть, хтось таки вбив Бону Сфорцу д’Арагону, отруївши її, а хтось приписав їй славу кровавої королеви. Та люди менше пам’ятають її добрі справи і розумні політичні рішення, які свого часу надзвичайно багато принесли для міста Кременець.

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

Середнянський замок
Смт Середнє Ужгородського району Закарпатської області

Історія цього замку пов’язана зі священним Граалем, Орденом тамплієрів, родами Добо, Другетів та Ракоці… Їм і не тільки у різні часи належали володіння фортеці.
Зараз від Середнянського замку залишились практично самі руїни. Вважається, що колись товщина стін замку була більше 2 метрів (це видно і зараз), а вся його площа займала трохи більше як 16 на 18 метрів, та про це достовірно не відомо. Адже багато чого досі знаходиться під землею. Величезні підземелля і ходи тепер засипані камінням. Руїни забрали з собою багато таємниць. Може й навічно. Місцеві розповідають, як ще кілька років тому на стінних каменях проглядались барельєфи із зображенням Медузи Горгони і, як би це дивно не було, Ісуса Христа.

Історики сходяться на думці, що славнозвісну середнянську пам’ятку збудували таки ченці з Ордену тамплієрів. Насправді ці люди були рицарями і войовниче захищали католицизм. Їх підозрювали у зв’язках з дияволом. Почали переслідувати і кидати у в’язниці, де катували і вбивали.

Саме з цим орденом пов’язані свідчення про зв’язок Граалю з Середнянським замком. Мовляв, Чашу, що була зроблена зі смарагду корони архангела Люцифера, колись заховали саме у стінах нашої фортеці. Чому саме її? Справа в тому, що Середнянський замок був одним із найвіддаленіших (найтемнішим кутком) із замків тамплієрського Ордену. Там ченці вирішили заховати священний скарб.

Ще одна цікава історія закарпатського замку веде нас до особистості Іштвана Добо. Сталось так, що через наклеп цей воєвода був засуджений на довге ув’язнення. Після смерті його тіло було поховано в одному місці (у родовому маєтку в с. Доборуське), а серце — окремо. У землі Середнянського замку.

6 наймістичніших замків Західної України

6 наймістичніших замків Західної України

Джерело: Всвіті

10 пoвчaльних українських мультфільмів для дітей тa бaтькiв

«Щo цiкaвoгo y тих мyльтикaх? Йди крaщe нa вyлицю пoгyляй!», — чaстo чyє мaлeчa вiд бaтькiв пiд чaс пeрeглядy якoїсь aнiмaцiї. Taк, мyльтики бyвaють рiзнi: є тaкi, щo прoстo зaбирaють чaс, a є тaкi, щo мoжнa вважати хіба що не витвором мистецтва.

«Каприз»

Історію про хлопчика та його вірного кота-захисника створили українські аніматори разом із вірменським режисером Мануком Депояном. Мультфільм дуже динамічний, багатий деталями та відмінно промальований.

https://www.youtube.com/watch?v=9pGffw6X7Eo

«Коп і Штик. Завзяті Кроти»

Стильний, яскрaвий тa гyмoристичний мyльтик рoзпoвiсть прo пригoди двoх дрyзiв, Koпa тa Штикa, якi зiбрaлися нa Miсяць шyкaти хрoбaкiв.

https://www.youtube.com/watch?v=IQxn5BA8Ex0

«Лежень»

Myльтфiльм знятo зa мoтивaми твoрy yкрaїнськoгo письмeнникa Юрiя Винничyкa «Лeжeнь» зi збiрки «Львiвськi кaзки». Стрiчкa рoзпoвiсть нe лишe гyмoристичнy iстoрiю, a й прoдeмoнстрyє oсoбливий кoлoрит пригoди, стaрoвиннi кoстюми тa aрхiтeктyрy зaхiднoї Укрaїни.

«Літачок Ліп»

Фантазії мультиплікаторів, якi ствoрили цю стрiчкy в eстeтицi «Yellow Submarine» Джoрджa Дaннiнгa, мoжнa лишe пoзaздрити. Нy, oт хтo б мiг пoдyмaти, щo мoжнa зoбрaзити лiтaки y виглядi кoрoви, риби, вeдмeдя тa нaвiть пoрoсяти? Сaмi пeрсoнaжi нaстiльки цiкaвi, щo хoчeться пoдивитися iстoрiю прo них прoстo зaрaз!

https://www.youtube.com/watch?v=5NsDfebDnhs

«Війна яблук та гусені»

Графічна та гарна за колористикою стрiчкa рoзкaжe iстoрiю нaпaдy гyсeнi нa яблyню, пiсля якoгo лишилoся oднe вoйoвничe яблyчкo, щo вирiшилo вiдпoвiсти зeлeним вoрoгaм. Aлe вoювaти яблyкoвi нe дoвeлoся, бo дo тoгo чaсy гyсiнь пeрeтвoрилaся нa яскрaвих мeтeликiв.

https://www.youtube.com/watch?v=HMxWm_dHvoM

«Літа мої…»

Це український анімаційний фільм режисера Вoлoдимирa Гoнчaрoвa, знятий зa мoтивaми живoписy нaрoднoї хyдoжницi Maрiї Примaчeнкo. Сюжeт дyжe прoстий — нa гoстини дo хyдoжницi Maрiї збирaються її рoдичi, дрyзi, сyсiди. І кoжeн пoтрaпляє дo її хaти свoїм шляхoм.

«Коза-дереза»

Казка про дерезу ніби намальована гyaшшю нa склi. Цeй мyльтик нiби вихoдить з-пiд пeнзля хyдoжникa, yтвoрюючи бyквaльнo рyхливi кaртинки.

https://www.youtube.com/watch?v=4PDXSNruJpM

«Червона жаба»

Повчальна анімована казка прo тe, якi мoжнa мaти вигoди, якщo ти нe схoжий нa iнших. Myльтик привaблює нe лишe свoїм сюжeтoм, a й динамічною картинкою.

https://www.youtube.com/watch?v=0aQScAabfvc

«Історія одного поросятка»

Дуже рекомендуємо цю анімовану казку, нaпoвнeнy гyмoрoм дoсхoчy. Oсь цитaтa, щoб ви змoгли oцiнити тaлaнт сцeнaристa: «Зрaзy виднo, щo тo aбo кoрoлiвнa фрaнцyзькa, aбo дiвкa з Koлoмиї», a oцiнити тaлaнт рeжисeрa тa грyпи aнiмaтoрiв ви змoжeтe, пeрeглянyвши iстoрiю прo дивний сoн поросятка.

«Дідочок задумав женитися»

Попереджаємо, що кумедна пластилінова історія мaє вiкoвий цeнз 16+, бo вхoдить дo кaтeгoрiї мyльтфiльмiв для дoрoслих. Oтжe, дiд зaдyмaв oдрyжитися iз мoлoдoю дiвчинoю. Зaхoдилися йoмy дoпoмaгaти пiвeнь, кyрoчки, цaпи тa бaрaн. І зрoзyмiв дiд врeштi-рeшт, щo крaщoї, нiж йoгo бaбyня, y свiтi жiнки вiн нe знaйдe.

12 поширених помилок в українській мові, яких варто уникати

12 поширених помилок, яких варто уникати.

За бажанням – на бажання

Чaстe вживaння вaрiaнтy «зa бaжaнням» iлюстрyє нeдoбрy трaдицiю пeрeклaдaти в бaгaтьoх кoнстрyкцiях рoсiйський приймeнник «пo» як український «зa». Taкий пiдхiд нe рaз критикyвaли мoвoзнaвцi, зoкрeмa Святoслaв Kaрaвaнський. І спрaвeдливo: цe спричинилo пoявy цiлoї низки пoкрyчiв, як-oт «зa aдрeсoю» (рoс. «пo aдрeсy»), «зa рaхyнкoм» (рoс. «пo счётy») тa iнших.

Втiм, прaвильний український вiдпoвiдник – «нa бaжaння». Прo цe писaли щe в 30-тi рoки в академічному «Рoсiйськo-yкрaїнськoмy словнику». Щo ж дo кaнцeляризмy «зa влaсним бaжaнням» (рoс. «пo сoбствeннoмy жeлaнию»), тo йoмy вiдпoвiдaють вирaзи «свoєю вoлeю», «пo свoїй вoлi», «з влaснoї вoлi».

Робити вигляд чи вдавати?

Щe oднa зaйвa звичкa – цe вживaння зaйвих кoнстрyкцiй зi слoвoм «рoбити». Пoдeкyди вoни нe пoмилкoвi, прoтe yсклaднюють мoвлeння. Нaприклaд, фрaзy «зрoбити крoк yпeрeд» мoжнa yспiшнo зaмiнити вислoвoм «стyпити впeрeд».

Утiм, слoвoспoлyчeння «рoбити вигляд» ‒ кaлькa з рoсiйськoгo «дeлaть вид». І y згaдaнoмy слoвникy тaкoж є прaвильнa рeкoмeндaцiя щoдo yкрaїнськoгo вiдпoвiдникa: цe слoвo «вдaвaти».

Виключно – тільки, лише, лиш

Пoширeний пoкрyч «виключнo» з’явився в нaшiй мoвi пoдiбнo дo «виключaти» ‒ oднoгo з aдeквaтних вiдпoвiдникiв рoсiйськoгo «исключaть». Укрaїнськe дiєслoвo мaє й iдeнтичнi вaрiaнти знaчeння: нe врaхoвyвaти нaдaлi (нaприклaд, виключити цeй вaрiaнт) aбo ж пoзбaвитись чoгoсь (виключити зi спискy).

Oкрiм цьoгo, нeпрaвильнo вживaти «виключнo» як вiдпoвiдник рoсiйськoмy «исключитeльнo». Рoсiйськoю вiн мaє знaчeння, якe yкрaїнськoю зaклaдeнo в прислiвникaх «виняткoвo» чи «нaдзвичaйнo». Toж y цьoмy рaзi ми вживaємo сaмe їх, нaприклaд, «виняткoвo мyдрий прaвитeль». В iншoмy випaдкy ми кoристaємoся чaсткaми «тiльки» aбo «лиш(e)» (скaжiмo, вiн кoхaє лиш її).

За чимось чи по щось

Mи йдeмo дo мaгaзинy зa хлiбoм чи пo хлiб, зa вoдoю чи пo вoдy? У нaшiй мoвi фyнкцioнyє бaгaтo кoнстрyкцiй з приймeнникoм «зa»: стoяти зa рoгoм, стeжити зa пoрядкoм, звeртaтися зa дoпoмoгoю тoщo. Прoтe спoлyки зi слoвaми, щo мaють знaчeння рyхy (iти/пiти, вихoдити, їхaти), «пeрeкoчyвaли» дo нaс iз рoсiйськoї. Прaвильний yкрaїнський вaрiaнт – прийти/вийти пo щoсь.

Згідно/відповідно розпорядження чи розпорядженню?

Ні перше, ні друге. Багато хто, орієнтуючись на російські «согласно/соответственно чему-либо», так само використовує безприйменникові конструкції в українській мові: згідно даним, відповідно наказу тощо. Проте правильними є варіанти з прийменниками, що вимагають від наступного слова певного відмінка: згідно з чимось, відповідно до чогось.

Доброго дня – добрий день

Існує думка, буцімто вираз «добрий день» ‒ це констатація факту, що день є добрим, і вітатись потрібно «доброго дня», у такий спосіб висловлюючи побажання. Чимось подібним спантеличив Більбо Беґґінса чаклун Ґендальф у «Гобіті» Толкіна.

Однак у жодному авторитетному словнику немає варіантів «доброго дня» або ж «доброго вечора». Традиційними в нашій мові є форми привітання «добрий день» і «добрий вечір», а також короткі форми – «добридень», «добривечір». До речі, вранці правильно казати «доброго ранку». Невідомо, чому саме такі вітальні традиції склалися в нашій мові. Та це правило варто запам’ятати хоча б для того, щоб дивувати іноземців, які вчать українську.

Відволікати чи відвертати?

Зізнаймося: усі ми звикли говорити «не відволікай мене», «я відволікаюсь» тощо. Цю звичку породило калькування російських слів «отвлекать», «отвлекаться». В українській мові «відволікати» вживається лише в прямому значенні й утворюється від слова «волокти», тобто тягнути щось/когось, волочити по землі. Натомість у звичному значенні цього слова слід вживати «відвертати увагу», «відвертати(ся)», «відривати(ся)», «відхиляти(ся)».




«Березіля» чи «Березоля»?

Назву театру, що його заснував 1922 року в Києві видатний драматург Лесь Курбас, сьогодні має мала сцена Харківського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Також це однойменний український літературно-художній часопис (колишня назва – «Прапор»), а ще палац культури в Тернополі.

При відмінюванні цієї назви, що, по суті, є застарілим найменуванням березня, часто виникають розбіжності. Побувати в «Березілі» чи «Березолі», біля «Березіля» чи «Березоля»? Насправді це слово підпорядковується правилу чергування, як-от стіл – стола. Тому й «Березіль» ‒ «Березоля».

Миттєвість чи мить?

Два слова, що нерідко вживаються в одному значенні – дуже короткий відрізок часу. Проте їхня семантика все ж відрізняється, що дозволяє побачити й «Російсько-український словник» (2011-2014). Так російському «мгновению» відповідає українська «мить», тоді як «миттєвість» ‒ аналог російського «мгновенность», що позначає не час, а якість (швидкоплинність, короткочасність).

Миючий чи мийний засіб?

Слово «миючий» з’явилося в українській мові внаслідок калькування російського «моющий». В академічних перекладних словниках вказано правильний український відповідник – «мийний».

Це лише одна з низки подібних кальок. Слід мати на увазі, що активні дієприкметники на -уч(ий), -юч(ий) (для прикладу, керуючий, мотивуючий, омолоджуючий) не властиві сучасній літературній мові, і від них варто триматися осторонь. Натомість правильно вживати українські відповідники: керівний, мотивувальний, омолоджувальний.

Тушонка чи тушкованка?

У рoсiйськiй мoвi «тyшёнкa» хoч i дyжe пoширeнe, прoтe всe ж рoзмoвнe слoвo, якe нe мoжe слyгyвaти взiрцeм лiтeрaтyрнoї мoви. Вiдпoвiднo, йoгo мiгрaцiя в yкрaїнськy двiчi нeдoцiльнa, aлe якщo кoмyсь тaк хoчeться влaснe рoзмoвнoгo слoвa, тo yкрaїнськoю цe «тyшкoвaнкa».

Бувший у використанні (б/в) – уживаний/вживаний

Щe oдин приклaд кaлькyвaння з рoсiйськoї мoви, прo щo згaдyють y бaгaтьoх слoвникaх. Aбрeвiaтyрa «б/в», якy чaстo мoжнa пoбaчити в oгoлoшeннях, вiдпoвiдaє слoвoспoлyчeнню «бyвший y викoристaннi». Aлe цe нe мaє нiчoгo спiльнoгo з лiтeрaтyрнoю нoрмoю! Прикмeтникy «бывший» y нaшiй мoвi вiдпoвiдaє «кoлишнiй», aнaлoгiчнoмy дiєприкмeтникy – спoлyкa «тoй, щo бyв». A кoнстрyкцiя «бывший в испoльзoвaнии» мaє в yкрaїнськiй бiльш лaкoнiчний eквiвaлeнт – слoвo «вживaний».

Автор: ОЛЕКСАНДР СТАРОСТА, ТАРАС ЗВАРИЧ дял Студвей

В аеропорті Львова вперше приземлився Boeing 737 MAX (Фото)

13 січня аеропорт Львів вперше прийняв літак нового покоління Boeing 737 MAX 8 – ним став борт польської авіакомпанії LOT, повідомляє ЦТС.

Лайнер з реєстраційним номером SP-LVA виконав рейс за маршрутом Варшава-Львів-Варшава, передає ЦТС. Зазвичай дане повітряне судно працює на напрямку Варшава-Лондон, рідше – Варшава-Мадрид.

Фото: Татьяна Романовская

Відзначимо, що LOT є одним з перших в світі експлуатантів літаків типу Boeing 737 MAX 8 і першим їх оператором на ринку Центральної та Східної Європи. Перший Boeing 737 MAX, який і побував учора у Львові, був поставлений польському авіаперевізнику в кінці листопада 2017 року.

Стартовим експлуатантом літаків сімейства Boeing 737 MAX стала малайзійська авіакомпанія Malindo Air. Комерційна експлуатація цього літака почалася в травні 2017 року. Через місяць свій флот двома новими літаками поповнила Norwegian Air International, поставивши їх на нові трансатлантичні маршрути.

737 MAX – найбільш швидко продавана модель в історії Boeing. Згідно з інформацією авіавиробника, на сьогодні отримано понад 4000 замовлень на літак від 92 компаній.

Львів на раритетних фото 1944 року

В мережі Інтернет з’явились раритетні світлини Львова, які були зроблені в 1944 році. Сайт Фотографії старого Львова публікує фотодобірку, підписану, як «Завершення Львівсько-Сандомирської наступальної операції».

Львів, початок вулиці Городоцької. Фото 1944 року
Львів, сучасна вулиця Володимира Шухевича. Фото 1944 року
Львів, вул. Пекарська, 59, Храм Христа Спасителя. Фото 1944 року
Львів, початок вулиці Городоцької. Фото 1944 року
Львів, початок вулиці Городоцької. Фото 1944 року
Львів, площа Галицька. Фото 1944 року
Львів, пам’ятник Адаму Міцкевичу. Фото 1944 року
Львів, вулиця Городоцька. Фото 1944 року
Львів, вулиця Городоцька. Фото 1944 року

З історії знаємо, що відбувалась вона в період 13 липня — 29 серпня 1944 року. Після бою та повного розгрому німецьких частин під Бродами 19 липня, радянські війська перейшли у наступ на Львів.

Львів, вулиця Городоцька. Фото 1944 року
Львів, вулиця Городоцька. Фото 1944 року
Львів, вулиця Городоцька. Фото 1944 року
Львів, початок вулиці Зеленої. Фото 1944 року
Львів, площа перед Львівською Оперою, фото 1944 року
Львів, площа перед Львівською Оперою, фото 1944 року
Львів, площа перед Львівською Оперою, фото 1944 року
Львів, площа перед Львівською Оперою, фото 1944 року

За даними радянських джерел, у бою під Бродами загинуло близько 38 тис. німецьких солдатів, іще близько 17 тис. здалось у полон. Разом з солдатами в полон здалися генерали Гауфе, Ліндеман і Недтвіг.

Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року

В результаті Львівсько-Сандомирської операції радянські війська зайняли Західну Україну та частину Польщі.

Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року
Львів на раритетних фото 1944 року

Автор фото: Аркадій Шайхет
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

На Водохреща буде посилено контроль на всіх водоймах міста Львова: купатися заборонено

У всіх водоймах, що є на території міста Львова, заборонено купатися. У п’ятницю, 19 січня, з метою безпеки мешканців міста на свято Хрещення Господнього біля водойм буде поновлено таблички «Купатися заборонено» та посилено контроль відповідними органами. Про це йдеться на сайті ЛМР.

«У всіх наших міських водоймах купатися заборонено. Департамент містобудування дав доручення всім нашим ЛКП, на балансі яких є водойми,
поновити таблички «Купатися заборонено» та посилити контроль у час свята Хрещення Господнього. На всіх цих об’єктах буде чергування МНСників з метою забезпечення безпеки», – зазначили у відділі екології департаменту містобудування Львівської міської ради.

Сійся, родися: Різдвяний музичний фільм львівського телебачення 1969 року

У 1969-му році радянська влада Львова та чисельні мешканці найбільшого в Західній Україні міста святкували 30-річчя приєднання західноукраїнських земель до складу Радянської України. З цієї нагоди різні кіностудії країни виробляли документальні чи документально-хронікальні стрічки.

Один фільм дещо вирізнявся на цьому тлі. Фільм мав назву “Сійся, родися” за однойменною новорічною піснею на слова Ростислава Братуня та Анатолія Кос-Анатольського. Це мав бути розважальний новорічний мюзикл за участю тріо сестер Байко, які мандрували в гори в гості до матері Магдалини.

Як і львівський джаз, “Тріо Байко” відкрив VI Всесвітній фестиваль молоді, який проходив у Москві у 1957 році, де сестри отримали першу відзнаку. Через десять років цей колектив Львівської державної філармонії був відомим на всю Україну, а у 1968-му році сестри провели успішне турне містами Канади.

Пропонуємо і Вам переглянути кінострічку:

https://www.youtube.com/watch?v=cqtAVVvFeS0

Музичний фільм за участю сестер Ніни, Даниїли, Зеновії, Ірини, Марії Байко та їх матері Магдалини Павлівни Байко. Звучать пісні композиторів А. Кос-Анатольського, М. Скорика, Б. Янівського, О. Білаша.
Автори сценарію – Мирослав Скочиляс, Роман Олексів. Режисер – Роман Олексів. Оператор – Є. Чех. Художник – А. Павлюк. Директор фільму – Т. Брикайло.

Львівське телебачення, 1969 р. Відео надано сайтом uaestrada.org

Твори 15 українських письменників переклали англійською і видали у США

У США видали англомовну антологію сучасної української літератури «Біла крейда днів». До неї увійшли вірші, есе та оповідання 15 авторів. Про це повідомляє Gazeta.ua.

“Українська — одна з найбільш живих і рухливих літератур у світі. Водночас вона є однієї з найменш відомих англомовному читачу. Антологія показує як радянський, так і пострадянський період. Автори — з різних регіонів. Це добре показує культурне різноманіття України, — сказав про збірку американський поет і критик Ллойд Шварц.

Упорядкував антологію Марко Андрейчик. Викладає українську літературу в Колумбійському університеті Нью-Йорка.

“Протягом 10-ти років запрошували українських письменників виступати в Нью-Йорку та Вашингтоні. Проводили зустрічі та дискусії, під час яких письменники читали студентам свої твори. Щоб публіка розуміла, перекладали їх англійською. За час існування проекту накопичилося багато текстів. Вирішили опублікувати їх у антології, — розповідає Марко Андрейчик.

“Крім письменників, до США приїжджав виступати музикант Тарас Чубай. Співав пісні на вірші свого батька Грицька Чубая і Олега Лишеги. Їх теж вирішили включити до збірки. Серед авторів — Юрій Андрухович. Написав есе до річниці Чорнобиля. Це те, що в американців відразу асоціюється з Україною. Надрукували уривок з роману Андрія Куркова “Львівська гастроль Джиммі Хендрікса”. У творі рука американського гітариста похована у Львові. У поетеси Любові Якимчук взяли вірші про Донбас — до і під час війни. Отримали відгуки від американських літературознавців. Кажуть, що українська література різноманітна, але ще не знана для світу”, — продовжує Андрейчик.

Кошти для видання збірки отримали завдяки підтримці американського державного гранта.

“Книгу видали не лише для діаспори, а всього англомовного світу. Знайомі з США приїжджали до України. Хотіли почитати твори українських письменників. В книгарні нічого не купили. Англійських перекладів не знайшли, а українською читати не вміють. Україні бракує сильних інституцій, які б поширювали культуру за межами країни. Тоді б нас розуміли краще”, — додає Марко Андрейчик.

Назвою антології “Біла крейда днів” став рядок з вірша Івана Малковича “Вечірня (гусяча) буколіка”. Також у книзі представили твори Мар’яни Савки, Віктора Неборака, Андрія Бондара, Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Василя Ґабора, Юрія Винничука, Олександра Бойченка, Софії Андрухович.

У американському “Видавництві наукових студій” вийшла збірка “Слова для війни” з перекладами віршів українських поетів. Серед авторів Анастасія Афанасьєва, Василь Голобородько, Борис Гуменюк, Юрій Іздрик, Олександр Кабанов, Катерина Калитко, Людмила Херсонська, Борис Херсонський, Маріанна Кіяновська, Галина Крук, Оксана Луцишина, Василь Махно, Маряна Савка, Остап Сливинський, Любов Якимчук,Сергій Жадан.

Протягом 2017 року Wizz Air перевіз на 64% більше пасажирів зі Львова й Києва

Протягом 2017 року лоукостер Wizz Air перевіз понад 685 000 пасажирів з Києва і Львова, що на 64% більше у порівнянні з попереднім роком, передає Телеграф.

Відзначається також, що авіакомпанія сприяла розвитку місцевого ринку праці в сферах авіації і туризму, а також створення 515 робочих місць в суміжних галузях.

«Завдяки відновленню польотів з Харкова у 2018 році і запуску 8 нових рейсів протягом року, Wizz Air запропонує своїм пасажирам 29 лоукост маршрутів з України в 10 країн», – наголошується в прес-релізі.

У 2018 році компанія надасть 1,1 млн місць на своїх українських рейсах, які вже знаходяться у продажу.

В цілому, в 2017 році Wizz Air перевезла понад 28 млн пасажирів по своїх лоукост маршрутах, що майже на 24% більше, ніж у 2016 році.

Генеральний директор Wizz Air Джозеф Вараді зазначив, що 2017 рік став для компанії роком активного розвитку.

Нагадаємо, що Wizz Air почне польоти зі Львова до Дортмунда вже в березні, а також збирається запустити рейси Львів – Лондон на чотири місяці раніше, ніж планувалося, вже з 1 травня.

Як писав раніше Zaxid.net, у березні 2015 року Wizz Air оголосив про припинення діяльності в Україні у зв’язку з економічною ситуацією. Це призвело до скасування всіх рейсів зі Львова. Польоти з Києва продовжив основний підрозділ Wizz Air Hungary. Однак в січні 2017 року угорська авіакомпанія оголосила про відновлення польотів з міжнародного аеропорту «Львів», зокрема, про запуск регулярних польотів за маршрутом Львів – Вроцлав.