У Дитячій лікарні Святого Миколая Першого медичного об’єднання Львова вперше в Україні провели унікальну операцію — сформували анальний отвір немовляті з вродженою вадою розвитку за допомогою робота-хірурга Da Vinci. Про історію дівчинки розповіли у пресслужбі Першого медобʼєднання.
Пацієнткою стала дівчинка Злата з Тернопільщини, яка народилася без ануса — з рідкісною вадою під назвою атрезія прямої кишки. Крім цього, у дитини виявили й інші серйозні порушення: три нирки (дві зрослися в одну), синдром Неймеген (вроджений імунодефіцит), дуже низьку вагу — лише 1470 грамів при народженні.
«Пряма кишка у таких діток закінчується сліпо, не відкриваючись назовні. У результаті – немає можливості виведення газів та калових мас. Без своєчасного хірургічного втручання така вада розвитку може призвести або до глибокої інвалідності, або до смерті», — пояснив дитячий хірург та медичний директор лікарні Олександр Калінчук.
Унікальна ситуація вимагала обережної стратегії. Спершу лікарі вирішили дати дитині зміцніти: у 9 місяців вивели стому — штучний отвір для відведення калу. Основну операцію із формування ануса провели, коли дівчинка досягла 6 кг ваги.
Враховуючи складність випадку, малу вагу та імунодефіцит, хірурги вирішили застосувати роботизовану систему Da Vinci. Це дозволило провести втручання з надвисокою точністю та мінімальною травматичністю. Таке втручання стало першим у країні серед дітей із аноректальними вадами.
«Робот дозволив дуже точно сформувати новий сегмент прямої кишки й вивести його туди, де він має відкриватися природно. Це одна з найскладніших операцій у дитячій хірургії», — зазначив Калінчук.
Фінальну, третю операцію провели, коли Златі було майже півтора роки: лікарі закрили стому, прибрали норицю й повністю відновили прохідність шлунково-кишкового тракту.
Батьки дівчинки не приховують — шлях був важкий і болісний, але завдяки підтримці лікарів, віри та надії вдалося пройти всі етапи.
«Дуже важким виглядає шлях, коли кажуть, що у твоєї дитини немає попи, що чекає 3 наркози і 3 складні операції. Але ми з чоловіком не сумнівалися в успішності подолання цього шляху. Зараз ми точно не знаємо чи буде сфінктер працювати після цих операцій, чи буде він стримувати кал або пуки. А це життя нашої доні: в садочку, в соціумі, у школі. Дітям не особо поясниш чому наша доня раптово пукає чи какає. З дорослими не легше. Лікарі кажуть, що час покаже. Але ми всі продовжуємо вірити, розраховувати і надіятись тільки на хороше та чудове життя для нашої донечки», — розповідає мама дівчинки Стефанія.
Після успішної операції Злати львівські хірурги провели ще одну подібну роботизовану операцію — цього разу для дитини вагою лише 2,7 кг.