Українські пілоти, які проходять у США та ЄС підготовку на західних винищувачах четвертого покоління F-16, “дуже вражені” цим літаком. При цьому перенавчання має свої виклики, адже цей винищувач дуже відрізняється від радянських Су-27 та МіГ-29, на яких зараз літає українська винищувальна авіація. Про це в інтерв’ю журналістці Української служби Голосу Америки Марії Прус розповів військовий льотчик Повітряних сил ЗСУ на позивний Фантом.
Він також розповів про враження західних інструкторів від підготовки українських льотчиків, готовність інфраструктури в Україні приймати ці винищувачі та про те, як інші літаки, як-то А-10 чи Gripen можуть посилити Сили оборони України.
Інтерв’ю відредаговане для ясності й плинності
Марія Прус, Голос Америки: Нещодавно я говорила із американськими авіаторами Пітером Грінбургом і Тревором Герcтеном, й вони розповіли про свою ініціативу, коли вони збирають військове обладнання, оснащення, різноманітне спорядження й передають його українським пілотам. Розкажіть, наскільки вони вам допомогли. І також може якісь іще напрямки, де вони вам допомагають?
Фантом: Так, я цих двох джентельменів знаю особисто і дійсно вони допомагають нашим хлопцям у Повітряних силах і так само в армійській авіації: як з авіаційним обладнанням, авіаційним обмундируванням, тобто льотними комбінезонами.
А зазвичай, в принципі, велика допомога іде від наших партнерів-льотчиків. Вона вже почалась дуже давно, від 97-х років, коли, якщо не помиляюсь, наші льотчики відвідали повітряне авіашоу в США на своїх літаках Су-27 (українські пілоти брали участь в авіашоу у 1992 році у Канаді та США й у 1997 році в авіашоу у Британії – ред.). І потім вже продовжувалось під час спільних військових навчань “Чисте небо” у 2011-му році і в 2018-му році (на навчаннях “Безпечне небо” – ред.). Це було крайнє навчання.
І вже льотчики особисто один з одним могли познайомитись, зав’язати більш тісні взаємовідносини під час цих навчань. І наші пілоти, і їхні пілоти обмінювались досвідом. Ми навчалися, як західні повітряні сили ведуть повітряні операції. Тобто наші вже льотчики набиралися досвіду. І вже от цей захід допоміг не тільки нашим хлопцям у їхніх спроможностях бойових, а й вони отримували ці безцінні особисті знайомства з ними. І потім, коли вже почалось повномасштабне вторгнення в 2022-му році, саме тісні взаємовідносини допомогли нам отримати багато різноманітних і матеріальних, і нематеріальних речей.
М.П.: Нещодавно в інтерв’ю пілот на позивний Мунфіш розповідав про навчання на F-16. Він, як і загиблий пілот Андрій Пільщиков Джус раніше теж казали, що українські льотчики самостійно намагались готуватися, вивчали теоретичну базу, яку вони могли знайти у відкритих джерелах. І Мунфіш також сказав, що із західними пілотами є неформальне спілкування.
Фантом: Все почалося з цих знайомств, які були під час навчань. Так кожний спілкувався з пілотами особисто через різніманітні засоби зв’язку. І в принципі, коли війна почалася, то не тільки Тревор і Піт паралельно допомагали нашим пілотам.
І коли почались питання перепідготовки льотчиків на новий тип літака, ще навіть до того, як було відомо, який літак буде замінювати наш застарілий радянський парк, ми вже почали працювати над зміною концепції і підготовки. Тобто ми вже розуміли під час цих навчань, що наші підходи, наші процедури дуже відрізняються. І саме пілоти-партнери, не тільки американські пілоти, а й з інших країн формували свого роду курси підготовки онлайн, щоб ми знали, в якому руслі рухатись, щоб після цього покращити і пришвидшити перепідготовку на літаки F-16.
І, як ви знаєте, наші хлопці заздалегідь їздили на оцінку на одну з авіабаз у Сполучені Штати, щоб оцінили їхні спроможності, здібності і визначили терміни (підготовки). Знову-таки, це були загальні терміни, в які ми можемо вкластися. І наші пілоти дарма часу не гаяли, готувались хто як міг, і ці ж пілоти нам допомагали з інформацією з відкритих джерел – звісно, тією якою вони могли з нами ділитися, і навіть своїм досвідом.
Тому я скажу, що хлопці, які поїхали в першій хвилі, були готові і морально, і мали базовий багаж знань.
М.П.: На якому зараз етапі ця підготовка?
Фантом: Підготовка йде повною мірою, як і планувалося. Навчаються не тільки пілоти, а, як ви знаєте, навчається і наземний персонал, наші механіки, які будуть обслуговувати ті літаки, наші підрозділи забезпечення, які будуть забезпечувати виконання завдань. Вони так само готуються.
По термінах, як і було сплановано, десь приблизно 6 місяців підготовка одного пілота або однієї групи. Але є нюанси, і вони не пов’язані здебільшого з нашим персоналом, це пов’язано з адміністративною роботою наших партнерів, тобто є своя бюрократія, і вона вимагає часу. Тому це й вплинуло на час підготовки. Але вона йде за планом.
І звісно, всі хочуть отримати літаки якомога швидше, але зазвичай так справи не робляться. Авіація – це дуже складна система, це не один танк або одна артустановка. На літак працює багато персоналу, і це велика система. І льотчик або технік – це маленький гвинтик у великій системі.
М.П.: З якими викликами зараз стикаються українські пілоти, які проходять це навчання? І що вони думають загалом про F-16? Які їхні враження?
Фантом: Наші пілоти дуже вражені. Цей літак просто перевершив їхні очікування. Навіть з тим об’ємом інформації, який вони отримали за час навчання, вони вже бачать великі перспективи і великий заділ, як цей літак допоможе нашим Повітряним силам збільшити спроможність нашої бойової авіації. І ви можете уявити, що є інформація, яку вони ще не вивчили, ще їм не дали, на що ще цей літак може бути спроможний.
Щодо викликів, то для наших хлопців це новий літак і було трошки складно на початку, тому що це літак нової генерації, більш диджіталізований літак, в нього багато систем і програм, які треба вводити під час польоту та до польоту. Ми з таким не стикались, у нас підготовка йде трошки інакше, і наш літак набагато простіший, ніж F-16.
І так само підхід до підготовки, до виконання польотів – зовсім інший. Тут більше вимагається самостійної підготовки, ніхто над душею не стоїть, тому для них перелаштуватися ментально було трошки складно. Але, як я вже казав, вони дуже вмотивовані і бажання швидко перевчитися – перемагає всі ці складнощі.
М.П.: Чи відрізняється все ж таки стиль навчання або методики у Європі, в Данії від того, як той самий перехід на F-16 викладають у США?
Фантом: Я сказав би, що програма не відрізняється, тому що партнери обговорили програму підготовки, вона узгоджена. Всі країни, які входять до НАТО, мають стандарти, і тому стандарти підготовки на літаках – де б вона не була, чи в США, чи в Данії, чи в Греції, чи в Туреччині – однакова, тому програма підготовки однакова, але сам підхід може відрізнятися дещо.
М.П.: Які враження в інструкторів американських чи європейських про український пілотів? Як вони оцінюють їхню підготовку та швидкість навчання?
Фантом: Перше враження від наших хлопців у інструкторів було, що вони вмотивовані, у них горять очі. Навіть один інструктор сказав, що вони бачать, як вони хочуть швидше-швидше розпочати перенавчання. І загалом враження і той фідбек, який ми отримаємо від інструкторів, дуже позитивний.
І маючи досвід підготовки пілотів з інших країн, вони вже можуть порівняти. Вони кажуть, що українські пілоти дуже сильні, вони бачать досвід, якого вони набули під час ведення повітряних боїв в Україні після початку повномасштабного вторгнення, і саме ці навички вони спробують покращити на літаках F-16.
М.П.: Скажіть, як у ПС ЗСУ оцінюють шанси того, що західні пілоти у відставці могли би допомагати українцям захищати українське небо, поки українські пілоти навчаються, як раніше пропонував підполковник ВПС США у відставці Ден Гемптон? Наскільки це реалістична ідея?
Фантом: Я би сказав, що ви знаєте, що ми очікували цих пілотів ще на початку вторгнення. З перших днів пам’ятаєте, як наші громадяни благали закрити небо, щоб ті ракети не падали на голову нашим співвітчизникам і щоб врятувати ці життя. Але на жаль, Збройні сили, Повітряні сили України були вимушені продовжувати боротися самостійно, звісно, не без допомоги наших країн-партнерів з озброєнням і не тільки.
І щодо теперішніх реалій, то так, звісно, нам хотілося би бачити пілотів у відставці, досвідчених пілотів F-16 в небі України, але командування Повітряних сил зробило аналіз, взяло всі дані, які у нас є, ті терміни, які у нас будуть, проаналізувало і дійшло висновку, що нагальної потреби іноземних пілотів в небі України немає.
Звісно, якби вони були на своїх літаках, це би збільшило наші шанси, але ви знаєте є ліміти і нюанси.
М.П.: Різні експерти раніше пояснювали, що авіація – це система, тобто не йдеться про якусь одну людину або один літак, все працює в комплексі.
Фантом: Так, тому що всі операції, які проводять західні партнери, не проводяться окремою групою. Це дуже велика і складна підготовка, складна місія навіть для досягнення якихось невеличких цілей і задач.
Але це допомагає збільшити ефект, підвищити ймовірність досягнення цієї мети і зменшити ризики для пілотів, які виконують завдання. Тому звісно, виконувати завдання на F-16 самотужки – це буде важко, це буде так би мовити неправильно.
І якщо повертатися до тих досвідчених пілотів, які вже мали досвід на літаках F-16, то можна почерпнути те, що зараз реалії повітряних боїв, повітряної ситуації в Україні кардинально відрізняються від тих ситуацій, які мали в своїй кар’єрі ті пілоти, які зараз проходять службу або нещодавно звільнилися.
Це схоже на ситуацію, яка була в 91-му році Іраку, але зараз це не те, що було декілька років тому.
М.П.: Скажіть, будь ласка, інфраструктура в Україні наскільки готова до прийняття F-16?
Фантом: Інфраструктура, як і решта нашого персоналу, який зараз готується до прийняття літаків F-16, готується за планом. Є нюанси, є складнощі, але з цими складнощами нам допомагають наші партнери. Можу вас запевнити, що якраз до того часу, коли літаки будуть F-16 готові для передачі в Україну, інфраструктура буде готова – так само, як і наші люди.
М.П.: А скільки українських пілотів навчається зараз на F-16 або скільки пілотів українські Повітряні сили далі планують перевести на ці літаки?
Фантом: Звісно, цифру я вам назвати не можу, але хочу сказати, що кількість достатня для виконання завдань на тій кількості літаків, які будуть нам передані на час, коли вони вже підготуються.
І ця система підготовки буде надалі давати нам готові кадри з тими літаками, які будуть передаватися. Звісно, нам хотілося б мати більше, але повертаємось знову до проблем, які є не тільки в нас – з підготовкою і з кількістю місць для навчання, які є у партнерів.
М.П.: Якщо говорити про обслуговування літака F-16, адже кожен бойовий виліт – це певна сума грошей, то яким чином, з яких бюджетів це оплачуватиметься? Чи це не такі великі суми, порівняно із вартістю самого літака і підготовкою пілота?
Фантом: Щодо вартості утримання літака і ведення бойових дій на цих літаках, можу сказати одне: авіація – це річ недешева, всі країни це розуміють, всі країни підтримують авіацію банально через те, що ефект, який авіація дає на полі бою, значно переважає ті затрати, які на них ідуть.
Ще можу додати, що виконання завдань на літаках нашого існуючого парку, – це так само не безкоштовно.
Звісно, в порівнянні з сумами, якими ми втрачаємо на радянські літаки, вони трошки більше, але воно того варте.
М.П.: Розкажіть про навчання у Великій Британії. Британія оголошувала, що готова навчати українських пілотів, однак британські Повітряні сили не оперують F-16, тож було пояснення, що йдеться про підготовку наступних поколінь українських пілотів.
Фантом: Так звісно, є декілька етапів розвитку Повітряних сил, і ми не фокусуємось на найближчому майбутньому, ми бачимо значно далі. Тому є велика подальша перспектива, і ми також туди рухаємось.
І маючи цих підготовлених пілотів – і не тільки – в майбутньому, десь через 2-3 або 5 років, ми зможемо готувати їх на літаках як F-16, так й інші, які, можливо, будуть на озброєнні Повітряних сил України.
М.П.: Окремо також ведуться розмови про потребу А-10, Gripen чи інших типів літаків для української авіації. Що можете сказати?
Фантом: А-10 – це дуже чудовий літак в своєму класі. Він гарно підходить для підтримки наземних сил з повітря. Але теперішні реалії в нашому повітряному просторі вздовж і поблизу лінії бойового зіткнення, і так само біля окупованих територій, не дозволять їм виконувати ці завдання, тому що потрібна дуже велика авіаційна компонента для прикриття, для розчищення авіаційного простору від засобів вогневого ураження супротивника. Я кажу про засоби ППО великої дальності і середньої дальності. Тому він просто фізично не зможе виконувати ті завдання.
Інша справа – це наприклад літак Saab Gripen шведського виробництва. Це дуже сучасний літак, він пройшов багато етапів модернізації і наразі той офіційний парк, який мають в своєму складі шведські Повітряні сили, вони можуть виконувати як подавлення ППО противника, як завдання точкових вогневих уражень, так і те, що англійською називають standoff weapon – тобто зброї на відстані, яка не дозволяє вразити свій літак. І так само в нього є великий потенціал проти літаків противника, і таких, які зараз Росія має у власному розпорядженні, літаки Су-35 і Су-30, Gripen останнього покоління може потягатися.
