Мало хто знає, але у Львові є багато плоских будинків.
Якa ж “фiшкa” тaких бyдiвeль? При пeвнoмy рaкyрсi мoжe здaтись, щo вoни плoскi. Aлe, звiснo, нaспрaвдi тaк нe є aж тaкими. Бyдинки рaдшe мaють фoрмy трaпeцiї: двi їхнi стiни схoдяться пiд гoстрим кyтoм, щo й викликaє iлюзiю плoскoстi.
Знaйдeнi бyдiвлi рiзнi: дeякi з них дo нeмoжливoстi плoскi, a в дeяких цю фiшкy пoмiтнo нe oдрaзy. Прoтe всi вoни нeoрдинaрнi.
В цiй дoбiрцi пoкaжeмo 10 плoских бyдинкiв, aлe звичaйнo, щo їх y Львoвi є бiльшe. Якщo ви знaєтe прo iснyвaння iнших плoских бyдинкiв y Лeoпoлiсi – пишiть y кoмeнтaрях, пoпoвнимo кoлeкцiю фoтoгрaфiй рaзoм! A пoки нaсoлoджyйтeсь.
Минулими вихідними у Львові на площі Ринок, 36 відкрили п’яти поверховий ресторан «36 По» з акулами, будівництву якого передували низка скандалів щодо руйнування історичної будівлі.
А ось перед входом у ресторан команда з ARSIDEA встановила великий бронзовий макет міста Львова.
“Давня мрія реалізована і гості міста, а також львів’яни мають таку об’ємну мапу, яка полегшить орієнтування в центральній частині міста, а також несе естетичне наповнення для Львова”, – пише група дизайнерів.
На макеті зобразили стару частину міста, зону ЮНЕСКО, де зібрано найвідоміші пам’ятки архітектури. Цікавим є те, що дизайнери створили також і львівську телевежу, що на Високому замку.
Пропонуємо вам переглянути фотографії з цього місця, а також запрошуємо глянути на це вживу на Площі Ринок, 36 (зі сторони, де щороку встановлюють ковзанку).
Повз це дерево щодня проходять сотні, якщо не тисячі перехожих, а помічають його мистецьку особливість одиниці. Хоча воно стоїть у всіх на очах і зовсім не приховує своїх красот. Про це пише Фотографії Старого Львова.
Хто і коли саме намалював цих тварин, рибу, дівчину з крилами та перегони слимаків ніхто точно не може сказати. Одного дня вони просто з’явилися на цьому дереві.
“Люди, в переважній більшості, є заклопотані та не звертають увагу на красиві речі довкола. А прекрасне є поруч, хоч і не завжди помітне”, – прокоментував незвичні малюнки на дереві історик Маркіян Нестайко.
Хтось вважає таку творчість вандалізмом, а хтось захоплюється щирістю та майстерністю виконання малюнків. Але увагу до дерев та їх проблем ці роботи змогли привернути.
Звісно, ці малюнки можливо виставити в галереї чи повісити дома на стіні, але вони тішать око тих, хто зупиниться і розгледить їх серед метушні сучасного мегаполісу.
Курси були започатковані ще 21 вересня 2013 року. Розпочали цей проект у Києві. Він не підтримувався жодними політичними партіями, а існував лише на волонтерських засадах.
«Це розпочалося у Києві, до Революції. З метою збільшити кількість україномовних людей. Тобто суть цих курсів у тому, що вони допомагали російськомовним перейти на українську мову. І, відповідно, ці курси почали поширюватися. Масової популяризації і зацікавленості зі сторони слухачів, самих українців, ці курси набули під час Революції Гідності. І відтоді з’явилися запити і з інших міст, в основному, це спочатку була Східна Україна та Центральна Україна», – каже координаторка курсів у Львові Марічка Цимбалюк.
Загалом участь в проекті від часу його заснування взяло 31 українське місто. Нині ініціатива діє у Києві, Львові, Чернігові, Запоріжжі, Щасті, Краматорську, Харкові, Костянтинівці, Дружківці, Кропивницькому, Тернополі, Дніпрі, Херсоні, Миколаєві, Вінниці, Маріуполі та Одесі.
Умовне фото
«У Львові ці курси з’явилися ще у 2013 році. З тієї причини, що до нас дуже багато переїхало російськомовних людей, дехто вимушені переселенці. І, в основному, назва курсів звучала як «Безкоштовні курси з української мови для переселенців». Але через рік я, уже погодивши зі своїм керівником, ми змінили на просто «Безкоштовні курси з української мови». Тому що у нас, як виявилося, і так є досить багато людей, які є російськомовними, які переїхали зі Сходу. І ми вже забрали цю частину назви, таким чином збільшивши аудиторію слухачів», – додає Марічка Цимбалюк.
Ініціатори курсів зазначають, що від початку впровадження проекту, сертифікати про завершення навчання від ГО «Український світ» отримали 2100 людей.
«Тобто сертифікати не просто так видаються. Вони видаються лише тим людям, які відвідували курс, здали тести. Тобто були активними учасниками. Люди, які просто так прийшли і отримали сертифікат, такого у нас немає. І не існує.
Навчають охочих волонтери, які добре знають українську мову. Викладачі перш за все проходять співбесіду на 2 рівнях. Перший з яких – знання української мови. Другий аспект – людина повинна мати бажання викладати.
«Так сталося, що, на жаль, у нас немає стабільного приміщення. Тому що ми шукаємо приміщення на волонтерських засадах. Ми були в різних приміщеннях. Це громадські організації або інші ініціативи. Зараз ми знаходимося на вулиці Винниченка, 12. Це Львівський обласний молодіжний центр. Скільки у нас зараз людей навчається? Якщо взяти тих, що відвідують по журналу, то десь до 25-30 людей є (у місті Львові – АВТ.). Але одне заняття хтось десь пропустить, хтось два пропустить. Але ці люди ходять, вони навчаються. Тобто зв’язуються з викладачами, уточнюють завдання. У нас є дві групи згідно рівня знань. Є початковий рівень – люди, яким дуже складно перейти на українську, вони російськомовні. І є люди, які вже більш-менш вміють читати, говорити, але їм треба це все покращити. І відповідно до цього рівня ми поділили групи, викладачі розробляють завдання. Там є і граматика, і лексика, і фонетика. Також ми включаємо частково і культуру. Традиція, вірші, література», – розповідає координатор курсів у Львові.
Є серед учасників курсів і іноземні студенти, які знають російську, але хочуть перейти на українську. Наразі волонтери також роздумують над розробкою проекту для англомовних.
Фінансово проект підтримують міжнародні організації.
«Зараз ми розгорнули дуже великий, масштабний проект через Спільнокошт. Суть полягає у тому, що ми робимо online-курси. Зараз ми робимо для російськомовних, які хочуть перейти на українську мову по рівнях А1, А2, В1, В2, С1, С2. Це записується виступ лектора, а потім дається матеріал, так би мовити, роздатковий, але в online-режимі. І потім слухач складає тести. Потім така сама річ планується для англомовних. Але ми спершу хочемо розробити уроки, щоб допомогти перейти з російської на українську, зробити такі тести по тій причині, що дуже багато студентів, майбутніх абітурієнтів, знаходяться на окупованій території України і їм потрібний якісний інструмент для вивчення української мови, щоб вступити в українські виші. І відповідно таким чином ми хочемо допомогти нашим громадянам. Цільова аудиторія – це мешканці, які проживають на окупованих територіях, громадянам, які не мають коштів на викладачів-репетиторів, не мають можливості виходити з дому. Нам потрібно 250 000 гривень. Зараз, здається, ми вже зібрали 70 000», – підсумовує Марічка Цимбалюк.
«Льодовиковий період» стане першою частиною великої експозиції
Унікальні опудала мамонта та волохатого носорога, які вимерли більше 10 тисяч років тому, незабаром можна буде побачити у Львові. Зараз у Львівському природознавчому музеї завершується їхня реставрація, а музейники готуються до відкриття нової експозиції «Льодовиковий період», яку розмістять на третьому поверсі. Відкриття заплановане на літо. Унікальні знахідки, які потрапили до музею ще у 1907 році, стануть основою невеликої експозиції. Водночас її обіцяють зробити інтерактивною, аби максимально зацікавити дітей.
Нову експозицію створюють за грантові гроші. У 2012 році в житті музею сталася безпрецедентна подія: обійшовши 25 інших музеїв, він переміг у загальнодержавному конкурсі фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», оголошеному за напрямком «Динамічна культура». Ставши частиною проекту «Динамічний музей», установа здобула грант у розмірі 10 мільйонів гривень. Ці кошти мали спрямувати на навчання, створення нової експозиції та пристосування приміщення. Музейники створили проект експозиції, відреставрували експозиційні шафи та багато експонатів, однак зробити саму експозицію не встигли, – у 2015 фінансування заморозили і відновили лише нещодавно. Щоправда, якщо у 2012 році грошей мало вистачити на усю експозицію, то сьогодні, через девальвацію гривні, за ті самі гроші можна зробити лише невелику частину.
Зараз у Львівському природознавчому музеї у рамках проекту «Природничий музей: від теорії еволюції життя до практики живого музею» проходить «Мистецтво виживання». Її присвячено пристосуванню тварин до різних середовищ: водного, підземного, повітряного, міського. В колекції є чимало тварин, які живуть у Африці, Центральній та Південній Америці, зокрема броненосець, пангулін, жуки й метелики-гіганти. Початок музеєві заклала колекція опудал графа Дідушицького, котру той подарував місту разом із приміщенням на вулиці Театральній, 18.
Лише за один місяць установа приймає декілька тисяч охочих, – розповідає науковий співробітник музею Тарас Яницький. Запропоновані для огляду експонати складають не більш як п’ять відсотків музейного фонду. Чимало з них – види, які занесено до Червоної книги України, зокрема, пелікан рожевий, орлан білохвіст, осетер балтійський.
Фонди унікального львівського музею налічують 400 000 експонатів. Львів’яни та гості міста мають змогу відвідати виставку щодня, крім понеділка й вівторка, з 11.00 до 18.00. А на «науковому горищі» музею регулярно відбуваються лекції про місцеві рослин і тварин, діє наукова бібліотека.
Вузькі вулички, бруківка, затишні кав’ярні на кожному розі, запах шоколаду і ванільної карамелі, вуличні музиканти співають під гітару, аніматори зазивають, в тематичні ресторани… Ви напевно перейнялися атмосферою казкового міста Львова.
Куди слід піти, де смачно пообідати і які туристичні зони відвідати? Пропонуємо вашій увазі план поїздки в культурну столицю України на один день.
Куди піти і що подивитися?
Почати подорож по Львову найкраще з проспекту Свободи та першим побачити Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Це одна з найбільш незвичайних будівель міста Лева. Стилістично його можна віднести до неоренесансу і необароко з елементами модерну. Поєднуючи різні форми і стилі, майстри вдало експериментували з рясним скульптурним декором і ліпленням. Самою декорованою частиною фасаду можна вважати трикутний фронтон, який прикрашає скульптурна композиція «Радощі і страждання життя» Антонія Попеля.
З. Горголевський створив план будівлі і інтер’єр. Усередині театру представлена незрівнянний живопис і скульптури кращих майстрів. На особливу увагу заслуговує дзеркальний хол. Потрапити в музей можна на спектакль, або замовивши екскурсію.
Від оперного театру слід відправитися в один з найстаріших українських музеїв – Львівський історичний музей (проспект Свободи, 20). У ньому зберігається понад триста тисяч експонатів. Чисельні експозиції ознайомлять з історією міста від давніх часів до наших днів.
В історичному музеї більше одинадцяти відділів, серед яких відділ археології, історії західноукраїнських земель, української діаспори, визвольної боротьби України, історичних коштовностей, історико-меморіальний музей Євгена Коновальця, арсенал.
Любителям історії далі дорога в філії музею:
• Будинок Стрілецького товариства
• Міський арсенал
• Кам’яниця Массарівська
Не варто обходити стороною тематичні музеї Львова.
З 1735 року за адресою вулиця Друкарська, 2 працює Аптека-музей «Під чорним орлом», відома виробництвом «залізного вина».
У музеї фармації представлено три тисячі експонатів, серед яких фармацевтичні ваги, посуд для зберігання ліків. Інтер’єр залу нагадує старовинну аптечну лабораторію.
Популярністю користуються музей пошти (площа Ринок, 2), музей пива (вулиця Клепарівська, 18), львівський музей релігії (площа Музейна, 1).
Експозиція останнього музею розташована в будівлі Домініканського собору.
Фонд музею містить унікальні збірники Біблій різними мовами світу. Одним з найяскравіших експонатів вважається «Острозька Біблія» Івана Федорова, паризьке видання 1563 і венеціанське видання 16 століття.
Львівська область одна з найрелігійніших в Україні.
У Львові більше п’ятдесяти храмів, що належать різним конфесіям. Будівлі церков – це архітектурні та історичні міські пам’ятники. Поруч з центром розташована Латинська катедра (площа Катедральна, 1) – єдиний в Україні храм, який носить назву «малої базиліки». Йому притаманні риси чотирьох архітектурних стилів: готики, ренесансу, еклектики і бароко. Особливість цього храму – вітражі, створені в другій половині дев’ятнадцятого століття відомими художниками.
Пам’ятником історії є оборонний комплекс Костел і монастир бернардинів (Соборна площа 3-А). З храмом пов’язано кілька цікавих фактів: в експозиції архіву представлена «грамота Дракули», написана кров’ю. На башті костелу знаходиться годинник, який поспішає на п’ять хвилин.
Після численних перебудов, до наших днів добре зберігся Вірменський кафедральний собор (вул. Вірменська, 7-13). Це єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні. Архітектура храму відображає традиції монументального будівництва вірменських і давньоруських традицій. Будівлю задекорували фресковим розписом, архітектурними деталями, епітафіями і скульптурами.
Фото instagram.com/olena_galaziuk
Архітектурна композиція Каплиця Боїмів відтворює стиль прикарпатських церков сімнадцятого століття. Архітектурний комплекс має центричну композицію. Верхній купол каплиці прикрашає хрест з фігурою Ісуса.
На другому ярусі над скульптурними зображеннями пророків розташовані цитати латинською мовою з Біблії. З вулиці Галицької каплиці прикрашені фресковими портретами автором комплексу Г. Боїма та його дружини. З півночі на каплиці представлені фрескові зображення Богоматері та Ісуса Христа.
Церква Святих Ольги і Єлизавети (пл. Кропивницького, 1) зведена в стилі неоготики в пам’ять про імператрицю Єлизавету Баварську. Інтер’єр храму простий і лаконічний: білосніжні стіни, декор частково темно-червоного кольору, крізь вітражі проходить м’яке світло. З Церкви Святих Ольги і Єлизавети можна піднятися на оглядовий майданчик і побачити панораму міста.
Фото instagram.com/marina.gavadza
Серцем міста і найкращим орієнтиром вважається Площа Ринок, заснована в тринадцятому столітті. Площа сформувалася в період розквіту Ренесансу. Вона вважається барвистим прикладом середньовічної архітектури. Над ансамблями в центрі міста працювали кращі вітчизняні та зарубіжні архітектори.
З півночі площу охороняє скульптура Амфітріти. Якщо і заходити на площу з півдня, то в очі кидаються будівля міської ради – Ратуша і скульптура Нептуна. Вежа Ратуші має висоту шістдесят п’ять метрів.
Вона є найвищою в країні! Охочі побачити старе місто в повній красі можуть піднятися на вежу.
На фасаді будівлі з дельфінами за адресою площа Ринок, 2 знаходиться Кам’яниця Бандінеллі. Одна з вищевказаних філій історичного музею, в якій проходить виставка коштовностей. Поруч на площі розташована Кам’яниця Убальдіні. Будівля, зведена на старих фундаментах в сімнадцятому столітті. Вишуканості кам’яниці додає скульптурне оздоблення. Фігури могутніх атлантів підтримують балкон.
На площі Ринок, 6 в затишному місці від галасливих вулиць можна прогулятися по Італійському дворику. Невелика, але простора літня тераса дозволить відчути себе прямо в серці Італії. На лоджії в центрі дворика можна випити запашної кави. У літню пору в Італійському дворику проходять вечори камерної музики. Уздовж лоджії постійно відкрита виставка античних скульптур.
Відправитися за сувенірами, слід на колоритний ринок «Вернісаж». На багатьох прилавках представлені унікальні вироби ручної роботи. Картини львівських вуличок і панорами міста, вишитий національний одяг, рушники, вироби з бісеру, шкіри і дерева.
Неподалік від центру на вулиці Коперника, 15 розташований виконаний в стилі класицизму з цегли Палац Потоцьких.
З двохтисячних років палацу належить поверхова будівля з мансардами, ліпленням, декорованими фасадами і фігурним обрамленням вікон, що заворожує всіх відвідувачів. Парадний вхід представлений іонічними колонами і оформлений арочним портиком. Інтер’єр оформлений мармуром і позолотою. У галереї представлені роботи художників з різних країн Європи з чотирнадцятого по вісімнадцяте століття. Відвідати Палац Потоцьких можна в будь-який день з вівторка по неділю.
Ближче до вечора, спостерігати за заходом слід відправитися на оглядовий майданчик, на гору «Високий замок». Це одна з головних визначних пам’яток міста. Висота Високого замку понад чотирста метрів. У далекому минулому на цьому місці знаходився замок, але з сімнадцятого століття він поступово приходив в занепад. Від укріплень залишилася одна стіна.
Де смачно поїсти у Львові?
Ресторан-кнайпа “Криївка”
Незвичайним, єдиним у своєму роді вважається ресторан-кнайпа “Криївка” (площа Ринок, 14). Національна кухня, оригінальні назви страв, гостинний персонал і дивовижний інтер’єр. У ресторані представлена атрибутика Української повстанської армії.
Щоб потрапити в «Криївку» необхідно сказати пароль. У відповідь на вітання «Слава Україні» потрібно відповідати «Героям слава!».
Львівська майстерня шоколаду
Поласувати ніжним шоколадом з горішками і сухофруктами, ароматною кавою з додаванням вершків, карамелі і кульки морозива можна в Львівській майстерні шоколаду (вул. Сербська, 3). Щодня повз прилавки майстерні проходять сотні туристів.
На першому і останньому поверсі розташовані затишні кав’ярні, де можна замовити спеціальну пропозицію сніданок або заглянути на охолоджуючий коктейль або десерт з чашкою латте.
Гасова лямпа
На вулиці Вірменській, 20 розташований тематичний ресторан-музей, відкритий до 155-річчя винаходу першої гасової лампи в Львові. У закладі зібрана величезна колекція гасових ламп.
Гостей зустрічають винахідники тих самих ламп. В інтер’єрі використовуються репродукції фотографій і лабораторні пристосування. У музеї-ресторані можна зайняти столик на двох поверхах в приміщенні або на терасі третього поверху. У Гасовій лямпі європейська кухня.
За незабутніми емоціями потрібно йти в Дім легенд (вул. Староєврейська, 48). Цей гастрономічний бар представлений на чотирьох поверхах і терасою на даху в одному з центральних львівських кварталів.
Кожне приміщення закладу зберігає свою легенду, наприклад, є кімната львівських годин, книг, левів, погоди. Кухня в Будинку легенд домашня, щойно з печі. Тут прийнято багато пити і добре закушувати.
Театр пива «Правда»
Площа Ринок, 32 – гарненько запам’ятайте цю адресу. Саме тут пропонують свіже, прохолодне пиво за старовинною технологією від кращих пивоварів України та світу!
У меню представлений досить широкий вибір пива і хрусткі закуски. Декілька разів на тиждень в театрі пива можна послухати живу музику у виконанні оркестру.
Львівська копальня кави
Концептуальний заклад кав’ярня-книгарня Львівська копальня кави (Площа Ринок, 10) створена під кавовою шахтою. На першому поверсі працює крамниця кави і книжковий магазин.
У кав’ярні можна надіти спеціальну каску і відправитися на екскурсію в тунелі шахти. Саме в копальні, можна спробувати більше тридцяти видів кавових напоїв.
Ресторан Пошта на Друкарській
Ресторан-музей Пошта на Друкарській (вул. Друкарська, 2) представляє неповторні колекції старих листів і листівок. В інтер’єрі картаті скатертини і телефонні апарати створюють затишну і невимушену атмосферу. У закладі відкриті два зали.
У ресторані можна спробувати різні пироги, пасту і алкогольні наливки.
Ресторан-пивоварня «Кумпель»
Смачне нефільтроване пиво, чудове вино і ситні блюда інтернаціональної галицької кухні можна скуштувати в ресторані «Кумпель» (вул. Винниченка, 6).
У перекладі з старольвіського «Кумпель» – означає товариш. У ресторані можна скуштувати страви, приготовані за старовинними галицькими рецептами. Популярністю користуються ковбаски страви з риби. Інтер’єр створений в класичному стилі пабу.
У ресторані три зали. Є можливість забронювати столик по телефону. Заклад працює цілодобово.
Львів – місто цікаве як з історичної, так із сакральної перспективи, як з архітектурної, так і з мистецької точки зору. Тут збереглося, а часто і не збереглося безліч пам’яток культури й мистецтва, архітектури та історії.
І хоча у Львові є десятки, а, можливо, навіть сотні по-своєму безцінних пам’яток, Tvoemisto.tv обрало 7 об’єктів, які можна назвати у тій чи іншій мірі унікальними якщо не у європейському масштабі, то принаймні у масштабі національному чи регіональному.
Оперний театр
Будівництво Великого міського театру розпочалося 1897 року, а для глядачів його відкрили у 1900 році виставою «Янек» Владислава Желенського. На відкритті був присутній лауреат Нобелівської премії з літератури Генрик Сенкевич, відомий в Україні зокрема за творами «Quo Vadis» та «Вогнем і мечем».
Влітку 1895 року було оголошено конкурс проектів, за підсумками якого переміг архітектор Зигмунт Горголевський. Проект фундаменту, який стоїть на закритій у тунелі ріці Полтві, а також керівництво роботами бетонування виконував професор політехніки Ян Богуцький. Будівництвом займалися відомі львівські та європейські фірми. А електрифікувала будівлю львівської опери компанія Siemensund Halske – та, що створила перший стільниковий телефон.
На фасаді будівлі містяться колони, скульптури й трикутний декорований фронтон. Це – найнасиченіша частина фасаду, яка прикрашена композицією Антонія Попеля «Радощі та страждання життя». Зверху стоять три статуї «Комедії та драми» – зліва, «Музики» – справа та «Слави» – посередині. Про центральну статую письменник і львовознавець Ілько Лемко переповів легенду, мовляв, моделлю для неї була вагітна жінка, адже у статуї відповідний животик.
Ще за рік до завершення будівлі у ній було змонтовано традиційний для оперних театрів орган, схожих на які, однак, ще не було у тогочасній Польщі. Але через величину музичного інструменту і його незручність у 60-тих роках орган замінили на менший. Проте натовп людей пошкодив інструмент, тож під час реконструкції оперного театру у кінці 1970 років орган було демонтовано і списано на металобрухт.
У 2000 році Львівська опера святкувала 100-річний ювілей, з нагоди якого було замінено присвоєне йому радянською владою ім’я Івана Франка й названо на честь Соломії Крушельницької – української оперної співачки світового рівня. А рік перед тим Львівський оперний театр став одним із місць Шостої зустрічі президентів країн Центральної та Східної Європи: Австрії, Болгарії, Німеччини, Польщі, Румунії, Словенії, Угорщини, України та Чехії.
Львівські перегони Великого Призу
Leopolis Grand Prix (ЛеополісҐрандПрі – Великий приз Львова) – фестиваль ретро-автомобілів, який відбувається у Львові на трасі «Львівський трикутник», що проходить по вулицях Вітовського, Стрийській та Героїв Майдану. Крім міських перегонів у рамках фестивалю відбуваються рівнинні заїзди поза Львовом, показ автомобілів і ретро-проїзд вулицями міста. Leopolis Grand Prix включено до офіційної програми світових ретро-перегонів.
На початку ХХ століття перегони у Львові були задумані для промоції автомобілів. Вони мали статус Гран-Прі і були одним із етапів міжнародної серії Гран-Прі – попередника Формули-1. Львівська траса була придумана раніше, ніж траса у Монако (1929 р.), але перші змагання пройшли 8 вересня 1930 року. Європейські гонщики вважали львівську трасу однією із найскладніших на континенті, адже дорога була покрита базальтовою бруківкою, на ній відбувається відчутний перепад висоти, а також по ділянці траси завдовжки 800 метрів проходить трамвайна колія. Вже за рік перегони стали міжнародними, а у 1932 році Міжнародна асоціація автомобільних клубів надала їм назву і статус Гран-Прі Львова, що є унікальним явищем, адже перегони здебільшого отримували назву країни, а не міста. Переможцем перших перегонів у 1930 році став громадянин Польщі на автомобілі Austro-Daimler; 1931 року – гонщик з Німеччини на авто Mercedes-BenzSSK; 1932 та 1933 років переможці із Німеччини та Норвегії відповідно приїхали першими на автомобілях AlfaRomeo. Проте через кризу в Європі у 1934 році заїзди були скасовані.
У 2011 році у Львові були відновлені змагання «Leopolis Grand Prix», що було приурочено до 80 ювілею отримання перегонами 1931 року статусу міжнародних. У 2011 році у фестивалі взяли участь 74 екіпажі, з яких 40 – з України, а 34 – із-за кордону. Найстаріший представлений на гонках автомобіль був виготовлений у 1927 році.
Каплиця Боїмів
Понад 400 років тому представник однієї з найбагатших родин Львова купець Георг Боїм, отримавши посаду бургомістра, замовив будівництво каплиці для своєї родини. Каплиця поєднує у собі традиційне дерев’яне будівництво та декор кам’яної ренесансної будівлі. Вона споруджена над родинним гробівцем Боїмів на території тодішнього міського цвинтаря поблизу Латинського собору. Там було поховано 14 осіб, яких згодом перепоховали на львівських цвинтарях, однак, де саме – досі невідомо.
Стіни каплиці Боїмів повернені точно за сторонами світу, притому до однієї зі стін – південної – примурована житлова будівля ХІХ століття. Інші стіни декоровані фігурами святих та страстями Христа. Проте одним із найважливіших елементів є купол каплиці, який всередині декорований трьома рядами заглиблень із фігурами.
У каплиці є оригінальне зображення тайної вечері, на якому Юда вже отримав 30 срібняків за зраду Ісуса Христа, через що з-під крісла цього учня шкірить зелені зуби диявол. Однак те, що довершує унікальність каплиці – це сидяча постать Ісуса Христа на куполі. Це – образ Христа Засмученого, який у Гетсиманському саду молиться до Бога-Отця. Такий сюжет доволі малопоширений, крім того, частіше його можна зустріти у малярстві, але у скульптурі – рідше. Проте незвичність саме цієї скульптури полягає в тому, що в інших сидячих зображеннях Христос опирається щокою на праву, а тут – ні ліву руку. Дослідник каплиці Андрій Салюк вважає, що це змістовна символіка, адже Боїм був протестантом і перейшов на католицизм після приїзду до Львова. Зважаючи на це, цілком імовірно, що в душі він притримувався попередніх релігійних поглядів, адже образ Христа Засмучено розроблявся саме митцями, які були прихильниками протестантизму.
Музей етнографії та Львівська статуя свободи
Львівський музей етнографії та художнього промислу – єдиний музей етнографії в Україні, що підпорядковується Інституту Народознавства Національної Академії Наук України. Він був створений у 1951 році на базі двох інших музеїв: етнографічного та художнього промислу. Коли це сталося, його переселили у будівлю колишньої Галицької ощадної каси, яку в 1891 році створив львівський архітектор Юліан Захаревич, автор Львівської політехніки та інших значних споруд.
На сьогодні до відділу етнографічної колекції входить понад 44 тисячі експонатів, а до відділу мистецького промислу – понад 28 тисяч експонатів. Самі колекції значні не лише кількістю – вони містять безліч унікальних речей. Наприклад, донедавна це був єдиний музей, у якому зберігалися вироби ранніх християн Північного Єгипту – коптів. Тепер невелика кількість схожих експонатів є у Києві в музеї Ханенків.
Будівля етнографічного музею у Львові цікава також через статую жінки, схожої на статую свободи, яка сидить. Існує багато версій щодо того, звідки узялася ідея львівської статуї, і чи бува Нью-Йоркська статуя, встановлена у 1886 році, не є копією Львівської, створеної 1891 року. Проте ці здогадки скоріше помилкові, ніж правдиві, і першим все ж було творіння француза Огюста Бартольді, а вже потім – львівського скульптора Леонарда Марконі.
Однак, існує багато інших здогадок та легенд. З одного боку, статую вважають унікальною, а з іншого – вважають її відповідною до тогочасних мистецьких тенденцій, запозичених з образу Колоса Родоського. Разом з тим, жінка із короною із сімома променями та факелом в руках, яка сидить та обіймає двох чоловіків обабіч себе, сповнена символізму.
За однією із версій вона є символом свободи та демократії, а її творці належали до Масонських лож так само, як і творці іншої статуї свободи та й узагалі безліч архітекторів чи інших осіб. Проте вірогідніше, що жінка символізує економічний розвиток і ощадність – адже є на будівлі Ощадної каси – а також добробуту і прогресу Галичини, бо чоловіки, яких вона обіймає, символізують сільське господарство та промисловість. На користь цієї версії виступає символічна емблема банку – мураха, яка означала працю й примноження капіталу.
Найдавніша споруда Львова
Найдавнішою будівлею міста Львова є зразок архітектури ХІІІ століття – церква святого Миколая на Підзамчому, яка є пам’яткою архітектури національного значення. Храм був збудований з урахуванням візантійського зодчества, планом він нагадує рівнораменний хрест. Церква схожа на церкви Київської Русі, але має аналоги в архітектурі Південної Європи. Проте пам’ятка не зберегла свого первинного вигляду через значні перебудови внаслідок пожеж.
Оскільки храм св. Миколая мав привілей від князя Лева, то вважається, що безпосереднє відношення до нього мали галицько-волинські князі. Можливо церква була їхньою родинною усипальницею. Якби не було, будівля зведена на місці старого цвинтаря, що свідчить про існування давнішої церкви, яка, щоправда, можливо була дерев’яною.
Коли у XVI столітті слов’янські землі відвідав Патріарх антіохійський ЙоакимV – він завітав також до Львова і благословив храм часточкою мощей святого Миколая. Серед реліквій, які перебувають у церкві, є ікона св. Миколая Чудотворця у вбранні візантійського взірця на позолоченому фоні. Що ж до зовнішнього оздоблення сакральної споруди, то у 20-тих роках ХХ століття український художник Петро Холодний-Старший розмалював фасад церкви фресками.
Спадщина Івана Пінзеля
Іван Пінзель – доволі загадкова постать, адже про його життя мало що відомо. У середині 1740-вих на запрошення архітектора Бернарда Меретина Пінзель появляється при дворі магната Миколи Василя Потоцького. Той став його патроном і головним замовником. У 1750-60 роках скульптор працював у Львові та ряді містечок Східної Галичини: Ходоровичах, Городенці, Гвіздці, Монастириськах, Бучачі. Зараз це Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області.Твори Івана Пінзеля наділені незвичною динамікою. Цим вони відрізняються від робіт інших митців, які працювали у такому жанрі.
Зважаючи на схожість робіт Івана Пінзеля до творів Празької школи, існує думка, що Пінзель і сам був з Чехії. Свої скульптури робив із дерева та каменю. Деякі були створені у двох варіантах. Наприклад, вважаться, що дерев’яна фігура св. Юрія на коні, який перемагає змія, є моделлю кам’яної статуї святогона фасаді собору св. Юра у Львові.Імовірно, вже згодом на цю «підготовчу роботу» із дерева липи було нанесено позолоту, щоб надати їй вигляду довершеного твору.
У 2010 році Національний банк ввів у обіг срібну монету із серії «Видатні особистості України» номіналом 5 гривень «Іоанн Георг Пінзель». Того ж року Укрпошта випустила марки із роботами майстра: «Богоматір» та «Ангел». А у 2012 році 27 робіт Івана ГеоргаПінзеля експонувалося у Луврі в залі, де колись складали присягу французькі королі. За три місяці цю виставку побачило близько мільйона відвідувачів. Підготовка експозиціївелася багато років і стала першою персональною виставкою українського митця. Більшість збережених до сьогодні творів Івана Пінзелязберігаються у Музеї сакральної барокової скульптури Пінзеля на площі Митній, 2 в будівлі колишнього костелу кларисок.
Будинок вчених
Будинок під номером 6 на вулиці Листопадового Чину збудований у 1898 році за проектом австрійської архітектурної фірми «Фельнер і Гельмер». Архітектори ФердинандФельнер та Герман Гельмер були також авторами проекту Одеського оперного театру.
Будинок вчених не завжди був будинком вчених – там до приходу радянської влади у 1939 році було графське казино. А Львівський Будинок вчених розмістився у будівлі лише з 1948 року, після чого із ним пов’язується багато подій наукового, суспільно-політичного та творчого життя.
У 1978 році вийшла радянська стрічка за мотивами твору Александра Дюма «Д’Артаньян та три мушкетери», а один із епізодів цього фільму – той, де д’Артаньян піднімається по сходах до кардинала, щоб зіграти з ним у шахи – знято на сходах Будинку вчених. У 1998 році тут був обласний виборчий штаб кандидата на пост президента України Леоніда Кучми, а наступного року тут діяв прес-центр саміту президентів країн Центральної і Східної Європи.
У суботу, 28 січня, в селі Новосілка біля Раковця, що за 17 км від Львова, відкрили найбільшу в Україні трасу для тюбінгу, пише Zaxid.net.
Як зазначається на сторінці відпочинкового комплексу «Їжак-парк» у Facebook, тюбінг-парк працюватиме з 10:00 до 17:00. Вартість двохгодинного абонементу для дорослих становить 200 грн, для дітей віком до 8 років – 150 грн.
Розташований тюбінг-парк поблизу сіл Раковець і Новосілка у Миколаївському районі на Львівщині, неподалік від траси Львів – Мукачево.
Зазначимо, що тюбінг – це катання на надувних санках (тюбах) по снігу або воді. Такий вид спорту вважається цікавою розвагою для дорослих та дітей.
Іноді здається, що знаєш місто, поки не починаєш його відкривати із іншої, незвичної сторони…
Lviv WallKing покаже місто крізь призму вуличного мистецтва.
Вуличне мистецтво та графіті — чи є їм місце поміж старовинних будівель та історичних пам’яток? Давайте дізнаємося!
Розпочинаємо з пл. Старий Ринок і рухаємося в сторону Підзамче…
“Спектр”
Стінопис був створений у 2017 році в рамках фестивалю муралів ‘Lviv WallKing’.
Автор малюнку: Андрій Савчишин, молодий художник, що тільки розпочинає свою творчість на великих поверхнях.
Тема стінопису перетинається із циклічністю в житті. Зокрема, автор зобразив пружинку-іграшку, яка встигла не так давно побувати на піку популярності і тепер, по суті, забута. З іншої сторони, зображено руки — фрагмент відомої, класичної фрески.
вул. Чорноморська, 3
“Споглядання”
Стінопис був створений у 2017 році в рамках фестивалю муралів ‘Lviv WallKing’.
Автор: Taras Arm.
Художник заклав ідею співіснування в одному просторі та важливості помічати один одного у таких умовах, знаходити компроміс. Малюнок виконаний в притаманній авторові техніці із використанням образу птаха, як засобу більш зрозумілому для глядача.
вул. Сянська, 4
“Точка фокусування”
Стінопис був створений у 2017 році в рамках фестивалю муралів ‘Lviv WallKing’.
Автор: Dilk.
Автор підіймає питання самоідентифікації особистості. Обличчя персонажа, зображеного на малюнку, ховається під площинами (алюзія на візуальний шум), якому так легко піддається кожен. Головне послання — спробуйте знайти себе в потоці непотрібної інформації.
вул. Сянська, 9
“Взаємодія”
Стінопис був створений у 2017 році в рамках фестивалю муралів ‘Lviv WallKing’.
Автор: Feros.
Автор зображає постать людини та дерево, які тісно переплітаються, створюючи загальний образ. Постать людини у цьому муралі символізує дерево, постає перед нами як індивідуальність та виступає синонімом особистості. Для художника дерево перестає бути окремим об’єктом, набуває властивостей оточення та стає частиною саду. Таким чином автор проводить аналогію між містом та людиною, яка є її невід’ємною частиною.
Художник проводить паралелі між великим і малим, підкреслюючи взаємозв’язок об’єктів та їх вплив один на одного. Незначний вплив людини може мати великі й непередбачувані ефекти будь-де в іншому місці та в інший час. Саме так у даному малюнку генерується зв’язок, у якому людина є частиною міста, місто частиною країни, як країна частиною світу.
вул. Кн. М. Удатного, 4
Сходи бібліотеки ім. Л. Українки
В 2015 році на запрошення керівництва бібліотеки команда художників прикрасила сходи. Кожен художник розмалював свою частину у власному стилі.
Цей диптих було створено в 2015 році в рамках урбаністично-культурного фестивалю «Майстерня міста-2015». Кожна ідея з чогось починається. Художники зобразили цей початок у вигляді точки, від якої розповсюджуються лінії, площини, форми, текстури та інші образи, що символізують необмежений потенціал, до якого може розвинутися будь-яка ідея.
Автори: KickitArt Studio (Taras Arm, Keno, Dilk)
вул. Мулярська, 3
Арт-об`єкт
Малюнки створенні в рамках графіті-фестивалю «Алярм». Подія відбувалася вперше у Львові в 2015 році і передбачала створення графіті-полотна за участю кількох десятків художників зі всієї України та перетворення кількох інженерних споруд в місті на вуличні мистецькі об`єкти. Організатори фестивалю надали усі поверхні споруди для творчості кількох художників — Андрій Горбаль(Луцьк), Микита Осередько (Viska) та Дмитро Ткаченко (Tabu). Абстрактні образи покликані розвивати у глядача фантазію та власну інтерпритацію побаченому.
пл. Св. Теодора
Абстрактна композиція
Стінопис був створений у 2014 році в рамках групового показу EUROPEJSKA FUNDACJA KULTURY MIEJSKIEJ & Brain Damage Gallery, що проходив у Парижі, Берліні, Батумі, Львові, Києві, Мінську, Любліні та Стокгольмі. Автор згадує період, коли створювався малюнок. « — Це був тривожний час, початок війни з Росією, усі навколо про це говорили. І я подумав, я повинен створити дещо дуже позитивне для кожного у Львові.»
Автор: Бартек Свьонтецький (Pener).
пр. В. Чорновола, 29
Львівська вулична галерея
Львівська вулична галерея — це новий формат показу вуличного мистецтва на вулицях Львова. Галерея покликана налаштувати діалог між вуличними художниками та мешканцями міста, дати можливість художникам показати власну творчість на високому рівні, а перехожим оцінити сучасне мистецтво. Експозиція буде постійно змінюватися та генерувати нові ідеї і концепції.
Галерея створена у 2015-му році в рамках урбаністично-культурного проекту «Майстерня міста», який, в свою чергу, став можливим завдяки плідній співпраці Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ та Львівської міської ради.
вул. Замарстинівська, 29
“Дитячі ігри”
Стінопис був створений у 2017 році в рамках фестивалю муралів ‘Lviv WallKing’.
Автор: Keno.
Торець будинку “дивиться” на дитячий садок, тому автор вирішив звернутися до теми дитячих іграшок, що втрачають свою актуальність в умовах великої кількості ігрових пристроїв. Актуальна тема для локації та чудовий образ у міському середовищі.
вул. Гайдамацька, 4
Мистецька взаємодія
Малюнок створений в рамках проекту «Ревіталізація Підзамче». Це були перші кроки співпраці міської влади та вуличних художників у 2013 році.
Поєднання стилів за класичним графіті-принципом.
Автори: Feros, Arm, Mate, Nais, Viska.
вул. Жовківська, 2
“Дерево”
Малюнок створено в рамках урбаністично-культурного фестивалю «Майстерня міста-2016» («Вуличне мистецтво для дітей»). Метою, яку поставили перед собою учасники проекту, є покращення умов простору, де проводять час наші діти. Адже оточення сильно впливає на розвиток, свідомість, настрій та формування особистості.
Автор: Метелін Денис (Prime).
вул. Б. Хмельницького, 93
Перший стінопис
Малюнок створено в рамках проекту «Ревіталізація Підзамче» у 2013 році. Перший спільний проект міста та вуличних художників. Перша цеглина у фундаменті подальшої плідної співпраці. По суті, це перший мурал у місті в плані вуличного мистецтва. Перші сміливі експерименти на стіні. За принципом графіті-поєднання — кожен художник працював в своєму стилі, створюючи свою частину, вписуючи її в загальну композицію. Не обійшлося і без графіті-шрифтів, які розмістилися внизу композиції.
Малюнок створенний в рамках урбаністично-культурного фестивалю «Майстерня міста-2016» і називався — «Вуличне мистецтво для дітей».
Автор малюнку — Андрій Присяжнюк (And) із Луцька. Традиційно для себе та спеціально для дітей, зобразив стильного кота.
вул. Донецька, 22
Графіті фестиваль — The MARVELous day `15
Графіті-полотно створене в рамках графіті-фестивалю — «The MARVELous Day» у 2015-му році та присвячений Дню народження художника і Сум — Marvel, що завітав тоді до Львова у гості. Фестиваль відбувався взимку і це було справжнє випробування для учасників. Навпроти стіни — дитячий садок, а збоку – школа. Керівництво обох закладів надихнулося малюнками і вирішили запросити художників попрацювати у їх навчальних просторах у майбутньому.
Стінопис був створений у 2017 році в рамках фестивалю муралів — ‘Lviv WallKing’.
Образи малюнку асоціюються із спортивними змаганнями та гравітацією. Цим поєднанням автор звертає увагу на тему умов гри в соціумі та їх дотримання. Деколи важко переступити через себе, розуміючи, що ти обрав певну роль в суспільстві і тепер повинен дотримуватися правил гри.
вул. Жовківська, 49а
Птахи
Ще один проект реалізований в рамках «Ревіталізація Підзамче» у 2014-му. Художники вирішили зобразити птахів у власній техніці та в одинаковій палітрі.
Учасники — Dilk, Mate, Keno, White, Arm, Tabu, Brat, Viska.
вул. Я. Остряниці, 26
Свобода
Розпис «Свобода» було народжено у співпраці 5 художників (Тарасом Arm, Володимиром Keno, Віталієм Dilk, Сергієм Feros та Дмитром Tabu).
Робота з’явилася в 2014 році завдяки перемозі проекту у конкурсі, проведеному ініціативою «Інститут міста».
вул. Заводська, 39
Галерея під відкритим небом «Фарбований лис»
Територія заводу «РЕМА», де перебуває «Фарбований лис», поступово перетворюється на галерею під відкритим небом. По всій території заводу можна знайти малюнки від вуличних художників.
032.ua пропонує добірку казково гарних взимку локацій, куди можна запросити на прогулянку кохану людину, або ж влаштувати сімейний променад.
Піскові (Алтайські) озера
Невеликий парк у Франківському районі міста, розташований на вулиці Гординських (між вулицями Коновальця, Рудницького та Генерала Чупринки). Тут можна сховатись від міського шуму та насолодитись зимовою атмосферою.
Стрийський парк
Цей парк уже давно заслужив звання улюбленого місця відпочинку львів’ян. Взимку тут особливо гарно.
Шевченківський гай
Для сімейних прогулянок якнайкраще обрати саме скансен просто неба. Атмосфера і безліч атракцій — не залишать байдужими усіх членів родини, а особливо, дітвору.
Парк культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького
Окрім чудових зимових пейзажів, тут майже кожного вікенду проводять різноманітні заходи. У парку також не бракує зимових розваг.
«Високий Замок»
Насолодитись пейзажами зимового міста можна сповна на «Високому Замку». Тут є дві тераси, з яких можна спостерігати неймовірні панорами Львова.
Парк ім. Івана Франка
Затишні алеї парку — чудове місце для прогулянок удвох чи роздумів наодинці.
Парк «Знесіння»
Взимку тут можна згаяти час, прогулюючись тихими алеями та милуючись красою дерев.
