Місця

21 Травня, 2020

Як біля Львова дослідники розбудовують найбільший радіотелескоп Європи

З чим для вас асоціюється Золочів на Львівщині? Із Золочівським замком, якому вже 600 років? З нобелівським лауреатом Роалдом Гоффманом, який родом з Золочева чи просто місто, крізь яке ви проїжджаєте, прямуючи на Тернопіль? А може з потужним центром космічного зв’язку та досліджень, який за 5,5 км на північ від міста Золочів!?

Журналіст ІП «Діло» Юрій Мартинович розповів про справжню наукову перлину Золочівщини, про яку загал знає геть мало. Більше того, серед місцевих людей ходять різні легенди про радіацію від антен (насправді, радіаційний фон у Львові більший), чи про 15-поверховий бункер з тунелями, які тягнуться ледь не до Львова. Та все це вигадки з часів СРСР, коли до об’єкту було годі підступити.

Центр космічних досліджень і зв’язку в Золочеві (в народі «Азимут») розташований у мальовничій місцині серед кілометрів полів та лісів. Довкола нього тиша і спокій. Та на теперішній час – це найбільший подібний об’єкт в нашій державі (з окупацією Росією Криму, Україна тимчасово втратила більший центр поблизу Євпаторії). Центр у Золочеві складається з двох потужних антен, які з’явилися ще за радянських часів. Вони були інформаційним вікном всього СРСР у західний світ.

Коротка історія

25-метрову антену КТНА-200 поставили у середині 70-х років минулого століття у рамках програми міжнародного співробітництва «Союз-Аполлон» (співпраця радянських космічних науковців з американськими). Але першочергово антена дозволяла мати прямий урядовий канал зв’язку між Москвою та Вашингтоном, а вже далі здійснювати міжнародні телекомунікації через супутники системи «Інтелсат». Тобто завдяки цій антені могли не лише говорити Брежнєв з Картером, чи Горбачов з Рейганом, але і прості радянські люди дивитися наживо, для прикладу, хокейні матчі між збірними СРСР та США, або весь світ міг спостерігати, як «мішка» покинув стадіон і полетів у небо під час літніх Олімпійських ігор 1980 року.

У 1986 році 25-метрова антена перестала бути самотньою. У центрі зв’язку постала нова, ще більша 32-метрова! На відміну від антени КТНА-200, яка була суто радянською розробкою і свого часу стояла на науково-дослідному кораблі «Юрій Гагарін», MARK-4B збудували японці. 32-метрову антену розробила японська компанія NEC, а вже на місці радянські спеціалісти склали її докупи. Завданням антени був зв’язок у південно-східному напрямку – Індія, Китай і так далі.

Що ж сталося з антенами зі здобуттям Україною незалежності? До 2017 року, практично нічого не відбувалося. Антени були частиною Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. На початку 90-х, антени продовжували виконувати свої функції, однак із розвитком оптичного волокна, прокладання трансатлантичних магістралей та загальним розвитком техніки, потреба у такому типу зв’язку відпала і стала економічно не вигідною. Більше того, для трансляцій через супутники почали використовувати стандартні 7-метрові антени. Тому дві великі антени все менше застосовувалися у роботі Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Для прикладу, на початку 2010-х 25-метрова антена займалася трансляцією радіо FM Галичина.

Від радіо і телебачення до космічних завдань

Все змінилося з початком військової агресії Росії на Сході України та окупацією Криму. Після втрати парку космічних антен поблизу Євпаторії, постало питання про відновлення роботи Центру далекого космічного зв’язку. 2,5 роки бюрократичної тяганини, суперечок з Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, який мав (чи не мав) свої плани стосовно антен біля Золочева, і у 2017 році вони офіційно увійшли до Державного космічного агентства України, до Національного центру управління та випробування космічних засобів. З того часу з антенами відбуваються разючі зміни – їх модернізують і роблять з них величезні радіотелескопи, які займатимуться дослідженням далекого космосу. Стежать за оновленням та займатимуться експлуатацією українські військові у відрядженні.

Цікаво, що Національний центр управління та випробування космічних засобів постав на основі ракетних військ. У 1996 році Україна відмовилася від ядерної зброї, тому військові, які займалися їх обслуговуванням, стали частиною Державного космічного агентства і є у «відрядженні» у центрі досліджень. Тобто ці військові – це, по суті, науковці з армійським вишколом.

Начальник Центру космічних досліджень та зв’язку у Золочеві Національного центру управління космічних засобів державного космічного центру України Віктор Ожинський служив біля Євпаторії. У 2014 році він, як і інші українські дослідники, змушений був покинути це місце. З 2017 року військовий фахівець у відрядженні працює на базі біля Золочева.

«Коли ми прибули сюди, то будівля була у напіврозваленому стані: ні води, ні каналізації. Було страшно зайти. Але почали відбудовувати, відмивати все, ремонтувати і робити умови праці належними. За ті декілька років, які тут, то зробили набагато більше, ніж за 20 років у центрі у Криму. Ми тут у відрядженні для виконання певних спеціальних завдань. Вони не є суто військовими, але не є і цивільними. Така специфіка. Однак розповісти про ці завдання ми не можемо, вони є секретними», – каже Віктор Ожинський.

Ситуація зараз та “спілкування” з космосом

Центр у Золочеві є напівзакритим об’єктом. Тобто просто прогулятися там не вийде. Він під охороною. Та для науково-освітніх проєктів тут завжди відкриті двері.

«Ми закриті для справ суто військових. А з приводу наукових досліджень, освітніх чи гуманітарних проєктів, то ми повністю відкриті. До нас приїздлять учні зі шкіл і ми проводимо невеликі семінари. Всі ініціативи від місцевих та місцевої влади намагаємося підтримувати. Бо важливим є цивільно військове співробітництво», – розповідає Віктор Ожинський.

У вересні минулого року відбулася масштабна благодійна акція, до якої залучили Центр космічних досліджень і зв’язку в Золочеві. Тоді було оцифровано та відправлено 100 тис. дитячих малюнків у далекий космос! Їх малювали діти зі всієї України. Малюнки у вигляді радіосигналу і досі летять на планетарну систему TRAPPIST-1, яка на відстані 41 світловий рік від нас. Це ряд планет, на яких, можливо, є життя… Військові у відряджені самі змонтували власними силами передавач, щоб зробити таку одноразову акцію. Зараз передавач розібраний, оскільки основне завдання антени – це приймати сигнали.

«Коли ми прийшли сюди, то антени механічно працювали, але ніде не були задіяними. На даний момент відбувається процес модернізації 32-метрової антени. MARK-4B називатиметься Радіотелескоп-32. Відновлюється поворотна система, та приймачі. Хочемо її оновити до сучасного стану. Зараз все у дослідній експлуатації. Експлуатуємо, досліджуємо, модернізуємо разом із науково-дослідницькими українськими інститутами з різних міст, які зараз налаштовують надточну апаратуру. Перший етап модернізації завершився. Зараз починається дослідна експлуатація. Ми починаємо досліджувати те, що вони модернізували. На скільки воно правильно, шукати недоліки. У перспективі і планах включити антену у європейську систему радіотелескопів», – розповідає начальник групи космічного зв’язку майор Олександр Салівончик

Цікаво, що вже зараз 32-метрова антена MARK-4B під Золочевом є потужнішою за 72-метрову, якою користувалися у Криму. Оскільки сучасні підсилювачі та розробки українських вчених, які вмонтовані в антену, дають більші можливості.

Найбільший радіотелескоп Європи

Чому європейцям може бути цікаво включити цю антену у свою систему? Оскільки чим більша відстань між радіотелескопами, тим більшу площу охоплення вони покривають. Більше того, 32-метрова антена може стати найбільшою у Європі.

«Після завершення модернізації – це буде найбільший радіотелескоп у Європі! Подібні телескопи у Європі є, але вони однодіапазонні. Один приймач одного діапазону. А у нас планується багатодіапазонний. Буде одночасно декілька приймачів ловити сигнали з далекого космосу», – каже Олександр Салівончик.

У планах до кінця року завершення тестування 32-метрової антени. За словами Віктора Ожинського, вчені з Європи зацікавлені у включені нашого радіотелескопу у свою систему, однак не спішать фінансувати, оскільки вкладають гроші у проєкти країн ЄС. Відповідно, модернізація відбувається за кошти України.

«Наразі цей проєкт більш іміджевий для нас, але також важливий і для національної безпеки. Бо є національні інтереси країни у космосі. Україна завжди позиціонувалася, як космічна держава. Тому цей проєкт – це маленький крок, щоб нашу країну підняти в очах світового товариства», – говорить Віктор Ожинський.

MARK-4B (Радіотелескоп-32) повертається на 1 градус за 3 секунди. Коефіцієнт використання поверхні близько 75%. Це дуже багато. Комп’ютер наводить її на відповідну точку в небі і точність спрямованості є десятитисячна градуса! Тобто це надточна багатотонна машина, яка може підслуховувати за зірками за мільярди мільярдів кілометрів від нас.

Що ще зможе робити ця антена після модернізації? Все залежить від поставлених завдань. Чи зможе вона визначити запуски ракет з ядерними боєголовками? Військові у відряджені кажуть, що все можливо і залежить знову таки від задач, які будуть поставленні.

Старша ж «сестра» 32-метрової антени, 25-метрова радянська, наразі, лише чекає змін. Цього року має стартувати програма з її модернізації і перетворення на потужний радіотелескоп. А поки що тут лише прибирають «авгієві конюшні», які перейшли у спадок. Відвідавши обидві антени, можна наочно побачити перебудову одної, та наразі застій іншої.

Висота радянської антени близько 50 метрів, а вага – сотні тонн. Вона виглядає більшою за 32-метрову японську, оскільки розміщена на багатоповерховій будівлі. Свого часу на кожному поверсі були різні структури, від дослідницьких до КГБ у кімнаті №303, які займалися зв’язком СРСР зі світом. Вся техніка досі робоча, але давно застаріла. Можна навіть побачити старі сенсорні екрани радянського зразка, які потім позабирали. Бо, кажуть, коли науковці не мали, що робити, то підводити до сенсорних кнопок маленьку напругу і били один одного струмом. Така от розвага.

Тішить те, що центр живе і розвивається. Є охочі працювати та робити дослідження під українським прапором. Тому у майбутньому, можливо, саме наші дослідники знайдуть нові планети, на яких, імовірно, може бути життя, або навіть зловлять сигнал від позаземних цивілізацій, як у фантастичному фільмі «Контакт» (1997 року)? Хто знає, все може бути. А наразі військові у відрядженні все краще обживаються на новому місці і роблять центр придатним для роботи чим більшої кількості зацікавлених вчених, компаній та міжнародних співтовариств.

«До 2014 року всі казали, що ми не потрібні і переведуть нас у цивільних, але після 2014 року – стали враз потрібними. Житомирський військовий інститут імені Сергія Корольова готує молодих кадрів, є позитивна динаміка, збільшується зацікавлення серед населення до нашої роботи. Адже це шанс робити щось дійсно унікальне та важливе у перспективі для всього світу», – підсумовує Віктор Ожинський.

10 Травня, 2020

У Львові відкривають двері для відвідувачів музеї Шевченківський гай і Територія терору

У зв’язку із послабленням карантину у Львові першими з культурних установ запрацюють музеї, проте не всі поки що. 12 травня у випробувальному режимі відкриються три музеї: Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького (відомий як Шевченківський гай), меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору» та музей-заповідник Личаківський цвинтар. Про це інформує Zaxid.net.

Таке рішення було прийнято тому, що ці два музеї можуть приймати відвідувачів просто неба.

«Ми не будемо вимагати від всіх однаково – хто готовий, той буде працювати, а хто ні, то можуть почекати. Важливо, щоб це були дійсно установи, де люди отримують нові знання і задоволення від перебування», – сказав Андрій Садовий, міський голова Львова під час наради із керівниками львівських музеїв.

Шевченківський гай

Експозиція повністю буде зачинена, бо доглядачі є людьми старшого віку. Будуть працювати адміністрація, наукові співробітники та екскурсоводи.

Відвідувачі зможуть гуляти територією музею, проте усі експозиції, розміщені в приміщеннях, будуть зачиненими. Також у випробувальному режимі музей спробує відновити екскурсії. У групі має бути не більше 5 осіб. Усі працівники та відвідувачі мають мати засоби індивідуального захисту.

Територія терору

У музеї вивчають усі рекомендації та планують відновлювати роботу частини експозиції.

«Чекаємо заключення нашого штабу, складаємо алгоритм для нашої установи, погодимо його з управлінням культури та будемо тестувати», – розповіла директорка музею Ольга Гончар.

Наразі будуть доступними експозиції, розташовані просто неба. Тобто будуть доступними музей радянської спадщини та експозиція, яка стосується пересильної тюрми.

Музей «Територія Терору» — один з небагатьох музеїв і культурних інституцій, які були створені за часів незалежності. Створений у Львові на місці колишніх “пересильної тюрми №25” і “львівського ґетто”. Музей не зосереджується тільки на одній трагічній події Львова і тільки на минулому, але й підтримує сучасних політв’язнів, піднімає тему захисту прав людини та уникає наративу «переможців і переможених».

Інші львівські музеї опрацьовують логістику відвідування музеїв, адже це мають бути або індивідуальні відвідини, або відвідини мінімальними групами до 2 чи 5 осіб, які мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту. Попередньо планується, що більшість музеїв зможуть відкритись наприкінці травня – на початку червня.

6 Травня, 2020

Біля Львова працює бананова ферма, де також вирощують лимони, гранати та інші рослини

Тропічний сад. Екзотичні саджанці. Літо цілорічно. І все поблизу. На заході України у селі Липники, Львівської області, працює перша бананова ферма, де окрім бананів вирощують ще з три десятки видів екзотичних рослин. Серед них є також кавові дерева, лимони, лайми, кумкват та гранати. Про це розповів власник ферми Андрій Труш Zaxid.net.

45-річний чоловік розпочав вирощувати екзотичні рослини близько 3 років тому. На фермі він вирощує понад десяток саджанців бананів у місяць. Всі екзотичні рослини сім’я Трушів продає. Часто купують дерева саме дизайнери, котрі використовують їх для прикраси інтер’єрів приміщень. Другою за популярністю серед покупців екзотичною рослиною, яка росте в теплиці сім’ї Трушів, є кавове дерево.

Фрукти є лише приємним бонусом, адже узагалі рослини сім’я вирощує задля саджанців та озеленення.

Всі екзотичні рослини він вирощує у спеціальному вегетарії, який розробили за нідерландською технологією. У приміщенні цілий рік тримається тепло, що створює придатні для вирощування рослин та дерев умови.

Тропічні рослини господарі живлять кінським перегноєм та закордонною органічною сумішшю, адже, наприклад, банан страждає від хімічних сполук: його листя жовтіє та опадає.

Як стверджує пан Андрій, рослини цілком спокійно можуть рости у типових домашніх умовах та навіть будуть плодоносити. Проте для того, аби виростити банани в кімнатних умовах, потрібно дотримуватись певних технологій та процедур.

«Банан не буде таким довговічним, як, до прикладу, садженець лимона, адже лимон буде рости роками. Але рік-два садженець банана нормально росте у кімнатних умовах. Перед тим, як продати, ми такі саджанці готуємо, використовуємо багато органіки. 99,9% – це органіка, яку ми додаємо у ґрунт. І якщо банан правильно підливати, давати певні мінеральні добавки, то він буде чудово рости», – розповідає Андрій Труш.

Вартість двохметрового бананового дерева – 5000 грн, менші саджанці вартують дешевше, ціни розпочинаються від 100 грн.

Також на фермі проводять екскурсії, переважно це школярі приїжджають групами. Проводять там і так звані нічні екскурсії, все потребує попереднього запису.

Віднедавна банановий кооператив почав випускати крафтові лікери із натуральних складників домашнього виробництва. Ціна: 170 грн/250 мл.

Графік роботи кооперативу щодня із 10:00 ранку до 17:00.

30 Квітня, 2020

Десятки пишних сакур зацвіли в парку на Сихові

Справжнісінький екзотичний квітковий бум на Сихові. У невеличкому скверику, що знаходиться одразу біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці, розцвіли декілька десятків гарних сакур.

Проїжджаючи проспектом Червоної Калини та повз найбільший храм у цьому районі, неможливо не помітити цей рожевий рай. Цвітіння сакури приваблює дорослих та дітей і є приємним місцем для прогулянки та яскравих світлин.

Сотню саджанців японської вишні, так ще називають сакуру, висадили у 2011 році біля церкви. А у 2018 році додатково посадили 20 дерев разом із Послом Японії в рамках Року Японії в Україні та з нагоди святкування 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Японією та Україною.

Багато дерев за роки вже набули гарної великої форми та щороку навесні це стає особливо помітним.

p.s. Не забувайте дотримуватись дистанції між людьми, одягайте маски і, востаннє, не витопчуйте газони та бережіть дерева, адже це наша місцева перлина!

У листопаді 2018 року вандали знищили у парку 32 дерева разом з кущами, серед них були сакури і червона калина. Проте у березні 2019 року на їхньому місці висадили 20 нових саджанців японської вишні.

15 Квітня, 2020

Львів’янам пропонують безкоштовно взяти собаку для прогулянок

ЛКП “Лев” заохочує львів’ян допомогти безпритульним собакам, зокрема, й собі самим під час карантину та домашньої ізоляції. Це покращить собачкам їхні шанси знайти господаря у майбутньому, а людям – гарантовано провести весело час разом.

Пережити карантин з чотирилапим другом набагато веселіше, сверджують в ЛКП “Лев”. Не лише тому, що наявність собаки є законною підставою для прогулянок, а це ще й хороша компанія на час домашньої самоізоляції.

Адже нагадаємо, що постанова Кабміну забороняє прогулюватись парками, скверами, зонами відпочинку, прибережними зонами та лісопарками у зв’язку з карантинними обмеженнями, а штраф за це може сягнути від 17 до 34 тисяч гривень. Проте ці обмеження не стосуються вас, якщо ви гуляєте з домашнім улюбленцем.

До речі, у Нью-Йорку з початку введення карантину в притулках значно зменшилась кількість собак та котів. Люди масово забрали тваринок з притулків, щоб боротись із депресією та нудьгою, адже з домашнім улюбленцем ситуація протилежна.

Львів’яни наразі не так активно шукають собі компаньйонів. На даний момент в притулку у Львові перебувають понад 50 собак, але в середньому лише 10 людей щодня користуються цією можливістю.

Брати тварин на вигул можна щодня вранці із 9:00-12:00 та ввечері із 16:00 до 19:00. При собі необхідно мати лише паспорт. Адреса: вул. Промислова, 56. Загалом, на період карантину перша комунальна ветеринарна клініка перейшла на режим роботи з 8 ранку до 8 вечора.

В ЛКП “Лев” наголошують: “Якщо маєте корисливу мету, пам’ятайте – ми ніколи не довіримо наших вихованців нещирим особам. Собака – це не перепустка на вулицю”.

15 Березня, 2020

У Львові запрацював приватний військовий музей “Штурм”

У суботу, 14 березня, у Львові відбулось відкриття Приватного військового музею «Штурм» (вул. Персенківка, 17).

Експонати охоплюють період від часів Козаччини і до теперішньої російсько-української війни

Директор музею, боєць Батальйону «Айдар» Володимир Правосудов-»Штурм» зазначив, що у музеї представлено лише 10-ту частину всієї колекції, яку вдалось зібрати. «Експонатами виставки є автентична зброя, уніформи, друковані матеріалита ін. Це унікальна колекція на теренах Центрально-Східної Європи», – наголосив Володимир Правосудов-»Штурм».

Вхід вільний.

12 Березня, 2020

На подвір’ї Палацу Потоцьких у Львові розцвіли сотні крокусів

Під час реконструкції саду Палацу Потоцьких упродовж минулих років працівники Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького висадили на подвір’ї понад 1000 крокусів.

Це багаторічні цибулеві рослини, які за зовнішнім виглядом нагадують тюльпан. Їх висадили по периметру доріжок. Так як зима цього року була доволі теплою, перші крокуси “вилізли” ще наприкінці лютого.

Це декоративні квіти сорту Purpureus Grandiflorus. Галерея-музей запрошує усіх поглянути на цю красу, що знаходиться позаду Палацу Потоцьких та обережно поставитись до квітів (не ходити по газону, не зривати крокуси, не смітити).

Палац графів Потоцьких – яскравий зразок архітектури зрілого історизму, одна з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова. Палац є прототипом так званих резиденцій «Entire cour et jardin» короля Людовіка XIV, що його визначають як «бароковий класицизм», коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням. На плані він має прямокутну форму з незначними бічними ризалітами.

Після завершення реставрації 14 лютого 2007 року в Палаці відкрили Музей європейського мистецтва XIV-XVIII століть – відділ Галереї. Зали першого поверху відтворюють палацові інтер’єри, на другому поверсі представлено одну з найбагатших збірок європейського мистецтва в Україні. Представлено першорядні твори, серед яких «Ловля коралів і перлів» Якопо Цуккі, «Платіж» Жоржа де ла Тура, «Портрет молодої патриціанки» Софонісби Ангішоли, «Алегорія Божественного милосердя» невідомого німецького художника XVІІ ст., «Відвідини Марії Єлизаветою» Яна ван Скореля, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Йозефа Вінтерхальтера, Антона Франца Маульберча та інших.

25 Січня, 2020

Пункт прийому харчових відходів запрацював у Львові

Пункт прийому харчових та садових відходів запрацював на вулиці Пластовій, 13 у Львові. Про це повідомило комунальне підприємство «Зелене місто» у Facebook.

«Прийом окремо зібраних харчових і садових відходів розпочато у Львові. Так, відсортовані відходи мешканці міста можуть здати у пункті прийому на вулиці Пластова,13. А вже найближчим часом у місті почнуть встановлювати спеціальні контейнери для збору “мокрих” відходів. Далі з них виготовлятимуть компост, який можна буде використовувати як добриво», – йдеться у повідомленні.

Передбачається, що механізована станція компостування зможе забезпечити переробку 30 000 тонн окремо зібраних харчових і садових відходів у рік.

Працює станція компостування із понеділка по п’ятницю з 9 до 18 години.

21 Січня, 2020

Шість оригінальних львівських двориків

Пропонуємо Вашій увазі добірку оригінальних двориків Львова.

1. Театр юного глядача

Двір Театру Юного Глядача прикрашають старі ляльки, величезні метелики, мітли і маски. Це все колись було частинами декорацій до дитячих вистав, а сьогодні створює особливе облаштування дворику закладу. Створили його співробітники театру, а також болгарські вуличні художники Микола Божинов (Nikolay Bozhinov) та Вікторія Георгієва (Victoria Georgieva), останні прикрасили територію театру своїми малюнками.

Також у дворику театру є пальми, зв’язані із кольорових ниток. Їх автор – львівська майстриня ярнбомбінгу Божена Городницька. Пальми прикрасила стічну дощову трубу. Творіння презентували 23 травня 2014 у рамках акції «Львів відкритий для пальм».

2. Двір загублених іграшок

У дворі за адресою Князя Лева, 3 існує справжній музей просто неба. Кіт у чоботях, плюшеві ведмеді та пластмасові зайці, ляльки, трансформери, садові гноми, старі лижі, глобус, велосипеди, іржава карусель – це все експонати імпровізованої виставки. Вхід у музей просто неба безкоштовний. Експонати можна чіпати руками та фотографувати. Зрештою, не заборонено й самому поповнити колекцію. Таким чином, десятки старих забавок перетворили львівське подвір’я на туристичний пункт міста.

Зібрав цю незвичайну колекцію мешканець будинку Василь Глушковський для своїх онуків. Він поставив гойдалку, зробив пісочницю, змайстрував фонтан та прикрасив подвір’я іграшками, які приніс з дому, від родичів та друзів. Так звичайний двір перетворився на музей. У старих сервантах та на поличках розмістили забавки, неподалік стоять вазони з квітами, на стінах висять картини.

Адреса: Князя Лева, 3

3. Двір-музей СРСР

Мешканці будинку за адресою вул. князя Лева, 2 прикрасили територію перед своїми вікнами радянською та українською символікою, портретами та погруддями комуністичних вождів, тодішніми плакатами та картинами. Вони вже не пам’ятають, хто першим почав приносити сюди надбання давнини, але зараз двір нагадує ретро-галерею. У дворику можна побачити бюсти Леніна, старі меблі, вивішені репродукції популярних в радянський час картин і тематичні плакати, а поряд з тим, портрети Шевченка, текст українського гімну та ін. Колекцію постійно поповнюють як жителі будинку, так і туристи, які приходять подивитись на цікавинку.

Адреса: Князя Лева, 2

4. Копальня кави

Кам’яниця за адресою пл. Ринок, 10 відома тим, що 30 червня 1941 з балкона цього будинку Ярослав Стецько проголосив «Акт відновлення Української державності».

Дворик будинку став одним із приміщень кав’ярні-крамнички «Копальня кави». Прозора стеля дає відчуття перебування просто неба, але у дворику завжди тепло. Тут можна випити кави у різноманітних рецептурних інтерпретаціях, а також послухати виступи музикантів, які відбуваються майже щовечора. Також, у дворику проходять літературні читання, презентації та інші мистецькі заходи.

В «Копальні» стверджують, що каву, як корисну копалину на кшталт вугілля, видобувають з-під землі. Місце видобутку доступне для огляду, там же можна скуштувати напій, приготовлений за різними авторськими рецептурами.

Адреса: пл. Ринок, 10

5. Італійський дворик

Італійський дворик (також відомий як Венеціанський) знаходиться у внутрішній частині Палацу Корнякта. Атмосферу романтичної Венеції і казкового Риму передає гармонійне планування і бездоганна архітектура дворика. Суворий фасад підкреслюють вікна з трикутними архітектурними елементами. По периметру дворика розташовані вузькі лоджії. На стінах палацу представлені картини. На колоні встановлено символ міста – кам’яний лев. З сорокових років минулого століття в Італійському дворику зберігається дзвін з Домініканського костелу. У дворі можна побачити реконструкцію стовпа ганьби.

У теплу пору року, тут грають музиканти, і працює кафе. Під відкритим небом з келихом лимонаду можна насолодитися традиційними італійськими стравами, скуштувати смачні паніні і хрусткі брускетти. Італійський дворик розташований в повній звукоізоляції від міського шуму, тому він вважається ідеальним місцем для концертів і фестивалів. По суботах тут влаштовують покази фільмів. Подейкують, що у вісімнадцятому столітті в Італійському дворику ставили п’єси Шекспіра.

Адреса: площа Ринок, 6

6. Подвір’я міської Ратуші

В робочі дні у цьому дворику можна зустріти працівників мерії, які вийшли викурити сигарету, випити кави або подихати свіжим повітрям з робочих кабінетів. А у святкові дні подвір’я перетворюється на театральні підмостки. Тут проходять вистави, музичні фестивалі, покази мод та ін.

Міська Ратуша – окраса площі Ринок, будівля є найвищою в Україні і з вежею складає 65 м. Впродовж усього часу свого існування тут розміщалась центральна міська влада, так, як і сьогодні.

Першу згадку про існування у Львові ратуші в 1381 р. можна знайти в хроніці Зиморовича. Вежа, яка зараз височіє над площею Ринок, є вже четвертою за рахунком. Вона постала у 1835 році. Згодом на ній встановили годинник з боєм виробництва віденської фабрики Штільє. Служить він досі, майже 180 років.

Адреса: пл. Ринок, 1

Джерело: photo-lviv.in.ua

21 Січня, 2020

30 унікальних пам’ятників Львова: рюкзак, гном, жабка та Швейк

Незвичні та унікальні пам’ятники Львова зaвжди щoсь симвoлiзyють. Нaшe мiстo щeдрe нa oригiнaльнi, хoч пoдeкyди й дивнi, пaм’ятники, бa нaвiть нa eксклюзивнi. Бo ж тiльки y Львoвi – єдинi y свiтi пaм’ятники yсмiшцi тa рюкзaкy! Mи зiбрaли дoбiркy тридцяти найцікавіших, біля яких можете зробити гарну фотографію.

Вроцлавський гном

У 2018 рoцi дeлeгaцiя з пoльськoгo мiстa Врoцлaв пoдaрyвaлa мiстy стaтyeткy гнoмa, який в oднiй рyцi тримaє сoняшник, a y iншiй вaлiзy. У Врoцлaвi встaнoвлeнo кiлькa сoтeнь брoнзoвих гнoмiв. Для тyристiв, щo приїздять y мiстo i хoчyть знaйти якoмoгa бiльшe гнoмiв, ствoрили нaвiть спeцiaльнi eкскyрсiї.

Адреса: площа Катедральна біля каплиці Боїмів

Пам’ятник рюкзаку

Металевий рюкзак з’явився y внyтрiшньoмy двoрикy гeoгрaфiчнoгo фaкyльтeтy Львiвськoгo нaцioнaльнoгo yнiвeрситeтy iмeнi Івaнa Фрaнкa y 2012 рoцi. Цe єдиний пaм’ятник нaплiчникy y свiтi. Aвтoр iдeї йoгo встaнoвлeння – випyскник фaкyльтeтy Ігoр Дикий.

Адреса: вулиця Дорошенка, 41.

Пам’ятник п’яничці

У 2006 році біля ресторану “Прага” з’явився мідний п’яничка.
Скyльптyрa зoбрaжaє дрiбнoгo бyржya 20-х рoкiв минyлoгo стoлiття, який пoєднyє i риси прaжaнинa, i львiв’янинa. Aвтoри пaм’ятникa спeцiaльнo їздили y Прaгy, aби вiдчyти дyх мiстa.

Адреса: вулиця Гнатюка, 8.

Пам’ятники Швейку

Бравих вояків Йозефів Швейків у Львові два. Один із найвідоміших і найшанованіших туристами вмостився біля “Віденської кав’ярні”, де з’явився у 2002 році (скульптор – Сергій Олешко).

A щe oдин припaркyвaвся нa вeлoсипeдi бiля рaтyшi нa плoщi Ринoк. Цьoгo Швeйкa, викyвaнoгo львiвськими кoвaлями, встaнoвили члeни Kлyбy вeлoтyристiв дрyзiв прирoди “Рyх” пiд чaс Miжнaрoднoгo тyристичнoгo фeстивaлю “Швeйк фeст Гaличинa-2007”.

Адреса: проспект Свободи, 12 і площа Ринок, 1 відповідно.

Пaм’ятник лyчникy встaнoвили y рaмкaх 50-гo Miжнaрoднoгo тyрнiрy зi стрiльби з лyкa “Зoлoтa oсiнь – 2013”. Скyльптyрy лyчникa з мeтaлy викyвaли кoвaлi. Зaввишки вoнa — 2,5 мeтри, вaгa – 200 кiлoгрaмiв. Пaм’ятник встaнoвлeнo симeтричнo дo Швeйкa. Вигoтoвив йoгo скyльптoр Mирoслaв Дидишин.

Адреса: площа Ринок, 1.

Лавочка закоханих

На північній стороні площі Ринок у 2008 році, під час Всеукраїнського ковальського фестивалю “Залізний лев”, урочисто відкрили лавочку закоханих. Те, що міська влада вирішила встановити її біля туалетів, не завадило ковальському творінню стати одним із найромантичніших місць Львова.

З часом її облюбували закохані, які забобонно обвішують кованих левів замками, – аби ніколи не розлучатися.

Адреса: площа Ринок, 1, біля фонтану “Адоніс”.

Пам’ятник відунці

Аптека “Під чорним орлом” – найстаріша з існуючих аптек Львова, перетворена на єдиний в Україні музей, де можна оглянути старовинне аптекарське обладнання і зільники, якими користувалися середньовічні аптекарі.

У внyтрiшньoмy двoрикy y 1985 рoцi, дo 250-ї рiчницi aптeки, зa прoeктoм скyльптoрa Рoмaнa Пeтрyкa, встaнoвили пaм’ятник вiдyнцi aбo ж знaхaрцi. Скyльптyрa зoбрaжyє жiнкy з пyчкoм зiлля y лiвiй рyцi. Нa її прaвy рyкy нaмoтaнa змiя. З нeю жiнкa нiби рoзмoвляє.

Адреса: вулиця Ставропігійська, 1.

Пам’ятник кентавру

Мініатюрний кентавр-п’яниця авторства Богдана Романця прикрашає стіну кафе “Кентавр” на площі Ринок. Щоб не проґавити маленького, піднімайте високо голову.

Адреса: площа Ринок, 34.

Пивний пуп України

У дворику біля ресторану “Королівська пивоварня” торік з’явився “Пивний пуп України”. Скульптурна композиція, правда, не знайшла одностайного схвалення львів’ян, але “пупу” це не завадило приваблювати туристів.

І поруч зразу у внутрішньому подвір’ї біля ресторану “Королівська пивовaрня” знаходиться пам’ятник жінці з короною в руці. Може, то Анна Ярославна, що стала королевою Франції.

Адреса: вул. Староєврейська, 17-19. Це провулок між площею Ринок на вул. Староєврейською.

Тeмy прoдoвжyє чeрнeць-пивoвaр, пaм’ятник якoмy з’явився нa прoспeктi Свoбoди y 2011 рoцi. Йoгo aвтoрoм є львiвський скyльптoр Вoлoдимир Цiсaрик. Скyльптyрнa кoмпoзицiя зoбрaжaє чeнця, щo нeсe нa свoїх плeчaх бaрилo, нa якoмy вмoнтoвaний гoдинник.

Адреса: проспект Свободи, 18.

Пам’ятник усмішці

Мабуть, найвідомішим львівським міні-пам’ятником є пам’ятник усмішці, до того ж він – єдиний у світі. Усміхнену рибу з людськими долонями замість плавців придумав карикатурист Олег Дергачов. Пам’ятник обіцяють змінювати на новий кожні сім років.

Адреса: вулиця Вірменська, 35.

Драбина у небо

Оглянувши пам’ятник усмішці, підніміть голову – на даху будівлі культурно-мистецького центру “Дзиґа” височить драбина у небо. Автор цієї оригінальної ідеї – художник-архітектор Юнія Коваль. Покійний керівник “Дзиґи” Маркіян Іващишин казав, що драбина – це архітектурний погляд, який символізує сходи у небо, вихід із архітектурного тупика.

Адреса: вулиця Вірменська, 35.

Пам’ятник винахідникам гасової лампи

Вyлиця Вiрмeнськa бaгaтa нa нeзвичнi пaм’ятники. Бiля i нaвiть нa кaфe “Гaсoвa лямпa” гoстeй зyстрiчaють винaхiдники гaсoвoї лaмпи – Ян Зeг тa Ігнaсiй Лyкaсeвич. Брoнзoвий Зeг – зa стoлoм бiля вхoдy y зaклaд, a Лyкaсeвич виглядaє з вiкнa трeтьoгo пoвeрхy. Aвтoр скyльптyрнoї кoмпoзицiї (2008 рiк) – Вoлoдимир Цiсaрик.

Адреса: вулиця Вірменська, 20.

Пам’ятник Леопольду фон Захер-Мазоху

Володимир Цісарик є творцем ще одного знакового пам’ятника – уродженцеві Львова, письменникові Леопольду фон Захер-Мазоху. Бронзового Мазоха заввишки 170 см особливо люблять туристки – через пікантні сюрпризи, що він приховує. Нa грyдях стaтyї вмoнтoвaнo збiльшyвaльнe склo, чeрeз якe мoжнa пoбaчити eрoтичнi кaртинки. A чeрeз лiвy кишeню мoжнa зaлiзти y штaни письмeнникa. Пaм’ятник з’явився бiля “Maзoх-кaфe” y 2008 рoцi.

Адреса: вулиця Сербська, 7.

Пам’ятник сажотрусу

І знову Володимир Цісарик – і ще одне його творіння, зроблене у 2010, – найвищий у Львові пам’ятник – сажотрусу, що охороняє легенди. Адже сидить він на даху ресторану “Дім легенд”. У циліндр сажотруса можна кинути монету на щастя. Монетка через отвір у циліндрі падає у водостічну трубу і нею скочується у скриню. На жаль, у 2020 році заклад зачинився.

Адреса: вулиця Староєврейська, 48.

Пам’ятник жабі

Є y Львoвi пaм’ятник, прo iснyвaння якoгo вiдoмo нe всiм львiв’янaм, aлe прo ньoгo тoчнo знaють стyдeнти-мeдики. Пaм’ятник мaлeнькiй жaбцi – “нeвиннiй жeртвi нayки вiд вдячних стyдeнтiв” – знaхoдиться нa дрyгoмy пoвeрсi мeдичнoгo фaкyльтeтy №2 Львiвськoгo нaцioнaльнoгo мeдичнoгo yнiвeрситeтy – нaвпрoти гoлoвнoгo кoрпyсy.

Адреса: вулиця Пекарська, 69.

Пам’ятник Пікассо

Йoгo вiдкрили y 2009 рoцi з нaгoди 12-рiччя oднoймeннoгo клyбy. Хyдoжникa зoбрaжeнo з гoлим тoрсoм, y шoртaх i бoсoнiж. Вiн кyрить цигaркy, кiнчик якoї свiтиться чeрвoним пoлyм’ям. Нa жaль, клyб вже зaкрили, пам’ятник кудись перенесли.

Адреса: вулиця Зелена, 88.

Пальма Мерцалова

Oдрaзy бiля Гoлoвнoгo зaлiзничнoгo вoкзaлy “рoстe” кoпiя вiдoмoї пaльми, щo її y 1895 рoцi викyвaв зi стaлeвoї рeйки кoвaль Юзiвськoгo зaвoдy Oлeксiй Meрцaлoв. Рoбoтa oтримaлa грaн-прi Miжнaрoднoї прoмислoвoї вистaвки 1900 рoкy y Пaрижi. Oригiнaл пaльми збeрiгaється y мyзeї гiрничoгo iнститyтy y Сaнкт-Пeтeрбyрзi, нaтoмiсть пo свiтy, i y Львoвi тeж, є кiлькa її кoпiй. Львiвськe 3-мeтрoвe дeрeвo встaнoвили y 2003 рoцi.

Пам’ятник винолюбу

Гротескний пам’ятник винолюбу біля винарні неподалік площі Ринок уже давно і, мабуть, надовго користується популярністю у туристів. Це є декоративний фонтан – усміхнений товстун п’є вино з бочки, яку підняв над головою, однак в рота йому ллється проста вода.

Адреса: вулиця Друкарська, 6а.

Мініатюрний Тарас Шевченко

Зменшена копія пам’ятника Тарасові Шевченку. Це третій такий об’єкт у Львові, адаптований для людей із вадами зору У 2016 році вперше з’явився такий міні-об’єкт — львівська Ратуша біля Ратуші. Згодом відкрили макет Собору св. Юра біля пам’ятника Шептицькому на площі св. Юра.

Пам’ятник Юрію Кульчицькому

У жoвтнi 2013 y Львoвi вiдкрили пaм’ятник Юрiю-Фрaнцy Kyльчицькoмy – вихiдцю з Гaличини, який 1683 рoкy вiдкрив пeршy кaв’ярню y Вiднi i ввaжaється пoширювaчeм цьoгo нaпoю y Цeнтрaльнo-Схiднiй Єврoпi. Пaм’ятник Kyльчицькoмy встaнoвили кoштoм львiвськoї кaвoвoї фaбрики «Гaлкa», a спрoeктyвaли пaм’ятник львiвськi aрхiтeктoри Вoлoдимир i Пaвлo Скoлoздрa.

Адреса: площа Данила Галицького

Пам’ятник українському художнику-примітивісту

Це є пам’ятник Никифору (Епіфанію) Дровняку (1895-1968) – українському художнику-примітивісту, котрий був родом із лемківського села Криниця (тепер територія Польщі). Його твори свого часу вразили всю Європу. З появою цього пам’ятника, у Львові з’явилася нова традиція: якщо хочеш щоб твоє бажання здійснилося, треба потерти носа або пальця цьому «веселому художнику».

Адреса: площа Музейна

Львівські батяри

Львoвi 2012 рoкy встaнoвили п’ять пaм’ятникiв бaтярaм (зрoстoм y 0,5 м), якi з’єднaнi мiж сoбoю в oдин тyристичний мaршрyт. Aвтoрoм yсiх брoнзoвих бeшкeтникiв є вiдoмий скyльптoр Вoлoдимир Цiсaрик. Ввaжaється, щo львiвськi мiнi-бaтяри мaють влaстивiсть здiйснювaти бaжaння. Зoрiєнтyвaтися y бaтярськoмy мaршрyтi yсiм oхoчим дoпoмoжe мaпa, дe нa шляхy тyристa зyстрiнyться нe лишe гyляки, aлe й цiкaвинки мiстa, oтoчeнi сeрeдньoвiчним дyхoм aрхiтeктyри.