На Львівщині садівник-підприємець відкрив біля траси три крамнички із самообслуговуванням. В асортименті там овочі, фрукти, сік, варення, лікарські трави, йдеться в сюжеті ТСН.
Точки самообслуговування вже мають неабиякий попит.
Родина з Києва, повертаючись з відпочинку в Карпатах, зупиняється у селі Банюнин біля нетипового магазинчика просто неба. Замість прилавка тут підвода, замість каси трилітрова банка і жодного продавця. Туристи кажуть, такого ще не бачили. “Баночку я вже знайшов, куди гроші складати. Ідея гарна, але не знаю, наскільки піде. Я-то гроші залишу, а як у нас взагалі народ поведе себе – невідомо ще”, – каже киянин Денис Макаренко. Він бере яблука, а Марина гарбуза. “Зараз Геловін, наші діти збираються влаштувати – ми хочемо їх здивувати. І чоловік спробував яблука, збирається їх купити. Чудова думка, хороша ідея”, – вважає Марина Хуберт.
Кілограм яблук коштують 5 гривень, гарбуз тягне на 70. Кияни залишають навіть більше, ніж коштує товар, і їдуть. За кілька хвилин зупиняється інша машина. Чоловік з Рівного купує тут не вперше. Нині пригледів теж гарбуза. “Купив гарбузик, буде кашка. 30 гривень, маркером пишуть ціну, дуже приємно, що довіряють людям”, – каже він. Чоловік зізнається, що такого бізнесу на довірі не відкрив би, бо люди ще до такого не готові. “Я думаю, що є такі, що просто взяв і поїхав, але зрештою я задоволений – цікаво, прикольно”, – каже рівнянин Вадим Марущак.
Придорожня крамниця облаштована усім для самообслуговування – є ваги, можна важити товар, а можна брати на око. Ще є серветки, щоб витерти, до прикладу, яблука і скуштувати, перш ніж купувати. Власник крамниці Михайло Костюк навідується сюди раз на день: забирає гроші, довозить товар і впорядковує той, що є. Чоловікові 41, він мав крамницю в селі та найманих працівників, але магазин довелося закрити. Тепер уже два місяці, як веде бізнес на довірі і ще ні разу не пошкодував – суттєвих крадіжок не було. “Я тим демонструю, що можна довіряти – не тільки мені, а й вам, всім. Ну, комусь бракнуло вдома на господарці, ну що я зроблю – головне, щоб жінку не вкрали, а решта все треба пильнувати по мінімуму”, – каже він.
У садівника 10 гектарів поля, де він вирощує персики, сливи, виноград. Продає і розсаду, та найприбутковіші – горіхи. Має зокрема рідкісний і дорогий чорний горіх, його деревину використовують в авіації і суднобудуванні. “Більше ніж 2,5 тисячі євро за куб, коренева система віддає трюфель”, – пояснює він. Деякі односельці вважають Михайла диваком – за надмірну віру в людей. Але всі поважають за працю. “Молодець, я кажу, що він так ставиться, що люди повинні бути совісні, добросовісні і самі кидати гроші”, – кажуть сусіди.
За такими, як Михайло, майбутнє – каже маркетолог. Бо він виховує новий тип покупця, який цінуватиме чужу роботу і зусилля. “Бізнес на довірі дуже популярний в Європі. Ми звикли до халяви, ми навіть коли звертаємося до родича і просимо зроби мені двері, але зроби мені дешевше, тобто ми не хочемо підтримати молодого підприємця, заплативши йому повну вартість”, – пояснює Любов Мирошниченко. У крамницях Михайла дешевше, ніж у звичайних магазинах, але головне – що це натуральне і вирощене з любов’ю. Конкурентів у підприємця поки що немає.
Кореспондент ТСН Наталка Волосацька
