У кардіохірургічне відділення Львівської обласної клінічної лікарні 44-річного мешканця Червонограда Василя Г. привезли у критичному стані, з низьким тиском, гемоглобіном, задишкою, з серцевою і нирковою недостатністю. Такі раптові важкі зміни в організмі пацієнта спровокувала інфекція, яка потрапила в організм через хворі зуби, пише ZAXID.NET.
Василя госпіталізували у кардіохрургічне відділення 22 серпня, а журналісти поспілкувалися з ним 21 вересня. Лише через місяць після інтенсивного лікування і операції на серці чоловік нарешті може вставати, ходити і спілкуватися.
Чоловік розповів, що раніше ніколи не скаржився ні на серце, ні на нирки. Ці органи його не турбували. Проблеми почалися після того, як він видалив гнилі корені зубів, з якими ходив доволі довго.
«Спершу піднялася температура, але я не йшов до лікарів, збивав її таблетками. Це було наприкінці червня. Температура трималася десь тиждень, а потім впала і ніби все нормалізувалося. Та згодом піднялася знову. І я також не відразу звернувся до лікарів, але коли почали набрякати ноги, кровити, з’явилася задишка, тоді вже пішов до лікарні», – каже чоловік.
За словами кардіохірургів, хворі зуби доволі часто є причиною інфекції на аортальному клапані. І не лише в Україні, а й у світі, тому радять ходити до стоматолога не тоді, коли зуб болить, а раз на півроку на профілактичний огляд.
У лікарні Червонограда, куди врешті-решт звернувся Василь, його госпіталізували, обстежили і виявили інфекційний ендокардит. Інфекція уразила аортальний клапан і повністю роз’їла його, що спровокувало важку серцеву недостатність. Чоловік понад місяць лікувався у місцевій лікарні, але йому краще не ставало. Тоді його привезли на консультацію до кардіохірурга, професора Любомира Кулика. Він оглянув хворого, проаналізував результати обстежень і сказав, що вихід один – оперувати, видалити уражений інфекцією аортальний клапан і на його місце вшити механічний аортальний протез.
Та буквально за тиждень стан Василя різко погіршився. До Львова з Червонограда його привезли у критичному стані. За словами медиків, здавалося, що операція на серці вже не знадобиться, бо чоловік через декілька годин помре. Шанс вижити був мізерний, але лікарі щосили допомагали пацієнтові за нього вхопитися.
На той момент у пацієнта інфекція вразила і нирки, вони перестали працювати. Тіло Василя набрякло і на ньому з’явився висип – стафілококове ураження шкіри. Ноги нагадували суцільну рану, шкіра тріскала і з ран витікала кровава рідина. Температура була стабільно висока.
Кардіологиня, лікуюча лікарка Ірина Бодак відразу скерувала пацієнта на діаліз, йому зробили переливання крові, призначили потужну антибактеріальну терапію, підібрали відповідне лікування серцевої недостатності тощо.
І буквально за дев’ять днів стан хворого значно поліпшився. Він уже не був критично важкий. Та оперувати його все одно було дуже ризиковано, бо у Василя була ниркова недостатність, окрім того, був надто низький гемоглобін, але відкладати операцію далі вже не можна було.
Мати Василя розповіла, що перед операцією вона стояла у коридорі відділення з професором Любомиром Куликом і лікуючою лікаркою Іриною Бодак, й професор каже, що потрібні донори, бо під час операції, можливо, знадобиться пряме переливання крові.
«Я така замучена була тим усім, що відразу не могла пригадати, у кого з родичів є перша група +. Аж тут до нас підходить жіночка, яка випадково почула нашу розмову, і каже: у мене перша +, здам, скільки потрібно. Уявляєте, які у нас люди чуйні? Вона була моїм спасінням. Згодом підійшла сестра, яка також мала таку групу крові, як і син», – каже мати пацієнта.
1 вересня Василя прооперували. Уражений аортальний клапана висікли і на його місце вшили механічний аортальний протез.
«Операція із заміни клапана тривала трохи довше, ніж зазвичай, бо ми мусили під час оперативного втручання проводити пацієнту пряме переливання крові. У нього був дуже низький гемоглобін, важка анемія, не працювали нирки, але попри те, операція пройшла добре», – каже професор Любомир Кулик.
«Лікарі сказали, що син у реанімації буде, мабуть, три дні. Тож я ходжу під дверима, щоб хоч глянути, як він там, аж тут через добу мені кажуть, що Василя переводять у палату. Дуже швидко він прийшов до себе», – згадує мати Василя.
Занесена інфекція наробила багато біди чоловікові. Він і після операції ще тривалий час температурив, нирки й далі не працювали. Але через два тижні лікування ситуація змінилася на краще.
23 вересня Василя планують виписати додому, де він продовжить розписане лікування.
«Гляньте, ноги в нормі, нема набряків, судини не кровоточать. Задишки нема, я нормально дихаю, ходжу. Уже тиждень, як не ходжу на діаліз, нирки поволі прийшли в норму. Здаю контрольні аналізи, роблю ЕХО-серця і додому», – каже радісно чоловік.
«Усі, хто бачив сина до операції, здивовані, що він повернувся до такого ось стану. І це диво зробили лікарі і молитви людей, що молилися за здоров ‘я мого сина. Я їм усім дуже вдячна», – додає щаслива мама.
