На Львівщині засудили педофіла, який впродовж 7 років ґвалтував малолітню племінницю

Буський районний суд виніс вирок 40-річному чоловіку, який впродовж семи років, з 2014 до 2020 року, систематично ґвалтував свою племінницю. Вперше він зґвалтував дівчинку, коли їй було лише 7 років. Про це йдеться в оприлюдненому на початку червня вироку.

Як відомо LVIV.MEDIA, дівчинка з батьками, трьома братиками та сестричкою жили в бабусі. Там же мешкав і її дядько, брат вітчима. Дядько дівчинки, на той час 30-річний чоловік, вперше зґвалтував її у грудні 2014 року. Згодом це повторювалося ледь не щодня, аж до 2020 року. Дівчинка стверджувала, що дядько востаннє зґвалтував її взимку 2020 року, коли їй було 13 років.

Як з’ясувалося у під час слідства, чоловік ґвалтував дівчинку, коли інших дорослих не було вдома, виганяючи перед цим молодших дітей на вулицю. Вона боялася зізнатися батькам у тому, що відбувається, бо кривдник погрожував її убити.

Припинив чоловік лише тоді, коли вона, підрісши, вже змогла чинити йому фізичний опір. Тоді ж вона розповіла про все бабусі, але та їй не повірила. А згодом, після смерті вітчима, потерпіла попросила соціальні служби, щоб її разом з братами та сестричкою забрали до дитячого будинку. Вже там, під час роботи з психологами, вона змогла розповісти про все, що трапилося і вирішила звернутися із заявою до поліції.

На суді обвинувачений своєї провини не визнав. Натомість стверджував, що племінниця сама до нього приставала, зокрема, навіть на похороні його брата, вітчима дитини. Проте суд мав незаперечні докази провини ґвалтівника та його ж свідчення під час слідчого експериметру. Там він детально розповів та показав правоохоронцям, де та як скоював злочини.

Молодший брат дівчинки теж згадував, що дядько неодноразово виганяв дітей на вулицю, зачиняючись з нею наодинці. Тоді він чув з хати її крик, а потім бачив, як сестра плаче. Бабуся на суді зізналася, що онука і справді розповідала їй про зґвалтування, але вона не надала цьому значення.

Суд визнав чоловіка винним у зґвалтуванні та виніс вирок — 10 років ув’язнення. Цей вирок ще можна оскаржити в апеляційному суді.

На Львівщині двоє чоловіків намагалися підкупити прикордонників 50 євро

У пункті пропуску “Шегині” та “Грушів” прикордонники Львівського прикордонного загону зафіксували чергові спроби підкупу. Про це 8 червня повідомило Західне регіональне управління Держприкордонслужби України, пише Lviv.media.

У Шегинях 51-річний уродженець Черкащини прямував на виїзд з України, проте під час перевірки документів не зміг надати усі необхідні документи. Щоб розв’язувати проблему, він спробував підкупити прикордонника, запропонувавши йому 50 євро. У Грушеві 36-річний уродженець Полтавської області також намагався підкупити прикордонника через відсутність документів, що дають право на виїзд за кордон. 50 євро чоловік вклав у паспортний документ.

За фактами підкупу службових осіб співробітники Держприкордонслужби поінформували представників Нацполіції. У Західному регіональному управлінні відзначили, що це вже четверта спроба підкупу зафіксована з початку тижня на ділянці відповідальності Львівського прикордонного загону.

На Львівщині подружжя взяло під опіку чотирьох рідних братів та сестер

Двоє хлопчиків та двоє дівчаток будуть жити в дитячому будинку сімейного типу в селі Суховоля

На Львівщині сімейна пара Євгена та Лілії Золотарьових взяли під опіку чотирьох рідних братів та сестер. Діти були позбавлені батьківського піклування. Про це 6 червня повідомила пресслужба Львівської державної адміністрації, пише Lviv.media.

16-річна Ангеліна, 15-річний Ілля, 6-річний Микола та 3-річна Марія будуть жити в дитячому будинку сімейного типу в селі Суховоля, який утримують Євген та Лілія Золотарьові. До слова, подружжя уже виховує двох рідних діток.

“Їх нове помешкання обладнане всім необхідним для комфортного життя. Діти матимуть власні кімнати, ігрову зону, а також просторе подвір’я, де вся родина зможе проводити час”, — йдеться в повідомленні адміністрації.

На Львівщині чоловік отримав пʼять років тюрми за крадіжку кросівок і масла

На суді крадій розкаявся і зазначив, що хоче добровільно піти в ЗСУ

Пустомитівський районний суд Львівської області визнав винним Андрія Я. у крадіжці пари кросівок і чотирьох пачок масла з Ашану, що в ТРЦ “King cross leopolis”. Зловмисник спочатку взув вкрадені кросівки, а потім вкрав чотири пачки масла, поклавши собі в куртку. Про це йдеться у вироку, який оприлюднили 3 червня у Єдиному державному реєстрі, пише Lviv.media.

Як йдеться у вироку, Андрія Я. вже засуджували у 2023 році на пʼять років позбавлення волі. Щодо справи, яку розглядали зараз — то чоловік вчинив злочин ще у 2021 році. Зловмисник завдав магазину Ашан збитків на 900 грн.

“В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю та вказав, що визнає усі обставини. Вказав, що зайшов у Ашан, взяв з полиць кросівки, одягнув, а свої залишив, після цього підійшов до полиць з продуктами та взяв масло, яке заховав у свій одяг та вийшов за межі кас без оплати, після цього був зупинений охороною та повернув весь викрадений товар. Вказав, що у вчиненому розкаюється, більше такого не повториться та хоче добровільно вступити у ЗСУ”, — йдеться у вироку.

Суд визнав Андрія Я. винним у вчиненні кримінального правопорушення за статтею про крадіжку. Йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, проте за сукупністю двох кримінальних правопорушень крадію призначили остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на пʼять років. На цей вирок ще можна подати апеляцію.

Повітряне командування «Захід» відзвітувало про отримання на озброєння самохідних зеніток «Cheetah»

Повітряне командування “Захід” Повітряних Сил ЗСУ на своєму акаунті у Facebook вперше оприлюднило фото самохідних зенітних установок Cheetah — це нідерландська версія німецької Gepard, яка відрізняється радіолокаційною станцією та оновленою системою управління вогнем.

Як розповідає командир екіпажу однієї з Cheetah Віталій, навчання на ці самохідні зенітки тривали два місяці, вони проходили у Німеччині: “Це була ретельна, інтенсивна і грунтовна підготовка. Але й зараз ми удосконалюємо свої навички. Постійно тренуємося, напрацьовуємо алгоритми дій в різних ситуаціях”.

Як розповідають у командуванні, наразі цей розрахунок ЗСУ Cheetah виконує бойові завдання зі знищення російських ударних безпілотних літальних апаратів, а також крилатих ракет.

Нагадаємо, що у травні минулого року в одному зі звітів Пентагону було оголошено, що американська компанія Global Military Products Inc має поставити невизначену кількість ЗСУ Gepard з граничними строками до 30 травня 2024 року, причому контракт виконувався у Йорданії у рамках USAI — Ініціативи сприяння обороноздатності України.

Йшлося одразу про 60 Gepard, які Йорданія у 2013 році викупила в Нідерландів за 21 млн євро. Наразі невідомо, чи отримала Україна всі ці зенітні самохідні установки. Можна припустити, що машини потребували проведення ремонту та відновлення.

Разом з тим, ЗСУ Gepard чудово зарекомендували себе в Україні, тож Cheetah мають стати хорошим поповненням парку цих зенітних самохідних установок українського війська.

Сьогодні Львівщина прощається аж з сімома захисниками

Сьогодні, 5 червня, Львівщина прощається із сімома захисниками. Василь Повханич, Роман Олійник, Олег Солотинський, Іван Чорний, Петро Козимка та Павло-Віталій Ленців загинули, захищаючи Україну від російських загарбників.

Роман Олійник. Народився та виріс у Бориславі

На військову службу був призваний у травні 2023 року. Загинув 31 травня на Горлівському напрямку Донецької області під час мінометного обстрілу.

Іван Чорний. Львів’янин

Народився 20 січня 1999 року. Здобув освіту у Львівському вищому професійному училищі торгівлі та сфери послуг. Після завершення навчання розпочав кар’єру в ресторанній сфері Львова.

Згодом вступив на строкову військову службу до 101 окремої бригади охорони Генерального штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова.

Повернувшись до Львова, працював кухарем у місцевому пабі «Лінивий пес». У вільний час захоплювався спортом, зокрема, багатоборством, бігом, волейболом і футболом. За словами близьких, Іван Чорний був дуже доброзичливим, завжди посміхався та ніколи не відмовляв у допомозі іншим.

Із перших днів повномасштабного вторгнення Росії добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у складі 63 окремої механізованої бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України. Боровся із загарбником на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині, Луганщині та Харківщині. За особисту мужність його нагородили численними відзнаками.

Загинув 30 травня 2024 року. В Івана Чорного залишилися бабуся, мама, сестра, дядько, хрещений батько, двоюрідний брат і кохана дівчина.

Петро Козимка. Житель села Стремінь Великомостівської громади Червоноградського району

Був головним сержантом 1-го механізованого взводу у військовій частині 0284. Загинув неподалік населеного пункту Торське Краматорського району, Донецької області.

Павло-Віталій Ленців. Житель села Крупське Розвадівської громади

Загинув під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Оріхово-Василівка Донецької області.

Тарас Дубас. Мешканець села Брахівка Золочівського району

Був сержантом, навідником механізованого батальйону 67-ої окремої механізованої бригади.

Призваний на військову службу 28 липня 2022 року. Загинув 2 червня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області. Йому було 30 років.

Олег Солотинський. Уродженець міста Ланівці Тернопільської області

Народився 2 квітня 1977 року. Згодом його родина перебралася до Львова, здобув освіту у Чернігівському юридичному коледжі.

Упродовж 2014-2016 років виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції: спершу у складі 66 військово-мобільного госпіталю, а згодом – 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Після повернення до цивільного життя працював у сфері охорони власності у Львові. У вільний час захоплювався колекціонуванням поштових марок і монет, любив куховарити. За словам рідних, був справжнім патріотом своєї держави.

Із перших днів повномасштабного вторгнення Росії повернувся до складу 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині та Луганщині.

Загинув 7 березня 2022 року. В Олега Солотинського залишилися батьки, дружина, донька та сестри.

Василь Повханич. Народився та проживав у селі Верхні Гаї

З серпня 2023 року поповнив лави захисників України. Виконував бойові завдання з захисту України як стрілець, помічник гранатометника у складі 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти вч А0296.

Загинув під час мінометного обстрілу 29 травня 2024 року, поблизу села Діброва Сєверодонецького району Луганської області.

На Львівщині два хлопчики, граючись з автомобілем, наїхали на свого однорічного брата

Автомобіль ВАЗ-2106, у якому перебували двоє хлопчиків, покотився та наїхав на їх молодшого брата, який стояв перед машиною. З тілесними ушкодженнями дитину госпіталізовано.

Як повідомляє поліція Львівської області, подія сталася 3 червня близько 17.00 в одному з сіл Червоноградського району, пише 032.ua.

Як попередньо встановили правоохоронці, троє братів – місцевих жителів віком 13, 11 та 1 рік 4 місяці, грались на території домогосподарства. Двоє старших сіли в батьківський автомобіль ВАЗ-2106, який стояв на подвір’ї, молодший у цей час стояв перед автівкою. В якийсь момент автомобіль покотився та наїхав на дитину. Внаслідок наїзду хлопчик отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований.

За фактом слідчі відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху) Кримінального кодексу України.

Поліцейські встановлюють обставини події.

Будують вже 16 років — вартість будівництва школи в гірському селі на Львівщині зросла до 200 млн грн

Голова Львівської ОВА Максим Козицький затвердив проєктну документацію на будівництво загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в селі Либохора колишнього Турківського району на Львівщині, відповідно до якої вартість робіт зросла до майже 200 млн грн. Про це йдеться в розпорядженні від 23 травня. Школу-довгобуд у цьому селі будують 16 років, повідомляє ZAXID.NET.

Відповідно до затвердженої проєктної документації, загальна вартість будівництва школи на 360 учнів в Либохорі зросла до 196,9 млн грн, з яких 123 млн грн – будівельні роботи, 19 млн грн – устаткування, меблі та інвентар, 54 млн грн – інші витрати.

Станом на сьогодні у шкоду-довгобуд вже вкладено 91 млн грн, це кошти з різних бюджетів. Таким чином для завершення робіт необхідно ще понад 100 млн грн.

Цього ж дня, 23 травня, комунальне підприємство Львівської обласної ради «Технічний нагляд», яке є замовником, оголосило новий тендер на майже 96 млн грн на добудову школи в Либохорі, переможця визначать 7 червня. Раніше роботи виконувала підрядна організація ПП «Будпрайм».

Нову школу в Либохорі будують з 2008 року. На сьогодні понад 300 дітей навчаються в аварійному приміщенні. За проєктом, у новій триповерховій Либохорівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів мають бути навчальні класи, спортзал, допоміжні приміщення, актова зала і шкільна бібліотека. Раніше староста села Михайло Щур повідомляв про плани завершити будівництво і відкрили школу до 1 вересня 2024 року.

На війні загинув 19-річний захисник з Львівщини

Тарас Гутникевич загинув внаслідок ракетного обстрілу під час виконання бойових завдань з захисту України

Під час захисту України загинув 19-річний Тарас Гутникевич, який мешкав в Дрогобицькій громаді. 31 травня він отримав поранення під час ракетного обстрілу, внаслідок якого загинув. Про це 3 червня повідомила пресслужба Дрогобицької міської ради, пише Lviv.media.

Як повідомила Дрогобицька міськрада, Тарас навчався у місцевій ЗОШ №3, згодом закінчив ВПУ №19, де здобув професію електрогазозварника та автослюсаря. У 18 років Тарас Гутникевич долучився до війська. “Був на військових навчаннях у Великобританії, де пройшов вишкіл на штурмовика, згодом служив у Одесі. Був матросом на патрульно-протидиверсійному катері” — йдеться в повідомленні міської ради. До слова, у полеглого захисника залишились батьки, дідусь, сестри з племінниками та наречена.

На Львівщині руйнується старовинний палац у прикордонному селі

На Львівщині, у селищі Нижанковичі, що біля кордону з Польщею, руйнується старовинний палац. Зараз він належить місцевому ліцею. Проте там кажуть, що не мають грошей на його відновлення, і згодні передати палац меценатам або в комунальну власність, аби відреставрувати будівлю.

Більше про це дізнавалося Суспільне.

Колишній панський маєток у прикордонних Нижанковичах пустує: з фасаду осипається тиньк, частково вибиті вікна, а на даху почали з’являтися рослини-самосіви. За словами вчителя історії місцевої школи Олександра Пукайла, палац збудували на межі XVIII-XIX століть.

“Він належав польським магнатам Любомирським, які були в тісних відносинах із Потоцькими. Потоцькі подарували цей палац пані Грім, яка була австріячкою за походженням. Вона проживала в цьому палаці до початку Другої світової війни. Тут цікаві легенди ходять навколо цього палацу. В ньому є тунель, який сполучає цей замок із замком Гербурта в Добромилі. Це непідтверджена легенда, це такі от припущення”, — розповідає Олександр Пукайло.

За радянських часів, каже чоловік, у Нижанковичах створили навчальний заклад. У самому ж палаці облаштували кабінет директора та бібліотеку, а ще – квартири для працівників. Палац і досі належить місцевому ліцею.

“Ліцей був створений у 1960 році і від того часу він є на балансі Нижанковицького професійного ліцею. Занепад його почався у 90-х роках. Колись тут був адміністративний корпус, були навчальні кабінети. Коли почало текти з даху, ліцей не мав коштів на капітальний ремонт, і тоді були ті кабінети перенесені в інші приміщення. Для реставрації тут потрібні шалені кошти, а таких коштів у ліцею просто немає на даний час. Якщо б для потреб держави і для того, щоб його зберегти, відновити, ми можемо передати в іншу комунальну чи іншу власність”, — каже керівник ліцею Володимир Сенейко.

Зараз ліцей належить державі. Тож місцева громада не може виділяти гроші на його реставрацію, пояснює заступниця голови Добромильської міськради Тетяна Терлецька:

“Якщо би відбулася передача, скажімо, з державної власності в обласну, можна теоретично і практично шукати різні фонди. Зараз є дуже багато європейських програм, де можна пошукати і спробувати знайти інвестора, щоб залучити кошти для реставрації. Нам би цього дуже хотілося”.

Палац у Нижанковичах є пам’яткою місцевого значення. Відтак, з керівництвом закладу уклали охоронний договір, каже директорка обласного департаменту архітектури Олена Василько.

“Згідно з цим охоронним договором було зобов’язано користувача розробити науково-проектну документацію щодо збереження і бачення збереження палацу і розробити паспорт упорядження фасадів даної будівлі. Але на сьогодні до департаменту на погодження дана документація не надходила. Кошти справді великі, тому що реставраційні розцінки є зазвичай набагато вищі, ніж при новому будівництві чи реконструкції. Але сьогодні, враховуючи, що Україна потенційно під загрозою, є дуже багато фондів, програм”, — зазначає Олена Василько.

За її словами, в обласній адміністрації готові надати консультації Нижанковицькому ліцею щодо збереження пам’ятки. А також долучитися до співфінансування робіт, якщо там знайдуть грант чи іншу програму.