Категорія: Війна

У середу, 18 вересня, Львівська громада прощатиметься із трьома військовослужбовцями, які захищали Україну. Львів’ян та гостей міста закликають долучитись до міських церемоній прощання із Романом Навоєнком, Марʼяном Коломійцем та Романом Луциком. Мерія просить утриматися від проведення розважальних заходів та святкувань у часі прощання з воїнами.

Прощання та чин похорону захисників Романа Навоєнка і Марʼяна Коломійця розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові, а об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Далі Романа Навоєнка поховають на Личаківському цвинтарі. А Марʼян Коломієць знайде вічний спочинок на Сихівському кладовищі.

Прощання та чин похорону Романа Луцика розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові, а о 14:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають військовослужбовця на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки воїнів

Роман Луцик (06.09.1997-12.09.2024)

Уродженець міста Березне Рівненської області. Коли Роману Луцику було сім років, його родина переїхала до Львова.

Навчався у Ліцеї №21 Львівської міської ради. Закінчив Відокремлений структурний підрозділ «Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та інженерія». Згодом вступив до Криворізького фахового коледжу Національного авіаційного університету, де здобув професію техніка.

Після завершення навчання працював у магазині спортивного спорядження «Комарчеро». У свій вільний час захоплювався альпінізмом, лижним спортом та гірським туризмом. Подолав Монблан та Ельбрус, досконало вивчив усі куточки українських Карпат. Входив до ультраса футбольного клубу «Карпати». Згодом працював гідом та інструктором з альпінізму.

Брав участь у Євромайдані, в 2014 році проходив тактичні навчання від «Азову». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації займався волонтерською діяльністю для потреб українського війська, а в травні 2022 року долучився до Збройних Сил України. Із квітня 2024 року виконував завдання на посаді бойового медика роти у складі 12-ї бригади оперативного призначення Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Героїчно загинув під час евакуації побратимів.

У Романа Луцика залишились бабусі, дідусь, батьки та наречена.

Мар’ян Коломієць (01.04.2004-14.09.2024) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі № 90 міста Львова та у Середній загальноосвітній школі №1 міста Львова. Здобув освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва».

Після завершення навчання впродовж певного періоду працював у Королівстві Іспанія. Згодом проживав у Сполучених Штатах Америки, там працював на деревообробній фабриці. Обожнював подорожувати.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся на Батьківщину. Добровольцем вступив до лав 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Мар’яна Коломійця залишилися бабуся та батьки.

Роман Навоєнко (18.07.1991-10.09.2024)

Народився за кордоном. Згодом родина Романа Навоєнка переїхала до Львова. Тут навчався у Ліцеї № 6 Львівської міської ради та Середній загальноосвітній школі № 54 міста Львова. Здобув освіту у Львівській комерційній академії (сьогодні – Львівський торговельно-економічний університет).

Після завершення навчання працював у будівельній сфері в Польщі, згодом – у сфері розваг в Китаї. У 2020 році повернувся до Львова, працював у патологоанатомічному відділенні лікарні Святого Пантелеймона. У вільний час захоплювався спортом, обожнював тварин.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів до лав 124-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Південь» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Херсонщині.

У Романа Навоєнка залишилися мама і сестра.

Жінка провезла авто через митницю як гуманітарну допомогу одній із військових частин, пише Lviv.media

Галицький районний суд визнав винною мешканку Вінниці, яка ввезла в Україну авто під виглядом гуманітарної допомоги і не передала його військовій частині. Жінку оштрафували за подання неправдивої інформації при ввезенні Land Rover Freelander, про це йдеться у постанові, яку оприлюднили у понеділок, 16 вересня, у Єдиному державному реєстрі.

Суд встановив, що 4 жовтня 2022 року Катерина К. ввезла Land Rover Freelander через пункт пропуску Угринів — Долгобичув, вказавши як одержувача військову частину. Однак, військова частина не підтвердила отримання машини. Крім того, як додали у частині, заявки на отримання вказаної машини не надавались. “Громадянкою було ввезено транспортний засіб … на митну територію України в якості гуманітарної допомоги для потреб військової частини , який в подальшому не передано та подано документи, що містять неправдиві відомості щодо одержувача гуманітарної допомоги,” — йдеться в документі.

Суд визнав винною Катерину К. за подання неправдивих відомостей при ввезенні автомобіля і наклав на порушницю штраф, що відповідає 100% вартості автомобіля — 71 415 грн. Також вона сплатить судовий збір розміром 606 грн. Постанову можна оскаржити протягом десяти днів.

Третій рік триває повномасштабна війна, яку Росія розв’язала проти України. На жаль, щодня на фронті гинуть найхоробріші сини та доньки нашої держави, пише 24 Канал.

Серед тих, хто захищає Україну зі зброєю в руках, є велика кількість футбольних ультрас. Вони стали одними з перших на захист рідної країни від окупантів.

На жаль, ще один представник фанатського руху повернувся з передової на щиті. Сумну звістку про непоправну втрату повідомила пресслужба львівських Карпат.

При виконанні бойового завдання загинув відданий уболівальник “левів” Роман Луцик. Полеглий воїн служив у 5 батальйоні спеціального призначення “Любарт” бригади НГУ “АЗОВ”.

Деталі чину похорону повідомимо згодом. Вічна слава Герою! – йдеться у повідомленні.

Зазначимо, що це вже, на жаль, далеко не перша втрата в футбольній родині Карпат. Нещодавно, зокрема, під час Курської операції загинув вихованець “левів” Ігор Северенчук.

Львівський окружний адміністративний суд задовольнив позов військовозобов’язаного львів’янина, якому прикордонники відмовили у перетині кордону, попри те, що він є багатодітним батьком, пише ZAXID.NET.

Як вказано у рішенні, яке оприлюднили у судовому реєстрі у вересні, позивач 20 червня 2024 року їхав за кордон через пункт пропуску у Шегинях. Він надав прикордоннику свої військово-облікові документи, підтвердив оновлення даних у Резерв+, надав документи про наявність чотирьох неповнолітніх дітей та наявність відстрочки до грудня 2024 року. Попри це прикордонник заборонив львів’янину виїхати за кордон. Чоловік не погодився з таким рішенням та звернувся до суду, щоб його скасувати.

Офіційною причиною відмови пропустити військовозобов’язаного за кордон було нібито те, що він не надавав прикордоннику необхідні документи. Представник прикордонного загону не подав відзив на позовну заяву та не заперечував проти позову.

Справу розглянула суддя Олена Крутько, яка розглянула усі матеріали та аргументи, задовольнивши позов львів’янина. Суддя визнала протиправною та скасувала рішення прикордонника про відмову у перетині кордону. Рішення суду ще можна оскаржити.

Сьогодні, 12 вересня після тяжкого поранення на фронті й тривалого лікування у шпиталі помер державний і громадський діяч, волонтер і військовослужбовець Ярослав Антоняк. Про смерть військовослужбовця повідомили на сторінці організації “Громадська варта”.

“Важка й непоправна втрата! Сьогодні, 12 вересня 2024 року, у шпиталі після важкого поранення на фронті й тривалого лікування відійшов у Вічність Ярослав Антоняк”, – йдеться у повідомленні “Громадської варти”.

Ярослав Антоняк народився 29 листопада 1981 року у Львові.

Закінчив юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка та КНЕУ імені Вадима Гетьмана (став магістром права та міжнародної економіки).

Був ініціатором та автором низки національно-патріотичних видавничих та відеопроектів.

Від початків національного відродження – учасник таборування СУМ (Спілки української молоді), учасник Революції Гідності, Лицар відзнаки “Гвардія революції” (Залізний хрест Майдану).

Працював на Львівській регіональній митниці, був приватним підприємцем.

Від перших днів російсько-української війни – активний волонтер, засновник та активіст ГО “Громадська варта”, “Допоможи фронту” інших громадських та волонтерських ініціатив.

З 2014 до 2019 року був радником голови СБУ.

Від початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну – добровольцем вступив до лав 103-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ (лейтенант).

4 травня 2024 року був важко поранений під час виконання бойового завдання з захисту Вітчизни.

У п’ятницю, 13 вересня, Львів попрощається з військовослужбовцями Вадимом Муравським, Сергієм Олійчуком та Богданом Удичем, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну. Мерія закликає долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, опісля відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Богдан Удич (28.02.1984-30.09.2023) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №67 м. Львова. У 2006 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Історія», здобув кваліфікацію «Історик. Викладач історії».

Після завершення навчання працював на підприємстві «PepsiCo». Із дитинства займався футболом – закінчив СДЮШОР-4. Також захоплювався грою в шахи та історією, у шкільні роки був призером численних обласних олімпіад з цього предмету.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації вступив до лав Збройних Сил України. Боровся із російськими загарбниками на Запорізькому напрямку у складі 117-ї окремої механізованої бригади 10-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. Обіймав посаду помічника гранатометника.

У Богдана Удича залишилися батьки, син, брат, племінники та велика родина.

Сергій Олійчук (11.06.1980-07.09.2024) Уродженець міста Галич Івано-Франківської області. До 2007 року проживав у Рогатині.

Навчався у Рогатинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2. Згодом здобув професійно-технічну освіту.

Впродовж усього свого життя Сергій Олійчук працював у будівельній сфері. У вільний час захоплювався рибальством та грибництвом, обожнював літературу.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських загарбників. Виконував бойові завдання на Донеччині у лавах 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. За короткий відрізок часу отримав звання «молодший сержант» та посаду командира відділення. Брав безпосередню участь у найскладніших операціях разом із своїми побратимами, чим здобув велику повагу серед них.

У Сергія Олійчука залишилися бабуся, мама, дружина, донька та брат.

Вадим Муравський (16.09.1986-09.09.2024) Уродженець села Українка Миколаївської області.

Навчався у Загальній українківській середньоосвітній школі I-III ступенів. У 2009 році закінчив Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Комплекси та системи зенітного озброєння» та здобув кваліфікацію офіцера військового управління тактичного рівня.

Після завершення навчання впродовж 2009-2017 років проходив військову службу на офіцерських посадах: у 540-му зенітному ракетному Львівському полку імені гетьмана Івана Виговського Повітряного командування «Захід» Повітряних Сил ЗСУ. Згодом вступив на службу до підрозділів Сил Спеціальних Операцій, був командиром загону спеціальних операцій.

Підполковник. Виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил. Перший бойовий досвід отримав у складі зведеного загону «Дика Качка» Повітряних Сил у 2014 році у районі Донецького аеропорта.

У 2021 році вступив до Національного університету оборони України, який закінчив за скороченою програмою через початок повномасштабного вторгнення, та був скерований на службу в Командування Сил Спеціальних Операцій. З початку 2024 року виконував завдання у складі Головного управлінні розвідки Міністерства оборони України. За мужність та відвагу при виконанні бойових завдань був нагороджений численними державними та відомчими відзнаками, зокрема, «За зразкову службу Україні», «Учасник АТО», «За військову службу Україні» та «За сумлінну службу».

У Вадима Муравського залишилися батьки, дружина, двоє дітей та сестра.