Французські видання AFP та Le Temps опублікували повну стенограмму розмови президента Франції Еммануеля Макрона та кремлівського диктатора Володимира Путіна, яка відбулася 20 лютого.
Розмова стане частиною документального фільма про життя Єлисейського палацу, який покажуть 30 червня.
Під час розмови кремлівський диктатор декілька раз бреше, закидаючи Макрону та президенту України Володимиру Зеленському заяви, які ті не робили. Путін також постійно хоче, щоб Макрон тиснув на українську владу й підштовхував її до переговорів із маріонетками Кремля на окупованих територіях Донбасу. Диктатор також явно натякає, що бойовики діють за вказівками з Кремля.
Макрон відповідає, що його і партнерів не цікавлять заяви та позиція бойовиків, він пропонує Путіну, натомість, провести термінову зустріч у Женеві з главою Білого дому Джо Байденом. Також Макрон каже, що необхідно «заспокоїти ситуацію» та послати «чіткий сигнал російським військам, які вже майже зайняли позиції для наступу».
Президент Франції також питає Путіна, чи справді найближчими днями закінчаться «військові навчання» поблизу кордонів України. Диктатор запевняє, що скоро почнеться відведення військ і каже лиш, що деякі сили залишаться «доки не стабілізується ситуація на Донбасі».
У якийсь момент Путін також каже, що влада в Києві нібито є «нелегітимною», оскільки стала керувати країною «після кривавої лазні». Російський диктатор вважає, що Зеленський «несе за це відповідальність».
Повний переклад стенограми розмови публікує видання Бабель.
Емманюель Макрон: З нашої останньої розмови напруженість продовжує зростати. Ти знаєш мою прихильність до діалогу і рішучість його продовжувати. Спочатку я хотів би дізнатися твоє бачення ситуації, а потім скажи мені прямо, як ми це обидва робимо, які твої наміри. Потім я хочу зрозуміти, чи є ще якісь розумні дії, які можна зробити, і що я можу ще запропонувати.
Володимир Путін: Що я ще можу сказати? Ти сам бачиш, що діється. Ти і канцлер Шольц сказали мені, що Зеленський був готовий зробити жест, що він підготував проєкт закону для імплементації Мінських угод. […] За фактом наш дорогий колега пан Зеленський нічого не робить. Він бреше вам. […] Я не знаю, чи ти чув його вчорашню заяву, що Україна повинна мати доступ до ядерної зброї.
У цей момент дипломатичний радник Макрона Емманюель Бонн каже: «Ні, це не так, нісенітниця».
Я також чув твої коментарі на пресконференції у Києві 8 лютого. Ти сказав, що Мінські угоди мають бути переглянуті, цитую, «щоб їх можна було застосувати».
Радники Макрона розмовляють між собою: «Ні, він цього не казав», «Я скажу йому, щоб він не переходив з ним у детальну дискусію».
Макрон: Володимире, по-перше, я ніколи не говорив, що Мінські угоди мають бути переглянуті. Я цього не говорив ні в Берліні, ні у Києві, ні у Парижі. Я сказав, що вони повинні бути прийняті, а їх положення повинні бути дотримані. У мене зовсім інше уявлення про події останніх днів.
Путін: Послухай, Емманюелю, я не розумію, в чому ваша проблема із сепаратистами. Принаймні вони зробили все необхідне, на нашу вимогу, щоб розпочати конструктивний діалог з українською владою.
Макрон: Щодо того, що ти сказав, Володимире, кілька зауважень. По-перше, Мінські угоди є діалогом з вами, у цьому ти абсолютно правий. У цьому контексті не передбачалося, що основою обговорення стане документ, наданий сепаратистами. Отож, коли твій переговорник намагається змусити українців обговорювати сепаратистську «дорожню карту», він виявляє неповагу до Мінських угод. Сепаратисти — не ті, хто вноситиме пропозиції щодо [зміни] українських законів.
Путін: Звичайно, ми маємо дуже різне бачення ситуації. Під час нашої минулої розмови я нагадав тобі і навіть прочитав статті 9, 11 та 12 Мінських угод.
Макрон: Вони у мене перед очима! Там чітко написано, що пропозиція України має бути узгоджена із представниками окремих районів Донецької та Луганської областей у рамках тристоронньої зустрічі. Це саме те, що ми пропонуємо зробити. Тож я не знаю, де твій юрист вивчав право. Я просто дивлюся на ці тексти і намагаюсь їх застосувати! І я не знаю, який юрист міг тобі сказати, що в суверенній державі тексти законів складають сепаратистські групи, а не демократично обрана влада.
Путін (роздратованим тоном): Це не демократично обраний уряд. Вони прийшли до влади внаслідок перевороту, там люди горіли живцем, це була кривава баня, і Зеленський — один із тих, хто несе за це відповідальність. Послухай мене уважно: принцип діалогу полягає у тому, щоб враховувати інтереси іншої сторони. Пропозиція існує, сепаратисти, як ти їх називаєш, направили її українцям, але не отримали відповіді. Де тут діалог?
Макрон: Але це тому, як я тобі казав, що нас не цікавлять пропозиції сепаратистів. Ми просимо, щоб вони відповідали на пропозиції українців і все має бути зроблено саме таким чином, оскільки це закон! Те, що ти щойно сказав, викликає сумніви, наскільки ти сам готовий дотримуватися Мінських угод, якщо, на твою думку, тобі доводиться мати справу з нелегітимною владою терористів.
Путін (дуже роздратовано): Послухай мене уважно. Ти мене чуєш? Я ще раз повторю. Сепаратисти, як ти їх називаєш, відреагували на пропозиції української влади. Вони відповіли, але ця ж влада не наслідувала їх приклад.
Макрон: Так, окей. На підставі їхньої відповіді на пропозиції України я пропоную тобі, щоб ми вимагали від усіх сторін провести зустріч у рамках робочої групи і продовжити рухатися вперед. Вже завтра можна попросити, щоб цю роботу було зроблено, і вимагати всіх зацікавлених сторін відмовитися від політики «порожнього крісла». Однак останні пару днів сепаратисти не висловлювали бажання вступати в цю дискусію. Я негайно вимагатиму цього від Зеленського. Ми домовилися? Якщо так, то я почну і завтра вимагатиму влаштувати зустріч.
Путін: Давай домовимося, як тільки ми закінчимо нашу розмову, я вивчу ці пропозиції. Але від початку треба було тиснути на українців, тільки ніхто не хотів цього робити.
Макрон: Ну ні, я роблю все можливе, щоби підштовхнути їх, ти добре це знаєш.
Путін: Знаю, але, на жаль, це неефективно.
Макрон: Мені треба, щоб ти мені трохи допоміг. Ситуація на лінії зіткнення дуже напружена. Я справді вчора дзвонив до Зеленського і закликав його до спокою. Я знову йому скажу, що всім треба заспокоїтись: заспокоїти [людей] у соціальних мережах, заспокоїти армію України. Але що я ще бачу — ти можеш закликати заспокоїтись свої війська, які майже зайняли позиції. Вчора було багато обстрілів. Що ти скажеш — як розвиватимуться [російські] військові навчання?
Путін: Навчання йдуть за планом.
Макрон: Тобто, сьогодні ввечері вони закінчаться, так?
Путін: Так, мабуть сьогодні, але ми точно залишимо війська на кордоні, доки ситуація на Донбасі не вирішиться. Рішення буде ухвалено після обговорення з міністерствами оборони та закордонних справ.
Макрон: Добре. Володимире, я скажу тобі щиро, для мене першорядне завдання — повернути обговорення у правильне русло та знизити рівень напруженості. І мені важливо, і я дійсно прошу тебе про це, щоб ми втримали ситуацію під контролем. Нині це найголовніше. І я дуже розраховую на тебе. Не піддавайся провокаціям, хоч би які вони були в наступні години і дні. Я хотів зробити тобі дві дуже конкретні пропозиції. Перше — у найближчі кілька днів організувати у Женеві зустріч між тобою та президентом Байденом. Я розмовляв з ним у пʼятницю ввечері і спитав, чи можу зробити тобі цю пропозицію. Він попросив передати тобі, що він готовий. Президент Байден також обмірковував відповідні способи деескалації ситуації, щоб при цьому врахувати твої вимоги та чітко підійти до питання НАТО та України. Назви дату, яка тобі личить.
Путін: Дякую, Еммануель. Для мене завжди велике задоволення та велика честь говорити з твоїми європейськими колегами, як і зі Сполученими Штатами. І мені завжди дуже приємно говорити з тобою, бо маємо довірчі стосунки. Отже, Емманюель, я пропоную все переграти. Насамперед, треба заздалегідь підготувати цю зустріч. Тільки після цього ми зможемо говорити — інакше, якщо ми прийдемо так, щоб поговорити про все і ні про що, нас всі просто засудять.
Макрон: Але чи можна сьогодні сказати, за підсумками цих обговорень, що ми загалом домовилися? Я хотів би отримати від тебе ясну відповідь. Я розумію твоє небажання називати дату, але чи ти готовий забігти вперед і сказати: «Я хочу провести двосторонню зустріч з американцями, а потім — розширену з європейцями». Чи ні?
Путін: Це пропозиція, яка заслуговує на увагу, і якщо ти хочеш, щоб ми її добре сформулювали, то я пропоную доручити нашим радникам зателефонувати, щоб домовитися […] Але загалом я згоден.
Макрон: Дуже добре, ти підтвердив, що загалом згоден. Я пропоную нашим співробітникам […] спробувати підготувати спільну заяву, на кшталт пресрелізу за підсумками цієї розмови.
Путін: Чесно кажучи, я збирався пограти у хокей. Говорю з тобою зі спортзалу перед тренуванням. Але спершу я подзвоню своїм радникам.
Макрон: У будь-якому випадку, дякую тобі, Володимире. Будемо на звʼязку. Як щось проясниться — дзвони мені.
Путін (французькою): Дякую вам, пане президенте.
